| dbo:abstract
|
- أنطوني فان ليفينهوك (بالهولندية: Anton van Leeuwenhoek)، (1632 - 1723) باحث وعالم هولندي اخترع أول مجهر ضوئي بسيط شاهد من خلاله كائنات حية دقيقة في قطرات الماء وهو من أوائل العلماء الذين استخدموا العدسات. (ar)
- Antonie Philips van Leeuwenhoek (Delft, 24 d'octubre de 1632 - 26 d'agost de 1723), fou un comerciant, topògraf, vidrier i microbiòleg neerlandès conegut com a pare de la microbiologia i inventor del microscopi, i per ser el primer a observar al microscopi diverses espècies de microorganismes i cèl·lules amb lents que ell mateix va construir. Entre altres, va observar fibres musculars, protozous, bacteris, espermatozoides i glòbuls vermells. La seva obra es donà a conèixer per primera vegada l'any 1673 a Philosophical Transactions, la revista de la Royal Society, a la qual pogué accedir gràcies a la intercessió del metge i anatomista Regnier de Graaf. És enterrat a l'església vella de Delft. Va ser la primera persona en observar Giardia lamblia. (ca)
- Antoni van Leeuwenhoek [le:uvnhuk] (24. října 1632, Delft – 26. srpna 1723, Delft) byl nizozemský přírodovědec a průkopník mikroskopie. Občanským povoláním byl obchodník s textilem, vrátný na radnici a výrobce mikroskopů. Vědeckému výzkumu se věnoval pouze jako amatér, dosáhl v něm však výsledků prvořadé důležitosti. Stal se objevitelem mikroorganismů, krevních buněk, spermií, svalových vláken a dalších mikroskopických útvarů a je nazýván „otcem mikrobiologie“. (cs)
- Antoni van Leeuwenhoek [ˈɑntoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk] (* 24. Oktober 1632 in Delft, Republik der Sieben Vereinigten Provinzen; † 26. August 1723 ebenda) war ein niederländischer Naturforscher und der bedeutendste Mikroskopiker des 17. und beginnenden 18. Jahrhunderts. Er entdeckte die Mikroorganismen, darunter Bakterien, Protozoen und andere Einzeller, und wird deshalb als „Vater der Protozoologie und Bakteriologie“ bezeichnet. Er beschrieb die Entdeckung der Spermatozoen und untersuchte sie bei zahlreichen Tierarten. Seine Beobachtungen machten ihn zum Gegner der Spontanzeugung. Parallel zu anderen Forschern seiner Zeit entdeckte er rote Blutkörperchen und die Kapillaren als Verbindung zwischen Arterien und Venen im Blutkreislauf. Seine Forschungsgebiete erstreckten sich auf einen weiten Bereich von der Medizin bis zur Botanik. Leeuwenhoek war gelernter Tuchhändler und ab einem Alter von 27 Jahren städtischer Beamter in seiner Heimatstadt Delft. Er hatte keine wissenschaftliche oder technische Ausbildung und brachte sich das Herstellen und Benutzen von Mikroskopen selbst bei. Die Beobachtungen, die er mit seinen Mikroskopen machte, teilte er in über 300 Briefen an die Royal Society in London sowie an zahlreiche andere europäische Persönlichkeiten mit. (de)
- Ο Αντόνι βαν Λέβενχουκ (Antoni van Leeuwenhoek, 24 Οκτωβρίου 1632 - 26 Αυγούστου 1723) ήταν Ολλανδός έμπορος και επιστήμονας. Δεν είχε λάβει πανεπιστημιακή μόρφωση, αλλά διέθετε οξύ μαθηματικό πνεύμα και μεγάλη δεξιότητα στα χέρια. Από τα νεανικά του χρόνια ασχολήθηκε με το μικροσκόπιο. Πειραματίστηκε με τους αμφίκυρτους φακούς μικρής εστιακής απόστασης και κατόρθωσε να πετύχει μεγεθύνσεις και διαύγεια εικόνων πολύ καλύτερες από αυτές των σύνθετων μικροσκοπίων, χάρη σε μια υψηλής ποιότητας μέθοδο κοπής των φακών, το μυστικό της οποίας δεν αποκάλυψε. Με τα ισχυρά όργανα που κατασκεύασε, παρατήρησε και περιέγραψε τα ερυθρά αιμοσφαίρια, τους ζυμομύκητες και τα σπερματοζωάρια. Έκανε έρευνες σχετικές με την ιστολογία του ανθρώπου και τη βιολογία των εντόμων, ενώ μελέτησε την τριχοειδή κυκλοφορία του αίματος. Δημοσίευσε τα αποτελέσματα των ερευνών του στα «Φιλοσοφικά Πρακτικά» της Βασιλικής Εταιρείας της Αγγλίας και στα «Υπομνήματα» της Γαλλικής Ακαδημίας Επιστημών. Οι παρατηρήσεις του έφεραν επανάσταση όχι μόνο στο χώρο της βιολογίας μα και της φιλοσοφίας, καθώς αποτέλεσαν το κομμάτι εκείνο της επιστημονικής επανάστασης του 17ου αιώνα που προκάλεσε σαρωτικές αλλαγές στην ανθρώπινη γνώση για το μικρόκοσμο, εκτός από το μακρόκοσμο, με τον οποίο ασχολούνταν οι αστρονόμοι. (el)
- Antonie Philips van Leeuwenhoek FRS (/ˈɑːntəni vɑːn ˈleɪvənhuːk, -hʊk/ AHN-tə-nee vahn LAY-vən-hook, -huuk; Dutch: [ˈɑntoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk]; 24 October 1632 – 26 August 1723) was a Dutch microbiologist and microscopist in the Golden Age of Dutch science and technology. A largely self-taught man in science, he is commonly known as "the Father of Microbiology", and one of the first microscopists and microbiologists. Van Leeuwenhoek is best known for his pioneering work in microscopy and for his contributions toward the establishment of microbiology as a scientific discipline. Raised in Delft, Dutch Republic, van Leeuwenhoek worked as a draper in his youth and founded his own shop in 1654. He became well recognized in municipal politics and developed an interest in lensmaking. In the 1670s, he started to explore microbial life with his microscope. This was one of the notable achievements of the Golden Age of Dutch exploration and discovery (c. 1590s–1720s). Using single-lensed microscopes of his own design and make, van Leeuwenhoek was the first to observe and to experiment with microbes, which he originally referred to as dierkens, diertgens or diertjes (Dutch for "small animals" [translated into English as animalcules, from Latin animalculum = "tiny animal"]). He was the first to relatively determine their size. Most of the "animalcules" are now referred to as unicellular organisms, although he observed multicellular organisms in pond water. He was also the first to document microscopic observations of muscle fibers, bacteria, spermatozoa, red blood cells, crystals in gouty tophi, and among the first to see blood flow in capillaries. Although van Leeuwenhoek did not write any books, he described his discoveries in letters to the Royal Society, which published many of his letters, and to persons in several European countries. (en)
- Antoni van LEEUWENHOEK (naskiĝis la 24-an de oktobro 1632 en Delft, mortis la 26-an de aŭgusto 1723 en Delft) estis nederlanda fizikisto kaj komercisto. Li estas plej bone konata pro sia kontribuo al plibonigo de la mikroskopo kaj siaj kontribuoj al la starigo de ĉela biologio. Uzante sian manmetiitan mikroskopon, li estis la unua kiu observis kaj priskribis muskolajn fibrojn, bakteriojn, spermatozoojn kaj sangan fluon en kapilaroj (malgrandaj angioj). (eo)
- Anton van Leeuwenhoek (Delft, Hego Holanda, 1632ko urriaren 24a- ibidem, 1723ko abuztuaren 26a) merkatari eta zientzialari herbeheretarra izan zen, ospe handia hartu zuena lehenengo mikroskopio optiko modernoa asmatzeagatik eta lehenengo mikrobioak deskribatzeagatik. Van Leeuwenhoekek ez zuen goi-mailako prestakuntzarik, baina bai ikasteko grina handia. Bere kabuz astronomia, matematika eta natur zientziak ikasi zituen, eta baita beiragintza ere, azken hau bere ehun dendan baliagarria izango zelakoan (ehunen kalitatea aztertzeko lupak erabiltzen baitzituen) . Lupak hobetu nahian asmatu zuen van Leeuwenhoekek lehenengo mikroskopio optikoa, irudiak 300 aldiz handiagotzeko ahalmenarekin. Galileok, eta Robert Hookek XVII.mendeko lehenengo urteetan antzeko tramankuluak sortu bazituzten ere, van Leeuwenhoekek asmatutakoa jotzen da benetako lehenengo mikroskopiotzat. 1674. urtean odolaren globulu gorriak deskribatu zituen, eta 1679an urmael bateko protozooak. Geroago bakterioak eta espermatozoideak ere ikusi zituen. Ospe handia lortu zuen bere ikerketa zientifikoei esker, eta Londresko Royal Societyko partaide izendatu zuten 1680an. Jaio zen hiri berean hil zen, 91 urte zituela. (eu)
- Anton van Leeuwenhoek ([ˈɑntɔn vɑn ˈleːuənɦuk]) (Delft, 24 de octubre de 1632-Delft, 26 de agosto de 1723), conocido como el «padre de la microbiología», fue un comerciante neerlandés que, además, sobresalió por ser el primero en realizar observaciones y descubrimientos con microscopios cuya fabricación él mismo perfeccionó. La historia de la biología lo considera precursor de la biología experimental, de la biología celular y de la microbiología. (es)
- Ba cheardaí agus eolai Ísiltíreach é Antonie Philips van Leeuwenhoek (24 Deireadh Fómhair 1632 - 26 Lúnasa 1723) ó Dhelft, An Ísiltír. Tugtar "Athair na Micribhitheolaíochta" air, nó an chéad mhicribhitheolaí agus . Rinne van Leeuwenhoek lionsaí cumasacha is micreascóip shimplí. Leis na huirlisí seo, chonaic sé prótasóin ar bhaictéir is den chéad uair ar domhan. Rinne sé cur síos iomlán den chéad uair ar chealla dearga na fola (na heirítricítí). (ga)
- Antoni van Leeuwenhoek, né le 24 octobre 1632 à Delft et mort le 26 août 1723 dans la même ville, est un commerçant et savant néerlandais, connu pour ses améliorations du microscope et comme l'un des précurseurs de la biologie cellulaire et de la microbiologie. Il a de facto poursuivi l'œuvre de Jan Swammerdam, qui vivait à Amsterdam. Leeuwenhoek développe la technique pour fabriquer des lentilles de microscope d’une qualité et d’une puissance inconnues ailleurs dans le monde scientifique de son époque. Dès 1674, il en tire de nombreuses et étonnantes observations — découverte des protozoaires, des spermatozoïdes — très en avance sur son temps. Il affirme aussi l'existence des bactéries. Il en fait part immédiatement et régulièrement à la Royal Society de Londres, mais la nécessaire traduction de ses lettres (écrites en néerlandais) — il ne maîtrise ni l’anglais ni le latin — en freine la diffusion. De plus, gardant secrète sa technique de fabrication de lentilles, ses observations ne peuvent être reproduites par ses confrères anglais. Il leur faudra plus de trois ans et plus de quatre tentatives pour que la réalité de sa découverte des protozoaires — la plus accessible aux autres microscopes de l'époque — soit reconnue, amenant leur confiance sur la fiabilité de ses autres observations et son élection en 1680 comme membre de la Royal Society de Londres et en 1699 comme membre de l’Académie des sciences de Paris. (fr)
- Antonie Philips van Leeuwenhoek (24 Oktober 1632 – 26 Agustus 1723) adalah ilmuwan Belanda yang berasal dari Delft. Ia disebut sebagai "Bapak Biologi", dan dianggap sebagai mikrobiolog pertama. Ia terlahir sebagai putra pembuat keranjang. Ia terkenal atas pengembangan mikroskop dan kontribusinya terhadap didirikannya mikrobiologi. Ia adalah orang pertama yang mengamati dan mendeskripsikan organisme bersel satu. (in)
- アントーニ・ファン・レーウェンフック（レーベンフック、Antonie van Leeuwenhoek オランダ語発音: [ɑnˈtoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk]、1632年10月24日 - 1723年8月26日）はオランダの商人、科学者。歴史上はじめて顕微鏡を使って微生物を観察し、「微生物学の父」とも称せられる。 (ja)
- 안토니 판 레이우엔훅(네덜란드어: Antoni van Leeuwenhoek [ˈɑntoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk], 1632년 10월 24일 ~ 1723년 8월 30일)는 네덜란드 자위트홀란트주 델프트 출신의 무역업자이자 과학자이다. 미생물학의 아버지로 알려져 있다. 현미경의 발달과 미생물학의 정립에 큰 공헌을 하였다. 그는 스스로 렌즈를 갈아 만든 현미경으로 단세포 생물을 관찰하였다. (ko)
- Antoni van Leeuwenhoek (ook: Anthoni, Anthonie, Antonie, Antony, Anthony) (Delft, 24 oktober 1632 – aldaar, 26 augustus 1723) was een Nederlandse handelsman, landmeter, wijnroeier, glasblazer en microbioloog. Van Leeuwenhoek is vooral bekend door zijn zelf gefabriceerde microscoop en zijn pionierswerk voor de celbiologie en de microbiologie. Vanaf 1674 deed hij vele ontdekkingen die bekend werden door zijn correspondentie met de Royal Society in Londen. (nl)
- Anton van Leeuwenhoek, a volte citato come Anthonie (Delft, 24 ottobre 1632 – Delft, 27 agosto 1723), è stato un ottico e naturalista olandese. (it)
- Antoni van Leeuwenhoek (wym. /ˈɑntoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk/; ur. 24 października 1632 w Delfcie; ochrzczony 4 listopada 1632 jako Thonius Philipszoon /ˈtoːni̯ʏs ˈfilɪpˌsoːn/; zm. 26 sierpnia 1723 tamże) – holenderski urzędnik miejski, przedsiębiorca i przyrodnik (bez formalnego wykształcenia uniwersyteckiego). Nazywany jest ojcem mikrobiologii (prawdopodobnie pierwszy człowiek, który zobaczył mikroorganizmy, w tym bakterie). Początkowo zajmował się kupiectwem (prowadził sklep z galanterią męską), a nocami szlifowaniem szkieł oraz konstrukcją mikroskopów. Jednosoczewkowe mikroskopy Leeuwenhoeka były mniej wygodne w użyciu niż wielosoczewkowe mikroskopy złożone Roberta Hooke'a, ale dzięki precyzyjnemu szlifowaniu soczewek, dawały dużo większe powiększenie (ok. 270× w porównaniu z 20-50× w przypadku mikroskopów Hooke'a) i wyraźniejszy obraz (szczególnie przy większych powiększeniach). W swoim czasie były najlepsze na świecie. Później zajął się ich produkcją, ale nigdy nie podzielił się z nikim swoimi technikami produkcji – ani szkieł, ani mikroskopów. Z fascynacją obserwował pod mikroskopem niemal wszystko, co przyszło mu do głowy – m.in.: strukturę kości i mięśni, krwinki czerwone, bakterie, orzęski, plemniki, głowy much, oczy wołów, mięśnie wieloryba, nasiona, sierść zwierząt, drewno, wodę, osad nazębny (pierwszy oglądał swój mikrobiom) czy wnętrzności wszy. Obalił teorię samorództwa przez znalezienie jaj much, a jego opis antyseptycznych właściwości octu winnego był pierwszym w historii (potraktowane octem "żyjątka" bytujące na zębach – padły). W 1680 roku został członkiem Towarzystwa Królewskiego (po potwierdzeniu jego obserwacji mikroorganizmów). Z powodu nieznajomości łaciny ani angielskiego, Towarzystwo zgodziło się wypisać dyplom po holendersku. Pod koniec życia był jednym z najsławniejszych jego członków. W testamencie zapisał Towarzystwu 26 swoich mikroskopów wraz z założonymi na nich preparatami, które jednak zaginęły (stąd do tej pory nie wiadomo dokładnie jak były skonstruowane). (pl)
- Antonie van Leeuwenhoek, född 24 oktober 1632 i Delft, död 27 augusti 1723, var en nederländsk naturforskare. (sv)
- Anton van Leeuwenhoek (Delft, 24 de outubro de 1632 — Delft, 26 de agosto de 1723) foi um comerciante de tecidos, cientista e construtor de microscópios holandês. Anton van Leeuwenhoek é conhecido pelas suas contribuições para o melhoramento do microscópio, além de ter contribuído com as suas observações para a biologia celular (descreveu a estrutura celular dos vegetais, chamando as células de "glóbulos"). Utilizando um microscópio feito por si mesmo (possuía a maior coleção de lentes do mundo, cerca de 250 microscópios), foi o primeiro a observar e descrever fibras musculares, bactérias, protozoários e o fluxo de sangue nos capilares sanguíneos de peixes. O microscópio utilizado por Leeuwenhoek para as suas descobertas era constituído por uma lente biconvexa que tinha a capacidade de aumentar a imagem cerca de 1 000 vezes. (pt)
- Антони ван Ле́венгук (Antoni van Leeuwenhoek, Thonius Philips van Leeuwenhoek; 24 октября 1632, Делфт — 26 августа 1723, там же) — нидерландский натуралист, конструктор микроскопов, основоположник научной микроскопии, исследовавший с помощью своих микроскопов структуру различных форм живой материи. (ru)
- 安東尼·范‧雷文霍克（荷蘭語：Antoni van Leeuwenhoek，荷兰语发音： [ɑnˈtoːni vɑn ˈleːuə(n)ˌɦuk]；1632年10月24日－1723年8月26日），是出身荷蘭共和國代爾夫特的博物學家和顯微鏡學家。 他率先發現了微生物，包括細菌、原生動物和其他單細胞生物，因此被稱為“原生動物學和細菌學之父”。 他描述了精子的發現，並在許多動物物種中檢查了它們。他的觀察使他成為自然發生的反對者。與他那個時代的其他研究人員同時，他發現紅血球和微血管是循環系統中動脈和靜脈之間的聯繫。他的研究領域跨越了從醫學到植物學的廣泛領域。 列文虎克是一名訓練有素的布商，並於約 27 歲起在家鄉代爾夫特擔任市政公務員。他沒有受過任何科學或技術訓練，而是自學理解如何製造和使用顯微鏡。當時，他透過 300 多封信向倫敦皇家學會和許多其他歐洲人士傳達他使用顯微鏡所做的觀察。 (zh)
- Антоні ван Левенгук (нід. Antoni van Leeuwenhoek; 24 жовтня 1632, Делфт — 26 серпня 1723, Делфт) — голландський натураліст, який значно вдосконалив мікроскоп, основоположник наукової мікроскопії, член Лондонського королівського товариства (з 1680 року), вперше в історії за допомогою свого мікроскопу спостерігав мікроскопічну будову різних форм живих організмів. Зустрічаються різні варіанти написання імені ученого — Антон, Антоні, Антоній і Антоніус. Раннє життя і кар'єра У молодому віці Левенгук втратив свого біологічного батька. Пізніше його мати вийшла заміж за художника Якоба Янша Молійна. Коли його вітчим помер у 1648 році, Левенгука відправили до Амстердама, щоб стати учнем полотняного полотняника. Повернувшись до Делфта, коли йому виповнилося 20, він зарекомендував себе як драпер і галантерейник. У 1654 році він був одружений з дочкою драпіровця. На момент її смерті, в 1666 році, у подружжя було п'ятеро дітей, лише один з яких пережив дитинство. Левенгук одружився вдруге в 1671 році; його друга дружина померла в 1694 році. У 1660 році Левенгук отримав посаду камергера шерифів Делфту. Таким чином, його дохід був надійним, і саме після цього він почав присвячувати багато часу своєму хобі шліфувати лінзи та використовувати їх для вивчення крихітних предметів. Метод виготовлення лінз Довгий час вважалося, що Левенгук шліфував свої лінзи, що, враховуючи їх крихітні розміри, було надзвичайно трудомістким заняттям, що вимагали величезної точності. Нікому після Левенгука так і не вдавалося виготовити аналогічні по пристрою прилади такої ж якості зображення. Однак наприкінці 1970-х років співробітниками кафедри загальної біології та основ генетики Новосибірського державного медичного інституту А. Мосоловим і А. Бєлкіним був випробуваний метод виготовлення лінз не шліфуванням, а оплавленням тонкої скляної нитки. Такий метод дозволив виготовляти лінзи, цілком відповідають усім необхідним критеріям і навіть повністю відтворити мікроскоп системи Левенгука, хоча експертиза його оригінальних мікроскопів XVII століття з метою підтвердити або спростувати цю гіпотезу так і не була проведена. Лінзи виготовлялися методом оплавлення кінця скляної нитки до утворення скляної кульки, з наступним шліфуванням і поліруванням однієї з її сторін (плоско-опукла лінза). Таким чином є дві версії виготовлення лінз Левенгуком - з використанням методу термічного шліфування (скляну кульку) або після термічної обробки вироблялася додаткова шліфування та полірування однієї з його сторін звичайним способом (плоско-опукла лінза). Відкриття мікроскопічного життя Левенгук створив мікроскопи, що складаються з однієї високоякісної лінзи з дуже короткою фокусною відстанню; у той час такі прості мікроскопи були переважнішими, ніж складні мікроскопи, що посилювало проблему хроматичної аберації. Хоча в дослідженнях Левенгука бракувало організації офіційних наукових досліджень, його здатність ретельного спостереження дозволила йому зробити відкриття фундаментального значення. У 1674 році він, ймовірно, вперше спостерігав найпростіших і кілька років потому бактерій. Ті «дуже маленькі тварини» він зміг виділити з різних джерел, таких як дощова вода, вода з ставка та колодязя, ротова порожнина і кишечник людини. Він також розрахував їх розміри.У 1677 році він вперше описав сперматозоїди комах, собак і людей, хоча Стівен Хемм, ймовірно, був співвідкривачем. Левенгук вивчав будову зорового кришталика, смугасті м’язи, ротовий апарат комах, тонку будову рослин і відкрив партеногенез у попелиці. У 1680 році він помітив, що дріжджі складаються з дрібних кулястих частинок. Він розширив демонстрацію кровоносних капілярів у 1660 році Марчелло Мальпігі, давши перший точний опис еритроцитів. У своїх спостереженнях за коловерток у 1702 році Левенгук зауважив це. Величезна перевага мікроскопів Левенгука дозволила йому побачити речі в межах того, що Роберт Гук нещодавно назвав «клітинами», які ніхто інший на той час не міг, що, зрозуміло, викликало певну суперечку в його висновках. Він був першою людиною, яка прийшла до висновку, що рухливі об'єкти, які можна побачити через його мікроскоп, насправді були маленькими тваринами. Це відкриття дозволило йому ідентифікувати та описати різні мікроорганізми, такі як бактерії, найпростіші та коловертки. Для кількісної оцінки своїх висновків Левенгук розробив нову шкалу, засновану на звичайних малих твердих тілах як еталонах вимірювання. Таємне походження знаменитих мікроскопів Ван Левенгука При створенні лінз батько мікробіології таємно покладався на широко відомі формули, включаючи протокол, написаний його запеклим суперником.Піонер-мікробіолог Антоні ван Левенгук створив найкращі мікроскопи доіндустріальної епохи за допомогою методів, які він тримав у секреті. Але перше повне тривимірне сканування двох його інструментів показує, що він міг би досягти успіху, удосконаивши прийоми свого головного суперника Роберта Гука. .Антоні ван Левенгук (1632–1723) і Йоганнес Вермеєр . . Моя робота, якою я займався протягом тривалого часу, була спрямована не для того, щоб отримати похвалу, яку я зараз користуюся, а головним чином через жагу до знання, яке, як я помічаю, живе у мені більше, ніж у більшості інших людей. І при цьому, коли я дізнавався щось визначне, я вважав своїм обов’язком записати своє відкриття на папері, щоб усі винахідливі люди були проінформовані про це. Антоні ван Левенгук (лист від 12 червня 1716 р.) Ван Левенгук і Вермеєр Зв’язок між Антоні Філіпсом ван Левенгуком, громадянином Делфту та батьком мікробіології, та Йогансом Вермеєром хвилював істориків мистецтва щонайменше протягом цілого покоління. Обидва чоловіки були охрещені за кілька днів у жовтні 1632 року. Вони жили за кілька хвилин ходьби один від одного і обидва працювали з найсучаснішими оптичними приладами, оптикою та, можливо, філософськими розгалуженнями, і були захоплені ними. . Однак, незважаючи на те, що письменники з низки дисциплін висловлювали припущення про зв’язки між великим вченим Делфту та великим художником Делфту, був зареєстрований лише один задокументований контакт між ними, щоправда, коли художник був уже мертвий, але вчений все ще жив ( Ван Левенгук пережив Вермеера на 48 років).Обидва чоловіки працювали з лінзами. І обидва чоловіки були амбітні. Досвідчений бізнесмен, Ван Левенгук зрозумів, що якби його простий метод створення критично важливої лінзи був розкритий, наукове співтовариство його часу, ймовірно, знехтує або навіть забуде його роль у мікроскопії. Тому він дозволив іншим повірити, що він наполегливо витрачає більшість своїх ночей і вільного часу, шліфуючи все більш крихітні лінзи для використання в мікроскопах. Після семи років і дюжини листів, опублікованих у їхньому рецензованому журналі Philosophical Transactions, Лондонське королівське товариство обрала його членом у 1680 році.З іншого боку, коли Вермеєр написав свій шедевр «Мистецтво живопису», його композиційну складність, виняткові розміри та грандіозну тему, завдяки якій художник міг претендувати на вічну славу завдяки своєму мистецтву, він не залишив сумнівів у своїх високих амбіціях. І хоча немає об’єктивних доказів у цьому відношенні, обставини настійно свідчать про те, що залицяння Вермеєр зробив серйозні вторгнення серед верхівки елітних колекціонерів мистецтва та людей культури в Делфті та його околицях. Для Ван Левенгука спостереження мікроскопічного світу через його крихітний, рукотворні пристрої (за своє життя він зробив їх понад 200) несли з собою неявне підтвердження Божого творіння. Побачивши об’єднання «живих» у воді, витягнуто з його ринви, він написав: «Ще раз ми бачимо тут немислимі провидіння, досконалість і порядок, дарований Господом-Творцем Всесвіту таким маленьким створінням, які вислизають від нашого голого ока, щоб їх подібні не вимерли». ЦЕ БУЛИ СЕРЕД ПЕРШИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ЖИВИМИ БАКТЕРІЯМИ коли-небудь зареєстрованими. 17 вересня 1683 року Левенгук написав до Королівського товариства про свої спостереження на нальоті між його власними зубами, «трохи білої речовини, яка така густа, ніби «тверна». Він повторив ці спостереження над двома жінками (ймовірно, власною дружиною і дочкою) і двома старими, які ніколи в житті не чистили зуби. Дивлячись на ці зразки під мікроскопом, Левенгук повідомив, як у власних устах: «Я тоді завжди з великим подивом бачив, що в згаданій матерії було багато дуже маленьких живих тварин, дуже красиво рухливих. Найбільший сорт. ... мав дуже сильний і швидкий рух і стріляв крізь воду (або плевок), як щука крізь воду. Другий вид... часто обертався, як верхівка... а цих було набагато більше в номер». У роті одного зі старих Левенгук знайшов «неймовірно велику компанію живих тварин, які плавали спритнішими, ніж будь-які, які я коли-небудь бачив до цього часу. Найбільші... вигинали своє тіло, рухаючись вперед... Більше того, інших тварин було в такій величезній кількості, що вся вода... здавалося, жива».Натомість для Вермеєра спостереження за пропущеними моментами повсякденного життя через його камеру-обскуру виявило аспекти природи і, можливо, самого бачення, які надихнули картини, які були ширшими за обсягом та інтелектуальною глибиною, ніж роботи будь-якого іншого жанрового художника того часу. Побачивши крізь об’єктив камери-обскури кілька шматочків черствого хліба та зношеного кухонного посуду, освітленого сонцем, він зобразив, мабуть, один із найпривабливіших уривків європейського станкового живопису — натюрморт «Молярки». І для художника, і для вченого тоді була потрібна лише крихітна частина світу та найсучасніший оптичний пристрій, щоб відкрити світи набагато більші. Камера-обскура відкриває для художника новий погляд на речі; як мікроскоп і телескоп, він є інструментом допитливого зору. Звичайно, Ван Левенгук знав би все, що потрібно Вермеєру для створення камери-обскури, він був експертом у виробництві лінз і цікавився оптичними явищами. Але з практичної точки зору митець міг би отримати ті самі технічні знання або навіть готову камеру, засновану на інших джерелах.Фактично, єдиний компонент камери-обскури, який не можна легко виготовити з тонких дерев’яних дощок, змащених маслом. папір, невелика пилка і кілька цвяхів — це опукла лінза, необхідна для отримання яскравішого зображення, ніж оригінальний точковий отвір, через який світло потрапляло в камеру (незамінне для використання в живописі). Шліфування лінз було складною і вимогливою процедурою скла, заснованої на багатовіковій техніці шліфування лінз для окулярів (окулярів). Чи Вермеєр приховав свою камеру - обскуру? Ми не знаємо, чи оприлюднив Вермеєр про використання камери-обскури, але після його смерті в його студії не було знайдено ні повного апарату, ні будь-яких об’єктивів. Таким чином, камера-обскура стала асоціюватися з художником наприкінці 1800-х років з появою сучасної фотографії. З одного боку, Камера-обскура була відкрито оприлюднена і з ентузіазмом рекомендувала художникам Константином Гюйгенсом, голландським знавцем par excellence. З іншого боку, загадковий художник Йоганнес Торренціус намагався приховати від Гюйгенса той факт, що він використовував цей пристрій на власних полотнах (з яких збереглося лише одне). і продемонструвавши, як функціонує камера-обскура, яку він придбав у Лондоні, художник, «побачивши проєкції, зробив вигляд, що не знає, як працює апарат. Він безневинно запитав, чи танцюючі фігури на екрані є фігурами життя на вулиці. Це питання здивував Гюйгенса, адже інструмент був показаний багатьом художникам, і всі про нього знали. Коли малюючи, Гюйгенс підозрював, що «ця хитра лисиця» використовує такий інструмент для досягнення своїх спеціальних ефектів». знав цей пристрій і досяг, за словами Гюйгенса, «особливо за допомогою [camera obscura]... тієї певної якості в його картинах, яку більшість людей приписує божественному натхненню». Камера була оцінена Гюйгенсом, але прихована єдиним голландським художником сімнадцятого століття, крім Вермеєра, який, як відомо, дійсно використовував її як допоміжний засіб для малювання. Чи може бути, що Вермеєр, як і Торренціус, вирішив приховати свою причетність до камери щоб не применшити його мистецькі здобутки в очах сучасників? Якщо він цього хотів, то йому, мабуть, було важко. Гюйгенс жив за годину ходьби від Делфту Вермеєра і, ймовірно, був дуже обізнаний про присутність Вермеєра і був головним промоутером пристрою серед голландських художників. Більше того, кожен, хто знайомий з камерою, без проблем відстежує різноманітні стилістичні особливості картин Вермеєра на зображенні камери, створеному через недосконалість об’єктива та фокусних меж. Ван Левенгук і маєток Вермеєра 30 вересня 1676 року, через рік після смерті художника, міська рада Делфта призначила Ван Левенгука розпоряджатися майном Катарини Больнс, «вдови покійного Йоганнеса Вермеєра за життя майстра художника». Це був не перший випадок, коли Ван Левенгук був призначений виконавцем маєтку. Але оскільки робота, ймовірно, доставляла більше турбот, ніж користі, один письменник дійшов висновку, що прийняття Левенгуком більш-менш неспроможного маєтку Вермеєра свідчить про певне знайомство між цими двома чоловіками. Зусилля Катарини Болнс зберегти Мистецтво живопису як частину її спадку , і не допустити його з аукціону разом з іншими творами мистецтва в маєтку, майже напевно не вдалося. Ван Левенгук помітив це упущення в інвентарі і коротко повернув картину, виявивши її в домівці свекрухи Вермеера. Ван Левенгук справедливо встановив, що передача роботи тещі покійного художника, Марії Тінс, була незаконною. Мистецтво живопису та інші роботи, швидше за все, як частина акцій і торгівлі художника, були продані з аукціону 15 травня 1677 року. Монтіас також зазначив, що в 1678 році Ван Левенгук, дізнавшись, що дружина Вермеєра Катарина Больнс успадкувала будинок у Гауді (де народилася мати Катарини), в якому жив і помер її батько, і три моргани землі у Вільнісі, уповноважили нотаріуса сім'ї Тінс у Гауді продавати майно від імені збанкрутілого майна Вермеєра, імовірно, на користь кредиторів. Історик мистецтва Гарі Шварц стверджує, що «романтизація зв’язків між Антоні ван Левенгуком та Йоганнесом Вермеєром несправедливо ставиться до історичних записів... Куратор маєтку має допустимі варіанти, які можуть принести користь спадкоємцям збанкрутілого майна. Ван Левенгук не використовував їх. Крім того, «він постійно виступав за права кредиторів, а не вдови Вермеєра Катарини Больнс та її матері Марії Тінс. Монтіас вважає його відповідальним за «звинувачення… про те, що Марія Тінс та її дочка змовилися приховати деякі активи Катарини», що призвело б до в’язниці, якби вони не змогли довести, що це була брехня. В одній акції, в якій він був цілком вільний, щоб виявити симпатію до спадкоємців, він поводився протилежно, стягнувши з Марії Тінс шістдесят гульденів за послуги куратора. Чи варто вірити, що, сплачуючи, вона думала про Антоні ван Левенгука як про доброго друга і співробітника свого померлого зятя?» Ван Левенгук позував Вермеєру? Різні історики мистецтва міркують, що Ван Левенгук міг позувати як у «Астрономі», так і в «Географі» Вермеєра. Беручи до уваги манеру, в якій зобразив себе вченого Ян Веркольє, один із наймодніших художників того часу, важко уявити, що він не співпадав із вишуканою гідністю, з якою зображено двох учених Вермеєра та шляхетність пошуків вченого.Подібні за кроєм і тканиною на японські роки, які носили географ і астроном Вермеєра — одну блідо-блакитну з вишуканими помаранчевими манжетами, а іншу — морську зелену, — Ван Левенгук одягнув власну плюшеву жовту рок для свого офіційного портрета. Рокс, дуже бажаний одяг, імпортований з Японії, по суті являв собою кімоно, зшито в своєрідний домашній халат. Їх особливо носили вчені в своїх студіях, які хотіли відрізнитися від простих любителів. Вони з'являються на багатьох голландських картинах лікарів, географів і астрономів. До середини сімнадцятого століття рокс виготовляли з імпортованого індійського та китайського шовку і стали більш поширеним імітаційним виробом, але за часів Вермеєра та Ван Левенгука носити рок означає носити одяг, який ще не був товарним. Однак, що Ван Левенгук хотів би зобразити не одну, а три складні картини, створені передовими художниками того часу, можливо, а може і не відповідало вченому Делфту. Історик мистецтва Артур К. Вілок-молодший припускав що Вермеєр і Ван Левенгук мали взаємодію; у них було занадто багато спільного, а Делфт був занадто малим, щоб не помічати виняткової діяльності один одного. Батько Вермеєра і Ван Левенгук могли легко познайомитися один з одним через їхні стосунки в шовкоткацькому бізнесі (батько Вермеєра був кавою ткачем, а Ван Левенгук торгував шовковими товарами, щоб заробляти на життя). Більше того, за словами Вілока, «вони, ймовірно, спільні інтереси до глобусів і карт, що було певною мірою одержимістю серед людей знань того часу», хоча карти та глобуси були стандартними елементами багатьох голландських картин і будинків голландських бюргерів. З іншого боку, Джон Майкл Монтіас розглядає стосунки між художником і вченим і, відповідно, ймовірність того, що ван Левенгук замовив дві картини, з обережністю4. риси» виставлені у відомих портретах Левенгука. Звичайно, двоє чоловіків у ймовірних підвісках Вермеєра не дуже схожі на Ван Левенгука, яким його зобразив Веркольє. Але тих, хто твердо дотримується думки, що Вермеєр таки намалював вченого, втішає той факт, що Веркольє намалював п’ятдесятирічного чоловіка, а не одного з тридцяти семи. Більше того, Монтіас сумнівається, що Ван Левенгук міг бути «призначений до куратора маєтку художника, бо він був другом родини». оскільки немає доказів будь-яких зв’язків між вченим і Вермеєром та його сім’єю, які «можна було б з’явитися, якби вони мали регулярні стосунки один з одним». Немає також доказів того, що Ван Левенгук прихильно ставився до інтересів Катарини, вдови Вермеєра, під час свого кураторства в маєтку Вермеєра. Королівське суспільство і пізніші відкриття Друг Левенгука зв'язав його з Королівським товариством Англії, якому він повідомляв за допомогою неофіційних листів з 1673 по 1723 роки більшість своїх відкриттів і до якого його обрали в 1680 році. Його відкриття були здебільшого оприлюднено у «Філософських операціях» товариства. Перше зображення бактерій можна знайти на малюнку Левенгука в цій публікації 1683 року.Його дослідження історії життя різних низьких форм життя тварин суперечили доктрині про те, що вони можуть бути створені спонтанно або виведені з псування. Таким чином, він показав, що довгоносики зерносховищ (у його часи зазвичай розводили як з пшениці, так і в ній) насправді є личинки, виведені з яєць, відкладених крилатими комахами. Його лист про блоху, в якому він не тільки описав її структуру, але й простежив всю історію її метаморфозу, представляє великий інтерес не стільки для точності його спостережень, скільки для ілюстрації його протистояння спонтанному зародженню багато нижчих організмів, як-от «це хвилинне і зневажене створіння». Деякі теоретики стверджували, що блоха вироблялася з піску, інші з пилу або тому подібних, але Левенгук довів, що вона розмножувалася звичайним способом крилатих комах.Левенгук уважно вивчив історію мурашок і був першим, хто показав, що те, що зазвичай вважалося яйцями мурах, насправді є їх лялечками, що містять ідеальну комаху, майже готову до появи, і що справжні яйця були набагато меншими і дали походження. до опаришів або личинок. Він стверджував, що морські мідії та інші молюски були створені не з піску, знайденого на березі моря, чи з мулу в руслах річок при маловодді, а з нересту, в результаті регулярного генерування. Він стверджував, що те саме стосується прісноводної мідії, зародки якої він досліджував настільки ретельно, що зміг спостерігати, як їх поглинають «тварини», багато з яких, згідно з його описом, повинні були включати інфузорії в сполученні, джгутикові , і Вортіцелла. Подібним чином він досліджував генерацію вугрів, які в той час мали вироблятися з роси без звичайного процесу генерації. Драматичний характер його відкриттів зробив його відомим, і його відвідували багато знатних осіб, зокрема Петро I (Великий) з Росії, Яків II з Англії та Фрідріх II (Великий) з Пруссії. Методи мікроскопії Методи мікроскопії Левенгука, які він тримав у секреті, залишаються дещо загадкою. За своє життя він відшліфував понад 500 лінз, більшість з яких були дуже маленькими (деякі розміром не більше шпилькової головки), і зазвичай встановлював їх між двома тонкими латунними пластинами, скріпленими між собою. Виявилося, що велика вибірка цих лінз, заповіданих Королівському товариству, має збільшувальну силу в діапазоні від 50 до, щонайбільше, 300 разів. Для того, щоб спостерігати такі дрібні явища, як бактерії, Левенгук мав застосувати якусь форму косого освітлення або іншу техніку для підвищення ефективності лінзи, але цього методу він не розкрив. Левенгук продовжував свою творчість майже до кінця свого довгого 90-річного життя. Левенгук спочатку став відомий завдяки унікальним мікроскопам. Його лінзи збільшували предмети в 300 разів, у той час як усі решта лише в 20. Він конструював свої прилади, не маючи ніякої спеціальної освіти. Його батько, небагатий ремісник, підлітком віддав сина в помічники продавцеві сукна. Тоді ж він і зацікавився шліфуванням скла. Левенгук розглядав під мікроскоп м'ясо, мух, зубний наліт. У кожному з них побачив однакові форми життя - бактерії. Опанувавши ремесло шліфувальника скла, Левенгук став відомим майстром і успішним виробником лінз. За своє життя він виготовив більше 500 лінз. Антоні Левенгук створював мікроскопи, що складалися з однієї високоякісної лінзи з дуже короткою фокусною відстанню, в той час такі прості мікроскопи були кращими за багатолінзові мікроскопи, які збільшували проблему хроматичних аберацій. За допомогою мікроскопів Левенгук проводив передові на ті часи дослідження. Серед іншого Левенгук першим відкрив еритроцити, описав бактерії, найпростіші, сперматозоїди, будову очей комах і м'язових волокон, знайшов і описав багато інфузорій, гідр тощо. Він зробив мікробіологічні відкриття, якими він славиться. Левенгук був першим, хто побачив і описав бактерії (1674), дріжджові рослини, бурхливе життя у краплі води (наприклад, водорості) та циркуляцію кров’яних тілець у капілярах. Слова "бактерії" ще не існувало, тому він назвав ці мікроскопічні живі організми "тваринами". Протягом свого довгого життя він використовував лінзи для піонерських досліджень надзвичайного різноманіття речей - живих і неживих - і повідомляв про свої знахідки у понад 100 листах до Королівського товариства Англії та Французької академії. У першій доповіді Левенгука, поданій Королівському товариству в 1673 р., Описувалися бджолині роти, воша та грибок. Він вивчав будову рослинних клітин і кристалів, а також будову клітин людини, таких як кров, м’язи, шкіра, зуби та волосся. Він навіть зішкреб наліт між зубами, щоб спостерігати там бактерії, які, як виявив Левенгук, загинули після вживання кави. Внески до наукової літератури Левенгук зробив 375 внесок у «Філософські праці», а до «Мемуарів Паризької академії наук» — 27. За його життя з’явилися дві збірки його праць, одна голландською (1685–1718), а інша латиною (1715–1722). ); добірку переклав Семюель Хул «Вибрані твори А. ван Левенгука (1798–1807). (uk)
|
._Natuurkundige_te_Delft_Rijksmuseum_SK-A-957.jpeg?width=300)
_(19122164704).jpg){kind=link}
._Natuurkundige_te_Delft_Rijksmuseum_SK-A-957.jpeg){kind=link}
_(19122164704).jpg){kind=link}
