| dbo:abstract
|
- El programa Venera (en rus Венера, també conegut als països occidentals com Venusik) fou un programa de sondes espacials desenvolupat per la Unió Soviètica entre 1961 i 1983 per a l'estudi del planeta Venus. Les sondes Venera van ser les primeres a completar un viatge interplanetari, entrar en l'atmosfera d'un altre planeta, fer un aterratge controlat en un altre planeta, a enviar imatges des de la seva superfície i a realitzar mapes de radar de Venus. En total el programa envià 16 sondes al planeta Venus, més una primera que no arribà a sortir de l'òrbita terrestre. Les Venera 3 - Venera 6 estaven destinades a fer mesures de l'atmosfera de Venus i no tenien cap sistema especial d'aterratge encara que se suposa que van xocar amb la superfície de Venus. La Venera 7 va ser la primera dissenyada per a aterrar, suportar les condicions ambientals i estudiar la superfície del planeta i hi va fer un aterratge controlat el 1970. A partir de la Venera 9 es modificà el disseny bàsic de les sondes, que es feren més grans i sofisticades i es dissenyaren per suportar les dures condicions del planeta durant més de 30 minuts. Les i no incorporaven cap mòdul de superfície però en canvi duien un complet equip per cartografiar per radar el planeta. (ca)
- Program Veněra (rusky Венера – Venuše) byla série sovětských meziplanetárních sond určených k výzkumu planety Venuše. Po překonání počátečních chyb, především problémů s nosnými raketami, byl program realizovaný v letech 1961 - 1983 úspěšný a přinesl cenná data o Venuši. Podobně jako jiné sovětské planetární sondy byly Veněry někdy vypouštěny v párech s odstupem necelého týdne. Veněra 1 byla první meziplanetární sonda ze Země. Od sond Veněra byly odvozeny dvě sondy Vega určené k průzkumu Venuše a Halleyovy komety. (cs)
- Im Rahmen des Venera-Programms (auch Wenera, russisch Венера „Venus“) wurden zwischen 1961 und 1983 von der Sowjetunion mehrere Raumsonden zur Venus gestartet. Mit Venera 7 gelang am 15. Dezember 1970 die erste weiche Landung einer menschgemachten Sonde auf einem fremden Planeten. (de)
- برنامج فينيرا (بالروسية:Венера) هو إحدى المشاريع السوفيتية ما بين عامي 1961 حتى عام 1984 لجمع بيانات عن كوكب الزهرة، واستطاعات عشر مسابير سوفيتية تحقيق النجاح والهبوط على سطح كوكب الزهرة. في سياق هذا البرنامج، حقق الاتحاد السوفيتي عددًا من السوابق في استكشاف الفضاء، أول جهاز بشري يدخل الغلاف الجوي لكوكب آخر (فينيرا 3، في 1 مارس 1996)، أول هبوط ناعم على كوكب آخر (فينيرا 7، في 15 ديسمبر 1970)، أول إرسال لصور من على سطح كوكب آخر (فينيرا 9، في 8 يونيو 1975)، وأول مسح راداري عالي الدقة (فينيرا 15، في 2 يونيو 1983). (ar)
- Το πρόγραμμα Βενέρα (ρωσικά: Венера, αγγλικά: Venera) αποτελούνταν από σειρά μη επανδρωμένων διαστημοσυσκευών που αναπτύχθηκαν στην ΕΣΣΔ από το 1961 έως το 1984 με στόχο την μελέτη του πλανήτη Αφροδίτη, από όπου προήλθε και το όνομά του προγράμματος (Βενέρα στα ρωσικά σημαίνει Αφροδίτη). Συνολικά δέκα από τα σκάφη που εστάλησαν μπόρεσαν να αναμεταδώσουν δεδομένα από την επιφάνεια της Αφροδίτης και ακόμη δεκατρία μπόρεσαν να μεταδώσουν δεδομένα από την ατμόσφαιρα της. Τα σκάφη Βενέρα συνέβαλαν στην καλύτερη κατανόηση της Αφροδίτης, όσον αφορά, μεταξύ άλλων, τις συνθήκες που επικρατούν στην επιφάνεια της, την ατμοσφαιρική της σύνθεση και την γεωμορφολογία της. Το πρόγραμμα πέτυχε και την πρώτη προσεδάφιση ανθρώπινης συσκευής σε άλλο πλανήτη. (el)
- Venera espazio programa (errusieraz Венера, mendebaldean, batzuetan, Venus edo Venusik deitua, Sputnik hitzaren kaltetzearen ondorioz), Sobietar Batasunak Artizar planetara bidalitako espazio zunda batzuk osatzen zuten. 3.etik 6.erarteko Venera zundek, Artizarraren atmosferaren neurriak hartzeko betebeharra zuten, eta ez zuten lurreratze sistema berezirik, eta, beraz, soilik, planetaren lurraren aurka talka egin zuten, euren erorketan zehar, Artizarraren atmosferaren bidez informazioa bidali ondoren. Venera 7a, lurreratzeko eta planetaren azalera aztertzeko diseinatu zen, eta modu kontrolatuan lurreratu zen Artizar planetaren lurrean 1970ean. Venera zundak, beste planeta batetako atmosferan sartu ziren, beste planeta batean modu kontrolatuan lurreratzen, planetaren lurrazaletik irudiak bidaltzen eta Artizarraren radar mapak egiten lehenak izan ziren. Sputnik, Kosmos eta Korabl saileko zunda asko, Venera Programarentzako frogak izan ziren, baina, huts egin zutenez, ez ziren ofizialki programaren barnean sartu. (eu)
- La serie de sondas espaciales Venera (ruso Венера, en ocasiones llamadas en occidente Venus, o Venusik por degeneración del vocablo "Sputnik") fueron desarrolladas por la Unión Soviética entre los años 1961 y 1984 para recopilar información sobre Venus, siendo Venera el nombre en ruso de Venus. Al igual que otras sondas planetarias de la Unión Soviética, la versión posterior fue lanzada a la par en un segundo vehículo aunque poco después de lanzar el primero. Las naves Venera fueron las primeras que completaron viajes interplanetarios con éxito. Diez de las sondas de la serie Venera lograron aterrizar con éxito en la superficie de Venus y transmitir datos de la geología de Venus, incluyendo las misiones Vega 1 y 2. Además, la sonda del Venera trece ha logrado transmitir con éxito datos de la atmósfera de Venus. Entre los logros llevados a cabo por la serie de misiones se puede destacar: llevar el primer dispositivo en la atmósfera de otro planeta (Venera 4 el 18 de octubre de 1967), realizar un descenso suave en otro planeta (Venera 7 el 15 de diciembre de 1970), retornar imágenes de la superficie del planeta (Venera 9 el 8 de junio de 1975) y llevar a cabo estudios de Venus mediante una cartografía por radar de alta resolución ( el 2 de junio de 1983). Las sondas posteriores pertenecientes a la serie de misiones Venera se lograron completar con éxito, proporcionando las primeras observaciones directas de la superficie de Venus. Dado que las condiciones en la superficie de Venus son extremas, la duración de las sondas varía entre 23 minutos (sonda inicial) hasta alrededor de 2 horas (últimas sondas). (es)
- Le programme Venera (russe : Венера, qui signifie « Vénus ») est une suite de missions spatiales automatiques développées par l'Union soviétique dans les années 1960 et 1970 pour étudier la planète Vénus. Au début de l'exploration spatiale, les caractéristiques de la planète, dont la surface est masquée par une épaisse couche de nuages, sont pratiquement inconnues. Le programme Venera est lancé dans le cadre de la Course à l'espace qui oppose l'Union soviétique aux États-Unis et constitue un enjeu autant politique que scientifique. Les sondes spatiales du programme Venera vont progressivement dévoiler la structure de l'atmosphère et certaines caractéristiques du sol vénusien. Le programme constitue le plus grand succès de l'astronautique soviétique dans le domaine de l'exploration du système solaire. Après une série d'échecs entre 1961 et 1965 qui sont autant dus au lanceur Molnia utilisé qu'à la qualité des sondes spatiales, le programme est confié au bureau Lavotchkine. Celui-ci obtient une longue série de succès. Les premières données in situ sur l'atmosphère vénusienne sont renvoyées par la mission Venera 4 en 1967. Venera 7 réussit à se poser intacte sur le sol malgré la pression écrasante de 93 atmosphères. Venera 8 fournit les premières données depuis le sol. En 1975, le programme inaugure un nouveau type de sonde de 5 tonnes, particulièrement bien équipé en instrumentation scientifique et lancé par la fusée Proton. La première mission ayant recours à ce modèle, Venera 9, est lancée en 1975. Les missions suivantes, qui s'achèvent en 1981 avec Venera 14, ramènent une moisson de données sur l'atmosphère de Vénus ainsi que les premières photos de sa surface. Le programme se conclut par les orbiteurs Venera 15 et Venera 16 qui dressent une première carte de la surface de la planète à l'aide d'un radar capable de percer la couche nuageuse. En 1985, le programme Vega constitue un prolongement du programme Venera. (fr)
- Venera (Rusia: Венера, diucapkan [vʲɪˈnʲerə]) adalah sebuah probe seri yang dikembangkan oleh Uni Soviet antara tahun 1961 dan 1984 untuk mengumpulkan data dari Venus, Venera menjadi nama Rusia untuk Venus. Seperti dengan beberapa probe planet lain Uni Soviet, versi yang diluncurkan berpasangan dengan kendaraan kedua yang diluncurkan segera setelah yang pertama dari pasangan. (in)
- The Venera (Russian: Вене́ра, pronounced [vʲɪˈnʲɛrə], which means "Venus" in Russian) program was the name given to a series of space probes developed by the Soviet Union between 1961 and 1984 to gather information about the planet Venus. Ten probes successfully landed on the surface of the planet, including the two Vega program and Venera-Halley probes, while thirteen probes successfully entered the Venusian atmosphere. Due to the extreme surface conditions on Venus, the probes could only survive for a short period on the surface, with times ranging from 23 minutes to two hours. The Venera program established a number of precedents in space exploration, among them being the first human-made devices to enter the atmosphere of another planet (Venera 3 on 1 March 1966), the first to make a soft landing on another planet (Venera 7 on 15 December 1970), the first to return images from another planet's surface (Venera 9 on 8 June 1975), the first to record sounds on another planet (Venera 13 on 30 October 1981), and the first to perform high-resolution radar mapping scans (Venera 15 on 2 June 1983). (en)
- Le Venera (in russo: Венера?, Venere; in passato, vennero chiamate Venusik o Venus nei Paesi occidentali) furono una serie di sonde spaziali sviluppate in Unione Sovietica per esplorare e raccogliere dati sul pianeta Venere. Come spesso accadeva per le esplorazioni sovietiche, le ultime versioni del modello erano lanciate in coppia, con un breve ritardo (1-2 settimane) tra il lancio delle due sonde. Esse stabilirono un vero e proprio record: furono il primo oggetto costruito dall'uomo a entrare nell'atmosfera di un altro pianeta, atterrare dolcemente, re-inviare immagini ed effettuare una scansione radar ad alta risoluzione della superficie, permettendo studi approfonditi sulla conformazione geologica del globo. La serie di sonde, nel suo complesso, proprio per questi motivi può essere considerata un pieno successo; eppure, nonostante Venere sia meno distante dalla Terra rispetto a Marte, le condizioni di pressione e calore rendono la sopravvivenza di qualunque apparecchio di gran lunga più difficoltosa: questo ha significato una perdita precoce delle sonde pochi minuti dopo il loro atterraggio, da pochi minuti al paio d'ore del Venera 13. (it)
- 베네라(러시아어: Венера) 계획은 소비에트 연방이 1961년부터 1984년까지 금성에서 자료를 얻고자 보낸 탐사선으로, 베네라라는 이름은 금성(비너스)의 러시아어 이름에서 나왔다. 소련의 다른 행성 탐사선처럼, 이후의 탐사선들은 '쌍'으로 보내졌는데, 첫 번째 탐사선이 발사되면 바로 두 번째 탐사선이 발사되는 방식이다. 베네라 계획의 열 개의 탐사선이 표면 자료를 보내 왔고, 두 개의 베가 탐사선과 베가-핼리 탐사선도 금성에 대한 정보를 보내 왔다. 또한 13개의 성공한 베네라 탐사선들은 금성의 대기에 대한 정보를 보내 왔다.다른 결과로 보자면, 베네라 탐사선은 처음으로 사람이 만든 물건 중에 외계 행성의 대기권에 진입했고(가 1967년 10월 18일에 달성), 처음으로 사람이 만든 물건 중에 외계 행성에 '사뿐히'착륙했으며(베네라 7호가 1970년 12월 15일에 달성), 처음으로 행성의 표면 사진을 지구로 전송하고(가 1975년 6월 8일에 달성), 금성의 고해상도 레이다 지도를 만들었다(가 1983년 6월 2일에 수행). 이 계획은 전체적으로 성공했다고 생각된다. 불행히도 금성의 표면 상태는 극단적이기 때문에, 착륙선은 23분(초기 착륙선)에서 약 2시간 정도(마지막 착륙선)정도만 '생존'할 수 있었다. (ko)
- ベネラ（ロシア名：Венера、ラテン文字表記の例：Venera、「金星」の意味）はソビエト連邦の金星探査計画である。ソビエト連邦の他の惑星探査機と同じように、これらの多くも2台一組で一週間から二週間の間隔を開けて打ち上げられた。これは冗長性を増す為もあったが、それ以外の理由として着陸船と軌道船を最適な軌道に投入できるタイミングにずれがあった為でもある。冗長性と作業の単純化のため（打ち上げるモジュールの内容が異なると、プロセスに変更が生じる）どちらか片方が必要な場合であっても着陸船と軌道船は両方搭載された状態で打ち上げられた。 この探査計画ではさまざまな人類初の試みが行われた。他の惑星大気圏への探査機の投入、惑星表面への軟着陸、惑星表面からの映像転送、高解像度レーダーによる惑星表面の地図の作成などである。そしてそれらを全て成功させたと言う点から見ても、このプロジェクトは良くできた計画だったといえるだろう。 金星の軌道は火星よりも地球に近いが、長い間表面の調査は行われなかった。それは金星の条件が余りにも過酷であったからである。 (ja)
- Program Wenera (też: Wieniera, ros. Венера) – program lotów radzieckich bezzałogowych sond kosmicznych, których celem było badanie planety Wenus. Sondy programu Wenera były wysyłane od 1961 do 1983 roku i różniły się od siebie pod względem konstrukcji i zadań. Były wśród nich sondy mające badać planetę podczas bliskiego przelotu, lądowniki i orbitery. Sondom programu Wenera zawdzięczamy pierwsze bezpośrednie pomiary struktury i składu atmosfery, fotografie powierzchni planety, analizy składu gruntu oraz mapy radarowe Wenus. Z programem Wenera blisko związany był lot sondy Zond 1. Bezpośrednimi następcami programu Wenera były wysłane w 1984 roku sondy programu Wega. Obecnie w Rosji rozważany jest projekt skonstruowania nowej sondy badającej Wenus, nazwanej roboczo Wenera-D. Jej start może nastąpić najwcześniej w 2024 roku. (pl)
- Het Veneraprogramma (Russisch: Венера (космическая программа)) was een Russisch onbemand ruimtevaartprogramma uit de vorige eeuw. Dit programma had als doel onderzoek te doen naar Venus. Deze sondes werden gelanceerd tussen 1961 en 1983. De eerste modellen uit deze serie waren niet berekend op de erg zware omstandigheden die in de atmosfeer van Venus heersten. De astronomen beseften nog niet dat zij de luchtdruk vele malen te laag inschatten en dus gaven de eerste exemplaren die de planeet bereikten vroegtijdig de geest, voordat zij de oppervlakte van Venus bereikten. Voor die tijd mislukten diverse pogingen om Venus te bereiken. (nl)
- Venera (ryska: Венера, som betyder Venus) var namnet på en serie rymdsonder utvecklade av Sovjetunionen avsedda att utforska och samla data från planeten Venus. Som var vanligt bland Sovjets andra interplanetära uppdrag skickades en del versioner av sonderna parvis, med någon veckas intervall. Bland annat var Venera-sonderna de första människoskapade objekt att tränga in i atmosfären på en annan planet, göra en på en annan planet och skicka tillbaka bilder från en annan planets yta. Sonderna gjorde också högupplösta radarkartläggningar av Venus yta. Programmet i sin helhet var extremt framgångsrikt. Även om Venus ligger närmare jorden än Mars, så är dess förhållanden på ytan så extrema att landarna inte fungerade längre än knappt två timmar. (sv)
- Programa Venera (em russo: Венера) foi uma série de sondas espaciais desenvolvidas pelo programa espacial soviético, para a coleta de informações do planeta Vênus. Eram lançadas em pares, com uma segunda sonda sendo lançada uma ou duas semanas após o lançamento da primeira. Os desenhos e os equipamentos carregados pelas sondas da série variaram ao longo dos anos, sendo gradualmente aperfeiçoados para resistir às extremas condições da atmosfera e da superfície do planeta Vênus. O Programa Venera se estendeu de 1961 até 1983. Existe um novo projeto russo, chamado Venera-D, que pretende explorar o planeta por radar e também localizar lugares para próximos pousos sobre a superfície. O projeto tinha seu lançamento previsto para 2016. (pt)
- Венера — радянська космічна програма з доставки автоматичних міжпланетних станцій до Венера. Жорсткі умови на Венері, а також початковий недолік достовірної інформації про такі параметри як температура і тиск, сильно ускладнювали процес дослідження планети. Спускаються перших серій навіть мали запас плавучості. Перші польоти їх проходили невдало — це були перші в історії людства автоматичні міжпланетні перельоти.
* «Венера-1» — перший космічний апарат, відправлений до Венери. Запуск був проведений 12 лютого 1961; зв'язок з апаратом було втрачено, і некерована станція пройшла на відстані 100 тис. км від планети.
* «Венера-2» і «Венера-3» досягли планети в листопаді 1965 . «Венера-2» у лютому 1966 пройшла на відстані 24 тис. км від планети; «Венера-3» досягла її поверхні. Дані про саму Венері отримані не були. Під час польоту до Венери були вивчені магнітні поля, космічні промені, потоки заряджених частинок малих енергій, потоки сонячної плазми та їх енергетичні спектри, космічні радіовипромінювання і мікрометеоритами.
* «Венера-4»у жовтні 1967 доставила на Венеру сферичний спускний апарат, який протягом 94-х хвилин за допомогою парашутної системи опускався на нічній стороні планети. Була отримана інформація про те, що на висоті 25 км температура атмосфери Венери становить 271 ° C, а тиск 17-20 атмосфер. Було встановлено, що атмосфера Венери на 90% складається з вуглекислого газу . Була виявлена воднева корона Венери.
* «Венера-5» і «Венера-6» у травні 1969 увійшли в нічну атмосферу Венери і передали уточнені дані про більш глибоких шарах атмосфери. Під час перельоту були отримані нові дані про структуру потоків плазми (сонячного вітру) поблизу Венери.
* «Венера-7» 15 грудня 1970 вперше досягла поверхні Венери. За отриманими даними був виявлений адіабатичний характер зміни температури, що за даними вимірювань попередніх станцій дозволило розрахувати розподіл тиску і щільності атмосфери Венери по висоті аж до поверхні: у поверхні тиск атмосфери Венери склало 90 ± 15 атмосфер, а температура — 475 ° ± 20 ° C . Апарати приземлення станцій «Венера-9 і Венера-10» у жовтні 1975 здійснили посадку на денній стороні планети на відстані близько 2 тис. км один від одного. Самі станції продовжували політ, вийшовши на дводобові сильно витягнуті еліптичні орбіти Венери. З місця посадки апарат приземлення «Венера-9» передавав інформацію протягом 53 хвилин.
* «Венера-11» і «Венера-12» у грудні 1978 здійснили посадку на денний бік Венери. У комплексі вимірювань параметрів атмосфери планети велася реєстрація електричних розрядів . Апарати приземлення станцій «Венера-13» і «Венера-14» у березні 1982 здійснили м'яку посадку на поверхню планети. Вперше були отримані кольорові зображення поверхні і проведений прямий аналіз ґрунту планети.
* «Венера-15» і «Венера-16», досягли планети в жовтні 1983 , протягом кількох місяців передавали на Землю радіолокаційні зображення поверхні Венери з роздільною здатністю в 1-2 км. (uk)
- 金星计划（俄語：Вене́ра，發音：[vʲɪˈnʲɛrə]，俄语中“金星”的意思）是1961年至1984年期间，苏联为收集有关金星信息而开发的系列太空探测器，其中10艘探测器成功降落在行星表面，包括两艘维加计划和金星-哈雷探测器，13艘探测器都成功进入了金星大气层。由于金星表面极端的环境，这些探测器只能在地表运行很短时间，一般为23分钟到2小时不等。 “金星计划”在太空探索方面开创了许多先例，其中包括首艘进入另一星球大气层的人造装置(1966年3月1日的金星3号)，首次实现在另一行星上软着陆(1970年12月15日的金星7号)，率先返回另一颗行星表面的图像(1975年6月8日金星9号)，也是第一次用高分辨率合成孔径雷达对行星进行扫描测绘(金星15号于1983年6月2日)。 (zh)
- «Венера» — серия советских автоматических межпланетных станций (АМС) для изучения Венеры и космического пространства. По мере получения новых данных о Венере в конструкцию аппаратов вносились изменения с целью приспособить их к экстремальным условиям планеты. До начала космических исследований основной моделью Венеры была землеподобная планета с океанами жидкой воды, сокрытыми за плотной атмосферой, поэтому первые версии аппаратов обладали запасом плавучести, позволявшим им не утонуть в предполагаемом венерианском океане, а последние были способны сохранять работоспособность при температуре свыше 700 К и давлении свыше 90 атмосфер. В своём последнем полёте этот аппарат выдержал 740 К, впоследствии он перестал передавать информацию и сгорел. Для запусков венерианских АМС использовалась универсальная схема межпланетных полётов. Первые 3 ступени выводили космический аппарат вместе с разгонным блоком (4 ступенью) на низкую орбиту, где он какое-то время двигался по орбите искусственного спутника Земли. Затем включался разгонный блок, который ускорял станцию до второй космической скорости и отделялся, отправляя её в межпланетный полёт. При необходимости, в полёте проходила коррекция траектории при помощи КДУ — корректирующей двигательной установки. Для связи с космическими аппаратами использовался Центр дальней космической связи. В честь программы названа земля Венеры (лат. Venera Terra) на Плутоне (название утверждено МАС 30 мая 2019 года). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Program Veněra (rusky Венера – Venuše) byla série sovětských meziplanetárních sond určených k výzkumu planety Venuše. Po překonání počátečních chyb, především problémů s nosnými raketami, byl program realizovaný v letech 1961 - 1983 úspěšný a přinesl cenná data o Venuši. Podobně jako jiné sovětské planetární sondy byly Veněry někdy vypouštěny v párech s odstupem necelého týdne. Veněra 1 byla první meziplanetární sonda ze Země. Od sond Veněra byly odvozeny dvě sondy Vega určené k průzkumu Venuše a Halleyovy komety. (cs)
- Im Rahmen des Venera-Programms (auch Wenera, russisch Венера „Venus“) wurden zwischen 1961 und 1983 von der Sowjetunion mehrere Raumsonden zur Venus gestartet. Mit Venera 7 gelang am 15. Dezember 1970 die erste weiche Landung einer menschgemachten Sonde auf einem fremden Planeten. (de)
- برنامج فينيرا (بالروسية:Венера) هو إحدى المشاريع السوفيتية ما بين عامي 1961 حتى عام 1984 لجمع بيانات عن كوكب الزهرة، واستطاعات عشر مسابير سوفيتية تحقيق النجاح والهبوط على سطح كوكب الزهرة. في سياق هذا البرنامج، حقق الاتحاد السوفيتي عددًا من السوابق في استكشاف الفضاء، أول جهاز بشري يدخل الغلاف الجوي لكوكب آخر (فينيرا 3، في 1 مارس 1996)، أول هبوط ناعم على كوكب آخر (فينيرا 7، في 15 ديسمبر 1970)، أول إرسال لصور من على سطح كوكب آخر (فينيرا 9، في 8 يونيو 1975)، وأول مسح راداري عالي الدقة (فينيرا 15، في 2 يونيو 1983). (ar)
- Venera (Rusia: Венера, diucapkan [vʲɪˈnʲerə]) adalah sebuah probe seri yang dikembangkan oleh Uni Soviet antara tahun 1961 dan 1984 untuk mengumpulkan data dari Venus, Venera menjadi nama Rusia untuk Venus. Seperti dengan beberapa probe planet lain Uni Soviet, versi yang diluncurkan berpasangan dengan kendaraan kedua yang diluncurkan segera setelah yang pertama dari pasangan. (in)
- 베네라(러시아어: Венера) 계획은 소비에트 연방이 1961년부터 1984년까지 금성에서 자료를 얻고자 보낸 탐사선으로, 베네라라는 이름은 금성(비너스)의 러시아어 이름에서 나왔다. 소련의 다른 행성 탐사선처럼, 이후의 탐사선들은 '쌍'으로 보내졌는데, 첫 번째 탐사선이 발사되면 바로 두 번째 탐사선이 발사되는 방식이다. 베네라 계획의 열 개의 탐사선이 표면 자료를 보내 왔고, 두 개의 베가 탐사선과 베가-핼리 탐사선도 금성에 대한 정보를 보내 왔다. 또한 13개의 성공한 베네라 탐사선들은 금성의 대기에 대한 정보를 보내 왔다.다른 결과로 보자면, 베네라 탐사선은 처음으로 사람이 만든 물건 중에 외계 행성의 대기권에 진입했고(가 1967년 10월 18일에 달성), 처음으로 사람이 만든 물건 중에 외계 행성에 '사뿐히'착륙했으며(베네라 7호가 1970년 12월 15일에 달성), 처음으로 행성의 표면 사진을 지구로 전송하고(가 1975년 6월 8일에 달성), 금성의 고해상도 레이다 지도를 만들었다(가 1983년 6월 2일에 수행). 이 계획은 전체적으로 성공했다고 생각된다. 불행히도 금성의 표면 상태는 극단적이기 때문에, 착륙선은 23분(초기 착륙선)에서 약 2시간 정도(마지막 착륙선)정도만 '생존'할 수 있었다. (ko)
- ベネラ（ロシア名：Венера、ラテン文字表記の例：Venera、「金星」の意味）はソビエト連邦の金星探査計画である。ソビエト連邦の他の惑星探査機と同じように、これらの多くも2台一組で一週間から二週間の間隔を開けて打ち上げられた。これは冗長性を増す為もあったが、それ以外の理由として着陸船と軌道船を最適な軌道に投入できるタイミングにずれがあった為でもある。冗長性と作業の単純化のため（打ち上げるモジュールの内容が異なると、プロセスに変更が生じる）どちらか片方が必要な場合であっても着陸船と軌道船は両方搭載された状態で打ち上げられた。 この探査計画ではさまざまな人類初の試みが行われた。他の惑星大気圏への探査機の投入、惑星表面への軟着陸、惑星表面からの映像転送、高解像度レーダーによる惑星表面の地図の作成などである。そしてそれらを全て成功させたと言う点から見ても、このプロジェクトは良くできた計画だったといえるだろう。 金星の軌道は火星よりも地球に近いが、長い間表面の調査は行われなかった。それは金星の条件が余りにも過酷であったからである。 (ja)
- 金星计划（俄語：Вене́ра，發音：[vʲɪˈnʲɛrə]，俄语中“金星”的意思）是1961年至1984年期间，苏联为收集有关金星信息而开发的系列太空探测器，其中10艘探测器成功降落在行星表面，包括两艘维加计划和金星-哈雷探测器，13艘探测器都成功进入了金星大气层。由于金星表面极端的环境，这些探测器只能在地表运行很短时间，一般为23分钟到2小时不等。 “金星计划”在太空探索方面开创了许多先例，其中包括首艘进入另一星球大气层的人造装置(1966年3月1日的金星3号)，首次实现在另一行星上软着陆(1970年12月15日的金星7号)，率先返回另一颗行星表面的图像(1975年6月8日金星9号)，也是第一次用高分辨率合成孔径雷达对行星进行扫描测绘(金星15号于1983年6月2日)。 (zh)
- El programa Venera (en rus Венера, també conegut als països occidentals com Venusik) fou un programa de sondes espacials desenvolupat per la Unió Soviètica entre 1961 i 1983 per a l'estudi del planeta Venus. Les sondes Venera van ser les primeres a completar un viatge interplanetari, entrar en l'atmosfera d'un altre planeta, fer un aterratge controlat en un altre planeta, a enviar imatges des de la seva superfície i a realitzar mapes de radar de Venus. (ca)
- Το πρόγραμμα Βενέρα (ρωσικά: Венера, αγγλικά: Venera) αποτελούνταν από σειρά μη επανδρωμένων διαστημοσυσκευών που αναπτύχθηκαν στην ΕΣΣΔ από το 1961 έως το 1984 με στόχο την μελέτη του πλανήτη Αφροδίτη, από όπου προήλθε και το όνομά του προγράμματος (Βενέρα στα ρωσικά σημαίνει Αφροδίτη). Συνολικά δέκα από τα σκάφη που εστάλησαν μπόρεσαν να αναμεταδώσουν δεδομένα από την επιφάνεια της Αφροδίτης και ακόμη δεκατρία μπόρεσαν να μεταδώσουν δεδομένα από την ατμόσφαιρα της. (el)
- Venera espazio programa (errusieraz Венера, mendebaldean, batzuetan, Venus edo Venusik deitua, Sputnik hitzaren kaltetzearen ondorioz), Sobietar Batasunak Artizar planetara bidalitako espazio zunda batzuk osatzen zuten. 3.etik 6.erarteko Venera zundek, Artizarraren atmosferaren neurriak hartzeko betebeharra zuten, eta ez zuten lurreratze sistema berezirik, eta, beraz, soilik, planetaren lurraren aurka talka egin zuten, euren erorketan zehar, Artizarraren atmosferaren bidez informazioa bidali ondoren. Venera 7a, lurreratzeko eta planetaren azalera aztertzeko diseinatu zen, eta modu kontrolatuan lurreratu zen Artizar planetaren lurrean 1970ean. (eu)
- La serie de sondas espaciales Venera (ruso Венера, en ocasiones llamadas en occidente Venus, o Venusik por degeneración del vocablo "Sputnik") fueron desarrolladas por la Unión Soviética entre los años 1961 y 1984 para recopilar información sobre Venus, siendo Venera el nombre en ruso de Venus. Al igual que otras sondas planetarias de la Unión Soviética, la versión posterior fue lanzada a la par en un segundo vehículo aunque poco después de lanzar el primero. Las naves Venera fueron las primeras que completaron viajes interplanetarios con éxito. (es)
- Le programme Venera (russe : Венера, qui signifie « Vénus ») est une suite de missions spatiales automatiques développées par l'Union soviétique dans les années 1960 et 1970 pour étudier la planète Vénus. Au début de l'exploration spatiale, les caractéristiques de la planète, dont la surface est masquée par une épaisse couche de nuages, sont pratiquement inconnues. Le programme Venera est lancé dans le cadre de la Course à l'espace qui oppose l'Union soviétique aux États-Unis et constitue un enjeu autant politique que scientifique. Les sondes spatiales du programme Venera vont progressivement dévoiler la structure de l'atmosphère et certaines caractéristiques du sol vénusien. Le programme constitue le plus grand succès de l'astronautique soviétique dans le domaine de l'exploration du systè (fr)
- The Venera (Russian: Вене́ра, pronounced [vʲɪˈnʲɛrə], which means "Venus" in Russian) program was the name given to a series of space probes developed by the Soviet Union between 1961 and 1984 to gather information about the planet Venus. Ten probes successfully landed on the surface of the planet, including the two Vega program and Venera-Halley probes, while thirteen probes successfully entered the Venusian atmosphere. Due to the extreme surface conditions on Venus, the probes could only survive for a short period on the surface, with times ranging from 23 minutes to two hours. (en)
- Le Venera (in russo: Венера?, Venere; in passato, vennero chiamate Venusik o Venus nei Paesi occidentali) furono una serie di sonde spaziali sviluppate in Unione Sovietica per esplorare e raccogliere dati sul pianeta Venere. Come spesso accadeva per le esplorazioni sovietiche, le ultime versioni del modello erano lanciate in coppia, con un breve ritardo (1-2 settimane) tra il lancio delle due sonde. (it)
- Het Veneraprogramma (Russisch: Венера (космическая программа)) was een Russisch onbemand ruimtevaartprogramma uit de vorige eeuw. Dit programma had als doel onderzoek te doen naar Venus. Deze sondes werden gelanceerd tussen 1961 en 1983. (nl)
- Programa Venera (em russo: Венера) foi uma série de sondas espaciais desenvolvidas pelo programa espacial soviético, para a coleta de informações do planeta Vênus. Eram lançadas em pares, com uma segunda sonda sendo lançada uma ou duas semanas após o lançamento da primeira. Os desenhos e os equipamentos carregados pelas sondas da série variaram ao longo dos anos, sendo gradualmente aperfeiçoados para resistir às extremas condições da atmosfera e da superfície do planeta Vênus. (pt)
- Program Wenera (też: Wieniera, ros. Венера) – program lotów radzieckich bezzałogowych sond kosmicznych, których celem było badanie planety Wenus. Sondy programu Wenera były wysyłane od 1961 do 1983 roku i różniły się od siebie pod względem konstrukcji i zadań. Były wśród nich sondy mające badać planetę podczas bliskiego przelotu, lądowniki i orbitery. Sondom programu Wenera zawdzięczamy pierwsze bezpośrednie pomiary struktury i składu atmosfery, fotografie powierzchni planety, analizy składu gruntu oraz mapy radarowe Wenus. (pl)
- Venera (ryska: Венера, som betyder Venus) var namnet på en serie rymdsonder utvecklade av Sovjetunionen avsedda att utforska och samla data från planeten Venus. Som var vanligt bland Sovjets andra interplanetära uppdrag skickades en del versioner av sonderna parvis, med någon veckas intervall. (sv)
- «Венера» — серия советских автоматических межпланетных станций (АМС) для изучения Венеры и космического пространства. По мере получения новых данных о Венере в конструкцию аппаратов вносились изменения с целью приспособить их к экстремальным условиям планеты. До начала космических исследований основной моделью Венеры была землеподобная планета с океанами жидкой воды, сокрытыми за плотной атмосферой, поэтому первые версии аппаратов обладали запасом плавучести, позволявшим им не утонуть в предполагаемом венерианском океане, а последние были способны сохранять работоспособность при температуре свыше 700 К и давлении свыше 90 атмосфер. В своём последнем полёте этот аппарат выдержал 740 К, впоследствии он перестал передавать информацию и сгорел. (ru)
- Венера — радянська космічна програма з доставки автоматичних міжпланетних станцій до Венера. Жорсткі умови на Венері, а також початковий недолік достовірної інформації про такі параметри як температура і тиск, сильно ускладнювали процес дослідження планети. Спускаються перших серій навіть мали запас плавучості. Перші польоти їх проходили невдало — це були перші в історії людства автоматичні міжпланетні перельоти.
* «Венера-11» і «Венера-12» у грудні 1978 здійснили посадку на денний бік Венери. У комплексі вимірювань параметрів атмосфери планети велася реєстрація електричних розрядів . (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(Memorial_Museum_of_Astronautics).JPG){kind=link}
_(1).JPG){kind=link}
_(Memorial_Museum_of_Astronautics).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
_(1).jpg){kind=link}
