| dbo:abstract
|
- Le Conseil spécial du NKVD (russe : Особое совещание при НКВД СССР) en abrégé OSSO, ОСО) a été établi par un décret du Conseil des commissaires du peuple du 10 juillet 1934, créant le NKVD lui-même. Ce décret donnait au conseil spécial la faculté de prononcer des peines dans le cadre d'une procédure administrative, c'est-à-dire sans jugement par un juge. Les peines suivantes pouvaient être décidées par le conseil spécial : le bannissement (высылка) (à partir du lieu de résidence), l'exil (ссылка) (pour les régions éloignées), la rééducation dans des camps de travail, jusqu'à cinq ans et l'expulsion (высылка) de l'URSS. En 1937, pendant les grandes purges, le maximum des peines d'emprisonnement a été porté à huit ans. En novembre 1941, après le début de la guerre avec l'Allemagne, ce maximum a été relevé à 25 ans ou à la peine de mort. À la fin de la guerre, le conseil spécial s 'est vu retirer la possibilité de condamner à mort, le maximum de la peine restant de 25 ans d'emprisonnement. Le conseil spécial a été supprimé en septembre 1953, peu de temps après la mort de Joseph Staline. (fr)
- Special Council of the USSR NKVD (Особое совещание при НКВД СССР, ОСО) was created by the same decree of Sovnarkom of July 10, 1934 that introduced the NKVD itself. By the decree, the Special Council was endowed with the rights to apply punishments "by administrative means," i.e., without trial. In other words, the term "by administrative means" actually refers to extrajudicial punishment. The following types of punishment were put at the disposal of the Special Council by this decree: banishment (высылка) (from the place of residence), exile (ссылка) (to remote regions), corrective labor camps up to five years and deportation (высылка) from the USSR. In 1937 during the Great Purge the Special Council was allowed to sentence to imprisonment up to eight years. In November 1941 after the beginning of the war with Germany the Special Council was allowed to sentence to imprisonment up to 25 years or to death. After the end of the war the Special Council was not allowed to sentence to death, the maximum available punishment was 25 years of imprisonment. When NKVD was renamed, the Special Council remained within the corresponding organization, e.g., as Special Council of MGB, etc. It was abolished in September 1953, shortly after the death of Joseph Stalin. (en)
- Kolegium Specjalne NKWD (ros. Особое совещание при НКВД СССР, Osoboje sowieszczanije, tzw. OSO, Centralna Trójka) – kolegialny organ w ramach tajnej policji GPU- OGPU-NKWD-MGB w okresie rządów Józefa Stalina i jego reżimu zwanego stalinizmem. Powołał je w 1934 roku Wszechrosyjski Centralny Komitet Wykonawczy (WCIK) uchwałą, która w jego skład wcieliła kierownika Ludowego Komisariatu Spraw Wewnętrznych ZSRR, jego zastępców i pełnomocnego przedstawiciela na terytorium RFSRR, naczelnika Głównego Zarządu Milicji Robotniczo-Chłopskiej, oraz Ludowego Komisarza republiki radzieckiej, na której terytorium popełniono czyn podlegający rozpoznaniu kolegium. W posiedzeniach brał udział Prokurator Generalny ZSRR lub jego zastępca, którzy w przypadku braku zgody zarówno z decyzją kolegium jak i przekazaniem sprawy do kolegium mieli prawo odwołania do Prezydium WCIK. W tych przypadkach wykonanie decyzji kolegium zostało zawieszone do czasu podjęcia decyzji w tej sprawie przez Prezydium WCIK. Kolegium było organem pseudo-sądowniczym, karało za czyny przeciwne ustrojowi radzieckiemu, w szczególności zdradę ojczyzny, dezercję, bliżej nieokreślone szkodnictwo i propagandę kontrrewolucyjną. Nie przestrzegało procedur i gwarancji procesowych, w tym prawa do obrony, niemal wszystkie sprawy rozpoznawało zaocznie i doraźnie. Wachlarz spraw i kar zmieniał się od zesłań, przez pozbawienie wolności i pracę przymusową w łagrze systemu Gułag, konfiskatę majątku, aż do kary śmierci w dobie wojny z Niemcami. W czasie Wielkiego terroru w ZSRR, kolegium rozpoznawało rocznie do 30000 spraw, zwykle 200–1000 podczas każdego posiedzenia, po II wojnie światowej odegrało znaczącą rolę w prześladowaniu ruchów narodowowyzwoleńczych w krajach bałtyckich i w stalinizacji Polski. Według oficjalnych danych osądziło 442531 osób, z czego 10101 skazało na śmierć, 360921 na więzienie, 67539 na zesłanie, 3970 na inne kary. Podczas zbrodni katyńskiej w 1940 roku miało zadbać o całkowite utajnienie ludobójstwa mimo znacznej skali szacowanej na 25000 osób. W jego skład wchodzili wówczas Leonid Basztakow, Bogdan Kobułow i Wsiewołod Mierkułow. (pl)
- Осо́бое совеща́ние при НКВД СССР (ОСО, Особое совещание) — боевой репрессивный орган при НКВД СССР, а затем при МГБ СССР, существовавший с 1934 по 1953 год под руководством Сталина и которому в отношении признаваемых им общественно-опасными лиц было предоставлено внесудебное право на ссылку, заключение в исправительно-трудовой лагерь и высылку за пределы СССР. В период Великой Отечественной войны (с 17 октября 1941) постановлением Государственного комитета обороны Особому совещанию было предоставлено право по делам о контрреволюционных преступлениях и особо опасных преступлениях против порядка управления СССР выносить соответствующие меры наказания вплоть до расстрела. После окончания войны максимальной мерой наказания по решению ОСО стало 25 лет заключения. (ru)
- Особли́ва нара́да НКВС (Особлива нарада при НКВС) — позасудовий орган, створений 1924 року в системі ОГПУ-НКВС для адміністративної висилки та позасудового розгляду кримінальних справ без виклику обвинуваченого та свідків. Якщо з 1924 року існування та функціонування Особливої наради НКВС суперечило вимогам Кримінально-процесуального кодексу СРСР, згідно з яким усі справи про злочинні діяння, включаючи «контреволюційні» виступи, були підсудні суду або революційним трибуналам, то після прийняття Конституції СРСР 1936 року, розгляд кримінальних справ Особливою нарадою НКВС суперечив також нормам конституції щодо обов'язковості судочинства судами з обов'язковим відкритим розглядом кримінальних справ. У додаток ЦВК СРСР 10 липня 1934 року прийняв постанову «Про розгляд справ щодо злочинів, розслідуваних народним комісаріатом внутрішніх справ Союзу РСР і його місцевими органами», яка визначала належність пісудності кримінальних справ, котрі розслідувались НКВС, тільки судам, що своєю чергою законодавчо додатково суперечило існуванню Особливої наради НКВС. Особлива нарада НКВС найчастіше виносила вироки по 58-й статті «Контрреволюційні злочини» Кримінального кодексу СРСР, який передбачав винесення вироків за цією статтею лише судом. Концептуально Особлива нарада НКВС, як і трійки НКВС, немали нічого спільного з кримінальним судочинством: вони були позбавлені таких головних принципів судочинства як незалежність суду, змагальність і рівність сторін перед судом та законом. Навіть їхнє функціонування неможливо прирівняти до розгляду адміністративних справ, що виникають з незначних правопорушень, так як і розгляд адміністративних справ обов'язково передбачає відкритість процесу розгляду та прийняття доводів обвинувачуваної сторони — функції, що були відсутні під час розгляду справ позасудовими органами. Особлива нарада НКВС, як позасудовий орган, була відмінена тільки після смерті Сталіна наказом Президії ВР СРСР 1-го вересня 1954 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Осо́бое совеща́ние при НКВД СССР (ОСО, Особое совещание) — боевой репрессивный орган при НКВД СССР, а затем при МГБ СССР, существовавший с 1934 по 1953 год под руководством Сталина и которому в отношении признаваемых им общественно-опасными лиц было предоставлено внесудебное право на ссылку, заключение в исправительно-трудовой лагерь и высылку за пределы СССР. В период Великой Отечественной войны (с 17 октября 1941) постановлением Государственного комитета обороны Особому совещанию было предоставлено право по делам о контрреволюционных преступлениях и особо опасных преступлениях против порядка управления СССР выносить соответствующие меры наказания вплоть до расстрела. После окончания войны максимальной мерой наказания по решению ОСО стало 25 лет заключения. (ru)
- Special Council of the USSR NKVD (Особое совещание при НКВД СССР, ОСО) was created by the same decree of Sovnarkom of July 10, 1934 that introduced the NKVD itself. By the decree, the Special Council was endowed with the rights to apply punishments "by administrative means," i.e., without trial. In other words, the term "by administrative means" actually refers to extrajudicial punishment. When NKVD was renamed, the Special Council remained within the corresponding organization, e.g., as Special Council of MGB, etc. It was abolished in September 1953, shortly after the death of Joseph Stalin. (en)
- Le Conseil spécial du NKVD (russe : Особое совещание при НКВД СССР) en abrégé OSSO, ОСО) a été établi par un décret du Conseil des commissaires du peuple du 10 juillet 1934, créant le NKVD lui-même. Ce décret donnait au conseil spécial la faculté de prononcer des peines dans le cadre d'une procédure administrative, c'est-à-dire sans jugement par un juge. Le conseil spécial a été supprimé en septembre 1953, peu de temps après la mort de Joseph Staline. (fr)
- Kolegium Specjalne NKWD (ros. Особое совещание при НКВД СССР, Osoboje sowieszczanije, tzw. OSO, Centralna Trójka) – kolegialny organ w ramach tajnej policji GPU- OGPU-NKWD-MGB w okresie rządów Józefa Stalina i jego reżimu zwanego stalinizmem. Powołał je w 1934 roku Wszechrosyjski Centralny Komitet Wykonawczy (WCIK) uchwałą, która w jego skład wcieliła kierownika Ludowego Komisariatu Spraw Wewnętrznych ZSRR, jego zastępców i pełnomocnego przedstawiciela na terytorium RFSRR, naczelnika Głównego Zarządu Milicji Robotniczo-Chłopskiej, oraz Ludowego Komisarza republiki radzieckiej, na której terytorium popełniono czyn podlegający rozpoznaniu kolegium. W posiedzeniach brał udział Prokurator Generalny ZSRR lub jego zastępca, którzy w przypadku braku zgody zarówno z decyzją kolegium jak i przekaza (pl)
- Особли́ва нара́да НКВС (Особлива нарада при НКВС) — позасудовий орган, створений 1924 року в системі ОГПУ-НКВС для адміністративної висилки та позасудового розгляду кримінальних справ без виклику обвинуваченого та свідків. Якщо з 1924 року існування та функціонування Особливої наради НКВС суперечило вимогам Кримінально-процесуального кодексу СРСР, згідно з яким усі справи про злочинні діяння, включаючи «контреволюційні» виступи, були підсудні суду або революційним трибуналам, то після прийняття Конституції СРСР 1936 року, розгляд кримінальних справ Особливою нарадою НКВС суперечив також нормам конституції щодо обов'язковості судочинства судами з обов'язковим відкритим розглядом кримінальних справ. У додаток ЦВК СРСР 10 липня 1934 року прийняв постанову «Про розгляд справ щодо злочинів, роз (uk)
|
