| dbo:abstract
|
- П'ять метаелементів («начал», стихій) — один з варіантів космогонії, донаукова спроба універсального пояснення світу. У Західноєвропейській філософській традиції від античності до Нового часу до числа п'яти метаелементів відносили , , і (чотири основні елементи підмісячного світу), а також ефір, з якого складалися тіла надмісячного світу (зірки, блукаючі зірки — планети і Сонце). У рамках арістотелівської фізики кожному з цих елементів приписувалися природні якості і рухи. Наприклад, для легких елементів (повітря і вогню) — рух вгору, для важких (землі і води) — вниз, а для надмісячного ефіру — по колу. Експериментальне природознавство XVII століття поставило під сумнів ряд положень арістотелівської фізики, зокрема уявленням про природні рухи елементів і про природну «легкості» повітря. Вирішального удару концепції п'яти метаелементів завдала хімічна революція кінця XVIII століття, що привела до радикального переосмислення поняття елементу. Колишні елементи виявилися складними сумішами, що нерідко важко піддавалися опису в нових термінах, і їх місце зайняли кисень, водень і інші елементи сучасної хімії. Останні відгомони цієї концепції у вигляді теорії світового ефіру як особливого середовища для поширення електромагнітних коливань протрималися до кінця XIX — початку XX століть. У інших філософських системах існували свої уявлення про елементи, з яких складається світ. Див. (Індія), у-сін (Китай), годай (Японія). (uk)
- Пять метаэлементов («начал», стихий) один из вариантов космогонии, донаучная попытка универсального объяснения мира. В Западноевропейской философской традиции от античности до Нового времени к числу пяти метаэлементов относили , , воду и (четыре основных элемента подлунного мира), а также эфир, из которого состояли тела надлунного мира (звезды, блуждающие звезды — планеты и Солнце). В рамках аристотелевской физики каждому из этих элементов приписывались естественные качества и движения. Например, для легких элементов (воздуха и огня) — движение вверх, для тяжелых (земли и воды) — вниз, а для надлунного эфира — по кругу. Экспериментальное естествознание XVII века поставило под сомнение ряд положений аристотелевской физики, в частности представления о естественных движениях элементов и о природной «легкости» воздуха. Решающий удар концепции пяти метаэлементов нанесла химическая революция конца XVIII века, приведшая к радикальному переосмыслению понятия элемента. Прежние элементы оказались сложными смесями, нередко с трудом поддававшимися описанию в новых терминах, и их место заняли кислород, водород и прочие элементы современной химии. Последние отголоски этой концепции в виде теории мирового эфира как особой среды для распространения электромагнитных колебаний продержались до конца XIX — начала XX веков. В других философских системах существовали свои представления об элементах, из которых слагается мир. См. Махабхута (Индия), у-син (Китай), годай (Япония). (ru)
- П'ять метаелементів («начал», стихій) — один з варіантів космогонії, донаукова спроба універсального пояснення світу. У Західноєвропейській філософській традиції від античності до Нового часу до числа п'яти метаелементів відносили , , і (чотири основні елементи підмісячного світу), а також ефір, з якого складалися тіла надмісячного світу (зірки, блукаючі зірки — планети і Сонце). У рамках арістотелівської фізики кожному з цих елементів приписувалися природні якості і рухи. Наприклад, для легких елементів (повітря і вогню) — рух вгору, для важких (землі і води) — вниз, а для надмісячного ефіру — по колу. Експериментальне природознавство XVII століття поставило під сумнів ряд положень арістотелівської фізики, зокрема уявленням про природні рухи елементів і про природну «легкості» повітря. Вирішального удару концепції п'яти метаелементів завдала хімічна революція кінця XVIII століття, що привела до радикального переосмислення поняття елементу. Колишні елементи виявилися складними сумішами, що нерідко важко піддавалися опису в нових термінах, і їх місце зайняли кисень, водень і інші елементи сучасної хімії. Останні відгомони цієї концепції у вигляді теорії світового ефіру як особливого середовища для поширення електромагнітних коливань протрималися до кінця XIX — початку XX століть. У інших філософських системах існували свої уявлення про елементи, з яких складається світ. Див. (Індія), у-сін (Китай), годай (Японія). (uk)
- Пять метаэлементов («начал», стихий) один из вариантов космогонии, донаучная попытка универсального объяснения мира. В Западноевропейской философской традиции от античности до Нового времени к числу пяти метаэлементов относили , , воду и (четыре основных элемента подлунного мира), а также эфир, из которого состояли тела надлунного мира (звезды, блуждающие звезды — планеты и Солнце). В рамках аристотелевской физики каждому из этих элементов приписывались естественные качества и движения. Например, для легких элементов (воздуха и огня) — движение вверх, для тяжелых (земли и воды) — вниз, а для надлунного эфира — по кругу. Экспериментальное естествознание XVII века поставило под сомнение ряд положений аристотелевской физики, в частности представления о естественных движениях элементов и о природной «легкости» воздуха. Решающий удар концепции пяти метаэлементов нанесла химическая революция конца XVIII века, приведшая к радикальному переосмыслению понятия элемента. Прежние элементы оказались сложными смесями, нередко с трудом поддававшимися описанию в новых терминах, и их место заняли кислород, водород и прочие элементы современной химии. Последние отголоски этой концепции в виде теории мирового эфира как особой среды для распространения электромагнитных колебаний продержались до конца XIX — начала XX веков. В других философских системах существовали свои представления об элементах, из которых слагается мир. См. Махабхута (Индия), у-син (Китай), годай (Япония). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Пять метаэлементов («начал», стихий) один из вариантов космогонии, донаучная попытка универсального объяснения мира. В Западноевропейской философской традиции от античности до Нового времени к числу пяти метаэлементов относили , , воду и (четыре основных элемента подлунного мира), а также эфир, из которого состояли тела надлунного мира (звезды, блуждающие звезды — планеты и Солнце). В рамках аристотелевской физики каждому из этих элементов приписывались естественные качества и движения. Например, для легких элементов (воздуха и огня) — движение вверх, для тяжелых (земли и воды) — вниз, а для надлунного эфира — по кругу. (ru)
- П'ять метаелементів («начал», стихій) — один з варіантів космогонії, донаукова спроба універсального пояснення світу. У Західноєвропейській філософській традиції від античності до Нового часу до числа п'яти метаелементів відносили , , і (чотири основні елементи підмісячного світу), а також ефір, з якого складалися тіла надмісячного світу (зірки, блукаючі зірки — планети і Сонце). У рамках арістотелівської фізики кожному з цих елементів приписувалися природні якості і рухи. Наприклад, для легких елементів (повітря і вогню) — рух вгору, для важких (землі і води) — вниз, а для надмісячного ефіру — по колу. (uk)
- Пять метаэлементов («начал», стихий) один из вариантов космогонии, донаучная попытка универсального объяснения мира. В Западноевропейской философской традиции от античности до Нового времени к числу пяти метаэлементов относили , , воду и (четыре основных элемента подлунного мира), а также эфир, из которого состояли тела надлунного мира (звезды, блуждающие звезды — планеты и Солнце). В рамках аристотелевской физики каждому из этих элементов приписывались естественные качества и движения. Например, для легких элементов (воздуха и огня) — движение вверх, для тяжелых (земли и воды) — вниз, а для надлунного эфира — по кругу. (ru)
- П'ять метаелементів («начал», стихій) — один з варіантів космогонії, донаукова спроба універсального пояснення світу. У Західноєвропейській філософській традиції від античності до Нового часу до числа п'яти метаелементів відносили , , і (чотири основні елементи підмісячного світу), а також ефір, з якого складалися тіла надмісячного світу (зірки, блукаючі зірки — планети і Сонце). У рамках арістотелівської фізики кожному з цих елементів приписувалися природні якості і рухи. Наприклад, для легких елементів (повітря і вогню) — рух вгору, для важких (землі і води) — вниз, а для надмісячного ефіру — по колу. (uk)
|
