| dbo:abstract
|
- La littérature tadjike englobe l'ensemble des pratiques littéraires, orales et écrites, des populations du Tadjikistan (8 604 882 habitants en 2018), en langue tadjike (44 000 000 locuteurs), ou en langues minoritaires (russe, ouzbek, anglais, etc), diasporas comprises, dont surtout l'Afghanistan (18 000 000 tadjikophones vers 2000). (fr)
- Tajik literature and its history is bound up with the standardisation of the Tajik language. Tajik literary centres include the cities of Bukhara and Samarkand, currently in present-day Uzbekistan but with a majority Tajik population and Balkh and Herat in Afghanistan. During the Soviet era, the principal literary output was socialist realism in nature. Three writers dominated the first generation of Soviet Tajik literature. Sadriddin Aini (1878-1954), a Jadidist writer and educator who turned communist, began as a poet but wrote primarily prose in the Soviet era. His works include three major novels dealing with social issues in the region and memoirs that depict life in the Bukhoro Khanate. Aini became the first president of Tajikistan's Academy of Sciences. Abu'l-Qasem Lahuti (1887-1957; in Tajik, Abdulqosim Lohuti) was an Iranian poet who emigrated to the Soviet Union for political reasons and eventually settled in Tajikistan. He wrote both lyric poetry and "socialist realist" verse. Another poet, Mirzo Tursunzoda (1911-77), collected Tajik oral literature, wrote poetry of his own about social change in Tajikistan, and turned out various works on popular political themes of the moment. Since the generation that included those three writers, Tajikistan has produced numerous poets, novelists, short story writers, and playwrights. Other writers of note during the Soviet period include Satim Ulugzade (1911-1997), Karim Hakim (1905-1942), Pairov Sulaimoni (1899-1933), Rozia Ozod (1893-1957), Aminjan Shokuhi (1923-??), (1901-??), ((1885-1945)), (1907-??), (1911-??), (1910-??), (1909-??), (1909-??), (1904-??), (1900-??), (1931-??), (1929-??), Mir Shakar (1912-??), (1924-??) and . (en)
- A literatura tajique e a sua história estão ligadas à padronização da Língua tajique. Centros literários tajiques incluem as cidades de Bukhara e Samarkand, atualmente no Uzbequistão, mas com uma população tajique em sua maioria. Durante a União Soviética, a principal produção literária foi o Realismo socialista natural. Três escritores dominaram a primeira geração da literatura soviética tajique. (1878-1954), escritor e educador, que virou comunista, começou como um poeta, entretanto, escreveu prosa principalmente na era soviética. Seus trabalhos incluem três grandes romances que tratam de questões sociais na região e memórias que retratam a vida no Bukhoro Canato. Aini se tornou o primeiro presidente da Academia de Ciências do Tajiquistão. Abu'l-Qasem Lahuti (1887-1957); em tajique, Abdulqosim Lohuti) foi um poeta iraniano que emigrou para a União Soviética por motivos políticos e eventualmente instalou-se no Tajiquistão. Ele escreveu tanto poesia lírica e verso "realismo socialista". Outro poeta, Mirzo Tursunzoda (1911-1977), coletou a literatura oral tajique, escreveu poesias de sua autoria sobre mudanças sociais no Tajiquistão, e produziu várias obras sobre temas políticos populares do momento. Desde a geração que incluiu os três escritores, o Tajiquistão tem produzido inúmeros poetas, romancistas, contistas e dramaturgos. (pt)
- Таджикская литература (тадж. Адабиёти тоҷик) — литература на таджикском языке. До XV века часть персидской литературы. История самостоятельной таджикской литературы берет начало в XVI веке. Таджикскую литературу можно считать продолжением классической персидской литературы. Прежде всего и в основном это связано с культурной и исторической близостью таджикского народа с персами и другими ираноязычными народами Ирана, а также языковой близостью таджикского и персидского языков. Таджикская литература возникла из классической персидской традиции в новых исторических условиях. (ru)
- Таджицька література — література таджицькою мовою. Таджицьку літературу можна вважати продовженням класичної перської літератури. Перш за все і в основному це пов'язано з культурною та історичною близькістю таджицького народу з персами та іншими іраномовними народами Ірану, а також мовною близькістю таджицької і перської мов. Таджицька література виникла з класичної перської традиції в нових історичних умовах. До таджицьких літературних центрів належать міста Бухара та Самарканд, нині в сучасному Узбекистані, але багато таджицького населення проживає в історичних Бактрії (центр зороастризму) і Гераті в Афганістані. (uk)
- 塔吉克文学（塔吉克語: Таърихи адабиёти тоҷик；Tajik literature）是古典波斯文学的继承者，在之后又受到俄语文学的影响，主要以塔吉克语写作。十月革命后，出现了萨·阿伊尼、苏莱莫尼、拉西米、伊克拉米、嘉福哈德·扎德、阿明·扎德等作家。阿伊尼在20年代发表了《奥金娜》、《多洪达》。卫国战争时期的作家有优素福、卡里姆等，小说、戏剧等形式得以发展。50年代阿伊尼又写作了4卷本回忆录。当代创作的剧本则有《我的城市》（1951）、《自由的烈焰》（1964）和《革命的士兵》（1970）等。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La littérature tadjike englobe l'ensemble des pratiques littéraires, orales et écrites, des populations du Tadjikistan (8 604 882 habitants en 2018), en langue tadjike (44 000 000 locuteurs), ou en langues minoritaires (russe, ouzbek, anglais, etc), diasporas comprises, dont surtout l'Afghanistan (18 000 000 tadjikophones vers 2000). (fr)
- Таджикская литература (тадж. Адабиёти тоҷик) — литература на таджикском языке. До XV века часть персидской литературы. История самостоятельной таджикской литературы берет начало в XVI веке. Таджикскую литературу можно считать продолжением классической персидской литературы. Прежде всего и в основном это связано с культурной и исторической близостью таджикского народа с персами и другими ираноязычными народами Ирана, а также языковой близостью таджикского и персидского языков. Таджикская литература возникла из классической персидской традиции в новых исторических условиях. (ru)
- 塔吉克文学（塔吉克語: Таърихи адабиёти тоҷик；Tajik literature）是古典波斯文学的继承者，在之后又受到俄语文学的影响，主要以塔吉克语写作。十月革命后，出现了萨·阿伊尼、苏莱莫尼、拉西米、伊克拉米、嘉福哈德·扎德、阿明·扎德等作家。阿伊尼在20年代发表了《奥金娜》、《多洪达》。卫国战争时期的作家有优素福、卡里姆等，小说、戏剧等形式得以发展。50年代阿伊尼又写作了4卷本回忆录。当代创作的剧本则有《我的城市》（1951）、《自由的烈焰》（1964）和《革命的士兵》（1970）等。 (zh)
- Tajik literature and its history is bound up with the standardisation of the Tajik language. Tajik literary centres include the cities of Bukhara and Samarkand, currently in present-day Uzbekistan but with a majority Tajik population and Balkh and Herat in Afghanistan. During the Soviet era, the principal literary output was socialist realism in nature. (en)
- A literatura tajique e a sua história estão ligadas à padronização da Língua tajique. Centros literários tajiques incluem as cidades de Bukhara e Samarkand, atualmente no Uzbequistão, mas com uma população tajique em sua maioria. Durante a União Soviética, a principal produção literária foi o Realismo socialista natural. (pt)
- Таджицька література — література таджицькою мовою. Таджицьку літературу можна вважати продовженням класичної перської літератури. Перш за все і в основному це пов'язано з культурною та історичною близькістю таджицького народу з персами та іншими іраномовними народами Ірану, а також мовною близькістю таджицької і перської мов. Таджицька література виникла з класичної перської традиції в нових історичних умовах. (uk)
|
