| dbo:abstract
|
- The Homeostat is one of the first devices capable of adapting itself to the environment; it exhibited behaviours such as habituation, reinforcement and learning through its ability to maintain homeostasis in a changing environment. It was built by William Ross Ashby in 1948 at Barnwood House Hospital. (en)
- L’Homéostat est un appareil inventé par le psychiatre et ingénieur anglais W. Ross Ashby pour démontrer le fonctionnement de l'homéostasie dans un organisme. En l'occurrence, si, dans le cas de l'homéostat, on a affaire à une machine, organisme purement électro-mécanique, l'application s'en étend à tout milieu organisé, y compris le vivant. L'appareil est composé de quatre caissons interconnectés qui possèdent, chacun, un élément actif sous la forme d'un bac empli d'eau acidulée dans laquelle des palettes mobiles occupent une position fixe d'équilibre générée par des potentiels électriques qui s'annulent mutuellement. Ce système d'interconnexion peut être perturbé par une intervention extérieure qui modifie les potentiels ou, même, qui bloque une palette, temporairement ou non. Dans ces cas, les palettes retrouvent spontanément un état d'équilibre malgré la défaillance d'un des éléments et le trouble qui en est résulté, et cela grâce à l'influence des éléments les uns sur les autres telle qu'elle a été organisée par Ashby afin de donner à l'homéostat le moyen de s'autoréguler sans intervention humaine. Cette machine est dotée d'une capacité d'adaptation à des circonstances extérieures qui est à la base du phénomène de l'apprentissage tel qu'il existe dans les organismes vivants. La comparaison s'impose donc avec tout système organisé, y compris vivant. Ainsi, la défaillance d'un organe va être compensée, dans certaines limites, par les autres organes du corps. Une présentation de l'homéostat est faite dans le film la Cybernétique de Jean-Marie Piquint, conseiller scientifique le professeur Georges R. Boulanger. (fr)
- El homeostato es una máquina desarrollada entre 1946 y 1948, en el , por el psiquiatra e ingeniero británico William Ross Ashby para demostrar el funcionamiento de la homeostasis (es decir, la existencia del aprendizaje y la adaptación) en un aparato que recupera, por sí mismo, el equilibrio y la estabilidad cuando los pierde. Fue uno de los primeros dispositivos capaces de adaptarse al medio, para comportamientos tales como la habituación, el reforzamiento y el aprendizaje a través de su capacidad para mantener el equilibrio en un entorno cambiante. Se trataba de un sistema adaptable, construido a partir de cuatro unidades de control de bombas de la Real Fuerza Aérea interconectadas con entradas de información, retroalimentación y potenciómetros magnéticamente controlados. Ilustraba la — adaptando automáticamente sus configuraciones para estabilizar los efectos de cualquier perturbación introducida dentro del sistema. En 1946, Ashby describió el diseño de las unidades. "Su principio es que usa muchas bobinas en un miliamperímetro y usa el movimiento de la aguja para sumergir en una cubeta que transporta una corriente, y conseguir un potencial que va a la red de una válvula, cuyo ánodo proporciona una corriente de salida." Era la prueba de lo que él había descrito en 1946 como un isomorfismo hacía la máquina". Cuando Alan Turing escuchó la intención de Ashby acerca de construir el homeostato, escribió a Ashby sugiriéndole que podía realizar una simulación en la máquina universal de Turing, en lugar de construir una máquina especial. En 1949, la revista Time lo describió como "lo más cercano a un cerebro sintético construido por el hombre". En 1952, Ashby lo demostró en la novena de las Conferencias Macy, el mismo año en el que publicó una descripción del homeostato en su libro Design for a Brain (El diseño de un cerebro). Entre 1946 y 1967, llegó a escribir un total de 38 artículos sobre el homeostato en su revista. (es)
- Гомеоста́т (от др.-греч. ὁμοιος: ‘одинаковый’, ‘подобный’ и στάσις: ‘состояние’, ‘неподвижность’) — самоорганизующаяся система, моделирующая способность живых организмов поддерживать некоторые величины, например температуру тела, в физиологически допустимых границах (см. Гомеостаз). Английский учёный У. Р. Эшби сконструировал первый гомеостат в 1948 году в виде устройства из четырёх блоков и подробно описал его в своей книге. Каждый блок имеет один магнит и выдаёт ток на выходе, пропорциональный отклонению магнита от среднего положения. Выходной ток каждого блока передаётся на три других блока. Входные токи блока проходят в обмотки магнита через переключатель, определяющий направление тока в обмотке, и через потенциометр, определяющий, какая часть тока будет действовать на магнит блока таким образом, чтобы вращающий момент магнита был пропорционален алгебраической сумме токов от трёх блоков. Также есть другая возможность: передавать входной ток блока на обмотки магнита (при помощи другого переключателя) не через переключатель и потенциометр, а через аналогичные компоненты, размещённые на шаговом переключателе с 25 возможными позициями переключения. Каждый шаговый переключатель приходит в движение, когда магнит блока отдаляется от крайнего положения. С математической точки зрения, вся система состоит из четырёх главных переменных (отклонений магнитов) и четырёх ступенчатых функций (положений шаговых переключателей). При неустойчивом состоянии системы магниты перемещаются и включают шаговые переключатели, случайно изменяя схему соединений гомеостата и отыскивая новое положение, при котором либо достигается состояние устойчивого равновесия, либо магниты доходят до упоров. Гомеостат как система демонстрирует ультраустойчивое поведение, избегая ступенчатых функций, ведущих к критическому состоянию. Он обладает способностью к самоорганизации, то есть может в известной степени «обучаться», приспосабливая формы своего поведения к устойчивому равновесию с окружающей средой при некоторой случайности во внутреннем строении — например, при изменении параметров или связей с окружающей средой, а также при частичной поломке. (ru)
- Гоме́остат (від ὁμοιος — однаковий, подібний і στάσις — стан, нерухомість) — самоорганізована система, що моделює здатність живих організмів підтримувати деякі величини (наприклад, температуру тіла) у фізіологічно допустимих межах (див. Гомеостаз). Англійський вчений Вільям Росс Ешбі, винахідник гомеостата, сконструював його (1948) у вигляді пристрою, що складається з чотирьох магнітних систем, які мають перехресні зворотні зв'язки. Кожен зв'язок регулюється за допомогою кільцевого реостата з відводами, які перемикаються при переміщеннях магнітів і забезпечують системі декілька сотень тисяч різних станів. При нестійкому стані магніти переміщуються, випадково змінюючи схему з'єднань гомеостата, відшукуючи нове положення, при якому досягається стан . Гомеостат має здатність до самоорганізації, тобто може певною мірою навчатися і пристосовуватися формами своєї поведінки до сталої рівноваги з довкіллям при деякій випадковості у внутрішній будові (наприклад, при зміні параметрів, зв'язків з довкіллям, часткової поломки). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Homeostat is one of the first devices capable of adapting itself to the environment; it exhibited behaviours such as habituation, reinforcement and learning through its ability to maintain homeostasis in a changing environment. It was built by William Ross Ashby in 1948 at Barnwood House Hospital. (en)
- El homeostato es una máquina desarrollada entre 1946 y 1948, en el , por el psiquiatra e ingeniero británico William Ross Ashby para demostrar el funcionamiento de la homeostasis (es decir, la existencia del aprendizaje y la adaptación) en un aparato que recupera, por sí mismo, el equilibrio y la estabilidad cuando los pierde. Fue uno de los primeros dispositivos capaces de adaptarse al medio, para comportamientos tales como la habituación, el reforzamiento y el aprendizaje a través de su capacidad para mantener el equilibrio en un entorno cambiante. Se trataba de un sistema adaptable, construido a partir de cuatro unidades de control de bombas de la Real Fuerza Aérea interconectadas con entradas de información, retroalimentación y potenciómetros magnéticamente controlados. Ilustraba la (es)
- L’Homéostat est un appareil inventé par le psychiatre et ingénieur anglais W. Ross Ashby pour démontrer le fonctionnement de l'homéostasie dans un organisme. En l'occurrence, si, dans le cas de l'homéostat, on a affaire à une machine, organisme purement électro-mécanique, l'application s'en étend à tout milieu organisé, y compris le vivant. L'appareil est composé de quatre caissons interconnectés qui possèdent, chacun, un élément actif sous la forme d'un bac empli d'eau acidulée dans laquelle des palettes mobiles occupent une position fixe d'équilibre générée par des potentiels électriques qui s'annulent mutuellement. Ce système d'interconnexion peut être perturbé par une intervention extérieure qui modifie les potentiels ou, même, qui bloque une palette, temporairement ou non. Dans ces ca (fr)
- Гомеоста́т (от др.-греч. ὁμοιος: ‘одинаковый’, ‘подобный’ и στάσις: ‘состояние’, ‘неподвижность’) — самоорганизующаяся система, моделирующая способность живых организмов поддерживать некоторые величины, например температуру тела, в физиологически допустимых границах (см. Гомеостаз). (ru)
- Гоме́остат (від ὁμοιος — однаковий, подібний і στάσις — стан, нерухомість) — самоорганізована система, що моделює здатність живих організмів підтримувати деякі величини (наприклад, температуру тіла) у фізіологічно допустимих межах (див. Гомеостаз). (uk)
|
