| dbo:abstract
|
- الجدل السلبي أو الديالكتيك السلبي (الإنجليزية: Negative Dialectics، الألمانية: Negative Dialektik)، هو كتاب صدر عام 1966 للكاتب والفيلسوف وعالم الاجتماع والنفس تيودور أدورنو. (ar)
- Negative Dialektik ist der Titel eines 1966 erschienenen Werks des Philosophen Theodor W. Adorno und gilt als sein wichtigster Beitrag zur Philosophie. Adorno betrachtete es als ein Hauptwerk seines Schaffens, mit dem er an das in den 1930er Jahren gemeinsam mit Max Horkheimer entwickelte Projekt einer „dialektischen Logik“ anknüpft. Nach Günter Figal lässt sich Adorno nirgends sonst „so ausführlich auf systematische Erörterungen und auf die Auseinandersetzung mit philosophischen Grundpositionen ein“, ohne dass das Buch einen systematischen Entwurf im klassischen Sinne darstelle, sondern eher eine „Methodologie“ seiner „materialen Arbeiten“. (de)
- Negative Dialectics (German: Negative Dialektik) is a 1966 book by the philosopher Theodor W. Adorno. (en)
- Dialectique négative (Negative Dialektik) est un livre du philosophe, musicologue et sociologue allemand Theodor W. Adorno (1903 † 1969), paru en 1966. Il a été traduit en français en 1978 par le groupe de traduction du Collège de philosophie et publié par Payot. Dialectique négative est l’une des œuvres maîtresses de Theodor Adorno. En tant que travail plus systémique, il s'agit de son œuvre la plus achevée. À l'origine, elle devait constituer un des trois piliers de sa pensée avec la Théorie esthétique et un projet d’œuvre de nature morale et éthique. (fr)
- Dialettica negativa (titolo originale: Negative Dialektik) è un saggio di teoria critica scritto dal filosofo tedesco Theodor Adorno. La prima edizione italiana è uscita nelle edizioni Einaudi nel 1970. (it)
- 《부정변증법》 ( 독일어: Negative Dialektik)은 철학자 테오도어 아도르노의 1966년 책이다. 아도르노는 변증법으로 알려진 철학적 과정을 업데이트하여 이전에 그가 허구적이라고 믿었던 특성에서 벗어나려고 했다. 게오르크 빌헬름 프리드리히 헤겔에게 변증법은 사물이 그 자체의 부정을 포함하고 있으며 이러한 깨달음을 통해 부분이 더 큰 것으로 승화된다는 깨달음의 과정이었다. 아도르노의 변증법은 결과가 선행하는 부분보다 더 큰 어떤 것이 되는 이 긍정적인 요소를 거부하고 본질적으로 부정적인 것을 생성하는 변증법을 주장한다. 아도르노의 목적은 새로운 지식이 아리스토텔레스의 논리에 따라 정의된 반대 범주의 헤겔적 통합에서 발생하는 것이 아니라 지식의 한계를 드러냄으로써 발생한다는 점을 조명함으로써 이전의 변증법 정의의 형식적 논리적 한계를 극복하는 것이었다. 지식의 한계에 대한 그러한 계시는 경험된 대상에까지 미치며, 지식의 전체는 항상 순전히 이론적인 사고의 단순화 범주를 벗어나 있다. 아도르노는 철학과 철학과 현실의 본질적 연결이 본질적으로 본질적으로 인식론적일 수 있다는 가능성을 제기한다. 그의 성찰은 변증법의 개념을 지식의 외부 대상뿐만 아니라 사유의 과정 자체에 적용함으로써 한 단계 더 나아간다. (ko)
- A Dialética negativa (em alemão, Negative Dialektik) é um livro do filósofo, musicólogo e sociólogo alemão Theodor W. Adorno (1903 † 1969), um dos expoentes da Escola de Frankfurt. O livro foi lançado em 1966. O termo 'dialética', vem do grego antigo διαλεκτική (τέχνη), transl. dialektiké (téchne), 'arte de conversar, de discutir e usar argumentos lógicos, especialmente por perguntas e respostas'. É cognato do verbo διαλέγο, dialégō, 'distinguir, separar', conexo com o verbo λέγο légō, 'dizer, falar', ao qual é conexo, por sua vez, λέξις, léksis, 'palavra, ação de falar'. διαλεκτική (dialektiké) deriva de διαλέγεσθαι, dialegesthai ('discurso'), e este deriva de διαλέγειν,dialégein ('distinguir"), formado por διά (diá: 'através, inter') + λέγειν (legein, derivado de λόγος, lógos: 'razão, discurso'). A palavra dialética tem a mesma raiz da palavra 'diálogo' (formada por διά + λόγος (lógos, 'discurso', que, por sua vez, deriva do verbo διαλέγω, dialégō, 'discorrer, conversar'). Enquanto método e enquanto filosofia, "a dialética é a ciência das leis gerais do movimento, tanto no mundo externo quanto do pensamento humano", segundo Engels. Ela é a estrutura contraditória do real. Através dela compreendemos que as coisas estão sempre em relação recíproca, nada acontece por acaso - seja nos fenômenos da natureza, seja nas relações entre os homens. Nada pode ser entendido isoladamente, fora da realidade à sua volta. Tudo e todos pertencem a uma "totalidade dialética", isto é, fazem parte de uma estrutura. Os frankfurtianos questionam um sistema que nega ao homem (no exato momento que o afirma ideologicamente) o direito à própria vida - biológica, social, intelectual, política, econômica etc. Conscientes do poder mistificador da ideologia, eles se revelam melancólicos na busca por um mundo melhor e mais justo, criticando, inclusive, a indústria cultural que é usada para manipulação das massas e para matar, já na raiz, as legítimas manifestações culturais dos seres sociais. A melancolia decorre do poder de alienação do sistema que anestesia as consciências reificando o ser humano, o qual se torna uma peça sem importância na engrenagem da máquina devoradora descrita por Kafka em Na Colônia Penal (1919). Superar a alienação significa acordar para a realidade em volta, compreendendo que toda realidade é fruto de uma realidade anterior que lhe deu causa, e que há um processo histórico na formulação de todas as realidades, de todas as políticas, de todas as atividades humanas. Discutir o processo, negar suas premissas para buscar a verdade legítima é a tarefa a que se propõe a "dialética negativa" em oposição à teoria positivista que confirma e legitima o sistema através da ideologia. Dialética Negativa é uma das obras fundamentais de Adorno e, dentre os seus trabalhos mais sistêmicos, é o mais bem acabado. Na origem, dever-se-ia constituir em um dos três pilares do pensamento do filósofo, juntamente com Teoria Estética e um projeto sobre filosofia moral, que nunca chegou a ser concretizado. Inscrita na tradição da Teoria Crítica, a Dialética Negativa recupera a questão central dessa vertente: a emancipação do homem. Para atingir essa emancipação, contra os vetores opressivos da sociedade moderna, Adorno retoma o método filosófico inicialmente apresentado por Hegel: a dialética. No entanto, Adorno inverte o princípio mesmo de funcionamento deste método. Em vez de basear o conhecimento humano sobre a identidade (na consciência) entre os objetos e o sujeito pensante (como Aufhebung em Hegel), a dialética de Adorno é um conhecimento agudo da não identidade entre sujeito e objeto. Em outras palavras, a dialética negativa é a consciência dessa diferença e da impossibilidade de abarcar o todo por meio do simples pensamento. (pt)
- «Негативная диалектика» (нем. Negative Dialektik) — одна из главных теоретических работ немецкого философа Теодора Адорно. Над текстом Адорно работал с 1959 по 1966 год. Центром книги послужили три лекции, прочитанные Адорно весной 1961 года в Коллеж де Франс в Париже. Первая часть книги сформировалась из первых двух лекций; основой второй части послужила третья лекция в переработанной и дополненной форме. (ru)
- Негативна діалектика — різновид діалектики, в якій перебільшується заперечення, несумісність протилежностей, мінливості понять і явищ. Теодор Адорно в своїй роботі «Негативна діалектика» виходить з принципового антагонізму між суспільною уніфікацією індивіда і його природною унікальністю. За кожною тезою він виявляє антитезу, тобто заперечення, тим самим показуючи суперечливість буття і долаючи природне бажання все спростити і звести до затишної, безконфліктної картини світу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الجدل السلبي أو الديالكتيك السلبي (الإنجليزية: Negative Dialectics، الألمانية: Negative Dialektik)، هو كتاب صدر عام 1966 للكاتب والفيلسوف وعالم الاجتماع والنفس تيودور أدورنو. (ar)
- Negative Dialectics (German: Negative Dialektik) is a 1966 book by the philosopher Theodor W. Adorno. (en)
- Dialectique négative (Negative Dialektik) est un livre du philosophe, musicologue et sociologue allemand Theodor W. Adorno (1903 † 1969), paru en 1966. Il a été traduit en français en 1978 par le groupe de traduction du Collège de philosophie et publié par Payot. Dialectique négative est l’une des œuvres maîtresses de Theodor Adorno. En tant que travail plus systémique, il s'agit de son œuvre la plus achevée. À l'origine, elle devait constituer un des trois piliers de sa pensée avec la Théorie esthétique et un projet d’œuvre de nature morale et éthique. (fr)
- Dialettica negativa (titolo originale: Negative Dialektik) è un saggio di teoria critica scritto dal filosofo tedesco Theodor Adorno. La prima edizione italiana è uscita nelle edizioni Einaudi nel 1970. (it)
- «Негативная диалектика» (нем. Negative Dialektik) — одна из главных теоретических работ немецкого философа Теодора Адорно. Над текстом Адорно работал с 1959 по 1966 год. Центром книги послужили три лекции, прочитанные Адорно весной 1961 года в Коллеж де Франс в Париже. Первая часть книги сформировалась из первых двух лекций; основой второй части послужила третья лекция в переработанной и дополненной форме. (ru)
- Негативна діалектика — різновид діалектики, в якій перебільшується заперечення, несумісність протилежностей, мінливості понять і явищ. Теодор Адорно в своїй роботі «Негативна діалектика» виходить з принципового антагонізму між суспільною уніфікацією індивіда і його природною унікальністю. За кожною тезою він виявляє антитезу, тобто заперечення, тим самим показуючи суперечливість буття і долаючи природне бажання все спростити і звести до затишної, безконфліктної картини світу. (uk)
- Negative Dialektik ist der Titel eines 1966 erschienenen Werks des Philosophen Theodor W. Adorno und gilt als sein wichtigster Beitrag zur Philosophie. Adorno betrachtete es als ein Hauptwerk seines Schaffens, mit dem er an das in den 1930er Jahren gemeinsam mit Max Horkheimer entwickelte Projekt einer „dialektischen Logik“ anknüpft. (de)
- 《부정변증법》 ( 독일어: Negative Dialektik)은 철학자 테오도어 아도르노의 1966년 책이다. 아도르노는 변증법으로 알려진 철학적 과정을 업데이트하여 이전에 그가 허구적이라고 믿었던 특성에서 벗어나려고 했다. 게오르크 빌헬름 프리드리히 헤겔에게 변증법은 사물이 그 자체의 부정을 포함하고 있으며 이러한 깨달음을 통해 부분이 더 큰 것으로 승화된다는 깨달음의 과정이었다. 아도르노의 변증법은 결과가 선행하는 부분보다 더 큰 어떤 것이 되는 이 긍정적인 요소를 거부하고 본질적으로 부정적인 것을 생성하는 변증법을 주장한다. (ko)
- A Dialética negativa (em alemão, Negative Dialektik) é um livro do filósofo, musicólogo e sociólogo alemão Theodor W. Adorno (1903 † 1969), um dos expoentes da Escola de Frankfurt. O livro foi lançado em 1966. Dialética Negativa é uma das obras fundamentais de Adorno e, dentre os seus trabalhos mais sistêmicos, é o mais bem acabado. Na origem, dever-se-ia constituir em um dos três pilares do pensamento do filósofo, juntamente com Teoria Estética e um projeto sobre filosofia moral, que nunca chegou a ser concretizado. (pt)
|
