About: Roman Senate

An Entity of Type: legislature, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

The Roman Senate (Latin: Senātus Rōmānus) was a governing and advisory assembly in ancient Rome. It was one of the most enduring institutions in Roman history, being established in the first days of the city of Rome (traditionally founded in 753 BC). It survived the overthrow of the Roman monarchy in 509 BC; the fall of the Roman Republic in the 1st century BC; the division of the Roman Empire in AD 395; and the fall of the Western Roman Empire in 476; Justinian's attempted reconquest of the west in the 6th century, and lasted well into the Eastern Roman Empire's history.

Property Value
dbo:abstract
  • مجلس الشيوخ الروماني (باللاتينية: Senatus Romanus، سِناتُس رُومانُس) هو السلطة التشريعية العليا في الجمهورية الرومانية الذي نشأ عام 509 ق.م، واستمر المجلس حتى عند تحول روما إلى إمبراطورية عام 27 ق.م، ولكنه ضعف لصالح الإمبراطور واستمر حتى تقسيم الإمبراطورية إلى جزئين شرقي وغربي . (ar)
  • Římský senát byl v době republiky zřejmě nejvýznamnější institucí římského státu, přičemž senátoři, jeho členové, náleželi k nejváženějším římským občanům. Až do zrodu principátu nebyl senát obdařen zákonodárnou pravomocí, nýbrž mohl pouze schvalovat a vydávat nezávazná usnesení (senatus consultum) určená lidovým shromážděním (comitia). Přesto disponoval značným vlivem na římskou politiku. Jednalo se o oficiální orgán, jenž přijímal zahraniční vyslance a jmenoval správce provincií. Také spravoval veřejné finance, pověřoval konzuly a navrhoval diktátory v případě ohrožení státu. (cs)
  • El Senat Romà fou una institució de l'antiga Roma que va sorgir com a contrapès a la institució reial. El Senat era un òrgan merament consultiu, però com a emanació del poble, el rei considerava les seves propostes i el convocava sovint. Les seves reunions se celebraven al Comitium (Fòrum) en una sala anomenada Bule. (ca)
  • Η Ρωμαϊκή Σύγκλητος (λατινικά: Senatus Romanus) ήταν πολιτικό όργανο στην αρχαία Ρώμη. Ήταν ένα από τα πιο ισχυρά όργανα στη ρωμαϊκή ιστορία και ιδρύθηκε κατά τις πρώτες ημέρες της πόλης (παραδοσιακά ιδρύθηκε το 753 π.Χ.). Διασώθηκε από την ανατροπή του Ρωμαϊκού Βασιλείου το 509 π.Χ., την πτώση της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας τον 1ο αιώνα π.Χ., τη διαίρεση της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας το 395 μ.Χ., την πτώση της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας το 476 και την κυριαρχία των βαρβάρων στη Ρώμη κατά τον 5ο, 6ο και 7ο αιώνα. Κατά τη διάρκεια των ημερών του βασιλείου, ήταν κάτι περισσότερο από ένα συμβουλευτικό συμβούλιο στο βασιλιά. Κατά τα πρώτα χρόνια της Δημοκρατίας, η Σύγκλητος ήταν πολιτικά αδύναμη ενώ οι εκτελεστικοί άρχοντες ήταν αρκετά ισχυροί. Δεδομένου ότι η μετάβαση από τη μοναρχία στη συνταγματική κυβέρνηση ήταν πιθανότατα σταδιακή, χρειάστηκαν πολλές γενιές πριν η Σύγκλητος ήταν σε θέση να επιβληθεί επί των εκτελεστικών αρχόντων. Λέγεται ότι η πρώτη Σύγκλητος ιδρύθηκε από τον ίδιο το Ρωμύλο στη Ρώμη. (el)
  • Der römische Senat (lateinisch senatus, abgeleitet von senex „alter Mann, Ältester“) war bis zum Ende der Republik die wichtigste Institution des römischen Staates. Nicht nur der Senat als Gremium war verantwortlich für diese Bedeutung, auch seine Mitglieder, die Senatoren, waren stets bedeutende und im Reich allgemein anerkannte Personen. Obwohl die Rechte des Senats, der vornehmlich eine Versammlung ehemaliger Amtsträger war, und die Rechtskraft seiner Beschlüsse nie niedergeschrieben wurden, bestimmte er bis in die Zeit des Augustus und in Ausnahmesituationen auch noch danach die römische Politik. Der Senat bestand bis in die ausgehende Spätantike. (de)
  • La Romia senato estas unu el la permanentaj de Romio, probable fondita antaŭ la unua reĝo de Romo en la jaro 753 a.K. Ĝi postvivis la falon de la Romia monarkio en 509 a.K., kaj la Romia Respubliko en 27 a.K., kaj fine la Romia Imperio en 476. Sub la Romia monarkio, ĝi estis nur asembleo kiu konsilis la reĝon. La lasta reĝo de Romo, la tirano , suferis puĉon planitan de la Senato. Komence de la Respubliko, la Senato estis politike malforta, dum la magistratoj akumulis la tutan povon. La transiro de absoluta monarkio al respubliko kun konstituciaj reguloj estis verŝajne laŭgrade, devis pasi pluraj generacioj por ke la Senato pligirmigu sian povon sur la magistratoj. Meze de la Respubliko, la Senato atingis la pinton de sia respublika povo. La fino de la respubliko ankaŭ vidis la deklivon de la povo de la senato, kiu komenciĝis post la reformoj de la Grakoj, plebaj tribunoj. Oni sin demandas, ĉu, post kompletiĝo de la transiro de respubliko al imperio, la senato havas la povon kiun antaŭe ĝi ne havis. Tamen, la diferenco disde la senato de la respubliko estas, ke ĝi ne estis politike sendependa. La romia imperiestro regis sur la Senato, kaj la asembleo perdis sian prestiĝon kaj fine grandan parton el ĝiaj povoj. Tuj post la konstituciaj reformoj de la imperiestro Diokleciano, la Senato de la Imperio perdis sian tutan politikan povon kaj ĝi neniam rekuperis tiun potencon iam poseditan. Kiam la sidejo de la registaro estis translokigita for de Romo, la Senato estis reduktita al municipa organismo. Tiu bildo estas plifortigita kiam la imperiestro Konstanteno kreis similan asembleon (la ) en Konstantinopolo. Post la falo de la Okcident-Romia Imperio en 476, la Senato funciis ĉefe sub la barbaraj reguloj ĝis la tuta forlaso unu jarcenton poste. (eo)
  • Erromako Senatua (latinez Senatus) Antzinako Erromako erakunde politiko bat izan zen. Rol garrantzitsua jokatu zuen Erromatar Errepublika eta Erromatar Inperioa gobernatzean. Senatus hitza senex-etik dator, latinez gizon zaharra. Hortaz, literalki, Senatua Zaharren Biltzarra zen. (eu)
  • El Senado ​ fue una de las instituciones del gobierno de la Antigua Roma.​ Estuvo compuesto durante la mayor parte de la República por trescientos miembros extraídos de los antiguos magistrados, aunque tras la dictadura de Sila y en época imperial ese número llegó a aumentar hasta novecientos. Se encargaba de ratificar las leyes votadas por los comicios, aconsejar a los magistrados, dirigir la política exterior, las finanzas y la religión. (es)
  • Is éard atá i gceist le Seanad na Róimhe (Laidin: Senatus Romanus) ná an tionól rialaithe agus comhairleach de chuid na huasaicme i ré na sean-Róimhe. Bhí an Seanad ar cheann de na húdaráis ba sheasmhaí i stair na Róimhe. Bhí sé ann ó chéad laethanta na cathrach anuas, agus tháinig sé slán as treascairt na ríthe sa bhliain 509 RC, titim na Poblachta Rómhánaí san 1ú haois RC, deighilt na hImpireachta sa bhliain 395, cliseadh na hImpireachta Thiar sa bhliain 476, agus rialú barbarach na Róimhe sna 5ú, 6ú agus 7ú aois. (ga)
  • The Roman Senate (Latin: Senātus Rōmānus) was a governing and advisory assembly in ancient Rome. It was one of the most enduring institutions in Roman history, being established in the first days of the city of Rome (traditionally founded in 753 BC). It survived the overthrow of the Roman monarchy in 509 BC; the fall of the Roman Republic in the 1st century BC; the division of the Roman Empire in AD 395; and the fall of the Western Roman Empire in 476; Justinian's attempted reconquest of the west in the 6th century, and lasted well into the Eastern Roman Empire's history. During the days of the Roman Kingdom, most of the time the Senate was little more than an advisory council to the king, but it also elected new Roman kings. The last king of Rome, Lucius Tarquinius Superbus, was overthrown following a coup d'état led by Lucius Junius Brutus, who founded the Roman Republic. During the early Republic, the Senate was politically weak, while the various executive magistrates were quite powerful. Since the transition from monarchy to constitutional rule was most likely gradual, it took several generations before the Senate was able to assert itself over the executive magistrates. By the middle Republic, the Senate had reached the apex of its republican power. The late Republic saw a decline in the Senate's power, which began following the reforms of the tribunes Tiberius and Gaius Gracchus. After the transition of the Republic into the Principate, the Senate lost much of its political power as well as its prestige. Following the constitutional reforms of Emperor Diocletian, the Senate became politically irrelevant. When the seat of government was transferred out of Rome, the Senate was reduced to a purely municipal body. That decline in status was reinforced when Constantine the Great created an additional senate in Constantinople. After Romulus Augustulus was deposed in 476, the Senate in the West Empire functioned under the rule of Odoacer (476–489) and during Ostrogothic rule (489–535). It was restored to its official status after the reconquest of Italy by Justinian I but ultimately disappeared after 603, the date of its last recorded public act. Some Roman aristocrats in the Middle Ages bore the title senator, but it was by this point a purely honorific title and does not reflect the continued existence of the classical Senate. The Eastern Senate survived in Constantinople through the 14th century. The Roman Senate was not the ancestor or predecessor of modern parliamentarism in any sense, because the Roman senate was not a legislative body. (en)
  • Senat Romawi (bahasa Latin: Senātus Rōmānus, majelis sesepuh bangsa Romawi) adalah lembaga politik di Romawi kuno. Senat merupakan salah satu lembaga yang paling lama bertahan dalam sejarah Romawi. Didirikan pada masa-masa awal kota Roma (menurut tradisi, kota Roma didirikan pada tahun 753 SM), Senat tetap bertahan ketika terjadi penggulingan raja pada tahun 509 SM, ketika terjadi kejatuhan Republik Romawi pada abad ke-1 SM, ketika terjadi pemecahan Kekaisaran Romawi menjadi dua bagian pada tahun 395 M, dan ketika Kekaisaran Romawi Barat mengalami kejatuhan pada tahun 476 M. Pada masa kerajaan, Senat tidak lebih dari sekadar dewan penasehat raja. terakhir, Lucius Tarquinius Superbus yang tiran, digulingkan menyusul kudeta yang dipimpin oleh . Pada masa awal Republik, Senat lemah secara politik, sementara magistrat eksekutif cukup kuat. Karena peralihan dari monarki ke kekuasaan konstitusional kemungkinan terjadi secara berangsur-angsur, perlu beberapa generasi sebelum Senat dapat menyatakan diri di atas magistrat. Pada pertengahan Republik, Senat mencapai puncak kekuasaannya. Pada akhir Republik, terjadi pengurangan pada kekuasaan Senat, yang dimulai seiring reformasi tribun . Setelah peralihan dari Republik ke Principatus, Senat kehilangan banyak dari kekuasaan politik dan wibawanya. Seiring refomasi konstitusional oleh kaisar Diocletianus, Senat secara politik menjadi tidak relevan, dan tidak pernah lagi meraih kekuasaan yang dulu pernah dimiliki. Ketika pusat pemerintahan dipindahkan ke luar kota Roma, Senat diturunkan menjadi lembaga munisipial. Hal ini ditambah dengan keputussan kaisar Konstantinus II untuk membentuk senat tambahan di Konstantinopel. Setelah Kekaisaran Romawi Barat runtuh pada tahun 476 SM, Senatnya masih berfungsi selama beberapa waktu di bawah kekusaan orang barbar sebelum dikembalikan setelah penaklukan ulang daerah bekas Kekaisaran Romawi barat oleh Justinianus I, sampai akhirnya Senat benar-benar dihapuskan. (in)
  • Le Sénat est l'une des plus anciennes et pérennes institutions politiques de la Rome antique. Cette assemblée est composée des représentants des grandes familles de rang sénatorial et joue un rôle religieux, législatif, financier et de politique extérieure important. Son rôle et son influence sur la vie politique romaine ont évolué tout au long de l'histoire et atteignent leur apogée durant la République romaine, entre le IIIe et le IIe siècle av. J.-C. Sous la Royauté, le Sénat n’aurait été qu’une assemblée qui conseille le roi et éventuellement s'oppose à lui afin de défendre les intérêts du patriciat. Après la chute de la Royauté (date traditionnelle : 509 av. J.-C.) le Sénat subsiste. Au début de la République, le Sénat serait demeuré politiquement faible, alors que les magistrats auraient exercé de larges pouvoirs. La transition de la royauté aux institutions républicaines a sans doute été graduelle et le Sénat n’affirme son autorité sur les magistrats qu'après plusieurs générations. Vers la fin de la République, à partir des réformes des Gracques, les pouvoirs du Sénat déclinent face à la montée en puissance des chefs militaires, de plus en plus ambitieux et autonomes. Mais il survit à la chute de la République et est maintenu durant l'Empire. Sous le principat, cette institution semble détenir plus de pouvoir qu’elle n’en a eu jusqu’alors, mais à la différence du Sénat de la République, elle n’est plus politiquement indépendante. L’empereur domine le Sénat, l'assemblée perd son prestige et finalement une grande partie de ses pouvoirs. À la suite des réformes constitutionnelles de l’empereur Dioclétien, le Sénat perd tout pouvoir politique et ne retrouvera jamais la puissance détenue auparavant. Quand le siège du gouvernement est transféré hors de Rome, le Sénat est réduit à un corps municipal. Cette relégation est définitivement entérinée lorsque l’empereur Constantin crée une assemblée similaire à Constantinople. Après la chute de l’Empire romain d'Occident en 476, le Sénat continue de fonctionner mais en s'adaptant aux règles des Barbares jusqu’à son abandon un siècle plus tard. (fr)
  • Il Senato romano (in latino Senatus) fu la più autorevole assemblea istituzionale nell'antica Roma, organo rimasto invariato nel corso delle trasformazioni politiche della storia dell'Urbe, il cui significato era assemblea degli anziani, e i cui membri erano chiamati Patres (nel significato di patrizio). L'assemblea fu istituita nel 753 a.C. da Romolo, e sopravvisse anche dopo la caduta dell'Impero Romano d'Occidente fino al VII secolo d.C. (it)
  • 元老院(げんろういん、ラテン語: Senātus、セナートゥス)は、古代ローマの統治機関。 (ja)
  • De senaat (Latijn: senatus) was een college van 100 tot 900 senatoren die het Romeinse staatshoofd assisteerden tijdens de periode van het Romeinse Rijk. (nl)
  • 로마 원로원(라틴어: Senatus, 영어: senate)은 고대 로마의 정치 기관이다. (ko)
  • Senat rzymski (łac. Senatus od senex – starzec – dosłownie rada starszych) – jedna z najważniejszych i najtrwalszych instytucji politycznych starożytnego Rzymu. Zgodnie z tradycją ustanowiona przez Romulusa w 753 p.n.e. Jego największe znaczenie przypadło na czasy republiki, a zaniknęło na początku VII wieku n.e. Z wyjątkiem okresu pryncypatu, organ doradczy, którego członkowie werbowani byli spośród doświadczonych urzędników rzymskiej magistratury. Ze względu na sposób doboru oraz specyficzną organizację wewnętrzną instytucja o charakterze ściśle konserwatywnym. Pomimo tego, że senat nie stanowił prawa (ustawodawstwo należało do zakresu kompetencji zgromadzeń ludowych), jego rola w procesie legislacyjnym była pośrednia i polegała na opiniowaniu projektów ustaw przedstawianych zgromadzeniom (łac. auctoritas patrum). W okresie republikańskim instytucja o ogromnym autorytecie i prestiżu, znalezienie się w gronie senatorów świadczyło o przynależności do ścisłej, rzymskiej elity. (pl)
  • O senado romano (em latim: senatus) é a mais remota assembleia política da Roma Antiga, com origem nos "conselhos de anciãos" da Antiguidade oriental (surgidos após o ano 4 000 a.C.). Era uma assembleia de notáveis – o conselho dos pater familias (pais ou chefes das famílias patrícias) – que provinha já dos tempos da monarquia romana. Rigorosamente hierarquizado, constituía, sob a república (509–27 a.C.), a magistratura suprema, que foi mantida sob o império (27 a.C.–476), mas com poderes bem diminuídos, passando a ser quase como a "oposição republicana", sendo os seus titulares muitas vezes alvos a abater ou a enviar para o exílio por parte de imperadores mais hostis à instituição. (pt)
  • Romerska senaten (från latin senatus, 'de äldres råd', av senex, 'gammal') var en av de centrala statsorganen i antikens Rom. (sv)
  • Сена́т (лат. senatus, від sex — «старий», буквально «рада старійшин») — один з найвищих державних органів в Стародавньому Римі. Виник з ради старійшин патриціанських родів в кінці царської епохи (близько VI століття до н. е.). Зі встановленням республіки, сенат, разом з магістратами і народними зібраннями (коміціями) став істотним елементом суспільного життя. До складу сенату довічно входили колишні магістрати — таким чином, тут концентрувалися політичні сили і державний досвід Риму. Члени Сенату ділилися на ранги відповідно до раніше займаних посад (консули, претори, едили, трибуни, квестори). Під час дискусій сенатори отримували право голосу відповідно до цих рангів. На чолі сенату стояв найбільш заслужений, перший з сенаторів — принцепс (princeps senatus). У період республіки в ході станової боротьби плебеїв з патриціями (V—III ст. до н. е.) влада Сенату була дещо обмежена на користь коміцій (народних зібрань). У III—I ст. до н. е. Сенат заздалегідь розглядав законопроекти, що пропонувалися для голосування в коміціях, йому належало вище керівництво військовими справами, зовнішньою політикою, фінансами і державним майном, нагляд за релігійними культами, право оголошувати надзвичайний стан і т. д. Сенат затверджував закони і результати виборів, контролював діяльність магістратів. Таким чином, сенат фактично здійснював керівництво державою. Ухвали Сенату (s.c., senatus consulta) мали силу закону, так само як і ухвали народного зібрання і зборів плебеїв — плебісциту.За словами Полібія (тобто з погляду римлян) рішення в Карфагені приймалися народом (плебсом), а в Римі — найкращими людьми, тобто Сенатом І це притому, що на думку багатьох істориків Карфагеном правила олігархія.. У період Імперії влада Сенату все більш обмежувалася, зосереджуючись в руках імператора, хоча формально Сенат продовжував вважатися одним з вищих державних органів. Насправді, Сенат перетворився на збори представників знатних сімей/родів, що не мали великого політичного впливу. Ухвали Сенату зберегли силу законів, але приймалися зазвичай за ініціативою імператора. Починаючи з Октавіана Августа, фактичний імператор Риму носив титул «принцепс» — тобто «перший з сенаторів». Число сенаторів неодноразово змінювалося до 100 років * спочатку — 100 * за часів ранньої республіки (до 88 до н. е.) — 300 * з часів Сулли — 600 * при Цезарі — 900 * з часів Августа — знову 600 * в період пізньої античності (домінату) — 2000. Спочатку в Сенат входили тільки члени споконвічних римських родів (патриції), але з I століття до н. е. це право отримали й італіки, а за часів Імперії — навіть знатні провінціали. З 313 до н. е. в члени Сенату приймали цензора — він складав список з осіб, що займали магістрат, за певним майновим цензом (наприклад, при Августі (I століття н. е.) — 1 млн. сестерцій). За часів імперії це стало прерогативою імператора. При Діоклетіані (кінець III століття) Сенат був перетворений на міську раду Рима, при Костянтині (IV століття) був започаткований сенат у Константинополі — «другому Римі», що був урівняний в правах з Сенатом Рима. (uk)
  • 羅馬元老院(拉丁語:Senātus Rōmānus)也稱作長老院,是一個審議團體、立法機關,它在羅馬共和国與羅馬帝國的政府中扮演着极其重要的角色,掌握统治权、否決權,拥有批准、认可、起草法案,批准当选的最高官吏,包括財務官、執政官、治安官、監察官、裁判官、獨裁官、市政官、保民官、司法官、大法官、大祭司,管理财務、內政、外交、军事等權利,為現代上議院的雛形。 (zh)
  • Сена́т (лат. senatus, от senex — «старик», «совет старейшин») — один из высших государственных органов власти в Древнем Риме. Считается, что сенат был создан в начале царского периода первым царём Рима Ромулом и первоначально в его состав входило 100 человек. Потомки этих 100 человек впоследствии стали патрициями. Пятый царь Рима, Луций Тарквиний Приск, избрал еще 100 сенаторов. Они были выбраны из второстепенных ведущих семейств и соответственно назывались patres minorum gentium. Седьмой и последний царь Рима, Луций Тарквиний Гордый, казнил многих из руководителей сената и не заменил их, тем самым уменьшив их число. Однако в 509 года до н.э. первый и третий консулы Рима, Луций Юний Брут и Публий Валерий Публикола, выбрали из числа ведущих всадников новых мужчин в сенат, названных conscripti, и таким образом увеличили размер сената до 300 человек. (ru)
dbo:location
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 16685964 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 34559 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1097162810 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:backgroundColor
  • brown (en)
dbp:houseType
  • Advisory and deliberative (en)
dbp:leader1Type
dbp:meetingPlace
dbp:name
  • Roman Senate (en)
dbp:succeededBy
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
rdf:type
rdfs:comment
  • مجلس الشيوخ الروماني (باللاتينية: Senatus Romanus، سِناتُس رُومانُس) هو السلطة التشريعية العليا في الجمهورية الرومانية الذي نشأ عام 509 ق.م، واستمر المجلس حتى عند تحول روما إلى إمبراطورية عام 27 ق.م، ولكنه ضعف لصالح الإمبراطور واستمر حتى تقسيم الإمبراطورية إلى جزئين شرقي وغربي . (ar)
  • Římský senát byl v době republiky zřejmě nejvýznamnější institucí římského státu, přičemž senátoři, jeho členové, náleželi k nejváženějším římským občanům. Až do zrodu principátu nebyl senát obdařen zákonodárnou pravomocí, nýbrž mohl pouze schvalovat a vydávat nezávazná usnesení (senatus consultum) určená lidovým shromážděním (comitia). Přesto disponoval značným vlivem na římskou politiku. Jednalo se o oficiální orgán, jenž přijímal zahraniční vyslance a jmenoval správce provincií. Také spravoval veřejné finance, pověřoval konzuly a navrhoval diktátory v případě ohrožení státu. (cs)
  • El Senat Romà fou una institució de l'antiga Roma que va sorgir com a contrapès a la institució reial. El Senat era un òrgan merament consultiu, però com a emanació del poble, el rei considerava les seves propostes i el convocava sovint. Les seves reunions se celebraven al Comitium (Fòrum) en una sala anomenada Bule. (ca)
  • Der römische Senat (lateinisch senatus, abgeleitet von senex „alter Mann, Ältester“) war bis zum Ende der Republik die wichtigste Institution des römischen Staates. Nicht nur der Senat als Gremium war verantwortlich für diese Bedeutung, auch seine Mitglieder, die Senatoren, waren stets bedeutende und im Reich allgemein anerkannte Personen. Obwohl die Rechte des Senats, der vornehmlich eine Versammlung ehemaliger Amtsträger war, und die Rechtskraft seiner Beschlüsse nie niedergeschrieben wurden, bestimmte er bis in die Zeit des Augustus und in Ausnahmesituationen auch noch danach die römische Politik. Der Senat bestand bis in die ausgehende Spätantike. (de)
  • Erromako Senatua (latinez Senatus) Antzinako Erromako erakunde politiko bat izan zen. Rol garrantzitsua jokatu zuen Erromatar Errepublika eta Erromatar Inperioa gobernatzean. Senatus hitza senex-etik dator, latinez gizon zaharra. Hortaz, literalki, Senatua Zaharren Biltzarra zen. (eu)
  • El Senado ​ fue una de las instituciones del gobierno de la Antigua Roma.​ Estuvo compuesto durante la mayor parte de la República por trescientos miembros extraídos de los antiguos magistrados, aunque tras la dictadura de Sila y en época imperial ese número llegó a aumentar hasta novecientos. Se encargaba de ratificar las leyes votadas por los comicios, aconsejar a los magistrados, dirigir la política exterior, las finanzas y la religión. (es)
  • Is éard atá i gceist le Seanad na Róimhe (Laidin: Senatus Romanus) ná an tionól rialaithe agus comhairleach de chuid na huasaicme i ré na sean-Róimhe. Bhí an Seanad ar cheann de na húdaráis ba sheasmhaí i stair na Róimhe. Bhí sé ann ó chéad laethanta na cathrach anuas, agus tháinig sé slán as treascairt na ríthe sa bhliain 509 RC, titim na Poblachta Rómhánaí san 1ú haois RC, deighilt na hImpireachta sa bhliain 395, cliseadh na hImpireachta Thiar sa bhliain 476, agus rialú barbarach na Róimhe sna 5ú, 6ú agus 7ú aois. (ga)
  • Il Senato romano (in latino Senatus) fu la più autorevole assemblea istituzionale nell'antica Roma, organo rimasto invariato nel corso delle trasformazioni politiche della storia dell'Urbe, il cui significato era assemblea degli anziani, e i cui membri erano chiamati Patres (nel significato di patrizio). L'assemblea fu istituita nel 753 a.C. da Romolo, e sopravvisse anche dopo la caduta dell'Impero Romano d'Occidente fino al VII secolo d.C. (it)
  • 元老院(げんろういん、ラテン語: Senātus、セナートゥス)は、古代ローマの統治機関。 (ja)
  • De senaat (Latijn: senatus) was een college van 100 tot 900 senatoren die het Romeinse staatshoofd assisteerden tijdens de periode van het Romeinse Rijk. (nl)
  • 로마 원로원(라틴어: Senatus, 영어: senate)은 고대 로마의 정치 기관이다. (ko)
  • O senado romano (em latim: senatus) é a mais remota assembleia política da Roma Antiga, com origem nos "conselhos de anciãos" da Antiguidade oriental (surgidos após o ano 4 000 a.C.). Era uma assembleia de notáveis – o conselho dos pater familias (pais ou chefes das famílias patrícias) – que provinha já dos tempos da monarquia romana. Rigorosamente hierarquizado, constituía, sob a república (509–27 a.C.), a magistratura suprema, que foi mantida sob o império (27 a.C.–476), mas com poderes bem diminuídos, passando a ser quase como a "oposição republicana", sendo os seus titulares muitas vezes alvos a abater ou a enviar para o exílio por parte de imperadores mais hostis à instituição. (pt)
  • Romerska senaten (från latin senatus, 'de äldres råd', av senex, 'gammal') var en av de centrala statsorganen i antikens Rom. (sv)
  • 羅馬元老院(拉丁語:Senātus Rōmānus)也稱作長老院,是一個審議團體、立法機關,它在羅馬共和国與羅馬帝國的政府中扮演着极其重要的角色,掌握统治权、否決權,拥有批准、认可、起草法案,批准当选的最高官吏,包括財務官、執政官、治安官、監察官、裁判官、獨裁官、市政官、保民官、司法官、大法官、大祭司,管理财務、內政、外交、军事等權利,為現代上議院的雛形。 (zh)
  • Η Ρωμαϊκή Σύγκλητος (λατινικά: Senatus Romanus) ήταν πολιτικό όργανο στην αρχαία Ρώμη. Ήταν ένα από τα πιο ισχυρά όργανα στη ρωμαϊκή ιστορία και ιδρύθηκε κατά τις πρώτες ημέρες της πόλης (παραδοσιακά ιδρύθηκε το 753 π.Χ.). Διασώθηκε από την ανατροπή του Ρωμαϊκού Βασιλείου το 509 π.Χ., την πτώση της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας τον 1ο αιώνα π.Χ., τη διαίρεση της Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας το 395 μ.Χ., την πτώση της Δυτικής Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας το 476 και την κυριαρχία των βαρβάρων στη Ρώμη κατά τον 5ο, 6ο και 7ο αιώνα. Λέγεται ότι η πρώτη Σύγκλητος ιδρύθηκε από τον ίδιο το Ρωμύλο στη Ρώμη. (el)
  • La Romia senato estas unu el la permanentaj de Romio, probable fondita antaŭ la unua reĝo de Romo en la jaro 753 a.K. Ĝi postvivis la falon de la Romia monarkio en 509 a.K., kaj la Romia Respubliko en 27 a.K., kaj fine la Romia Imperio en 476. Sub la Romia monarkio, ĝi estis nur asembleo kiu konsilis la reĝon. La lasta reĝo de Romo, la tirano , suferis puĉon planitan de la Senato. (eo)
  • Senat Romawi (bahasa Latin: Senātus Rōmānus, majelis sesepuh bangsa Romawi) adalah lembaga politik di Romawi kuno. Senat merupakan salah satu lembaga yang paling lama bertahan dalam sejarah Romawi. Didirikan pada masa-masa awal kota Roma (menurut tradisi, kota Roma didirikan pada tahun 753 SM), Senat tetap bertahan ketika terjadi penggulingan raja pada tahun 509 SM, ketika terjadi kejatuhan Republik Romawi pada abad ke-1 SM, ketika terjadi pemecahan Kekaisaran Romawi menjadi dua bagian pada tahun 395 M, dan ketika Kekaisaran Romawi Barat mengalami kejatuhan pada tahun 476 M. (in)
  • The Roman Senate (Latin: Senātus Rōmānus) was a governing and advisory assembly in ancient Rome. It was one of the most enduring institutions in Roman history, being established in the first days of the city of Rome (traditionally founded in 753 BC). It survived the overthrow of the Roman monarchy in 509 BC; the fall of the Roman Republic in the 1st century BC; the division of the Roman Empire in AD 395; and the fall of the Western Roman Empire in 476; Justinian's attempted reconquest of the west in the 6th century, and lasted well into the Eastern Roman Empire's history. (en)
  • Le Sénat est l'une des plus anciennes et pérennes institutions politiques de la Rome antique. Cette assemblée est composée des représentants des grandes familles de rang sénatorial et joue un rôle religieux, législatif, financier et de politique extérieure important. Son rôle et son influence sur la vie politique romaine ont évolué tout au long de l'histoire et atteignent leur apogée durant la République romaine, entre le IIIe et le IIe siècle av. J.-C. (fr)
  • Senat rzymski (łac. Senatus od senex – starzec – dosłownie rada starszych) – jedna z najważniejszych i najtrwalszych instytucji politycznych starożytnego Rzymu. Zgodnie z tradycją ustanowiona przez Romulusa w 753 p.n.e. Jego największe znaczenie przypadło na czasy republiki, a zaniknęło na początku VII wieku n.e. Z wyjątkiem okresu pryncypatu, organ doradczy, którego członkowie werbowani byli spośród doświadczonych urzędników rzymskiej magistratury. Ze względu na sposób doboru oraz specyficzną organizację wewnętrzną instytucja o charakterze ściśle konserwatywnym. (pl)
  • Сена́т (лат. senatus, от senex — «старик», «совет старейшин») — один из высших государственных органов власти в Древнем Риме. Считается, что сенат был создан в начале царского периода первым царём Рима Ромулом и первоначально в его состав входило 100 человек. Потомки этих 100 человек впоследствии стали патрициями. Пятый царь Рима, Луций Тарквиний Приск, избрал еще 100 сенаторов. Они были выбраны из второстепенных ведущих семейств и соответственно назывались patres minorum gentium. (ru)
  • Сена́т (лат. senatus, від sex — «старий», буквально «рада старійшин») — один з найвищих державних органів в Стародавньому Римі. Виник з ради старійшин патриціанських родів в кінці царської епохи (близько VI століття до н. е.). Зі встановленням республіки, сенат, разом з магістратами і народними зібраннями (коміціями) став істотним елементом суспільного життя. До складу сенату довічно входили колишні магістрати — таким чином, тут концентрувалися політичні сили і державний досвід Риму. Число сенаторів неодноразово змінювалося до 100 років (uk)
rdfs:label
  • Roman Senate (en)
  • مجلس الشيوخ الروماني (ar)
  • Senat Romà (ca)
  • Římský senát (cs)
  • Ρωμαϊκή σύγκλητος (el)
  • Römischer Senat (de)
  • Romia senato (eo)
  • Senado romano (es)
  • Erromako Senatua (eu)
  • Sénat romain (fr)
  • Seanad na Róimhe (ga)
  • Senat Romawi (in)
  • Senato romano (it)
  • 로마 원로원 (ko)
  • 元老院 (ローマ) (ja)
  • Senat rzymski (pl)
  • Senado (Roma Antiga) (pt)
  • Senaat (Rome) (nl)
  • Сенат (Древний Рим) (ru)
  • Romerska senaten (sv)
  • Сенат Стародавнього Риму (uk)
  • 羅馬元老院 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • Roman Senate (en)
  • (en)
is dbo:legislature of
is dbo:occupation of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:combatant of
is dbp:knownFor of
is dbp:legislature of
is dbp:office of
is dbp:setting of
is rdfs:seeAlso of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License