Deinstitutionalisation is the process of reforming child care systems and closing down orphanages and children's institutions, finding new placements for children currently resident and setting up replacement services to support vulnerable families in non-institutional ways. It became common place in many developed countries in the post war period. It has been taking place in Eastern Europe since the fall of communism and is now encouraged by the EU for new entrants. It is also starting to take hold in Africa and Asia although often at individual institutions rather than statewide. New systems generally cost less than those they replace as many more children are kept within their own family. Although these goals have been made internationally, they are actively being working towards as ref
| Attributes | Values |
|---|
| rdf:type
| |
| rdfs:label
| - Deinstitutionalisation (orphanages and children's institutions) (en)
- Деінституціалізація дітей (uk)
|
| rdfs:comment
| - Deinstitutionalisation is the process of reforming child care systems and closing down orphanages and children's institutions, finding new placements for children currently resident and setting up replacement services to support vulnerable families in non-institutional ways. It became common place in many developed countries in the post war period. It has been taking place in Eastern Europe since the fall of communism and is now encouraged by the EU for new entrants. It is also starting to take hold in Africa and Asia although often at individual institutions rather than statewide. New systems generally cost less than those they replace as many more children are kept within their own family. Although these goals have been made internationally, they are actively being working towards as ref (en)
- Деінституціалізація (також деінституціоналізація, де-інституціоналізація, застосовуються й скорочення Де-І) в сфері захисту прав дітей — це процес реформування системи догляду за дітьми, заснований на принципі найкращих інтересів дитини, визнанні пріоритету та шкоди таких форм догляду як дитячі будинки й інтернати. В ході таких реформ сім'я отримує послуги та допомогу, що сприяє її збереженню і повноцінному дитячому розвитку; усиновлення або сімейні форми альтернативного догляду стають пріоритетом влаштування дітей, що втратили батьківське піклування з причин сирітства, насильства чи ; інституції перепрофільовуються в центри надання спеціалізованих послуг або закриваються. (uk)
|
| foaf:depiction
| |
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| Link from a Wikipage to an external page
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| thumbnail
| |
| has abstract
| - Deinstitutionalisation is the process of reforming child care systems and closing down orphanages and children's institutions, finding new placements for children currently resident and setting up replacement services to support vulnerable families in non-institutional ways. It became common place in many developed countries in the post war period. It has been taking place in Eastern Europe since the fall of communism and is now encouraged by the EU for new entrants. It is also starting to take hold in Africa and Asia although often at individual institutions rather than statewide. New systems generally cost less than those they replace as many more children are kept within their own family. Although these goals have been made internationally, they are actively being working towards as reform and new reforms are put into practice slowly as is fit for each country. (en)
- Деінституціалізація (також деінституціоналізація, де-інституціоналізація, застосовуються й скорочення Де-І) в сфері захисту прав дітей — це процес реформування системи догляду за дітьми, заснований на принципі найкращих інтересів дитини, визнанні пріоритету та шкоди таких форм догляду як дитячі будинки й інтернати. В ході таких реформ сім'я отримує послуги та допомогу, що сприяє її збереженню і повноцінному дитячому розвитку; усиновлення або сімейні форми альтернативного догляду стають пріоритетом влаштування дітей, що втратили батьківське піклування з причин сирітства, насильства чи ; інституції перепрофільовуються в центри надання спеціалізованих послуг або закриваються. В розвинених країнах цей процес стартував у середині ХХ століття і полягав у поступовій відмові від великих дитячих інституцій, одночасно з розвитком усиновлення, нових (як правило, сімейних) форм тимчасового влаштування дітей та послуг з підтримки вразливих сімей. На сьогодні описана вище модель стала загальноприйнятою для розвинених країн: абсолютна більшість сиріт виховуються в родинах родичів або усиновлені, завдяки розвиненим доступним послугам у громадах стало не прийнятим віддавати дітей в інституції. Більше того, практика міжнародного усиновлення показує, що сім'ї з країн Заходу приймають до себе дітей навіть із інвалідністю й важкими ураженнями здоров'я. Процес поширюється також у Латинській Америці, Африці і Азії, хоча частіше торкається окремих установ, ніж цілих країн або регіонів. У Східній Європі можливості для деінституціалізації з'явилися після падіння комунізму, реформи в цьому напрямі заохочуються ЄС для нових країн-учасниць і кандидатів. (uk)
|
| gold:hypernym
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
| is Wikipage redirect
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)