| dbo:abstract
|
- Fleksuro (de latine flexura — kurbo) estas la tektonika strukturo, kiu aspektas kiel genuoforma kurbo de tavolaro, en kiu la tavolaro havas du drastajn kurbojn. Se la tavoloj kuŝas kune, fleksuro estas areo, kie ili kuŝas oblikve. Se temas pri fleksuro estas areo kun pli kruta falo de tavoleco. Fleksuro konsistas el kvin partoj: du kurboj kaj tri aloj. El tiuj aloj du estas ekstremaj, do troviĝas ekster la kurboj (la supra kaj malsupra) kaj unu estas kuniga, do troviĝas inter la unuaj du. Ĉiu parto havas specifajn karakterizojn, surbaze de kiuj oni difinas plurajn specojn de la fleksuroj. Laŭ kuŝtipo oni klasifikas tiel: la simplaj, akompanaj, renkontaj. Laŭ kliniĝo de ĉarniroj de la kurboj: la vertikalaj, oblikvaj, horizontalaj. Fleksuroj en la oblikve kuŝantaj tavolaroj povas esti kongruaj aŭ malkongruaj. En la kongruaj fleksuroj la supra, kuniga kaj malsupra aloj direktiĝas al la sama direkto. En la malkongruaj fleksuroj la supra kaj malsupra aloj direktiĝas je unu direkto, dum la kuniga alo je la inversa direkto. Se la genuoforma kurbo de tavoloj situas en horizontala ebeno la fleksuro nomiĝas horizontala. Same kiel aliaj tektonikaj strukturoj fleksuroj povas esti la sedimentaj (formiĝas samtempe kun la sedimentado) aŭ postsedimentaj (formiĝas post la fino de la amasiĝo de la deformata tavolaro). La postsedimentaj fleksuroj havas samajn dikecon kaj en ĉe la aloj. La sedimentaj fleksuroj havas pli komplikan strukturon, iliaj dikeco kaj facioj ĉe la aloj grave diferencas. En la malsupraj, mallevitaj aloj formiĝas la plej plenaj en kun la plej grandaj dikeco kaj etrompaj, argilaj kaj karbonataj facioj. Ĉe la kunigaj aloj rokaĵoj estas malplej dikaj, ofte kun interrompoj kie mankas iuj partoj de la stratigrafia sekco. Facioj de la kunigaj aloj estas krudrompaj. En la supraj, levitaj aloj dikeco de sedimentaj tavoloj estas malpli granda ol ĉe la levitaj aloj kaj facioj estas pli krudrompaj. Grandeco de fleksuro varias de kelkdek centimetroj ĝis kilometroj, kliniĝo de la aloj — de apenaŭ rimarkebla ĝis vertikala. Fleksuroj ofte renkontiĝas ĉe platformoj kaj orogenezoj. La plej grandaj fleksuroj troviĝas ĉe la randoj de platformoj kaj ĉe la flankoj de . Foje fleksuroj povas formi hidrokarbonajn kaptujojn kaj kontroli lokiĝon de . (eo)
- La flexión litosférica (también llamada isostasia regional) es el proceso por el cual la litosfera (capa más externa resistente de la Tierra) se curva bajo la acción de fuerzas como el peso de un orógeno o las (des)glaciaciones. La litosfera es una lámina con cierta rigidez que descansa sobre una capa terrestre que en escalas de tiempo geológicas se comporta como un fluido viscoso (astenosfera) y tiende a alcanzar el equilibrio isostático. Bajo fuerzas externas (particularmente las verticales, como la carga producida por el apilamiento tectónico de un orógeno), la litosfera se dobla o flexiona sobre la astenosfera como si se tratara de una 'placa delgada'. El proceso sirve para medir el espesor elástico de la litosfera, que está relacionado con la rigidez de la capa externa de la Tierra. Los cálculos de flexión litosférica suelen realizarse siguiendo la formulación de curva elástica usada para la deformación de vigas (flexión de Euler-Bernoulli), o alternativamente la teoría de placas (ecuación de Lagrange, flexión de Love-Kirchhoff). (es)
- Lithospheric flexure (also called regional isostasy) is the process by which the lithosphere (rigid, thin outer layer of the Earth) bends under the action of forces such as the weight of a growing orogeny or changes in ice thickness related to glaciation. The lithosphere rests on the asthenosphere, a viscous layer that in geological time scales behaves like a fluid. Thus, when loaded, the lithosphere progressively reaches an isostatic equilibrium, which represents Archimedes' principle applied to geological settings. This phenomenon was first described in the late 19th century to explain the shorelines uplifted in Scandinavia by the removal of large ice massed during the last glaciation. G. K. Gilbert used it to explain the uplifted shorelines of Lake Bonneville. The concept was not retaken until the 1950s by Vening Meinesz. The geometry of the lithospheric bending is often modeled adopting a pure elastic thin plate approach (sometimes by fitting the gravity anomaly produced by that bending rather than more direct data of it). The thickness of such plate that best fits the observed lithospheric bending is called the equivalent elastic thickness of the lithosphere and is related to the stiffness or rigidity of the lithosphere. These lithospheric bending calculations are typically performed following the Euler-Bernoulli bending formulation, or alternatively the Lagrange equation. (en)
- 撓曲（とうきょく、flexure）とは、地中のある断層がずれたことで、上にある地層がたわむ現象である。 (ja)
- Fleksura (przegięcie) to ciągła dyslokacja tektoniczna pośrednia pomiędzy fałdem a uskokiem. Powstaje wskutek przemieszczenia warstw skalnych bez przerwania ich ciągłości. Bardzo często występuje jako przedłużenie uskoku. Przegięcie prowadzi do ścieniania i rozciągania warstw skalnych, co może prowadzić do powstania budinażu. (pl)
- Флексура (от лат. flexura — изгиб, искривление) — тектоническая структура, представляющая собой коленообразный изгиб слоистой толщи, в которой последняя претерпевает два резких изгиба. При общем горизонтальном залегании слоистой толщи флексура выражена участком наклонного залегания слоев, при моноклинальном залегании - участком с более крутым падением слоистости.Флексура состоит из 5 элементов: двух изгибов и трёх крыльев (двух крайних — за пределами изгибов, верхнего и нижнего, и смыкающего — между изгибами). Каждый элемент характеризуется собственными параметрами залегания, соотношение которых определяет многочисленные разновидности Флексур. По залеганию крыльев выделяют флексуры простые, попутные, встречные; по наклону шарниров изгибов — флексуры вертикальные, наклонные, горизонтальные. Флексуры, распространенные в наклонно залегающих толщах, могут быть согласными и несогласными. В согласных флексурах верхнее, смыкающее и нижнее крылья наклонены в одну и ту же сторону, в несогласных - верхнее и нижнее крылья наклонены в одну сторону, а смыкающее - в противоположную.Горизонтальной называется флексура в том случае, если коленообразный изгиб слоев наблюдается в горизонтальной плоскости. Как и другие тектонические структуры, флексуры могут быть конседиментационными (образование которых происходит одновременно с осадконакоплением) и постседиментационными (образующиеся после завершения процесса накопления деформируемой слоистой толщи). Флексуры, образовавшиеся позже осадконакопления, не имеют различий в мощностях и фациях на крыльях. Конседиментационные флексуры имеют более сложное строение. Для них характерно резкое различие мощностей и фаций на крыльях. На нижних, опущенных, крыльях формируются наиболее полные стратиграфические разрезы с наибольшими мощностями и тонкообломочными, глинистыми или карбонатными фациями. На смыкающих крыльях мощности пород наименьшие, часто здесь проявляются перерывы с выпадением отдельных членов стратиграфического разреза. Смыкающим крыльям свойственны грубообломочные фации. На верхних, приподнятых, крыльях мощность осадочной толщи значительно меньше, чем на опущенном, а фации - более грубообломочные. Размер флексуры — от долей метров до многих километров, наклон крыльев — от едва заметного до вертикального. Флексуры распространены на платформах и в складчатых областях. Особенно крупные Флексуры встречаются у краев платформ и на бортах синеклиз. Иногда флексуры могут формировать ловушки для залежей нефти и природного газа и контролировать размещение нефтяных месторождений. (ru)
- 岩石圈彎曲（英語：Lithspheric flexure）（也稱為區域均衡）是岩石圈由於受力作用向下彎曲。這些力可能來自造山帶的重量或來自大陸冰帽厚度的變化。岩石圈位於軟流圈之上，而軟流圈是一個粘性層，在地質時間尺度上，軟流圈能像流體一樣地緩慢流動。因此，當岩石圈被加載重量時，如同阿基米德原理一樣，岩石圈逐漸下降而達到地殼均衡 。 在 19 世紀後期岩石圈彎曲假設首次被提出。這假設被用來解釋斯堪的納維亞半島的海岸線的抬升原因。由於在最後一次冰期積聚的大陸冰帽冰的融化而抬升。 G. K. Gilbert 也用岩石圈彎曲來解釋邦納維爾湖岸線的隆起，直到 1950 年代，這假設才被Vening Meinesz 重新採用。 岩石圈彎曲的幾何形狀通常使用純彈性薄板方法建模（一般使用重力異常擬合方法而不是根據直接數據）。板塊厚度的計算是根據與觀測的岩石圈彎曲最佳擬合。這計算厚度稱為岩石圈等效彈性厚度，它的計算與岩石圈的剛度或硬度有關。這些岩石圈彎曲計算一般是按照 Euler-Bernoulli 彎曲公式或拉格朗日方程 (Love-Kirchhoff) 進行。 (zh)
- Флексура (англ. flexure, knee-fold, monocline fold, monoklinal fold, stepfold; нім. Flexur f, Monoklinalfalte f, Kniefalte f) — однобока колінчаста (моноклінна) складка шарів гірських порід, що виникла внаслідок переміщення однієї ділянки земної кори відносно іншої у вертикальному напрямку з двома різкими перегибами, без розриву суцільності між шарами. Флексура складається з 5 елементів: двох вигинів і трьох крил. Кожний елемент характеризується власними параметрами залягання, співвідношення яких визначає численні різновиди флексур. Розмір флексур від десятків см до багатьох км, нахил крил — від ледве помітного до вертикального. Особливо великі флексури зустрічаються біля країв платформ і на бортах синекліз. Нерідко флексури впливають на процес осадоутворення, розподіл фацій і потужностей осадових товщ. Іноді з флексурами пов'язані нафтові родовища. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- 撓曲（とうきょく、flexure）とは、地中のある断層がずれたことで、上にある地層がたわむ現象である。 (ja)
- Fleksura (przegięcie) to ciągła dyslokacja tektoniczna pośrednia pomiędzy fałdem a uskokiem. Powstaje wskutek przemieszczenia warstw skalnych bez przerwania ich ciągłości. Bardzo często występuje jako przedłużenie uskoku. Przegięcie prowadzi do ścieniania i rozciągania warstw skalnych, co może prowadzić do powstania budinażu. (pl)
- 岩石圈彎曲（英語：Lithspheric flexure）（也稱為區域均衡）是岩石圈由於受力作用向下彎曲。這些力可能來自造山帶的重量或來自大陸冰帽厚度的變化。岩石圈位於軟流圈之上，而軟流圈是一個粘性層，在地質時間尺度上，軟流圈能像流體一樣地緩慢流動。因此，當岩石圈被加載重量時，如同阿基米德原理一樣，岩石圈逐漸下降而達到地殼均衡 。 在 19 世紀後期岩石圈彎曲假設首次被提出。這假設被用來解釋斯堪的納維亞半島的海岸線的抬升原因。由於在最後一次冰期積聚的大陸冰帽冰的融化而抬升。 G. K. Gilbert 也用岩石圈彎曲來解釋邦納維爾湖岸線的隆起，直到 1950 年代，這假設才被Vening Meinesz 重新採用。 岩石圈彎曲的幾何形狀通常使用純彈性薄板方法建模（一般使用重力異常擬合方法而不是根據直接數據）。板塊厚度的計算是根據與觀測的岩石圈彎曲最佳擬合。這計算厚度稱為岩石圈等效彈性厚度，它的計算與岩石圈的剛度或硬度有關。這些岩石圈彎曲計算一般是按照 Euler-Bernoulli 彎曲公式或拉格朗日方程 (Love-Kirchhoff) 進行。 (zh)
- Fleksuro (de latine flexura — kurbo) estas la tektonika strukturo, kiu aspektas kiel genuoforma kurbo de tavolaro, en kiu la tavolaro havas du drastajn kurbojn. Se la tavoloj kuŝas kune, fleksuro estas areo, kie ili kuŝas oblikve. Se temas pri fleksuro estas areo kun pli kruta falo de tavoleco. Grandeco de fleksuro varias de kelkdek centimetroj ĝis kilometroj, kliniĝo de la aloj — de apenaŭ rimarkebla ĝis vertikala. Fleksuroj ofte renkontiĝas ĉe platformoj kaj orogenezoj. La plej grandaj fleksuroj troviĝas ĉe la randoj de platformoj kaj ĉe la flankoj de . (eo)
- La flexión litosférica (también llamada isostasia regional) es el proceso por el cual la litosfera (capa más externa resistente de la Tierra) se curva bajo la acción de fuerzas como el peso de un orógeno o las (des)glaciaciones. La litosfera es una lámina con cierta rigidez que descansa sobre una capa terrestre que en escalas de tiempo geológicas se comporta como un fluido viscoso (astenosfera) y tiende a alcanzar el equilibrio isostático. Bajo fuerzas externas (particularmente las verticales, como la carga producida por el apilamiento tectónico de un orógeno), la litosfera se dobla o flexiona sobre la astenosfera como si se tratara de una 'placa delgada'. El proceso sirve para medir el espesor elástico de la litosfera, que está relacionado con la rigidez de la capa externa de la Tierra. (es)
- Lithospheric flexure (also called regional isostasy) is the process by which the lithosphere (rigid, thin outer layer of the Earth) bends under the action of forces such as the weight of a growing orogeny or changes in ice thickness related to glaciation. The lithosphere rests on the asthenosphere, a viscous layer that in geological time scales behaves like a fluid. Thus, when loaded, the lithosphere progressively reaches an isostatic equilibrium, which represents Archimedes' principle applied to geological settings. (en)
- Флексура (от лат. flexura — изгиб, искривление) — тектоническая структура, представляющая собой коленообразный изгиб слоистой толщи, в которой последняя претерпевает два резких изгиба. При общем горизонтальном залегании слоистой толщи флексура выражена участком наклонного залегания слоев, при моноклинальном залегании - участком с более крутым падением слоистости.Флексура состоит из 5 элементов: двух изгибов и трёх крыльев (двух крайних — за пределами изгибов, верхнего и нижнего, и смыкающего — между изгибами). Каждый элемент характеризуется собственными параметрами залегания, соотношение которых определяет многочисленные разновидности Флексур. По залеганию крыльев выделяют флексуры простые, попутные, встречные; по наклону шарниров изгибов — флексуры вертикальные, наклонные, горизонтальные. (ru)
- Флексура (англ. flexure, knee-fold, monocline fold, monoklinal fold, stepfold; нім. Flexur f, Monoklinalfalte f, Kniefalte f) — однобока колінчаста (моноклінна) складка шарів гірських порід, що виникла внаслідок переміщення однієї ділянки земної кори відносно іншої у вертикальному напрямку з двома різкими перегибами, без розриву суцільності між шарами. Особливо великі флексури зустрічаються біля країв платформ і на бортах синекліз. Нерідко флексури впливають на процес осадоутворення, розподіл фацій і потужностей осадових товщ. Іноді з флексурами пов'язані нафтові родовища. (uk)
|
