| dbo:abstract
|
- Der Kondo-Effekt beschreibt das anomale Verhalten des elektrischen Widerstands in Metallen mit magnetischen Störstellen. 1934 beobachteten Wander Johannes de Haas, Jan Hendrik de Boer und G. J. van de Berg ein Minimum des elektrischen Widerstands einer Gold-Probe mit magnetischen Verunreinigungen bei tiefen Temperaturen, welches mit dem damaligen Verständnis des elektrischen Widerstandes nicht vereinbar war.Nach dem damaligen Verständnis gab es zwei Arten von Tieftemperaturverhalten des Widerstandes:
* Einen monotonen abklingenden Widerstand bis zu einem Restwiderstand bei durch (nicht-magnetische) Verunreinigungen und Gitterschwingungen (z. B. bei Kupfer, Gold)
* Das Einsetzen von Supraleitung unterhalb einer kritischen Temperatur – das komplette Verschwinden des elektrischen Widerstandes (z. B. bei Blei, Niob). Jun Kondo konnte 1964 störungstheoretisch zeigen, dass der elektrische Widerstand für tiefe Temperaturen aufgrund magnetischer Störstellen logarithmisch divergiert, da die Leitungselektronen an lokalisierten magnetischen Elektronen gestreut werden.Dieser Effekt bewirkt die Entstehung eines Widerstandsminimums. Die Temperaturabhängigkeit des elektrischen Widerstandes einschließlich des Kondo-Effekts wird durch die folgende Formel beschrieben: Dabei ist der Restwiderstand, der Beitrag der Fermi-Flüssigkeit und der Term beschreibt den Widerstandsanteil, der durch die Elektron-Phonon-Wechselwirkung hervorgerufen wird. Jun Kondo hat die logarithmische Abhängigkeit aus dem nach ihm benannten Kondo-Modell abgeleitet. Das Zusammenbrechen der Störungstheorie unterhalb der sogenannten Kondotemperatur wird als Kondoproblem bezeichnet und konnte in späteren Ansätzen durch das sogenannte „Poor man’s scaling“ (Philip Warren Anderson, 1970) gelöst werden, um den endlichen Grenzwert des Widerstands für Temperaturen nahe dem absoluten Nullpunkt zu erklären. Der Scaling-Ansatz von Anderson war zunächst nur eine qualitative Hypothese und wurde erst 1974 von Kenneth G. Wilson durch die Methode der Renormierungsgruppe verifiziert und präzisiert. (de)
- In physics, the Kondo effect describes the scattering of conduction electrons in a metal due to magnetic impurities, resulting in a characteristic change i.e. a minimum in electrical resistivity with temperature.The cause of the effect was first explained by Jun Kondo, who applied third-order perturbation theory to the problem to account for scattering of s-orbital conduction electrons off d-orbital electrons localized at impurities (Kondo model). Kondo's calculation predicted that the scattering rate and the resulting part of the resistivity should increase logarithmically as the temperature approaches 0 K. Experiments in the 1960s by Myriam Sarachik at Bell Laboratories provided the first data that confirmed the Kondo effect. Extended to a lattice of magnetic impurities, the Kondo effect likely explains the formation of heavy fermions and Kondo insulators in intermetallic compounds, especially those involving rare earth elements such as cerium, praseodymium, and ytterbium, and actinide elements such as uranium. The Kondo effect has also been observed in quantum dot systems. (en)
- L'effet Kondo désigne le comportement particulier de certains conducteurs électriques à basse température. La résistance électrique des solides comme les métaux diminue généralement avec la température, pour se stabiliser vers une valeur constante. Dans certaines conditions, il est possible de modifier le comportement de ces matériaux en y ajoutant des impuretés magnétiques (alliage magnétique dilué), on observe alors qu'en dessous d'une température TK, pouvant varier de quelques kelvins à plusieurs centaines selon l'alliage, la résistance du matériau dopé augmente à nouveau. L'effet Kondo désigne cette augmentation de la résistance à basse température. (fr)
- En física, el efecto Kondo designa el comportamiento particular de algunos conductores eléctricos a baja temperatura. La resistencia eléctrica de los sólidos como los metales generalmente disminuye con la temperatura, para estabilizarse hacia un valor constante. En ciertas condiciones, es posible modificar el comportamiento de estos materiales añadiendo impurezas magnéticas, en observaciones por debajo de una temperatura de 10 kelvin, aumenta de nuevo la resistencia del material dopado. El efecto Kondo designa este aumento de la resistencia a baja temperatura. El efecto Kondo fue descrito por primera vez en 1964 por Jun Kondō, quien demostró que la resistencia eléctrica diverge a medida que la temperatura se aproxima a 0 K. La dependencia térmica de la resistencia incluyendo el efecto Kondo se formula así: donde:
* ρ0 es la resistencia residual;
* aT2 muestra la contribución de las propiedades de líquido de Fermi;
* el término bT5 viene de las vibraciones de redes;
* a, b y Cm son constantes. Jun Kondō derivó el tercer término de una dependencia logarítmica. Cálculos posteriores refinaron este resultado para producir una resistividad finita, pero reteniendo la característica de resistencia mínima a una temperatura distinta a cero absoluto. Se define la temperatura Kondo como la escala de energía que limita validez de los resultados de Kondo. El modelo Anderson y la teoría de renormalización de acompañamiento fueron una contribución importante al entendimiento de la física subyacente al problema. (es)
- 응집물질물리학에서 곤도 효과(Kondo effect)는 금속에서 Fe나 Co 같은 자성 원자가 첨가되어 나타나는 자기적 불순도로 인해 전도 전자가 산란되는 현상이다. 이러한 현상은 자성 원자가 수많은 비자성 금속 원자의 전자들과 상호작용하면서 매우 낮은 온도에서 비저항이 증가하는 것을 보고 알 수 있다. 오른쪽 그래프를 보면 금의 Fe의 자기적 불순물에 의해 곤도 효과가 어떻게 보여지는지 잘 나타내고 있다. 일반적인 금속의 경우 온도가 감소됨에 따라 금속의 비저항 값은 감소하지만, 곤도 효과에 의해 낮은 온도에서 갑자기 증가하는 현상을 보인다. (ko)
- L'effetto Kondo si manifesta in metalli drogati con impurità ferromagnetiche. Esso consiste in un andamento caratteristico della resistività del metallo in funzione della temperatura, dovuto agli scattering tra gli elettroni di conduzione e le impurità. Questo effetto venne descritto per la prima volta da , il quale dimostrò anche, utilizzando uno sviluppo perturbativo al terzo ordine, che la frequenza degli urti degli elettroni di conduzione con le impurità magnetiche diverge quando la temperatura scende allo zero assoluto. In un modello che implementi l'effetto Kondo la dipendenza della resistività dalla temperatura può essere scritto nel modo seguente: dove ρ0 è la resistività allo zero assoluto, aT2 è un termine dovuto alle proprietà statistiche dei sistemi fermionici e il termine bT5 è dovuto ai modi vibrazionali del reticolo; a, b and cm sono costanti determinate empiricamente. L'ultimo termine venne derivato da Jun Kondo ed è quello responsabile dell'effetto. I primi calcoli mostrarono che, in base a questo modello, la resistività del materiale, dopo aver raggiunto un minimo a temperatura diversa da zero, cresce fino a presentare una divergenza a T=0. Fu solo nel 1975, con il lavoro del fisico statunitense Kenneth Wilson, che venne risolto questa apparente aporia impiegando un procedimento basato sul gruppo di rinormalizzazione , lavoro che valse a Wilson il premio Nobel per la fisica nel 1982. Oggi si definisce la temperatura di Kondo come quella temperatura al di sotto della quale perde di validità il metodo di calcolo originale di Kondo . L'effetto Kondo può essere visto come un esempio di libertà asintotica, cioè di sistema fisico soggetto ad un'interazione la cui costante di accoppiamento diventa arbitrariamente grande man mano che ci si avvicina allo zero assoluto. In questo modello l'interazione è quella tra gli elettroni di conduzione e le impurità magnetiche presenti all'interno del metallo. Schema della situazione di accoppiamento debole ad alta temperatura: gli elettroni si muovono in maniera caotica a velocità di Fermi vF. Quando un elettrone giunge in prossimità di un atomo di impurità tende a porsi con lo spin opposto a quello dell'impurità. In questo modo si genera un lieve antiferromagnetismo. Al contrario, quando la temperatura tende a zero (e quindi, con essa, tende a zero anche vF) il momento magnetico dell'atomo di elemento drogante e quello dell'elettrone di conduzione si legano fortemente a formare uno stato di momento magnetico totale nullo. (it)
- 近藤効果（こんどうこうか、Kondo effect）とは、磁性を持った極微量な不純物（普通磁性のある鉄原子など）がある金属では、温度を下げていくとある温度以下で電気抵抗が上昇に転じる現象である。これは通常の金属の、温度を下げていくとその電気抵抗も減少していくという一般的な性質とは異なっている。現象そのものは電気抵抗極小現象とよばれ、1930年頃から知られていたが、その物理的機構は1964年（昭和39年）に日本の近藤淳が初めて理論的に解明した。近藤はこの業績によって1973年（昭和48年）に日本学士院恩賜賞を受章した。 (ja)
- Эффе́кт Ко́ндо — эффект увеличения электрического сопротивления слаболегированных магнитными примесями немагнитных металлических сплавов при температурах, близких к абсолютному нулю. Назван в честь японского физика (англ. Jun Kondo), давшего явлению теоретическое обоснование. Соответствующую температурную и энергетическую шкалу называют температурой Кондо. (ru)
- Efekt Kondo – w fizyce ciała stałego terminem tym określa się ogół procesów odpowiedzialnych za obserwowaną w niskich temperaturach (poniżej ) anomalną zależność oporu materiału od temperatury, zaobserwowaną po raz pierwszy przez w 1934 roku, następnie częściowo wytłumaczoną przez w 1964, oraz ostatecznie w pełni wyjaśnioną przez Kennetha G. Wilsona w 1975 roku. Najprościej efekt Kondo można opisać jako efekt oddziaływania pojedynczych magnetycznych atomów domieszki z materiału diamagnetycznego, czyli skomplikowany . Efekt Kondo występuje w metalach niemagnetycznych domieszkowanych atomami o niezerowym momencie magnetycznym związanym ze spinem elektronów na orbitalu d. Np. występuje on w złocie domieszkowanym żelazem, lub miedzi domieszkowanej kobaltem, przy czym efekt można zaobserwować nawet przy niewielkiej koncentracji domieszki. Temperatura Kondo jest rzędu kilku do kilkunastu, maksymalnie kilkudziesięciu kelwinów. (pl)
- Efeito Kondo é o aumento da resistividade devido à presença de impurezas magnéticas (íons com momento magnético) em alguns cristais, quando se abaixa a temperatura, a partir da vizinhança de um dado valor e que se deve a colisões de elétrons que conduzem a corrente com as impurezas acompanhadas de uma troca no sentido dos respectivos spins. Jun Kondo, um físico teórico japonês foi o primeiro a resolver esse enigma meio século atrás; assim, o efeito é conhecido por seu nome. O efeito Kondo é um fenômeno físico encontrado durante a década de 1930. Nos metais, à medida que a temperatura cai, a resistência elétrica geralmente cai. Não obstante, se houver algumas impurezas magnéticas no metal, ele mostrará o resultado oposto. Segundo Kondo, quando um átomo magnético (uma impureza) é colocado dentro de um metal, ele tem um spin. Mas, em vez de apenas se acoplar com um elétron para formar um par de spin-up e spin-down, ele combina coletivamente com todos os elétrons em algumas áreas ao seu redor, criando uma nuvem de elétrons em torno da impureza. Em essência, isso é chamado de nuvem Kondo. Quando uma tensão é aplicada sobre ela, os elétrons não estão livres para se mover ou são protegidos pela nuvem Kondo, resultando em aumento da resistência. Os cientistas criaram um dispositivo que mede o comprimento da nuvem Kondo e até permite controlá-la. (pt)
- Ефект Кондо — явище зростання опору металу з магнітними домішками при зменшенні температури. Завдяки ефекту Кондо температурна залежність опору металу з магнітними домішками має мінімум при певній температурі. Ефект виникає завдяки обмінній взаємодії між електронами провідності та електронами d-оболонок магнітних домішок. Зазвичай опір металів росте з температурою, оскільки при зростанні температури збільшується вклад коливань атомів у кристалічній ґратці у розсіяння електронів. При зменшенні температури до нуля у металів як правило є певний залишковий опір, зумовлений розсіянням на дефектах. У випадку металів з магнітними домішками опір дещо зростає при дуже малих температурах. Ефект названий на честь японського фізика-теоретика , який пояснив це явище у 1964 році. (uk)
- 近藤效应（Kondo effect）是指在高电导无磁金属母体中磁性杂质原子对传导电子的增大。 在某一特征温度TK（所谓）以下，稀磁合金的剩余电阻率随温度的降低而反常增大。1964年，近藤淳从理论上阐明了该效应的形成机制：由于孤立磁性原子与传导电子之间存在RKKY相互作用，围绕磁性原子的传导电子的自旋将反平行极化，从而屏蔽磁性原子的磁矩，并形成一个多体单态。其他传导电子与这个多体单态之间不再有“自旋相同，空间回避”的限制，结果，磁性杂质对传导电子的散射变得更为有效，电阻率增大。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- L'effet Kondo désigne le comportement particulier de certains conducteurs électriques à basse température. La résistance électrique des solides comme les métaux diminue généralement avec la température, pour se stabiliser vers une valeur constante. Dans certaines conditions, il est possible de modifier le comportement de ces matériaux en y ajoutant des impuretés magnétiques (alliage magnétique dilué), on observe alors qu'en dessous d'une température TK, pouvant varier de quelques kelvins à plusieurs centaines selon l'alliage, la résistance du matériau dopé augmente à nouveau. L'effet Kondo désigne cette augmentation de la résistance à basse température. (fr)
- 응집물질물리학에서 곤도 효과(Kondo effect)는 금속에서 Fe나 Co 같은 자성 원자가 첨가되어 나타나는 자기적 불순도로 인해 전도 전자가 산란되는 현상이다. 이러한 현상은 자성 원자가 수많은 비자성 금속 원자의 전자들과 상호작용하면서 매우 낮은 온도에서 비저항이 증가하는 것을 보고 알 수 있다. 오른쪽 그래프를 보면 금의 Fe의 자기적 불순물에 의해 곤도 효과가 어떻게 보여지는지 잘 나타내고 있다. 일반적인 금속의 경우 온도가 감소됨에 따라 금속의 비저항 값은 감소하지만, 곤도 효과에 의해 낮은 온도에서 갑자기 증가하는 현상을 보인다. (ko)
- 近藤効果（こんどうこうか、Kondo effect）とは、磁性を持った極微量な不純物（普通磁性のある鉄原子など）がある金属では、温度を下げていくとある温度以下で電気抵抗が上昇に転じる現象である。これは通常の金属の、温度を下げていくとその電気抵抗も減少していくという一般的な性質とは異なっている。現象そのものは電気抵抗極小現象とよばれ、1930年頃から知られていたが、その物理的機構は1964年（昭和39年）に日本の近藤淳が初めて理論的に解明した。近藤はこの業績によって1973年（昭和48年）に日本学士院恩賜賞を受章した。 (ja)
- Эффе́кт Ко́ндо — эффект увеличения электрического сопротивления слаболегированных магнитными примесями немагнитных металлических сплавов при температурах, близких к абсолютному нулю. Назван в честь японского физика (англ. Jun Kondo), давшего явлению теоретическое обоснование. Соответствующую температурную и энергетическую шкалу называют температурой Кондо. (ru)
- 近藤效应（Kondo effect）是指在高电导无磁金属母体中磁性杂质原子对传导电子的增大。 在某一特征温度TK（所谓）以下，稀磁合金的剩余电阻率随温度的降低而反常增大。1964年，近藤淳从理论上阐明了该效应的形成机制：由于孤立磁性原子与传导电子之间存在RKKY相互作用，围绕磁性原子的传导电子的自旋将反平行极化，从而屏蔽磁性原子的磁矩，并形成一个多体单态。其他传导电子与这个多体单态之间不再有“自旋相同，空间回避”的限制，结果，磁性杂质对传导电子的散射变得更为有效，电阻率增大。 (zh)
- Der Kondo-Effekt beschreibt das anomale Verhalten des elektrischen Widerstands in Metallen mit magnetischen Störstellen. 1934 beobachteten Wander Johannes de Haas, Jan Hendrik de Boer und G. J. van de Berg ein Minimum des elektrischen Widerstands einer Gold-Probe mit magnetischen Verunreinigungen bei tiefen Temperaturen, welches mit dem damaligen Verständnis des elektrischen Widerstandes nicht vereinbar war.Nach dem damaligen Verständnis gab es zwei Arten von Tieftemperaturverhalten des Widerstandes: (de)
- En física, el efecto Kondo designa el comportamiento particular de algunos conductores eléctricos a baja temperatura. La resistencia eléctrica de los sólidos como los metales generalmente disminuye con la temperatura, para estabilizarse hacia un valor constante. En ciertas condiciones, es posible modificar el comportamiento de estos materiales añadiendo impurezas magnéticas, en observaciones por debajo de una temperatura de 10 kelvin, aumenta de nuevo la resistencia del material dopado. El efecto Kondo designa este aumento de la resistencia a baja temperatura. donde: (es)
- In physics, the Kondo effect describes the scattering of conduction electrons in a metal due to magnetic impurities, resulting in a characteristic change i.e. a minimum in electrical resistivity with temperature.The cause of the effect was first explained by Jun Kondo, who applied third-order perturbation theory to the problem to account for scattering of s-orbital conduction electrons off d-orbital electrons localized at impurities (Kondo model). Kondo's calculation predicted that the scattering rate and the resulting part of the resistivity should increase logarithmically as the temperature approaches 0 K. Experiments in the 1960s by Myriam Sarachik at Bell Laboratories provided the first data that confirmed the Kondo effect. Extended to a lattice of magnetic impurities, the Kondo effect (en)
- L'effetto Kondo si manifesta in metalli drogati con impurità ferromagnetiche. Esso consiste in un andamento caratteristico della resistività del metallo in funzione della temperatura, dovuto agli scattering tra gli elettroni di conduzione e le impurità. Questo effetto venne descritto per la prima volta da , il quale dimostrò anche, utilizzando uno sviluppo perturbativo al terzo ordine, che la frequenza degli urti degli elettroni di conduzione con le impurità magnetiche diverge quando la temperatura scende allo zero assoluto. (it)
- Efekt Kondo – w fizyce ciała stałego terminem tym określa się ogół procesów odpowiedzialnych za obserwowaną w niskich temperaturach (poniżej ) anomalną zależność oporu materiału od temperatury, zaobserwowaną po raz pierwszy przez w 1934 roku, następnie częściowo wytłumaczoną przez w 1964, oraz ostatecznie w pełni wyjaśnioną przez Kennetha G. Wilsona w 1975 roku. Najprościej efekt Kondo można opisać jako efekt oddziaływania pojedynczych magnetycznych atomów domieszki z materiału diamagnetycznego, czyli skomplikowany . (pl)
- Efeito Kondo é o aumento da resistividade devido à presença de impurezas magnéticas (íons com momento magnético) em alguns cristais, quando se abaixa a temperatura, a partir da vizinhança de um dado valor e que se deve a colisões de elétrons que conduzem a corrente com as impurezas acompanhadas de uma troca no sentido dos respectivos spins. Jun Kondo, um físico teórico japonês foi o primeiro a resolver esse enigma meio século atrás; assim, o efeito é conhecido por seu nome. O efeito Kondo é um fenômeno físico encontrado durante a década de 1930. (pt)
- Ефект Кондо — явище зростання опору металу з магнітними домішками при зменшенні температури. Завдяки ефекту Кондо температурна залежність опору металу з магнітними домішками має мінімум при певній температурі. Ефект виникає завдяки обмінній взаємодії між електронами провідності та електронами d-оболонок магнітних домішок. Ефект названий на честь японського фізика-теоретика , який пояснив це явище у 1964 році. (uk)
|
