This HTML5 document contains 143 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-fi	http://fi.dbpedia.org/resource/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
dbpedia-ar	http://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-et	http://et.dbpedia.org/resource/
dbpedia-he	http://he.dbpedia.org/resource/
n7	http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
dcterms	http://purl.org/dc/terms/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
n32	http://dbpedia.org/resource/File:
dbp	http://dbpedia.org/property/
dbpedia-eu	http://eu.dbpedia.org/resource/
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-vi	http://vi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pt	http://pt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hu	http://hu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ja	http://ja.dbpedia.org/resource/
dbc	http://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ru	http://ru.dbpedia.org/resource/
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-nl	http://nl.dbpedia.org/resource/
gold	http://purl.org/linguistics/gold/
yago-res	http://yago-knowledge.org/resource/
n35	https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-sl	http://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ca	http://ca.dbpedia.org/resource/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-simple	http://simple.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zh	http://zh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-tr	http://tr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-gl	http://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fa	http://fa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-es	http://es.dbpedia.org/resource/
freebase	http://rdf.freebase.com/ns/
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#

Statements

Subject Item

dbr:Hayflick_limit

rdf:type

owl:Thing

rdfs:label

Límit de Hayflick Limit Hayflicka Предел Хейфлика حد هايفليك 海佛烈克極限 Hayflicken muga Hayflick-Grenze Limite di Hayflick Hayflick limit Limite de Hayflick Межа Гейфліка Límite de Hayflick Hayflick-limiet ヘイフリック限界 Limite de Hayflick

rdfs:comment

حد هايفليك أو ظاهرة هايفليك هو عدد المرات التي تقوم فيه الخلية البشرية العادية بالانقسام حتى يتوقف انقسام الخلية. الأدلة التجريبية تبين أن التيلوميرات الموجود في الحمض النووي للخلية يتناقص طوله مع كل انقسام جديد للخلايا. مفهوم حد هايفليك قدمه عالم التشريح الأمريكي ليونارد هايفليك في عام 1961 في في فيلادلفيا، بنسلفانيا. هايفليك وضح أن الخلايا في الجنين البشري الطبيعي في مزرعة الخلايا سوف تنقسم ما بين 40 و60 مرة، ثم تدخل الخلايا مرحلة الشيخوخة. مما يدحض ادعاء الحائز على جائزة نوبل ألكسيس كاريل أن الخلايا العادية خالدة. El límite de Hayflick es el número de duplicaciones que puede sufrir una célula eucariota antes de entrar en senescencia. La limite de Hayflick est le nombre de fois qu'une population de cellules humaines somatiques et différenciées peut se diviser avant que la division cellulaire ne devienne impossible. Elle a été découverte par Leonard Hayflick en 1965 : Hayflick avait observé que des cellules en division (mitose) dans une culture cellulaire ne se divisaient que 50 fois avant de mourir. Quand des cellules approchaient cette limite, elles montraient des signes de sénescence. On parle ici de sénescence réplicative en opposition à la sénescence prématurée ou induite par un stress cellulaire. 海佛烈克極限、海夫力克極限（英語：Hayflick limit），又稱海佛烈克現象（Hayflick phenomenon），指正常人類細胞群體在細胞分裂停止前所能分裂的次數限制。經驗證據顯示，每個細胞的DNA所相連接的端粒，在每次新的細胞分裂後會略微縮減，直至縮減至一個極限長度為止。 海佛烈克極限這一概念是在1961年由賓夕法尼亞州費城的美國解剖學家提出。海佛烈克證明了一個正常的人類胎兒細胞群體，在細胞培養下可以分裂40-60次，而此細胞群體將會進入期；這駁斥了諾貝爾獎得主亞歷克西·卡雷爾「一般正常的細胞具有」的論點。每次有絲分裂會略微縮短細胞中附著於DNA上的端粒，而人體中端粒的縮短最終會导致細胞分裂無法進行；這種細胞群體衰老機制的出現，和整個人體的生理性衰老有所關連。此機制似乎也能夠防止；端粒的縮短會限制細胞分裂的次數，也就可以預防人類衰老細胞中癌细胞的發展情況。然而，端粒的縮短會傷害免疫功能，因此可能同时增加了患癌風險。 De hayflicklimiet of het hayflickfenomeen is het aantal keren dat een normale menselijke celpopulatie zich zal delen tot het delingsproces stopt. Ervaringswijsheid is dat de telomeren, de uiteinden van de DNA-moleculen in een cel, bij elke celdeling korter worden. Dit gebeurt steeds weer, tot de lengte een kritische ondergrens heeft bereikt. Dan stopt de deling. De Australische Nobelprijswinnaar sir Macfarlane Burnet gebruikte de naam "hayflicklimiet" voor het eerst in 1974 in zijn boek Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Ageing. Il limite di Hayflick, o fenomeno Hayflick è il numero di volte in cui una normale popolazione cellulare umana si divide prima che la divisione cellulare si arresti. Il concetto del limite di Hayflick è stato ipotizzato dall'anatomista americano Leonard Hayflick nel 1961, presso il Wistar Institute di Philadelphia, Pennsylvania negli Stati Uniti. Hayflick ha dimostrato che una normale popolazione di cellule fetali umane si divide tra 40 e 60 volte in coltura cellulare prima di entrare in una fase di senescenza . Questa scoperta ha confutato l'affermazione del premio Nobel francese Alexis Carrel secondo cui le cellule normali sono immortali. Hayflicken muga, eukariota zelulen erdibitzearen kopuru maximoari deritzo. , 1961. urtean, muga hau iragarri zuen. Hayflickek lan egin zuen giza zelulak, 40 eta 60 aldiz erdibitzen zirela ezarri zuen seneszentzian sartu baino lehen. Mitosia gertatzen den bakoitzean, kromosomen azkenean dauden telomeroak pixka bat laburtzen dira. Zelula erdibitzen jarraituko da telomeroen distantzia kritiko batera arte. Limitearen izena 1974. urteko liburu batean atera zen lehenengoz. Liburua, honako hau da: Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Ageing. El límit de Hayflick és el nombre de vegades que una cèl·lula es pot dividir abans d'aturar-se a causa del fet que el telòmer assoleix una llargada crítica. Fou descobert per Leonard Hayflick el 1965, de la (UCSF), quan demostrà que cèl·lules humanes normals en un cultiu cel·lular es divideixen unes 52 vegades en una atmosfera d'un 20% d'oxigen (aire pràcticament normal) o 70 vegades en una atmosfera d'un 3% d'oxigen (que equival a les condicions internes dels humans). Aleshores entren en una fase d'envelliment (refutant l'afirmació d'Alexis Carrel que les cèl·lules normals són ). Cada mitosi escurça l'apèndix telomèric de l'ADN de la cèl·lula, fent avançar un "compte enrere" per cada còpia posterior de la cèl·lula. Les cèl·lules d'alguns organismes eviten el límit de Hayflick gràcies a l Als Hayflick-Grenze (englisch Hayflick limit) wird bei Eukaryoten die begrenzte Anzahl von Zellteilungen bezeichnet, denen sich eine Zelle unterziehen kann, bevor der programmierte Zelltod eingeleitet wird, weil die Telomere eine kritische Länge erreicht haben. Limit Hayflicka – maksymalna liczba podziałów komórkowych. w 1965 zaobserwował, że komórki w hodowli są w stanie podzielić się ograniczoną liczbę razy, zanim ulegną apoptozie, a im bliżej limitu tym więcej oznak starzenia wykazują. Limit Hayflicka jest uważany za jedną z przyczyn starzenia się. Zostało wykazane, że istnieje dodatnia korelacja pomiędzy pozostałą liczbą możliwych podziałów komórki a długością telomerów. ヘイフリック限界（ヘイフリックげんかい、Hayflick limit）とは、細胞の分裂回数の限界のこと。ここでは主に、ヒト体細胞のヘイフリック限界について記述する。 The Hayflick limit, or Hayflick phenomenon, is the number of times a normal somatic, differentiated human cell population will divide before cell division stops. However, this limit does not apply to stem cells. The concept of the Hayflick limit was advanced by American anatomist Leonard Hayflick in 1961, at the Wistar Institute in Philadelphia, Pennsylvania. Hayflick demonstrated that a normal human fetal cell population will divide between 40 and 60 times in cell culture before entering a senescence phase. This finding refuted the contention by Alexis Carrel that normal cells are immortal. Предел или лимит Хейфлика (англ. Hayflick limit) — граница количества делений соматических клеток, названа в честь её открывателя Леонарда Хейфлика. В 1961 году Хейфлик наблюдал, как клетки человека, делящиеся в клеточной культуре, умирают приблизительно после 50 делений и проявляют признаки старения при приближении к этой границе. O limite de Hayflick foi descoberto por Leonard Hayflick em 1965. Hayflick observou que as células cultivadas se dividiram aproximadamente cinquenta vezes antes de morrer (de quarenta a sessenta vezes). A medida que as células se aproximavam deste limite, apresentavam mais sinais de velhice até que param de se dividir e então são destruídas pela apoptose celular. Межа або границя Гейфліка (англ. Hayflick limit) — межа кількості поділів соматичних клітин у живому организмі, названа на честь її відкривача Леонарда Гейфліка. Це явище було відкрито Гейфліком 1961 року, коли він помістив людські клітини ділитися у клітинній культурі та спостерігав, як вони вмирають приблизно після 50 поділів та виявляють ознаки старіння при наближенні до цієї межі.

foaf:depiction

n7:DNA_orbit_animated.gif n7:Hayflick_Limit_(1).svg

dcterms:subject

dbc:Life_extension dbc:Senescence dbc:Cellular_senescence dbc:Genetics

dbo:wikiPageID

1404523

dbo:wikiPageRevisionID

1100487450

dbo:wikiPageWikiLink

dbr:Wistar_Institute dbr:Vertebrate dbr:Cytogeneticist dbr:Embryonic_stem_cells dbr:Experimental_cancer_treatment dbr:Telomerase dbr:Stem_cell dbr:Pennsylvania dbr:Apoptosis dbr:Cell_division dbr:Paul_Moorhead dbr:Chromosome dbr:Philadelphia dbr:Nobel_prize dbr:Cell_culture dbr:Ageing dbr:Alexis_Carrel dbr:Viruses dbr:New_York_City dbr:Telomere dbr:Fibroblasts dbr:Human dbr:Macfarlane_Burnet dbr:Fetus dbr:Enzyme dbr:Biological_immortality dbr:Cell_potency dbc:Life_extension dbr:Cellular_differentiation n32:Hayflick_Limit_(1).svg dbr:DNA_replication dbr:Cancer_cell dbr:Fibroblast dbc:Cellular_senescence dbc:Genetics dbc:Senescence dbr:HeLa dbr:Chicken dbr:In_vivo dbr:Somatic_cell dbr:Enzyme_inhibitor dbr:Induced_stem_cells dbr:Leonard_Hayflick dbr:Tissue_culture dbr:Cellular_senescence dbr:Mitosis n32:DNA_orbit_animated.gif

owl:sameAs

yago-res:Hayflick_limit dbpedia-fr:Limite_de_Hayflick freebase:m.04zwpj dbpedia-gl:Límite_de_Hayflick dbpedia-pl:Limit_Hayflicka dbpedia-ru:Предел_Хейфлика dbpedia-eu:Hayflicken_muga dbpedia-hu:Hayflick-féle_határ dbpedia-zh:海佛烈克極限 dbpedia-sl:Hayflickova_meja dbpedia-it:Limite_di_Hayflick dbpedia-et:Hayflicki_piirang dbpedia-nl:Hayflick-limiet dbpedia-uk:Межа_Гейфліка dbpedia-pt:Limite_de_Hayflick dbpedia-es:Límite_de_Hayflick dbpedia-fa:حد_هایفلیک dbpedia-fi:Hayflickin_raja dbpedia-vi:Giới_hạn_Hayflick dbpedia-tr:Hayflick_limiti n35:548A6 dbpedia-he:גבול_הייפליק dbpedia-de:Hayflick-Grenze wikidata:Q899798 dbpedia-ar:حد_هايفليك dbpedia-simple:Hayflick_limit dbpedia-ca:Límit_de_Hayflick dbpedia-ja:ヘイフリック限界 dbpedia-sr:Хејфликова_граница

dbp:wikiPageUsesTemplate

dbt:Cite_book dbt:Short_description dbt:Senescence dbt:Citation_needed dbt:Reflist dbt:Authority_control dbt:By_whom dbt:Cite_journal

dbo:thumbnail

n7:DNA_orbit_animated.gif?width=300

dbo:abstract

Limit Hayflicka – maksymalna liczba podziałów komórkowych. w 1965 zaobserwował, że komórki w hodowli są w stanie podzielić się ograniczoną liczbę razy, zanim ulegną apoptozie, a im bliżej limitu tym więcej oznak starzenia wykazują. Limit Hayflicka jest uważany za jedną z przyczyn starzenia się. Zostało wykazane, że istnieje dodatnia korelacja pomiędzy pozostałą liczbą możliwych podziałów komórki a długością telomerów. Liczba podziałów jest zależna od rodzaju komórki i organizmu, z którego pochodzi. Dla ludzi wynosi ona około 50. Limit Hayflicka dotyczy tylko komórek zróżnicowanych – komórki macierzyste mogą dzielić się bez ograniczeń. Nie dotyczy on także komórek nowotworowych. De hayflicklimiet of het hayflickfenomeen is het aantal keren dat een normale menselijke celpopulatie zich zal delen tot het delingsproces stopt. Ervaringswijsheid is dat de telomeren, de uiteinden van de DNA-moleculen in een cel, bij elke celdeling korter worden. Dit gebeurt steeds weer, tot de lengte een kritische ondergrens heeft bereikt. Dan stopt de deling. Het idee van de hayflicklimiet werd in 1961 voor het eerst verwoord door de Amerikaanse anatoom . Hayflick toonde aan dat een gewone populatie van foetale menselijke cellen in een celcultuur zich tussen de 40 en 60 keer zal delen. De populatie verkeert dan in een staat van veroudering. Deze bevinding was in tegenspraak met de stelling van Nobelprijswinnaar Alexis Carrel, die stelde dat gewone cellen praktisch onsterfelijk waren. De Australische Nobelprijswinnaar sir Macfarlane Burnet gebruikte de naam "hayflicklimiet" voor het eerst in 1974 in zijn boek Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Ageing. El límit de Hayflick és el nombre de vegades que una cèl·lula es pot dividir abans d'aturar-se a causa del fet que el telòmer assoleix una llargada crítica. Fou descobert per Leonard Hayflick el 1965, de la (UCSF), quan demostrà que cèl·lules humanes normals en un cultiu cel·lular es divideixen unes 52 vegades en una atmosfera d'un 20% d'oxigen (aire pràcticament normal) o 70 vegades en una atmosfera d'un 3% d'oxigen (que equival a les condicions internes dels humans). Aleshores entren en una fase d'envelliment (refutant l'afirmació d'Alexis Carrel que les cèl·lules normals són ). Cada mitosi escurça l'apèndix telomèric de l'ADN de la cèl·lula, fent avançar un "compte enrere" per cada còpia posterior de la cèl·lula. Les cèl·lules d'alguns organismes eviten el límit de Hayflick gràcies a l'allargament telomèric; en són exemples algunes aus marines longeves, les cèl·lules de les quals són tècnicament immortals. Es creu que aquest mecanisme evolucionà principalment per a protegir el cos evitant la creació de cèl·lules potencialment canceroses. A causa de la manera fragmentada en què es replica ADN, una cèl·lula amb un telòmer molt curt pot provocar una estabilitat genòmica quan les proteïnes que haurien d'estar al telòmer no seran capaces d'unir-s'hi i seran marcades com a trencament de la doble cadena d'ADN, possiblement causant un càncer. Moltes cèl·lules mare no estan afectades pel límit de Hayflick, car no estan diferenciades. Existeixen en tots els teixits i poden continuar reproduint-se durant tota la vida de l'organisme. Per a evitar la barrera, les cèl·lules que necessiten continuar dividint-se expressen l'enzim telomerasa o utilitzen el mecanisme d'allargament alternatiu dels telòmers. Aquests també són els mètodes que utilitzen les cèl·lules canceroses per a dividir-se sense inhibició. El límit de Hayflick normal de les cèl·lules d'organismes no humans varia, i n'afecta la longevitat. La pot augmentar el límit de Hayflick en fibroblasts humans. Sembla que també redueix el ritme d'escurçament dels telòmers. Hayflicken muga, eukariota zelulen erdibitzearen kopuru maximoari deritzo. , 1961. urtean, muga hau iragarri zuen. Hayflickek lan egin zuen giza zelulak, 40 eta 60 aldiz erdibitzen zirela ezarri zuen seneszentzian sartu baino lehen. Mitosia gertatzen den bakoitzean, kromosomen azkenean dauden telomeroak pixka bat laburtzen dira. Zelula erdibitzen jarraituko da telomeroen distantzia kritiko batera arte. Limitearen izena 1974. urteko liburu batean atera zen lehenengoz. Liburua, honako hau da: Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Ageing. Als Hayflick-Grenze (englisch Hayflick limit) wird bei Eukaryoten die begrenzte Anzahl von Zellteilungen bezeichnet, denen sich eine Zelle unterziehen kann, bevor der programmierte Zelltod eingeleitet wird, weil die Telomere eine kritische Länge erreicht haben. Benannt wurde sie nach Leonard Hayflick, der diese Grenze 1961 entdeckte. Mit seinem Beweis, dass sich normale menschliche Zellen (anders als beispielsweise Embryonalzellen) ca. 52-mal teilen, bevor schließlich die Zellalterung einsetzt, widerlegte er die herrschende Meinung nach Alexis Carrel, dass Zellen grundsätzlich unsterblich seien. Hayflick beobachtete die Verkürzung der Telomere durch jede Mitose, welche weiteren Zellteilungen ein natürliches Ende setzt. Die Menge an natürlichen Teilungen und damit die Hayflick-Grenze variiert von Spezies zu Spezies und ist ein wesentlicher Faktor, der die Lebenserwartung beeinflusst. Für das entscheidende Experiment mischte er männliche Fibroblasten nach 40 Zellteilungen mit weiblichen Fibroblasten nach 10 Zellteilungen. Nach Ablauf von ca. 15 weiteren Zellteilungen konnte er nur noch weibliche Fibroblasten in der Nährlösung finden. Dadurch war ausgeschlossen, dass lediglich technische Fehler oder Kontaminationen die Zellteilungen begrenzten. In jedem Zellverband des menschlichen Körpers finden sich jedoch u. a. Stammzellen, von denen viele nicht von der Hayflick-Grenze beschränkt werden. Sie bilden das Enzym Telomerase oder nutzen andere Mechanismen zur Aufrechterhaltung der Länge der Telomere. Die Telomerase ist auch in Tumorzellen aktiv und ist eine der Vorbedingungen, dass sich diese unkontrolliert teilen können. La limite de Hayflick est le nombre de fois qu'une population de cellules humaines somatiques et différenciées peut se diviser avant que la division cellulaire ne devienne impossible. Elle a été découverte par Leonard Hayflick en 1965 : Hayflick avait observé que des cellules en division (mitose) dans une culture cellulaire ne se divisaient que 50 fois avant de mourir. Quand des cellules approchaient cette limite, elles montraient des signes de sénescence. On parle ici de sénescence réplicative en opposition à la sénescence prématurée ou induite par un stress cellulaire. La limite est estimée être entre 50 et 70 divisions cellulaires. حد هايفليك أو ظاهرة هايفليك هو عدد المرات التي تقوم فيه الخلية البشرية العادية بالانقسام حتى يتوقف انقسام الخلية. الأدلة التجريبية تبين أن التيلوميرات الموجود في الحمض النووي للخلية يتناقص طوله مع كل انقسام جديد للخلايا. مفهوم حد هايفليك قدمه عالم التشريح الأمريكي ليونارد هايفليك في عام 1961 في في فيلادلفيا، بنسلفانيا. هايفليك وضح أن الخلايا في الجنين البشري الطبيعي في مزرعة الخلايا سوف تنقسم ما بين 40 و60 مرة، ثم تدخل الخلايا مرحلة الشيخوخة. مما يدحض ادعاء الحائز على جائزة نوبل ألكسيس كاريل أن الخلايا العادية خالدة. كل انقسام خلوي يقصر قليلا من التيلوميرات في الحمض النووي بالخلية. تقيرر التيلومير في البشر في نهاية المطاف يجعل انقسام الخلايا مستحيل، وهذه الشيخوخة في الخلايا يبدو أنها ترتبط بشيخوخة جسم الإنسان. الأسترالي الحائز على جائزة نوبل السير ماكفارلين بيرنت صاغ الاسم «حد هايفليك» في كتابه وري ةةا لطفرات: مقاربة جينية للشيخوخة التي نشرت في عام 1974. Il limite di Hayflick, o fenomeno Hayflick è il numero di volte in cui una normale popolazione cellulare umana si divide prima che la divisione cellulare si arresti. Il concetto del limite di Hayflick è stato ipotizzato dall'anatomista americano Leonard Hayflick nel 1961, presso il Wistar Institute di Philadelphia, Pennsylvania negli Stati Uniti. Hayflick ha dimostrato che una normale popolazione di cellule fetali umane si divide tra 40 e 60 volte in coltura cellulare prima di entrare in una fase di senescenza . Questa scoperta ha confutato l'affermazione del premio Nobel francese Alexis Carrel secondo cui le cellule normali sono immortali. Ogni volta che una cellula esegue la mitosi, i telomeri alle estremità di ciascun cromosoma si accorciano leggermente. La divisione cellulare cesserà quando i telomeri si accorciano a una lunghezza critica. Hayflick ha interpretato la sua scoperta come effetto dell'invecchiamento a livello cellulare. L'invecchiamento delle popolazioni cellulari sembra essere correlato all'invecchiamento fisico complessivo di un organismo. Il premio Nobel australiano Sir Macfarlane Burnet ha coniato l'espressione "limite di Hayflick" nel suo libro Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Aging, pubblicato nel 1974. ヘイフリック限界（ヘイフリックげんかい、Hayflick limit）とは、細胞の分裂回数の限界のこと。ここでは主に、ヒト体細胞のヘイフリック限界について記述する。 Межа або границя Гейфліка (англ. Hayflick limit) — межа кількості поділів соматичних клітин у живому организмі, названа на честь її відкривача Леонарда Гейфліка. Це явище було відкрито Гейфліком 1961 року, коли він помістив людські клітини ділитися у клітинній культурі та спостерігав, як вони вмирають приблизно після 50 поділів та виявляють ознаки старіння при наближенні до цієї межі. Цю межу було знайдено в культурах усіх повністю диференційованих клітин як людини, так і інших багатоклітинних організмів. Максимальне число поділів дещо змінюється залежно від типу клітин та значніше — залежно від організму. Для більшості людських клітин межа Гайфліка становить 52 поділи. O limite de Hayflick foi descoberto por Leonard Hayflick em 1965. Hayflick observou que as células cultivadas se dividiram aproximadamente cinquenta vezes antes de morrer (de quarenta a sessenta vezes). A medida que as células se aproximavam deste limite, apresentavam mais sinais de velhice até que param de se dividir e então são destruídas pela apoptose celular. Este limite varia de acordo com o tipo de célula e mais significativamente de acordo com o tipo de organismo. O limite está relacionado ao tamanho dos telômeros, que são fileiras de DNA não-codificante presente nas extremidade dos cromossomos e que são encurtadas a cada divisão celular. A teoria de de Hayflick revisou a teoria de Alexis Carrel que afirmava que as células se reproduziam infinitamente, sua descoberta foi em 1965 no instituto Wistar da Filadélfia, Pensilvânia e sua teoria ajudou cientistas a apoiar estudos adicionais sobre o envelhecimento celular, especialmente com pesquisas em telômeros, que são sequências repetitivas de DNA nas extremidades dos cromossomos. Os telômeros protegem o cromossomo de se dobrar e diminuem as mutações no DNA. Acredita-se que, quanto mais próximas as nossas células estiverem do limite de Hayflick, mais envelhecidos estaremos. Portanto, se pudermos retardar o encurtamento dos telômeros, nos afastando deste limite, a expectativa de vida pode ser prolongada. Devido a estas possibilidades, muita pesquisa está acontecendo nesta área. El límite de Hayflick es el número de duplicaciones que puede sufrir una célula eucariota antes de entrar en senescencia. 海佛烈克極限、海夫力克極限（英語：Hayflick limit），又稱海佛烈克現象（Hayflick phenomenon），指正常人類細胞群體在細胞分裂停止前所能分裂的次數限制。經驗證據顯示，每個細胞的DNA所相連接的端粒，在每次新的細胞分裂後會略微縮減，直至縮減至一個極限長度為止。 海佛烈克極限這一概念是在1961年由賓夕法尼亞州費城的美國解剖學家提出。海佛烈克證明了一個正常的人類胎兒細胞群體，在細胞培養下可以分裂40-60次，而此細胞群體將會進入期；這駁斥了諾貝爾獎得主亞歷克西·卡雷爾「一般正常的細胞具有」的論點。每次有絲分裂會略微縮短細胞中附著於DNA上的端粒，而人體中端粒的縮短最終會导致細胞分裂無法進行；這種細胞群體衰老機制的出現，和整個人體的生理性衰老有所關連。此機制似乎也能夠防止；端粒的縮短會限制細胞分裂的次數，也就可以預防人類衰老細胞中癌细胞的發展情況。然而，端粒的縮短會傷害免疫功能，因此可能同时增加了患癌風險。 Предел или лимит Хейфлика (англ. Hayflick limit) — граница количества делений соматических клеток, названа в честь её открывателя Леонарда Хейфлика. В 1961 году Хейфлик наблюдал, как клетки человека, делящиеся в клеточной культуре, умирают приблизительно после 50 делений и проявляют признаки старения при приближении к этой границе. Данная граница была найдена в культурах соматических клеток как человека, так и других многоклеточных организмов. Максимальное число делений клетки различно в зависимости от её типа и ещё сильнее различается в зависимости от организма, которому эта клетка принадлежит. Для большинства человеческих клеток предел Хейфлика составляет 52 деления. Граница Хейфлика связана с сокращением размера теломер, участков ДНК на концах хромосом. Как известно, молекула ДНК способна к репликации перед каждым делением клетки. При этом имеющиеся у неё на концах теломеры после каждого деления клетки укорачиваются. Теломеры человека в лимфоцитах периферической крови укорачиваются со скоростью примерно 70 пар нуклеотидов в год, в то время как теломеры мышей укорачиваются со скоростью 7000 пар нуклеотидов в год. При этом люди имеют относительно короткие теломеры длиной от 5 до 15 тысяч пар нуклеотидов, а у мышей длина теломер может составлять около 50 тысяч пар нуклеотидов. В клетке существует фермент теломераза, активность которого может обеспечивать удлинение теломер, при этом удлиняется и жизнь клетки. Клетки, в которых функционирует теломераза (половые, раковые), бессмертны. В обычных (соматических) клетках, из которых в основном и состоит организм, теломераза «не работает», поэтому теломеры при каждом делении клетки укорачиваются, что в конечном счёте приводит к её гибели в пределах лимита Хейфлика, потому что другой фермент — ДНК-полимераза — не способен реплицировать концы молекулы ДНК. В настоящее время предложена эпигенетическая теория старения, которая объясняет эрозию теломер прежде всего активностью клеточных рекомбиназ, активизирующихся в ответ на повреждения ДНК, вызванные, главным образом, возрастной депрессией мобильных элементов генома. Когда после определённого числа делений теломеры исчезают совсем, клетка замирает в определённой стадии клеточного цикла или запускает программу апоптоза — открытого во второй половине XX века явления планового разрушения клетки, проявляющегося в уменьшении размера клетки и минимизации количества вещества, попадающего в межклеточное пространство после её разрушения. The Hayflick limit, or Hayflick phenomenon, is the number of times a normal somatic, differentiated human cell population will divide before cell division stops. However, this limit does not apply to stem cells. The concept of the Hayflick limit was advanced by American anatomist Leonard Hayflick in 1961, at the Wistar Institute in Philadelphia, Pennsylvania. Hayflick demonstrated that a normal human fetal cell population will divide between 40 and 60 times in cell culture before entering a senescence phase. This finding refuted the contention by Alexis Carrel that normal cells are immortal. Each time a cell undergoes mitosis, the telomeres on the ends of each chromosome shorten slightly. Cell division will cease once telomeres shorten to a critical length. Hayflick interpreted his discovery to be aging at the cellular level. The aging of cell populations appears to correlate with the overall physical aging of an organism. Macfarlane Burnet coined the name "Hayflick limit" in his book Intrinsic Mutagenesis: A Genetic Approach to Ageing, published in 1974.

gold:hypernym

dbr:Number

prov:wasDerivedFrom

wikipedia-en:Hayflick_limit?oldid=1100487450&ns=0

dbo:wikiPageLength

16427

foaf:isPrimaryTopicOf

wikipedia-en:Hayflick_limit