New Latin (also called Neo-Latin or Modern Latin)was a revival in the use of Latin in original, scholarly, and scientific works between c. 1375 and c. 1900s. Modern scholarly and technical nomenclature, such as in zoological and botanical taxonomy and international scientific vocabulary, draws extensively from New Latin vocabulary. In such use, New Latin is subject to new word formation. As a language for full expression in prose or poetry, however, it is often distinguished from its successor, Contemporary Latin.

Property Value
dbo:abstract
  • اللاتينية الجديدة (New Latin)، وتُسمى أيضا النيولاتينية (Neo-Latin) أو اللاتينية الحديثة (Modern Latin)، هي إعادة إحياء لاستعمال اللغة اللاتينية في الأعمال العلمية ما بين الأعوام 1375 و1900. فالمفردات العلمية والتقنية الحديثة على سبيل المثال، كالتي في علم التصنيف الحيواني والنباتي، مستسقاة على نطاق واسع من المعجم اللاتيني الجديد. يستعمل دارسو العصر الكلاسيكي مصطلح النيولاتينية للإشارة إلى اللاتينية التي نمت في إيطاليا عصرِ النهضة عَقِبَ الاهتمام المستجَدّ بالحضارة الكلاسيكية خلال القرنين الـ14 والـ15 م. تشير النيولاتينية أيضا إلى استعمال اللغة اللاتينية لأي غرض، علميا كان أو أدبيا، خلال وبعد عصر النهضة. بالرغم من أن كلا اللغتين اللاتينية واللاتينية الجديدة لغتين ميتتين (ليستا اللغة الأم لأي مجموعة بشرية)، إلا أن جزءا كبيرا من معجميهما تسرب للغات الجرمانية، كالإنجليزية والألمانية، بل وحتى اللغات السامية، كالعربية. (ar)
  • Nová latina (Lingua Neolatina) je novověká verze latiny používaná hlavně v kladistice a systematice . Termín přešel do obecného užívání mezi jazykovědci a přírodovědci ke konci devadesátých let devatenáctého století. Pojem „nová latina“ označuje jazyk používaný k vědeckým či literárním účelům po skončení renesance (za její konec se často považuje rok 1600), ačkoliv např. redaktoři sbírky latinské literatury The I Tatti Renaissance Library, vydávané Harvardovou univerzitou, označují texty v renesanční latině také jako Neo-Latin. Pravděpodobně nejdůležitějším dílem nové latiny a hlavní příčinou vydávání slovníků nových latinských slov, ke kterému v současné době dochází, je Binominální nomenklatura a klasifikační systém živých organizmů navržený Carlem Linném. (cs)
  • El neollatí (o nou llatí o llatí modern) és una versió del llatí, utilitzada a partir del Renaixement (des de 1500) fins a 1900 en obres originals. No s'ha de confondre el neollatí amb les llengües romàniques que de vegades es diuen també llengües neollatines. El vocabulari llatí, creat durant aquest període, per expressar idees científiques, forma la base de gran part de la terminologia moderna, com són els termes tècnics en la descripció i taxonomia zoològica i botànica. Avui encara es fa servir, el que s'anomena llatí contemporani, principalment en el llenguatge científic internacional, la cladística i la sistemàtica. Aquest terme es va popularitzar als anys 1890 entre lingüistes i científics. (ca)
  • Neulateinische Literatur ist die in Latein verfasste Literatur des Renaissance-Humanismus und der anschließenden Epochen der Neuzeit bis in die Gegenwart. Sie beginnt mit den Werken des Frühhumanismus in der ersten Hälfte des 14. Jahrhunderts, doch wurden noch bis ins späte 15. Jahrhundert auch Werke (vor allem Dichtungen) verfasst, die zur mittellateinischen Literatur gehören. Im 14. und 15. Jahrhundert bestanden mittellateinische und neulateinische Literatur nebeneinander; zur neulateinischen Literatur dieses Zeitraums gehören diejenigen Werke, deren Autoren sich als Humanisten betrachteten. Von der mittellateinischen Literatur unterscheidet sich die neulateinische dadurch, dass sie sich strikt an den als klassisch betrachteten antiken Vorbildern orientiert, insbesondere am Schrifttum aus der Epoche der Goldenen Latinität. Den Wortschatz und die Syntax dieser Vorbilder erhoben die Humanisten zu einer verbindlichen Norm. Daher kennt das Neulatein im Unterschied zum Mittellatein keine Sprachentwicklung, sondern ist fixiert. Der Begriff „neulateinisch“ ist somit irreführend, denn es handelt sich nicht um ein „neues“ Latein, sondern um eine konsequente Rückkehr zu einer bestimmten Stufe der antiken Latinität. Dies bedeutet eine bewusste Beschränkung auf die literarischen Ausdrucksmöglichkeiten, die innerhalb der dadurch vorgegebenen Grenzen bestehen, und damit weitgehend auch auf Stoffe, die sich zur Darstellung in solchem Rahmen eignen. Darauf nimmt das Schlagwort von der „toten“ Sprache Bezug, einer Sprache, die sich nicht mehr fortentwickelt und neuen Bedürfnissen anpasst. Was ihren Umfang und die Zahl der veröffentlichten Bücher betrifft, so übertrifft die neulateinische Literatur bis ins 18. Jahrhundert die Literaturen aller anderen europäischen Sprachen. 21.123 der rund 30.000 Wiegendrucke, also etwa 70 %, erschienen in lateinischer Sprache (zum Vergleich die nächstgrößeren Sprachen: 3303 auf Deutsch, 2433 auf Italienisch, 1782 auf Französisch, 571 auf Niederländisch, 437 auf Spanisch, 240 auf Englisch, 154 auf hebräisch). „Es sollte Jahrhunderte dauern, bis sich dieses Verhältnis ausglich und schließlich umkehrte.“ (de)
  • New Latin (also called Neo-Latin or Modern Latin)was a revival in the use of Latin in original, scholarly, and scientific works between c. 1375 and c. 1900s. Modern scholarly and technical nomenclature, such as in zoological and botanical taxonomy and international scientific vocabulary, draws extensively from New Latin vocabulary. In such use, New Latin is subject to new word formation. As a language for full expression in prose or poetry, however, it is often distinguished from its successor, Contemporary Latin. (en)
  • El neolatín (o nuevo latín, o latín moderno) fue una versión del latín, usada tras la Edad Media; en concreto fue usado en las principales publicaciones científicas y en el lenguaje científico internacional, la cladística y la sistemática, desde c. 1375 hasta c. 1900. El término se popularizó a finales de los años 1890 entre lingüistas y científicos. El término "neolatín" también se usa para describir el uso del latín para cualquier finalidad, científica o literaria, desde el Renacimiento. Y el término "Latín moderno" designa ahora una versión actualizada y simplificada de Interlingua, que aspira a unir los pueblos de la familia lingüística latina por un idioma de comprensión casi total sin estudio anterior. Véase su sitio de promoción : . (es)
  • Le terme néolatin désigne la troisième période de la littérature latine succédant au Moyen Âge, depuis la Renaissance italienne jusqu'à la fin du XIXe siècle, époque où commence la période dite du latin contemporain. Ce terme ne désigne pas une langue particulière mais une période de la littérature latine où les écrivains se sont efforcés de se rapprocher le plus possible de la langue classique, ce latin dit humaniste s'est répandu à partir du XVe siècle à travers toute l'Europe. La période néolatine est elle-même divisée en période humanistique (XVe – XVIe siècles) et posthumanistique (XVIIe et XVIIIe siècles). Le terme s'est largement diffusé dans le milieu des linguistes et des scientifiques dans les années 1890. (fr)
  • De Neolatijnse literatuur omvat geschriften die zijn geschreven in het Latijn in de periode vanaf de renaissance, dat wil zeggen in Italië vanaf ongeveer 1350 en in de rest van Europa vanaf ongeveer 1500. (nl)
  • Neolatim (também latim moderno ou novo latim) é uma versão de latim estabelecida por estudiosos do fim da Idade Média, que era utilizado para fins científicos, na qual são empregados progressivamente, sem distinção, elementos da língua grega e de outras línguas sob formas alatinadas. O neolatim hoje usa-se principalmente na linguagem científica internacional, cladística e sistemática. O termo fez-se popular a finais da década de 1890 entre linguistas e científicos de fala inglesa. (pt)
  • Неолатиністика — розділ філології, присвячений вивченню особливостей латиномовних текстів 15-19 століть. Літературна латиномовна спадщина європейських народів, попри низку спільних ознак, має виразні національні риси. Дослідження «української» латини розпочалися в Україні лише нещодавно, цьому передував тривалий період неприйняття цього доробку. Серед сучасних дослідників-неолатиністів М. Безбородько, Н. Корж, О. Лефтерова, В. Миронова, О. Осауленко, О. Савчук, М. Трофимук, О. Трофимук, Л. Шевченко-Савчинська. Сьогодні видається некоректним проводити конфесійну межу між давніми письменниками та науковцями, протиставляючи православних (як українських) і католиків (як неукраїнських) авторів. Яскравим доказом може служити досі малодосліджена творчість члена домініканського ордену, київського єпископа Й. Верещинського (1532–1599), який у своїх творах, написаних латинською мовою, доводив, що козаки — шляхетні лицарі; розробив проект лицарської школи на Задніпров'ї; йому належить ідея створення самостійної козацької держави у формі князівства зі столицею у Києві, що спиралася б на місцеві традиції. Релігійно-публіцистичні твори належать перу Ст. Оріховського, І. Габриєловича, А. Мазурковського, Я. Суші, М. Рилла, анонімних авторів. Це і полемічні трактати, і філософські рефлексії на релігійну тематику, й історії окремих конфесій. Наукові трактати з медицини, астрономії, філософії написані Ю. Дрогобичем, Я. Саковичем, Я. Ласіцьким (етнографічні описи) та ін., дають чіткіше уявлення про розвиток тогочасної науки і її поширення в українських землях, а також про коло зацікавлень учених того часу, виражальні засоби, якими вони послуговувалися для передачі своїх ідей.Досліджена лише почасти і потребує продовження та поглиблення студій історіографічна проза С. Окольського, М. Хвальковського, Я. Юзефовича, М. Лучкая та твори менш відомих чи анонімних авторів, які послуговувалися латиною. (uk)
  • 新拉丁语(拉丁語:Lingua Latina temporis humanistici、英語:New Latin 或 Neo-Latin)指在文藝復興時期之後,20世紀前(約1375年至1900年之間)這段時間在學者間與科學文獻上使用的拉丁文。在文艺复兴时期拉丁语作家,因不滿中古拉丁语脱离古典拉丁语發展,以古典拉丁文为范式,發展出的較规范和纯洁"新拉丁语" ,以期在重構古典拉丁文之外建構新拉丁文。 (zh)
dbo:iso6391Code
  • la
dbo:iso6392Code
  • lat
dbo:iso6393Code
  • lat
dbo:languageFamily
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 21983 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 44622 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 984520463 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:about
  • yes (en)
dbp:ancestor
dbp:bot
  • InternetArchiveBot (en)
dbp:by
  • no (en)
dbp:date
  • February 2018 (en)
dbp:era
  • Evolved from Renaissance Latin in the 16th century; developed into contemporary Latin between 19th and 20th centuries (en)
dbp:fam
dbp:familycolor
  • Indo-European (en)
dbp:fixAttempted
  • yes (en)
dbp:imagecaption
  • Linnaeus, 1st edition of Systema Naturae is a famous New Latin text. (en)
dbp:iso
  • la (en)
  • lat (en)
dbp:isoexception
  • historical (en)
dbp:label
  • New Latin (en)
dbp:name
  • New Latin (en)
dbp:nativename
  • (en)
dbp:notice
  • IPA (en)
dbp:onlinebooks
  • yes (en)
dbp:others
  • yes (en)
dbp:region
  • Western World (en)
dbp:script
  • Latin alphabet (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wordnet_type
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • El neollatí (o nou llatí o llatí modern) és una versió del llatí, utilitzada a partir del Renaixement (des de 1500) fins a 1900 en obres originals. No s'ha de confondre el neollatí amb les llengües romàniques que de vegades es diuen també llengües neollatines. El vocabulari llatí, creat durant aquest període, per expressar idees científiques, forma la base de gran part de la terminologia moderna, com són els termes tècnics en la descripció i taxonomia zoològica i botànica. Avui encara es fa servir, el que s'anomena llatí contemporani, principalment en el llenguatge científic internacional, la cladística i la sistemàtica. Aquest terme es va popularitzar als anys 1890 entre lingüistes i científics. (ca)
  • New Latin (also called Neo-Latin or Modern Latin)was a revival in the use of Latin in original, scholarly, and scientific works between c. 1375 and c. 1900s. Modern scholarly and technical nomenclature, such as in zoological and botanical taxonomy and international scientific vocabulary, draws extensively from New Latin vocabulary. In such use, New Latin is subject to new word formation. As a language for full expression in prose or poetry, however, it is often distinguished from its successor, Contemporary Latin. (en)
  • De Neolatijnse literatuur omvat geschriften die zijn geschreven in het Latijn in de periode vanaf de renaissance, dat wil zeggen in Italië vanaf ongeveer 1350 en in de rest van Europa vanaf ongeveer 1500. (nl)
  • Neolatim (também latim moderno ou novo latim) é uma versão de latim estabelecida por estudiosos do fim da Idade Média, que era utilizado para fins científicos, na qual são empregados progressivamente, sem distinção, elementos da língua grega e de outras línguas sob formas alatinadas. O neolatim hoje usa-se principalmente na linguagem científica internacional, cladística e sistemática. O termo fez-se popular a finais da década de 1890 entre linguistas e científicos de fala inglesa. (pt)
  • 新拉丁语(拉丁語:Lingua Latina temporis humanistici、英語:New Latin 或 Neo-Latin)指在文藝復興時期之後,20世紀前(約1375年至1900年之間)這段時間在學者間與科學文獻上使用的拉丁文。在文艺复兴时期拉丁语作家,因不滿中古拉丁语脱离古典拉丁语發展,以古典拉丁文为范式,發展出的較规范和纯洁"新拉丁语" ,以期在重構古典拉丁文之外建構新拉丁文。 (zh)
  • اللاتينية الجديدة (New Latin)، وتُسمى أيضا النيولاتينية (Neo-Latin) أو اللاتينية الحديثة (Modern Latin)، هي إعادة إحياء لاستعمال اللغة اللاتينية في الأعمال العلمية ما بين الأعوام 1375 و1900. فالمفردات العلمية والتقنية الحديثة على سبيل المثال، كالتي في علم التصنيف الحيواني والنباتي، مستسقاة على نطاق واسع من المعجم اللاتيني الجديد. يستعمل دارسو العصر الكلاسيكي مصطلح النيولاتينية للإشارة إلى اللاتينية التي نمت في إيطاليا عصرِ النهضة عَقِبَ الاهتمام المستجَدّ بالحضارة الكلاسيكية خلال القرنين الـ14 والـ15 م. تشير النيولاتينية أيضا إلى استعمال اللغة اللاتينية لأي غرض، علميا كان أو أدبيا، خلال وبعد عصر النهضة. بالرغم من أن كلا اللغتين اللاتينية واللاتينية الجديدة لغتين ميتتين (ليستا اللغة الأم لأي مجموعة بشرية)، إلا أن جزءا كبيرا من معجميهما تسرب للغات الجرمانية، كالإنجليزية والألمانية، بل وحتى ا (ar)
  • Nová latina (Lingua Neolatina) je novověká verze latiny používaná hlavně v kladistice a systematice . Termín přešel do obecného užívání mezi jazykovědci a přírodovědci ke konci devadesátých let devatenáctého století. Pojem „nová latina“ označuje jazyk používaný k vědeckým či literárním účelům po skončení renesance (za její konec se často považuje rok 1600), ačkoliv např. redaktoři sbírky latinské literatury The I Tatti Renaissance Library, vydávané Harvardovou univerzitou, označují texty v renesanční latině také jako Neo-Latin. (cs)
  • Neulateinische Literatur ist die in Latein verfasste Literatur des Renaissance-Humanismus und der anschließenden Epochen der Neuzeit bis in die Gegenwart. Sie beginnt mit den Werken des Frühhumanismus in der ersten Hälfte des 14. Jahrhunderts, doch wurden noch bis ins späte 15. Jahrhundert auch Werke (vor allem Dichtungen) verfasst, die zur mittellateinischen Literatur gehören. Im 14. und 15. Jahrhundert bestanden mittellateinische und neulateinische Literatur nebeneinander; zur neulateinischen Literatur dieses Zeitraums gehören diejenigen Werke, deren Autoren sich als Humanisten betrachteten. (de)
  • El neolatín (o nuevo latín, o latín moderno) fue una versión del latín, usada tras la Edad Media; en concreto fue usado en las principales publicaciones científicas y en el lenguaje científico internacional, la cladística y la sistemática, desde c. 1375 hasta c. 1900. El término se popularizó a finales de los años 1890 entre lingüistas y científicos. El término "neolatín" también se usa para describir el uso del latín para cualquier finalidad, científica o literaria, desde el Renacimiento. (es)
  • Le terme néolatin désigne la troisième période de la littérature latine succédant au Moyen Âge, depuis la Renaissance italienne jusqu'à la fin du XIXe siècle, époque où commence la période dite du latin contemporain. Ce terme ne désigne pas une langue particulière mais une période de la littérature latine où les écrivains se sont efforcés de se rapprocher le plus possible de la langue classique, ce latin dit humaniste s'est répandu à partir du XVe siècle à travers toute l'Europe. Le terme s'est largement diffusé dans le milieu des linguistes et des scientifiques dans les années 1890. (fr)
  • Неолатиністика — розділ філології, присвячений вивченню особливостей латиномовних текстів 15-19 століть. Літературна латиномовна спадщина європейських народів, попри низку спільних ознак, має виразні національні риси. Дослідження «української» латини розпочалися в Україні лише нещодавно, цьому передував тривалий період неприйняття цього доробку. Серед сучасних дослідників-неолатиністів М. Безбородько, Н. Корж, О. Лефтерова, В. Миронова, О. Осауленко, О. Савчук, М. Трофимук, О. Трофимук, Л. Шевченко-Савчинська. (uk)
rdfs:label
  • لاتينية جديدة (ar)
  • Neollatí (ca)
  • Nová latina (cs)
  • Neulateinische Literatur (de)
  • New Latin (en)
  • Neolatín (es)
  • Néolatin (fr)
  • Neolatijnse literatuur (nl)
  • Neolatim (pt)
  • Неолатиністика (uk)
  • 新拉丁语 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
foaf:name
  • New Latin (en)
is dbo:genre of
is dbo:language of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:ancestor of
is dbp:genre of
is dbp:language of
is dbp:movement of
is dbp:region of
is foaf:primaryTopic of