This HTML5 document contains 372 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

PrefixNamespace IRI
dbpedia-nohttp://no.dbpedia.org/resource/
rdfhttp://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
dbpedia-jahttp://ja.dbpedia.org/resource/
n91http://lt.dbpedia.org/resource/
n89http://d-nb.info/gnd/11858992X/about/
dbpedia-ochttp://oc.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pnbhttp://pnb.dbpedia.org/resource/
dbpedia-lahttp://la.dbpedia.org/resource/
dbphttp://dbpedia.org/property/
dbpedia-eohttp://eo.dbpedia.org/resource/
dbpedia-svhttp://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nlhttp://nl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kuhttp://ku.dbpedia.org/resource/
dbpedia-behttp://be.dbpedia.org/resource/
n66https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-trhttp://tr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-plhttp://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cahttp://ca.dbpedia.org/resource/
n84http://dbpedia.org/resource/File:
dbohttp://dbpedia.org/ontology/
n67http://ckb.dbpedia.org/resource/
dbpedia-elhttp://el.dbpedia.org/resource/
n54http://jv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-afhttp://af.dbpedia.org/resource/
dbpedia-rohttp://ro.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zhhttp://zh.dbpedia.org/resource/
foafhttp://xmlns.com/foaf/0.1/
n8http://viaf.org/viaf/
n11http://sco.dbpedia.org/resource/
dbchttp://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-skhttp://sk.dbpedia.org/resource/
n28http://lv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-glhttp://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pthttp://pt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-mrhttp://mr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-alshttp://als.dbpedia.org/resource/
n59http://tg.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ukhttp://uk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-dehttp://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-iohttp://io.dbpedia.org/resource/
dbpedia-anhttp://an.dbpedia.org/resource/
xsdhhttp://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-brhttp://br.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kohttp://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-shhttp://sh.dbpedia.org/resource/
n79http://tl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-gahttp://ga.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ithttp://it.dbpedia.org/resource/
n83http://ast.dbpedia.org/resource/
n23https://books.google.com/
dbpedia-simplehttp://simple.dbpedia.org/resource/
n61http://mg.dbpedia.org/resource/
n40http://azb.dbpedia.org/resource/
n50http://ceb.dbpedia.org/resource/
dbpedia-idhttp://id.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nnhttp://nn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cshttp://cs.dbpedia.org/resource/
dbpedia-bghttp://bg.dbpedia.org/resource/
n41http://tt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-huhttp://hu.dbpedia.org/resource/
dcthttp://purl.org/dc/terms/
n102http://ta.dbpedia.org/resource/
provhttp://www.w3.org/ns/prov#
dbpedia-hehttp://he.dbpedia.org/resource/
n101http://scn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-frhttp://fr.dbpedia.org/resource/
n99http://su.dbpedia.org/resource/
wikidatahttp://www.wikidata.org/entity/
n70http://arz.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hrhttp://hr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kahttp://ka.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eshttp://es.dbpedia.org/resource/
n92http://ml.dbpedia.org/resource/
dbpedia-vihttp://vi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-srhttp://sr.dbpedia.org/resource/
n32http://uz.dbpedia.org/resource/
dbthttp://dbpedia.org/resource/Template:
n31http://ba.dbpedia.org/resource/
n63http://ur.dbpedia.org/resource/
dbrhttp://dbpedia.org/resource/
dbpedia-swhttp://sw.dbpedia.org/resource/
n44http://d-nb.info/gnd/
rdfshttp://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-euhttp://eu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-azhttp://az.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ishttp://is.dbpedia.org/resource/
wikipedia-enhttp://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-arhttp://ar.dbpedia.org/resource/
owlhttp://www.w3.org/2002/07/owl#
dbpedia-dahttp://da.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fihttp://fi.dbpedia.org/resource/
n35http://bn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-slhttp://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kkhttp://kk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fahttp://fa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-thhttp://th.dbpedia.org/resource/
dbpedia-mkhttp://mk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ruhttp://ru.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fyhttp://fy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sqhttp://sq.dbpedia.org/resource/
n12http://bs.dbpedia.org/resource/
n47http://hy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-mshttp://ms.dbpedia.org/resource/
n53http://hi.dbpedia.org/resource/
Subject Item
dbr:Umayyad_dynasty
rdfs:label
Califat omeyyade de Damas بنو أمية (قبيلة) Омейядський халіфат Омейяды Umayyaderna Califfato omayyade Umayyad dynasty Omajjaden Califato Omeya 倭马亚王朝 ウマイヤ朝 Χαλιφάτο των Ομεϋαδών Omeyyades Califado Omíada Banu Umayya Omeiatar Kalifa-herria Umajadoj Umajjadzi Cailifeacht Umayyad Омейяди Umajida Kaliflando Omeiatarren dinastia Umajjovci الدولة الأموية Dinasti Umayyah Омейядский халифат Kekhalifahan Umayyah Umayyaden Omeies 우마이야 왕조
rdfs:comment
بنو أمية هم إحدى فروع قبيلة قريش الكنانية ، وكانوا من أهم الأفخاذ ذات السيادة والنفوذ في مكة، وهم أول أسرة مسلمة حاكمة في تاريخ الإسلام، حكموا الدولة الأموية وعاصمتها دمشق ما بين عام 661م إلى 750م، وأسسوا لهم دولة في الأندلس عاصمتها قرطبة. Le Califat omeyyade (en arabe : الخلافة الأموية / al-ḵilāfa al-umawiyya) était le deuxième des quatre califats majeurs établis après la mort de Muhammad. Le califat était gouverné par la dynastie des Omeyyades (en arabe : اَلأُمَوِيُّون / al-Oumawiyyūn, ou بَنُو أُمَيَّة / banū Umayya, "les enfants d’Umayya"), le clan le plus puissant de la tribu mecquoise des Quraych. Le troisième calife, Othmân ibn Affân (au pouvoir de 644 à 656), appartenait à ce clan. En 676, Muʿāwiya ibn ʾAbī Sufyān, gouverneur de Syrie, devenu le sixième calife à l'issue de la première fitna, instaure la succession dynastique et héréditaire, écartant ainsi du choix du calife la famille élargie du prophète. Après la mort de Muʿāwiya au printemps 680, l'opposition à la succession dynastique a entraîné une deuxième fitn Омейя́ды (араб. الأمويون‎), или бану Умайя ‏(араб. بنو أمية‎), — династия халифов, основанная Муавией в 661 году. Омейяды Суфьянидской и Марванидской ветвей правили в Дамасском халифате до середины VIII века. В 750 году в результате восстания Абу Муслима их династия была свергнута Аббасидами, а все Омейяды были уничтожены, кроме внука халифа Хишама Абд ар-Рахмана Абд ар-Рахмана I, основавшего династию в Испании (Кóрдовский эмират). Основателем династии был Омайя ибн Абдшамс, сын Абдшамса ибн Абдманафа и двоюродный брат Абдулмутталиба. Абдшамс и Хашим были братьями-близнецами. La Umajadoj, ankaŭ Umajidoj aŭ Omajadoj (arabe بنو أمية Banū Umajja aŭ الأمويون al-Umaŭijjūn; perse امویان Omaviyân; turke Emevi) estis reĝa familio de la araba popolo kiu regis unue en la Umajida Kaliflando, en Oriento, kun ĉefurbo en Damasko, kaj poste en la kaliflando de Kordovo, en Al-Andalus, kun ĉefurbo en Kordovo. La Umajadoj estis klano de la tribo Kurajŝo, de Mekko, al kiu apartenis Mahometo. La prapatro kiu nomigas la familion, , estis nevo de , praavo de Mahometo. Омейя́дский халифа́т (араб. الخلافة الأموية‎) или Дама́сский халифа́т — феодальное государство, существовавшее с 661 по 750 год. Правящая династия — Омейяды. Столица находилась в Дамаске. Глава государства — халиф. В его руках была сосредоточена духовная и светская власть, которая передавалась по наследству. Официальный язык — арабский. Валюта — золотой динар и серебряный дирхем. Umajjovci, též Omájovci, byli první dynastie chalífů vládnoucí arabskému chalífátu v letech 661 až 750. Navázali na výboje v době volených chalífů a vytvořili říši sahající od povodí řeky Indu po Atlantský oceán, od Jemenu po Kavkaz a střední Asii. Sídelním městem Umajjovců byl Damašek. Samotná dynastie se dělila na rodové větve Sufjánovců vládnoucí v letech 661–683 a Marvánovců vládnoucí v letech 683–750. Roku 747 vypuklo rozsáhlé povstání iniciované šíity, které způsobilo pád dynastie Umajjovců a přivedlo k nejvyšší moci v chalífátu Abbásovce. The Banu Umayya (Arabic: بَنُو أُمَيَّةَ‎, romanized: Banū Umayya, lit. 'Sons of Umayya') or Umayyads (الأمويون), were the ruling family of the Islamic caliphate between 661 and 750 and later of Islamic Spain between 756 and 1031. In the pre-Islamic period, they were a prominent clan of the Meccan tribe of Quraysh, descended from Umayya ibn Abd Shams. Despite staunch opposition to the Islamic prophet Muhammad, the Umayyads embraced Islam before the latter's death in 632. A member of the clan, Uthman, went on to become the third Rashidun caliph in 644–656, while other members held various governorships. One of these governors, Mu'awiya I, after the assassination of Ali ibn Abi talib in 661 and established the Umayyad Caliphate with its capital in Damascus, Syria. This marked the beginning o Banu Umayyah (bahasa Arab: بَنُو أُمَيَّة, translit. Banū Umayya‎) atau Umayyah (الأمويون), adalah keluarga pemerintahan kekhalifahan Islam antara 661 dan 750 dan kemudian Islam Spanyol antara 756 dan 1031. Pada masa pra-Islam, mereka adalah banu menonjol dari suku yang diturunkan dari . Disamping perlawanan kuat terhadap nabi Islam Muhammad, Umayyah memeluk Islam sebelum kematian sang nabi pada 632. SEorang anggota dari banu tersebut, Utsman, menjadi khalifah Rashidun ketiga pada 644–656, sementara anggota lainnya memegang berbagai jabatan gubernur. Salah satu gubernurnya, , memenangkan pada 661 dan mendirikan Kekhalifahan Umayyah dengan ibukota di Damaskus, Suriah. Ini menandai permulaan Dinasti Umayyah, dinasti herediter pertama dalam sejarah Islam, dan satu-satunya dinasti yang berku The Umajida Kaliflando (en araba الخلافة الأموية, transliterumita al-Ĥilāfah al-ʾUmaŭijjah) estis la dua el kvar ĉefaj islamaj kaliflandoj establitaj post la morto de Muhammad. Tiu kaliflando estis centrita ĉirkaŭ la Umajida dinastio (en araba الأمويون, al-ʾUmawiyyūn, aŭ بنو أمية, Banū ʾUmayya, "filoj de "), devena el Mekko. La Umajida familio venis al povo kun la tria kalifo, Uthman ibn Affan (r. 644–656), sed la Umajida reĝimo estis fondita de Mŭavija ibn Abi Sufjan, longdaŭra guberniestro de Sirio, post la fino de la en 661 aŭ 41 laŭ Heĝira jaro. Sirio restis la Umajida ĉefa povo-bazo poste, kaj Damasko estis ties ĉefurbo. La Umajidoj pluis la islamajn konkerojn, aligante teritoriojn de Kaŭkazo, Transoksiano, Sindo, Magrebo kaj la Iberia Duoninsulo (Al-Andalus) al la islama mondo. Je t Els Banu Umayya o omeies (en àrab بنو أمية, Banū Umayya) van ser un llinatge àrab que va exercir el poder califal primer a Orient, amb capital a Damasc, i després a Al-Àndalus, amb capital a Còrdova. Califato Omeya o Califato de los omeyas (en árabe, بنو أمية banū umayya o الأمويون al-umawiyyūn; en persa: امویان omaviyân; en turco, emevi) fue un linaje árabe que ejerció el poder de califa, primero en Oriente, con capital en Damasco, y luego en al-Ándalus, con capital en Córdoba. El término omeya proviene de un antepasado de la familia, Umayya. Estrictamente hablando, la dinastía comienza con Mu‘awiya I, y termina con Marwán II, con la Revolución abasí en el 750. Omeiatarren dinastia (arabieraz: بَنُو أُمَيَّة‎, Banū Umayya) edo omeiatarrak (الأمويون) 661 eta 750 artean Kalifa-herrian eta 756 eta 1031 artean Al-Andaluseko Kordobako Kalifa-herrian agintzen zuen dinastia musulmana izan zen. Garai aurreislamikoan, sortutako tribu Quraysh izan zen. Mahomaren aurkariak izan baziren ere, 632an islamera bihurtu ziren eta hamabi urte geroago, familiakoa zen Uthman hirugarren kalifa ortodoxo bilakatu zen. Muawiyah I.ak garaile atera zen eta bere Kalifa-herria sortu zuten Damaskon. Το Χαλιφάτο των Ομεϋαδών (ή "Ομαϋαδών" ή "Ομαγιαδών", 661-750 μ.Χ., αραβικά: الخلافة الأموية) ήταν το δεύτερο από τα τέσσερα μεγάλα ισλαμικά χαλιφάτα που ιδρύθηκαν μετά το θάνατο του Μωάμεθ. Τον πυρήνα του χαλιφάτου αποτελούσε η δυναστεία των Ομεϋαδών, με καταγωγή από τη Μέκκα. Η οικογένεια των Ομεϋαδών είχε πρώτα έρθει στην εξουσία υπό τον τρίτο χαλίφη, Ουθμάν ιμπν Αφφάν (644-656), αλλά το ομεϋαδικό καθεστώς ιδρύθηκε από τον Μωαβία τον Α', επί μακρόν κυβερνήτη της Συρίας, μετά το τέλος του Πρώτου Μουσουλμανικού Εμφύλιου Πολέμου το 661 μ.Χ. Η Συρία παρέμεινε το κύριο φρούριο των Ομεϋαδών έκτοτε, ενώ η Δαμασκός έγινε η πρωτεύουσά τους. I Banū Umayya (in arabo: بنو أمية ‎) erano un clan della tribù dei Quraysh di Mecca, così chiamata a causa di Umayya ibn ʿAbd Shams, figlio adottato da ʿAbd Shams ibn ʿAbd Manāf, da cui prese nome il clan dei Banū ʿAbd Shams dei Quraysh. Dai B. Umayya deriva il nome "Omayyadi", dinastia califfale che regnò a Damasco dal 661 al 750 un califfato, quando fu scalzata dagli Abbasidi, ma che sopravvisse in al-Andalus dall'VIII secolo alla fine del terzo decennio dell'XI secolo, con sua capitale Cordova. Omeiatar Kalifa-herria (arabieraz: بنو أمية‎, Banu Umayyah) Mahoma hil ondoren izandako lau kalifa-herrietatik bigarrena izan zen. Omeiatarren dinastiak zuzendua izan zen, leinuaren sortzailea izan zen. Omeiatarren familia Uthman ibn Affanekin iritsi zen boterera (K. o 644–656), baina omeiatarren erregimena Muawiya ibn Abi Sufyanek sortu zuen ondoren, 661. urtean (Hejiraren ondoko 41. urtean). Nahiz eta omeiatarrak jatorriz Mekakoak izan, Damasko aukeratu zuten hiriburutzat. Hedadurarik zabalena izan zuenean (13.400.000 km2), munduko inperiorik zabalena bilakatu zen. Омейя́дський халіфа́т (араб. الخلافة الأموية‎, Al-Khilāfatu al-ʾUmawiyyah) або Дамаський халіфат — ісламська держава, що існувала з 661 по 750 рік із столицею в Дамаску. Державою керували халіфи з роду Омейядів. Die Umayyaden oder Omajjaden (arabisch بنو أمية banū Umayya oder الأمويون, DMG al-Umawiyyūn) – auch Omayyaden, Omaijaden, Omajaden – waren ein Familienclan des arabischen Stammes der Quraisch aus Mekka, des Stammes, dem auch der Religionsgründer Mohammed entstammte. Angehörige der Familie herrschten von 661 bis 750 n. Chr. als Kalifen von Damaskus aus über das damals noch junge islamische Imperium (siehe auch Liste der Kalifen) und begründeten damit die erste dynastische Herrscherfolge der islamischen Geschichte (siehe Zeittafel islamischer Dynastien). Bei den Umayyaden von Damaskus wird zwischen zwei Linien unterschieden, den Sufyāniden, die sich auf Abū Sufyān ibn Harb zurückführen, und den ab 685 herrschenden Marwāniden, den Nachkommen von Marwān ibn al-Hakam. O Califado Omíada (em árabe: الأمويون / بنو أمية; transl.: Umawiyy; em persa: امویان; transl.: Omaviyân; em turco: Emevi) foi o segundo dos quatro principais califados islâmicos estabelecidos após a morte de Maomé. Era centrado na dinastia Omíada, originários de Meca, Arábia Saudita. A família Omíada havia chegado ao poder durante o governo do terceiro califa, Otomão (r. 644–656), mas o regime omíada foi fundado por Moáuia I, governador de longa data da Síria, após o fim da Primeira Guerra Civil Islâmica em 661 (41 Ano da Hégira). Por conseguinte, a Síria permaneceu como a principal base de poder dos Omíadas, com Damasco como sua capital. Os Omíadas continuaram as conquistas muçulmanas, incorporando no mundo muçulmano o Cáucaso, a Transoxiana, Sinde, Magrebe e a Península Ibérica (chamada Umajjadzi, arab. بنو أمية, – ród arabski, jako dynastia kalifów panujący nad światem islamu w latach 661 do 750, a następnie rządzący w Al-Andalus od roku 756 do 1031. Umayyaderna (arabiska: الأمويون, al-umawiyyūn, eller بنو أمية, banū umayya; turkiska: Emevi) var en arabisk klan av stammen Qureish som liksom profeten Muhammeds klan Hashim hade stamfader. Från den umayyadiska klanen (Banu Umayyad) utvecklades efter den fjärde kalifen Alis död den umayyadiska dynastin (även stavat omajjadiska dynastin), som styrde det islamiska riket på 600–750-talen. Den umayyadiska dynastin gjorde stora erövringar och var de första kaliferna som inte härstammade direkt från profeten Muhammed. Ba an Chailifeacht Umayyad (an Araibis: ٱلْخِلافَةُ ٱلأُمَوِيَّة‎‎, a chiallaíonn. Al-Khilāfatu al-ʾUmawiyyah), dara den ceithre chailifeachtaí mhóra bunaithe tar éis an bháis Muhammad. Омейя́ди (661—750) — перша мусульманська династія халіфів із роду Омейя, засновником якої став Муавія. Омеяди продовжили завойовницькі походи мусульманських армій: було захоплено всю Північну Африку на захід від Єгипту, завойовано Мавераннахр. Військові завоювання дали мусульманській спільноті велику кількість рабів, що призвело до економічного розвитку халіфату. Було досягнуто успіхів і в адміністративно-господарському управлінні. Наприкінці VII ст. на землях Халіфату було проведено грошову реформу, в результаті якої з'явилися нові срібні монети — дирхами. Майже на чотири століття вони стали зразком для всіх наступних грошей ісламських держав і основною «конвертованою валютою» всього цивілізованого світу. Для централізації держави була відновлена поштова служба, створена центральна скарбн Les Omeyyades ou Umayyades (en arabe : الأمويون / al-umawiyyūn ou بنو أمية / banū umayya) sont une dynastie arabe de califes qui gouvernent le monde musulman de 661 à 750. Ils sont originaires de la tribu de Quraych, qui domine La Mecque au temps de Mahomet. Il Califfato Omayyade in arabo: ٱلخلافة ٱلأموية‎, al-Khilāfa al-Umawiyya, fu il secondo dei quattro califfati principali istituiti dopo la morte di Maometto. Il califfato era governato dalla dinastia degli Omayyadi in arabo: ٱلأمويون‎, al-'Umawiyyūn o in arabo: بنو أمية‎, Banū Umayya ("Figli di Umayya"), provenienti dalla Mecca. Il terzo califfo, ʿUthmān b. ʿAffān (644-656), era un membro del clan degli Omayyadi. La famiglia stabilì un dominio ereditario e dinastico con Muʿāwiya ibn Abī Sufyān, governatore di lunga data della Siria, che divenne il quinto califfo dopo la fine della Prima guerra civile musulmana nel 661. Dopo la morte di Muʿāwiya nel 680, i conflitti sulla successione risultarono in una seconda guerra civile e il potere alla fine cadde nelle mani di Marwān I da un altro ramo 우마이야조(아랍어: بنو أمية)는 661년부터 750년까지 아랍 제국을 다스린 첫 번째 이슬람 칼리파 세습왕조이다. 우마이야조는 중앙아시아, 북아프리카, 이베리아 반도에 이르는 넓은 영토를 장악했다. 그러나 이슬람교로 개종한 비아랍인에게 세금을 부과하는 등 차별을 두어 반란이 발생하였다. Bani Umayyah (bahasa Arab: بنو أمية, Banu Umayyah, Dinasti Umayyah) atau Kekhalifahan Umayyah, adalah kekhalifahan Islam pertama setelah masa Khulafaur Rasyidin yang memerintah dari 661 sampai 750 di Jazirah Arab dan sekitarnya (beribu kota di Damaskus); serta dari 756 sampai 1031 di Cordoba, Spanyol sebagai Kekhalifahan Cordoba. Nama dinasti ini dirujuk kepada Umayyah bin 'Abd asy-Syams, kakek buyut dari khalifah pertama Bani Umayyah, yaitu Muawiyah bin Abu Sufyan atau kadangkala disebut juga dengan Muawiyah I. ウマイヤ朝(ウマイヤちょう 、アラビア語: بنو أمية‎、Banu Umayya)は、イスラム史上最初の世襲イスラム王朝(661年 - 750年)。 倭马亚王朝(阿拉伯语:أمويون‎),或譯為伍麦叶王朝、奧米雅王朝、奧瑪雅王朝,在古中國《旧唐书》中被稱為白衣大食,是由倭马亚家族统治的哈里发国,是阿拉伯帝国的第一个世袭王朝。在伊斯兰教最初的四位哈里发(即所谓“纯洁的哈里发”或“正统哈里发”)的执政结束之后,由阿拉伯帝国的叙利亚总督穆阿维叶建立。公元661年至750年期間,该王朝是穆斯林世界的主要统治者。 الدولة الأموية أو الخِلافَةُ الأُمَوِيَّةُ أو دولة بني أمية (41 - 132 هـ / 662 - 750 م) هي أكبر دولة وثاني خلافة في تاريخ الإسلام، وواحدةٌ من أكبر الدُّوَلِ الحاكِمة في التاريخ. كان بنو أمية أُولى الأسر المسلمة الحاكمة، إذ حكموا من سنة 41 هـ (662 م) إلى 132 هـ (750 م)، وكانت عاصمة الدولة في مدينة دمشق. بلغت الدولة الأموية ذروة اتساعها في عهد الخليفة العاشر هشام بن عبد الملك، إذ امتدت حدودها من أطراف الصين شرقاً حتى جنوب فرنسا غرباً، وتمكنت من فتح أفريقية والمغرب والأندلس وجنوب الغال والسند وما وراء النهر. De Omajjaden (of Omayyaden, Oemayyaden, Umayyaden, Banu Umayya) vormden een dynastie die van 661 tot 750 het Arabische Rijk bestuurde. De Omajjaden waren van oorsprong een belangrijke clan uit Mekka en werden binnen de islamitische wereld de belangrijkste clan. In totaal regeerden veertien leden van de clan als kalief over de toenmalige islamitische wereld. Nadat de Omajjaden in 750 verslagen waren door de Abbasiden, zette de gevluchte prins Abd al-Rahman I de dynastie voort in Spanje tot 1027.
foaf:isPrimaryTopicOf
wikipedia-en:Umayyad_dynasty
dct:subject
dbc:Arab_dynasties dbc:Muslim_family_trees dbc:Umayyad_dynasty
dbo:wikiPageID
40124159
dbo:wikiPageRevisionID
986337254
dbo:wikiPageWikiLink
dbr:Iraq dbr:Levant dbr:Marwan_I dbr:Umayyad_conquest_of_Hispania dbr:Yemen dbr:Harb_ibn_Umayya dbr:Religion_in_pre-Islamic_Arabia dbr:Umayyad_Caliphate dbr:Plague_of_Amwas dbr:Abd_Shams_ibn_Abd_Manaf dbr:Affan_ibn_Abi_al-As dbr:Abd_Manaf_ibn_Qusai dbr:Abu_Muhammad_al-Sufyani dbr:Hashim_ibn_Abd_Manaf dbr:Amr_ibn_Hishām dbr:Kitab_al-Aghani dbr:Second_Fitna dbr:Caliphate_of_Córdoba dbr:Kaaba dbr:Caliphate dbr:Abbasid_dynasty dbr:Abd_al-Rahman_I dbr:Basra dbr:Banu_Hashim dbr:Abbasid_Revolution dbr:Battle_of_the_Camel dbr:Medina dbr:History_of_Islam dbr:Abu_al-As_ibn_Umayya dbr:Damascus dbr:Umayya_ibn_Abd_Shams dbr:Muawiya_II dbr:Muawiyah_I dbr:Jund_Dimashq dbr:Jund_al-Urdunn dbr:Hisham_ibn_Abd_al-Malik dbr:Kufa dbr:Al-Andalus dbr:Hammudid_dynasty dbr:Battle_of_Uhud dbr:Khawarij dbr:Yazid_ibn_Abi_Sufyan dbr:Qaid dbr:Early_Muslim_conquests dbr:Zubayr_ibn_al-Awam dbr:Muhajirun dbr:Qays–Yaman_rivalry dbr:Battle_of_the_Trench dbr:Mecca dbr:Muslim_conquest_of_the_Levant dbr:Muslim_conquest_of_the_Maghreb dbr:Ansar_(Islam) dbr:Muslim_conquest_of_Transoxiana dbr:Battle_of_Badr dbr:Muslim_conquests_in_the_Indian_subcontinent dbr:Battle_of_Siffin dbc:Muslim_family_trees dbr:Omar dbr:Conquest_of_Mecca dbc:Arab_dynasties dbr:Abu_Bakr dbr:Khalid_ibn_Sa'id dbr:Giorgio_Levi_Della_Vida dbr:Calid dbr:Jund_Filastin dbr:Bilad_al-Sham dbr:Abu_al-Faraj_al-Isfahani dbr:Ali dbr:Al-Hakam_ibn_Abi_al-As dbr:Alchemy dbr:Uqba_ibn_Abi_Mu'ayt dbr:Muhammad dbr:Abu_Ubaidah_ibn_al-Jarrah dbr:Elective_monarchy dbr:Upper_Mesopotamia dbr:Yazid_I dbr:Emirate_of_Córdoba n84:Umayads.gif dbr:Pre-Islamic_Arabia dbr:Abd_al-Rahman_III dbr:Rashidun dbr:Rashidun_Caliphate dbr:Banu_Makhzum dbr:Tribes_of_Arabia dbr:Abu_Sufyan_ibn_Harb dbr:Bedouin dbr:Taifa dbr:Córdoba,_Spain dbr:Shura dbr:Uthman dbr:Alids dbr:Utba_ibn_Abi_Sufyan dbr:Talhah dbr:Jund_Hims dbr:Banu_Abd-Shams dbr:Marwan_II dbr:Banu_Kalb dbr:Himyarite_Kingdom dbr:Islam dbr:Attab_ibn_Asid dbr:Sa'id_ibn_al-As dbc:Umayyad_dynasty dbr:Quraysh dbr:Al-Walid_ibn_Uqba
dbo:wikiPageExternalLink
n23:books%3Fid=KNczPUUdTbsC n23:books%3Fid=l5__AwAAQBAJ n23:books%3Fid=Wux0lWbxs1kC n23:books%3Fid=v1dwdBDDjcUC n23:books%3Fid=2QKBUwBUWWkC n23:books%3Fid=kd3lefd9HO0C&pg=PA21%7Cplainurl=y
owl:sameAs
dbpedia-he:בית_אומיה n8:280131872 dbpedia-vi:Nhà_Omeyyad wikidata:Q45646 n11:Umayyad_Caliphate n12:Emevije dbpedia-fa:خلافت_اموی dbpedia-it:Califfato_omayyade dbpedia-ar:بنو_أمية_(قبيلة) dbpedia-ru:Омейядский_халифат dbpedia-sq:Emevitët dbpedia-fr:Omeyyades dbpedia-be:Амеяды dbpedia-sl:Omajadi dbpedia-is:Umayya-kalífadæmið dbpedia-sk:Umajjovci n12:Emevijski_halifat dbpedia-ku:Umeye dbpedia-el:Χαλιφάτο_των_Ομεϋαδών dbpedia-sh:Omejadski_Kalifat dbpedia-sl:Omajadski_kalifat n28:Umajādu_kalifāts dbpedia-hr:Omejidi dbpedia-az:Əməvilər_xilafəti n31:Өмәүиҙәр_хәлифәлеге n32:Umaviylar dbpedia-de:Umayyaden dbpedia-sv:Umayyaderna n35:উমাইয়া_খিলাফত dbpedia-sw:Wamuawiya dbpedia-ar:الدولة_الأموية dbpedia-br:Omeyad dbpedia-id:Dinasti_Umayyah dbpedia-io:Umayada_kalifio n40:اومویلر_خیلافتی n41:Өмәвиләр_хәлифәте n44:11858992X dbpedia-no:Umajjadene dbpedia-an:Omeya dbpedia-fr:Califat_omeyyade_de_Damas dbpedia-it:Banu_Umayya n47:Օմայյան_խալիֆայություն dbpedia-mk:Омејади dbpedia-eo:Umajadoj n50:Dinastiyang_Omeya dbpedia-oc:Califat_Omeia n47:Օմայաններ dbpedia-pl:Umajjadzi n53:उमय्यद n54:Bani_Umayah n35:বনু_উমাইয়া dbpedia-ka:ომაიანთა_სახალიფო dbpedia-id:Kekhalifahan_Umayyah dbpedia-sr:Омејадски_калифат dbpedia-nl:Omajjaden dbpedia-gl:Dinastía_Omeia n59:Хилофати_Умавиён dbpedia-hr:Omejidski_kalifat dbpedia-be:Амеядскі_халіфат dbpedia-th:รัฐเคาะลีฟะฮ์อุมัยยะฮ์ n61:Kalifaty_Omaiada dbpedia-az:Əməvilər dbpedia-uk:Омейяди n63:دولت_امویہ wikidata:Q8575586 dbpedia-la:Caliphatus_Omayadarum dbpedia-bg:Омаядски_халифат n66:4ENxD n67:دەوڵەتی_ئەمەوی dbpedia-tr:Emevîler dbpedia-da:Umayyader dbpedia-bg:Умаяди n70:الامويين dbpedia-pt:Califado_Omíada dbpedia-fy:Omajaden dbpedia-fa:امویان dbpedia-hu:Omajjádok dbpedia-nn:Omajadekalifatet dbpedia-simple:Umayyad_Caliphate dbpedia-ga:Cailifeacht_Umayyad dbpedia-fi:Umaijadien_kalifaatti dbpedia-mr:उमायद_खिलाफत n79:Dinastiyang_Omeya dbpedia-ms:Kerajaan_Bani_Umaiyah dbpedia-pnb:اموی_خلافت dbpedia-cs:Umajjovci dbpedia-ka:ომაიანები n83:Califatu_Omeya dbpedia-es:Califato_Omeya dbpedia-eu:Omeiatar_Kalifa-herria dbpedia-ro:Califatul_Omeiad dbpedia-ca:Omeies n89:rdf dbpedia-kk:Умәйя_әулеті n63:بنو_امیہ dbpedia-uk:Омейядський_халіфат n91:Omejadų_kalifatas n92:ഉമവി_ഖിലാഫത്ത് dbpedia-sr:Омејади dbpedia-ko:우마이야_왕조 dbpedia-eu:Omeiatarren_dinastia n83:Dinastía_Omeya n8:69722088 dbpedia-ja:ウマイヤ朝 dbpedia-ru:Омейяды dbpedia-af:Omajjadiese_Kalifaat dbpedia-eo:Umajida_Kaliflando n99:Bani_Umayyah dbpedia-als:Umayyaden n101:Omayyadi n53:उमय्यद_ख़िलाफ़त n102:உமையா_கலீபகம் dbpedia-zh:倭马亚王朝
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbt:S-end dbt:S-new dbt:S-non dbt:S-bef dbt:S-aft dbt:S-start dbt:S-ttl dbt:Redirect dbt:Umayyad_Caliphate_topics dbt:Umayyads dbt:The_Arab_Kingdom_and_its_Fall dbt:Reflist dbt:Refbegin dbt:Refend dbt:Reign dbt:Google_Books dbt:Clans_of_Quraysh dbt:Sfn dbt:Main dbt:S-imperialhouse dbt:Cite_book dbt:EI2 dbt:Short_description dbt:The_History_of_al-Tabari dbt:Legend
dbp:article
Banu Umayya Umayyad Caliphate Kuraysh
dbp:first
Giorgio Levi W. Montgomery G. R.
dbp:last
Della Vida Hawting Watt
dbp:pages
434 841 837
dbp:title
Ruling house of the Emirate of Córdoba Ruling house of the Caliphate of Córdoba Caliphate dynasty
dbp:volume
5 10 9
dbp:years
--05-15 1026 --01-16 --08-06 1023
dbp:authorLink
Giorgio Levi Della Vida William Montgomery Watt Gerald R. Hawting
dbo:abstract
De Omajjaden (of Omayyaden, Oemayyaden, Umayyaden, Banu Umayya) vormden een dynastie die van 661 tot 750 het Arabische Rijk bestuurde. De Omajjaden waren van oorsprong een belangrijke clan uit Mekka en werden binnen de islamitische wereld de belangrijkste clan. In totaal regeerden veertien leden van de clan als kalief over de toenmalige islamitische wereld. Nadat de Omajjaden in 750 verslagen waren door de Abbasiden, zette de gevluchte prins Abd al-Rahman I de dynastie voort in Spanje tot 1027. Els Banu Umayya o omeies (en àrab بنو أمية, Banū Umayya) van ser un llinatge àrab que va exercir el poder califal primer a Orient, amb capital a Damasc, i després a Al-Àndalus, amb capital a Còrdova. 우마이야조(아랍어: بنو أمية)는 661년부터 750년까지 아랍 제국을 다스린 첫 번째 이슬람 칼리파 세습왕조이다. 우마이야조는 중앙아시아, 북아프리카, 이베리아 반도에 이르는 넓은 영토를 장악했다. 그러나 이슬람교로 개종한 비아랍인에게 세금을 부과하는 등 차별을 두어 반란이 발생하였다. Banu Umayyah (bahasa Arab: بَنُو أُمَيَّة, translit. Banū Umayya‎) atau Umayyah (الأمويون), adalah keluarga pemerintahan kekhalifahan Islam antara 661 dan 750 dan kemudian Islam Spanyol antara 756 dan 1031. Pada masa pra-Islam, mereka adalah banu menonjol dari suku yang diturunkan dari . Disamping perlawanan kuat terhadap nabi Islam Muhammad, Umayyah memeluk Islam sebelum kematian sang nabi pada 632. SEorang anggota dari banu tersebut, Utsman, menjadi khalifah Rashidun ketiga pada 644–656, sementara anggota lainnya memegang berbagai jabatan gubernur. Salah satu gubernurnya, , memenangkan pada 661 dan mendirikan Kekhalifahan Umayyah dengan ibukota di Damaskus, Suriah. Ini menandai permulaan Dinasti Umayyah, dinasti herediter pertama dalam sejarah Islam, dan satu-satunya dinasti yang berkuasa di seluruh dunia Islam pada masanya. I Banū Umayya (in arabo: بنو أمية ‎) erano un clan della tribù dei Quraysh di Mecca, così chiamata a causa di Umayya ibn ʿAbd Shams, figlio adottato da ʿAbd Shams ibn ʿAbd Manāf, da cui prese nome il clan dei Banū ʿAbd Shams dei Quraysh. Dai B. Umayya deriva il nome "Omayyadi", dinastia califfale che regnò a Damasco dal 661 al 750 un califfato, quando fu scalzata dagli Abbasidi, ma che sopravvisse in al-Andalus dall'VIII secolo alla fine del terzo decennio dell'XI secolo, con sua capitale Cordova. ウマイヤ朝(ウマイヤちょう 、アラビア語: بنو أمية‎、Banu Umayya)は、イスラム史上最初の世襲イスラム王朝(661年 - 750年)。 The Banu Umayya (Arabic: بَنُو أُمَيَّةَ‎, romanized: Banū Umayya, lit. 'Sons of Umayya') or Umayyads (الأمويون), were the ruling family of the Islamic caliphate between 661 and 750 and later of Islamic Spain between 756 and 1031. In the pre-Islamic period, they were a prominent clan of the Meccan tribe of Quraysh, descended from Umayya ibn Abd Shams. Despite staunch opposition to the Islamic prophet Muhammad, the Umayyads embraced Islam before the latter's death in 632. A member of the clan, Uthman, went on to become the third Rashidun caliph in 644–656, while other members held various governorships. One of these governors, Mu'awiya I, after the assassination of Ali ibn Abi talib in 661 and established the Umayyad Caliphate with its capital in Damascus, Syria. This marked the beginning of the Umayyad dynasty, the first hereditary dynasty in the history of Islam, and the only one to rule over the entire Islamic world of its time. The Sufyanid line founded by Mu'awiya failed in 683 and Umayyad authority was challenged in the Second Muslim Civil War, but the dynasty ultimately prevailed under Marwan I, who founded the Marwanid line of Umayyad caliphs. The Umayyads drove on the early Muslim conquests, including North Africa, Spain, Central Asia, and Sindh, but the constant warfare exhausted the state's military resources, while Alid revolts and tribal rivalries weakened the regime from within. Finally, in 750 the Abbasid Revolution overthrew Caliph Marwan II and massacred most of the family. One of the survivors, Abd al-Rahman, a grandson of Caliph Hisham ibn Abd al-Malik, escaped to Muslim Spain (al-Andalus), where he founded the Umayyad Emirate of Córdoba, which Abd al-Rahman III elevated to the status of a caliphate in 929. After a brief golden era, the Caliphate of Córdoba disintegrated into several independent taifa kingdoms in 1031, thus marking a definitive end to the Umayyad dynasty. Umayyaderna (arabiska: الأمويون, al-umawiyyūn, eller بنو أمية, banū umayya; turkiska: Emevi) var en arabisk klan av stammen Qureish som liksom profeten Muhammeds klan Hashim hade stamfader. Från den umayyadiska klanen (Banu Umayyad) utvecklades efter den fjärde kalifen Alis död den umayyadiska dynastin (även stavat omajjadiska dynastin), som styrde det islamiska riket på 600–750-talen. Den umayyadiska dynastin gjorde stora erövringar och var de första kaliferna som inte härstammade direkt från profeten Muhammed. Umayyadernas dynasti grundades av Muawiya I. Muawiyah var guvernör i Syrien under den tredje kalifen Usman ibn Affan och efter mordet på Usman ledde Muawiyah en revolt mot efterträdaren Ali ibn Abi Talib. Efter Slaget vid Siffin hade de kommit överens om att dela det muslimska imperiet mellan sig när Ali blev mördad och Muawiyah kunde därför utropa sig till ensam kalif över den muslimska världen. Detta blev början på den umayyadiska dynastin som flyttade imperiets huvudstad till Damaskus. Vid Poitiers i Frankrike utkämpades 732 den drabbning då arabernas framryckande i Europa för alltid slogs tillbaka av Karl Martell och frankerna. Umayyaderna störtades 750 av abbasiderna efter förlusten i slaget vid Zab och de flesta umayyader blev mördade. En av prinsarna, Abd ar-Rahman I, tog dock över de muslimska områdena i Spanien och grundade en ny umayyadisk dynasti där, med Córdoba som huvudstad. Det var först ett emirat med blev senare Kalifatet Córdoba. Omeiatar Kalifa-herria (arabieraz: بنو أمية‎, Banu Umayyah) Mahoma hil ondoren izandako lau kalifa-herrietatik bigarrena izan zen. Omeiatarren dinastiak zuzendua izan zen, leinuaren sortzailea izan zen. Omeiatarren familia Uthman ibn Affanekin iritsi zen boterera (K. o 644–656), baina omeiatarren erregimena Muawiya ibn Abi Sufyanek sortu zuen ondoren, 661. urtean (Hejiraren ondoko 41. urtean). Nahiz eta omeiatarrak jatorriz Mekakoak izan, Damasko aukeratu zuten hiriburutzat. Hedadurarik zabalena izan zuenean (13.400.000 km2), munduko inperiorik zabalena bilakatu zen. Омейя́ды (араб. الأمويون‎), или бану Умайя ‏(араб. بنو أمية‎), — династия халифов, основанная Муавией в 661 году. Омейяды Суфьянидской и Марванидской ветвей правили в Дамасском халифате до середины VIII века. В 750 году в результате восстания Абу Муслима их династия была свергнута Аббасидами, а все Омейяды были уничтожены, кроме внука халифа Хишама Абд ар-Рахмана Абд ар-Рахмана I, основавшего династию в Испании (Кóрдовский эмират). Основателем династии был Омайя ибн Абдшамс, сын Абдшамса ибн Абдманафа и двоюродный брат Абдулмутталиба. Абдшамс и Хашим были братьями-близнецами. Umajjovci, též Omájovci, byli první dynastie chalífů vládnoucí arabskému chalífátu v letech 661 až 750. Navázali na výboje v době volených chalífů a vytvořili říši sahající od povodí řeky Indu po Atlantský oceán, od Jemenu po Kavkaz a střední Asii. Sídelním městem Umajjovců byl Damašek. Samotná dynastie se dělila na rodové větve Sufjánovců vládnoucí v letech 661–683 a Marvánovců vládnoucí v letech 683–750. Roku 747 vypuklo rozsáhlé povstání iniciované šíity, které způsobilo pád dynastie Umajjovců a přivedlo k nejvyšší moci v chalífátu Abbásovce. Омейя́ди (661—750) — перша мусульманська династія халіфів із роду Омейя, засновником якої став Муавія. Омеяди продовжили завойовницькі походи мусульманських армій: було захоплено всю Північну Африку на захід від Єгипту, завойовано Мавераннахр. Військові завоювання дали мусульманській спільноті велику кількість рабів, що призвело до економічного розвитку халіфату. Було досягнуто успіхів і в адміністративно-господарському управлінні. Наприкінці VII ст. на землях Халіфату було проведено грошову реформу, в результаті якої з'явилися нові срібні монети — дирхами. Майже на чотири століття вони стали зразком для всіх наступних грошей ісламських держав і основною «конвертованою валютою» всього цивілізованого світу. Для централізації держави була відновлена поштова служба, створена центральна скарбниця та державний архів (диван аль-хатім). Проте водночас всередині халіфату росло невдоволення правлінням Омеядів. Їх звинувачували в пристрасті до розкоші, в нехтуванні ісламом. Головною силою опозиції виступали шиїти, звинувачуючи Омеядів у незаконному правлінні. Вимоги шиїтів підтримували арабські племена Іраку і набожні мединці. Зросло назадоволення неарабського населення, особливо — торговельних партнерів арабських племен. У результаті Омеядів було скинуто, але плодами цієї перемоги скористались Аббасиди — фактичні організатори антиомеядівського повстання, яким керував Абу Муслім. Один з небагатьох уцілілих від поголовного винищення член сім'ї Омеядів, Абдаррахман ібн Муавія, втік до Іспанії, де йому вдалося 756 року заснувати нову гілку династії Омеядів. Bani Umayyah (bahasa Arab: بنو أمية, Banu Umayyah, Dinasti Umayyah) atau Kekhalifahan Umayyah, adalah kekhalifahan Islam pertama setelah masa Khulafaur Rasyidin yang memerintah dari 661 sampai 750 di Jazirah Arab dan sekitarnya (beribu kota di Damaskus); serta dari 756 sampai 1031 di Cordoba, Spanyol sebagai Kekhalifahan Cordoba. Nama dinasti ini dirujuk kepada Umayyah bin 'Abd asy-Syams, kakek buyut dari khalifah pertama Bani Umayyah, yaitu Muawiyah bin Abu Sufyan atau kadangkala disebut juga dengan Muawiyah I. Le Califat omeyyade (en arabe : الخلافة الأموية / al-ḵilāfa al-umawiyya) était le deuxième des quatre califats majeurs établis après la mort de Muhammad. Le califat était gouverné par la dynastie des Omeyyades (en arabe : اَلأُمَوِيُّون / al-Oumawiyyūn, ou بَنُو أُمَيَّة / banū Umayya, "les enfants d’Umayya"), le clan le plus puissant de la tribu mecquoise des Quraych. Le troisième calife, Othmân ibn Affân (au pouvoir de 644 à 656), appartenait à ce clan. En 676, Muʿāwiya ibn ʾAbī Sufyān, gouverneur de Syrie, devenu le sixième calife à l'issue de la première fitna, instaure la succession dynastique et héréditaire, écartant ainsi du choix du calife la famille élargie du prophète. Après la mort de Muʿāwiya au printemps 680, l'opposition à la succession dynastique a entraîné une deuxième fitna et le pouvoir est finalement tombé entre les mains des marwanides, une autre branche du clan omeyyade. Par la suite, la Syrie est restée la principale base de pouvoir des Omeyyades, et Damas a été leur capitale. Les Omeyyades ont continué les conquêtes musulmanes, incorporant la Transoxiane, le Sind, le Maghreb, la péninsule ibérique (Al-Andalus) et la Septimanie au monde musulman. Le califat omeyyade couvrait, à son apogée, un territoire de 11 100 000 km2, où vivait plus de 33 millions de personnes (plus de 14% de la population mondiale), ce qui en fait l’un des plus grands empires de l’histoire, tant en termes de superficie que de proportion de la population mondiale. La dynastie fut finalement renversée par une rébellion menée par les Abbassides en 750. Les survivants de la dynastie s’établirent à Cordoue sous la forme d’un émirat puis d’un califat, qui perdura jusqu’en 1031. Le califat omeyyade régnait sur une vaste population multiethnique et multiculturelle. Les chrétiens, qui constituaient encore la majorité de la population califale, et les juifs étaient autorisés à pratiquer leur propre religion, mais devaient payer un impôt par tête (la djizîa) dont les musulmans arabes étaient exemptés. Il y avait, cependant, la zakât, un impôt proportionnel payé uniquement par les musulmans, qui était explicitement réservée à divers programmes d'État-providence. Des positions éminentes étaient occupées par des chrétiens, dont certains appartenaient à des familles qui avaient servi dans les gouvernements romains. L’emploi des chrétiens s’inscrivait dans le cadre d’une politique plus large d’accommodements religieux, rendue nécessaire par la présence de grandes populations chrétiennes dans les provinces conquises, comme en Syrie. Cette politique a également renforcé la popularité de Muʿāwiya (surtout auprès des dhimmis) et a consolidé la Syrie comme la base de son pouvoir. Les Omeyyades ou Umayyades (en arabe : الأمويون / al-umawiyyūn ou بنو أمية / banū umayya) sont une dynastie arabe de califes qui gouvernent le monde musulman de 661 à 750. Ils sont originaires de la tribu de Quraych, qui domine La Mecque au temps de Mahomet. À la suite de la guerre civile ayant opposé principalement Muʿāwiyah ibn ʾAbī Sufyān, gouverneur de Syrie, au calife ʿAlī ibn ʾAbī Ṭalib, et après l'assassinat de ce dernier par les Khawarij, Muʿāwiyah fonde le Califat omeyyade de Damas en prenant Damas comme capitale, faisant de la Syrie la base d'un Califat qui fait suite au Califat des biens guidés et qui devient, au fil des conquêtes, le plus grand État musulman de l'Histoire. Ainsi, les successeurs de Muʿāwiyah Ier étendent les frontières du Califat de l'Indus jusqu'à la péninsule Ibérique, entrant en guerre à plusieurs reprises notamment avec l'Empire byzantin et l'Empire khazar, et faisant disparaître le Royaume wisigoth. Les Omeyyades vont même au-delà des Pyrénées avant d'être arrêtés par le duché d'Aquitaine à la bataille de Toulouse (721) puis par Charles Martel à la bataille de Poitiers (732). Devant une expansion aussi importante et l'incorporation de populations non-musulmanes toujours de plus en plus nombreuses, des problèmes d'assimilation, mais aussi de financement, ne tardent pas à se manifester. Les non-musulmans (chrétiens, juifs, zoroastriens, etc.) jouissent d'une relative liberté de culte et d'une large autonomie judiciaire, mais ils sont soumis à l'impôt de la ǧizyah en compensation de leur exemption du service militaire. Étant donné l'expansion rapide, la plupart des fonctionnaires byzantins sont reconduits à leur poste après l'incorporation au Califat. Cette relative tolérance religieuse permet d'assurer une stabilité dans la Syrie, majoritairement chrétienne et fief des Omeyyades, mais d'autres provinces connaissent des troubles récurrents qui poussent à bout les finances de l'État afin de pacifier des régions souvent éloignées, mettant en danger une stabilité politique difficile sur un aussi vaste territoire. Ces troubles sont souvent dus à une inégalité sociale entre les musulmans arabes et les populations conquises, mais également entre tribus arabes rivales. Vers 746 sort du silence au Khorassan un mouvement assez hétéroclite, dirigé par les Abbassides, qui finit par faire chuter et remplacer le Califat omeyyade après la bataille du Grand Zab, en 750. À la suite de cette bataille, la plupart des membres de la dynastie omeyyade sont tués, mais l'un de leurs survivants s’installe en al-ʾAndalus et fonde un nouvel État à Cordoue, cinq ans plus tard. Sous les Omeyyades, l'aire de répartition de l'arabe se voit multipliée. De célèbres bâtiments, comme le dôme du Rocher ou la Grande mosquée des Omeyyades, sont construits pendant leur règne. Cependant, les califes omeyyades, à l'exception notable de ʿUmar II, souffrent d'une mauvaise réputation dans l'historiographie chiite. Les adversaires des Omeyyades leur reprochent principalement d'avoir transformé, selon eux, le califat d'une institution religieuse en une institution dynastique et héréditaire, mais aussi d'avoir versé le sang de la famille du Prophète, toujours selon leurs adversaires chiites.Le nationalisme arabe considère la période omeyyade comme une partie de l'âge d'or arabe, qu'il aspire à restaurer. بنو أمية هم إحدى فروع قبيلة قريش الكنانية ، وكانوا من أهم الأفخاذ ذات السيادة والنفوذ في مكة، وهم أول أسرة مسلمة حاكمة في تاريخ الإسلام، حكموا الدولة الأموية وعاصمتها دمشق ما بين عام 661م إلى 750م، وأسسوا لهم دولة في الأندلس عاصمتها قرطبة. O Califado Omíada (em árabe: الأمويون / بنو أمية; transl.: Umawiyy; em persa: امویان; transl.: Omaviyân; em turco: Emevi) foi o segundo dos quatro principais califados islâmicos estabelecidos após a morte de Maomé. Era centrado na dinastia Omíada, originários de Meca, Arábia Saudita. A família Omíada havia chegado ao poder durante o governo do terceiro califa, Otomão (r. 644–656), mas o regime omíada foi fundado por Moáuia I, governador de longa data da Síria, após o fim da Primeira Guerra Civil Islâmica em 661 (41 Ano da Hégira). Por conseguinte, a Síria permaneceu como a principal base de poder dos Omíadas, com Damasco como sua capital. Os Omíadas continuaram as conquistas muçulmanas, incorporando no mundo muçulmano o Cáucaso, a Transoxiana, Sinde, Magrebe e a Península Ibérica (chamada pelos islâmicos de Alandalus). Em sua maior extensão, o Califado Omíada cobria 15 000 000 km², fazendo dele o maior império que o mundo tinha visto até então, e o quinto maior que já existiu. Na época, o imposto e gestão administrativa omíada era considerada injusta por alguns muçulmanos. Enquanto a população não-muçulmana tinha autonomia, suas questões judiciais foram tratadas de acordo com suas próprias leis e por seus próprios chefes religiosos ou seus nomeados. Pagavam ao governo central taxa para o policiamento. Maomé tinha afirmado explicitamente enquanto era vivo que todas as minorias religiosas deveriam pagar a jizya, imposto obrigatório, em troca de serem autorizadas a praticar a sua religião e terem as suas próprias instituições governamentais e jurídicas. Em termos gerais essa política tinha continuado. As medidas de assistência social tanto para muçulmanos como para não muçulmanos iniciadas por Omar também tinham sido mantidas. A esposa de Moáuia, Maisum, mãe de Iázide também era cristã. As relações entre os muçulmanos e os cristãos no estado eram boas. Os omíadas estavam envolvidos em batalhas frequentes com os cristãos bizantinos, sem se preocupar com a proteção de sua retaguarda na Síria, que havia permanecido em grande parte cristã como muitas outras partes do império. Posições de destaque foram mantidas pelos cristãos, alguns dos quais pertenciam a famílias que serviram nos governos bizantinos. O trabalho dos cristãos era parte de uma política mais ampla de tolerância religiosa que foi necessária em virtude da presença de grandes populações cristãs nas províncias conquistadas, especialmente na Síria. Esta política também impulsionou sua popularidade e solidificou a Síria como sua base de poder. As rivalidades entre as tribos árabes causaram agitação nas províncias fora da Síria, principalmente na Segunda Guerra Civil Muçulmana de 680 até 692 da Era Comum (EC) e a revolta berbere de 740 até 743. Durante a Segunda Guerra Civil, a liderança do clã Omíada passou do ramo sufianida da família para o ramo maruanida. À medida que a campanha constante esgotou os recursos materiais e humanos do Estado, os omíadas, enfraquecidos pela Terceira Guerra Civil Muçulmana de 744-747, foram finalmente derrubados pela revolução abássida em 750. Um ramo da família fugiu para o Norte da África para Alandalus, onde se estabeleceu o Califado de Córdova, que durou até 1031, antes de cair devido a Fitna de Alandalus. Califato Omeya o Califato de los omeyas (en árabe, بنو أمية banū umayya o الأمويون al-umawiyyūn; en persa: امویان omaviyân; en turco, emevi) fue un linaje árabe que ejerció el poder de califa, primero en Oriente, con capital en Damasco, y luego en al-Ándalus, con capital en Córdoba. El término omeya proviene de un antepasado de la familia, Umayya. Estrictamente hablando, la dinastía comienza con Mu‘awiya I, y termina con Marwán II, con la Revolución abasí en el 750. Ba an Chailifeacht Umayyad (an Araibis: ٱلْخِلافَةُ ٱلأُمَوِيَّة‎‎, a chiallaíonn. Al-Khilāfatu al-ʾUmawiyyah), dara den ceithre chailifeachtaí mhóra bunaithe tar éis an bháis Muhammad. Omeiatarren dinastia (arabieraz: بَنُو أُمَيَّة‎, Banū Umayya) edo omeiatarrak (الأمويون) 661 eta 750 artean Kalifa-herrian eta 756 eta 1031 artean Al-Andaluseko Kordobako Kalifa-herrian agintzen zuen dinastia musulmana izan zen. Garai aurreislamikoan, sortutako tribu Quraysh izan zen. Mahomaren aurkariak izan baziren ere, 632an islamera bihurtu ziren eta hamabi urte geroago, familiakoa zen Uthman hirugarren kalifa ortodoxo bilakatu zen. Muawiyah I.ak garaile atera zen eta bere Kalifa-herria sortu zuten Damaskon. La Umajadoj, ankaŭ Umajidoj aŭ Omajadoj (arabe بنو أمية Banū Umajja aŭ الأمويون al-Umaŭijjūn; perse امویان Omaviyân; turke Emevi) estis reĝa familio de la araba popolo kiu regis unue en la Umajida Kaliflando, en Oriento, kun ĉefurbo en Damasko, kaj poste en la kaliflando de Kordovo, en Al-Andalus, kun ĉefurbo en Kordovo. La Umajadoj estis klano de la tribo Kurajŝo, de Mekko, al kiu apartenis Mahometo. La prapatro kiu nomigas la familion, , estis nevo de , praavo de Mahometo. Омейя́дский халифа́т (араб. الخلافة الأموية‎) или Дама́сский халифа́т — феодальное государство, существовавшее с 661 по 750 год. Правящая династия — Омейяды. Столица находилась в Дамаске. Глава государства — халиф. В его руках была сосредоточена духовная и светская власть, которая передавалась по наследству. Официальный язык — арабский. Валюта — золотой динар и серебряный дирхем. Омейяды продолжили мусульманские завоевания, включив в мусульманский мир Мавераннахр, Синд, Магриб и Иберийский полуостров (Аль-Андалус). В наибольшей степени Омейядский халифат охватывал 11,100,000 км² (4,300,000 кв. миль) и 33 миллиона человек, что делало его одной из крупнейших империй в истории как по площади, так и по доле мирового населения. Династия была окончательно свергнута восстанием, возглавляемым Аббасидами в 750 году. Оставшиеся в живых представители династии утвердились в Кордове в форме эмирата, а затем халифата, стали мировым центром науки, медицины, философии и изобретательства, положив начало периоду Золотого века ислама. Омейядский халифат управлял огромным многонациональным и многокультурным населением. Христиане, которые все еще составляли большинство населения халифата, и евреи могли исповедовать свою собственную религию, но должны были платить главный налог (джизья), от которого освобождались мусульмане. Однако существовал налог закят только для мусульман, который прямо предназначался для различных программ социального обеспечения. Видные посты занимали христиане, некоторые из которых принадлежали к семьям, служившим в византийских правительствах. Использование христиан было частью более широкой политики религиозного приспособления, которая была обусловлена присутствием большого количества христианского населения в завоеванных провинциях, как в Сирии. Эта политика также повысила популярность Муавии и укрепила Сирию как его базу власти. Il Califfato Omayyade in arabo: ٱلخلافة ٱلأموية‎, al-Khilāfa al-Umawiyya, fu il secondo dei quattro califfati principali istituiti dopo la morte di Maometto. Il califfato era governato dalla dinastia degli Omayyadi in arabo: ٱلأمويون‎, al-'Umawiyyūn o in arabo: بنو أمية‎, Banū Umayya ("Figli di Umayya"), provenienti dalla Mecca. Il terzo califfo, ʿUthmān b. ʿAffān (644-656), era un membro del clan degli Omayyadi. La famiglia stabilì un dominio ereditario e dinastico con Muʿāwiya ibn Abī Sufyān, governatore di lunga data della Siria, che divenne il quinto califfo dopo la fine della Prima guerra civile musulmana nel 661. Dopo la morte di Muʿāwiya nel 680, i conflitti sulla successione risultarono in una seconda guerra civile e il potere alla fine cadde nelle mani di Marwān I da un altro ramo del clan. La Siria rimase la principale base di potere degli Omayyadi da allora in poi, e Damasco fu la loro capitale. Gli Omayyadi continuarono le conquiste musulmane, incorporando la Transoxiana, il Sindh, il Maghreb e la Penisola iberica (al-Andalus) nel mondo musulmano. Nella sua massima estensione, il Califfato degli Omayyadi copriva 13 400 000 km² e 49 milioni di persone, rendendolo il settimo impero più vasto della storia in entrambe le aree e in proporzione della popolazione mondiale. Governava il 29,5% della popolazione mondiale del suo tempo. La dinastia fu infine rovesciata da una ribellione guidata dagli Abbasidi nel 750. I sopravvissuti della dinastia si stabilirono a Cordova nella forma di un emirato e poi di un califfato, che durò fino al 1031. I califfi omayyadi erano considerati troppo laici da alcuni dei loro sudditi musulmani e soprattutto la loro tassazione e la pratica amministrativa erano percepite come ingiuste. Ai cristiani, che costituivano ancora la maggioranza della popolazione del Califfato, e agli ebrei fu permesso di praticare la propria religione ma dovevano pagare una tassa di testa (la jizya). Lo stato sociale sia dei musulmani sia dei non musulmani, iniziato da ʿOmar ibn al-Khaṭṭāb, era continuato, finanziato dalla tassa zakāt imposta ai soli musulmani. Anche la moglie di Muʿāwiya, Maysūm (la madre di Yazīd), era cristiana. Le relazioni tra musulmani e cristiani nello stato erano stabili in questo periodo. Gli Omayyadi furono coinvolti in frequenti battaglie con i bizantini cristiani senza preoccuparsi di proteggersi in Siria, che era rimasta in gran parte cristiana come molte altre parti dell'impero. Posizioni di spicco erano detenute dai cristiani, alcuni dei quali appartenevano a famiglie che avevano prestato servizio nei governi bizantini. L'impiego dei cristiani faceva parte di una più ampia politica di assimilazione religiosa, resa necessaria dalla presenza di grandi popolazioni cristiane nelle province conquistate, come in Siria. Questa politica ha anche rafforzato la popolarità di Muʿāwiya e la Siria fu solidificata come sua base di potere. Омейя́дський халіфа́т (араб. الخلافة الأموية‎, Al-Khilāfatu al-ʾUmawiyyah) або Дамаський халіфат — ісламська держава, що існувала з 661 по 750 рік із столицею в Дамаску. Державою керували халіфи з роду Омейядів. الدولة الأموية أو الخِلافَةُ الأُمَوِيَّةُ أو دولة بني أمية (41 - 132 هـ / 662 - 750 م) هي أكبر دولة وثاني خلافة في تاريخ الإسلام، وواحدةٌ من أكبر الدُّوَلِ الحاكِمة في التاريخ. كان بنو أمية أُولى الأسر المسلمة الحاكمة، إذ حكموا من سنة 41 هـ (662 م) إلى 132 هـ (750 م)، وكانت عاصمة الدولة في مدينة دمشق. بلغت الدولة الأموية ذروة اتساعها في عهد الخليفة العاشر هشام بن عبد الملك، إذ امتدت حدودها من أطراف الصين شرقاً حتى جنوب فرنسا غرباً، وتمكنت من فتح أفريقية والمغرب والأندلس وجنوب الغال والسند وما وراء النهر. يرجع نسب الأمويين إلى أميَّة بن عبد شمس من قبيلة قريش، وكان لهم دورٌ هام في عهد الجاهلية وخلال العهد الإسلامي. أسلَم معاوية بن أبي سفيان في عهد الرسول محمد، وتأسست الدولة الأموية على يده، وكان قبلاً واليًا على الشام في عهد الخليفة عمر بن الخطاب، ثم نشب نزاع بينه وبين علي بن أبي طالب بعد فتنة مقتل عثمان، حتى تنازل ابنه الحسن عن الخلافة لصالح معاوية بعد مقتل أبيه علي، فتأسست الدولة الأموية بذلك. أخذ معاوية عن البيزنطيين بعض مظاهر الحكم والإدارة، إذ جعل الخلافة وراثيَّة عندما عهد لابنه يزيد بولاية العهد، واتخذ عرشًا وحراسًا وأحاط نفسه بأبَّهة الملك، وبنى له مقصورة خاصَّة في المسجد، كما أنشأ ديوان الخاتم ونظام البريد. بعد وفاة يزيد اضطربت الأمور، فطالب عبد الله بن الزبير بالخلافة، ثم تمكن عبد الملك بن مروان بن الحكم من هزيمته وقتله في مكة سنة 73 هـ، فاستقرت الدولة مجدداً. جرت أكبر الفتوحات الأموية في عهد الوليد بن عبد الملك، فاستكمل فتح المغرب، وفُتحت الأندلس بكاملها، كما فُتحت السند بقيادة محمد بن القاسم الثقفي وبلاد ما وراء النهر بقيادة قتيبة بن مسلم. ثم جاء بعده الخليفة سليمان بن عبد الملك الذي توفي مرابطًا في مرج دابق لإدارة حصار القسطنطينية، ثم الخليفة الزاهد عمر بن عبد العزيز، الذي يُعد من أفضل الخلفاء الأمويين سيرةً. ثم ابن عمه يزيد بن عبد الملك، ثم أخيه هشام الذي فُتح في عهده جنوب فرنسا، وكان عهده طويلاً وكثير الاستقرار، وبعد موته دخلت الدولة في حالة من الاضطراب الشديد، حتى سيطر مروان بن محمد على الخلافة، فأخذ يتنقل بين الأقاليم ويقمع الثورات والاضطرابات، ثم التقى مع العباسيين في معركة الزاب فهُزم وقُتل، وكانت نهاية الدولة الأموية. شهد عهد الدولة الأموية ثورات وفتناً كثيرة، وكان منفذوا أغلب هذه الثورات إما الخوارج أو الشيعة، كما اعترض الحسين بن علي على حكم يزيد فلم يبايعه، بل قاومه وخرج إلى العراق مستجيباً لمن بايعوه، فَتَصَدّتْ له جيوش الأمويين في معركة كربلاء التي انتهت بمقتله. وقامت بعدها ثورات شيعية كثيرة للثأر له، منها ثورة التوابين وثورة المختار الثقفي، ثم هدأوا بعد قمعهما أكثر من نصف قرن حتى ثورة زيد بن علي. ثار الخوارج مراراً وتكراراً ولم يهدؤوا إلا لقرابة عشرين عاماً بين أواسط عهد عبد الملك وبداية عهد يزيد. وقد كان لأشهر ولاة الأمويين الحجاج بن يوسف الثقفي دور كبير في إخماد هذه الثورات وتهدئتها خلال أواخر القرن الأول الهجري، خصوصاً وأنه كان والي العراق والمشرق، التي كانت - وخصوصاً مدينة الكوفة - ألد أعداء الحكم الأموي، فيما كانت الشام تعد حليفة الأمويين وعاصمتهم. من أشرس الثورات التي قامت على الدولة الأموية أيضاً ثورتا عبد الله بن الزبير وعبد الرحمن بن الأشعث. سقطت الدولة الأموية على يد القائلين بأحقية آل البيت بِالخلافة. وبعد فشل ثورات القائلين بأحقية سلالة علي بن أبي طالب بالخلافة تحولت الدعوة إلى القائلين بأحقية سلالة العباس بن عبد المطلب عم النبي محمد بالخلافة. وقد تطور الحزب العباسي تطورًا تدريجيًا والتزم الهدوء طوال عهود القوة الأموية واستغل ضعف الاقتصاد لتفجير ثورته؛ فضلاً عن ذلك يرى الباحث عبد العزيز الدوري أن العباسيين قد استغلوا أيضًا التمييز العنصري والطبقي الذي كان يمارسه الأمويون بين العرب وغير العرب في الوظائف والضرائب والجيش، فكونوا بذلك قاعدة شعبية عريضة لدى غير العرب خصوصًا في أوساط فلاحي الريف وعمال المدن الفقراء. وقد قام أبو مسلم الخراساني بإعلان قيام الدولة العباسية في خراسان وحارب نصر بن سيار الوالي الأموي فيها وانتصر عليه، ثم احتلّ مدينة مرو ومنها انتقل زعيم الحركة أبو العباس إلى الكوفة في أغسطس سنة 742م بشكل سري، وظل مختفيًا حتى 29 أكتوبر 750م، الموافق فيه 12 ربيع الأول سنة 132هـ حين بايعه أهل الكوفة بالخلافة، لتدخل عملية خلق الدولة العباسية مرحلتها الأخيرة، إذ التقى إثر ذلك الجيش الأموي بقيادة مروان بن محمد وجيش العباسيين بقيادة أبي العباس قرب نهر الزاب شمال العراق بين الموصل وأربيل، وكانت الغلبة للعباسيين، الذين أتموا فتح العراق وانتقلوا منها إلى بلاد الشام ومصر حيث طاردوا فلول الجيش الأموي وقتلوا الخليفة مروان بن محمد في معركة بوصير. وبفتحهم مصر دانت لهم سائر الأمصار التي كانت تابعة للأمويين وتأسست الدولة العباسية، ثالث مراحل تاريخ الخلافة. Umajjadzi, arab. بنو أمية, – ród arabski, jako dynastia kalifów panujący nad światem islamu w latach 661 do 750, a następnie rządzący w Al-Andalus od roku 756 do 1031. The Umajida Kaliflando (en araba الخلافة الأموية, transliterumita al-Ĥilāfah al-ʾUmaŭijjah) estis la dua el kvar ĉefaj islamaj kaliflandoj establitaj post la morto de Muhammad. Tiu kaliflando estis centrita ĉirkaŭ la Umajida dinastio (en araba الأمويون, al-ʾUmawiyyūn, aŭ بنو أمية, Banū ʾUmayya, "filoj de "), devena el Mekko. La Umajida familio venis al povo kun la tria kalifo, Uthman ibn Affan (r. 644–656), sed la Umajida reĝimo estis fondita de Mŭavija ibn Abi Sufjan, longdaŭra guberniestro de Sirio, post la fino de la en 661 aŭ 41 laŭ Heĝira jaro. Sirio restis la Umajida ĉefa povo-bazo poste, kaj Damasko estis ties ĉefurbo. La Umajidoj pluis la islamajn konkerojn, aligante teritoriojn de Kaŭkazo, Transoksiano, Sindo, Magrebo kaj la Iberia Duoninsulo (Al-Andalus) al la islama mondo. Je ties plej granda etendo, la Umajida Kaliflando kovris 5.17 millionojn da kvadrataj mejloj (13,400,000 km2), kio faras ĝin la el la ĝistiama mondo, kaj la kvina plej granda imperio iam ekzistinta. Marvano la 2-a estis la lasta reganto de Umajidoj kiu regis la unuigitan kaliflandon antaŭ la Abasida Revolucio superis la Umajidan dinastion. Die Umayyaden oder Omajjaden (arabisch بنو أمية banū Umayya oder الأمويون, DMG al-Umawiyyūn) – auch Omayyaden, Omaijaden, Omajaden – waren ein Familienclan des arabischen Stammes der Quraisch aus Mekka, des Stammes, dem auch der Religionsgründer Mohammed entstammte. Angehörige der Familie herrschten von 661 bis 750 n. Chr. als Kalifen von Damaskus aus über das damals noch junge islamische Imperium (siehe auch Liste der Kalifen) und begründeten damit die erste dynastische Herrscherfolge der islamischen Geschichte (siehe Zeittafel islamischer Dynastien). Bei den Umayyaden von Damaskus wird zwischen zwei Linien unterschieden, den Sufyāniden, die sich auf Abū Sufyān ibn Harb zurückführen, und den ab 685 herrschenden Marwāniden, den Nachkommen von Marwān ibn al-Hakam. Unter der Regierung der Umayyaden wurden die Grenzen des Reiches im Osten bis zum Indus und im Westen bis zur Iberischen Halbinsel vorgeschoben. Nach ihrer Vertreibung aus dem Maschrek durch die Abbasiden gründeten sie im Jahr 756 in al-Andalus das Emirat von Córdoba, wo sie bis 1031 herrschten, seit 929 auch wieder mit dem Titel eines Kalifen. 倭马亚王朝(阿拉伯语:أمويون‎),或譯為伍麦叶王朝、奧米雅王朝、奧瑪雅王朝,在古中國《旧唐书》中被稱為白衣大食,是由倭马亚家族统治的哈里发国,是阿拉伯帝国的第一个世袭王朝。在伊斯兰教最初的四位哈里发(即所谓“纯洁的哈里发”或“正统哈里发”)的执政结束之后,由阿拉伯帝国的叙利亚总督穆阿维叶建立。公元661年至750年期間,该王朝是穆斯林世界的主要统治者。 Το Χαλιφάτο των Ομεϋαδών (ή "Ομαϋαδών" ή "Ομαγιαδών", 661-750 μ.Χ., αραβικά: الخلافة الأموية) ήταν το δεύτερο από τα τέσσερα μεγάλα ισλαμικά χαλιφάτα που ιδρύθηκαν μετά το θάνατο του Μωάμεθ. Τον πυρήνα του χαλιφάτου αποτελούσε η δυναστεία των Ομεϋαδών, με καταγωγή από τη Μέκκα. Η οικογένεια των Ομεϋαδών είχε πρώτα έρθει στην εξουσία υπό τον τρίτο χαλίφη, Ουθμάν ιμπν Αφφάν (644-656), αλλά το ομεϋαδικό καθεστώς ιδρύθηκε από τον Μωαβία τον Α', επί μακρόν κυβερνήτη της Συρίας, μετά το τέλος του Πρώτου Μουσουλμανικού Εμφύλιου Πολέμου το 661 μ.Χ. Η Συρία παρέμεινε το κύριο φρούριο των Ομεϋαδών έκτοτε, ενώ η Δαμασκός έγινε η πρωτεύουσά τους. Οι Ομεϋάδες συνέχισαν τις μουσουλμανικές κατακτήσεις, ενσωματώνοντας την περιοχή του Καυκάσου, την Υπερωξιανή, την Ινδική, το Μαγκρέμπ και την Ιβηρική Χερσόνησο (αλ-Ανταλούς, Ανδαλουσία, αλλά με τον όρο αυτό εννοούσαν γενικώς την Ιβηρική Χερσόνησο οι μουσουλμάνοι) στο μουσουλμανικό κόσμο. Στη μεγαλύτερη εδαφική ακμή του, το Χαλιφάτο των Ομεϋαδών κάλυπτε 15 εκατομμύρια τ.χλμ., όντας η μεγαλύτερη αυτοκρατορία που είχε γνωρίσει μέχρι τότε ο κόσμος και η πέμπτη μεγαλύτερη που υπήρξε ποτέ στην έως τώρα ιστορία. Την ίδια ώρα, η φορολογία των Ομεϋαδών και η διοικητική πρακτική ήταν απολυταρχική, καταπιεστική και άνιση, αντίθετη με τις προσταγές του Ισλάμ. Εν μέσω αντιπαλοτήτων μεταξύ των αραβικών φυλών, η εξουσία τους χτυπήθηκε σκληρά στις επαρχίες εκτός της Συρίας, κυρίως με το του 680-692 και τη του 740-743. Κατά τη διάρκεια του , η ηγεσία της δυναστείας των Ομεϋαδών άλλαξε από τον κλάδο-πατριά των Σουφυανιδών σε εκείνο των Μαρουανιδών. Καθώς οι συνεχείς εκστρατείες εξήντλησαν τις οικονομικές πηγές και τη δύναμη του κράτους, οι Ομεϋάδες εξασθένησαν ταχύτατα από το Γ' Μουσουλμανικό Εμφύλιο Πόλεμο του 744-747 μ.Χ. και τελικώς ανατράπηκαν από την Επανάσταση των Αββασιδών το 750 μ.Χ. Ένας κλάδος της πατριάς δραπέτευσε διαμέσου της Βόρειας Αφρικής στην αλ-Ανταλούς, όπου ίδρυσε το Χαλιφάτο της Κόρδοβας, που κράτησε μέχρι το 1031 μ.Χ. πριν εκπέσει κι αυτό τελικώς εξαιτίας της Φίτνα (διχόνοια) αλ-Ανταλούς (περίοδος εξεγέρσεων και εμφυλίου πολέμου).
prov:wasDerivedFrom
wikipedia-en:Umayyad_dynasty?oldid=986337254&ns=0
dbo:wikiPageLength
20872