This HTML5 document contains 240 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

PrefixIRI
dbpedia-nohttp://no.dbpedia.org/resource/
rdfhttp://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
dbpedia-jahttp://ja.dbpedia.org/resource/
n77http://lt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ochttp://oc.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pnbhttp://pnb.dbpedia.org/resource/
dbphttp://dbpedia.org/property/
dbpedia-eohttp://eo.dbpedia.org/resource/
dbpedia-svhttp://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nlhttp://nl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-behttp://be.dbpedia.org/resource/
n81https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-trhttp://tr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-plhttp://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cahttp://ca.dbpedia.org/resource/
goldhttp://purl.org/linguistics/gold/
n63http://li.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ethttp://et.dbpedia.org/resource/
n64http://dbpedia.org/resource/File:
dbohttp://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-elhttp://el.dbpedia.org/resource/
dbpedia-rohttp://ro.dbpedia.org/resource/
dbpedia-afhttp://af.dbpedia.org/resource/
dbpedia-zhhttp://zh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cyhttp://cy.dbpedia.org/resource/
foafhttp://xmlns.com/foaf/0.1/
n87http://sco.dbpedia.org/resource/
dbchttp://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-skhttp://sk.dbpedia.org/resource/
n38http://lv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-glhttp://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pthttp://pt.dbpedia.org/resource/
n9http://pa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ukhttp://uk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-dehttp://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-anhttp://an.dbpedia.org/resource/
xsdhhttp://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-kohttp://ko.dbpedia.org/resource/
dbpedia-shhttp://sh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-gahttp://ga.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ithttp://it.dbpedia.org/resource/
n20http://ast.dbpedia.org/resource/
dbpedia-simplehttp://simple.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ndshttp://nds.dbpedia.org/resource/
dbpedia-idhttp://id.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nnhttp://nn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-cshttp://cs.dbpedia.org/resource/
n86http://resolver.caltech.edu/CaltechBOOK:
dbpedia-bghttp://bg.dbpedia.org/resource/
dbpedia-huhttp://hu.dbpedia.org/resource/
dcthttp://purl.org/dc/terms/
n23http://ta.dbpedia.org/resource/
provhttp://www.w3.org/ns/prov#
dbpedia-hehttp://he.dbpedia.org/resource/
dbpedia-frhttp://fr.dbpedia.org/resource/
wikidatahttp://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-hrhttp://hr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kahttp://ka.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eshttp://es.dbpedia.org/resource/
n58https://web.archive.org/web/20071017211830/http:/www.sciam.com/
dbpedia-vihttp://vi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-srhttp://sr.dbpedia.org/resource/
n53http://uz.dbpedia.org/resource/
dbthttp://dbpedia.org/resource/Template:
n66http://ur.dbpedia.org/resource/
dbrhttp://dbpedia.org/resource/
freebasehttp://rdf.freebase.com/ns/
n21http://d-nb.info/gnd/
rdfshttp://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-euhttp://eu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-azhttp://az.dbpedia.org/resource/
n18http://mn.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ishttp://is.dbpedia.org/resource/
wikipedia-enhttp://en.wikipedia.org/wiki/
n27https://web.archive.org/web/20151102230813/http:/www.nas.edu/history/mohole/
dbpedia-arhttp://ar.dbpedia.org/resource/
owlhttp://www.w3.org/2002/07/owl#
dbpedia-dahttp://da.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fihttp://fi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-slhttp://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-kkhttp://kk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fahttp://fa.dbpedia.org/resource/
n55http://ht.dbpedia.org/resource/
dbpedia-thhttp://th.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ruhttp://ru.dbpedia.org/resource/
n16http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
n56http://bs.dbpedia.org/resource/
n67http://hy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-mshttp://ms.dbpedia.org/resource/
n76http://hi.dbpedia.org/resource/

Statements

Subject Item
dbr:Mantle_(geology)
rdf:type
owl:Thing dbo:AnatomicalStructure
rdfs:label
Manteln マントル Erdmantel Manto (geología) Mantello terrestre Manteau terrestre Planetární plášť Планетарная мантия Manteau planétaire 地幔 Μανδύας (γεωλογία) Maintlín (geolaíocht) Manto terrestre Mantu وشاح الأرض 맨틀 Manto Мантія планети Aardmantel Мантія Землі Zemský plášť Mantell terrestre وشاح (جيولوجيا) Mantel (geologi) Płaszcz ziemski Termantelo Мантия Земли Mantle (geology)
rdfs:comment
Manto é a camada da estrutura da Terra (e dos outros planetas de composição similar) que fica diretamente abaixo da crosta/crusta prolongando-se em profundidade até ao limite exterior do núcleo. O manto terrestre estende-se desde cerca de 30 km de profundidade (podendo ser bem menor nas zonas oceânicas) até aos 2 900 km abaixo da superfície (transição para o núcleo). A diferenciação do manto iniciou-se há cerca de 3 800 milhões de anos, quando a segregação gravimétrica dos componentes do proto-planeta Terra produziram a actual estratificação. A pressão na parte inferior do manto atinge mais de 140 GPa (equivalente a 1 400 000 atmosferas).O manto difere marcadamente da crosta pelas suas características de composição química e de comportamento mecânico, o que se traduz pela existência de uma En planétologie et en géologie, le manteau d'un objet céleste différencié est la couche comprise entre la croûte et le noyau. Cette définition se calque sur la structure interne de la Terre, qui est constituée d'un noyau métallique (fer), d'un manteau rocheux (silicates) et d'une croûte de composition variée. Cette même structuration s'applique aux autres planètes telluriques (Mercure, Vénus et Mars) et à la Lune, ainsi qu'à certains astéroïdes comme Vesta. D'anciens astéroïdes aujourd'hui fragmentés ont pu avoir la même structure. Le manteau constitue généralement la couche la plus grande et la plus massive du corps planétaire. Ма́нтия — часть Земли (геосфера), расположенная непосредственно под корой и выше ядра. В ней находится большая часть вещества Земли. Мантия есть и на других планетах земной группы. Земная мантия находится в диапазоне от 30 до 2900 км от земной поверхности. Мантия занимает около 80 % объёма Земли. Отличие состава земной коры и мантии — следствие их происхождения: исходно однородная Земля в результате частичного плавления разделилась на легкоплавкую и лёгкую часть — кору и плотную и тугоплавкую мантию. Zemský plášť je jedna z vrstev Země, shora vymezená zemskou kůrou a zespodu zemským jádrem. Z geofyzikálního i geochemického hlediska může být rozdělen na * svrchní plášť, * spodní plášť a * přechodovou zónu, zvanou také , která se nachází mezi nimi. Většinu současných poznatků o plášti se podařilo získat během 20. století podrobnou analýzou příchodů seismických vln. V plášti probíhá neustále , která souvisí s deskovou tektonikou a jejíž obraz můžeme získat pomocí seismické tomografie. Zemský plášť jako celé těleso tvoří přibližně 69 % zemské hmotnosti a 84 % celkového objemu. Manteln finns i jordens inre och i andra stenplaneter, mellan kärnan och jordskorpan. Manteln sträcker sig från 10–70 km djup till 2 900 km. Manteln kan smälta bergarter (magma) som vid vulkanutbrott kan tränga upp som lava. Manteln består av järn- och magnesiumrika silikatbergarter. Silikater är föreningar av kisel och syre.Manteln utgör cirka 80 procent av jordens volym. Jordmantelns övre del och jordskorpan tillhör litosfären. Gränsen mellan jordskorpan och manteln bildas av Mohorovičić-diskontinuiteten. Le manteau terrestre est la couche intermédiaire entre le noyau terrestre et la croûte terrestre. Il représente 82 % du volume de la Terre et environ 65 % de sa masse. Il est séparé de la croûte par la discontinuité de Mohorovičić (terme fréquemment abrégé en Moho), et du noyau par la discontinuité de Gutenberg. Ces discontinuités marquent un contraste de densité entre les couches qu'elles séparent et portent chacune le nom du sismologue qui les a découvertes. Мантія — шар в надрах планет земної групи, що має товщину в декілька тисяч кілометрів, розташований між корою і ядром, що містить велику кількість важких елементів. Мантія утворюється в результаті диференціації первинної планетної речовини: важка металева частина утворює , а легкі продукти плавлення формують . Відповідно до сучасних моделей мантія планет складена в основному перидотитами. Кора планет складається в основному з базальтів (на Землі значну частину кори складають граніти, і це одна з основних відмінностей нашої планети), вона містить більше легкоплавких елементів і має меншу, ніж мантія, густину. Un manto es una capa dentro de un cuerpo planetario limitado por debajo por un núcleo y arriba por una corteza. Los mantos están hechos de roca o hielo, y generalmente son la capa más grande y masiva del cuerpo planetario. Los mantos son característicos de los cuerpos planetarios que han sufrido diferenciación por densidad. Todos los planetas terrestres (incluida la Tierra), varios asteroides y algunas lunas planetarias tienen mantos. El manto es una capa intermedia de los planetas terrestres o de algunos otros cuerpos planetarios rocosos, como la que se encuentran entre el núcleo, la capa más interna, y la corteza, la más externa. Está compuesto principalmente por silicatos. Para que se forme un manto, el cuerpo planetario debe ser suficientemente grande para haber pasado por el proceso de diferenciación planetaria en términos de densidad. Los planetas terrestres (la Tierra, Venus, Marte y Mercurio), la Luna terrestre, dos de los satélites de Júpiter (Ío y Europa) y el asteroide Vesta tienen cada uno un manto rocoso. マントル(英語: mantle, 「覆い」の意)とは、惑星や衛星などの内部構造で、核(コア)の外側にある層である。 地球型惑星などでは金属の核に対しマントルは岩石からなり、さらに外側には、岩石からなるがわずかに組成や物性が違う、ごく薄い地殻がある。 名称はフランス語のマント(manteau)に由来し、マントルが核の周りを包んでいることを表している。 الوشاح هو طبقة داخل جسم كوكبي يحده من الأسفل نواة وفوقها قشرة. يتكون الوشاح من الصخور أو الجليد، وهو عمومًا أكبر وأضخم طبقة في جسم الكواكب. الوشاح هي سمة من سمات الأجسام الكوكبية التي خضعت للتباين حسب الكثافة. جميع الكواكب الأرضية (بما في ذلك الأرض ) وعدد من الكويكبات وبعض أقمار الكواكب لها أغطية. الوشاح أو الدثار أو الغشاء أو الستار هي طبقة أرضية تحتية يبلغ سمكها نحو 2885 كيلومتر وتقع فوقها القشرة الأرضية التي نعيش عليها والتي يبلغ سمكها بين 30 - 60 كيلومتر. وتبلغ المسافة بين سطح الأرض ومركزها 6370 كيلومتر، ويشكل الجزء المركزي نواة (نصف قطرها 2000 كيلومتر) من معادن ثقيلة ساخنة سائلة، تبلغ درجة حرارتها 6000 درجة مئوية. وتقل درجة الحرارة بالصعود من المركز إلى أعلى الدثار (عمق نحو 50 كيلومتر) حتى تصل إلى 1500 درجة مئوية، وتكون في صورة صهارة خفيفة نسبياً. Als Erdmantel wird die mittlere Schale im chemischen Modell vom inneren Aufbau des Erdkörpers bezeichnet. Sie liegt zwischen Erdkruste und Erdkern und ist bei einer durchschnittlichen Mächtigkeit von 2.850 km (Tiefe der Mantel-Kern-Grenze: 2.898 km) die voluminöseste und massereichste dieser drei Schalen. Während die Kruste zu großen Teilen aus relativ aluminiumreichen Gesteinen granitischer (kontinentale Oberkruste) und basaltischer (ozeanische Kruste sowie kontinentale Unterkruste) Zusammensetzung besteht, ist das Material des Erdmantels aluminiumarm und dafür relativ eisen- und magnesiumreich. Das entsprechende ultramafische Gestein des Oberen Mantels wird als Peridotit bezeichnet. Der tiefere Mantel besteht aus Hochdruckäquivalenten des Peridotits. Der Großteil des Erdmantels ist, abge In geologia e in geofisica il mantello terrestre è uno degli involucri concentrici che costituiscono la Terra: si tratta di un involucro solido plastico, compreso tra la crosta terrestre e il nucleo terrestre, avente uno spessore di circa 2890 km. Ма́нтія Землі́ (англ. Earth’s mantle, нім. Erdmantel, Mantel der Erde, фр. Manteau, Manteau terrestre) — одна з внутрішніх оболонок (геосфер) земної кулі, лежить між земною корою, від якої відокремлена поверхнею Мохоровичича, та ядром Землі. Становить 83% об'єму і 67% маси Землі. Верхня межа земної мантії проходить на глибині від декількох км (під океанами) до 70 км (під континентами). Пересічна глибина близько 2900 км. У її розрізі (зверху вниз) за швидкістю поширення сейсмічних хвиль виділяють верхню мантію (товщина 850 — 900 км), яка поділяється на субстрат, астеносферу й шар Голіцина, та нижню мантію (товщина близько 2000 км), для якої характерний уповільнений темп зростання швидкості сейсмічних хвиль. Planetární plášť respektive plášť obecně je jedna z planetárních sfér, která se nachází u terestrických planet pod svrchní pevnou kůrou nad planetárním jádrem. Jedná se o nejmocnější vrstvu ve složení planety, která je složena z roztaveného materiálu v podobě magmatu. V případě plynných planet je plášť tvořen z kapalných látek, nejčastěji plynů, které mění své skupenství vlivem extrémního tlaku. De aardmantel of kortweg mantel is de laag in de Aarde die direct onder de korst ligt. De mantel begint op enkele tientallen kilometers diepte en is ongeveer 2900 km dik. Ze neemt 83% van het volume van de Aarde in en bevat 67,5 % van haar massa. De naam mantel werd voor het eerst gebruikt door de Duitse geofysicus Emil Wiechert in 1897. In het Duits betekent mantel net als in het Nederlands jas. 地幔(德語:Erdmantel;英語:mantle;法語:manteau;原於拉丁語:mantellum,意為斗篷),台湾称作地函,位於地殼之下,地核之上,和地殼以莫氏不連續面為界,和地核間則以古氏不連續面為界。厚度约2900公里。化学成分主要是含铁、镁的矽酸鹽,平均密度是3.3–5.5 g/cm3。地函含石榴子石、輝石、橄欖石及其他類型的岩石。占地球體積的83%,總質量的68%。由於P波及S波皆可通過地函,故推測地函主要為固體構成。地函可分成、及。 La termantelo aŭ mantelo estas la dikega, meza ŝelo interne de la planedo Tero. Ĝi situas rekte sub la terkrusto kaj averaĝe dikas 2850 kilometrojn (la limo inter terkerno kaj termantelo averaĝe troviĝas 2898 kilometrojn sub la tersurfaco). La termantelo samkiel la terkrusto estas solida, sed en siaj mekanikaj ecoj kaj kemia konsisto signife diferencas de la pli supra terkrusto, kiu funde de la oceanoj kaj sub la kontinentoj aparte konsistas el bazalto kaj sur la kontinento aparte el granito. La plej supra parto de la termantelo nomiĝas astenosfero. Płaszcz – warstwa Ziemi o grubości ok. 2900 km, leżąca pomiędzy skorupą a jądrem. W skład płaszcza wchodzi ok. 70% objętości skał ziemskich (materii ziemskiej). Ze względu na swoją dominującą pozycję w bilansie masy Ziemi płaszcz spełnia kluczową rolę w procesach uwalniania się energii z wnętrza Ziemi, jest m.in. silnie sprzężony z procesami tektoniki płyt. A mantle is a layer inside a planetary body bounded below by a core and above by a crust. Mantles are made of rock or ices, and are generally the largest and most massive layer of the planetary body. Mantles are characteristic of planetary bodies that have undergone differentiation by density. All terrestrial planets (including Earth), a number of asteroids, and some planetary moons have mantles. Mantua lurrazalaren eta nukleoaren artean dagoen geruza da. 2900 kmko sakonerara iristen da. Mantua batez ere peridotitaz osatua dago. Lurrazalaren eta Mantuaren arteko banaketa Mohorovicic etengunean ematen da. Goi mantua (biguna eta likatsua) eta behe mantua (solidoa eta elastikoa) banatu daiteke. Biak ezberdintzen diren puntua etengunea da. Ο γήινος Μανδύας (Mantle) είναι ένα παχύ και ημίρρευστο στρώμα που βρίσκεται μεταξύ του γήινου εξωτερικού πυρήνα (Outer Core) και του φλοιού (Crust). Μανδύα διαθέτουν και άλλοι πλανήτες. Ο μανδύας της γης βρίσκεται, χονδρικά, από το βάθος των 30 χλμ μέχρι τα 2.900 χλμ κάτω από την επιφάνεια της γης και καταλαμβάνει το 70% του όγκου της. Ο γήινος μανδύας διακρίνεται στον κυρίως μανδύα και στον ανώτερο μανδύα (Upper Mantle). Ο μανδύας διαφέρει σημαντικά στη χημική του σύνθεση και στα μηχανικά χαρακτηριστικά από τον φλοιό. Is éard is maintlín ann ná ciseal taobh istigh de phláinéad domhanda. Le haghaidh foirmíochta, caithfidh rinn pláinéadach bheith mór go leor chun phróiseas na difreála pláinéidí, tré dhlús, a bheith críochnaithe aige.
rdfs:seeAlso
dbr:4_Vesta
foaf:depiction
n16:Earth_poster.svg
dct:subject
dbc:Planetary_geology dbc:Structure_of_the_Earth
dbo:wikiPageID
1079866
dbo:wikiPageRevisionID
1037363909
dbo:wikiPageWikiLink
dbr:Diogenite dbr:Moon_rock dbr:Oceanic_crust dbr:Mid-ocean_ridge dbr:Terrestrial_planet dbr:Mare_Crisium dbr:Primitive_mantle dbr:Ganymede_(moon) dbr:Volatiles dbr:Numerical_modeling_(geology) dbr:Martian_meteorite dbr:South_Pole–Aitken_basin dbr:Mars dbr:Planetary_core dbr:Donald_L._Turcotte dbr:Titan_(moon) dbr:Natural_satellite dbr:Viscosity dbr:Moon dbr:Lower_mantle_(Earth) dbr:Subduction dbr:Io_(moon) dbc:Planetary_geology dbr:Earth's_internal_heat_budget dbr:Lithosphere dbr:Earth's_mantle dbr:Earth's_outer_core dbr:Planet dbc:Structure_of_the_Earth dbr:Continental_crust dbr:Gerald_Schubert dbr:Don_L._Anderson dbr:Partial_melting dbr:Mantle_convection dbr:Rock_(geology) dbr:Fluid dbr:4_Vesta n64:Earth_poster.svg dbr:Ice dbr:Mercury_(planet) dbr:Triton_(moon) dbr:Earth dbr:Europa_(moon) dbr:Cambridge_University_Press dbr:Density dbr:Jupiter dbr:Planetary_differentiation dbr:Geologic_time_scale dbr:Crust_(geology) dbr:Silicate_mineral dbr:Venus dbr:Lehmann_discontinuity dbr:Asteroid
dbo:wikiPageExternalLink
n27: n58:article.cfm%3FchanID=sa004&articleID=00059DD3-A6CE-1330-A54583414B7F0000 n86:1989.001
owl:sameAs
dbpedia-cs:Planetární_plášť dbpedia-fi:Maan_vaippa dbpedia-sr:Мантл n9:ਕੱਜਣ_(ਭੋਂ_ਵਿਗਿਆਨ) dbpedia-th:เนื้อดาว dbpedia-th:เนื้อโลก dbpedia-ja:マントル dbpedia-af:Aardmantel dbpedia-cy:Mantell_(daeareg) dbpedia-pt:Manto dbpedia-it:Mantello_terrestre dbpedia-eo:Termantelo n18:Манти dbpedia-hr:Zemljin_plašt n20:Mantu_terrestre n21:4138985-2 dbpedia-ka:დედამიწის_მანტია n23:மூடகம்_(நிலவியல்) dbpedia-eu:Mantu dbpedia-vi:Lớp_phủ_(địa_chất) freebase:m.044788 dbpedia-de:Erdmantel dbpedia-ms:Mantel_(geologi) dbpedia-nn:Mantel dbpedia-fr:Manteau_terrestre dbpedia-uk:Мантія_Землі dbpedia-uk:Мантія_планети dbpedia-fa:گوشته n38:Zemes_mantija dbpedia-is:Möttull dbpedia-cs:Zemský_plášť dbpedia-sh:Mantl dbpedia-an:Manto_terrestre dbpedia-fr:Manteau_planétaire dbpedia-bg:Земна_мантия dbpedia-nds:Eerdmantel dbpedia-ca:Mantell_terrestre dbpedia-da:Kappe_(geologi) dbpedia-ko:맨틀 dbpedia-he:מעטפת_כדור_הארץ dbpedia-id:Mantel_(geologi) dbpedia-ga:Maintlín_(geolaíocht) n53:Yer_mantiyasi dbpedia-sk:Zemský_plášť n55:Manto_(latè) n56:Geografski_omotač dbpedia-tr:Dünya'nın_mantosu dbpedia-da:Jordens_kappe dbpedia-ru:Планетарная_мантия wikidata:Q101949 dbpedia-simple:Earth's_mantle dbpedia-ro:Mantaua_Pământului n63:Aerdmantjel dbpedia-ar:وشاح_(جيولوجيا) dbpedia-ar:وشاح_الأرض n66:غلاف_زمین n67:Վերին_մանթիա dbpedia-gl:Manto dbpedia-pl:Płaszcz_ziemski dbpedia-hu:Földköpeny dbpedia-et:Vahevöö dbpedia-pnb:مینٹل dbpedia-no:Mantelen dbpedia-nl:Aardmantel n76:भूप्रावार n77:Žemės_mantija dbpedia-zh:地幔 dbpedia-sv:Manteln dbpedia-tr:Manto_(jeoloji) dbpedia-el:Μανδύας_(γεωλογία) dbpedia-simple:Mantle_(geology) n81:6Nh1 dbpedia-az:Yerin_mantiyası dbpedia-be:Мантыя_Зямлі dbpedia-kk:Мантия dbpedia-oc:Mantèl_(geologia) n87:Manteel_(geology) dbpedia-es:Manto_(geología) dbpedia-es:Manto_terrestre dbpedia-sl:Zemljin_plašč dbpedia-ru:Мантия_Земли wikidata:Q4364434
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbt:Cite_book dbt:Earthsinterior dbt:Reflist dbt:Convert dbt:Main dbt:Wikibooks dbt:Short_description dbt:ISBN dbt:Pp-vandalism dbt:See_also dbt:Other_uses dbt:Portal_bar dbt:Authority_control
dbo:thumbnail
n16:Earth_poster.svg?width=300
dbo:abstract
Zemský plášť je jedna z vrstev Země, shora vymezená zemskou kůrou a zespodu zemským jádrem. Z geofyzikálního i geochemického hlediska může být rozdělen na * svrchní plášť, * spodní plášť a * přechodovou zónu, zvanou také , která se nachází mezi nimi. Většinu současných poznatků o plášti se podařilo získat během 20. století podrobnou analýzou příchodů seismických vln. V plášti probíhá neustále , která souvisí s deskovou tektonikou a jejíž obraz můžeme získat pomocí seismické tomografie. Zemský plášť jako celé těleso tvoří přibližně 69 % zemské hmotnosti a 84 % celkového objemu. Мантія — шар в надрах планет земної групи, що має товщину в декілька тисяч кілометрів, розташований між корою і ядром, що містить велику кількість важких елементів. Мантія утворюється в результаті диференціації первинної планетної речовини: важка металева частина утворює , а легкі продукти плавлення формують . Відповідно до сучасних моделей мантія планет складена в основному перидотитами. Кора планет складається в основному з базальтів (на Землі значну частину кори складають граніти, і це одна з основних відмінностей нашої планети), вона містить більше легкоплавких елементів і має меншу, ніж мантія, густину. Сейсмічними методами мантія вивчена на Місяці. Від земної мантії вона відрізняється меншою температурою і значно більшою жорсткістю. На глибині 1000 км фіксується шар знижених сейсмічних швидкостей, що може свідчити про часткове плавлення мантії, тобто він може бути схожий на земну астеносферу. Для Марса було запропоновано багато моделей внутрішньої будови, які чекають перевірки безпосередніми сейсмічними експериментами. Передбачається, що, оскільки Марс перебуває на більшій відстані від Сонця, і речовина, з якого він утворився, осідала з туманності при менших температурах, то в цілому він містить більше заліза і сірки, ніж Земля. Тому передбачається, що марсіанське ядро складається з заліза й сірки, а мантія містить значно більше заліза. Через меншу силу тяжіння на Марсі діапазон тиску в мантії Марса набагато менший, ніж на Землі, а значить у ній менше фазових переходів. Передбачається, що фазовий перехід олівіну в шпінелеву модифікацію починається на досить великих глибинах — 800 км (на Землі — 400 км). На Венері мантія гарячіша, ніж на Землі та замість тектоніки плит там переважають плюмові течії. На Меркурії вся кора і значна частина мантії знищені інтенсивного метеоритного бомбардування[джерело?]. Ма́нтия — часть Земли (геосфера), расположенная непосредственно под корой и выше ядра. В ней находится большая часть вещества Земли. Мантия есть и на других планетах земной группы. Земная мантия находится в диапазоне от 30 до 2900 км от земной поверхности. Мантия занимает около 80 % объёма Земли. Границей между корой и мантией служит граница Мохоровичича или, сокращённо, Мохо. На ней происходит резкое увеличение сейсмических скоростей — от 7 до 8—8,2 км/с. Находится эта граница на глубине от 7 (под океанами) до 70 километров (под складчатыми поясами). Мантия Земли подразделяется на верхнюю мантию и нижнюю мантию. Границей между этими геосферами служит слой Голицына, располагающийся на глубине около 673 км. В начале XX века активно обсуждалась природа границы Мохоровичича. Некоторые исследователи предполагали, что там происходит метаморфическая реакция, в результате которой образуются породы с высокой плотностью. В качестве такой реакции предлагалась реакция эклогитизации, в результате которой породы базальтового состава превращаются в эклогит, и их плотность увеличивается на 30 %. Другие учёные объясняли резкое увеличение скоростей сейсмических волн изменением состава пород — от относительно лёгких коровых кислых и основных к плотным мантийным ультраосновным породам. Эта точка зрения сейчас является общепризнанной. Отличие состава земной коры и мантии — следствие их происхождения: исходно однородная Земля в результате частичного плавления разделилась на легкоплавкую и лёгкую часть — кору и плотную и тугоплавкую мантию. En planétologie et en géologie, le manteau d'un objet céleste différencié est la couche comprise entre la croûte et le noyau. Cette définition se calque sur la structure interne de la Terre, qui est constituée d'un noyau métallique (fer), d'un manteau rocheux (silicates) et d'une croûte de composition variée. Cette même structuration s'applique aux autres planètes telluriques (Mercure, Vénus et Mars) et à la Lune, ainsi qu'à certains astéroïdes comme Vesta. D'anciens astéroïdes aujourd'hui fragmentés ont pu avoir la même structure. Le manteau constitue généralement la couche la plus grande et la plus massive du corps planétaire. On parle aussi de manteau pour les corps englacés comme Pluton et les satellites des planètes externes. Dans ce cas la croûte et le manteau sont formés de glaces (H2O, CH4 et NH3 solides, principalement), tandis que le noyau est probablement constitué de roches silicatées, ou bien de fer et de silicates (mélangés ou séparés en deux couches). Certains des plus gros satellites des planètes externes ont une croûte rocheuse et un manteau silicaté. Les planètes géantes (Jupiter, Saturne, Uranus et Neptune) sont également structurées en plusieurs couches, mais le terme manteau n'a pas, dans leur cas, reçu de définition universellement acceptée. Une première approche concernant l'existence, la nature et la taille du manteau d'un corps céleste est fournie par les valeurs de sa masse volumique moyenne et de son moment d'inertie principal, confrontées à la composition de la nébuleuse solaire et à ce qu'on comprend de la formation du Système solaire. Pour certains corps des contraintes supplémentaires sont apportées par l'analyse de roches (météorites, Mars, la Lune et bien sûr la Terre) et des études sismiques (la Terre, la Lune et bientôt Mars). Le manteau terrestre est la couche intermédiaire entre le noyau terrestre et la croûte terrestre. Il représente 82 % du volume de la Terre et environ 65 % de sa masse. Il est séparé de la croûte par la discontinuité de Mohorovičić (terme fréquemment abrégé en Moho), et du noyau par la discontinuité de Gutenberg. Ces discontinuités marquent un contraste de densité entre les couches qu'elles séparent et portent chacune le nom du sismologue qui les a découvertes. On distingue, en géochimie, un manteau supérieur, source des MORB (pour Mid-Ocean Ridge Basalts – basaltes de dorsale médio-océanique), et un manteau inférieur, source des OIB (Ocean Island Basalts – basaltes d'îles océaniques –, issus de points chauds tels que Hawaï ou La Réunion). D'un point de vue minéralogique, la transition du manteau supérieur vers le manteau inférieur s'effectue à 670 km de profondeur. On distingue ces deux zones par le fait que, à cette profondeur, l'olivine ainsi que les pyroxènes qui composent le manteau sont transformés, à cause de la température et de la pression, en pérovskite, le minéral majeur du manteau inférieur. Cette discontinuité est également repérable grâce aux ondes sismiques. Le manteau, d'une épaisseur totale d'environ 2 885 km, s'étend jusqu'au noyau externe. Le manteau supérieur est divisé en deux parties, séparées par une zone dans laquelle les ondes sismiques sont ralenties : la low velocity zone (LVZ). La partie supérieure, du Moho jusqu'à la LVZ, est appelée manteau lithosphérique (du fait de son comportement plus cassant) et est constituée de péridotite « froide ». La partie inférieure, dite manteau asthénosphérique, a un comportement ductile : elle est constituée de péridotite « chauffée ». La termantelo aŭ mantelo estas la dikega, meza ŝelo interne de la planedo Tero. Ĝi situas rekte sub la terkrusto kaj averaĝe dikas 2850 kilometrojn (la limo inter terkerno kaj termantelo averaĝe troviĝas 2898 kilometrojn sub la tersurfaco). La termantelo samkiel la terkrusto estas solida, sed en siaj mekanikaj ecoj kaj kemia konsisto signife diferencas de la pli supra terkrusto, kiu funde de la oceanoj kaj sub la kontinentoj aparte konsistas el bazalto kaj sur la kontinento aparte el granito. La plej supra parto de la termantelo nomiĝas astenosfero. La rokaro de la supra termantelo konsistas el la mineralo olivino respektive variaĵoj ekestantaj pro alta fizika premo, krome el piroksenoj kaj similaj mineraloj. En la profunda parto de la mantelo inter 660 kaj 800 kilmetroj ekzistas tiom altaj temperaturoj kaj premoj, ke tiuj mineraloj ne plu stabilas kaj daŭre transformiĝas al aliaj mineraloj. La termantela rokaro havas pli grandan parton de fero kaj magnezio, kaj malpli grandan parton de silicio kaj aluminio ol la terkrusto. La maso de la termantelo estas pli-malpli 4,08 · 1024kilogramoj kaj do ampleksas pli-malpli 68 procentojn de la tuta maso de la tero. Regas temperaturoj inter kelkcento da celsiusaj gradoj sub la terkrusto kaj pli ol 3500 °C ĉe la limo inter termantelo kaj terkerno. Kvankam tiuj temperaturoj aparte en pli profundaj regionoj signife superas la fandopunkton de la ŝtonoj, la termantelo tamen preskaŭ komplete solidas, ĉar la grandega premo malhelpas la fandiĝon. In geologia e in geofisica il mantello terrestre è uno degli involucri concentrici che costituiscono la Terra: si tratta di un involucro solido plastico, compreso tra la crosta terrestre e il nucleo terrestre, avente uno spessore di circa 2890 km. Rappresenta l'84% in volume dell'intero pianeta ed è costituito essenzialmente da roccia ultrafemica stabile ad alta pressione e ricca di ferro e di magnesio, tra cui olivine magnesifere, granati magnesiferi, spinelli, orto e clinopirosseni nel mantello superiore e diverse perovskiti silicatiche nel mantello inferiore. La pressione al contatto mantello/nucleo esterno è stimata pari a un milione e mezzo di atmosfere (140 GPa). Il mantello è prevalentemente solido e inferiormente si trova a contatto sul caldo nucleo terrestre ricco di ferro, il quale occupa invece il 15% del volume della Terra. Episodi passati di fusione e vulcanismo a livelli meno profondi del mantello hanno prodotto una sottile crosta di prodotti fusi cristallizzati vicino alla superficie, sopra la quale noi viviamo. I gas sprigionati durante la fusione del mantello della Terra ebbero un grande effetto sulla composizione e abbondanza dell'atmosfera terrestre. L'informazione riguardo alla struttura e alla composizione del mantello risulta dall'indagine geofisica o dall'analisi diretta geoscientifica sugli xenoliti derivati dal mantello terrestre. 地幔(德語:Erdmantel;英語:mantle;法語:manteau;原於拉丁語:mantellum,意為斗篷),台湾称作地函,位於地殼之下,地核之上,和地殼以莫氏不連續面為界,和地核間則以古氏不連續面為界。厚度约2900公里。化学成分主要是含铁、镁的矽酸鹽,平均密度是3.3–5.5 g/cm3。地函含石榴子石、輝石、橄欖石及其他類型的岩石。占地球體積的83%,總質量的68%。由於P波及S波皆可通過地函,故推測地函主要為固體構成。地函可分成、及。 Un manto es una capa dentro de un cuerpo planetario limitado por debajo por un núcleo y arriba por una corteza. Los mantos están hechos de roca o hielo, y generalmente son la capa más grande y masiva del cuerpo planetario. Los mantos son característicos de los cuerpos planetarios que han sufrido diferenciación por densidad. Todos los planetas terrestres (incluida la Tierra), varios asteroides y algunas lunas planetarias tienen mantos. Ма́нтія Землі́ (англ. Earth’s mantle, нім. Erdmantel, Mantel der Erde, фр. Manteau, Manteau terrestre) — одна з внутрішніх оболонок (геосфер) земної кулі, лежить між земною корою, від якої відокремлена поверхнею Мохоровичича, та ядром Землі. Становить 83% об'єму і 67% маси Землі. Верхня межа земної мантії проходить на глибині від декількох км (під океанами) до 70 км (під континентами). Пересічна глибина близько 2900 км. У її розрізі (зверху вниз) за швидкістю поширення сейсмічних хвиль виділяють верхню мантію (товщина 850 — 900 км), яка поділяється на субстрат, астеносферу й шар Голіцина, та нижню мантію (товщина близько 2000 км), для якої характерний уповільнений темп зростання швидкості сейсмічних хвиль. У складі мантії Землі переважають залізо, магній, хром та ін. Температура й тиск магми Землі змінюються з глибиною. Вважають, що під земною корою океанічного типу тиск менший, ніж під континентальною корою. З глибиною збільшується електропровідність. Ο γήινος Μανδύας (Mantle) είναι ένα παχύ και ημίρρευστο στρώμα που βρίσκεται μεταξύ του γήινου εξωτερικού πυρήνα (Outer Core) και του φλοιού (Crust). Μανδύα διαθέτουν και άλλοι πλανήτες. Ο μανδύας της γης βρίσκεται, χονδρικά, από το βάθος των 30 χλμ μέχρι τα 2.900 χλμ κάτω από την επιφάνεια της γης και καταλαμβάνει το 70% του όγκου της. Ο γήινος μανδύας διακρίνεται στον κυρίως μανδύα και στον ανώτερο μανδύα (Upper Mantle). Το όριο μεταξύ φλοιού και μανδύα ονομάζεται Ασυνέχεια Μοχορόβισιτς. Η σεισμική ασυνέχεια του Μοχορόβισιτς είναι το όριο, πέρα από το οποίο παρατηρείται ξαφνική αλλαγή της ταχύτητας των σεισμικών κυμάτων, που ανιχνεύεται από την επιφάνεια της γης με ειδικά όργανα. Η σύγχρονη έρευνα θεωρεί ότι η κίνηση του φλοιού (των τεκτονικών πλακών) είναι απόηχος βαθύτερων κινήσεων που γίνονται στον μανδύα. Ο ανώτερος μανδύας (Upper Mantle) περιέχει σχετικά ψυχρά, άρα σκληρά, υλικά και μαζί με το φλοιό αποτελούν τη Λιθόσφαιρα. Ο μανδύας διαφέρει σημαντικά στη χημική του σύνθεση και στα μηχανικά χαρακτηριστικά από τον φλοιό. Η θερμοκρασία του μανδύα κυμαίνεται, από την ανώτερη προς την κατώτερη ζώνη, από 100 βαθμούς Κελσίου μέχρι 4000 βαθμούς. Παρότι οι θερμοκρασίες αυτές υπερβαίνουν το σημείο τήξεως των πετρωμάτων του μανδύα, τα τελευταία παραμένουν στερεά εξαιτίας της Λιθοστατικής πίεσης που ασκείται στον μανδύα. Η ζώνη του μανδύα, που αρχίζει από το βάθος των 100 χλμ. και φτάνει μέχρι τα 700 χλμ. λέγεται Ασθενόσφαιρα. Λόγω της μεγάλης διαφοράς θερμοκρασίας, που υπάρχει μεταξύ εξωτερικού πυρήνα και φλοιού , παρατηρείται μια μεταδοτική κίνηση υλικών στον μανδύα. Θερμά υλικά ανεβαίνουν από τη ζώνη κοντά στον πυρήνα ενώ ψυχρά υλικά (βαρύτερα) βυθίζονται. Κοντά στη λιθόσφαιρα, τα υλικά που ανεβαίνουν, λόγω της ελάττωσης της πίεσης που δέχονται, μπορεί να λιώσουν μερικώς και να οδηγήσουν σε ηφαιστειακή δράση. Płaszcz – warstwa Ziemi o grubości ok. 2900 km, leżąca pomiędzy skorupą a jądrem. W skład płaszcza wchodzi ok. 70% objętości skał ziemskich (materii ziemskiej). Ze względu na swoją dominującą pozycję w bilansie masy Ziemi płaszcz spełnia kluczową rolę w procesach uwalniania się energii z wnętrza Ziemi, jest m.in. silnie sprzężony z procesami tektoniki płyt. Różnice występujące wewnątrz płaszcza są niemal tak istotne, jak podział na skorupę, płaszcz i jądro. Skorupa ziemska, czyli najbardziej zewnętrzna warstwa naszej planety, sięga do głębokości 10 km pod oceanami i ok. 30-50 km pod kontynentami; granicą skorupa-płaszcz jest tzw. nieciągłość Mohorovičicia. Płaszcz górny rozciąga się do głębokości ok. 400 km i charakteryzuje się znaczną plastycznością; jego górną, płynną część określa się mianem astenosfery. Poniżej znajduje się strefa przejściowa (400-650 km), w której właściwości skał ulegają gwałtownym przemianom ze względu na rosnące ciśnienie i temperaturę. Region poniżej – płaszcz dolny – sięga aż do głębokości 2890 km i jest najsłabiej poznany. Na samej granicy płaszcz-jądro wydziela się również strefę D" o zmiennej grubości (prawdopodobnie 50-200 km). Skały płaszcza różnią się od skał skorupy większą gęstością, częściowo wynikającą z procesów dyferencjacji, które zaszły w czasie formowania się naszej planety, częściowo zaś z występowania w płaszczu znacznych ciśnień, zmieniających strukturę krystaliczną minerałów. Skały płaszcza zawierają mniej krzemu i glinu, a więcej magnezu; typowymi odmianami są: perydotyt, dunit, eklogit. Poniżej głębokości 650 km potężne ciśnienie (sięgające 140 GPa, czyli ponad milion razy większe od typowego ciśnienia atmosferycznego) sprawia, że skały przybierają swoiste struktury krystaliczne, w których atomy upakowane są znacznie ciaśniej niż w skałach znajdujących się na powierzchni. W temperaturach przekraczających 1000 °C skały mogą "płynąć" w tempie rzędu milimetrów lub centymetrów na rok; przypuszcza się, że transport ciepła z wnętrza Ziemi odbywa się w płaszczu na drodze konwekcji, czyli wznoszenia się skał gorętszych i opadania chłodniejszych. W tym wypadku płaszcz organizowałby się spontanicznie w komórki konwekcyjne (konwekcja w płaszczu Ziemi); zakres występowania tego zjawiska jest wciąż debatowany w społeczności naukowej. Mniej wątpliwe są wielkoskalowe ruchy materii w górnym płaszczu, gdzie zjawiska tektoniczne sprzyjają dużym poziomym kontrastom termicznym i chemicznym, a więc również wymuszonym przez nie ruchom materii. Komórki konwekcyjne mają grubość do 400 km i szerokość od 4000 do 12 000 km. Manteln finns i jordens inre och i andra stenplaneter, mellan kärnan och jordskorpan. Manteln sträcker sig från 10–70 km djup till 2 900 km. Manteln kan smälta bergarter (magma) som vid vulkanutbrott kan tränga upp som lava. Manteln består av järn- och magnesiumrika silikatbergarter. Silikater är föreningar av kisel och syre.Manteln utgör cirka 80 procent av jordens volym. Jordmantelns övre del och jordskorpan tillhör litosfären. Gränsen mellan jordskorpan och manteln bildas av Mohorovičić-diskontinuiteten. I astenosfären är temperaturen så hög att den närmar sig bergarternas smältpunkt. Dessa är därför delvis smälta och plastiska (mjuka). Det radioaktiva sönderfallet i massan är starkare på vissa ställen och där sker smältningen. Detta bildar i sin tur kraftiga, långsamma virvelrörelser (s.k. konvektionsströmmar), och dessa förflyttar sakta delar av litosfären, som är uppsprucken i stora s.k. litosfärplattor. Litosfärplattorna är stela och glider ovanpå nästa lager. Det förefaller som om dessa berggrundsplattor skulle flyta på sitt underlag som isflak flyter på vattnet. När sedan spänningen i manteln inte kan hållas längre utlöses en jordbävning. Under den plastiska astenosfären ligger . Temperaturen är högre men trycket är likaså högre. Därför är den inre manteln inte mjuk. Mesosfären är direkt över kärnan, och med hjälp av konvektionsströmmar lämnas värme till mantelns övre del. الوشاح هو طبقة داخل جسم كوكبي يحده من الأسفل نواة وفوقها قشرة. يتكون الوشاح من الصخور أو الجليد، وهو عمومًا أكبر وأضخم طبقة في جسم الكواكب. الوشاح هي سمة من سمات الأجسام الكوكبية التي خضعت للتباين حسب الكثافة. جميع الكواكب الأرضية (بما في ذلك الأرض ) وعدد من الكويكبات وبعض أقمار الكواكب لها أغطية. Manto é a camada da estrutura da Terra (e dos outros planetas de composição similar) que fica diretamente abaixo da crosta/crusta prolongando-se em profundidade até ao limite exterior do núcleo. O manto terrestre estende-se desde cerca de 30 km de profundidade (podendo ser bem menor nas zonas oceânicas) até aos 2 900 km abaixo da superfície (transição para o núcleo). A diferenciação do manto iniciou-se há cerca de 3 800 milhões de anos, quando a segregação gravimétrica dos componentes do proto-planeta Terra produziram a actual estratificação. A pressão na parte inferior do manto atinge mais de 140 GPa (equivalente a 1 400 000 atmosferas).O manto difere marcadamente da crosta pelas suas características de composição química e de comportamento mecânico, o que se traduz pela existência de uma clara alteração súbita (uma descontinuidade) nas propriedades físicas dos materiais, que ficou conhecida por descontinuidade de Mohorovičić, ou simplesmente Moho, em homenagem a Andrija Mohorovičić, o geofísico que a descobriu. Esta descontinuidade marca a fronteira entre a crosta e o manto. Em tempos pensou-se que a Moho representava a fronteira entre a estrutura rígida da crosta e a zona mais plástica do manto, sendo a zona onde o movimento relativo entre as placas da litosfera rígida e a astenosfera plástica ocorreria. Contudo, estudos recentes demonstram que essa fronteira acontece muito abaixo, em pleno manto superior, a profundidades da ordem dos 70 km sob crusta oceânica e de 150 km sob a crosta continental. Assim, o manto imediatamente abaixo da crusta é composto por material relativamente frio (aprox.100º C), rígido e fundido com a crusta, apesar de estar dela separado pela Moho. Tal demonstra que a Moho é na realidade uma descontinuidade composicional e não uma zona de separação dinâmica. Is éard is maintlín ann ná ciseal taobh istigh de phláinéad domhanda. Le haghaidh foirmíochta, caithfidh rinn pláinéadach bheith mór go leor chun phróiseas na difreála pláinéidí, tré dhlús, a bheith críochnaithe aige. Tá an maintlín timpeallaithe ag an screamh. Bíonn an maintlín déanta as carraig sileacáite sna pláinéid dhomhanda (An Domhain,Véineas,Mars agus Mearcair), san Ghealach, sna dhá cheann de ghealacha Iúpatair (Io agus Europa) agus san astaróideach Vesta.Tugann léirmhíniú sonraíochtaí, ó spásárthaí, le fios go bhfuil maintlín déanta as oighir nó substaintí so-ghalaithe soladacha eile, ag ghealach Iúpatair ([[Ganymede (gealach)|Ganymede[[agus Callisto), comh maith le Tíotán agus Tríotón. الوشاح أو الدثار أو الغشاء أو الستار هي طبقة أرضية تحتية يبلغ سمكها نحو 2885 كيلومتر وتقع فوقها القشرة الأرضية التي نعيش عليها والتي يبلغ سمكها بين 30 - 60 كيلومتر. وتبلغ المسافة بين سطح الأرض ومركزها 6370 كيلومتر، ويشكل الجزء المركزي نواة (نصف قطرها 2000 كيلومتر) من معادن ثقيلة ساخنة سائلة، تبلغ درجة حرارتها 6000 درجة مئوية. وتقل درجة الحرارة بالصعود من المركز إلى أعلى الدثار (عمق نحو 50 كيلومتر) حتى تصل إلى 1500 درجة مئوية، وتكون في صورة صهارة خفيفة نسبياً. تتابعت دورات بركانية نشطة وانصهار الرماد البركاني المتراكم على السطح الرقيق للأرض بسبب الحرارة العالية وذلك على مر العصور مما نتج عنه قشرة من الصخور المتبلورة على سطح الأرض. وأثرت الغازات الناتجة عن انصهار الدثار على تكوين الغلاف الجوي، وقد تحددت في الماضي نسب وجود الغازات المختلفة في جو الأرض. واليوم نستنتج خصائص بناء وتكوين الدثار إما من دراستنا للفيزياء الجيولوجيّة أو من تحليل الدثار عن طريق تحليل الطبقة الصخرية «الإكسينوليث». ولا يختلف الدثار عموماً عن الغلاف في الكواكب، ويماثل باطن الأرض باطن الكواكب الصخرية في كونه مقسّماً إلى طبقات بحسب تركيبها الكيميائي. ويعتبر الدثار طبقة سميكة ذات لزوجة عالية وهي تقع بين القشرة الأرضية السطحية ولب الأرض الثقيل. ويبلغ سمك الدثار نحو 2890 كيلومتر ويتكون من طبقة سميكة تكون نحو 84% من كامل حجم الكرة الأرضية و65% من كتلتها. وهي طبقة صلبة بصفة عامة وتزيد فيها درجة الحرارة كلما نزلنا واقتربنا من قلب الأرض الشديد السخونة، وهو يحتوي على الحديد والنيكل والعناصر الثقيلة. ويشغل قلب الأرض نحو 15% من الحجم الكلي للأرض. Als Erdmantel wird die mittlere Schale im chemischen Modell vom inneren Aufbau des Erdkörpers bezeichnet. Sie liegt zwischen Erdkruste und Erdkern und ist bei einer durchschnittlichen Mächtigkeit von 2.850 km (Tiefe der Mantel-Kern-Grenze: 2.898 km) die voluminöseste und massereichste dieser drei Schalen. Während die Kruste zu großen Teilen aus relativ aluminiumreichen Gesteinen granitischer (kontinentale Oberkruste) und basaltischer (ozeanische Kruste sowie kontinentale Unterkruste) Zusammensetzung besteht, ist das Material des Erdmantels aluminiumarm und dafür relativ eisen- und magnesiumreich. Das entsprechende ultramafische Gestein des Oberen Mantels wird als Peridotit bezeichnet. Der tiefere Mantel besteht aus Hochdruckäquivalenten des Peridotits. Der Großteil des Erdmantels ist, abgesehen von kleineren Regionen, in dem partielle Schmelzen vorkommen, fest, verhält sich jedoch über geologische Zeiträume hinweg betrachtet plastisch. El manto es una capa intermedia de los planetas terrestres o de algunos otros cuerpos planetarios rocosos, como la que se encuentran entre el núcleo, la capa más interna, y la corteza, la más externa. Está compuesto principalmente por silicatos. Para que se forme un manto, el cuerpo planetario debe ser suficientemente grande para haber pasado por el proceso de diferenciación planetaria en términos de densidad. Los planetas terrestres (la Tierra, Venus, Marte y Mercurio), la Luna terrestre, dos de los satélites de Júpiter (Ío y Europa) y el asteroide Vesta tienen cada uno un manto rocoso. Planetární plášť respektive plášť obecně je jedna z planetárních sfér, která se nachází u terestrických planet pod svrchní pevnou kůrou nad planetárním jádrem. Jedná se o nejmocnější vrstvu ve složení planety, která je složena z roztaveného materiálu v podobě magmatu. V případě plynných planet je plášť tvořen z kapalných látek, nejčastěji plynů, které mění své skupenství vlivem extrémního tlaku. V plášti je od žhavého jádra ke kůře teplo transportováno prouděním (konvekcí) a dochází zde i k pohybu plášťových chocholů. V některých případech je možné rozlišovat vnitřní a vnější plášť. Tyto dva pláště se od sebe liší složením a na jejich přechodu existuje zjistitelná hranice (v případě Země). マントル(英語: mantle, 「覆い」の意)とは、惑星や衛星などの内部構造で、核(コア)の外側にある層である。 地球型惑星などでは金属の核に対しマントルは岩石からなり、さらに外側には、岩石からなるがわずかに組成や物性が違う、ごく薄い地殻がある。 名称はフランス語のマント(manteau)に由来し、マントルが核の周りを包んでいることを表している。 De aardmantel of kortweg mantel is de laag in de Aarde die direct onder de korst ligt. De mantel begint op enkele tientallen kilometers diepte en is ongeveer 2900 km dik. Ze neemt 83% van het volume van de Aarde in en bevat 67,5 % van haar massa. De naam mantel werd voor het eerst gebruikt door de Duitse geofysicus Emil Wiechert in 1897. In het Duits betekent mantel net als in het Nederlands jas. Mantua lurrazalaren eta nukleoaren artean dagoen geruza da. 2900 kmko sakonerara iristen da. Mantua batez ere peridotitaz osatua dago. Lurrazalaren eta Mantuaren arteko banaketa Mohorovicic etengunean ematen da. Goi mantua (biguna eta likatsua) eta behe mantua (solidoa eta elastikoa) banatu daiteke. Biak ezberdintzen diren puntua etengunea da. A mantle is a layer inside a planetary body bounded below by a core and above by a crust. Mantles are made of rock or ices, and are generally the largest and most massive layer of the planetary body. Mantles are characteristic of planetary bodies that have undergone differentiation by density. All terrestrial planets (including Earth), a number of asteroids, and some planetary moons have mantles.
gold:hypernym
dbr:Layer
prov:wasDerivedFrom
wikipedia-en:Mantle_(geology)?oldid=1037363909&ns=0
dbo:wikiPageLength
7522
foaf:isPrimaryTopicOf
wikipedia-en:Mantle_(geology)