An Entity of Type: Thing, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها.

Property Value
dbo:abstract
  • تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها. (ar)
  • El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes. Generalment es relaciona el nacionalisme amb el romanticisme musical de mitjan segle xix, però hi ha proves del nacionalisme tant als inicis com a finals del segle xviii. El terme també s'usa sovint per a descriure la música regional del segle xx, sobretot de Llatinoamèrica. Fins molt recentment, el nacionalisme musical del segle XIX ha estat considerat com una reacció contra el "domini" de la música romàntica alemanya. Països sovint relacionats amb el nacionalisme musical són Rússia (Mikhaïl Glinka i el Grup dels Cinc), Bohèmia (Bedřich Smetana i Antonín Dvořák), Noruega (Edvard Grieg), Finlàndia (Jean Sibelius), Catalunya (Isaac Albéniz i Enric Granados), Regne Unit (Edward Elgar i Frederick Delius) i els Estats Units (Horatio Parker i Edward Mac Dowell). (ca)
  • Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ. (el)
  • En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas. El nacionalismo suele relacionarse con el romanticismo musical de mediados del siglo XIX hasta mediados del siglo XX, pero hay ya evidencias del nacionalismo tanto a inicios como a finales del siglo XVIII. Históricamente, el nacionalismo musical del siglo XIX ha sido considerado como una reacción contra el «dominio» de la música romántica alemana. Los países más frecuentemente relacionados con el nacionalismo musical son: Rusia, Polonia, Rumanía, Hungría, Noruega, Finlandia, Suecia, Ucrania, España, Reino Unido, en Europa, y Estados Unidos, México, Brasil, Argentina, Chile, Cuba, Colombia, Puerto Rico, Venezuela, en América. El autor, compositor y musicólogo, que fundamenta esta corriente en España es Felipe Pedrell. El primer y más importante compositor iberoamericano en destacar en los círculos musicales de Europa fue el brasileño Heitor Villa-Lobos. (es)
  • Il nazionalismo musicale russo si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi. (it)
  • 国民楽派(こくみんがくは)とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。 『国民楽派』という言葉は、当時ヨーロッパにおける音楽の先進地域であったドイツ、フランス、イタリアなどを音楽の中心地域とし、その他の国々や地方をその周辺地域と見る視点から生まれたものであるため、「ドイツ民族主義」や「フランス民族主義」・「イタリア民族主義」等は、この場合含まれない。また、出身地のハンガリー人を自称しながらもドイツ人家系で作風もドイツロマン派の本流を成すフランツ・リストなども国民楽派とは呼ばれない。ピョートル・チャイコフスキーはやや微妙だが、やはりドイツ音楽の影響が濃く生前に西欧派と見なされがちであったことから、外して語られることが多い。比較的見過ごされがちだが、国自体は先進国であり音楽消費地としても大国であったイギリスにおいても、作曲文化に関しては18世紀以降ドイツやイタリアに大きく後塵を拝してきたこともあり、国民楽派的な運動は存在した。 (ja)
  • Szkoły narodowe powstały w XIX wieku.Budząca się w XIX wieku świadomość narodowa nie pozostała bez wpływu na muzykę. Idee narodowej odrębności wywołały zainteresowanie kompozytorów rodzimym folklorem, sięgano do narodowych mitów, legend, czy wydarzeń historycznych. Najbardziej znaną wówczas szkołą narodową była rosyjska Potężna Gromadka. Na jej działalność ogromny wpływ wywarli: Michaił Glinka, uznawany za ojca narodowej opery rosyjskiej i Aleksandr Dargomyżski (też Modest Musorgski). Najwcześniej jednak kierunek zwany narodowym przejawił się w operze niemieckiej, w twórczości Carla Marii von Webera. Inną ważną postacią reprezentującą ów kierunek był Richard Wagner. Odszedł on od tradycyjnej formy opery wykształconej w muzyce włoskiej i francuskiej. Przekształcając ją stworzył odrębną formę muzyczną nazwaną „dramatem muzycznym”. Tematyką dramatu muzycznego były mity, podania i legendy m.in. starogermańskie, na podstawie których stworzył słynną tetralogię pt. „Pierścień Nibelunga” (składał się z czterech dramatów muzycznych pt. „Złoto Renu”, „Walkiria”, „Zygfryd” i „Zmierzch bogów”). W jego twórczości muzyka, słowo, gest, ruch i scenografia tworzą nierozerwalną całość. Reprezentantami innych szkół narodowych byli m.in.: * Edward Grieg (Norwegia) * César Franck (Francja) * Isaac Albéniz (Hiszpania) * Bedřich Smetana (Czechy) * Antonín Dvořák (Czechy) * Stanisław Moniuszko (Polska) * Fryderyk Chopin (Polska) Na początku XX wieku powstała jeszcze jedna szkoła narodowa – żydowska. Stworzyli ją muzycy żydowscy zamieszkujący w Rosji, a po rewolucji także w Niemczech. Zachęcił ich do tego Nikołaj Rimski-Korsakow. Zachęcał muzyków z żydowskich środowisk, żeby dokumentowali swój folklor, a potem wykorzystywali go w utworach koncertowych. Głównym reprezentantem był . (pl)
  • 國民樂派(英語:Nationalist Music),又稱民族樂派或音乐民族主义(英語:Musical Nationalism),是廣義古典音樂的一支,但沒有明確的定義和共同的風格,經常被視為「浪漫主義音樂」或「現代音樂」的分支。大致就是指會在古典音樂的曲式中,使用了本國的民間音樂旋律和特別的樂器,並通常宣揚愛國主義或民族主義,主要在十九世紀中到二十世紀中活躍。 一般認為十九世紀中前期,西方音樂的傳統心臟的德語和義大利地區以外的歐洲和美洲國家,作曲家需要屬於本地的音聲。反之德語或義語的作曲家即使用民間音樂素材,仍然只是會被認為浪漫主義音樂,如小約翰·施特勞斯的圓舞曲原型雖然來自民間,卻被當時的維也納視為國際性的藝術。 國民樂派起源眾說紛紜,較流行有兩說。一是十九世紀俄國作曲家格林卡的《愛國歌》,另一說是法國作曲家聖桑成立國家音樂社團組織,兩人分別影響了本國的作曲家組織,交流了其對民間音樂的資料和心得,以及對於教育本國的音樂界作出重大的貢獻。 其他尚有肖邦和弗朗兹·李斯特之說,因為是他們首先採用故鄉的民間音樂素材,但他們並未有組織本地作曲家活動,也沒有系統地使用和搜集民間音樂元素。 在十九世紀後期其他歐洲國家也產生了自己國民樂派作曲家和作品,如英國的艾爾加的《威風凜凜進行曲》(Pomp and Circumstance Marches),捷克的斯美塔那的《我的祖國》。還有一些作曲家為自己尚末被認可為國家的故鄉,創作鼓吹獨立的作品,如芬蘭的西贝柳斯的芬蘭頌,挪威的格里格的培尔·金特组曲等。 而美洲的作曲家也開始活躍起來,如美國的約翰·菲利普·苏萨的進行曲《星條旗永遠飄揚》,而同期斯蒂芬·福斯特更有開創流行音樂的先河。 到二十世紀初巴西的海托爾·維拉-羅伯斯,匈牙利的柯达伊,美國的查尔斯·艾夫斯等,新國民樂派作曲家開始向現代音樂的過渡。 到二十世紀中後期起,因為流行音樂的興起,也少有未被古典音樂使用的民歌,所以在歐美國民樂派漸趨於沈寂,但在古典樂傳統地區外的亞洲,卻有新型的國民樂派作品面世,如中國的冼星海的黃河大合唱,何占豪和陳鋼的梁祝小提琴協奏曲等,代表了歐美以外的民族主義興起。 二十一世紀初,雖然因為再很少未獨立的殖民地和國際主義盛行,政界不再需要常以音樂推廣愛國思想,但國民樂派音樂並未因此而喪失了其地位,反而把這種音樂從政治服務中解放過來,受到本來創作國家外的歡迎。 (zh)
  • Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження. В українському музикознавстві термін «націоналізм» вжив Станіслав Людкевич у статті «Націоналізм у музиці» (1905), однак пізніше, як за радянських часів, так і на рубежі століть, термін вже не використовувався. На думку Володимира Грабовського уникнення терміну «націоналізм» в радянському музикознавстві було пов'язано з його невідповідністю офіційній ідеології пролетарського інтернаціоналізму та з тим фактом, що у радянській науці національне могло існувати лише в парі з соціалістичним, на зразок «національне за формою, соціалістичне за змістом», де національному відводилася роль декору соціалістичного. Сама стаття Людкевича в оригінальному вигляді була перевидана лише в 1999 році. (uk)
  • تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها. (ar)
  • El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes. Generalment es relaciona el nacionalisme amb el romanticisme musical de mitjan segle xix, però hi ha proves del nacionalisme tant als inicis com a finals del segle xviii. El terme també s'usa sovint per a descriure la música regional del segle xx, sobretot de Llatinoamèrica. Fins molt recentment, el nacionalisme musical del segle XIX ha estat considerat com una reacció contra el "domini" de la música romàntica alemanya. Països sovint relacionats amb el nacionalisme musical són Rússia (Mikhaïl Glinka i el Grup dels Cinc), Bohèmia (Bedřich Smetana i Antonín Dvořák), Noruega (Edvard Grieg), Finlàndia (Jean Sibelius), Catalunya (Isaac Albéniz i Enric Granados), Regne Unit (Edward Elgar i Frederick Delius) i els Estats Units (Horatio Parker i Edward Mac Dowell). (ca)
  • Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ. (el)
  • En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas. El nacionalismo suele relacionarse con el romanticismo musical de mediados del siglo XIX hasta mediados del siglo XX, pero hay ya evidencias del nacionalismo tanto a inicios como a finales del siglo XVIII. Históricamente, el nacionalismo musical del siglo XIX ha sido considerado como una reacción contra el «dominio» de la música romántica alemana. Los países más frecuentemente relacionados con el nacionalismo musical son: Rusia, Polonia, Rumanía, Hungría, Noruega, Finlandia, Suecia, Ucrania, España, Reino Unido, en Europa, y Estados Unidos, México, Brasil, Argentina, Chile, Cuba, Colombia, Puerto Rico, Venezuela, en América. El autor, compositor y musicólogo, que fundamenta esta corriente en España es Felipe Pedrell. El primer y más importante compositor iberoamericano en destacar en los círculos musicales de Europa fue el brasileño Heitor Villa-Lobos. (es)
  • Il nazionalismo musicale russo si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi. (it)
  • 国民楽派(こくみんがくは)とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。 『国民楽派』という言葉は、当時ヨーロッパにおける音楽の先進地域であったドイツ、フランス、イタリアなどを音楽の中心地域とし、その他の国々や地方をその周辺地域と見る視点から生まれたものであるため、「ドイツ民族主義」や「フランス民族主義」・「イタリア民族主義」等は、この場合含まれない。また、出身地のハンガリー人を自称しながらもドイツ人家系で作風もドイツロマン派の本流を成すフランツ・リストなども国民楽派とは呼ばれない。ピョートル・チャイコフスキーはやや微妙だが、やはりドイツ音楽の影響が濃く生前に西欧派と見なされがちであったことから、外して語られることが多い。比較的見過ごされがちだが、国自体は先進国であり音楽消費地としても大国であったイギリスにおいても、作曲文化に関しては18世紀以降ドイツやイタリアに大きく後塵を拝してきたこともあり、国民楽派的な運動は存在した。 (ja)
  • Szkoły narodowe powstały w XIX wieku.Budząca się w XIX wieku świadomość narodowa nie pozostała bez wpływu na muzykę. Idee narodowej odrębności wywołały zainteresowanie kompozytorów rodzimym folklorem, sięgano do narodowych mitów, legend, czy wydarzeń historycznych. Najbardziej znaną wówczas szkołą narodową była rosyjska Potężna Gromadka. Na jej działalność ogromny wpływ wywarli: Michaił Glinka, uznawany za ojca narodowej opery rosyjskiej i Aleksandr Dargomyżski (też Modest Musorgski). Najwcześniej jednak kierunek zwany narodowym przejawił się w operze niemieckiej, w twórczości Carla Marii von Webera. Inną ważną postacią reprezentującą ów kierunek był Richard Wagner. Odszedł on od tradycyjnej formy opery wykształconej w muzyce włoskiej i francuskiej. Przekształcając ją stworzył odrębną formę muzyczną nazwaną „dramatem muzycznym”. Tematyką dramatu muzycznego były mity, podania i legendy m.in. starogermańskie, na podstawie których stworzył słynną tetralogię pt. „Pierścień Nibelunga” (składał się z czterech dramatów muzycznych pt. „Złoto Renu”, „Walkiria”, „Zygfryd” i „Zmierzch bogów”). W jego twórczości muzyka, słowo, gest, ruch i scenografia tworzą nierozerwalną całość. Reprezentantami innych szkół narodowych byli m.in.: * Edward Grieg (Norwegia) * César Franck (Francja) * Isaac Albéniz (Hiszpania) * Bedřich Smetana (Czechy) * Antonín Dvořák (Czechy) * Stanisław Moniuszko (Polska) * Fryderyk Chopin (Polska) Na początku XX wieku powstała jeszcze jedna szkoła narodowa – żydowska. Stworzyli ją muzycy żydowscy zamieszkujący w Rosji, a po rewolucji także w Niemczech. Zachęcił ich do tego Nikołaj Rimski-Korsakow. Zachęcał muzyków z żydowskich środowisk, żeby dokumentowali swój folklor, a potem wykorzystywali go w utworach koncertowych. Głównym reprezentantem był . (pl)
  • 國民樂派(英語:Nationalist Music),又稱民族樂派或音乐民族主义(英語:Musical Nationalism),是廣義古典音樂的一支,但沒有明確的定義和共同的風格,經常被視為「浪漫主義音樂」或「現代音樂」的分支。大致就是指會在古典音樂的曲式中,使用了本國的民間音樂旋律和特別的樂器,並通常宣揚愛國主義或民族主義,主要在十九世紀中到二十世紀中活躍。 一般認為十九世紀中前期,西方音樂的傳統心臟的德語和義大利地區以外的歐洲和美洲國家,作曲家需要屬於本地的音聲。反之德語或義語的作曲家即使用民間音樂素材,仍然只是會被認為浪漫主義音樂,如小約翰·施特勞斯的圓舞曲原型雖然來自民間,卻被當時的維也納視為國際性的藝術。 國民樂派起源眾說紛紜,較流行有兩說。一是十九世紀俄國作曲家格林卡的《愛國歌》,另一說是法國作曲家聖桑成立國家音樂社團組織,兩人分別影響了本國的作曲家組織,交流了其對民間音樂的資料和心得,以及對於教育本國的音樂界作出重大的貢獻。 其他尚有肖邦和弗朗兹·李斯特之說,因為是他們首先採用故鄉的民間音樂素材,但他們並未有組織本地作曲家活動,也沒有系統地使用和搜集民間音樂元素。 在十九世紀後期其他歐洲國家也產生了自己國民樂派作曲家和作品,如英國的艾爾加的《威風凜凜進行曲》(Pomp and Circumstance Marches),捷克的斯美塔那的《我的祖國》。還有一些作曲家為自己尚末被認可為國家的故鄉,創作鼓吹獨立的作品,如芬蘭的西贝柳斯的芬蘭頌,挪威的格里格的培尔·金特组曲等。 而美洲的作曲家也開始活躍起來,如美國的約翰·菲利普·苏萨的進行曲《星條旗永遠飄揚》,而同期斯蒂芬·福斯特更有開創流行音樂的先河。 到二十世紀初巴西的海托爾·維拉-羅伯斯,匈牙利的柯达伊,美國的查尔斯·艾夫斯等,新國民樂派作曲家開始向現代音樂的過渡。 到二十世紀中後期起,因為流行音樂的興起,也少有未被古典音樂使用的民歌,所以在歐美國民樂派漸趨於沈寂,但在古典樂傳統地區外的亞洲,卻有新型的國民樂派作品面世,如中國的冼星海的黃河大合唱,何占豪和陳鋼的梁祝小提琴協奏曲等,代表了歐美以外的民族主義興起。 二十一世紀初,雖然因為再很少未獨立的殖民地和國際主義盛行,政界不再需要常以音樂推廣愛國思想,但國民樂派音樂並未因此而喪失了其地位,反而把這種音樂從政治服務中解放過來,受到本來創作國家外的歡迎。 (zh)
  • Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження. В українському музикознавстві термін «націоналізм» вжив Станіслав Людкевич у статті «Націоналізм у музиці» (1905), однак пізніше, як за радянських часів, так і на рубежі століть, термін вже не використовувався. На думку Володимира Грабовського уникнення терміну «націоналізм» в радянському музикознавстві було пов'язано з його невідповідністю офіційній ідеології пролетарського інтернаціоналізму та з тим фактом, що у радянській науці національне могло існувати лише в парі з соціалістичним, на зразок «національне за формою, соціалістичне за змістом», де національному відводилася роль декору соціалістичного. Сама стаття Людкевича в оригінальному вигляді була перевидана лише в 1999 році. (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 3360763 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 37086 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1025262210 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:certain
  • y (en)
dbp:date
  • March 2015 (en)
  • October 2013 (en)
dbp:reason
  • self-published on author's web page. (en)
  • Are these marches in some way nationalistic? If so, how, and is their nationalism representative of Elgar's music, or exceptions? (en)
dbp:reference
  • Vaughan Williams, Ralph. 1934. National Music. The Mary Flexner Lectures on the Humanities 2. London and New York: Oxford University Press. (en)
  • Milewski, Barbara. 1999. "Chopin's Mazurkas and the Myth of Folk". 19th Century Music 23, no. 2 : 113–135. (en)
  • Rhys, Dulais. 1998. Joseph Parry: Bachgen Bach o Ferthyr. Cardiff: University of Wales Press. . (en)
  • Kornii, L. 1998. Історія української музики. Т.2 . – К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць. (en)
  • Machlis, Joseph. 1963. The Enjoyment of Music. New York: W. W. Norton. (en)
  • Moore, Jerrold Northrop. 1984. Edward Elgar: A Creative Life. Oxford and New York: Oxford University Press, . (en)
  • Lyudkevych, Stanyslav. 1999. Націоналізм у музиці / / С. Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи [Nationalism in Music: S. Ljudkevych. Research, Articles, Reviews, Performances] 2 vols. Vol 1: C. Людкевич [S. Lyudkevych] / Упоряд., ред., вступ. ст., пер. і прим. З. Шту-ндер. – Л. : Дивосвіт. – pp. 35–52. (en)
  • Goldberg, Halina. 2008. Music in Chopin's Warsaw. Oxford and New York: Oxford University Press. (en)
  • Malcolm, Noel, and Valentina Sandu-Dediu. 2015. "Enescu, George [Enesco, Georges]". Grove Music Online, edited by Deane Root. Oxford Music Online . (en)
  • Hrabovsky, Volodymyr. 2009. Станіслав Людкевич і націоналізм у музиці" [Stanislav Ljudkevych and Nationalism in Music]. Музикознавчі студії [Musicological Studies]: 37–45. (en)
  • Stevens, Halsey. 2016. "Béla Bartók: Hungarian Composer". Encyclopedia Britannica online . (en)
  • Parker, Robert. 1983. Carlos Chávez: Mexico's Modern-Day Orpheus. Twayne's Music Series, Chris Frign and Camille Roman, consulting editors. Boston: Twayne Publishers. . (en)
  • Grimley, Daniel M. 2006. Grieg: Music, Landscape and Norwegian Identity. Woodbridge ; Rochester, New York: Boydell Press. . (en)
  • Piston, Walter. 1961. "Can Music Be Nationalistic?" Music Journal 19, no. 7 : 25, 86. (en)
  • Yutsevych, Yevgenii. 2009. Словник-довідник музичних термінів [Dictionary-Directory of Musical Terms] . Ternopil: Navchalna knyh. – Bohdan. . (en)
  • Kennedy, Michael. 2006. "Nationalism in Music". The Oxford Dictionary of Music, second edition, revised, Joyce Bourne Kennedy, associate editor. Oxford and New York: Oxford University Press. . (en)
  • Crawford, Richard A. 1996. "Edward MacDowell: Musical Nationalism and an American Tone Poet". Journal of the American Musicological Society 49, no. 3 : 528–560. (en)
  • White, Harry, and Michael Murphy . 2001. Musical Constructions of Nationalism: Essays on the History and Ideology of European Musical Culture 1800–1945. Cork: Cork University Press. ; . (en)
  • Miles, John. n.d. "Nationalism and Its Effect in the Romantic Era (1985)". Self-published on the author’s website on Tripod.com . (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها. (ar)
  • Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ. (el)
  • Il nazionalismo musicale russo si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi. (it)
  • El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes. (ca)
  • En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas. (es)
  • 国民楽派(こくみんがくは)とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。 (ja)
  • Szkoły narodowe powstały w XIX wieku.Budząca się w XIX wieku świadomość narodowa nie pozostała bez wpływu na muzykę. Idee narodowej odrębności wywołały zainteresowanie kompozytorów rodzimym folklorem, sięgano do narodowych mitów, legend, czy wydarzeń historycznych. Najbardziej znaną wówczas szkołą narodową była rosyjska Potężna Gromadka. Na jej działalność ogromny wpływ wywarli: Michaił Glinka, uznawany za ojca narodowej opery rosyjskiej i Aleksandr Dargomyżski (też Modest Musorgski). Reprezentantami innych szkół narodowych byli m.in.: (pl)
  • Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження. (uk)
  • 國民樂派(英語:Nationalist Music),又稱民族樂派或音乐民族主义(英語:Musical Nationalism),是廣義古典音樂的一支,但沒有明確的定義和共同的風格,經常被視為「浪漫主義音樂」或「現代音樂」的分支。大致就是指會在古典音樂的曲式中,使用了本國的民間音樂旋律和特別的樂器,並通常宣揚愛國主義或民族主義,主要在十九世紀中到二十世紀中活躍。 一般認為十九世紀中前期,西方音樂的傳統心臟的德語和義大利地區以外的歐洲和美洲國家,作曲家需要屬於本地的音聲。反之德語或義語的作曲家即使用民間音樂素材,仍然只是會被認為浪漫主義音樂,如小約翰·施特勞斯的圓舞曲原型雖然來自民間,卻被當時的維也納視為國際性的藝術。 國民樂派起源眾說紛紜,較流行有兩說。一是十九世紀俄國作曲家格林卡的《愛國歌》,另一說是法國作曲家聖桑成立國家音樂社團組織,兩人分別影響了本國的作曲家組織,交流了其對民間音樂的資料和心得,以及對於教育本國的音樂界作出重大的貢獻。 其他尚有肖邦和弗朗兹·李斯特之說,因為是他們首先採用故鄉的民間音樂素材,但他們並未有組織本地作曲家活動,也沒有系統地使用和搜集民間音樂元素。 而美洲的作曲家也開始活躍起來,如美國的約翰·菲利普·苏萨的進行曲《星條旗永遠飄揚》,而同期斯蒂芬·福斯特更有開創流行音樂的先河。 (zh)
  • تشير القومية الموسيقية إلى استخدام الأفكار أو الزخارف الموسيقية التي يجري تحديدها مع بلد أو منطقة أو عرق معين، مثل الألحان والألحان الشعبية والإيقاعات والتناغم المستوحى منها. (ar)
  • Ο μουσικός εθνικισμός, σήμερα θεωρείται, ότι υπήρξε ως άτυπη και μη συντονισμένη προσπάθεια συνθετών διαφορετικών εθνικοτήτων, να καθιερώσουν στη χώρα ή το έθνος τους, ένα εθνικό ύφος μουσικής, προσδίδοντας ταυτόχρονα και εθνική μουσική ταυτότητα στα νεοαναδυόμενα έθνη. Αυτή η προσπάθεια, εκφράστηκε με την ενσωμάτωση παραδοσιακών εθνικών στοιχείων και θεματων σε μουσικά έργα, με χρήση των εργαλείων της κλασικής μουσικής και χαρακτηριστικών μουσικών ιδεών ή εντός μίας περιοχής, χώρας ή ενός έθνους, σε έργα κυριότερα όπερας, της οποίας το μουσικό είδος συνδυάζει λόγο, μουσική και σκηνική δράση. Στοιχεία που ενσωματώθηκαν, ήταν θέματα από την ιστορία, παραδοσιακές μελωδίες, ρυθμοί, κλπ. (el)
  • Il nazionalismo musicale russo si riferisce all'uso di idee o motivi musicali che si identificano con uno specifico paese, regione o etnia, canzoni popolari, melodie, ritmi e armonie ispirati ad essi. (it)
  • El Nacionalisme en música es refereix a l'ús de materials que són reconeguts com a nacionals. Per exemple, l'ús directe de la música tradicional, i l'ús de melodies, ritmes i harmonies inspirats per aquesta. El nacionalisme també inclou l'ús del folclore com a base d'obres programàtiques o òperes. (ca)
  • En la música, el nacionalismo se refiere al uso de materiales o temas que son reconocibles como nacionales o regionales. Por ejemplo, el uso directo de la música folclórica, y el uso de melodías, ritmos y armonías inspirados por este tipo de música; también incluye el uso del folclore como base conceptual, estética e ideológica de obras programáticas u óperas. (es)
  • 国民楽派(こくみんがくは)とは、19世紀中頃から20世紀にかけて、民族主義的な音楽を作った作曲家を総称していう。主にロマン派時代の作曲家を指して用いられ、近代音楽以降における民族主義音楽はそのまま『民族主義』と呼ぶ場合が多い。 ロシアを含むスラブ諸国・北欧・スペインにおいて、自国の民謡や民族音楽の音楽語法、形式を重視した楽派であり、ロシアのミハイル・グリンカがその嚆矢とされる。ドイツ・オーストリアの管弦楽やイタリア、フランスのオペラを規範としつつも、そこに民族的独自性を盛り込むという点が共通点であるが、相互の地域の音楽で共通するものはほとんど見られない。 (ja)
  • Szkoły narodowe powstały w XIX wieku.Budząca się w XIX wieku świadomość narodowa nie pozostała bez wpływu na muzykę. Idee narodowej odrębności wywołały zainteresowanie kompozytorów rodzimym folklorem, sięgano do narodowych mitów, legend, czy wydarzeń historycznych. Najbardziej znaną wówczas szkołą narodową była rosyjska Potężna Gromadka. Na jej działalność ogromny wpływ wywarli: Michaił Glinka, uznawany za ojca narodowej opery rosyjskiej i Aleksandr Dargomyżski (też Modest Musorgski). Reprezentantami innych szkół narodowych byli m.in.: (pl)
  • Музичний націоналізм (англ. Nationalism in Music) — в західному музикознавстві термін, що асоціюється з прагненням композиторів — представників народів, що боролися за державність — активно використовувати національний стиль у традиційних європейських жанрах. При цьому «націоналістичний» композитор — той, який сповна відданий ідеям націоналізму, натомість до категорії «національних» відносяться більшість композиторів тієї чи іншої країни, незалежно від їхнього етнічного походження. (uk)
  • 國民樂派(英語:Nationalist Music),又稱民族樂派或音乐民族主义(英語:Musical Nationalism),是廣義古典音樂的一支,但沒有明確的定義和共同的風格,經常被視為「浪漫主義音樂」或「現代音樂」的分支。大致就是指會在古典音樂的曲式中,使用了本國的民間音樂旋律和特別的樂器,並通常宣揚愛國主義或民族主義,主要在十九世紀中到二十世紀中活躍。 一般認為十九世紀中前期,西方音樂的傳統心臟的德語和義大利地區以外的歐洲和美洲國家,作曲家需要屬於本地的音聲。反之德語或義語的作曲家即使用民間音樂素材,仍然只是會被認為浪漫主義音樂,如小約翰·施特勞斯的圓舞曲原型雖然來自民間,卻被當時的維也納視為國際性的藝術。 國民樂派起源眾說紛紜,較流行有兩說。一是十九世紀俄國作曲家格林卡的《愛國歌》,另一說是法國作曲家聖桑成立國家音樂社團組織,兩人分別影響了本國的作曲家組織,交流了其對民間音樂的資料和心得,以及對於教育本國的音樂界作出重大的貢獻。 其他尚有肖邦和弗朗兹·李斯特之說,因為是他們首先採用故鄉的民間音樂素材,但他們並未有組織本地作曲家活動,也沒有系統地使用和搜集民間音樂元素。 而美洲的作曲家也開始活躍起來,如美國的約翰·菲利普·苏萨的進行曲《星條旗永遠飄揚》,而同期斯蒂芬·福斯特更有開創流行音樂的先河。 (zh)
rdfs:label
  • قومية موسيقية (ar)
  • Nacionalisme (música) (ca)
  • Μουσικός εθνικισμός (el)
  • Musical nationalism (en)
  • Nacionalismo musical (es)
  • 国民楽派 (ja)
  • Nazionalismo musicale (it)
  • 국민악파 (ko)
  • Szkoły narodowe w muzyce (pl)
  • Музичний націоналізм (uk)
  • 國民樂派 (zh)
rdfs:seeAlso
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License