| dbo:abstract
|
- Una malaltia autoimmunitària, és una malaltia caracteritzada per l'acció adversa dels efectors immunitaris cap a components de la mateixa biologia corporal. És a dir, el sistema immunitari es converteix en l'agressor i ataca parts del cos en contra de la seva funció natural, de protegir-lo, generant autoanticossos. Es tracta d'una resposta immunitària exagerada contra components moleculars de cèl·lules i teixits presents de manera normal al cos. Les causes són encara desconegudes i són probablement el resultat de múltiples circumstàncies (sovint la predisposició genètica és la més normal). Aquestes malalties poden estar restringides a certs òrgans (per exemple, en les tiroïditis autoimmunitàries) o afectar un teixit particular en diferents llocs (per exemple, la , que pot afectar la membrana basal, tant en el pulmó com en el ronyó i en la qual els autoanticossos actuen contra el col·lagen tipus IV present a la membrana). El tractament de les malalties autoimmunitàries es fa típicament amb immunosupressors que disminueixen la resposta immunitària o amb plasmafèresi per a eliminar els autoanticossos. La coexistència de més d'una malaltia autoimmunitària ben definida en un pacient rep el nom de poliautoimmunitat i es veu especialment en malalties del teixit connectiu. (ca)
- أمراض المناعة الذاتية أو الأمراض الانضِدادية (بالإنجليزية: Autoimmune disease)، هي حالة تنشأ عن استجابة مناعية غير طبيعية لجزء فعال من الجسم. تم تحديد ما لا يقل عن 80 نوعا من أمراض المناعة الذاتية، مع بعض الأدلة التي تشير إلى أنه قد يكون هناك أكثر من 100 نوع. يمكن إصابة أي جزء من الجسم تقريبًا. يمكن أن تكون الأعراض الشائعة متنوعة وعابرة، تتراوح من خفيفة إلى شديدة، وتشمل عموما حمى منخفضة الدرجة والشعور بالتعب. السبب غير معروف. تسري بعض أمراض المناعة الذاتية مثل الذئبة في العائلات، وقد تحدث حالات معينة بسبب العدوى أو العوامل البيئية الأخرى. بعض الأمراض الشائعة التي تعتبر بشكل عام من أمراض المناعة الذاتية تشمل الداء البطني، داء السكري النوع الأول، مرض جريفز، داء الامعاء الالتهابي، التصلب المتعدد، الثعلبة، داء أديسون، فقر الدم الخبيث، الصدفية، التهاب المفاصل الروماتويدي، والذئبة الحمامية الجهازية. قد يكون من الصعب تحديد التشخيص. يعتمد العلاج على نوع الحالة وشدتها. غالبًا ما تستخدم العقاقير غير الستيرويدية المضادة للالتهابات (NSAIDs) ومثبطات المناعة. يمكن أيضًا استخدام الغلوبولين المناعي عن طريق الوريد في بعض الأحيان. في حين أن العلاج عادةً ما يحسن الأعراض، إلا أنه لا يعالج المرض عادةً. حوالي 24 مليون (حوالي 7.5٪~) شخص في الولايات المتحدة مصابون بأمراض المناعة الذاتية. تتأثر النساء بشكل أكثر شيوعًا من الرجال. غالبًا ما تبدأ خلال مرحلة البلوغ. تم وصف أول أمراض المناعة الذاتية في أوائل القرن العشرين. (ar)
- Autoimmunerkrankung, Autoimmunkrankheit und Autoimmunität sind in der Medizin übergeordnete Begriffe für Krankheiten, denen eine gestörte Selbsttoleranz des Organismus zugrunde liegt. Die Intoleranz des Immunsystems gegenüber bestimmten körpereigenen Stoffen führt dabei zur Bildung von Antikörpern und autoreaktiven T-Zellen. Im weiteren Wortsinne werden auch Immunreaktionen gegen das Mikrobiom, also Angriffe auf zum Körper gehörende Mikroorganismen, den Autoimmunerkrankungen zugerechnet. Autoimmunreaktionen ähneln oft Immunreaktionen gegen Krankheitserreger; daneben können Immunkomplexe oder Rezeptoren aktivierende oder blockierende Antikörper zur symptomatischen Krankheit führen. In westlichen Ländern sind etwa fünf bis zehn Prozent der Bevölkerung von einer Autoimmunkrankheit betroffen, die häufigsten sind Schuppenflechte (Psoriasis), rheumatoide Arthritis, Typ I Diabetes, Multiple Sklerose, Morbus Crohn und autoimmune Schilddrüsenerkrankungen (Morbus Basedow und Hashimoto-Thyreoiditis). Viele Autoimmunerkrankungen sind bei Frauen häufiger oder klassischer ausgeprägt als bei Männern. Viele Autoimmunerkrankungen sind bisher unzureichend verstanden und nicht kausal behandelbar; sie bleiben oft lebenslang bestehen und können entzündungshemmend oder immunsuppressiv behandelt werden, um die Beschwerden zu lindern oder die Zerstörung der betroffenen Organe hinauszuzögern oder ganz aufzuhalten. Als Prototyp aller Autoimmunerkrankungen gilt der systemische Lupus erythematodes. (de)
- Αυτοάνοσες ασθένειες (αγγλ.: autoimmune diseases), λέγονται και αυτοάνοσα νοσήματα, ορίζονται εκείνες οι ασθένειες που προκαλούνται από υπερβολική και λανθασμένη απόκριση του ανοσοποιητικού συστήματος έναντι στον ίδιο τον οργανισμό. Οι αυτοάνοσες ασθένειες περιλαμβάνουν περισσότερες από 80 διαταραχές, οι οποίες μπορούν να προσβάλλουν σχεδόν οποιοδήποτε μέρος του σώματος. Είναι η τρίτη πιο συχνή κατηγορία ασθενειών μετά τον καρκίνο και την καρδιακή νόσο. Τα συνηθισμένα συμπτώματα περιλαμβάνουν χαμηλό πυρετό, μυϊκούς πόνους, και αίσθημα κόπωσης, τα οποία κάποιες φορές έχουν περιόδους έξαρσης και ύφεσης. Οι αιτίες που προκαλούν τις αυτοάνοσες ασθένειες δεν είναι καλά κατανοητές. Αυτό που πιθανολογείται είναι ότι οι περιβαλλοντικοί παράγοντες αυξάνουν τον κίνδυνο ανάπτυξης αυτοάνοσων ασθενειών όταν συνυπάρχουν και γενετικοί παράγοντες. Οι 10 πιο συχνές αυτοάνοσες ασθένειες είναι η ρευματοειδής αρθρίτιδα, η θυρεοειδίτιδα Χασιμότο, η κοιλιοκάκη, η νόσος Γκρέιβς, ο σακχαρώδης διαβήτης τύπου 1, η λεύκη, ο ρευματικός πυρετός, η , η , και η αυτοάνοση (ιδιοπαθής) θρομβοπενική πορφύρα. Άλλες εξίσου σημαντικές αυτοάνοσες ασθένειες είναι η ψωρίαση, ο συστημικός ερυθηματώδης λύκος, το σύνδρομο Χόγκρεν, το σύνδρομο Γκιγιέν-Μπαρέ, η αιμολυτική αναιμία, και η ιδιοπαθής φλεγμονώδης εντερική νόσος (νόσος Κρον και ελκώδης κολίτιδα). Η θεραπεία εξαρτάται από τον τύπο και τη σοβαρότητα της κατάστασης. Τα διάφορα θεραπευτικά σχήματα στοχεύουν στο να ανακουφίσουν τα συμπτώματα (π.χ. με φάρμακα όπως ασπιρίνη, ιβουπροφαίνη), να αντικαταστήσουν τις ζωτικές ουσίες που ο οργανισμός δεν μπορεί πλέον να παράγει μόνος του (π.χ. με ενέσεις ινσουλίνης, ενδοφλέβια ανοσοσφαιρίνη), και να καταστείλει το ανοσοποιητικό σύστημα (π.χ. με φάρμακα για τον έλεγχο της φλεγμονής, όπως μη στεροειδή αντιφλεγμονώδη φάρμακα (ΜΣΑΦ) και ανοσοκατασταλτικά). Υπολογίζεται ότι το 5-8% του πληθυσμού (περίπου 24 εκ. άτομα) στις ΗΠΑ προσβάλλεται από κάποιου είδους αυτοάνοση ασθένεια, ενώ το 78.8% των ατόμων αυτών είναι γυναίκες. Άτομα τα οποία έχουν αυξημένο κίνδυνο να εμφανίσουν αυτοάνοση ασθένεια είναι γυναίκες σε αναπαραγωγική ηλικία, άτομα με οικογενειακό ιστορικό, και άτομα που εκτίθενται σε συγκεκριμένους περιβαλλοντικούς ρύπους όπως φως του ήλιου, χημικές ουσίες (διαλύτες) και ιογενείς και βακτηριακές λοιμώξεις. (el)
- An autoimmune disease is a condition arising from an abnormal immune response to a functioning body part. At least 80 types of autoimmune diseases have been identified, with some evidence suggesting that there may be more than 100 types. Nearly any body part can be involved. Common symptoms can be diverse and transient, ranging from mild to severe, and generally include low grade fever and feeling tired. The cause is unknown. Some autoimmune diseases such as lupus run in families, and certain cases may be triggered by infections or other environmental factors. Some common diseases that are generally considered autoimmune include celiac disease, diabetes mellitus type 1, graves' disease, inflammatory bowel disease, multiple sclerosis, alopecia areata, addison’s disease, pernicious anemia, psoriasis, rheumatoid arthritis, and systemic lupus erythematosus. The diagnosis can be difficult to determine. Treatment depends on the type and severity of the condition. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) and immunosuppressants are often used. Intravenous immunoglobulin may also occasionally be used. While treatment usually improves symptoms, they do not typically cure the disease. About 24 million (~7.5%) people in the United States are affected by an autoimmune disease. Women are more commonly affected than men. Often they start during adulthood. The first autoimmune diseases were described in the early 1900s. (en)
- Gaixotasun autoimmuneak immunitate-sistemaren funtzionamendu okerraren ondorio dira, alegia, organismoak bere buruarekiko duen tolerantzia apurtzen denean (autotolerantzia) agertzen dira. Gaitz hauen oinarria gorputzaren berezko antigenoak eta kanpoko antigenoen arteko desberdintasuna ez ezagutzean datza. Immunitate-sistema organismoak infekzioaren aurrean defendatzeko duen mekanismoen multzoa da. Mekanismo hauen bitartez (linfozitoak, antigorputzak, makrofagoak, konplementua...) organismoak mikrobio patogenoei eta zelula arrotzei aurre egiten die, eragile horien jarduera deusestatuz. Zuzen funtzionatzen duenean, immunitate-sistemak kanpoko birus edo bakterioen aurka gure organismoa babesten du. Gaixotasun autoimmunea dagoenean, aldiz, immunitate-sistemak ez du berezko eta arrotzaren arteko bereizketarik egiten, eta organismoaren elementu batzuei (ehun, organo edo molekulei) eraso egiten die . Organismoak bere buruari kalte egiten dio, funtsean. Gaitz autoimmune bat dagoenean organismoak ehunek eta organoek dituzten azaleko antigenoen aurkako antigorputzak ekoizten ditu. Antigorputz horiei autoantigorputzak esaten zaie, organismo beraren aurkako antigorputzak direlako. Autoimmunitatearen zergatia oraindik ez da ongi ulertzen, baina badira zantzu batzuk bere jatorriari buruz; herentziak eta joera genetikoak pisu handia dutela susmatzeko arrazoi sakonak daudela jakiten da, esaterako. Bestalde, eta giza antigeno leukozitarioen (HLA) formulak zer ikusi handia dute gaitz autoimmune askotan. Era berean, bakterioek edo birusek sortutako hainbat infekziok gaitz horiek piztu litezkeela susmatzen da , mimetismo antigeniko izeneko fenomenoaren bidez. Traumatismo batzuek ere ,antza, martxan jar dezakete gaixotasun autoimmune baten ibilbidea Aldaketa hormonalak, azkenik, kasu askotan autoimmunitatearen jatorriaren atzean daudela baieztatu egin da. Beste hainbeste gertatzen da estresarekin: estresa gaitzaren pizgarria da sarritan, eta gaitzaren eboluzioa ere okertzen du, agerraldi akutuak eraginez. Azken urteotan gaixotasun autoimmuneen jatorrian heste-flora eta heste-iragazkortasunaren aldaketak, joera genetikoa duen gizabanako batengan, leudekeela proposatu dute hainbat ikerlarik . Hesteetako hainbat bakteriok gaitza piztuko luketen antigeno bereziak sortuko lituzkete, hesteetako hesia zeharkatzerakoan immunitate-sistemaren ez-ohiko erantzuna aktibatuz. Gaitz autoinmuneen tratamenduan immunosupresoreak erabiltzen dira. Botika hauek immunitate-sistemaren jarduera moteltzen dute. (eu)
- Una enfermedad autoinmunitaria, también enfermedad autoinmune, es una alteración causada por el propio sistema inmunitario, que ataca las células del propio organismo. En este caso, el sistema de protección se convierte en el agresor, y ataca y destruye a los propios órganos y tejidos corporales sanos en vez de protegerlos. Se da entonces una respuesta inmunitaria exagerada contra sustancias y tejidos que normalmente están presentes en el cuerpo. Se han identificado más de ochenta enfermedades autoinmunitarias. Las más comunes son la enfermedad celíaca, la diabetes tipo 1, la artritis reumatoide, el lupus eritematoso sistémico y la esclerosis múltiple. (es)
- Grúpa galar nach bhfuil gaolmhar le chéile ach a bhfuil comh-mheicníocht imdhíonachta acu. I riocht mar seo, ní féidir leis an gcolainn idirdhealú idir ábhair dá cuid féin is ábhair choimhthíocha, agus tosaíonn freagairt imdhíonach dá cealla féin. Cruthaítear antashubstaintí a dhéanann damáiste d'fhíocháin na colainne féin, agus mar sin, raon galar. I measc na neamhord a fheictear mar gheall ais seo tá airtríteas réamatóideach, diabetes mellitus, anaemacht mharfach, anaemacht haemalaíoch, foirmeacha áirithe galar duán is galar tíoróideach, lúpas córasach eiritéimeatach, scléaróis chórasach, agus galar Addison. (ga)
- Penyakit autoimun adalah keadaan patologis yang timbul dari respon imun abnormal untuk zat dan jaringan yang biasanya hadir dalam tubuh (antigen diri). Pengobatan penyakit autoimun biasanya dengan yang menurunkan respon imun. Pengobatan model baru yaitu pengeblokan sitokin (atau pengeblokan jalur sinyal sitokin) dan penghilangan efektor sel T dan sel B (misal terapi anti-CD20 pada sel B). (in)
- Une maladie auto-immune est consécutive à une anomalie du système immunitaire conduisant ce dernier à s'attaquer aux composants normaux de l'organisme (le « soi », d'où la racine auto- pour parler de ce trouble de l'immunité). Parmi ces maladies peuvent être citées la sclérose en plaques, le diabète de type 1 — jadis appelé « diabète juvénile » ou « diabète insulino-dépendant » —, le lupus, les thyroïdites auto-immunes, la polyarthrite rhumatoïde, le syndrome de Goujerot-Sjögren, la maladie de Crohn, etc. On distingue classiquement les maladies auto-immunes spécifiques d'organes, qui touchent un organe en particulier (comme par exemple les maladies auto-immunes de la thyroïde), et les maladies auto-immunes systémiques, telles que le lupus, qui peuvent toucher plusieurs organes. Au début du XXIe siècle en Occident, les maladies auto-immunes sont devenues la 3e cause de mortalité/morbidité après le cancer puis les maladies cardiovasculaires et à peu près dans les mêmes proportions. (fr)
- Con malattia autoimmune, in medicina, si indica l'alterazione del sistema immunitario che dà origine a risposte immuni anomale o autoimmuni, cioè dirette contro componenti dell'organismo umano, in grado di determinare un'alterazione funzionale o anatomica del distretto colpito. Vi sono almeno 80 tipi di malattie autoimmuni conosciute. Quasi tutte le parti dell'organismo possono essere coinvolte. I sintomi più comuni includono febbre di lieve entità e una sensazione di stanchezza. Spesso questi sintomi sono discontinui. La causa è generalmente sconosciuta. Alcune malattie autoimmuni, come il lupus, ricorrono nella storia famigliare e alcuni casi possono essere scatenati da infezioni o altri fattori ambientali. Alcune patologie comuni generalmente considerate di eziologia autoimmune includono la celiachia, il diabete mellito di tipo 1, la malattia di Graves, l'endometriosi, le malattie infiammatorie intestinali, la sclerosi multipla, la psoriasi, l'artrite reumatoide e il lupus eritematoso sistemico. La diagnosi può essere difficile da determinare, in quanto molte di queste malattie presentano sintomi simili. Il trattamento dipende dal tipo e dalla gravità della condizione. Spesso vengono utilizzati farmaci antinfiammatori non steroidei (FANS) e immunosoppressori. Occasionalmente può essere fatto ricorso anche all'immunoglobulina per via endovenosa o sottocutanea. Sebbene il trattamento solitamente migliori i sintomi, in genere non riesce a curare la malattia. Circa 24 milioni (il 7%) di statunitensi sono affetti da una malattia autoimmune. Le donne sono più comunemente interessate rispetto agli uomini e solitamente la condizione insorge durante l'età adulta. Le prime descrizioni delle malattie autoimmuni si ebbero all'inizio del XX secolo. (it)
- 자가 면역 질환(自家免疫疾患, autoimmune disease)은 자가 면역으로 나타나는 질병이다. 즉, 정상적인 화학 물질과 신체의 일부 세포들에 대해 면역계가 잘못된 반응을 일으킨 것이다. 바꾸어 말하면 면역반응이 실수를 한 것으로 건강한 세포를 해롭게 보고 그들을 공격한 것이다. 자가면역질환은 다양한 림프구 중에 체내 자기자신의 분자와 반응하는 수용체를 가지는 림프구에 의해 나타나기도 한다. 즉, 이러한 자기반응성 림프구들이 제거되거나 불활성되지 않는다면 면역계는 결국 자신의 세포 또는 조직을 공격하게 될 것이다. 하지만 정상의 경우 림프구들이 골수에서 성숙되는 동안 자기반응성이 점검 되며 이러한 과정 동안 자기 분자에 특이적인 수용체를 가진 림프구들은 세포자살 (아폽토시스)에 의해 죽거나 무반응 세포로 변하게 된다. 결과적으로 비자기분자와 반응하는 림프구만 남게되고 이러한 과정을 자기관용기작(Self-tolerance)이라고 한다. 만약 자기관용기작이 정상적이지 못할 경우에는 류마티스 관절염과 같은 자가면역질환을 유발하게 된다. 자가 면역 질환에는 류마티스 관절염뿐만 아니라 1형 당뇨병(인슐린 의존성), 전신성 루푸스, 크론병, 건선 등이 있다. (ko)
- 自己免疫疾患（じこめんえきしっかん、英: Autoimmune disease）とは、異物を認識し排除するための役割を持つ免疫系が、自分自身の正常な細胞や組織に対してまで過剰に反応し攻撃を加えてしまうことで症状を起こす、免疫寛容の破綻による疾患の総称。 自己免疫疾患は、全身にわたり影響が及ぶ全身性自己免疫疾患と、特定の臓器だけが影響を受ける臓器特異的疾患の2種類に分けることができる。関節リウマチや全身性エリテマトーデス(SLE)に代表される膠原病は、全身性自己免疫疾患である。 (ja)
- Auto-immuunziekten ontstaan doordat het immuunsysteem lichaamseigen cellen en stoffen als lichaamsvreemd ziet. Het lichaam gaat dan antistoffen tegen de eigen weefsels vormen. De auto-immuunziekten kunnen worden ingedeeld in orgaanspecifieke en gegeneraliseerde auto-immuunziekten. Bij orgaanspecifieke auto-immuunziekten is één soort orgaan aangedaan. Voorbeelden van orgaanspecifieke auto-immuunziekten zijn: Voorbeelden van gegeneraliseerde auto-immuunziekten zijn:
* Colitus Ulcerosa
*
*
* Lichen planus
* Mixed connective tissue disease
* Polychondritis
* Polymyalgia rheumatica
* Polyarteritis nodosa
* Psoriasis
*
* Sarcoïdose
*
* Vitiligo
* Ziekte van Crohn
* Ziekte van Kawasaki
* Ziekte van Bechterew
* Lupus erythematodes
* multiple sclerose (nl)
- Choroby autoimmunologiczne, choroby autoimmunizacyjne – grupa chorób, w których układ immunologiczny (odpornościowy) organizmu niszczy własne komórki i tkanki. U podłoża chorób autoimmunologicznych leży proces nazywany autoimmunizacją. Choroby autoimmunologiczne spowodowane są błędami w uzyskiwaniu przez limfocyty w narządach limfatycznych. Przez przechodzą limfocyty nieposiadające właściwych antygenów zgodności tkankowej. Efektem takiej dysfunkcji jest atakowanie własnych komórek, uznawanych przez układ odpornościowy za ciała obce. (pl)
- Uma doença autoimune é qualquer condição que tenha origem numa reação imunitária anormal em que o corpo ataca uma parte normal do seu próprio organismo (autoimunidade). Existem pelo menos 80 tipos de doenças autoimunes. Praticamente qualquer parte do corpo pode ser afetada. Embora os sintomas dependam da condição, existem sintomas comuns à maioria das doenças autoimunes, como febre pouco elevada e fadiga. Em muitos casos os sintomas aparecem e desaparecem ciclicamente. As causas são geralmente de origem desconhecida. Algumas doenças autoimunes, como o lúpus, são familiares, enquanto outras podem ser desencadeadas por infeções ou outros fatores ambientais. Entre as doenças mais comuns de origem autoimune estão a alopecia areata, doença celíaca, diabetes mellitus tipo 1, doença de Graves, doença inflamatória intestinal, esclerose múltipla, psoríase, artrite reumatoide ou lúpus eritematoso sistémico, e hepatite autoimune. Em muitos casos é difícil determinar o diagnóstico. O tratamento depende do tipo e da gravidade da doença. Em muitas doenças é comum a administração de anti-inflamatórios não esteroides e imunossupressores. Em alguns casos também é administrada imunoglobulina por via intravenosa. Embora os tratamentos melhorem os sintomas, geralmente não existe cura para as doenças autoimunes. Cerca de 7% da população dos Estados Unidos (24 milhões de pessoas) são afetadas por uma doença autoimune. As doenças são mais comuns entre mulheres do que entre homens. Geralmente têm início em idade adulta. As primeiras doenças autoimunes foram descritas no início do século XX. (pt)
- Автоіму́нні захво́рювання (англ. Autoimmune diseases, часто також — автоімунні порушення, англ. Autoimmune disorders) — хвороби, при яких імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму. Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із автоантигеном і комплементом, виникає запалення. Таким чином, розвиваються автоімунні хвороби, при яких відбувається ураження тієї чи іншої системи: нервової, м'язової, ендокринної, серцево-судинної, сполучної тканини, печінки, шкіри тощо. Через це у МКХ-10 ці хвороби віднесені до різних класифікаційних груп. До автоімунних хвороб відносять велику кількість системних хвороб сполучної тканини (зокрема ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, синдром Бехчета, синдром Шегрена) та інших систем організму — розсіяний склероз, кардіоміопатія, автоімунний міокардит тощо. Схильність до автоімунних захворювань є успадкованою і контролюється системою гістосумісності (HLA). Лікування автоімунних захворювань базується на проведенні імунодепресивної терапії з використанням глюкокортикостероїдів, та елімінації (виведення) автоімунних комплексів із організму шляхом проведення плазмоферезу. Існує альтернативна теорія виникнення автоімунних захворювань, при якій зрушення пов'язують із змінами у метаболізмі цукрів, однак більшість вчених це відкидає і дотримаються традиційних поглядів. (uk)
- Аутоимму́нные заболева́ния (от αὐτός [autos] «сам; он самый» + «иммунный» - относящийся к иммунной системе) — обширный класс разнородных по клиническим проявлениям заболеваний, развивающихся вследствие патологической выработки аутоиммунных антител или размножения аутоагрессивных клонов киллерных клеток против здоровых, нормальных тканей организма, приводящих к повреждению и разрушению нормальных тканей и к развитию аутоиммунного воспаления. Вакцинация особенно важна для больных аутоиммунными ревматологическими болезнями, которые лечатся иммунодепрессантами. (ru)
- 自體免疫性疾病（英語：Autoimmune disease），是指人體異常的免疫反應攻擊正常細胞所產生的狀況。目前發現的至少有80種這類的疾病。幾乎可發生在人體的任何部位。常見症狀包括發燒、感到疲勞。症狀經常是斷續式的發作。 病因通常不明。一些自體免疫性疾病，例如全身性紅斑狼瘡會在家族內傳布，在某些情況下可能是由感染或其他所誘發。一般常被歸類為自體免疫性疾病的有乳糜瀉、1型糖尿病、瀰漫性毒性甲狀腺腫（另稱格雷夫斯症）、炎症性腸病、多發性硬化症、銀屑病（另稱為乾癬、牛皮癬）、類風濕性關節炎、和全身性紅斑狼瘡。有時不易診斷。 治療方式取決於病情的類型和嚴重程度。常用到非類固醇抗發炎藥（NSAIDs，或稱為非甾體抗炎藥）和免疫抑制劑。偶爾需要使用靜脈注射免疫球蛋白。治療通常能改善症狀，但無法治癒。 美國約有2,400萬人（佔總人口7％）患有自體免疫性疾病。女性發生率比男性要高。通常在成年期開始發作。自體免疫性疾病首度在1900年代初期受到描述。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Grúpa galar nach bhfuil gaolmhar le chéile ach a bhfuil comh-mheicníocht imdhíonachta acu. I riocht mar seo, ní féidir leis an gcolainn idirdhealú idir ábhair dá cuid féin is ábhair choimhthíocha, agus tosaíonn freagairt imdhíonach dá cealla féin. Cruthaítear antashubstaintí a dhéanann damáiste d'fhíocháin na colainne féin, agus mar sin, raon galar. I measc na neamhord a fheictear mar gheall ais seo tá airtríteas réamatóideach, diabetes mellitus, anaemacht mharfach, anaemacht haemalaíoch, foirmeacha áirithe galar duán is galar tíoróideach, lúpas córasach eiritéimeatach, scléaróis chórasach, agus galar Addison. (ga)
- Penyakit autoimun adalah keadaan patologis yang timbul dari respon imun abnormal untuk zat dan jaringan yang biasanya hadir dalam tubuh (antigen diri). Pengobatan penyakit autoimun biasanya dengan yang menurunkan respon imun. Pengobatan model baru yaitu pengeblokan sitokin (atau pengeblokan jalur sinyal sitokin) dan penghilangan efektor sel T dan sel B (misal terapi anti-CD20 pada sel B). (in)
- 자가 면역 질환(自家免疫疾患, autoimmune disease)은 자가 면역으로 나타나는 질병이다. 즉, 정상적인 화학 물질과 신체의 일부 세포들에 대해 면역계가 잘못된 반응을 일으킨 것이다. 바꾸어 말하면 면역반응이 실수를 한 것으로 건강한 세포를 해롭게 보고 그들을 공격한 것이다. 자가면역질환은 다양한 림프구 중에 체내 자기자신의 분자와 반응하는 수용체를 가지는 림프구에 의해 나타나기도 한다. 즉, 이러한 자기반응성 림프구들이 제거되거나 불활성되지 않는다면 면역계는 결국 자신의 세포 또는 조직을 공격하게 될 것이다. 하지만 정상의 경우 림프구들이 골수에서 성숙되는 동안 자기반응성이 점검 되며 이러한 과정 동안 자기 분자에 특이적인 수용체를 가진 림프구들은 세포자살 (아폽토시스)에 의해 죽거나 무반응 세포로 변하게 된다. 결과적으로 비자기분자와 반응하는 림프구만 남게되고 이러한 과정을 자기관용기작(Self-tolerance)이라고 한다. 만약 자기관용기작이 정상적이지 못할 경우에는 류마티스 관절염과 같은 자가면역질환을 유발하게 된다. 자가 면역 질환에는 류마티스 관절염뿐만 아니라 1형 당뇨병(인슐린 의존성), 전신성 루푸스, 크론병, 건선 등이 있다. (ko)
- 自己免疫疾患（じこめんえきしっかん、英: Autoimmune disease）とは、異物を認識し排除するための役割を持つ免疫系が、自分自身の正常な細胞や組織に対してまで過剰に反応し攻撃を加えてしまうことで症状を起こす、免疫寛容の破綻による疾患の総称。 自己免疫疾患は、全身にわたり影響が及ぶ全身性自己免疫疾患と、特定の臓器だけが影響を受ける臓器特異的疾患の2種類に分けることができる。関節リウマチや全身性エリテマトーデス(SLE)に代表される膠原病は、全身性自己免疫疾患である。 (ja)
- Choroby autoimmunologiczne, choroby autoimmunizacyjne – grupa chorób, w których układ immunologiczny (odpornościowy) organizmu niszczy własne komórki i tkanki. U podłoża chorób autoimmunologicznych leży proces nazywany autoimmunizacją. Choroby autoimmunologiczne spowodowane są błędami w uzyskiwaniu przez limfocyty w narządach limfatycznych. Przez przechodzą limfocyty nieposiadające właściwych antygenów zgodności tkankowej. Efektem takiej dysfunkcji jest atakowanie własnych komórek, uznawanych przez układ odpornościowy za ciała obce. (pl)
- Аутоимму́нные заболева́ния (от αὐτός [autos] «сам; он самый» + «иммунный» - относящийся к иммунной системе) — обширный класс разнородных по клиническим проявлениям заболеваний, развивающихся вследствие патологической выработки аутоиммунных антител или размножения аутоагрессивных клонов киллерных клеток против здоровых, нормальных тканей организма, приводящих к повреждению и разрушению нормальных тканей и к развитию аутоиммунного воспаления. Вакцинация особенно важна для больных аутоиммунными ревматологическими болезнями, которые лечатся иммунодепрессантами. (ru)
- 自體免疫性疾病（英語：Autoimmune disease），是指人體異常的免疫反應攻擊正常細胞所產生的狀況。目前發現的至少有80種這類的疾病。幾乎可發生在人體的任何部位。常見症狀包括發燒、感到疲勞。症狀經常是斷續式的發作。 病因通常不明。一些自體免疫性疾病，例如全身性紅斑狼瘡會在家族內傳布，在某些情況下可能是由感染或其他所誘發。一般常被歸類為自體免疫性疾病的有乳糜瀉、1型糖尿病、瀰漫性毒性甲狀腺腫（另稱格雷夫斯症）、炎症性腸病、多發性硬化症、銀屑病（另稱為乾癬、牛皮癬）、類風濕性關節炎、和全身性紅斑狼瘡。有時不易診斷。 治療方式取決於病情的類型和嚴重程度。常用到非類固醇抗發炎藥（NSAIDs，或稱為非甾體抗炎藥）和免疫抑制劑。偶爾需要使用靜脈注射免疫球蛋白。治療通常能改善症狀，但無法治癒。 美國約有2,400萬人（佔總人口7％）患有自體免疫性疾病。女性發生率比男性要高。通常在成年期開始發作。自體免疫性疾病首度在1900年代初期受到描述。 (zh)
- أمراض المناعة الذاتية أو الأمراض الانضِدادية (بالإنجليزية: Autoimmune disease)، هي حالة تنشأ عن استجابة مناعية غير طبيعية لجزء فعال من الجسم. تم تحديد ما لا يقل عن 80 نوعا من أمراض المناعة الذاتية، مع بعض الأدلة التي تشير إلى أنه قد يكون هناك أكثر من 100 نوع. يمكن إصابة أي جزء من الجسم تقريبًا. يمكن أن تكون الأعراض الشائعة متنوعة وعابرة، تتراوح من خفيفة إلى شديدة، وتشمل عموما حمى منخفضة الدرجة والشعور بالتعب. (ar)
- Una malaltia autoimmunitària, és una malaltia caracteritzada per l'acció adversa dels efectors immunitaris cap a components de la mateixa biologia corporal. És a dir, el sistema immunitari es converteix en l'agressor i ataca parts del cos en contra de la seva funció natural, de protegir-lo, generant autoanticossos. Es tracta d'una resposta immunitària exagerada contra components moleculars de cèl·lules i teixits presents de manera normal al cos. Les causes són encara desconegudes i són probablement el resultat de múltiples circumstàncies (sovint la predisposició genètica és la més normal). (ca)
- Αυτοάνοσες ασθένειες (αγγλ.: autoimmune diseases), λέγονται και αυτοάνοσα νοσήματα, ορίζονται εκείνες οι ασθένειες που προκαλούνται από υπερβολική και λανθασμένη απόκριση του ανοσοποιητικού συστήματος έναντι στον ίδιο τον οργανισμό. Οι αυτοάνοσες ασθένειες περιλαμβάνουν περισσότερες από 80 διαταραχές, οι οποίες μπορούν να προσβάλλουν σχεδόν οποιοδήποτε μέρος του σώματος. Είναι η τρίτη πιο συχνή κατηγορία ασθενειών μετά τον καρκίνο και την καρδιακή νόσο. Τα συνηθισμένα συμπτώματα περιλαμβάνουν χαμηλό πυρετό, μυϊκούς πόνους, και αίσθημα κόπωσης, τα οποία κάποιες φορές έχουν περιόδους έξαρσης και ύφεσης. (el)
- An autoimmune disease is a condition arising from an abnormal immune response to a functioning body part. At least 80 types of autoimmune diseases have been identified, with some evidence suggesting that there may be more than 100 types. Nearly any body part can be involved. Common symptoms can be diverse and transient, ranging from mild to severe, and generally include low grade fever and feeling tired. (en)
- Autoimmunerkrankung, Autoimmunkrankheit und Autoimmunität sind in der Medizin übergeordnete Begriffe für Krankheiten, denen eine gestörte Selbsttoleranz des Organismus zugrunde liegt. Die Intoleranz des Immunsystems gegenüber bestimmten körpereigenen Stoffen führt dabei zur Bildung von Antikörpern und autoreaktiven T-Zellen. Als Prototyp aller Autoimmunerkrankungen gilt der systemische Lupus erythematodes. (de)
- Una enfermedad autoinmunitaria, también enfermedad autoinmune, es una alteración causada por el propio sistema inmunitario, que ataca las células del propio organismo. En este caso, el sistema de protección se convierte en el agresor, y ataca y destruye a los propios órganos y tejidos corporales sanos en vez de protegerlos. Se da entonces una respuesta inmunitaria exagerada contra sustancias y tejidos que normalmente están presentes en el cuerpo. (es)
- Gaixotasun autoimmuneak immunitate-sistemaren funtzionamendu okerraren ondorio dira, alegia, organismoak bere buruarekiko duen tolerantzia apurtzen denean (autotolerantzia) agertzen dira. Gaitz hauen oinarria gorputzaren berezko antigenoak eta kanpoko antigenoen arteko desberdintasuna ez ezagutzean datza. Gaixotasun autoimmunea dagoenean, aldiz, immunitate-sistemak ez du berezko eta arrotzaren arteko bereizketarik egiten, eta organismoaren elementu batzuei (ehun, organo edo molekulei) eraso egiten die . Organismoak bere buruari kalte egiten dio, funtsean. (eu)
- Une maladie auto-immune est consécutive à une anomalie du système immunitaire conduisant ce dernier à s'attaquer aux composants normaux de l'organisme (le « soi », d'où la racine auto- pour parler de ce trouble de l'immunité). (fr)
- Con malattia autoimmune, in medicina, si indica l'alterazione del sistema immunitario che dà origine a risposte immuni anomale o autoimmuni, cioè dirette contro componenti dell'organismo umano, in grado di determinare un'alterazione funzionale o anatomica del distretto colpito. Vi sono almeno 80 tipi di malattie autoimmuni conosciute. Quasi tutte le parti dell'organismo possono essere coinvolte. I sintomi più comuni includono febbre di lieve entità e una sensazione di stanchezza. Spesso questi sintomi sono discontinui. (it)
- Auto-immuunziekten ontstaan doordat het immuunsysteem lichaamseigen cellen en stoffen als lichaamsvreemd ziet. Het lichaam gaat dan antistoffen tegen de eigen weefsels vormen. De auto-immuunziekten kunnen worden ingedeeld in orgaanspecifieke en gegeneraliseerde auto-immuunziekten. Bij orgaanspecifieke auto-immuunziekten is één soort orgaan aangedaan. Voorbeelden van orgaanspecifieke auto-immuunziekten zijn: Voorbeelden van gegeneraliseerde auto-immuunziekten zijn: (nl)
- Uma doença autoimune é qualquer condição que tenha origem numa reação imunitária anormal em que o corpo ataca uma parte normal do seu próprio organismo (autoimunidade). Existem pelo menos 80 tipos de doenças autoimunes. Praticamente qualquer parte do corpo pode ser afetada. Embora os sintomas dependam da condição, existem sintomas comuns à maioria das doenças autoimunes, como febre pouco elevada e fadiga. Em muitos casos os sintomas aparecem e desaparecem ciclicamente. (pt)
- Автоіму́нні захво́рювання (англ. Autoimmune diseases, часто також — автоімунні порушення, англ. Autoimmune disorders) — хвороби, при яких імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму. Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із автоантигеном і комплементом, виникає запалення. Схильність до автоімунних захворювань є успадкованою і контролюється системою гістосумісності (HLA). (uk)
|
