About: Josephus

An Entity of Type: person, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Titus Flavius Josephus (/dʒoʊˈsiːfəs/; Latin: [ˈtɪ.tʊs ˈfɫaː.wi.ʊs joːˈseː.pʰʊs]; 37 – c. 100), born Yosef ben Matityahu (Hebrew: יוסף בן מתתיהו‎ Yōsef ben Matiṯyāhu; Greek: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς Iṓsēpos Matthíou paîs), was a first-century Romano-Jewish historian who was born in Jerusalem—then part of Roman Judea—to a father of priestly descent and a mother who claimed royal ancestry.

Property Value
dbo:abstract
  • يوسيفوس فلافيوس (لغة لاتينية: Josephus Flavius) أو يوسيپوس (لغة يونانية: Ιώσηπος) أو باسمه العبري الأصلي يوسف بن ماتيتياهو (יוסף בן מתתיהו) (38-100 للميلاد، تقدير) كان أديبا مؤرخا وعسكريا يهوديا عاش في القرن الأول للميلاد واشتهر بكتبه عن تاريخ منطقة يهوذا، والتمرد اليهودي على الإمبراطوية الرومانية والتي تلقي الضوء على الأوضاع والأحداث في فلسطين خلال القرن الأول للميلاد في حين انهيار مملكة يهوذا، ظهور الديانة المسيحية والتغييرات الكبيرة في اليهودية بعد فشل التمرد على الرومان ودمار هيكل هيرودس. (ar)
  • Josep, Josefus o Josep ben Maties (c. 37 - Roma, c. 100) (en hebreu יוסף בן מתתיהו / Iosef bar Mattitiahu o Iossef ben Mattitiahu, "Josep, fill de Maties"; en grec antic Ιώσηφος / Iốsêfos), després conegut com a Tit Flavi Josep (en llatí Titus Flavius Josephus) o, simplement, Flavi Josep, va ser un historiador jueu que deixà constància (en llengua grega), de les relacions entre l'Imperi Romà i el poble i la cultura jueves durant el segle I dC, i que redactà obres apologètiques sobre el judaisme primigeni. (ca)
  • Iosephus či Josephus (37/38 Jeruzalém – kolem 100 Řím), původním jménem Josef ben Matitjahu (hebrejsky יוסף בן מתתיהו), řecky Iosepos (Ιώσηπος), byl židovský kněz, učenec a historik, který zanechal významné poznámky o První židovské válce v letech 66–70. Své jméno Flavius si Josef přibral podle rodového jména císaře Vespasiana. (cs)
  • Ο Ιώσηπος Φλάβιος ή Ιωσήφ μπεν Ματθίας (37 - 100 μ.Χ.) ήταν Εβραίος λόγιος, ιστορικός και αγιολόγος, ο οποίος γεννήθηκε στην Ιερουσαλήμ - τότε μέρος της ρωμαϊκής Ιουδαίας - από πατέρα ιερατικής καταγωγής και μητέρα βασιλικής καταγωγής. Ο Ιώσηπος Φλάβιος ήταν ο πρώτος που έγραψε την ιστορία των Ιουδαίων, στο βιβλίο του Ιουδαϊκή Αρχαιολογία. (el)
  • Tito Flavio Josefo (latinez: Titus Flavius Josephus; grezieraz: Φλάβιος Ἰώσηπος; 37 – c. 100), Yosef ben Matityahu (hebreeraz: יוסף בן מתתיהו‎, Yosef ben Matityahu; grezieraz: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς), jaioa, historialari judu farisear bat izan zen, apaiz familiakoen ondorengoa. Ekintza gizona, estatista eta diplomatikoa, juduen erromatarren aurkako matxinadaren buruzagietako bat izan zen. Preso egina eta Erromara eramana, Flaviar leinu inperialaren gogokoena izatera iritsi zen. Erroman, grezieraz, bere lanik ezagunenak idatzi zituen: , eta . Judutarren kausari traidoretzat hartua eta juduek gorrotatua izan zen. Bere lana, erromatarrei eta kristauei esker mantendu da. (eu)
  • Tito Flavio Josefo (Jerusalén, c. 37-Roma, c. 100),​ nacido como Yosef ben Matityahu (en hebreo: יוסף בן מתתיהו, en griego: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς)​​​ fue un historiador judeorromano del siglo I, que nació en Jerusalén (entonces parte de Judea romana) de un padre de ascendencia sacerdotal y una madre de ascendencia real. Inicialmente luchó contra los romanos durante la primera guerra judeo-romana como jefe de las fuerzas judías en Galilea, hasta que se rindió en 67 d. C. a las fuerzas romanas dirigidas por Vespasiano, después de un asedio de seis semanas de Jotapata. Josefo afirmó que las profecías mesiánicas judías que iniciaron la primera guerra judeo-romana anunciaban que Vespasiano se convertiría en emperador romano. En respuesta, Vespasiano decidió mantener a Josefo como esclavo y presumiblemente intérprete. Después de que Vespasiano se convirtiera en emperador en el año 69 d. C., le otorgó a Josefo su libertad, momento en el que Josefo asumió el apellido del emperador Flavio.​ Flavio Josefo desertó completamente al lado romano y se le otorgó la ciudadanía romana. Se convirtió en asesor y amigo del hijo de Vespasiano, Tito, y se desempeñó como traductor cuando Tito dirigió el sitio de Jerusalén en 70 d. C. Como el asedio resultó ineficaz para detener la revuelta judía, pronto siguieron la destrucción de la ciudad y el saqueo y destrucción del Templo de Herodes (Segundo Templo). Josefo registró la historia judía, con especial énfasis en el siglo I y la primera guerra judeo-romana (66-70 d. C.),​ incluyendo el asedio de Masada. Sus obras más importantes fueron La guerra de los judíos (c. 75) y Antigüedades judías (c. 94).​ La guerra de los judíos relata la revuelta judía contra la ocupación romana. Antigüedades judías describe la historia del mundo desde una perspectiva judía para una audiencia aparentemente griega y romana. Estas obras proporcionan información valiosa sobre el judaísmo del siglo I y los antecedentes del cristianismo primitivo,​ aunque este no es mencionado específicamente por Josefo. Las obras de Josefo son la fuente principal junto a la Biblia para la historia y la antigüedad de la antigua Palestina.​ (es)
  • Joseph fils de Matthatias le Prêtre (hébreu : יוסף בן מתתיהו הכהן, « Yossef ben Matityahou HaCohen »), plus connu sous son nom latin de Flavius Josèphe (latin : Titus Flavius Iosephus ; grec ancien Ἰώσηπος, « Iốsêpos »), né à Jérusalem en 37/38 et mort à Rome vers 100, est un historiographe romain juif d'origine judéenne du Ier siècle. Écrite en grec, son œuvre demeure très controversée mais constitue l'une des sources principales sur l'histoire des Judéens du Ier siècle. Elle concerne, les Antiquités judaïques en particulier, les événements et conflits de son temps entre Rome et Jérusalem, même si elle n'est pas sans poser de problèmes aux historiens actuels. (fr)
  • Yosefus (sekitar 37 M. – sekitar 100), yang terkenal dalam kapasitasnya sebagai seorang warga negara Romawi, sebagai Flavius Yosefus, adalah seorang sejarawan dan penulis apologetik Yahudi abad pertama keturunan imam dan raja-raja yang bertahan dan mencatat "Penghancuran Yerusalem" pada 70. Karya-karyanya memberikan pemahaman penting tentang Yudaisme pada abad pertama. (in)
  • Titus Flavius Josephus (/dʒoʊˈsiːfəs/; Latin: [ˈtɪ.tʊs ˈfɫaː.wi.ʊs joːˈseː.pʰʊs]; 37 – c. 100), born Yosef ben Matityahu (Hebrew: יוסף בן מתתיהו‎ Yōsef ben Matiṯyāhu; Greek: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς Iṓsēpos Matthíou paîs), was a first-century Romano-Jewish historian who was born in Jerusalem—then part of Roman Judea—to a father of priestly descent and a mother who claimed royal ancestry. He initially fought against the Romans during the First Jewish–Roman War as head of Jewish forces in Galilee, until surrendering in 67 CE to Roman forces led by Vespasian after the six-week siege of Jotapata. Josephus claimed the Jewish Messianic prophecies that initiated the First Jewish–Roman War made reference to Vespasian becoming Emperor of Rome. In response Vespasian decided to keep Josephus as a slave and presumably interpreter. After Vespasian became Emperor in 69 CE, he granted Josephus his freedom, at which time Josephus assumed the emperor's family name of Flavius. Flavius Josephus fully defected to the Roman side and was granted Roman citizenship. He became an advisor and friend of Vespasian's son Titus, serving as his translator when Titus led the siege of Jerusalem in 70 CE. Since the siege proved ineffective at stopping the Jewish revolt, the city's pillaging and the looting and destruction of Herod's Temple (Second Temple) soon followed. Josephus recorded Jewish history, with special emphasis on the first century CE and the First Jewish–Roman War (66–70 CE), including the siege of Masada. His most important works were The Jewish War (c. 75) and Antiquities of the Jews (c. 94). The Jewish War recounts the Jewish revolt against Roman occupation. Antiquities of the Jews recounts the history of the world from a Jewish perspective for an ostensibly Greek and Roman audience. These works provide valuable insight into first century Judaism and the background of Early Christianity, although not specifically mentioned by Josephus. Josephus's works are the chief source next to the Bible for the history and antiquity of ancient Palestine, and provide a significant and independent extra-Biblical account of such figures as Pontius Pilate, Herod the Great, John the Baptist, James the Just, and possibly Jesus of Nazareth. (en)
  • ティトゥス・フラウィウス・ヨセフス(ラテン語:Titus Flavius Josephus、ヘブライ語:יוסף בן מתתיהו(アルファベット表記:Yosef Ben Matityahu:ヨセフス・ベン・マタティア)、ヨセフスとは𐤉𐤄𐤅𐤄(ヤフア)が増し加える、マタティアとは𐤉𐤄𐤅𐤄(ヤフア)が賜わるという意味。37年 - 100年頃)は帝政ローマ期の政治家及び著述家。66年に勃発したユダヤ戦争で当初ユダヤ軍の指揮官として戦ったがローマ軍に投降し、ティトゥスの幕僚としてエルサレム陥落にいたる一部始終を目撃。後にこの顛末を記した『ユダヤ戦記』を著した。理想国家の形として神権政治を造語した。 (ja)
  • Tito Flavio Giuseppe, (in latino: Titus Flavius Iosephus) nato Yosef ben Matityahu (AFI: jo'sɛf bɛn matit'jahu, in ebraico: יוסף בן מתתיהו‎?; Gerusalemme, 37-38 circa – Roma, 100 circa), è stato uno scrittore, storico, politico e militare romano di origine ebraica. Conosciuto anche come Flavio Giuseppe, Giuseppe Flavio o semplicemente Giuseppe, scrisse le sue opere in greco. Caso raro nel panorama della letteratura classica, il corpus delle opere di Giuseppe si è salvato quasi interamente. La motivazione va ricercata nella grande attenzione che Giuseppe ricevette da parte degli storici cristiani tardoantichi che lo "usarono" fino a cristianizzarlo o distorcene il significato delle opere originarie; l'esempio più interessante è sicuramente quello dello Pseudo-Egesippo. (it)
  • 플라비우스 요세푸스(라틴어: Flavius Josephus 플라위우스 요세푸스[*], 고대 그리스어: Φλάβιος Ιώσηπος 플라비오스 이오세포스[*], 기원후 37년 경 ~ 100년 경)는 1세기 제정 로마 시대의 유대인 출신의 정치가이자 역사가이다. 기원후 66년에 발발한 유다이아 전쟁에서 유대군을 지휘하여 로마군에 맞섰으나, 로마군의 포로가 된 뒤 투항하여 정보를 제공해 주고 베스파시아누스 황제의 배려로 풀려나 로마 시민이 되었다. 플라비우스 요세푸스라는 이름은 새로 로마 시민이 된 이들에게 적용되는 관례에 따라 보호자인 베스파시아누스 황제의 가문을 이름을 따 '플라비우스'를 가문이름(nomen)으로 삼은 것으로 보인다. 티투스의 막료로서 예루살렘 함락의 순간을 모두 지켜보았으며, 훗날 이 전말을 《유대 전쟁사》라는 책으로 남겼다. (ko)
  • Titus Flavius Josephus (Jeruzalem, 37 - Rome, ±100), oorspr. naam Josef ben Mattijahu (Hebreeuws: יוסף בן מתתיהו) genoemd, was een Romeins-Joodse geschiedschrijver en hagiograaf van priesterlijke en koninklijke afkomst. In zijn twee belangrijkste werken Oude geschiedenis van de Joden (ca. 94 n.Chr.) en De Joodse oorlog (ca. 75 n.Chr.) ligt het accent op de eerste eeuw n.Chr., vooral op de Joodse opstand tegen de Romeinse bezetting in de periode 66 - 70 n.Chr. (de Eerste Joodse Oorlog) die resulteerde in de vernietiging van Jeruzalem in 70. Josephus schreef zijn werken in het Koinè-Grieks om voor een Romeins publiek de geschiedenis van de wereld vanuit Joods perspectief uit te leggen. Deze werken geven waardevol inzicht in het jodendom in de eerste eeuw en de achtergrond van het vroege christendom. Zelf hield Josephus zich aan de wet van Mozes en geloofde in de mogelijkheid het jodendom en het Grieks-Romeinse denken te verenigen in wat wel wordt genoemd. Hoewel hierover controverse is onder historici, lijkt Josephus als een van de eersten buiten de auteurs van het Nieuwe Testament Jezus en zijn titel "Christus" te hebben vermeld. (nl)
  • Józef Flawiusz (hebr. ‏Josef ben Matatia‎, stgr. ᾿Ιώσηπος Φλαύιος, łac. Titus Flavius Iosephus, ur. 37, zm. po 94) – żydowski historyk pochodzący z rodu kapłańskiego – z klasy Joariba, pierwszej klasy kapłańskiej w Izraelu. Był synem Mattiasa syna Józefa, jerozolimskiego kapłana. Jego pradziad, Mattias Garbaty (ur. 135 p.n.e.), był po kądzieli wnukiem Jonatana Machabeusza. Urodził się w Jerozolimie w 37 roku, a w roku 64 przybył do Rzymu, gdzie przebywał trzy lata. Do kraju powrócił w roku 66, w czasie gdy wybuchło powstanie żydowskie przeciwko Rzymianom. Flawiusz przyłączył się do powstania, objął dowództwo nad powstańcami w Galilei, a w roku 67 dostał się do niewoli. Po dwóch latach uwolnił go Wespazjan, który jako jego nowy patron nadał mu nazwisko Flavius, obdarzając go również obywatelstwem rzymskim. Józef poświęcił się wówczas całkowicie pracy literackiej. Hieronim określił go „greckim Liwiuszem”. Jego zagorzałym przeciwnikiem politycznym był inny historyk żydowski, Justus z Tyberiady, z którym Józef polemizuje w swojej Autobiografii (7 - 74). Data jego śmierci nie jest znana, wiadomo jednak, że żył jeszcze w 94 roku. Był trzykrotnie żonaty i doczekał dwóch synów − Justusa i Symonidesa. Zenon Kosidowski tak charakteryzuje tę postać: „Józef Flawiusz to postać fascynująca i zarazem enigmatyczna (...) Jego psychika była tak zawiła i znaczona paradoksalnymi sprzecznościami, że do dnia dzisiejszego nikt właściwie nie zdołał jej rozszyfrować do końca, a opinie wydawane o nim przez kolejne pokolenia historyków wahają się od najwyższych pochwał aż do pomawiania go o najszpetniejsze bezeceństwa”. (pl)
  • Josefus (hebreiska Josef ben Matitjahu, latin Flavius Iosephus), född i Jerusalem 37 eller 38 e.Kr., troligen död kort efter år 100, var en judisk historiker. Josefus två viktigaste verk är Om det judiska kriget (han upplevde själv Jerusalems förstöring år 70) och Judiska fornminnen. Båda dessa ger ytterst värdefull information om hans tids judendom. Han anses vara den förste utombibliska författare som nämner Johannes Döparen, Jesus och Jakob, Jesus bror. (sv)
  • Flávio Josefo, ou apenas Josefo (em latim: Flavius Josephus; 37 ou 38 — ca. 100), também conhecido pelo seu nome hebraico Yosef ben Mattityahu (יוסף בן מתתיהו, "José, filho de Matias" [Matias é variante de Mateus]) e, após se tornar um cidadão romano, como Tito Flávio Josefo (latim: Titus Flavius Josephus), foi um historiador e apologista judaico-romano, descendente de uma linhagem de importantes sacerdotes e reis, que registrou in loco a destruição de Jerusalém, em 70 d.C., pelas tropas do imperador romano Vespasiano, comandadas por seu filho Tito, futuro imperador. As obras de Josefo fornecem um importante panorama do judaísmo no século I Suas duas obras mais importantes são A Guerra dos Judeus (c. 75) e Antiguidades Judaicas (c. 94). O primeiro é fonte primária para o estudo da revolta judaica contra Roma (66-70), enquanto o segundo conta a história do mundo sob uma perspectiva judaica. Estas obras fornecem informações valiosas sobre a sociedade judaica da época, bem como sobre o período que viu a separação definitiva do cristianismo do judaísmo e as origens da dinastia flaviana, que reinou de 69 a 96. (pt)
  • Ио́сиф Фла́вий (др.-греч. Ἰώσηπος Φλάβιος; лат. Josephus Flavius, при рождении Йосе́ф бен Матитья́ху (Йосе́ф, сын Матитья́ху), др.-евр. יוסף בן מתתיהו; ок. 37 — ок. 100) — древнееврейский историк и военачальник. Иосиф Флавий известен дошедшими до нас на греческом языке трудами — «Иудейская война» (о восстании 66—71 годов) и «Иудейские древности» (где изложена история евреев от сотворения мира до Иудейской войны). (ru)
  • Йосип Флавій (лат. Josephus Flavius; близько 37 — бл. 100) — єврейський історик. Батько Йосипа Флавія належав до священицького роду, а його мати походила з царського роду Хасмонеїв-Макавеїв. Йосип здобув блискучу освіту, не тільки єврейську, а й грецьку. У віці 26 років він їздив до Риму як захисник декількох юдейських священиків, звинувачених прокуратором Феліксом і відправлених в ланцюгах до Риму. Тут Йосип завдяки євреєві Алігуру, придворному акторові Нерона, познайомився з дружиною Нерона Попеєю і через неї виклопотав прощення священикам. Після повернення до Єрусалиму виявив, що євреї готуються повстати проти римського правління, і не відчуваючи ентузіазму, був вимушений до них приєднатися. Йосипу була доручена оборона Галілеї, тобто північної частини Палестини, проте його дії були малоуспішними і витримавши 47-денну облогу в місті , він у 67 році потрапив у полон до майбутнього імператора Веспасіана. Щоб врятувати собі життя і допомогти співвітчизникам після їх неминучої поразки, Йосип запропонував свої послуги Веспасіану і до кінця війни був перекладачем у нього і його сина Тіта, а також посередником між римлянами і євреями. Після падіння Єрусалима в 70 році Йосип відправився до Риму, де отримав римське громадянство і пенсію. (uk)
  • 提圖斯·弗拉維奧·約瑟夫斯(全名Titus Flavius Josephus,37年-100年),原名約瑟·本·馬賽厄斯(Yosef ben Matityahu,意思是Yosef,Matityahu的儿子),簡稱約瑟夫或約瑟夫斯,或譯約瑟法斯或約西弗斯,是第一世紀時的著名的猶太歷史學家,也是軍官及辯論家。 约瑟夫斯曾经做犹太军官,后来被俘虏后入罗马军队服役。有一段时间他跟随罗马军队征讨和平叛在罗马帝国犹迪亚行省的叛乱,并见证了公元70年提圖斯摧毁耶路撒冷城。他晚年在罗马潜心研究圣经,专注写作。 作為猶太人,约瑟夫斯对希伯來圣经做了深入的研究,将圣经的正典和外典做了详细的分析,并指出,外典圣经從來沒有被猶太人包括在受感示的聖經之內。另外他撰写的《犹太古史》记载了从圣经旧约最开始到公元一世纪整个的犹太历史,这些记载表明约瑟夫斯本人认为圣经的记载是真实的。同时在他的作品中有记录了很多福音书和使徒行传记载的事件,由此可以从侧面印证福音书的内容不是杜撰出来的。他撰写的作品《犹太古史》、《犹太战史》、《》和自传《人生》对于了解犹太人在古代和罗马统治时期的面貌有重要的参考价值。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 16494 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 47790 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1026156379 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:about
  • yes (en)
dbp:author
  • yes (en)
dbp:b
  • no (en)
dbp:birthDate
  • 37 (xsd:integer)
dbp:birthName
  • Yosef ben Matityahu (en)
dbp:birthPlace
dbp:by
  • no (en)
dbp:caption
  • The romanticized engraving of Flavius Josephus appearing in William Whiston's translation of his works (en)
dbp:children
dbp:commons
  • Category:Flavius Josephus (en)
dbp:display
  • Josephus (en)
dbp:era
dbp:influenced
  • Early Christianity (en)
  • (en)
  • Josephus problem (en)
dbp:influences
  • Greco-Roman world (en)
  • Philo (en)
  • (en)
  • Pharisees (en)
dbp:label
  • Josephus (en)
dbp:mainInterests
  • Hasmonean dynasty (en)
  • Herodian dynasty (en)
  • Jewish history (en)
  • Jewish–Roman wars (en)
  • Maccabees (en)
  • (en)
dbp:n
  • no (en)
dbp:name
  • Josephus (en)
dbp:notableWorks
  • (en)
  • Antiquities of the Jews (en)
  • The Jewish War (en)
dbp:onlinebooks
  • yes (en)
dbp:others
  • yes (en)
dbp:parents
dbp:q
  • Flavius Josephus (en)
dbp:s
  • Josephus (en)
dbp:spouse
  • (en)
  • Alexandrian Jewish woman (en)
  • Captured Jewish woman (en)
  • Greek Jewish woman from Crete (en)
dbp:v
  • no (en)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dbp:wikt
  • no (en)
dct:subject
schema:sameAs
rdf:type
rdfs:comment
  • يوسيفوس فلافيوس (لغة لاتينية: Josephus Flavius) أو يوسيپوس (لغة يونانية: Ιώσηπος) أو باسمه العبري الأصلي يوسف بن ماتيتياهو (יוסף בן מתתיהו) (38-100 للميلاد، تقدير) كان أديبا مؤرخا وعسكريا يهوديا عاش في القرن الأول للميلاد واشتهر بكتبه عن تاريخ منطقة يهوذا، والتمرد اليهودي على الإمبراطوية الرومانية والتي تلقي الضوء على الأوضاع والأحداث في فلسطين خلال القرن الأول للميلاد في حين انهيار مملكة يهوذا، ظهور الديانة المسيحية والتغييرات الكبيرة في اليهودية بعد فشل التمرد على الرومان ودمار هيكل هيرودس. (ar)
  • Josep, Josefus o Josep ben Maties (c. 37 - Roma, c. 100) (en hebreu יוסף בן מתתיהו / Iosef bar Mattitiahu o Iossef ben Mattitiahu, "Josep, fill de Maties"; en grec antic Ιώσηφος / Iốsêfos), després conegut com a Tit Flavi Josep (en llatí Titus Flavius Josephus) o, simplement, Flavi Josep, va ser un historiador jueu que deixà constància (en llengua grega), de les relacions entre l'Imperi Romà i el poble i la cultura jueves durant el segle I dC, i que redactà obres apologètiques sobre el judaisme primigeni. (ca)
  • Iosephus či Josephus (37/38 Jeruzalém – kolem 100 Řím), původním jménem Josef ben Matitjahu (hebrejsky יוסף בן מתתיהו), řecky Iosepos (Ιώσηπος), byl židovský kněz, učenec a historik, který zanechal významné poznámky o První židovské válce v letech 66–70. Své jméno Flavius si Josef přibral podle rodového jména císaře Vespasiana. (cs)
  • Ο Ιώσηπος Φλάβιος ή Ιωσήφ μπεν Ματθίας (37 - 100 μ.Χ.) ήταν Εβραίος λόγιος, ιστορικός και αγιολόγος, ο οποίος γεννήθηκε στην Ιερουσαλήμ - τότε μέρος της ρωμαϊκής Ιουδαίας - από πατέρα ιερατικής καταγωγής και μητέρα βασιλικής καταγωγής. Ο Ιώσηπος Φλάβιος ήταν ο πρώτος που έγραψε την ιστορία των Ιουδαίων, στο βιβλίο του Ιουδαϊκή Αρχαιολογία. (el)
  • Tito Flavio Josefo (latinez: Titus Flavius Josephus; grezieraz: Φλάβιος Ἰώσηπος; 37 – c. 100), Yosef ben Matityahu (hebreeraz: יוסף בן מתתיהו‎, Yosef ben Matityahu; grezieraz: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς), jaioa, historialari judu farisear bat izan zen, apaiz familiakoen ondorengoa. Ekintza gizona, estatista eta diplomatikoa, juduen erromatarren aurkako matxinadaren buruzagietako bat izan zen. Preso egina eta Erromara eramana, Flaviar leinu inperialaren gogokoena izatera iritsi zen. Erroman, grezieraz, bere lanik ezagunenak idatzi zituen: , eta . Judutarren kausari traidoretzat hartua eta juduek gorrotatua izan zen. Bere lana, erromatarrei eta kristauei esker mantendu da. (eu)
  • Yosefus (sekitar 37 M. – sekitar 100), yang terkenal dalam kapasitasnya sebagai seorang warga negara Romawi, sebagai Flavius Yosefus, adalah seorang sejarawan dan penulis apologetik Yahudi abad pertama keturunan imam dan raja-raja yang bertahan dan mencatat "Penghancuran Yerusalem" pada 70. Karya-karyanya memberikan pemahaman penting tentang Yudaisme pada abad pertama. (in)
  • ティトゥス・フラウィウス・ヨセフス(ラテン語:Titus Flavius Josephus、ヘブライ語:יוסף בן מתתיהו(アルファベット表記:Yosef Ben Matityahu:ヨセフス・ベン・マタティア)、ヨセフスとは𐤉𐤄𐤅𐤄(ヤフア)が増し加える、マタティアとは𐤉𐤄𐤅𐤄(ヤフア)が賜わるという意味。37年 - 100年頃)は帝政ローマ期の政治家及び著述家。66年に勃発したユダヤ戦争で当初ユダヤ軍の指揮官として戦ったがローマ軍に投降し、ティトゥスの幕僚としてエルサレム陥落にいたる一部始終を目撃。後にこの顛末を記した『ユダヤ戦記』を著した。理想国家の形として神権政治を造語した。 (ja)
  • 플라비우스 요세푸스(라틴어: Flavius Josephus 플라위우스 요세푸스[*], 고대 그리스어: Φλάβιος Ιώσηπος 플라비오스 이오세포스[*], 기원후 37년 경 ~ 100년 경)는 1세기 제정 로마 시대의 유대인 출신의 정치가이자 역사가이다. 기원후 66년에 발발한 유다이아 전쟁에서 유대군을 지휘하여 로마군에 맞섰으나, 로마군의 포로가 된 뒤 투항하여 정보를 제공해 주고 베스파시아누스 황제의 배려로 풀려나 로마 시민이 되었다. 플라비우스 요세푸스라는 이름은 새로 로마 시민이 된 이들에게 적용되는 관례에 따라 보호자인 베스파시아누스 황제의 가문을 이름을 따 '플라비우스'를 가문이름(nomen)으로 삼은 것으로 보인다. 티투스의 막료로서 예루살렘 함락의 순간을 모두 지켜보았으며, 훗날 이 전말을 《유대 전쟁사》라는 책으로 남겼다. (ko)
  • Josefus (hebreiska Josef ben Matitjahu, latin Flavius Iosephus), född i Jerusalem 37 eller 38 e.Kr., troligen död kort efter år 100, var en judisk historiker. Josefus två viktigaste verk är Om det judiska kriget (han upplevde själv Jerusalems förstöring år 70) och Judiska fornminnen. Båda dessa ger ytterst värdefull information om hans tids judendom. Han anses vara den förste utombibliska författare som nämner Johannes Döparen, Jesus och Jakob, Jesus bror. (sv)
  • Ио́сиф Фла́вий (др.-греч. Ἰώσηπος Φλάβιος; лат. Josephus Flavius, при рождении Йосе́ф бен Матитья́ху (Йосе́ф, сын Матитья́ху), др.-евр. יוסף בן מתתיהו; ок. 37 — ок. 100) — древнееврейский историк и военачальник. Иосиф Флавий известен дошедшими до нас на греческом языке трудами — «Иудейская война» (о восстании 66—71 годов) и «Иудейские древности» (где изложена история евреев от сотворения мира до Иудейской войны). (ru)
  • 提圖斯·弗拉維奧·約瑟夫斯(全名Titus Flavius Josephus,37年-100年),原名約瑟·本·馬賽厄斯(Yosef ben Matityahu,意思是Yosef,Matityahu的儿子),簡稱約瑟夫或約瑟夫斯,或譯約瑟法斯或約西弗斯,是第一世紀時的著名的猶太歷史學家,也是軍官及辯論家。 约瑟夫斯曾经做犹太军官,后来被俘虏后入罗马军队服役。有一段时间他跟随罗马军队征讨和平叛在罗马帝国犹迪亚行省的叛乱,并见证了公元70年提圖斯摧毁耶路撒冷城。他晚年在罗马潜心研究圣经,专注写作。 作為猶太人,约瑟夫斯对希伯來圣经做了深入的研究,将圣经的正典和外典做了详细的分析,并指出,外典圣经從來沒有被猶太人包括在受感示的聖經之內。另外他撰写的《犹太古史》记载了从圣经旧约最开始到公元一世纪整个的犹太历史,这些记载表明约瑟夫斯本人认为圣经的记载是真实的。同时在他的作品中有记录了很多福音书和使徒行传记载的事件,由此可以从侧面印证福音书的内容不是杜撰出来的。他撰写的作品《犹太古史》、《犹太战史》、《》和自传《人生》对于了解犹太人在古代和罗马统治时期的面貌有重要的参考价值。 (zh)
  • Tito Flavio Josefo (Jerusalén, c. 37-Roma, c. 100),​ nacido como Yosef ben Matityahu (en hebreo: יוסף בן מתתיהו, en griego: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς)​​​ fue un historiador judeorromano del siglo I, que nació en Jerusalén (entonces parte de Judea romana) de un padre de ascendencia sacerdotal y una madre de ascendencia real. (es)
  • Titus Flavius Josephus (/dʒoʊˈsiːfəs/; Latin: [ˈtɪ.tʊs ˈfɫaː.wi.ʊs joːˈseː.pʰʊs]; 37 – c. 100), born Yosef ben Matityahu (Hebrew: יוסף בן מתתיהו‎ Yōsef ben Matiṯyāhu; Greek: Ἰώσηπος Ματθίου παῖς Iṓsēpos Matthíou paîs), was a first-century Romano-Jewish historian who was born in Jerusalem—then part of Roman Judea—to a father of priestly descent and a mother who claimed royal ancestry. (en)
  • Joseph fils de Matthatias le Prêtre (hébreu : יוסף בן מתתיהו הכהן, « Yossef ben Matityahou HaCohen »), plus connu sous son nom latin de Flavius Josèphe (latin : Titus Flavius Iosephus ; grec ancien Ἰώσηπος, « Iốsêpos »), né à Jérusalem en 37/38 et mort à Rome vers 100, est un historiographe romain juif d'origine judéenne du Ier siècle. (fr)
  • Tito Flavio Giuseppe, (in latino: Titus Flavius Iosephus) nato Yosef ben Matityahu (AFI: jo'sɛf bɛn matit'jahu, in ebraico: יוסף בן מתתיהו‎?; Gerusalemme, 37-38 circa – Roma, 100 circa), è stato uno scrittore, storico, politico e militare romano di origine ebraica. Conosciuto anche come Flavio Giuseppe, Giuseppe Flavio o semplicemente Giuseppe, scrisse le sue opere in greco. (it)
  • Józef Flawiusz (hebr. ‏Josef ben Matatia‎, stgr. ᾿Ιώσηπος Φλαύιος, łac. Titus Flavius Iosephus, ur. 37, zm. po 94) – żydowski historyk pochodzący z rodu kapłańskiego – z klasy Joariba, pierwszej klasy kapłańskiej w Izraelu. Był synem Mattiasa syna Józefa, jerozolimskiego kapłana. Jego pradziad, Mattias Garbaty (ur. 135 p.n.e.), był po kądzieli wnukiem Jonatana Machabeusza. (pl)
  • Titus Flavius Josephus (Jeruzalem, 37 - Rome, ±100), oorspr. naam Josef ben Mattijahu (Hebreeuws: יוסף בן מתתיהו) genoemd, was een Romeins-Joodse geschiedschrijver en hagiograaf van priesterlijke en koninklijke afkomst. In zijn twee belangrijkste werken Oude geschiedenis van de Joden (ca. 94 n.Chr.) en De Joodse oorlog (ca. 75 n.Chr.) ligt het accent op de eerste eeuw n.Chr., vooral op de Joodse opstand tegen de Romeinse bezetting in de periode 66 - 70 n.Chr. (de Eerste Joodse Oorlog) die resulteerde in de vernietiging van Jeruzalem in 70. (nl)
  • Flávio Josefo, ou apenas Josefo (em latim: Flavius Josephus; 37 ou 38 — ca. 100), também conhecido pelo seu nome hebraico Yosef ben Mattityahu (יוסף בן מתתיהו, "José, filho de Matias" [Matias é variante de Mateus]) e, após se tornar um cidadão romano, como Tito Flávio Josefo (latim: Titus Flavius Josephus), foi um historiador e apologista judaico-romano, descendente de uma linhagem de importantes sacerdotes e reis, que registrou in loco a destruição de Jerusalém, em 70 d.C., pelas tropas do imperador romano Vespasiano, comandadas por seu filho Tito, futuro imperador. As obras de Josefo fornecem um importante panorama do judaísmo no século I (pt)
  • Йосип Флавій (лат. Josephus Flavius; близько 37 — бл. 100) — єврейський історик. Батько Йосипа Флавія належав до священицького роду, а його мати походила з царського роду Хасмонеїв-Макавеїв. Йосип здобув блискучу освіту, не тільки єврейську, а й грецьку. У віці 26 років він їздив до Риму як захисник декількох юдейських священиків, звинувачених прокуратором Феліксом і відправлених в ланцюгах до Риму. Тут Йосип завдяки євреєві Алігуру, придворному акторові Нерона, познайомився з дружиною Нерона Попеєю і через неї виклопотав прощення священикам. Після повернення до Єрусалиму виявив, що євреї готуються повстати проти римського правління, і не відчуваючи ентузіазму, був вимушений до них приєднатися. Йосипу була доручена оборона Галілеї, тобто північної частини Палестини, проте його дії були мал (uk)
rdfs:label
  • Josephus (en)
  • يوسيفوس فلافيوس (ar)
  • Flavi Josep (ca)
  • Flavius Iosephus (cs)
  • Flavius Josephus (de)
  • Ιώσηπος Φλάβιος (el)
  • Jozefo Flavio (eo)
  • Flavio Josefo (eu)
  • Flavio Josefo (es)
  • Flavius Yosefus (in)
  • Flavius Josèphe (fr)
  • フラウィウス・ヨセフス (ja)
  • Flavio Giuseppe (it)
  • 플라비우스 요세푸스 (ko)
  • Flavius Josephus (nl)
  • Józef Flawiusz (pl)
  • Flávio Josefo (pt)
  • Иосиф Флавий (ru)
  • Josefus (sv)
  • Йосип Флавій (uk)
  • 弗拉維奧·約瑟夫斯 (zh)
owl:sameAs
skos:exactMatch
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:author of
is dbo:commander of
is dbo:knownFor of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbo:writer of
is dbp:author of
is dbp:commander of
is dbp:story of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License