This HTML5 document contains 223 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

PrefixIRI
dbthttp://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-nohttp://no.dbpedia.org/resource/
wikipedia-enhttp://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-svhttp://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-bghttp://bg.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fihttp://fi.dbpedia.org/resource/
dbrhttp://dbpedia.org/resource/
dbpedia-arhttp://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ethttp://et.dbpedia.org/resource/
n40http://viaf.org/viaf/
n43http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
dbpedia-frhttp://fr.dbpedia.org/resource/
n46http://ky.dbpedia.org/resource/
dctermshttp://purl.org/dc/terms/
rdfshttp://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-cshttp://cs.dbpedia.org/resource/
n44http://lv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-azhttp://az.dbpedia.org/resource/
rdfhttp://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
n13http://d-nb.info/gnd/
n10http://dbpedia.org/resource/File:
dbphttp://dbpedia.org/property/
dbpedia-euhttp://eu.dbpedia.org/resource/
xsdhhttp://www.w3.org/2001/XMLSchema#
n19https://www.osti.gov/etdeweb/servlets/purl/
dbpedia-ukhttp://uk.dbpedia.org/resource/
dbohttp://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-skhttp://sk.dbpedia.org/resource/
n29https://web.archive.org/web/20031216153935/http:/www.student.oulu.fi/~pevins/
n39http://uz.dbpedia.org/resource/
dbchttp://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-dehttp://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-plhttp://pl.dbpedia.org/resource/
yagohttp://dbpedia.org/class/yago/
dbpedia-ruhttp://ru.dbpedia.org/resource/
wikidatahttp://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-nlhttp://nl.dbpedia.org/resource/
yago-reshttp://yago-knowledge.org/resource/
n16https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-slhttp://sl.dbpedia.org/resource/
n11https://web.archive.org/web/20060129012008/http:/www2.nrm.se/lig/
dbpedia-ithttp://it.dbpedia.org/resource/
provhttp://www.w3.org/ns/prov#
n38http://bs.dbpedia.org/resource/
foafhttp://xmlns.com/foaf/0.1/
dbpedia-nnhttp://nn.dbpedia.org/resource/
n34http://www.cosis.net/abstracts/EAE03/02239/
dbpedia-zhhttp://zh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kohttp://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-behttp://be.dbpedia.org/resource/
n35https://web.archive.org/web/20040219100955/http:/www.the-conference.com/JConfAbs/4/
dbpedia-fahttp://fa.dbpedia.org/resource/
freebasehttp://rdf.freebase.com/ns/
dbpedia-eshttp://es.dbpedia.org/resource/
owlhttp://www.w3.org/2002/07/owl#

Statements

Subject Item
dbr:Baltic_Shield
rdf:type
yago:YagoGeoEntity yago:Location100027167 yago:PhysicalEntity100001930 yago:YagoLegalActorGeo yago:YagoPermanentlyLocatedEntity yago:WikicatRegionsOfEurope yago:WikicatBalticStates yago:Object100002684 yago:Region108630039 yago:Region108630985 yago:AdministrativeDistrict108491826 yago:District108552138 owl:Thing
rdfs:label
波罗的地盾 Ezkutu Baltikoa الدرع البلطيقي Балтийский щит Baltischer Schild Fennoskandiska urbergsskölden Baltic Shield Балтійський щит Baltský štít Baltisch Schild Tarcza fennoskandzka Scudo baltico Escudo báltico Bouclier scandinave 발트 순상지
rdfs:comment
Балти́йский щит (Фенноскандина́вский щит) — массивное складчатое поднятие на северо-западе Восточно-Европейской платформы. Граничит со складчатыми структурами Каледонии-Скандинавии, надвинутыми на кристаллические породы щита. Балтийский щит на протяжении всей своей геологической истории испытывает устойчивые поднятия. В результате здесь вскрыты эрозией глубокие части гранито-гнейсового слоя земной коры. The Baltic Shield (or Fennoscandian Shield) is a segment of the Earth's crust belonging to the East European Craton, representing a large part of Fennoscandia, northwestern Russia and the northern Baltic Sea. It is composed mostly of Archean and Proterozoic gneisses and greenstone which have undergone numerous deformations through tectonic activity. It contains the oldest rocks of the European continent with a thickness of 250–300 km. Recent exploration has revealed a significant number of diamond-bearing kimberlites in the Kola Peninsula, and (possibly extensive) deposits of gold in Finland. Het Baltisch Schild of Fennoscandisch Schild is een schild, een gebied waar kristallijn gesteente van hoge ouderdom (Archeïsch en Proterozoïsch) aan het aardoppervlak komt. Het Baltisch Schild bevat vrijwel heel Scandinavië, Finland en aangrenzende delen van Rusland, en valt dus ongeveer samen met de Fennoscandië. Den fennoskandiska urbergsskölden (av fenno- "finsk" och Scandia "Skandinavien") även kallad baltiska skölden är en del av paleokontinenten Baltika och består av de prekambriska bergarterna som finns i mindre delar av Norge, stora delar av Sverige och hela Finland, samt nordvästra Ryssland. Begreppet Fennoskandia infördes av den finländske geologen Wilhelm Ramsay. Fennoskandia är ett geografiskt begrepp som används för att beskriva ett område i nordvästra Europa. Området inkluderar den skandinaviska halvön (Norge och Sverige), Finland, Kolahalvön och Ryska Karelen. Балті́йський щит, Фенноскандина́вський щит — виступ докембрійського фундаменту на південному заході Східноєвропейської платформи, займає значну частину Фенноскандії, північного заходу Росії та півночі підмурівка Балтійського моря. Складається в основному з архейських і протерозойських гнейсів та зеленокам'яних порід, які зазнали численних деформацій завдяки тектонічній діяльностіМістить найдавніші породи європейського континенту товщиною 250-300 км.На північному заході межує зі складчастими спорудами каледонід Скандинавії, які насунені на кристалічні породи щита; у південному та південно-східному напрямках метаморфічні гірські породи занурюються під чохол осадових порід Російської плити. Per scudo baltico si intende un'estesa massa continentale, prevalentemente granitica, di origine precambriana che occupa gran parte dell'Europa settentrionale. È tra i territori più antichi del continente dal punto di vista geologico. Ne fanno parte la Norvegia, la Svezia, la Finlandia e la Danimarca, nonché Carelia, penisola di Kola, Estonia e Lettonia. È compreso anche il bacino del mar Baltico. Lo scudo baltico è caratterizzato da un orlo occidentale più elevato - le Alpi scandinave - e una vasta depressione centrale, occupata dal mar Baltico. Baltischer Schild oder Fennoskandischer Schild wird die größere der beiden Regionen Europas genannt, in denen heute der geologisch sehr alte Kern des Kontinents zutage tritt. Er umfasst den größten Teil der als Fennoskandinavien bezeichneten Region und taucht nach Südosten unter die Osteuropäische Tafel ab. Er ist aus Kristallingesteinen (Gneisen, Granitoiden, kristallinen Schiefern) aufgebaut, deren Metamorphose- und Kristallisationsalter die Formierung Ur-Europas (Baltica) aus einzelnen Kleinkontinenten (Terranen) während des Präkambriums dokumentieren. Die zweite und deutlich kleinere europäische Schildregion ist der Podolische Schild. El Escudo Báltico (a veces llamado el Escudo Fenoscándico) se encuentra en Fenoscandia (Noruega, Suecia y Finlandia), al noroeste de Rusia y bajo el mar Báltico abarcando gran parte de Polonia, Dinamarca, el norte de Alemania y los Países Bálticos como Lituania, Letonia y Estonia así como zonas vecinas de Rusia (en especial la Ingria). Se caracteriza por un relieve muy llano con una gran cantidad de lagos de origen glaciar y turberas. El Escudo Báltico se define como el segmento noroeste precámbrico expuesto del Cratón europeo oriental. Está compuesto principalmente de gneis arqueano y proterozoico y rocas verdes que han pasado por numerosas deformaciones a través de actividad tectónica (véase Mapa de geología de Fenoscandia [1]). Artikulu hau eskualde geologikoari buruzkoa da; beste esanahietarako, ikus «Ezkutu». Ezkutu Baltikoa (batzuetan Fennoskandiar ezkutua deitua) Fennoskandian dago; Norvegia, Suedia eta Finlandia osoa, Errusiaren ipar-mendebaldea eta Baltikoaren hondoa hartzen ditu. Ezkutu Baltikoa Europa ekialdeko kratoiaren ageriko kanbriaurreko segmentuaren ipar-mendebaldeko zatia bezala definitzen da. Nagusiki gneis arkaikoz eta proterozoikoz eta aktibitate tektoniko bidez deformazio ugarietatik pasa diren harri berdez osatua dago. Ezkutu Baltikoak Europar kontinenteko harkaitzik antzinakoenak ditu, 50 kilometro inguruko sendoera litosferikokoak. Pleistozeno garaian izotz geruza handiek ezkutuaren azala garbitu eta hondoratu zuten, eta han geratu ziren material glaziarreko estalki fin bat, eta ezin konta الدرع البلطيقي (أو الدرع الفينوسكاندياني) هو جزء من قشرة الأرض ينتمي إلى كراتون شرق أوروبا، ويمثل جزءًا كبيرًا من فينوسكانديا، شمال غرب روسيا وشمال بحر البلطيق. وهو يتألف في معظمه من صخور النايس من الدهر السحيق ودهر الطلائع وحزام الحجر الأخضر والتي خضعت لتشوهات عديدة من خلال النشاطات التكتونية. يحتوي الدرع على أقدم صخور القارة الأوروبية بسمك 250-300 كم. ينقسم الدرع البلطيقي إلى خمس مقاطعات : مقاطعتي في فينوسكانديا، ومقاطعات كشفت عمليات التنقيب الأخيرة عن عدد كبير من أنابيب الكمبرليت الحامل للماس في شبه جزيرة كولا، ورواسب من الذهب في فنلندا. Le bouclier scandinave, bouclier baltique ou bouclier fennoscandien est un bouclier majoritairement granitique couvrant la Fennoscandie, les pays baltes et le nord-ouest de la Russie. Il est issu du paléocontinent Baltica. Le bouclier est subdivisé en plusieurs provinces géologiques : Le bouclier scandinave fait partie du continent européen depuis sa désolidarisation avec le continent américain et son rattachement aux autres cratons eurasiens. 波罗的地盾（或稱為芬挪斯堪地盾，Baltic Shield或Fennoscandian Shield）是位于欧洲大陆北部的前寒武紀地质露出区，是欧洲最古老的地质区域之一。 波罗的地盾基本分为5个区域—瑞典芬兰区、瑞典挪威区、科拉半岛区、卡累利阿区和拜勒莫区（东拉普兰），其中地质最古老的岩石有25-34亿年，最年轻的也有9-17亿年。 Baltský štít (nebo Fenoskandie) je starý prekambrický štít nacházející se na Skandinávském poloostrově. Ponořuje se pod sedimenty východoevropské platformy, společně s kterou tvoří takzvanou fenosarmatskou plarformu. Zabírá části Norska, Švédska, Finska, Ruska a podloží Baltského moře. Tvoří ho hlavně obnažené krystalinické horniny prekambrického stáří. Hlavně archaické a proterozoické ruly a zelenokamenitá pásma, která překonala vícero stádií deformací a metamorfismu. Tvoří jej nejstarší horniny na evropském kontinentu. Mocnost kontinentální kůry na něm dosahuje 50 kilometrů. Během pleistocénu byl štít pokryt kontinentálním ledovcem, který jej na mnohých místech výrazně zerodoval a zanechal po sobě mnoho ledovcových sedimentů. Štít se dodnes nachází ve stádiu postglaciálního výzdvihu, kte 발트 순상지 혹은 페노스칸디아 순상지는 스칸디나비아반도의 동반부와 핀란드 및 발트 해 연안 지방이 포함된 순상지이다. 지구상에 존재하는 가장 오래된 고지괴의 핵심지역으로 선캄브리아기의 편마암과 화강암이 주로 분포하고 있으며, 시생대에 이미 준평원화된 안정 지괴이다. Fennoskandia, tarcza bałtycka, tarcza fennoskandzka – tarcza kontynentalna o wielkich rozmiarach, na północy kontynentu europejskiego, obejmująca tereny południowej Norwegii, Szwecji, Finlandii i Półwyspu Kolskiego (Rosja). Stanowi północno-zachodni fragment prekambryjskiej platformy wschodnioeuropejskiej. Odsłonięcia najstarszych skał ukazują się na powierzchni na Półwyspie Kolskim. Prekambryjskie skały tarczy bałtyckiej zawierają złoża wielu rud metali, m.in. żelaza, miedzi, cynku, ołowiu, wanadu, niklu oraz złoża apatytów. W plejstocenie bałtycka tarcza stanowiła centrum zlodowaceń Europy.
foaf:depiction
n43:Overview_Baltic_shield.png n43:Luosto_ilmasta.jpg
dcterms:subject
dbc:Geology_of_Sweden dbc:Natural_history_of_Europe dbc:Northern_Europe dbc:Baltic_region dbc:Cratons dbc:Geology_of_European_Russia dbc:Geology_of_Norway dbc:Geology_of_Finland
dbo:wikiPageID
429852
dbo:wikiPageRevisionID
1110618679
dbo:wikiPageWikiLink
dbr:East_European_Craton dbr:Scandinavian_Caledonides dbr:Caledonian_orogeny dbr:Europe dbr:Humus dbr:Ore dbr:Saprolite n10:Overview_Baltic_shield.png dbr:Swedish_iron_ore_(WWII) dbr:Foreland_basin dbr:Esker dbr:Finland dbr:Jotnian dbr:Deglaciation dbr:Anticline dbr:Paleogene dbr:Craton dbr:Kimberlite dbr:Eridanos_(geology) dbr:Drainage_system_(geomorphology) dbc:Natural_history_of_Europe dbr:Karelian_Province dbr:Western_Australia dbr:Geology_of_Finland dbr:Quaternary_glaciation dbr:Summit_accordance dbr:Piedmonttreppen dbr:Transscandinavian_Igneous_Belt dbr:Platinum_group dbr:Diamond dbr:Mesoproterozoic dbr:Crust_(geology) dbr:Åland dbr:Himalaya dbr:River_incision dbr:Nickel dbr:Late_Cretaceous dbr:Copper dbr:South_Swedish_highlands dbr:Silurian dbr:Kola_Province dbr:Baltica dbr:Plate_tectonics dbr:Timanide_Orogen dbr:Scandinavian_Mountains dbr:Fold_(geology) dbr:Central_Lapland_Greenstone_Belt dbr:Archean dbr:Nickel_deposits_of_Finland dbr:Devonian dbr:Sub-Cambrian_peneplain dbr:Quaternary dbc:Northern_Europe dbr:Neogene dbr:Paleosurface dbr:Limestone dbr:Glacier dbr:Russia dbr:Annum dbr:Inselberg dbr:Greenstone_belts dbr:Geology_of_Sweden dbr:Canadian_Shield dbc:Baltic_region dbr:Belomorian_Province dbr:Lapland_(Finland) dbr:Lithosphere dbr:Pleistocene dbc:Cratons dbr:Fennoscandia dbr:Continent dbr:Gneiss dbr:Rapakivi_granite dbr:Etchplain dbr:Moraine dbr:Laurentia dbr:Proterozoic dbr:Bedrock dbr:Baltic_Sea dbr:Geology_of_Norway dbr:Neoproterozoic dbr:Iron dbr:Continental_collision dbr:Svecofennian_orogeny dbr:Sveconorwegian_orogeny dbc:Geology_of_Finland dbr:Geophysics dbr:Kola_Superdeep_Borehole dbr:Africa dbc:Geology_of_Norway dbr:Kola_Peninsula dbr:Mineral dbr:Western_Gneiss_Region dbr:Glaciation dbc:Geology_of_European_Russia dbr:Pediplain dbr:Muddus_plains dbr:Stockholm_archipelago dbr:List_of_shields_and_cratons dbr:Gold n10:Luosto_ilmasta.jpg dbr:Eastern_Greenland dbr:Joint_(geology) dbc:Geology_of_Sweden
dbo:wikiPageExternalLink
n11:fennmap.html.en n19:963502 n29:Archaean.html n34:EAE03-J-02239.pdf n35:426.html
owl:sameAs
dbpedia-sk:Baltský_štít dbpedia-fr:Bouclier_scandinave dbpedia-be:Балтыйскі_шчыт n13:4233454-8 dbpedia-nl:Baltisch_Schild n16:4mFTh dbpedia-es:Escudo_báltico dbpedia-sv:Fennoskandiska_urbergsskölden dbpedia-cs:Baltský_štít dbpedia-fi:Baltian_kilpi dbpedia-uk:Балтійський_щит dbpedia-de:Baltischer_Schild dbpedia-ko:발트_순상지 dbpedia-fa:سپر_بالتیک dbpedia-ru:Балтийский_щит dbpedia-pl:Tarcza_fennoskandzka dbpedia-et:Fennoskandia_kilp dbpedia-zh:波罗的地盾 dbpedia-bg:Балтийски_щит dbpedia-ar:الدرع_البلطيقي dbpedia-it:Scudo_baltico n38:Baltički_štit n39:Boltiq_qalqoni n40:243519913 wikidata:Q580133 n44:Baltijas_vairogs freebase:m.043ts0 n46:Балтика_калканы dbpedia-no:Baltiske_skjold dbpedia-sl:Baltski_ščit dbpedia-eu:Ezkutu_Baltikoa dbpedia-nn:Det_baltiske_skjoldet yago-res:Baltic_Shield dbpedia-az:Baltik_sipəri_və_ya_Baltik_qalxanı
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbt:Legend dbt:Reflist dbt:Short_description dbt:ISSN dbt:Physiographic_regions dbt:Authority_control
dbo:thumbnail
n43:Overview_Baltic_shield.png?width=300
dbo:abstract
Per scudo baltico si intende un'estesa massa continentale, prevalentemente granitica, di origine precambriana che occupa gran parte dell'Europa settentrionale. È tra i territori più antichi del continente dal punto di vista geologico. Ne fanno parte la Norvegia, la Svezia, la Finlandia e la Danimarca, nonché Carelia, penisola di Kola, Estonia e Lettonia. È compreso anche il bacino del mar Baltico. Lo scudo baltico è caratterizzato da un orlo occidentale più elevato - le Alpi scandinave - e una vasta depressione centrale, occupata dal mar Baltico. Durante le glaciazioni lo scudo baltico fu coperto e depresso da immensi ghiacciai, che hanno lasciato una sottile copertura di materiale glaciale (morene, massi erratici ecc.) e innumerevoli laghi e corsi d'acqua. È stato l'effetto del peso di questi ghiacciai a produrre la depressione centrale; oggi, dopo lo scioglimento dei ghiacciai, è in corso un rimbalzo isostatico che provoca un lento innalzamento delle terre emerse e dei fondali marini. Lo scudo baltico è suddiviso in diverse settori sulla base dell'analisi radiometrica: * Kola o Samidi: ultima orogenesi 2,6-2,8 Ga * Belomore: ultima orogenesi 2,0 Ga * Carelia e Svecofennia: ultima orogenesi 1,8 Ga * Sveconorvegia o degli gneiss sud-occidentali: ultima orogenesi 1,0 Ga 波罗的地盾（或稱為芬挪斯堪地盾，Baltic Shield或Fennoscandian Shield）是位于欧洲大陆北部的前寒武紀地质露出区，是欧洲最古老的地质区域之一。 波罗的地盾基本分为5个区域—瑞典芬兰区、瑞典挪威区、科拉半岛区、卡累利阿区和拜勒莫区（东拉普兰），其中地质最古老的岩石有25-34亿年，最年轻的也有9-17亿年。 Балти́йский щит (Фенноскандина́вский щит) — массивное складчатое поднятие на северо-западе Восточно-Европейской платформы. Граничит со складчатыми структурами Каледонии-Скандинавии, надвинутыми на кристаллические породы щита. Балтийский щит на протяжении всей своей геологической истории испытывает устойчивые поднятия. В результате здесь вскрыты эрозией глубокие части гранито-гнейсового слоя земной коры. Den fennoskandiska urbergsskölden (av fenno- "finsk" och Scandia "Skandinavien") även kallad baltiska skölden är en del av paleokontinenten Baltika och består av de prekambriska bergarterna som finns i mindre delar av Norge, stora delar av Sverige och hela Finland, samt nordvästra Ryssland. Begreppet Fennoskandia infördes av den finländske geologen Wilhelm Ramsay. I söder, öster och norr omges den fennoskandiska urbergsskölden av sedimentära bergarter medan den i väster gränsar mot skanderna. I Karelen, på Kolahalvön samt norra och östra Finland är urbergsskölden uppbyggd av gnejser och graniter, samt tidiga sedimentära och vulkaniter i olika grad av metamorfos, bildade för 3,1 till 1,9 miljarder år sedan. Till detta område fogades för 2-1,8 miljarder år sedan väster om detta område genom bergartsbildande processer jordskorpan i södra Finland och Mellansverige, även denna av graniter och gnejser samt vissa metamorfa bergarter. Götalandskapen och södra Norges urbergssköld som även den främst består av granit med inslag av metamorfa bergarter, främst gnejs bildades därefter för 1,8 miljarder till 900 miljoner år sedan. Fennoskandia är ett geografiskt begrepp som används för att beskriva ett område i nordvästra Europa. Området inkluderar den skandinaviska halvön (Norge och Sverige), Finland, Kolahalvön och Ryska Karelen. Området är i realiteten en halvö som i öst är landfast med kontinentala Ryssland, i nord gränsar till Vita havet och Barents hav, i syd gränsar till Östersjön, Finska viken, Bottenhavet och Bottenviken, samt Kattegatt och Skagerrak, och i väst gränsar till Nordsjön och Norska havet. När man refererar till den nordligaste delen av Fennoskandia, menar man ofta området som kallas Nordkalotten. Fennoskandia som begrepp används först och främst för att beskriva och definiera saker där politiska gränser är oviktiga, till exempel inom kultur, biologi, geologi och arkeologi eller liknande. Inom geologin används begreppet för att beskriva den delen av jordskorpan som området och delar av Östersjön vilar på. Ett vanligt engelsk namn på detta geologiska fenomen är the Baltic Shield. Fynd av ortognejs har gjorts öster om Jarfjord i Sør-Varanger. I kulturell kontext är Fennoskandia mer eller mindre synonymt med Norden, ofta använt om tiden innan det var ett begrepp. Baltischer Schild oder Fennoskandischer Schild wird die größere der beiden Regionen Europas genannt, in denen heute der geologisch sehr alte Kern des Kontinents zutage tritt. Er umfasst den größten Teil der als Fennoskandinavien bezeichneten Region und taucht nach Südosten unter die Osteuropäische Tafel ab. Er ist aus Kristallingesteinen (Gneisen, Granitoiden, kristallinen Schiefern) aufgebaut, deren Metamorphose- und Kristallisationsalter die Formierung Ur-Europas (Baltica) aus einzelnen Kleinkontinenten (Terranen) während des Präkambriums dokumentieren. Die zweite und deutlich kleinere europäische Schildregion ist der Podolische Schild. Het Baltisch Schild of Fennoscandisch Schild is een schild, een gebied waar kristallijn gesteente van hoge ouderdom (Archeïsch en Proterozoïsch) aan het aardoppervlak komt. Het Baltisch Schild bevat vrijwel heel Scandinavië, Finland en aangrenzende delen van Rusland, en valt dus ongeveer samen met de Fennoscandië. De oude gesteenten van het Baltisch Schild zijn onderdeel van het Oost-Europees Kraton, dat ook in het Oekraïens Schild verder in het zuiden aan het oppervlak ligt. Voor de Caledonische orogenese (450-390 Ma) vormde dit kraton het paleocontinent Baltica, daarna werd het stapsgewijs samengevoegd met andere stukken korst. Tegenwoordig vormt het kraton een deel van de Europese plaat. Le bouclier scandinave, bouclier baltique ou bouclier fennoscandien est un bouclier majoritairement granitique couvrant la Fennoscandie, les pays baltes et le nord-ouest de la Russie. Il est issu du paléocontinent Baltica. Ce bouclier est caractérisé par une bordure ouest relevée au niveau des Alpes scandinaves et par une large dépression centrale occupée par la mer Baltique et son bassin versant résultant de l'enfoncement de la croûte terrestre sous le poids de la calotte glaciaire présente sur la totalité du bouclier lors de la glaciation de Würm. Les paysages du bouclier sont marqués par le passage des glaciers avec un grand nombre de fjords, d'îles, de lacs, de moraines, de blocs erratiques, etc. Le bouclier scandinave est une des régions du globe les plus soumises au rebond isostatique qui entraîne un gain d'altitude de l'ensemble des terrains du bouclier et notamment les fonds et les côtes de la mer Baltique. Le bouclier est subdivisé en plusieurs provinces géologiques : * Calédonides composant les Alpes scandinaves ; * gneiss du sud-ouest déformés et entaillés par le rift d'Oslo dans le sud de la Norvège et le sud-ouest de la Suède ; * province ignée transcandinave dans le sud de la Suède ; * province svecofennienne sur le pourtour de la mer Baltique ; * province archéenne dans la péninsule de Kola et la Carélie. Le bouclier scandinave fait partie du continent européen depuis sa désolidarisation avec le continent américain et son rattachement aux autres cratons eurasiens. الدرع البلطيقي (أو الدرع الفينوسكاندياني) هو جزء من قشرة الأرض ينتمي إلى كراتون شرق أوروبا، ويمثل جزءًا كبيرًا من فينوسكانديا، شمال غرب روسيا وشمال بحر البلطيق. وهو يتألف في معظمه من صخور النايس من الدهر السحيق ودهر الطلائع وحزام الحجر الأخضر والتي خضعت لتشوهات عديدة من خلال النشاطات التكتونية. يحتوي الدرع على أقدم صخور القارة الأوروبية بسمك 250-300 كم. ينقسم الدرع البلطيقي إلى خمس مقاطعات : مقاطعتي في فينوسكانديا، ومقاطعات الكاريلية والبيلومورية والكولا في روسيا. وتنقسم المقاطعات الثلاثة الأخيرة إلى مزيد من الكتل والمجمعات وتحتوي على أقدم الصخور والتي يبلغ عمرها 2500-3100 مليون سنة. تنتمي أصغر الصخور إلى مقاطعة ، والتي يبلغ عمرها 900-1700 مليون سنة. يُعتقد أن الدرع كان في السابق جزءًا من قارة قديمة، حيث نما حجم الدرع البلطيقي من خلال الاصطدامات مع شظايا القشرة المجاورة. منذ ذلك الحين، تآكلت الجبال التي خلقتها هذه العمليات التكتونية حتى قواعدها، وأصبحت المنطقة اليوم مسطحة إلى حد كبير. نُظّف الدرع البلطيقي من رواسبه العلوية من خلال خمسة تجمعات جليدية متتالية من العصر الحديث الأقرب والتراجع اللاحق، تاركًا مناطق شاسعة مكشوفةً. لذلك فهو مهم للجيوفيزيائيين الذين يدرسون التاريخ الجيولوجي وديناميكيات أوروبا الشرقية. أدى تجريف وضغط الحركات الجليدية للدرع البلطيقي إلى نشوء العديد من البحيرات والجداول في المنطقة، واحتفظت الأرض فقط بطبقة رقيقة من الرواسب الرملية التي جُمعت في المنخفضات والتضاريس الجليدية. تتكون معظم التربة من الركام الجليدي، وهو خليط أصفر رمادي من الرمال والصخور، مع طبقة رقيقة من الدبال في الأعلى. تُهيمن الغابات الشاسعة، التي تضم ثلاثة أنواع تقريبًا من الصنوبر والتنوب والبتولا، على المناظر الطبيعية، وترسم حدودها بوضوح. التربة فيه حمضية ولا تحتوي على الكربونات مثل الحجر الجيري. لقد دمرت عمليات التجريف بواسطة الأنهار الجليدية القديمة وحموضة التربة جميع المواد المثيرة للاهتمام من الناحية البنتولوجية، مثل الأحافير. ينتج الدرع البلطيقي معادن وخامات صناعية مهمة، مثل معادن الحديد والنيكل والنحاس والبلاتين. كان الدرع البلطيقي منذ فترة طويلة مصدرًا مشتبهًا للماس والذهب وذلك نظرًا لتشابهه مع الدرع الكندي والكراتونات في جنوب إفريقيا وغرب أستراليا. حاليًا، يُعد في الشمال منطقة غير مستكشفة ولديها القدرة على الاحتفاظ برواسب ذهب قابلة للاستغلال. كشفت عمليات التنقيب الأخيرة عن عدد كبير من أنابيب الكمبرليت الحامل للماس في شبه جزيرة كولا، ورواسب من الذهب في فنلندا. Artikulu hau eskualde geologikoari buruzkoa da; beste esanahietarako, ikus «Ezkutu». Ezkutu Baltikoa (batzuetan Fennoskandiar ezkutua deitua) Fennoskandian dago; Norvegia, Suedia eta Finlandia osoa, Errusiaren ipar-mendebaldea eta Baltikoaren hondoa hartzen ditu. Ezkutu Baltikoa Europa ekialdeko kratoiaren ageriko kanbriaurreko segmentuaren ipar-mendebaldeko zatia bezala definitzen da. Nagusiki gneis arkaikoz eta proterozoikoz eta aktibitate tektoniko bidez deformazio ugarietatik pasa diren harri berdez osatua dago. Ezkutu Baltikoak Europar kontinenteko harkaitzik antzinakoenak ditu, 50 kilometro inguruko sendoera litosferikokoak. Pleistozeno garaian izotz geruza handiek ezkutuaren azala garbitu eta hondoratu zuten, eta han geratu ziren material glaziarreko estalki fin bat, eta ezin konta ahal laku eta korronte. Ezkutu Baltikoa, gaur egun oraindik ere bat da glaziar sendoak laugarren aroan urtu ondoren. Ezkutu Baltikoa bost probintziatan banatua dago: Svecofeniar eta Sveconorvegiar (edo Hego-mendebaldeko gneisa) probintziak Fenoskandian eta Karelia, Belomoriar eta Kola probintzia/kratoiak Errusian. Azken hirurak, euren aldetik, zenbait bloke eta multzotan banatuak daude, eta harkaitzik antzinakoenak dituzte, 2,5 eta 3,4 mila milioi urte artekoak. Vodlozero blokea hegoekialdeko Karelian 3,4 mila milioi urtetan datatua izan da. Harkaitzik gazteenak Sveconorvegiar probintzian daude, 900 eta 1700 milioi urte arteko adina dutenak. Batzuetan Ezkutu Baltikoaren zatitzat hartua, Ekialdeko europar plataforma (edo Plataforma errusiarra) dago, harkaitz sedimentariozko 3 kilometroz estalitako Errusia mendebaldeko eremu bat. arabera (2006), Fenoskandiar ezkutuko harkaitzik antzinakoenak iparrekialdean daude, Kola penintsulan, Karelian eta Finlandia iparrekialdean. Harkaitz arkaiko hauek nagusiki gneisak eta gerriko berdeak dira, duela 1,9 eta 2,5 mila milioi urte bitartekoak, eta Laponiako granulitazko gerrikoa, duela 1,9 mila milioi urtekoa. Harkaitz arkaikoren batzuk Suediako iparraldeko muturrean ere badaude (Norrbotten konderria), eta azal arkaikoak ziuraski eremu hartako zati handi bat azpimarratzen du. Erdialdeko eta iparraldeko Suedia gehiena, alabaina, Svecofeniar probintziakoa da, Finlandiaren hegomendebaldeko zatiarekin batera. Hemengo harkaitz ohantzea duela 1,75 eta 1,9 mila milioi urte bitartean, Svecofeniar orogenian sortu zen (Svecokareliar ere deitua). Harkaitz ohantze honetan harkaitz metasedimentario, metabolkaniko eta zenbait granitoide belaunaldi daude, eta burnizko (burni eta sulfurozkoak) metaketak ditu, (sulfurozkoa) eta Norrbotten (burni eta sulfurozkoa) barrutiak. Fennoskandia, tarcza bałtycka, tarcza fennoskandzka – tarcza kontynentalna o wielkich rozmiarach, na północy kontynentu europejskiego, obejmująca tereny południowej Norwegii, Szwecji, Finlandii i Półwyspu Kolskiego (Rosja). Stanowi północno-zachodni fragment prekambryjskiej platformy wschodnioeuropejskiej. Zbudowana jest z metamorficznych i magmowych skał archaiku i proterozoiku, o wieku określonym metodami izotopowymi na ok. 3,8 mld lat, powstały na skutek silnego sfałdowania skał podczas prastarych orogenez (m.in. i karelskiej) oraz jednoczesnej działalności procesów magmatyzmu i metamorfizmu. Trwające od tego czasu nieustanne ruchy wznoszące silnie wydźwignęły obszar bałtyckiej tarczy, w wyniku czego jest on prawie zupełnie pozbawiony pokrywy późniejszych osadów. Wyjątek stanowią wulkaniczne skały przełomu proterozoiku i paleozoiku, a także polodowcowe osady plejstocenu. Odsłonięcia najstarszych skał ukazują się na powierzchni na Półwyspie Kolskim. Prekambryjskie skały tarczy bałtyckiej zawierają złoża wielu rud metali, m.in. żelaza, miedzi, cynku, ołowiu, wanadu, niklu oraz złoża apatytów. W plejstocenie bałtycka tarcza stanowiła centrum zlodowaceń Europy. The Baltic Shield (or Fennoscandian Shield) is a segment of the Earth's crust belonging to the East European Craton, representing a large part of Fennoscandia, northwestern Russia and the northern Baltic Sea. It is composed mostly of Archean and Proterozoic gneisses and greenstone which have undergone numerous deformations through tectonic activity. It contains the oldest rocks of the European continent with a thickness of 250–300 km. The Baltic Shield is divided into five provinces: the Svecofennian and Sveconorwegian (or Southwestern gneiss) provinces in Fennoscandia, and the Karelian, Belomorian and Kola provinces in Russia. The latter three are divided further into several blocks and complexes and contain the oldest of the rocks, at 2500-3100 Ma (million years) old. The youngest rocks belong to the Sveconorwegian province, at 900-1700 Ma old. Thought to be formerly part of an ancient continent, the Baltic Shield grew in size through collisions with neighbouring crustal fragments. The mountains created by these tectonic processes have since been eroded to their bases, the region being largely flat today. Through five successive Pleistocene glaciations and subsequent retreats, the Baltic Shield has been scoured clean of its overlying sediments, leaving expansive areas (most within Scandinavia) exposed. It is therefore of importance to geophysicists studying the geologic history and dynamics of eastern Europe. The scouring and compression of the Baltic Shield by glacial movements created the area's many lakes and streams, the land retaining only a thin layer of sandy sediment collected in depressions and eskers. Most soil consists of moraine, a grayish yellow mixture of sand and rocks, with a thin layer of humus on top. Vast forests, featuring almost exclusively the three species pine, spruce and birch, dominate the landscape, clearly demarcating its boundaries. The soil is acidic and has next to no carbonates such as limestone. The scouring by the ancient glaciers and the acidity of the soil have destroyed all palaeontologically interesting materials, such as fossils. The Baltic Shield yields important industrial minerals and ores, such as those of iron, nickel, copper and platinum group metals. Because of its similarity to the Canadian Shield and cratons of southern Africa and Western Australia, the Baltic Shield had long been a suspected source of diamonds and gold. Currently, the Central Lapland Greenstone Belt in the north is considered to be an unexplored area that has the potential to hold exploitable gold deposits. Recent exploration has revealed a significant number of diamond-bearing kimberlites in the Kola Peninsula, and (possibly extensive) deposits of gold in Finland. El Escudo Báltico (a veces llamado el Escudo Fenoscándico) se encuentra en Fenoscandia (Noruega, Suecia y Finlandia), al noroeste de Rusia y bajo el mar Báltico abarcando gran parte de Polonia, Dinamarca, el norte de Alemania y los Países Bálticos como Lituania, Letonia y Estonia así como zonas vecinas de Rusia (en especial la Ingria). Se caracteriza por un relieve muy llano con una gran cantidad de lagos de origen glaciar y turberas. El Escudo Báltico se define como el segmento noroeste precámbrico expuesto del Cratón europeo oriental. Está compuesto principalmente de gneis arqueano y proterozoico y rocas verdes que han pasado por numerosas deformaciones a través de actividad tectónica (véase Mapa de geología de Fenoscandia [1]). El Escudo Báltico contiene las rocas más antiguas del continente europeo con un grosor litosférico de alrededor de 50 km. Durante la época del Pleistoceno, grandes capas de hielo barrieron y hundieron la superficie del escudo, dejando una fina cubierta de material glaciar e innumerables lagos y corrientes. El Escudo Báltico es aún hoy tras el derritimiento de los gruesos glaciares durante el período cuaternario. El Escudo Báltico está dividido en cinco provincias: las provincias Svecofeniana y Sveconoruega (o Gneis suroccidental) en Fenoscandia, y las /cratones de Karelia, Belomoriana y Kola en Rusia. Las últimas tres están divididas ulteriormente en varios bloques y complejos y contienen las rocas más antiguas, a 2,5–3,4 Ga. El bloque Vodlozero en Karelia suroriental ha sido datada en 3,4 Ga. Las rocas más jóvenes pertenecen a la provincia Sveconoruega, con 900-1700 Ma de antigüedad. A veces incluidas como parte del Escudo Báltico es la Plataforma europea oriental (o Plataforma rusa), una zona de Rusia occidental cubierta por 3 km de roca sedimentaria. Según el Museo Sueco de Historia Natural (2006), las rocas más antiguas del Escudo Fenoscándico se encuentran en el noreste, en la península de Kola, Karelia y Finlandia nororiental. Estas rocas arqueanas son principalmente gneises y cinturones verdes, ca. 1,9-2,5 Ga, y el cinturón de granulitas de Laponia colisional ca. 1,9 Ga. Algunas rocas aequeanas se encuentran también en el extremo norte de Suecia (condado de Norrbotten), y la corteza arqueana probablemente subraya gran parte de aquella zona. La mayor parte de Suecia septentrional y central, sin embargo, pertenece a la provincia Svecofeniana, junto con la parte suroccidental de Finlandia. El lecho de roca aquí formana 1,75-1,9 Ga durante la orogenia Svecofeniana (también conocida como Svecokareliana). Este lecho de roca incluye tanto rocas metasedimentarias y y varias generaciones de granitoides, y alberga los depósitos ferrosos (de hierro y de sulfuro), los distritos de (sulfuro) y Norrbotten (de hierro y sulfuro). Балті́йський щит, Фенноскандина́вський щит — виступ докембрійського фундаменту на південному заході Східноєвропейської платформи, займає значну частину Фенноскандії, північного заходу Росії та півночі підмурівка Балтійського моря. Складається в основному з архейських і протерозойських гнейсів та зеленокам'яних порід, які зазнали численних деформацій завдяки тектонічній діяльностіМістить найдавніші породи європейського континенту товщиною 250-300 км.На північному заході межує зі складчастими спорудами каледонід Скандинавії, які насунені на кристалічні породи щита; у південному та південно-східному напрямках метаморфічні гірські породи занурюються під чохол осадових порід Російської плити. Балтійський щит розділений на п’ять провінцій: Свекофенська та Свеконорвезька провінції у Фенноскандії, а також Карельська, та провінції у Росії.Останні три розділені на кілька блоків і комплексів і містять найдавнішу з гірських порід, віком 2500-3100 млн. років. Наймолодші породи у Свеконорвезькій провінції, віком 900-1700 років. Раніше вважався частиною стародавнього континенту,Балтійський щит збільшувався внаслідок акреції із іншими террейнами. Гори, створені цими тектонічними процесами, з тих пір еродовані до їхніх баз, і сьогодні регіон в основному рівнинний. За п’ять послідовних плейстоценових зледенінь та інтергляціалів,Балтійський щит очищений від новітніх відкладень.Дії льодовиків створили в районі безліч озер і струмків, на яких утримувався лише тонкий шар піщаного осаду, зібраного в западинах та ескерах.Більшість ґрунтів складається з морени, сірувато-жовтої суміші піску і гірських порід, з тонким шаром гумусу зверху. Величезні ліси, із майже виключно трьох видів сосни, ялини та берези домінують у ландшафті, чітко розмежовуючи його межі. Грунт кислий і майже не містить таких карбонатів, як вапняк. Переробка древніми льодовиками та кислотність ґрунту знищили всі палеонтологічно цікаві матеріали, такі як скам'янілості.Балтійський щит має важливі промислові мінерали та руди, такі як залізо, нікель, мідь та метали платинової групи. Зеленокам'яний пояс Центральної Лапландії вважається невивченою територією, яка має потенціал для існування родовищ золота. Baltský štít (nebo Fenoskandie) je starý prekambrický štít nacházející se na Skandinávském poloostrově. Ponořuje se pod sedimenty východoevropské platformy, společně s kterou tvoří takzvanou fenosarmatskou plarformu. Zabírá části Norska, Švédska, Finska, Ruska a podloží Baltského moře. Tvoří ho hlavně obnažené krystalinické horniny prekambrického stáří. Hlavně archaické a proterozoické ruly a zelenokamenitá pásma, která překonala vícero stádií deformací a metamorfismu. Tvoří jej nejstarší horniny na evropském kontinentu. Mocnost kontinentální kůry na něm dosahuje 50 kilometrů. Během pleistocénu byl štít pokryt kontinentálním ledovcem, který jej na mnohých místech výrazně zerodoval a zanechal po sobě mnoho ledovcových sedimentů. Štít se dodnes nachází ve stádiu postglaciálního výzdvihu, který je následkem odlehčení, způsobeného ústupem kontinentálního ledovce. Z paleografického hlediska tvoří baltský štít, spolu s východoevropskou platformou, ukrajinským štítem a dalšími oblastmi, Baltskou plotnu, tzv. Baltiku. 발트 순상지 혹은 페노스칸디아 순상지는 스칸디나비아반도의 동반부와 핀란드 및 발트 해 연안 지방이 포함된 순상지이다. 지구상에 존재하는 가장 오래된 고지괴의 핵심지역으로 선캄브리아기의 편마암과 화강암이 주로 분포하고 있으며, 시생대에 이미 준평원화된 안정 지괴이다.
prov:wasDerivedFrom
wikipedia-en:Baltic_Shield?oldid=1110618679&ns=0
dbo:wikiPageLength
15881
foaf:isPrimaryTopicOf
wikipedia-en:Baltic_Shield