| dbo:abstract
|
- طفل ماري أو طفل سيدتنا هي حكاية خرافية ألمانية مما جمع الأخوان غريم في حكايا خرافية من ألمانيا وهي القصة الثالثة في المجموعة. أشار الأخوان غريم إلى تشابه قصة «طفل ماري» مع القصة الإيطالية «الفتاة ذات وجه الماعز» والقصة النرويجية «لاسي وعرابتها». كما أشارا إلى ارتباطها بالباب المحرّم وقصة «طائر فيتشر». من القصص التي استفادت من عناصر هذه القصة قصة اللحية الزرقاء . (ar)
- Marienkind ist das dritte Märchen aus den Kinder- und Hausmärchen der Brüder Grimm (KHM 3). Im Aarne-Thompson-Uther-Index wird es unter ATU 710 geführt unter dem Typ Andere Geschichten vom Übernatürlichen. (de)
- "Mary's Child" (also "Our Lady's Child", "A Child of Saint Mary" or "The Virgin Mary's Child"; German: Marienkind) is a German fairy tale collected by the Brothers Grimm in Grimm's Fairy Tales in 1812 (KHM 3). It is of Aarne-Thompson type 710. The Brothers Grimm noted its similarity to the Italian The Goat-faced Girl and the Norwegian The Lassie and Her Godmother. They also noted its connection to the forbidden door and tell-tale stain of Fitcher's Bird. Other tales that make use of these elements are Bluebeard and "". (en)
- L'Enfant de Marie ou L'Enfant de la bonne Vierge (en allemand Marienkind) est un conte populaire allemand qui figure parmi ceux recueillis par les frères Grimm dans le premier volume de Contes de l'enfance et du foyer (Kinder- und Hausmärchen, 1812, n° KHM 3). La trame du récit a des origines cependant plus anciennes et remonte au moins au XVIIe siècle. (fr)
- "Anak Maria" atau "Anak Bunda Kita" adalah sebuah Jerman yang dibuat oleh Grimm Bersaudara dalam dengan nomor 3. Grimm Bersaudara menyebut kemiripannya dengan dari Italia dan dari Norwegia. Mereka juga menyatakan hubungannya dengan pintu terlarang dan alur cerita dari . Cerita lain yang dipakai unsur-unsurnya adalah Janggut Biru dan "". Kisah tersebut adalah jenis 710. (in)
- La figlia della Madonna (in tedesco Marienkind) è una fiaba germanica, contenuta nelle Fiabe dei fratelli Grimm. (it)
- マリアの子ども（マリアのこども、Marienkind、KHM3）はグリム童話のひとつ。「マリーエンキント」とも呼ばれている。 (ja)
- Het kind van Maria of Mariakind is een sprookje dat werd verzameld door de gebroeders Grimm in hun Kinder- und Hausmärchen onder nummer KHM3. Het sprookje is in verschillende drukken van Kinder- und Hausmärchen behoorlijk aangepast, seksuele elementen werden verhuld. De Nederlandse vertaling is op de versie van de laatste Duitse druk gebaseerd. Alhoewel het sprookje in de top drie van de gebroeders Grimm is gekomen, is het niet erg bekend bij het grote publiek (anders dan bijvoorbeeld Sneeuwwitje, dat het nummer 53 kreeg). Het sprookje is dan ook niet, zoals zoveel sprookjes, in een tekenfilmversie gegoten door Disney. (nl)
- „Dziecko Matki Bożej” (niem. Marienkind) – niemiecka baśń zamieszczona przez braci Grimm w zbiorze Baśnie braci Grimm w 1812 r. (KHM 3). W klasyfikacji Aarne-Thompsona ma numer 710. Bracia Grimm zauważyli podobieństwo utworu do włoskiej baśni i norweskiej . Zauważyli również jego związek z zakazanymi drzwiami i charakterystyczną plamą z baśni Ptak-straszydło. Inne baśnie, które wykorzystują te elementy to Sinobrody i . (pl)
- «Приёмыш Богоматери» (нем. Marienkind) — сказка братьев Гримм о девочке из бедной семьи, удочерённой Богоматерью и испытавшей за своё упорство в обмане серьёзные испытания. По системе классификации сказочных сюжетов Aарне-Томпсона, имеет номер 710. (ru)
- A Protegida de Maria é um conto de fadas compilado no livro Contos para a infância e para o lar, dos Irmãos Grimm. (pt)
- 圣母玛利亚的孩子（德語：Marienkind）是格林兄弟收集的一则德国童话故事。它是《格林童话》一书中的第3个故事。 格林兄弟注意到，该故事与意大利的《》以及挪威的《》两则故事之间有相似之处。他们也注意到了它与故事《》中那扇禁止打开的门之间的联系。 按照AT（Aarne-Thompson）分类法，该故事被归为第710类 (zh)
- «Дитя Марії», або «Богоданна доня Цариці Небесної» (нім. Marienkind) — німецька казка, що насамперед відома завдяки братам Грімм, які опублікували свою власну версію у збірці «Казки» (1812, том 1, казка 3). Згідно з класифікацією Аарне–Томпсона має номер 710. На узліссі великого лісу жив лісоруб з дружиною та єдиною донькою, трирічною дівчинкою. Вони були такі бідні, що не мали навіть хліба насущного, і не знали, чим годувати свою маленьку дочку. Одного ранку дроворуб пішов на роботу в ліс, і коли він колов дрова з головою, повною турбот, раптом з’явилася йому дуже гарна жінка; на його голові сяяв вінець із яскравих зірок. Він сказав їй: - Я Діва Марія, Мати Ісуса Христа. Ти бідний і нужденний, принеси мені свою дівчинку; Я візьму її з собою; Я буду її мамою і піклуватимусь про неї. Дроворуб послухався; Він пішов шукати свою дочку і віддав її Діві Марії, яка разом з нею повернулася на небо. Дівчині було дуже весело: їсти, марципан; пити, солодке молоко; її сукні були золоті, і маленькі ангели гралися з нею. Коли їй виповнилося чотирнадцять років, одного разу покликала її Богородиця і сказала їй: - Дочко моя, мені треба йти в дорогу, дуже далеку дорогу; ось у вас ключі від тринадцяти воріт раю; ти збережеш їх для мене Ви можете відкрити дванадцять і споглядати чудеса, які вони містять; але двері номер тринадцять, це ті, з цим маленьким ключиком, ви не повинні відкривати їх. Стережіться цього робити, бо на вас впаде нещастя! Дівчина пообіцяла бути слухняною, а коли Богородиця пішла, то почала відвідувати палати Царства Небесного. Кожного дня він відкривав різні двері, поки не обернувся о дванадцятій. У кожній кімнаті був апостол, оточений блискучим німбом. Дівчина ніколи в житті не бачила такої чудової і дорогоцінної речі. Вона була надзвичайно щаслива, і маленькі янголята, які завжди її супроводжували, розділяли її задоволення. Але ось залишилися тільки заборонені двері, і дівчина, з шаленого бажання дізнатися, що за ними, сказала янголяткам: - Я не відчиню їх навстіж і не хочу заходити всередину; Я просто відкрию щілину, щоб ми могли подивитися крізь щілину. - О ні! — вигукнули ангели. Це був би гріх. Діва Марія заборонила, і могло статися нещастя. Дівчинка мовчала, але в її серці не вщухала цікавість, що гризла її й мучила, не даючи їй спокою. Коли маленькі янголята пішли, вона подумала: «Тепер, коли я одна, я могла б трохи поглянути; ніхто не знатиме». Він пішов шукати ключа; коли він мав його в руці, він поклав його в замкову щілину і перевернув. Двері різко відчинилися і з'явилася Свята Трійця, сидить між вогнем і яскравим сяйвом. Дівчина якусь мить залишалася захопленою, з подивом споглядаючи на ту славу; потім злегка торкнувся пальцем блиску, і він став увесь золотавий. Тоді вона відчула, як у неї завмерло серце, зачинила двері та втекла. Але та туга не полишала її, і серце її калатало дуже сильно, ніби ніколи не хотіло заспокоїтися. До того ж золото прилипло до його пальця, і мити й терти його було годі. Незабаром після цього повернулася Діва Марія. Він покликав дівчину і попросив у неї ключі від Раю. Коли дівчина простягала їй зв'язку ключів, Богородиця подивилася їй у вічі і запитала: - Ти не відкривала двері номер тринадцять? — Ні, — відповіла дівчина. Богородиця поклала йому руку на серце; відчув, як сильно воно пульсує, і він зрозумів, що дівчина порушила свій мандат. Він все одно запитав його знову: - Правда, ти цього не зробив? — Ні, — повторила дівчина. Тоді Діва побачила палець, який став золотим від дотику до небесного вогню, і вже не сумнівалася, що дівчина згрішила; і запитав його втретє: — Ти не зробив? — Ні, — вперто наполягала дівчина. Тоді Діва Марія сказала: - Ти не послухався, а ще й збрехав: ти не гідний бути на небі. Дівчина заснула глибоким сном, а коли прокинулася, то опинилася на Землі, посеред джунглів. Він хотів кричати, але не міг видати жодного звуку. Він скочив на ноги і спробував утекти; але куди б він не повертався, він зустрічав густі живоплоти з колючок, що перегороджували йому шлях. У тій самоті, в якій вона була ув'язнена, стояло старе дерево: його порожнистий стовбур мав бути його місцем проживання. У ньому він пішов увечері, і в ньому він спав; і там він також ховався в дощову або грозову погоду. Але це було жалюгідне життя, і щоразу, коли вона думала про те, як добре їй було на небесах, граючи з ангелами, вона заливалася гіркими сльозами. Коріння та дикі плоди були їхньою єдиною їжею; Він шукав їх, наскільки міг. Восени він збирав горіхи з опалого листя дерева і ніс їх до свого дупла стовбура; Горіхи були його їжею всю зиму, а коли випадав сніг і лід, він, як звірятко, вкривався листям, щоб не вмерти від холоду. Незабаром її одяг порвався і розсипався на шматки. Як тільки сонце знову пригріло, вона вийшла зі свого сховку й сіла біля підніжжя дерева, а її дуже довге волосся вкрило її всю, як плащ. Так минали роки один за одним, і не було гіркоти чи горя, яких він не відчував. Одного весняного дня, коли дерева знову зазеленіли, король країни пішов на полювання в ліс. Олень, який гнався, сховався в заростях, що оточували галявину, де була дівчина, а Король зійшов з коня і з мечем пробрався крізь терни. Коли він нарешті перетнув шипшину, то побачив, що під деревом сиділа чудова молода жінка, чиє волосся, яке здавалося золотим, покривало її до кінчиків ніг. Король зупинився, приголомшений, і через кілька хвилин сказав: - Хто ти? Як вам у такому самотньому місці? Але відповіді не отримав, бо дівчина не могла розтулити губи. Король постійно питав: — Хочеш піти зі мною до палацу? – на що вона відповіла легким ствердним кивком голови. Король узяв її на руки, посадив на коня і рушив назад. Коли вона прибула до палацу, він наказав одягнути її в найгарніший одяг і дав їй усе вдосталь. Хоча вона не могла говорити, вона була такою гарною і такою витонченою, що король закохався в неї і невдовзі одружився з нею. Минуло б близько року, як королева народила сина. Але ось вночі, коли мати була сама в ліжку з малим, з'явилася їй Діва Марія і сказала: - Ти хочеш признатися в правді і признатися, що ти відчинила заборонені двері? Якщо ти це зробиш, Я відкрию твій рот і поверну твоє слово, але якщо ти будеш наполягати на гріху і наполегливо заперечуватимеш, Я заберу твого сина. До королеви на мить повернувся голос; але, вперта та вперта, сказала: - Нi, я не вiдчиняла заборонених дверей. Тоді Богородиця взяла новонародженого на руки і зникла з ним. Наступного ранку, коли маленький хлопчик ніде не з'являвся, серед людей пішла чутка, що королева їла людське м'ясо і з'їла свого сина. Вона почула його, не маючи змоги виправдатися; але король так любив її, що відмовлявся в це вірити. Ще через рік королева народила ще одного сина. Вночі Богородиця з'явилася йому знову і сказала: - Якщо ти зізнаєшся, що відкрив заборонені двері, я поверну твого сина і розв'яжу твій язик, але якщо ти будеш наполягати на гріху і брехні, я заберу твого другого сина. . А Королева повторила: - Ні, я не відчиняла заборонених дверей. І Діва взяла дитину з рук і повернулася на небо. Вранці, Коли люди побачили, що ця дитина також зникла, вони вже не стрималися, щоб не сказати вголос, що королева з'їла його, і радники короля попросили віддати його під суд. Але король так любив її, що не хотів нікого слухати і наказав своїм радникам під страхом смертної кари не говорити більше про цю справу. Минув ще рік, і королева народила прекрасну дівчинку. Втретє йому з'явилася Діва Марія і сказала: - Йди за мною! І, взявши її за руку, він повів її на небо, де показав їй двох своїх старших синів, які сміялися і грали в м'яч світу. Бачачи, як Цариця була задоволена, побачивши їх такими щасливими, Діва сказала їй: - Чи ще не пом'якшилося твоє серце? Якщо ти зізнаєшся, що відкривав заборонені двері, я поверну тобі твоїх дітей. Але королева втретє відповіла: - Ні, я не відчиняла заборонених дверей. Тоді Богородиця відправила її назад на Землю і забрала у неї новонароджену дівчинку. Вранці все місто вибухнуло: - Королева їсть людське м'ясо, її треба засудити на смерть! Король більше не міг змусити замовкнути своїх радників. Вони змусили її постати перед судом, і, оскільки вона не могла відповісти чи захистити себе, її засудили до смерті на вогнищі. Вони склали дрова, і коли їх прив’язали до стовпа і навколо них почало підніматися полум’я, твердий лід гордості розтанув, і жаль увійшов у його серце; і подумав: - Якби я перед смертю міг зізнатися, що я відчинив ті двері! Тієї миті до нього повернулася мова, а потім він крикнув щосили: — Так, Маріє, я! І в ту саму мить небо послало на землю дощ і погасило вогонь; довкола нього стало яскраве світло, і Діву Марію було видно, як спускається, несучи двох дітей, по одному з кожного боку, і новонароджену дівчинку на руках. Звертаючись до матері з ласкавим акцентом, він сказав їй: - Хто кається в своїх гріхах і висповідає їх, тому прощено. Повернувши йому трьох дітей, він розв'язав йому язик і подарував йому щастя на все життя. ЗАВЕРШЕННЯ (uk)
|
