| dbo:abstract
|
- Graphitizing and non-graphitizing carbons (alternatively graphitizable and non-graphitizable carbon) are the two categories of carbon produced by pyrolysis of organic materials. Rosalind Franklin first identified them in a 1951 paper in Proceedings of the Royal Society. In this paper, she defined graphitizing carbons as those that can transform into crystalline graphite by being heated to 3000°C, while non-graphitizing carbons don't transform into graphite at any temperature. Precursors that produce graphitizing carbon include polyvinyl chloride (PVC) and petroleum coke. Polyvinylidene chloride (PVDC) and sucrose produce non-graphitizing carbon. Physical properties of the two classes of carbons are quite different. Graphitizing carbons are soft and non-porous, while non-graphitizing carbons are hard, low density materials. Non-graphitizing carbons are otherwise known as chars, hard carbons or, more colloquially, charcoal. Glassy carbon is also an example of non-graphitizing carbon. The precursors for graphitizing carbons pass through a fluid stage during pyrolysis (carbonization). This fluidity facilitates the molecular mobility of the aromatic molecules, resulting in intermolecular dehydrogenative polymerization reactions to create aromatic, lamellar (disc-like) molecules. These “associate” to create a new liquid crystal phase, the so-called mesophase. A fluid phase is the dominant requirement for production of graphitizable carbons. Non-graphitizing carbons generally do not pass through a fluid stage during carbonization. Since the time of Rosalind Franklin, researchers have put forward a number of models for their structure . Oberlin and colleagues emphasised the role of basic structural units (BSU), made of planar aromatic structures consisting of less than 10-20 rings, with four layers or fewer. Cross-linking between the BSUs in non-graphitizing carbons prevents graphitization. More recently, some have put forward models that incorporate pentagons and other non-six-membered carbon rings. (en)
- Графітиза́ція (англ. graphitization, нім. Graphitisierung f, Graphitbildung f) — процес перетворення викопних органічних сполук на графіт, а також аналогічний процес, що відбувається з вуглецем у складі чавуну. Високотискова графітизація (англ. high-pressure graphitization) — твердофазний перехід неграфітного вуглецю в графіт при тепловій обробці під високим тиском (100—1000 МПа). Графітизуючий та неграфітизуючий вуглець — це дві категорії вуглецю, що утворюються в результаті піролізу органічних матеріалів. Розалінд Франклін вперше визначила їх у статті 1951 року у «Трудах Королівського товариства». У цій роботі вона визначила графітизуючі вуглеці як ті, які можуть перетворюватися в кристалічний графіт, нагріваючись до 3000 ° C, тоді як не графітизуючі вуглеці не перетворюються в графіт при будь-якій температурі. Графітизований вуглець — графітний вуглець з більш чи менш досконалим тривимірним гексагональним кристалічним порядком, виготовлений з неграфітного вуглецю шляхом графітизаційної теплової обробки. Графітизовний вуглець — неграфітний вуглець, що під дією графітизаційного нагрівання перетворюється на графітизований вуглець. (uk)
|
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 3543 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| dcterms:subject
| |
| rdfs:comment
|
- Graphitizing and non-graphitizing carbons (alternatively graphitizable and non-graphitizable carbon) are the two categories of carbon produced by pyrolysis of organic materials. Rosalind Franklin first identified them in a 1951 paper in Proceedings of the Royal Society. In this paper, she defined graphitizing carbons as those that can transform into crystalline graphite by being heated to 3000°C, while non-graphitizing carbons don't transform into graphite at any temperature. Precursors that produce graphitizing carbon include polyvinyl chloride (PVC) and petroleum coke. Polyvinylidene chloride (PVDC) and sucrose produce non-graphitizing carbon. Physical properties of the two classes of carbons are quite different. Graphitizing carbons are soft and non-porous, while non-graphitizing carbon (en)
- Графітиза́ція (англ. graphitization, нім. Graphitisierung f, Graphitbildung f) — процес перетворення викопних органічних сполук на графіт, а також аналогічний процес, що відбувається з вуглецем у складі чавуну. Високотискова графітизація (англ. high-pressure graphitization) — твердофазний перехід неграфітного вуглецю в графіт при тепловій обробці під високим тиском (100—1000 МПа). Графітизований вуглець — графітний вуглець з більш чи менш досконалим тривимірним гексагональним кристалічним порядком, виготовлений з неграфітного вуглецю шляхом графітизаційної теплової обробки. (uk)
|
| rdfs:label
|
- Graphitizing and non-graphitizing carbons (en)
- Графітизація (uk)
|
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
