| dbo:abstract
|
- Algirdas (també Olgierd o Olgerdo) (1296 - maig de 1377) va ser el príncep de Kreva i Vítebsk, a més a més de gran duc de Lituània. (ca)
- Algirdas (litevsky Algirdas, polsky Olgierd, bělorus. Альгерд, rus. Ольгерд, 1296/1304 – 1377) byl litevský velkokníže, syn Gediminase z dynastie Gediminovců. (cs)
- Ο Αλγκίρντας (λευκορωσικά: Альгерд, ουκρανικά: Ольгерд, πολωνικά: Olgierd, 1296 - Μάιος 1377) από τον Οίκο των Γιαγκελλόνων ήταν ηγεμόνας της Λιθουανίας κατά την περίοδο του Μεσαίωνα. Ήταν ηγεμόνας των Λιθουανών και των Ρουθενιανών από το 1345 έως και το 1377. Με τη βοήθεια του αδελφού του Κεστούτις, εξάπλωσε την αυτοκρατορία του από περιοχές της Βαλτικής έως και τη Μαύρη θάλασσα. Ο Αλγκίρντας, ήταν ένα από τα επτά παιδιά του Γκεντιμίνας, ο οποίος άφησε τη θέση του στο νεότερό του γιο Γιαούντις, τον οποίον ο Αλγκίρντας εκθρόνισε, ανακηρύσσοντας τον εαυτό του Μεγάλο Πρίγκιπα το 1945, πάντα με τη βοήθεια του Κεστούτις. Η ηγεμονία του αφιερώθηκε εξ ολοκλήρου στην επέκταση του δουκάτου του Λιθουανίας. Η επιτυχία αυτή του Αλγκίρντας οφείλεται, όπως λέγεται σε δύο παράγοντες, στην πολιτική του οξύνοια και την αφοσίωση του αδελφού του. Οι κύριες λοιπόν προσπάθειές του για την επέκταση του δουκάτου επικεντρώθηκαν στη διαφύλαξη των σλαβικών περιοχών, οι οποίες υπήρξαν μέρος του Κράτος των Ρως. Μερικές από τις σημαντικές του κατακτήσεις ήταν το Σμολένσκ και το Μπριανσκ της Ρωσίας. Μεταξύ το 1368 και το και το 1370, επιχείρησε να εισβάλει στη Μόσχα, αλλά απέτυχε και αποχώρησε, στο πλευρό του συμμάχησε ο αδελφός του, καθώς και ο Μιχαήλ Β΄ του Τβερ. Σπουδαία νίκη του Αλγκίρντας, θεωρείται και αυτή εις βάρος των Τατάρων στη των Μπλε Νερών, στο Νότιο Μπαγκ, το 1362. Σύμφωνα με τους μοντέρνους ιστορικούς η διατήρηση του παγανισμού, τόσο από τον Γκεντιμίνας όσο κι από τον Αλκγίρντας, του βοήθησε να αποκτήσουν διπλωματικά εργαλεία και όπλα. Ιστορικοί λένε, ότι ο Αλγκίρντας, υπήρξε παγανιστής, έως και το τέλος της ζωής του. Ενώ και παλαιότερες πήγες, όπως αυτή του Νικηφόρου Γρηγορά, επιβεβαιώνουν το παραπάνω. Μετά τον θάνατό του αποτεφρώθηκε μαζί με 18 άλογά του, καθώς κι άλλα προσωπικά του αντικείμενα, κοντά στο δάσος της Μασιαγκάλα, πιθανόν συγκεκριμένα στις εξής συντεταγμένες: 54°55′42″N 25°01′04″E / 54.92833°N 25.01778°E. Η θρησκεία γενικότερα υπήρξε ένα θέμα τους ιστορικούς, αφού κατά την περίοδο της ηγεμονίας του χτίστηκαν αρκετές Χριστιανικές Ορθόδοξες εκκλησίες στη Λιθουανία, μάλιστα μερικοί Ρώσοι ιστορικοί υποστηρίζουν ότι υπήρξε ένας χριστιανός ηγεμόνας. Ο Αλγκίρντας πέρασε το περισσότερο μέρος της ζωής του στη Μοσχοβία και την Πολωνία, ενώ μεταξύ άλλων γλωσσών, μιλούσε λιθουανικά και ρουθεανικά. Ο γιος του Λαδίσλαος Β΄ Γιαγκελόν, το διαδέχτηκε στον πολωνικό θρόνο, ο οποίος μετέτρεψε τη θρησκεία της χώρας στη ρωμαιοκαθολική, του οποίου η δυναστεία παρέμεινε για τα επόμενα 200 χρόνια στην Πολωνία και τη Λιθουανία. (el)
- Algirdas (Belarusian: Альгерд, Alhierd, Ukrainian: Ольгерд, Ольґерд, Olherd, Olgerd, Polish: Olgierd; c. 1296 – May 1377) was the Grand Duke of Lithuania. He ruled the Lithuanians and Ruthenians from 1345 to 1377. With the help of his brother Kęstutis (who defended the western border of the Duchy) he created an empire stretching from the present Baltic states to the Black Sea and to within 80 kilometres (50 miles) of Moscow. (en)
- Algirdas, pole Olgierd, beloruse Альгерд, (naskiĝis en 1296, mortis la 24-an de majo 1377) estis la filo de Gediminas kaj inter la jaroj 1345 ĝis 1377 kiel grandduko regis la mezepokan regnon Grandprinclando Litovio. Origine la patro intencis nur heredigi parton de la regno al Algirdas. Sed la filo senpostenigis sian pli junan fraton, la granddukon Jaunutis (kies nomo signifas „junuleto“, eble malbona antaŭsigno) en Vilno. Dum tiu kampanjo li kunlaboris kun alia frato, Kęstutis, kiu gvidis la litovan armeon gardanta la limojn de Litovio al la ŝtato de la Ordeno de germanaj kavaliroj en Prusio sudokcidente kaj Livonio norde, ĉar Kęstutis same nekontentis pri la regado de Jaunutis. Por la resto de la vivo de Algirdas la kunlaboro kun Kęstutis restis konstanta, kaj ili dividis la regadon de la regno tiel ke Kęstutis kontrolis la okcidenton kaj Algirdas, kiel formala supera reganto, la orienton. Algirdas pliampleksigis la areon de la litova regno koste de la rusia regno de Moskvo kaj ties supera potenco, grandega tatara-mongola regno, kiu ampleksis inter alie la hodiaŭan sudan Rusion. Dum la jaro 1363 li venkis tri tatarajn armeojn en batalo ĉe rivero Bug kaj firme integrigis la teritorion de Kievo kaj ĉirkaŭaĵo (do la kernon de la hodiaŭa Ukrainio) en la litovan regnon. Post tio, la litova regno okcidente etendiĝis ĝis malantaŭ Volinio, hodiaŭ en la okcidento de moderna Ukrainio, sude ĝis malantaŭ Kievo kaj oriente ĝis la limo de la granddukejo Moskvo. Sub Algirdas la litova regno ankaŭ trifoje batalis kontraŭ rusa armeo de la ambicia moskva grandduko Dmitri Donskoi – du el tiuj tri militoj nur finiĝis rekte antaŭ la fortikaĵo Kremlo en la centro de Moskvo. La politika programo de Algirdas estis reunuigi la dukejojn de la antaŭa slava Kieva Regno kadre de la litova ŝtato. Kontraŭ la militema Ordeno de germanaj kavaliroj en Prusio, kies deklarita celo estis konkeri ĉiujn baltajn landojn, la armeoj de Algirdas kaj Kęstutis estis malpli sukcesa. Dum la jaro 1348 la litova armeo ĉe rivero ’’Streva’’ malvenkis en signifa batalo, kaj ankaŭ dum la sekvaj jaroj ne eblis sukcese defendi la litovan teritorion kontraŭ atakoj de la ordeno. Dum la jaro 1362 la germanaj kavaliroj eĉ detruis la fortikaĵon de Kaŭnaso (Kovno), en la plej centra parto de Litovio. Posteulo de Algirdas iĝis lia filo Jogaila. (eo)
- Algirdas, también Olgierd u Olgerdo (1296 - mayo de 1377), fue príncipe de y Vítebsk, además de gran duque de Lituania. Era uno de los siete hijos de Gediminas. Con la ayuda de su hermano Kęstutis, príncipe de Samogitia, Algirdas unificó los territorios del Gran Ducado de Lituania e hizo la guerra para expandir su reino, llegando a ser uno de los más vastos Estados europeos de su tiempo. En 1345, después de apoderarse de Vilna, Algirdas fue gran duque de Lituania. Posteriormente se anexionó la mayor parte de los territorios ucranianos. En primer lugar alrededor de 1355, conquistó los principados de Cherníhiv y Nóvhorod-Síverski que pertenecían a la Horda Dorada. En 1363 derrotó al ejército tártaro y se apropió de Kiev, poco después agregó a sus dominios las tierras de lo que hoy son Pereiáslav-Jmelnytskyi y Podolia. Algirdas emprendió una guerra triunfal contra el rey Casimiro III de Polonia en Volinia, también ocupó el principado de Smolensk y aumentó su influencia sobre Pskov y Nóvgorod. Algirdas lideró las campañas en Moscú entre 1368, 1370 y 1372, ayudando a su hermano Kęstutis en la lucha que mantenía contra la Orden Teutónica. (es)
- Algirdas (polnisch Olgierd belarussisch Альгерд deutsch Olgerdt; * 1296; † 24. Mai 1377) war als Sohn des Gediminas ab 1345 Großfürst von Litauen. (de)
- Algirdas (bielorrusieraz: Альгерд, Alhierd; ukraineraz: Ольгерд, Ольґерд, translit.: Olherd, Olgerd; polonieraz: Olgierd; c. 1296 – 1377ko maiatza) Krėvako eta Vitebskeko printzea izan zen, baita Lituaniako duke handia ere. zazpi semeetako bat zen. Algirdasek Lituaniako Dukerri Handiaren lurraldeak bateratu zituen eta bere erresuma hedatzeko gerra egin zuen, bere garaiko Europako estaturik zabalenetako bat izatera iritsiz. 1345ean, Vilnaz jabetu ondoren, Algirdas Lituaniako duke handi bilakatu zen. Ondoren, Ukrainako lurralde gehienak anexionatu ziren. Lehenik eta behin, 1355 inguruan, Urrezko Hordakoak ziren Txernihiv eta konkistatu zituen. 1363an armada tartaroa garaitu eta Kievez jabetu zen; handik gutxira, gaur egun Pereiaslav-Khmelnytskyi eta Podolia diren lurraldeak gehitu zizkien bere lurraldeei. Algirdasek gerra bat hasi zuen Kasimiro III.a Poloniakoa erregearen aurka Volinian, ere hartu zuen eta bere eragina handitu zuen Pskov eta Novgorodengan. Algirdasek 1368., 1370. eta 1372. urteen artean gidatu zituen Moskuko kanpainak, bere anaia Kęstutis Ordena Teutonikoaren aurkako borrokan lagunduz. (eu)
- Olgierd (en lituanien : Algirdas ; en russe : Ольгерд), né en 1296, fut grand-duc de Lituanie, de 1345 à 1377. Avec l'aide de son frère Kęstutis, il étendit la Lituanie des États baltes actuels à la mer Noire et jusqu'aux portes de Moscou. (fr)
- アルギルダスもしくはオルゲルト（Algirdas/Olgerd、1296年 - 1377年）は、中世リトアニアの君主。アルギルダスは1345年から1377年にかけてリトアニア人とルーシ人の君主とリトアニア大公国を統治した。西方の国境を守る弟のケーストゥティスの支持の許でアルギルダスはバルト海から黒海、モスクワまで50マイルにも及ぶ広大な領域を築いた。 (ja)
- 알기르다스(Algirdas)는 리투아니아 대공국의 이다. (ko)
- Algirdas (in latino: Olgerdus, in bielorusso: Альгерд?, traslitterato: Aĺhierd, in polacco Olgierd; 1296 circa – Vilnius, 24 maggio 1377) fu granduca di Lituania dal 1345, anno in cui spodestò suo fratello Jaunutis, al 1377, anno della sua morte. Figlio di Gediminas, che fu granduca dal 1316 al 1341 e che viene ritenuto uno dei più importanti della Lituania medievale, fu per decisione di suo padre che Algirdas sposò nel 1320 Maria di Vicebsk, ultima erede del principato dell'omonima città. Alla morte di Gediminas, il Granducato fu ereditato da Jaunutis, che si dimostrò incapace di governare e di contenere le aspirazioni di suo fratello maggiore Algirdas. Con la collaborazione di suo fratello Kęstutis, con il quale aveva una forte intesa, Algirdas salì al potere nel 1345 destituendo il suo predecessore. Da quel momento, costituì una sorta di duumvirato con Kęstutis, assegnando a quest'ultimo la gestione dei confini occidentali dello Stato, mentre Algirdas si concentrò sulle frontiere orientali. Intenzionato a perseguire l'ambizioso piano di rendere «tutti i Rus' sudditi dei Lituani», mise in atto una serie di efficaci campagne contro l'Orda d'Oro e alcune città localizzate nell'odierna Russia. Grazie alle conquiste che riuscì a compiere, si pose a capo di un vasto dominio che, per la prima volta nella sua storia, si estendeva dal Mar Baltico al Mar Nero o quasi. Rimasto vedovo, sposò nel 1350 circa Uliana di Tver', una parente del sovrano della Moscovia Simeone di Russia, uomo alla guida di un'altra grande potenza in ascesa dell'Europa orientale. Tuttavia, non fu in grado di preservare la pace e mettere da parte le rivalità tra Vilnius e Mosca, con varie avvisaglie di un probabile conflitto che si intravidero per gran parte degli anni cinquanta e sessanta del Trecento. Tra il 1368 e il 1372, Algirdas guidò una serie di tre spedizioni contro la Moscovia, terminate però per lui con scarsi risultati. La lotta per il predominio sulla Rus' con Mosca si estese anche in campo religioso, dove Algirdas si dimostrò in grado di convincere il patriarca di Costantinopoli a prolungare l'esistenza di una metropolia autonoma nelle sue terre nel 1354. Nel 1374, inoltre, la Chiesa bizantina accolse la richiesta di Algirdas di elevare come metropolita un chierico bulgaro di nome Cipriano, da lui benvisto. Nonostante si fosse concentrato perlopiù sulle vicende che interessavano la parte orientale della Lituania, ciò non gli impedì di assistere suo fratello nelle lotte che portò avanti, con alterne fortune, nei confronti degli ordini religiosi cavallereschi a ovest, intenzionati a sottomettere l'ultimo Stato pagano ancora rimasto in Europa. Allo stesso modo di suo padre, Algirdas portò avanti la politica del «bilanciamento dinamico», nata con il tentativo di compiacere la Chiesa cattolica e quella ortodossa avanzando delle false e vaghe promesse di conversione mai concretizzatesi. Negli anni sessanta del Trecento, la contesa insorta con la Polonia per la supremazia sulla Volinia rappresentò la tappa finale di un lungo percorso che, per via delle varie campagne belliche trascorse, aveva sfinito in maniera notevole l'esercito lituano. Malgrado tutto, i baltici riuscirono a riprendere possesso della Volinia nel 1376, scacciando le truppe polacche. L'anno successivo Algirdas morì e gli subentrò Jogaila, primo figlio della sua seconda moglie Uliana di Tver'. Benché si discuta sulla possibilità che egli avesse abbandonato le antiche credenze aderendo alla fede ortodossa, è certo che il suo funerale si svolse secondo i riti pagani tipici della mitologia lituana. Alla morte di Algirdas, la Lituania appariva considerevolmente più estesa rispetto ai decenni passati e godeva di un peso internazionale maggiore in Europa orientale. Se da una parte avevano funzionato politiche interne quali la tolleranza religiosa e le iniziative commerciali volte a promuovere l'arrivo di cittadini di ogni etnia, dall'altra i numerosi conflitti avevano logorato il Granducato, impegnandolo a combattere su fronti troppo distanti tra di loro. Gli anni immediatamente successivi alla sua morte videro il nuovo granduca Jogaila lottare con lo zio Kęstutis per qualche tempo, ma la Lituania seppe riprendersi e, nel giro di alcuni decenni, raggiunse la massima consacrazione sotto il nipote di Algirdas, Vitoldo il Grande. Tra i figli di Algirdas vi furono anche dei capostipiti di varie famiglie nobili di spicco, tra cui gli Jagelloni, i Trubeckoj, i Czartoryski e gli Olelkovič. (it)
- Olgierd, lit. Algirdas, biał. Альге́рд (ur. ok. 1296 lub ok. 1304, zm. 1377) – wielki książę litewski, syn Giedymina, z dynastii Giedyminowiczów. Brat Aldony Giedyminówny, żony Kazimierza Wielkiego – króla Polski, która po chrzcie przyjęła imię Anna. Ojciec Władysława Jagiełły. 1 listopada 1338 roku w Rydze wraz ze swoim ojcem i bratem Narymuntem zawarł rozejm z inflancką gałęzią zakonu krzyżackiego. Po śmierci ojca w 1341 roku otrzymał w spadku Auksztotę, czyli górną Litwę, rządził wspólnie z Kiejstutem, który otrzymał Żmudź. (pl)
- Algirdas (bielorrusso: Альгерд, russo: Ольгерд, polonês: Olgierd, de 1296 a 1377) foi um monarca da Lituânia medieval. Ele governou os lituanos e os rutenos de 1345 a 1377. Com a ajuda de seu irmão Kęstutis (que defendeu a fronteira ocidental do ducado), ele criou um império que se estende dos atuais Estados bálticos até o Mar Negro e dentro de cinquenta milhas de Moscou. (pt)
- Algirdas (Wit-Russisch: Альгерд, Alherd; Russisch: Ольгерд, Olgerd; Pools: Olgierd) (ca. 1296 - mei 1377) was grootvorst van Litouwen van 1345 tot 1377. Met de hulp van zijn broer Kęstutis, die de westelijke grens van het vorstendom verdedigde, creëerde hij een enorm rijk dat zich uitstrekte van de Oostzee tot de Zwarte Zee, en op minder dan 100 km van Moskou. (nl)
- Ольгерд (зап.-рус. Ольгѣрдъ, лит. Algirdas, около 1296 — 24 мая 1377) — великий князь литовский, сын Гедимина, брат Кейстута, в период своего правления с 1345 по 1377 годы значительно расширивший границы государства. (ru)
- 阿尔吉尔达斯（立陶宛語：Algirdas，白俄羅斯語：Альгерд，烏克蘭語：Ольгерд，波蘭語：Olgierd，希臘語：Αλγερδος，约1296年-1377年5月）是中世纪时立陶宛的统治者之一；立陶宛大公。他在1345年至1377年间，作为格迪米纳斯之子，他在其兄弟科斯圖提斯（特拉凯公爵，负责防御大公国境西侧，治所在特拉凯）的辅佐下统治着东部的立陶宛和鲁塞尼亚人。在致君士坦丁堡普世牧首的信中，阿尔吉尔达斯自称立陶宛皇帝（Βασιλεα Λιτβων），他也是唯一使用这一称号的立陶宛君主。 阿尔吉尔达斯为格迪米纳斯第三子，他的政治生涯始于一场由其父安排的政治联姻，他迎娶了公爵的女儿并继承了公爵的领地。在他的弟弟尧努蒂斯在位期间，阿尔吉尔达斯是克雷瓦和维帖布斯克公爵。之后，他与凯斯提图斯合谋将废位并自己担任大公。1362年他于第聂伯河草原附近的蓝水之役击败蒙古金帳汗國，向东北方向扩张至莫斯科和特维尔一带。其东面是莫斯科大公国，西面是条顿骑士团，东南面是金帐汗国，西南面是波兰。除了波兰以外，其余势力都对他的国家具有威胁。而他与波兰国王卡齐米日三世的关系也围绕着沃里尼亚地区的主权问题多多少少有些摩擦，不过两者之间仍能够用条约的方式管束分歧。阿尔吉尔达斯对鞑靼人的武功是显赫的，不光击败鞑靼人，他还使小波多里亚摆脱了金帐汗国的统治。不过他对莫斯科大公国的战争则未能遂其所愿，尽管他联合了特维尔（迎娶了特维尔大公之女乌里亚娜）和斯摩棱斯克联合攻打莫斯科多达三次（1368年、1370年、1372年）。为了制衡莫斯科，阿尔吉尔达斯也曾于向金帐汗札尼别派遣使者，不过札尼别拒绝与他结盟。阿尔吉尔达斯最终于一场和条顿骑士团的纷争途中去世，死后按立陶宛本土宗教仪轨被火葬，殉葬的有他的十八匹战马。据史料记载，阿尔吉尔达斯不饮酒，秉性沉稳，知性深邃，善巧术。 阿尔吉尔达斯本人不是基督徒，但他对基督教是宽容的。他的两名妻子，乌里亚娜和玛利亚都是正教徒。为了与莫斯科争夺在俄罗斯的影响力，他曾与普世牧首在基辅设立过一个全俄都主教的位置。在他当政时期和去世后，他的兄弟、子孙纷纷放弃了立陶宛本土的原始多神信仰。在匈牙利的侵攻下，他的兄弟、加里奇的改宗天主教。他的儿子之一卡里布塔斯于1380年改宗东正教以便管理他封地的正教子民。而继承他的约盖拉更是在改宗天主教后成为了波兰国王。这一大规模的家族改宗并非没有背后的利益驱动。在格迪米纳斯在位时期，通过对留里克家族的侵略来攫取大片土地和公国的策略在阿尔吉尔达斯当政期间已经逐渐失效了，然而人数众多的立陶宛公子公孙仍然等着要封地，这给立陶宛的当政者以极大的压力。原先作为界分欧洲东正教和天主教边界的立陶宛多神教在阿尔吉尔达斯时期日渐式微。格迪米纳斯的后裔们发现如果不按照其统治区域人民的信仰来改宗，他们可能会由此惹上极大的麻烦（比如阿尔吉尔达斯之子斯基尔盖拉因为没有改宗东正教而遭其领民驱逐出境）。 (zh)
- Ольге́рд Гедимінович (бл. 1296 — 24 травня 1377) — великий князь литовський і руський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського. Батько литовського князя і польського короля Ягайла. Князь вітебський (з 1320) і кревський (з 1338). Після смерті Гедиміна (1341) відсторонив від правління Литвою свого брата Явнута (1345), став великим князем литовським. Державними справами займався спільно з братом Кейстутом. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362). Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362). У союзі з Тверським князівством воював із Московією (1368—1372). У писемних джерелах постає як мудрий правитель і успішний полководець. Знав декілька мов. Не вживав алкогольних напоїв. Відомості про віросповідання Ольгерда суперечливі: деякі джерела (зокрема пом'яник Києво-Печерської лаври) дають підстави вважати, що він прийняв християнство, інші — що до смерті залишався язичником.. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Algirdas (també Olgierd o Olgerdo) (1296 - maig de 1377) va ser el príncep de Kreva i Vítebsk, a més a més de gran duc de Lituània. (ca)
- Algirdas (litevsky Algirdas, polsky Olgierd, bělorus. Альгерд, rus. Ольгерд, 1296/1304 – 1377) byl litevský velkokníže, syn Gediminase z dynastie Gediminovců. (cs)
- Algirdas (Belarusian: Альгерд, Alhierd, Ukrainian: Ольгерд, Ольґерд, Olherd, Olgerd, Polish: Olgierd; c. 1296 – May 1377) was the Grand Duke of Lithuania. He ruled the Lithuanians and Ruthenians from 1345 to 1377. With the help of his brother Kęstutis (who defended the western border of the Duchy) he created an empire stretching from the present Baltic states to the Black Sea and to within 80 kilometres (50 miles) of Moscow. (en)
- Algirdas (polnisch Olgierd belarussisch Альгерд deutsch Olgerdt; * 1296; † 24. Mai 1377) war als Sohn des Gediminas ab 1345 Großfürst von Litauen. (de)
- Olgierd (en lituanien : Algirdas ; en russe : Ольгерд), né en 1296, fut grand-duc de Lituanie, de 1345 à 1377. Avec l'aide de son frère Kęstutis, il étendit la Lituanie des États baltes actuels à la mer Noire et jusqu'aux portes de Moscou. (fr)
- アルギルダスもしくはオルゲルト（Algirdas/Olgerd、1296年 - 1377年）は、中世リトアニアの君主。アルギルダスは1345年から1377年にかけてリトアニア人とルーシ人の君主とリトアニア大公国を統治した。西方の国境を守る弟のケーストゥティスの支持の許でアルギルダスはバルト海から黒海、モスクワまで50マイルにも及ぶ広大な領域を築いた。 (ja)
- 알기르다스(Algirdas)는 리투아니아 대공국의 이다. (ko)
- Olgierd, lit. Algirdas, biał. Альге́рд (ur. ok. 1296 lub ok. 1304, zm. 1377) – wielki książę litewski, syn Giedymina, z dynastii Giedyminowiczów. Brat Aldony Giedyminówny, żony Kazimierza Wielkiego – króla Polski, która po chrzcie przyjęła imię Anna. Ojciec Władysława Jagiełły. 1 listopada 1338 roku w Rydze wraz ze swoim ojcem i bratem Narymuntem zawarł rozejm z inflancką gałęzią zakonu krzyżackiego. Po śmierci ojca w 1341 roku otrzymał w spadku Auksztotę, czyli górną Litwę, rządził wspólnie z Kiejstutem, który otrzymał Żmudź. (pl)
- Algirdas (bielorrusso: Альгерд, russo: Ольгерд, polonês: Olgierd, de 1296 a 1377) foi um monarca da Lituânia medieval. Ele governou os lituanos e os rutenos de 1345 a 1377. Com a ajuda de seu irmão Kęstutis (que defendeu a fronteira ocidental do ducado), ele criou um império que se estende dos atuais Estados bálticos até o Mar Negro e dentro de cinquenta milhas de Moscou. (pt)
- Algirdas (Wit-Russisch: Альгерд, Alherd; Russisch: Ольгерд, Olgerd; Pools: Olgierd) (ca. 1296 - mei 1377) was grootvorst van Litouwen van 1345 tot 1377. Met de hulp van zijn broer Kęstutis, die de westelijke grens van het vorstendom verdedigde, creëerde hij een enorm rijk dat zich uitstrekte van de Oostzee tot de Zwarte Zee, en op minder dan 100 km van Moskou. (nl)
- Ольгерд (зап.-рус. Ольгѣрдъ, лит. Algirdas, около 1296 — 24 мая 1377) — великий князь литовский, сын Гедимина, брат Кейстута, в период своего правления с 1345 по 1377 годы значительно расширивший границы государства. (ru)
- Ο Αλγκίρντας (λευκορωσικά: Альгерд, ουκρανικά: Ольгерд, πολωνικά: Olgierd, 1296 - Μάιος 1377) από τον Οίκο των Γιαγκελλόνων ήταν ηγεμόνας της Λιθουανίας κατά την περίοδο του Μεσαίωνα. Ήταν ηγεμόνας των Λιθουανών και των Ρουθενιανών από το 1345 έως και το 1377. Με τη βοήθεια του αδελφού του Κεστούτις, εξάπλωσε την αυτοκρατορία του από περιοχές της Βαλτικής έως και τη Μαύρη θάλασσα. Ο Αλγκίρντας, ήταν ένα από τα επτά παιδιά του Γκεντιμίνας, ο οποίος άφησε τη θέση του στο νεότερό του γιο Γιαούντις, τον οποίον ο Αλγκίρντας εκθρόνισε, ανακηρύσσοντας τον εαυτό του Μεγάλο Πρίγκιπα το 1945, πάντα με τη βοήθεια του Κεστούτις. Η ηγεμονία του αφιερώθηκε εξ ολοκλήρου στην επέκταση του δουκάτου του Λιθουανίας. (el)
- Algirdas, pole Olgierd, beloruse Альгерд, (naskiĝis en 1296, mortis la 24-an de majo 1377) estis la filo de Gediminas kaj inter la jaroj 1345 ĝis 1377 kiel grandduko regis la mezepokan regnon Grandprinclando Litovio. La politika programo de Algirdas estis reunuigi la dukejojn de la antaŭa slava Kieva Regno kadre de la litova ŝtato. Posteulo de Algirdas iĝis lia filo Jogaila. (eo)
- Algirdas, también Olgierd u Olgerdo (1296 - mayo de 1377), fue príncipe de y Vítebsk, además de gran duque de Lituania. Era uno de los siete hijos de Gediminas. Con la ayuda de su hermano Kęstutis, príncipe de Samogitia, Algirdas unificó los territorios del Gran Ducado de Lituania e hizo la guerra para expandir su reino, llegando a ser uno de los más vastos Estados europeos de su tiempo. En 1345, después de apoderarse de Vilna, Algirdas fue gran duque de Lituania. (es)
- Algirdas (bielorrusieraz: Альгерд, Alhierd; ukraineraz: Ольгерд, Ольґерд, translit.: Olherd, Olgerd; polonieraz: Olgierd; c. 1296 – 1377ko maiatza) Krėvako eta Vitebskeko printzea izan zen, baita Lituaniako duke handia ere. zazpi semeetako bat zen. Algirdasek Lituaniako Dukerri Handiaren lurraldeak bateratu zituen eta bere erresuma hedatzeko gerra egin zuen, bere garaiko Europako estaturik zabalenetako bat izatera iritsiz. 1345ean, Vilnaz jabetu ondoren, Algirdas Lituaniako duke handi bilakatu zen. (eu)
- Algirdas (in latino: Olgerdus, in bielorusso: Альгерд?, traslitterato: Aĺhierd, in polacco Olgierd; 1296 circa – Vilnius, 24 maggio 1377) fu granduca di Lituania dal 1345, anno in cui spodestò suo fratello Jaunutis, al 1377, anno della sua morte. (it)
- 阿尔吉尔达斯（立陶宛語：Algirdas，白俄羅斯語：Альгерд，烏克蘭語：Ольгерд，波蘭語：Olgierd，希臘語：Αλγερδος，约1296年-1377年5月）是中世纪时立陶宛的统治者之一；立陶宛大公。他在1345年至1377年间，作为格迪米纳斯之子，他在其兄弟科斯圖提斯（特拉凯公爵，负责防御大公国境西侧，治所在特拉凯）的辅佐下统治着东部的立陶宛和鲁塞尼亚人。在致君士坦丁堡普世牧首的信中，阿尔吉尔达斯自称立陶宛皇帝（Βασιλεα Λιτβων），他也是唯一使用这一称号的立陶宛君主。 (zh)
- Ольге́рд Гедимінович (бл. 1296 — 24 травня 1377) — великий князь литовський і руський (1345—1377). Представник литовської династії Гедиміновичів. Син великого литовського князя Гедиміна. Один із головних будівничих Великого князівства Литовського. Батько литовського князя і польського короля Ягайла. Князь вітебський (з 1320) і кревський (з 1338). Після смерті Гедиміна (1341) відсторонив від правління Литвою свого брата Явнута (1345), став великим князем литовським. Державними справами займався спільно з братом Кейстутом. Приєднав до Литви більшу частину земель Русі: частину Смоленщини (1350-ті), Київщину, землі Чернігово-Сіверщини й Поділля (1362). Здійснив успішний похід проти ординців у Південній Україні, розбив татарське військо на Синіх Водах (1362). У союзі з Тверським князівством вою (uk)
|
