| dbo:abstract
|
- Die Takao (jap. 高雄) war ein Schwerer Kreuzer der kaiserlich japanischen Marine. Benannt war das Schiff nach dem Berg Takao in der Nähe von Kyōto. (de)
- Takao (高雄) was the lead vessel in the Takao-class heavy cruisers, active in World War II with the Imperial Japanese Navy. These were the largest cruisers in the Japanese fleet, and were intended to form the backbone of a multipurpose long-range strike force. Her sister ships were Atago, Maya and Chōkai. (en)
- El crucero pesado Takao (高雄 ''Takao''?) fue el primero de los cuatro cruceros pesados clase Takao diseñados con el objeto de mejorar el rendimiento de su predecesor, la clase Myōkō. La clase Takao fue aprobada en el presupuesto fiscal de 1927 como parte de la estrategia de la Armada Imperial Japonesa. El Takao, como sus otros gemelos fue nombrado en honor a una montaña, en este caso, el Monte Takao localizado a las afueras de Kioto. (es)
- Takao (高雄) merupakan kapal penjelajah berat milik Jepang dan kapal pertama dari kapal penjelajah berat kelas Takao. Dia aktif saat Perang Dunia ke-2 dalam Angkatan Laut Kekaisaran Jepang. Kapal ini menjadi salah satu kapal penjelajah berat terbesar dan yang paling modern di Armada Jepang. Dan ditujukan sebagai tulang belakang dari garda tugas serangan jarak jauh. Kapal saudarinya adalah Atago, Maya, dan Chōkai.Nama Takao sendiri diambil dari nama sebuah gunung di luar Kyoto, Gunung Takao. Dan dibuat agar tidak kebingungan dengan nama gunung yang sama Gunung Takao di luar Tokyo maupun kota Takao di Taiwan. (in)
- Le Takao (高雄), construit de 1927 à 1932, a été la première unité de la quatrième classe de croiseurs lourds mise en service par la Marine impériale japonaise. Avec un déplacement standard officiel (mais sous-évalué) de 9 850 tonnes, il associait une artillerie puissante, une protection satisfaisante et une grande vitesse. Comme ses trois sister-ships, il prit une part active aux opérations de la guerre du Pacifique. Mis hors de combat fin octobre 1944, il a fini sabordé par la Royal Navy, après la capitulation japonaise. (fr)
- 高雄（たかお/たかを）は、日本海軍の重巡洋艦。高雄型重巡洋艦（一等巡洋艦）の1番艦である。 (ja)
- Il Takao (高雄? lett. "Grande eroe") è stato un incrociatore pesante della Marina imperiale giapponese, prima ed eponima unità della stessa classe e così chiamato in onore della montagna omonima che si eleva a nord-ovest della città di Kyoto (isola di Honshū). Fu varato dal cantiere di Yokosuka nel maggio 1930. Con gli altri tre esemplari della classe formò la 4ª Divisione incrociatori. Nel dicembre 1941, con l'inizio dell'espansione giapponese nell'Oceano Pacifico, operò in seno alla 2ª Flotta a protezione delle operazioni anfibie in Malaysia, poi scortò a distanza la 1ª Flotta aerea, reduce dall'attacco di Pearl Harbor e impegnata all'inizio del 1942 in attacchi all'Australia. All'inizio di marzo condusse con le unità gemelle e altre navi da guerra una caccia al naviglio alleato in fuga da Giava, contribuendo o provocando l'affondamento di una mezza dozzina di vascelli. In aprile rientrò in Giappone e in maggio, con l'incrociatore pesante Maya, fu riassegnato alla 5ª Flotta: partecipò dunque alla diversione nelle isole Aleutine ordinata dall'ammiraglio Isoroku Yamamoto per facilitare l'attacco a Midway, poi risoltosi in una secca sconfitta. Dall'agosto 1942 fu di base a Truk e fu presente alle battaglie aeronavali delle Salomone orientali (23-25 agosto) e delle isole Santa Cruz (25-26 ottobre). In novembre fu mobilitato con la totalità della 2ª Flotta per fornire decisivo appoggio a una vasta operazione di rifornimento all'isola; combatté nella seconda parte della battaglia navale di Guadalcanal (notte tra il 14 e il 15 novembre) e danneggiò la corazzata USS South Dakota. All'inizio del 1943 partecipò alle manovre diversive relative all'operazione Ke e, in estate, tornò in Giappone per messa a punto, revisione e incremento della dotazione contraerea. Di nuovo di base a Truk, il 5 novembre 1943 subì danni importanti quando una forza di velivoli imbarcati statunitensi attaccò d'improvviso la rada di Rabaul, dove era appena giunto con altre navi da guerra per vibrare un colpo decisivo alle modeste forze anfibie del viceammiraglio William Halsey, da poco sbarcate su Bougainville. Il Takao tornò in servizio nel gennaio 1944 e fu aggregato alla 1ª Flotta mobile del viceammiraglio Jisaburō Ozawa: con essa prese parte alla battaglia del Mare delle Filippine (19-20 giugno), terminata con una grave sconfitta strategica per la marina imperiale. Passò il resto dell'estate e l'autunno tra Singapore e le vicine isole Lingga, dove attese a diverse esercitazioni; quindi in ottobre si spostò con tutta la 2ª Flotta a Brunei in preparazione di Shō-Gō 1, l'attacco concentrico alle flotte anfibie statunitensi nel Golfo di Leyte. Salpò il 18, ma all'alba del 23 ottobre, presso l'isola di Palawan, fu centrato a poppa da due siluri del sommergibile : gravemente danneggiato, riuscì a tornare a Brunei e quindi a spostarsi a Singapore, dove rimase per il resto del conflitto in funzione di pontone contraereo. Alla fine del luglio 1945 fu ulteriormente messo fuori uso dall'attacco di un sommergibile tascabile britannico e in settembre fu consegnato alla Royal Navy, che lo affondò il 27 ottobre 1946 nello stretto di Malacca. (it)
- O Takao (高雄 Takao?) foi um navio cruzador pesado operado pela Marinha Imperial Japonesa e a primeira embarcação da Classe Takao, seguido pelo Atago, Maya e Chōkai. Sua construção começou em abril de 1927 no Arsenal Naval de Yokosuka e foi lançado ao mar em maio de 1930, sendo comissionado na frota japonesa em maio de 1932. Era armado com uma bateria principal de dez canhões de 203 milímetros montados em cinco torres de artilharia duplas, tinha um deslocamento de mais de catorze mil toneladas e conseguia alcançar uma velocidade máxima de 35 nós. O Takao teve uma carreira sem incidentes durante seus primeiros anos de serviço. Ele foi designado para servir no Distrito Naval de Yokosuka junto com seus três irmãos, formando a 4ª Divisão da 2ª Frota. Suas atividades na década de 1930 consistiram principalmente de exercícios e treinamentos de rotina. Entretanto, a embarcação sofria de problemas de estabilidade por seu projeto muito pesado acima da linha d'água, assim ele passou por reformas entre 1938 e 1939. Depois de voltar ao serviço, o navio passou 1940 e o início de 1941 patrulhando águas próximas da China. Na Segunda Guerra Mundial, ele participou da invasão das Filipinas em dezembro de 1941 e no ano seguinte esteve presente na Batalha do Mar de Java, na Campanha das Ilhas Aleutas e em confrontos da Batalha de Guadalcanal. O navio fez parte da Força Central na Batalha do Golfo de Leyte em outubro de 1944, quando foi torpedeado duas vezes e forçado a recuar até Singapura. Não foi consertado totalmente e se tornou uma bateria antiaérea flutuante. O Takao foi tomado pelo Reino Unido depois do fim da guerra e afundado como alvo de tiro em outubro de 1946. (pt)
- Takao (高雄) – japoński ciężki krążownik z okresu II wojny światowej, nazwany na cześć (高雄山). Zwodowany 12 maja 1930, uczestniczył w walkach w czasie II wojny światowej, podczas których odniósł poważne uszkodzenia.Baza w której stacjonował kapitulowała 5 września 1945, zaś formalne poddanie okrętu nastąpiło 21 września 1945. (pl)
- 高雄（たかお／たかを）是大日本帝國海軍（以下略称为日本海軍）的重巡洋艦。一等巡洋艦高雄型1號艦。 (zh)
- Такао (Takao, яп. 高雄) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Такао», спорудили у 1932 році на верфі ВМФ у Йокосуці. 2 грудня 1941-го Такао прибув з Японії до Мако (важлива база японського ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). Він належав до , проте у відповідності до складеного японським командуванням плану цей підрозділ не вступав у війну єдиним загоном. Такао і ще один крейсер увійшли до складу загону великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, який також мав два лінкори та повинен був забезпечувати прикриття вторгнення до Малаї та на північ Філіппін. 4 грудня загін полишив базу та попрямував на південь в район острова Пуло-Кондоре (наразі Коншон, неподалік від південного завершення В’єтнаму), оскільки найбільшою вважалась загроза від британських сил у Сінгапурі. Дійсно, після опівдня 9 грудня японський підводний човен повідомив про рух із Сінгапуру ворожої ескадри, головну силу якої складали 2 лінкора. На світанку 10 грудня до головних сил Кондо при’єднались ще 5 важких крейсерів, проте на цей раз вступити в бій їм не довелось, оскільки тієї ж доби японська базова авіація потопила обидва ворожі лінкора. 11 грудня Такао разом з головними силами Кондо прибув до бухти Камрань (центральна частина В’єтнаму). З 14 по 17 грудня 1941-го Такао разом із загоном Кондо виходив із Камрані в межах операції із проведення Другого Малайського конвою, який рушив із тієї ж бухти на добу раніше та розпочав розвантаження на півострові Малакка 16 числа. Наступна операція була пов’язана із висадкою головних сил на філіппінський острів Лусон (до того японці вже провели шість допоміжних десантів у північній частині архіпелагу, дистанційне прикриття яких провадили крейсерські загони). 20 грудня загін Кондо вийшов з Камрані, в ніч на 22 грудня 1941-го розпочалось десантування в затоці Лінгайєн (північно-західне узбережжя Лусону), яке не зустріло протидії зі сторони надводних сил союзників, а 24 грудня Такао знову прибув у Камрань. Успішний розвиток операцій в Малаї та на Філіппінах призвів до рішення перенаправити сили Кондо на ще один бойовий напрямок, де японські війська розвивали наступ на схід Нідерландської Ост-Індії з півдня Філіппін. 8 – 11 січня 1942-го загін Такао перейшов з Камрані до Мако, а 14 – 18 січня прослідував до Палау у західній частині Каролінських островів. З 21 по 25 січня 1942-го з’єднання Кондо виходило з Палау для прикриття двох ударних авіаносців, які 24 січня нанесли удар по острову Амбон. При цьому воно розділилось на дві групи, що діяли на захід та південь від Палау, і Такао перебував у складі останньої. 16 лютого 1942-го Такао разом зі ще одним важким крейсером із загону Кондо вийшов для дистанційного прикриття ударного авіаносного з’єднання, яке рушило в рейд на австралійський порт Дарвін. 21 числа вони прибули до затоки Старінг-Бей на південно-східному півострові острова Целебес (тут певний час базувались значні сили японського флоту). 25 лютого 1942-го Такао та два інші важкі крейсери 4-ї дивізії під прикриттям есмінців «Арасі» та «Новакі» вийшли зі Старінг-Бей в межах операції по вторгненню на Яву. Вони складали один із загонів, що мали перехоплювати ворожі кораблі та судна, які спробують полишити цей головний острів Нідерландської Ост-Індії. 1 березня літак з Такао атакував нідерландське судно Enggano (5412 GRT), при цьому перша бомба вибухнула неподалік у воді та пошкодила корпус, а друга влучила прямо в трюм із вибухівкою та викликала сильну пожежу (втім, пошкоджений корабель тримався на воді ще кілька діб та лише 4 березня був добитий важким крейсером «Тікума» і есмінцем «Уракадзе»). 2 березня Такао разом з важким крейсером «Атаго» перехопили і потопили британський есмінець HMS Pillsbury. 4 березня загін Такао у повному складі зустрів конвой, що прямував із Чілачапа (південне узбережжя Яви) до австралійського Фрімантлу. Конвой, до якого входили три транспорти під ескортом шлюпа та тральщика, був повністю втрачений для союзників (всі крейсери прийняли участь бою, проте вважається, що вирішальний внесок у потоплення шлюпу Yarra вніс крейсер «Атаго», а судно Tjisaroea захопили есмінці). 7 березня Такао повернувся до Старінг-Бей. 11 – 18 березня 1942-го Такао прослідував до японського порту Йокосуку, де пройшов короткостроковий ремонт та отримав додаткове зенітне озброєння (відомо, що у 1942-му Такао замість 4 одиночних 120-мм гармат отримав 4 спарені 127-мм зенітні установки). 18 квітня 1942-го американські літаки здійснили перший наліт на Японію («рейд Дуліттла»). У спробі наздогнати ворога японський флот вийшов у море, зокрема, до операції залучили Такао та два інші крейсера 4-ї дивізії. Втім, досягнути якихось результатів не вдалось і 22 квітня Такао повернувся до Японії. 2 травня 1942-го Такао та ще один важкий крейсер здійснювали перехід з Йокосуки до Внутрішнього Японського моря, коли надійшло повідомлення про торпедування підводним човном гідроавіаносця «Мідзухо». Крейсери прибули йому на допомогу всього через 1 годину та 15 хвилин після атаки, проте узяти пошкоджений корабель на буксир виявилось неможливим. Ще через 3 години гідроавіаносець затонув, при цьому крейсери врятували біля п’яти сотень моряків з нього. 22 – 26 травня 1942-го Такао в межах підготовки мідвейсько-алеутської операції прослідував до Омінато (важлива база ВМФ на північному завершенні Хонсю), де збиралось велике угруповання для дій на Алеутах. Такао та інший важкий крейсер увійшли до загону адмірала Какути, основну силу якого складали 1 авіаносець та 1 легкий авіаносець. 27 травня – 2 червня він перейшов до Парамуширу (Курильські острова), а наступної доби рушив для удару по Датч-Гарбору (головній базі американців на Алеутах, розташованій на сході архіпелагу). Під час операції кожен з важких крейсерів запустив по 2 розвідувальні гідролітаки, 2 з яких були збиті і 2 пошкоджені ворожими винищувачами. З 6 червня авіаносна група приєдналась до інших сил угруповання та прикривала висадки на острова Атту і Киска (західна частина Алеутського архіпелагу). 24 червня угруповання повернулось до Японії. 7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 11 серпня Такао вийшов із Йокосуки у складі великого загону надводних кораблів, який загалом налічував 1 лінкор, 5 важких крейсерів та 1 гідроавіаносець під охороною легкого крейсера та 10 есмінців. 17 серпня вони прибули на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 20 серпня з Труку в межах операції по проведенню конвою з великими підкріпленнями для Гуадалканалу вийшли кілька з’єднань, зокрема, Такао разом зі ще 4 важкими крейсерами під охороною легкого крейсера та 5 есмінців складав головні сили адмірала Кондо. 24 серпня відбулась битва авіаносних з’єднань біля східних Соломонових островів, а на наступний день рух конвою виявився остаточно припиненим унаслідок ударів авіації з наземних аеродромів. Певний час кораблі Кондо, які так і не вступили у бій з надводними силами ворога, перебували у морі, а 5 вересня повернулись на Трук. 9 вересня 1942-го Такао вийшов з Труку у складі з’єднання із 2 лінкорів та 5 важких крейсерів, щоб у взаємодії з іншим угрупованням (2 авіаносці, легкий авіаносець, 2 лінкора та 3 важкі крейсери) патрулювати північніше від Соломонових островів в межах підтримки операцій на Гуадалканалі. Втім, на цей раз до якогось зіткнення з супротивником не дійшло і 23 вересня японські сили повернулись на Трук. 11 жовтня 1942-го Такао вийшов з Труку у складі головних сил адмірала Кондо, які включали 2 лінкора і ще 3 важкі крейсери (а також 2 придані їм важкі авіаносці). Разом з двома іншими з’єднаннями (всього 2 важкі та 1 легкий авіаносці, 2 лінкора та 4 важкі крейсери) вони знову мали завдання підтримати операції на Гуадалканалі. В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня 1942-го кораблі Кондо повернулись на Трук. На початку листопада 1943-го японське командування готувало проведення до Гуадалканалу великого конвою з підкріпленнями, що в підсумку вилилось у вирішальну битву надводних кораблів біля острова. 9 листопада 1942-го Такао знову рушив з Труку у складі головних сил Кондо, які включали 2 лінкора і ще 2 важкі крейсери (а також 1 приданий їм важкий авіаносець, який єдиний залишився на Труці після битви при Сант-Круз). Вони повинні були прикривати загін адмірала Абе, який напередодні підходу транспортів мав провести артилерійський обстріл аеродрому Гендерсон-Філд (за місяць до того така операція відбулась доволі вдало). В ніч на 13 листопада біля Гуадалканалу загін Абе перестріло американське з'єднання із крейсерів та есмінців, яке понесло значні втрати, проте зірвало обстріл аеродрому. Як наслідок, Такао та ще один важкий крейсер передали для формування нового загону, що мав все-таки провести бомбардування Гендерсон-Філд в ніч на 15 листопада. Крейсери з’єднались з одним лінкор із колишніх сил Абе (другий лінкор загинув в бою 13 числа) та попрямували до Гуадалканалу. На цей раз операцію зірвало американське з’єднання, головну силу якого складали два лінкора. Такао та інший важкий крейсер спершу безрезультатно випустили вісім торпед по лінкору USS Washington, а потім змогли вразити лінкор USS South Dakota сімнадцятьма 203-мм і п’ятьма 155-мм снарядами та завдали останньому значних пошкоджень. Втім, USS Washington спромігся нанести фатальні пошкодження японському лінкору, що й призвело до поразки японців та остаточного провалу їх операції. 18 листопада Такао прибув на Трук. 22 – 27 листопада 1942-го Такао прослідував до Куре, де пройшов короткочасний ремонт, а 19 – 24 грудня повернувся на Трук. 31 січня 1943-го Такао вийшов з Трука у складі великого з’єднання, яке включало ще 3 важкі крейсери, 2 важкі та 1 легкий авіаносці, 2 лінкори під ескортом легких крейсерів та есмінців. Завданням загону було патрулювання північніше від Соломонових островів задля прикриття евакуації японських сил з Гуадалканалу. Остання завершилась 9 лютого і тоді ж Такао повернувся на Трук. Із завершенням битви за Гуадалканал інтенсивність бойових дій у регіоні суттєво знизилась. На протязі кількох місяців Такао залишався на Труці, проте не виходив для нових операцій. 30 червня союзники висадились у центральній частині Соломонових островів на архіпелазі Нью-Джорджія, що започаткувало нову тримісячну битву, проте Такао не задіяли у ній участі і 21 – 26 липня крейсер прослідував до Йококсуки для ремонту, під час якого отримав дві строєні установки 25-мм зенітних автоматів (що довело загальну кількість таких стволів на кораблі до 18 одиниць). 17 – 23 серпня 1943-го Такао прослідував з Йокосуки на Трук у складі великого угруповання, яке також включало 1 ескортний авіаносець, 3 лінкори та ще один важкий крейсери. Далі Такао прийняв на борт персонал авіагрупи, доправлений з Японії на борту одного з лінкорів, та 25 – 27 серпня прослідував з ним до Рабаула. І на цей раз крейсер не стали використовувати у боротьбі за Нью-Джорджію, так що 29 серпня Такао вже повернувся на Трук. У середині вересня 1943-го американське авіаносне з’єднання здійснило рейд проти зайнятих японцями островів Гілберта (лежать південніше від Маршаллових островів). У відповідь 18 вересня з Труку на схід вийшли значні сили (2 авіаносці, 2 лінкори, 7 важких крейсерів та інші кораблі), до яких належав і Такао. Японці попрямували до атолу Еніветок (крайній північний захід Маршалових островів), проте у підсумку так і не вступили у контакт з союзними силами та 25 вересня повернулись на базу. На початку жовтня 1943-го американське авіаносне з’єднання нанесло удар по острову Вейк (північніше від Маршаллових островів) без жодної суттєвої реакції зі сторони ворожого флоту. Зате через пару тижнів японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Уейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку головні сили (3 авіаносці, 6 лінкорів, 8 важких крейсерів та інші кораблі), разом з якими прямував і Такао. Цей флот кілька діб безрезультатно очікував ворога, при цьому 23 жовтня Такао виходив в район на південний захід від Уейка. У підсумку 26 жовтня японці повернулись на Трук. 1 листопада 1943-го союзники здійснили висадку на острові Бугенвіль, лише за чотири сотні кілометрів на південний схід від Рабаула. З останнього в межах контрзаходів вийшов загін, найбільшими кораблями якого були два важкі крейсери, проте в ніч на 2 листопада він зазнав поразки в бою у затоці Імператриці Августи. Готуючись до нової контратаки, японське командування 3 листопада вислало з Труку до Рабаулу одразу сім важких крейсерів, і серед них Такао. 5 листопада шість крейсерів досягнули пункту призначення (сьомий перенаправили для допомоги пошкодженим танкерам), проте цього ж дня Рабаул вперше став ціллю для американського авіаносного угруповання. Унаслідок атаки одразу 5 важких крейсерів отримали пошкодження, що фактично остаточно нейтралізувало загрозу для сил вторгнення на Бугенвіль (хоча японське командування помилково вважало, що ворожі сили суттєво послаблені внаслідок бою 2 листопада). Такао був уражений двома 224-кг бомбами, скинутими літаками з авіаносця USS Saratoga, які призвели до пробоїн у корпусі нижче від ватерлінії та пошкодили систему кермування, загинуло 33 члени екіпажу. Втім, того ж 5 листопада Такао покинув Рабаул разом з важким крейсером «Атаго» та 7 листопада прибув на Трук. 11 – 15 листопада Такао прослідував до Йокосуки на ремонт, який тривав до середини січня 1944-го. При цьому змонтували додаткові вісім одинарних установок 25-мм зенітних автоматів (що довело загальну кількість таких стволів на кораблі до 26 одиниць). 29 січня 1944-го Такао попрямував з Йокосуки на Трук, проте невдовзі йому наказали слідувати для допомоги ескортному авіаносцю «Унйо», який за два тижні до того був торпедований підводним човном біля Маріанських островів, а під час подальшого переходу до Японії потрапив у важкий шторм. 7 лютого Такао та «Унйо» прибули до Йокосуки. 15 лютого 1944-го Такао знову полишив Японію та 20 лютого прибув на Палау. На той час японське командування вже вивело більшість сил з Трука, а сама ця база була 17 лютого розгромлена під час рейду американського авіаносного з’єднання. 29 березня – 2 квітня 1944-го Такао разом з чотирма іншими важкими крейсерами перейшов з Палау до Давао (південне узбережжя філіппінського острова Мінданао), при цьому вже на наступний день після їх відбуття база на Палау була розгромлена авіаносним з’єднанням. 7 – 9 квітня цей загін (до якого приєднався легкий крейсер, що прибув у Давао з Японії) прослідував в район Сінгапуру до якірної стоянки Лінгга, де зосередились головні сили японського флоту (дії підводних човнів на комунікаціях вкрай ускладнювали доставку палива до Японії та призвели до рішення базувати флот у Південно-Східній Азії поблизу від районів нафтовидобутку). 11 – 13 травня 1944-го Такао прослідував з Лінгга до Таві-Таві (у філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео). На той час японське командування очікувало швидкої ворожої атаки на головний оборонний периметр імперії, що після відходу з Труку проходив через Маріанські острова, Палау та захід Нової Гвінеї, а тому перевело флот ближче до цих районів. 12 червня американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і наступної доби японський флот рушив для контратаки, при цьому Такао належав до загону «С» адмірала Куріти. В битві 19 – 20 червня у Філіппінському морі японці зазнали важкої поразки, хоча Такао не довелось вступити у бій. 22 червня Такао прибув на Окінаву, а 24 червня вже був у Внутрішньому Японському морі. В Куре на Такао у черговий раз підсилили зенітне озброєння за рахунок встановлення 4 строєних та 22 одиночних установок 25-мм зенітних автоматів (тепер таких стволів на кораблі було вже 60). А 8 – 16 липня 1944-го Такао разом з головними силами флоту прослідував з Куре до Сінгапуру, де до 6 серпня пройшов короткочасний ремонт. Після цього крейсер перейшов на якірну стоянку Лінгга та залишався там більше двох місяців (за виключенням кількаденного рейсу до Сінгапуру та назад наприкінці серпня). 18 жовтня 1944-го головні сили японського флоту полишили Лінгга для підготовки до протидії неминучій ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з’єднання. Такао увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які мали слідувати через північну частину внутрішніх морів Філіппін. Втім, Такао не зміг дійти туди, оскільки вранці 23 жовтня під час слідування уздовж західного узбережжя острова Палаван з’єднання Куріти пройшло через район дії кількох американських підводних човнів. USS Darter спершу потопив важкий крейсер «Атаго», а потім поцілив Такао двома торпедами. Такао втратив хід, загинуло 33 члена екіпажу. USS Darter спробувала добити його, проте сіла на мілину та була втрачена. Такао зміг відновити хід зі швидкістю 6 вузлів та рушив назад до Брунею у супроводі есмінців «Асасімо» та «Наганамі». Вранці 24 жовтня з Такао зустрівся переобладнаний мисливець за підводними човнами «Міцу-Мару», який мав узяти крейсер на буксир. Також для додаткової охорони прибув торпедний човен «Хійодорі». Під вечір 25 жовтня Такао прибув до Брунею, а 8 – 12 листопада прослідував до Сінгапуру, де його призначили для використання як плавучу зенітну батарею на ВМБ Селетар, де знаходились значні судноремонтні потужності (втім, частину 25-мм зенітних автоматів зняли з корабля). При цьому з 15 листопада 4-та дивізія була розформована і Такао приписали до . Наприкінці липня 1945-го британці організували диверсійну атаку на два раніше пошкоджені важкі крейсери, що перебували в Сінгапурі. 31 липня два підводні човна наблизились до нього та запустили диверсійні міні-субмарини, при цьому доправлений HMS Stygian апарат HMS XE-3 мав атакувати Такао і успішно розмістив на корпусі крейсера 6 мін. Також під крейсером був скинутий заряд із тоною вибухівки. Привезений на HMS Spark апарат HMS XE-1 мав атакувати важкий крейсер «Мьоко», проте затримався на переході через присутність патрульних катерів і не зміг вчасно замінувати свою ціль, тому також скинув вибуховий пристрій біля Такао. Увечері 31 липня три виставлені британцями міни здетонували, що призвело до затоплення ряду приміщень Такао. Втім, якихось фатальних пошкоджень крейсер не отримав. Такао дочекався у Сінгапурі капітуляції Японії, а наприкінці жовтня 1946-го був виведений на буксирі у Малаккську протоку та затоплений. (uk)
|
