An Entity of Type: Thing, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

A legal transaction or transactional act (German: Rechtsgeschäft, literally ‘legal business’; Latin: negotium juridicum), under German jurisprudence, is the main type of lawful legal act (also known as an act-in-the-law, act at law, or juridical act) ‘by which legal subjects can change the legal positions of themselves or other persons intentionally’. The concept is important in civil law jurisdictions based on or influenced by the German law of obligations, like Albania, Austria, Switzerland, Greece, Turkey, South Korea and Japan. It also makes its appearance in a few Napoleonic jurisdictions that have partially received German legal theory, like Italy or Portugal.

Property Value
dbo:abstract
  • Un negoci jurídic és un acte d'una que té transcendència jurídica i es regeix per les normes que aquesta persona estableix o accepta. Per exemple, són negocis jurídics el contractar una assegurança o comprar una cosa. El codi civil espanyol (article 1271) exigeix com a requisits per la validesa del negoci jurídic que hi ha d'haver el consentiment de les parts, ha de tenir un objecte cert (la cosa sobre el que es fa el negoci), i una causa (un objectiu, la finalitat del negoci). Per exemple, en la venda d'un cotxe, l'objecte el formen el cotxe i el preu que se'n paguen, i la causa és la venda. (ca)
  • Právním jednáním (latinsky negotium iuridicum) svéprávná osoba nabývá práva a zavazuje se k povinnostem. Je projevem vůle člověka s právními následky, jde tedy o jednu z právních skutečností. Právně lze jednat konáním (komisivní jednání) nebo opomenutím (omisivní jednání), může se tak stát výslovně nebo jiným způsobem nevzbuzujícím pochybnost o tom, co jednající osoba chtěla projevit (konkludentně). Svým obsahem a účelem musí právní jednání odpovídat dobrým mravům i zákonu. Jestliže je v rozporu s právem, jedná se o protiprávní jednání, jehož následkem je delikt. Nejčastějším projevem právního jednání obecně je ale smlouva. Dříve bylo právní jednání vyjádřeno pojmem právní úkon, který byl v § 34 občanského zákoníku definován jako „projev vůle směřující zejména ke vzniku, změně nebo zániku těch práv nebo povinností, které právní předpisy s takovým projevem spojují“. Tato zákonná definice se stala předmětem kritiky (například Karel Eliáš), neboť výraz zejména implikoval existenci takových právních úkonů, které vznik, změnu nebo zánik práv nebo povinností nezpůsobovaly, aniž by však bylo zřejmé, jak takové neuzavřené a „nedefinující“ (nevymezující) definici rozumět a jak ji prakticky uplatňovat. S novým občanským zákoníkem se české právo vrátilo k původnímu označení právní jednání, které podle jeho § 545 vyvolává nejen ty právní následky, které jsou v něm vyjádřeny, ale také ty, které plynou ze zákona, dobrých mravů, obecných zvyklostí a ze zavedené praxe stran. (cs)
  • Δικαιοπραξία ονομάζεται πράξη που εξωτερικεύει τη που αποσκοπεί στη παραγωγή ορισμένου αποτελέσματος που έχει έννομες συνέπειες. "Έννομες" συνέπειες σημαίνει αποτελέσματα σύμφωνα με τον νόμο, και δεν σημαίνουν "σύννομες", δηλαδή "σύμφωνα με τον νόμο", αφού μπορεί να είναι παράνομες. Και οι παράνομες έχουν συνέπειες, γι' αυτό λέγονται γενικά "έννομες". (el)
  • Rechtshandlung ist in der Rechtswissenschaft ein rechtlich erhebliches Handeln, Dulden oder Unterlassen, bei dem die hieran von der Rechtsordnung geknüpften Rechtsfolgen unabhängig vom Willen des Handelnden eintreten. Gegenbegriff ist das Rechtsgeschäft. (de)
  • Das Rechtsgeschäft (lateinisch negotium juridicum) besteht im Recht aus einer oder mehreren Willenserklärungen, die entweder allein oder in Verbindung mit anderen Tatbestandsmerkmalen eine Rechtsfolge herbeiführen, weil sie gewollt ist. (de)
  • A legal transaction or transactional act (German: Rechtsgeschäft, literally ‘legal business’; Latin: negotium juridicum), under German jurisprudence, is the main type of lawful legal act (also known as an act-in-the-law, act at law, or juridical act) ‘by which legal subjects can change the legal positions of themselves or other persons intentionally’. The concept is important in civil law jurisdictions based on or influenced by the German law of obligations, like Albania, Austria, Switzerland, Greece, Turkey, South Korea and Japan. It also makes its appearance in a few Napoleonic jurisdictions that have partially received German legal theory, like Italy or Portugal. The concept is a product of German jurisprudence and was developed as an alternative to the French-based dualism between legal fact vs. legal act. German legal theory rejects the notion of the legal fact (juristische Tatsache, Rechtstatsache, Latin factum iuridicum); thus, there is only the legal act (Rechtshandlung, Latin actus iuridicus), which is divided into lawful and unlawful legal acts. Of the three types of lawful acts (i.e. transactional, quasi-transactional, and de facto acts), the transactional act is the main category. A transactional act is any voluntary manifestation of intention that creates the legal effects that the actor(s) specifically intended to bring about. Transactional acts include most of the unilateral and multilateral acts that are contemplated by the law. The main types are: * Verpflichtungsgeschäft - constitutive transaction, i.e. any act that creates (or ‘constitutes’) an obligation * examples: contract, gift, agency (actual authority), will, marriage, adoption, etc. * Verfügungsgeschäft - dispositive transaction, i.e. any act that either transfers or extinguishes (or ‘disposes of’) an obligation * examples: conveyance, assignment, delivery (of a movable), encumbrance, debt release or cancellation * Gestaltungsgeschäft - potestative transaction, i.e. any unilateral act that creates a new potestative right (Gestaltungsrecht), or modifies and/or abolishes an existing legal relationship * examples: rescission, will contest, giving notice (of quitting a job), letting a statute of limitations run out, abandonment (of property, etc.) A transactional act can be distinguished from the other lawful legal acts, i.e. the quasi-transactional act (rechtsgeschäftsähnliche Handlung) and the de facto act (Realakt). The quasi-transactional act, though voluntary and intended, brings about legal effects that are not necessarily intended or sought out. The most obvious examples are quasi-contracts such as unjust enrichment, negotiorum gestio, and indebiti solutio, as well as acknowledgments, depositions, and the carrying out of a fiduciary duty. A de facto act is involuntary and lacks any overt intentionality; instead it comes about by accident (i.e. force majeure) or is construed from the circumstances (even when they contradict an actor's express will). Some examples of the latter include a constructive trust, partnership by estoppel, and agency under apparent authority. (en)
  • En français, le terme d'acte juridique a deux sens : * Acte au sens d'opération juridique. En ce sens, un acte juridique est une manifestation intentionnelle de volonté dans le but de réaliser certains effets de droit (voir l'article 1100 du code Civil). Les conséquences juridiques sont donc voulues (exemple : contrat, délégation de pouvoirs, convention, testament, etc.). * Acte au sens d'écrit servant de support à l'opération juridique. Afin de distinguer les deux, il est d'usage de reprendre les mots latins negotium pour le premier sens et instrumentum pour le second. (fr)
  • 法律行為(ほうりつこうい、独: Rechtsgeschäft, 仏: Acte juridique)とは、広義においては、「法的権限の行使として、法律効果を生ぜしむる目的でなされる、(統治者、官吏、単なる個人を含む)個人の意思表示である」と定義される。 民法学上の概念としては、人が私法上の権利の発生・変更・消滅(法律効果)を望む意思(効果意思)に基づいてする行為であり、その意思表示の求めるとおりの法律効果を生じさせるものをいう。 (ja)
  • Un negozio giuridico (o atto negoziale), secondo il diritto italiano, è un atto di autonomia privata. È una costruzione nata nella pandettistica tedesca che ha avuto un grande influsso sulla dottrina italiana. (it)
  • Een rechtshandeling (Lat. actus juridicus) in de theorie van het recht is een handeling die iemand uitvoert met de bedoeling een bepaald rechtsgevolg tot stand te brengen. Het Nederlandse Burgerlijk Wetboek bevat geen definitie van de rechtshandeling, maar Boek 3 van het Nederlandse Burgerlijk Wetboek geeft in artikel 33 wel aan wat voor een rechtshandeling nodig is: Een rechtshandeling vereist een op een rechtsgevolg gerichte wil die zich door een verklaring heeft geopenbaard. Een rechtshandeling is per definitie een rechtsfeit. (nl)
  • 법률 행위(法律行爲)는 대한민국 민법상, 일정한 법률효과의 발생을 목적으로 하는 한 개의 또는 수개의 의사표시를 불가결한 구성요소로 하는 법률요건을 말한다. 즉, 일정한 법률효과를 발생하게 하려고 의도적으로 하는 행위다. 법률행위는 법률요건이기 때문에 법률효과(법률관계의 변동)를 발생시키는 데 필요하고도 충분한 법률사실(예컨대, 부동산 물권변동을 위해서는 의사표시와 등기)이 모두 이에 포함되어야 한다. :47 (ko)
  • Сде́лка — действия дееспособных граждан и юридических лиц, направленные на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. В немецкой доктрине, которая и выработала в своё время учение о сделке, сделка определяется как способ достичь правовых последствий посредством выражения частной воли в пределах дозволенных правопорядком. Такое понимание сделки изложено в Мотивах ГГУ. Это понятие выражает компромисс между теорией частной воли и теорией закона. Первая из этих теорий говорит о том, что воля и волеизъявление определяют сделку, без них сделка невозможна. Вторая теория возражает, что воля и волеизъявление не имеют значения до тех пор, пока они не признаны правопорядком. Аналогичные споры отражены и в работах российских дореволюционных цивилистов. Для понимания сделок необходимо учитывать ещё один важный момент: сделки носят интеллектуальный характер. Мы можем договориться, что сделка есть, можем договориться, что сделки нет. Именно это отличает её от, например, фактических действий. Кроме того, необходимо отличать сделки от сделкоподобных действий. В отношении фактических действий нормы о сделках, в частности, о последствиях недействительности, в отношении сделкоподобных действий такие правила применяются лишь частично. (ru)
  • Negócio jurídico é uma subcategoria da modalidade relação jurídica. Relação jurídica, por sua vez, "consiste em um vínculo entre dois ou mais sujeitos de direito, segundo formas que são previstas pelo ordenamento jurídico e geram direitos e/ou obrigações para as partes". As relações jurídicas podem ocorrer quando apenas uma das partes manifesta vontade ou quando há manifestação de vontade de ambas as partes. Como exemplo de relação jurídica cuja manifestação de vontade é de apenas uma das partes, pode-se mencionar a relação jurídica tributária. A imposição e cobrança do tributo não dependem da anuência do contribuinte, mas apenas da atuação do Fisco. Tendo isso em vista, não é difícil perceber que o negócio jurídico é a espécie de relação jurídica que depende de declaração de vontade de todas as partes envolvidas. Portanto, o negócio jurídico "define-se como qualquer estipulação de consequências jurídicas, realizada por sujeitos de direito no âmbito do exercício da autonomia da vontade. Seu fundamento é a manifestação de vontade das partes, isto é, dos sujeitos de uma relação jurídica".Acrescente-se ao exposto a críticas no sentido de que essa declaração de vontade não é totalmente livre, visto que a própria ordem jurídica impõe limites às formas contratuais e aos objetivos que se pretendem produzir. A despeito dessas limitações, "o negócio jurídico continua sendo um ponto fundamental de referência teórica e prática". (pt)
  • Czynność prawna (łac. negotium) – czynność konwencjonalna (skonstruowana przez normę prawną) podmiotu prawa cywilnego, zawierająca treść określającą konsekwencje prawne zdarzenia prawnego. Jest to całość zdarzenia prawnego, w skład którego wchodzi co najmniej jedno oświadczenie woli. Czynności prawne są aktami o doniosłości społecznej, ponieważ kształtują sytuację prawną nie tylko tych podmiotów, które dokonują tych czynności, ale i innych podmiotów „uwikłanych” w stosunki prawne. Zgodnie z art. 56 k.c., czynność prawna wywołuje nie tylko skutki w niej wyrażone, lecz również te, które wynikają z ustawy, z zasad współżycia społecznego i z ustalonych zwyczajów. Dlatego w prawie polskim instytucja czynności prawnej uwzględnia nie tylko akty woli działających podmiotów, ale również interesy innych osób. (pl)
  • Правочи́н — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення і . «Правочин» є терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 1920-1930-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Ст. 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, зокрема договір, є однією з найпоширеніших підстав виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин у системі юридичних фактів. Через що інститут правочинів можна назвати одним з найважливіших у науці цивільного права. Правочин — вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини Правочин — це правомірна вольова дія. Така позиція переважає в юридичній літературі. Правомірність правочину означає, що він є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони і які відповідають вимогам закону. Своєю правомірністю правочини відрізняються від правопорушень (деліктів) — вольових дій, що суперечать вимогам закону та тягнуть за собою правові наслідки, які сторони не бажали отримати. Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (uk)
  • 法律行為(德語:Rechtsgeschäft)是以行為人之意思表示為要素,並以發生私法上法律效果為目的,進而向外表達的一種行為。例如:買賣、租賃、贈與等行為。需要注意,法律行為並不是有法律效果的事實行為(德語:Rechtshandlung),而是因法律規定而視為行為的意思表示。 按法學的一般、基礎理論,即法理學觀點,從各部門法學相關研究的概括和抽象所提出之上位概念:法律行為是社會主體所實施的、能夠發生法律上效力、產生一定法律效果的行為,包括合法行為與違法行為。基本特點是社會性與法律性:社會性係指法律行為具社會意義,法律性係指法律行為必須由法律規範予以調整。 (zh)
dbo:wikiPageID
  • 44263040 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 4225 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1085620340 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • Un negoci jurídic és un acte d'una que té transcendència jurídica i es regeix per les normes que aquesta persona estableix o accepta. Per exemple, són negocis jurídics el contractar una assegurança o comprar una cosa. El codi civil espanyol (article 1271) exigeix com a requisits per la validesa del negoci jurídic que hi ha d'haver el consentiment de les parts, ha de tenir un objecte cert (la cosa sobre el que es fa el negoci), i una causa (un objectiu, la finalitat del negoci). Per exemple, en la venda d'un cotxe, l'objecte el formen el cotxe i el preu que se'n paguen, i la causa és la venda. (ca)
  • Δικαιοπραξία ονομάζεται πράξη που εξωτερικεύει τη που αποσκοπεί στη παραγωγή ορισμένου αποτελέσματος που έχει έννομες συνέπειες. "Έννομες" συνέπειες σημαίνει αποτελέσματα σύμφωνα με τον νόμο, και δεν σημαίνουν "σύννομες", δηλαδή "σύμφωνα με τον νόμο", αφού μπορεί να είναι παράνομες. Και οι παράνομες έχουν συνέπειες, γι' αυτό λέγονται γενικά "έννομες". (el)
  • Rechtshandlung ist in der Rechtswissenschaft ein rechtlich erhebliches Handeln, Dulden oder Unterlassen, bei dem die hieran von der Rechtsordnung geknüpften Rechtsfolgen unabhängig vom Willen des Handelnden eintreten. Gegenbegriff ist das Rechtsgeschäft. (de)
  • Das Rechtsgeschäft (lateinisch negotium juridicum) besteht im Recht aus einer oder mehreren Willenserklärungen, die entweder allein oder in Verbindung mit anderen Tatbestandsmerkmalen eine Rechtsfolge herbeiführen, weil sie gewollt ist. (de)
  • En français, le terme d'acte juridique a deux sens : * Acte au sens d'opération juridique. En ce sens, un acte juridique est une manifestation intentionnelle de volonté dans le but de réaliser certains effets de droit (voir l'article 1100 du code Civil). Les conséquences juridiques sont donc voulues (exemple : contrat, délégation de pouvoirs, convention, testament, etc.). * Acte au sens d'écrit servant de support à l'opération juridique. Afin de distinguer les deux, il est d'usage de reprendre les mots latins negotium pour le premier sens et instrumentum pour le second. (fr)
  • 法律行為(ほうりつこうい、独: Rechtsgeschäft, 仏: Acte juridique)とは、広義においては、「法的権限の行使として、法律効果を生ぜしむる目的でなされる、(統治者、官吏、単なる個人を含む)個人の意思表示である」と定義される。 民法学上の概念としては、人が私法上の権利の発生・変更・消滅(法律効果)を望む意思(効果意思)に基づいてする行為であり、その意思表示の求めるとおりの法律効果を生じさせるものをいう。 (ja)
  • Un negozio giuridico (o atto negoziale), secondo il diritto italiano, è un atto di autonomia privata. È una costruzione nata nella pandettistica tedesca che ha avuto un grande influsso sulla dottrina italiana. (it)
  • Een rechtshandeling (Lat. actus juridicus) in de theorie van het recht is een handeling die iemand uitvoert met de bedoeling een bepaald rechtsgevolg tot stand te brengen. Het Nederlandse Burgerlijk Wetboek bevat geen definitie van de rechtshandeling, maar Boek 3 van het Nederlandse Burgerlijk Wetboek geeft in artikel 33 wel aan wat voor een rechtshandeling nodig is: Een rechtshandeling vereist een op een rechtsgevolg gerichte wil die zich door een verklaring heeft geopenbaard. Een rechtshandeling is per definitie een rechtsfeit. (nl)
  • 법률 행위(法律行爲)는 대한민국 민법상, 일정한 법률효과의 발생을 목적으로 하는 한 개의 또는 수개의 의사표시를 불가결한 구성요소로 하는 법률요건을 말한다. 즉, 일정한 법률효과를 발생하게 하려고 의도적으로 하는 행위다. 법률행위는 법률요건이기 때문에 법률효과(법률관계의 변동)를 발생시키는 데 필요하고도 충분한 법률사실(예컨대, 부동산 물권변동을 위해서는 의사표시와 등기)이 모두 이에 포함되어야 한다. :47 (ko)
  • 法律行為(德語:Rechtsgeschäft)是以行為人之意思表示為要素,並以發生私法上法律效果為目的,進而向外表達的一種行為。例如:買賣、租賃、贈與等行為。需要注意,法律行為並不是有法律效果的事實行為(德語:Rechtshandlung),而是因法律規定而視為行為的意思表示。 按法學的一般、基礎理論,即法理學觀點,從各部門法學相關研究的概括和抽象所提出之上位概念:法律行為是社會主體所實施的、能夠發生法律上效力、產生一定法律效果的行為,包括合法行為與違法行為。基本特點是社會性與法律性:社會性係指法律行為具社會意義,法律性係指法律行為必須由法律規範予以調整。 (zh)
  • Právním jednáním (latinsky negotium iuridicum) svéprávná osoba nabývá práva a zavazuje se k povinnostem. Je projevem vůle člověka s právními následky, jde tedy o jednu z právních skutečností. Právně lze jednat konáním (komisivní jednání) nebo opomenutím (omisivní jednání), může se tak stát výslovně nebo jiným způsobem nevzbuzujícím pochybnost o tom, co jednající osoba chtěla projevit (konkludentně). Svým obsahem a účelem musí právní jednání odpovídat dobrým mravům i zákonu. Jestliže je v rozporu s právem, jedná se o protiprávní jednání, jehož následkem je delikt. Nejčastějším projevem právního jednání obecně je ale smlouva. (cs)
  • A legal transaction or transactional act (German: Rechtsgeschäft, literally ‘legal business’; Latin: negotium juridicum), under German jurisprudence, is the main type of lawful legal act (also known as an act-in-the-law, act at law, or juridical act) ‘by which legal subjects can change the legal positions of themselves or other persons intentionally’. The concept is important in civil law jurisdictions based on or influenced by the German law of obligations, like Albania, Austria, Switzerland, Greece, Turkey, South Korea and Japan. It also makes its appearance in a few Napoleonic jurisdictions that have partially received German legal theory, like Italy or Portugal. (en)
  • Czynność prawna (łac. negotium) – czynność konwencjonalna (skonstruowana przez normę prawną) podmiotu prawa cywilnego, zawierająca treść określającą konsekwencje prawne zdarzenia prawnego. Jest to całość zdarzenia prawnego, w skład którego wchodzi co najmniej jedno oświadczenie woli. (pl)
  • Negócio jurídico é uma subcategoria da modalidade relação jurídica. Relação jurídica, por sua vez, "consiste em um vínculo entre dois ou mais sujeitos de direito, segundo formas que são previstas pelo ordenamento jurídico e geram direitos e/ou obrigações para as partes". As relações jurídicas podem ocorrer quando apenas uma das partes manifesta vontade ou quando há manifestação de vontade de ambas as partes. Como exemplo de relação jurídica cuja manifestação de vontade é de apenas uma das partes, pode-se mencionar a relação jurídica tributária. A imposição e cobrança do tributo não dependem da anuência do contribuinte, mas apenas da atuação do Fisco. Tendo isso em vista, não é difícil perceber que o negócio jurídico é a espécie de relação jurídica que depende de declaração de vontade de to (pt)
  • Сде́лка — действия дееспособных граждан и юридических лиц, направленные на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. В немецкой доктрине, которая и выработала в своё время учение о сделке, сделка определяется как способ достичь правовых последствий посредством выражения частной воли в пределах дозволенных правопорядком. Такое понимание сделки изложено в Мотивах ГГУ. Это понятие выражает компромисс между теорией частной воли и теорией закона. Первая из этих теорий говорит о том, что воля и волеизъявление определяют сделку, без них сделка невозможна. Вторая теория возражает, что воля и волеизъявление не имеют значения до тех пор, пока они не признаны правопорядком. Аналогичные споры отражены и в работах российских дореволюционных цивилистов. (ru)
  • Правочи́н — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення і . «Правочин» є терміном, який раніше використовувався в українському законодавстві протягом 1920-1930-х років та застосований в новому Цивільному кодексі України, в якому йому відведено окрему главу. Раніше в цивільному праві вживався термін «угода», під яким розуміли вольові, правомірні дії громадян чи організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочин — вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини (uk)
rdfs:label
  • Negoci jurídic (ca)
  • Právní jednání (cs)
  • Δικαιοπραξία (el)
  • Rechtshandlung (de)
  • Rechtsgeschäft (de)
  • Negocio jurídico (es)
  • Legal transaction (en)
  • Acte juridique (fr)
  • Negozio giuridico (it)
  • 법률행위 (ko)
  • 法律行為 (ja)
  • Rechtshandeling (nl)
  • Negócio jurídico (pt)
  • Czynność prawna (pl)
  • Сделка (ru)
  • Правочин (uk)
  • 法律行為 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License