A benefice () or living is a reward received in exchange for services rendered and as a retainer for future services. The Roman Empire used the Latin term beneficium as a benefit to an individual from the Empire for services rendered. Its use was adopted by the Western Church in the Carolingian Era as a benefit bestowed by the crown or church officials. A benefice specifically from a church is called a precaria (pl. precariae) such as a stipend and one from a monarch or nobleman is usually called a fief. A benefice is distinct from an allod, in that an allod is property owned outright, not bestowed by a higher authority.

Property Value
dbo:abstract
  • Un benefici eclesiàstic és un ens jurídic erigit per l'autoritat eclesiàstica a títol vitalici i que comportava un ofici espiritual i que proporcionava a qui l'exercia, durant l'edat mitjana i l'Antic Règim, el dret a gaudir d'una prebenda o renda (provinent de béns immobles, de delmes, censals, drets per l'administració de sagraments, etc.) i altres privilegis de caràcter judicial, fiscal o militar. (ca)
  • Beneficium (lat. dobrodiní, prospěch) může znamenat jednak výsadu či privilegium udělené určité osobě nebo skupině osob, anebo zdroj příjmu, obvykle spojený s povinností zastávat nějaký úřad. (cs)
  • Beneficium estas termino kvazaŭ-jura de la latina lingvo kiu en la indikas teran aŭ konstruaĵan propraĵon. La beneficiarius (beneficulo) estas kiu havas beneficium (beneficon). (eo)
  • A benefice () or living is a reward received in exchange for services rendered and as a retainer for future services. The Roman Empire used the Latin term beneficium as a benefit to an individual from the Empire for services rendered. Its use was adopted by the Western Church in the Carolingian Era as a benefit bestowed by the crown or church officials. A benefice specifically from a church is called a precaria (pl. precariae) such as a stipend and one from a monarch or nobleman is usually called a fief. A benefice is distinct from an allod, in that an allod is property owned outright, not bestowed by a higher authority. (en)
  • Benefiziat (auch lat. Benefizium) ist ein ehemaliger Amtstitel der römisch-katholischen Kirche für einen Kleriker, der seinen Unterhalt vom Ertrag einer Pfründe erhielt. Dabei handelt es sich bis heute um ein von der zuständigen kirchlichen Autorität vergebenes Rechtsinstitut auf Pfarreiebene, das aus Kirchenamt und nutzungsfähiger Vermögensmasse besteht. Man kann dabei zwischen Stifts-, Schloss-, Schul-, Pfarr- sowie Kuratbenefiziaten unterscheiden. Der Inhaber des Titels hatte in der Regel ein vom Pfarrhof bzw. Pfarrhaus unabhängiges Wohnhaus, das so genannte Benefiziatenhaus. Die Aufgaben heutiger Träger des Titels Benefiziat unterscheiden sich nicht mehr von denen eines Kaplans. So bezeichnet der Titel heute lediglich einen Kaplan, der nicht im Haushalt des Pfarrers wohnt, sondern einen eigenen Hausstand unterhält. Die Bezahlung erfolgt kaum noch über die ursprünglichen Benefizien: Um eine einheitliche Besoldung zu gewährleisten, wird gleichzeitig mit der Verleihung eines Benefiziums ein Verzicht auf die Erträge daraus im Ausgleich zu einer regulären Besoldung statt dieser Erträge angestrebt. Am Dom unterscheidet den Dombenefiziaten von den Domvikaren, dass er dem Domstift nicht angehört. (de)
  • Benefice adalah sebuah pemberian yang diberikan dalam pertukaran untuk jasa yang diberikan dan sebagai balas jasa untuk kepentingan masa depan. Kekaisaran Romawi menggunakan istilah Latin beneficium untuk menyebut sebuah pemberian yang diberikan kepada seseorang dari Kekaisaran tersebut untuk jasa-jasa yang diberikan. Penggunaannya diadopsi oleh gereja barat pada sebagai sebuah pemberian yang diberikan oleh pejabat mahkota atau pejabat gereja. Sebuah benefice khusus dari sebuah gereja disebut (pl. precarii) seperti sebuah dan bila diberikan dari penguasa monarki atau bangsawan biasanya disebut fief. (in)
  • Aux XVIe siècle et XVIIe siècle et en France, un bénéfice ecclésiastique est un ensemble de biens destinés à financer un office ecclésiastique. Le bénéfice ecclésiastique doit donc permettre aux titulaires de charges d'Église de vivre et d'agir. (fr)
  • 聖職禄(せいしょくろく、羅: beneficium)は、カトリック教会において、教会職と結びついて教会財産の所領あるいは奉納物から一定の収益を得る権利のこと。およびその権利により得られる収入のこと。 起源は、地方における小教区の報酬にはじまるという説と、私有教会制にはじまるという説がある。ベネフィキウムという言葉はラテン語で「良き(bene)」と「行い(facio)」の合成語で、封建制(フューダリズム)において臣下の奉仕に対する君主からの賦与物のことを指していた。 中世ヨーロッパにおいて、この聖職禄は教会職と分離され、封の1つとして世俗人に聖職禄が付与されていた。 第2バチカン公会議(1962年 - 1965年)では、教会職は職務が第一であり、聖職禄はその付加物でしかないと規定され、廃止ないし改革の方針が打ち出された。そこでは聖職禄の代わりに基金や保険の形態で聖職者の生活費が支給されるべきとされた。ただし現在でも教会法1272条ならびに1274条で聖職禄についての規定が定められており、小教区など一部の地方在住の聖職者には支給されている。 (ja)
  • Un beneficio ecclesiastico è un istituto giuridico risalente ai tempi del feudalesimo, riferito alle proprietà fondiarie ed immobiliari che si concedevano ai chierici in usufrutto per compenso dei loro uffici e, alla morte del fruttuario, ritornavano alla Chiesa cattolica. Tali benefici potevano essere semplici (sine cura) o comportare il peso della cura delle anime. Inoltre potevano essere "secolari", se goduti da chierici secolari, oppure "regolari" se amministrati dai monaci. (it)
  • Een beneficie (van: bene = goed, en ficere = doen) was een als verleend ambt in de Middeleeuwen. De betekenis werd zowel in het wereldlijke als in het kerkelijke recht gebruikt. (nl)
  • Beneficjum (łac. beneficium – dobrodziejstwo) – dożywotnie prawo czerpania dochodów związanych z piastowaniem określonego urzędu istniejące od około X wieku w stosunkach kościelnych. W terminologii świeckiej także nadanie gruntu wasalowi przez seniora, czasowe albo dożywotnie, jako honorowe wynagrodzenie albo w zamian za służbę wasalną, później dziedziczne. Nazwa ta oznacza także sprawowany urząd i dochody z nim związane. (pl)
  • Em religião, é designado benefício eclesiástico o rendimento vinculado a um cargo eclesiástico e que permite ao seu titular (beneficiário) cumprir corretamente uma função na Igreja. Ou seja, é um direito adquirido de quem exerce um ofício eclesiástico, como fundo de rendimento ou côngrua e para seu usufruto, como forma da sua sustentação. O regime beneficial surgiu na Igreja pelo século VII, mas, como por vezes o beneficiado dava mais importância ao benefício que ao ofício, o Concílio Vaticano II decidiu que se proce­des­se prudentemente à extinção deste regime. Em Portugal, os patrimónios dos benefícios paroquiais foram integrados nas respectivas . Benefício era igualmente o cargo dentro do clero secular que concedia rendas ao seu titular ou beneficiário, designado . Muitas vezes, o beneficiado não tinha necessidade de cobrir pessoalmente o seu beneficio, pois podia fazê-lo mediante um vigário, quando o titular tinha ocupações superiores, ou era menor de idade, ou simplesmente não podia ou não queria deslocar-se a um lugar longínquo ou desagradável por algum motivo, pelo que, em muitos casos, os clérigos levavam uma vida pouco edificante, em ambientes afastados da sua missão teórica. Também se dava o caso, ainda menos justificável, de acumular vários benefícios. Existiam diversas categorias de benefício eclesiástico: benefício simples ou duplo, beneficio maior ou menor, ou beneficio regular ou secular. Havia diferentes tipos, também entre os benefícios simples, como por exemplo, a mordomia e o empréstimo. O beneficiado é a pessoa que tem direito a usufruir do benefício e obrigação de exercê-lo. Como tal obrigação podia delegar-se num vigário, existem também as figuras de beneficiado próprio e beneficiado servidor. As rendas destes benefícios costumavam estar baseadas em impostos religiosos, como os dízimos e as , em cobranças pelo exercício do culto, como os direitos de estola, e em outros rendimentos, às vezes derivados de propriedades territoriais vinculadas ao benefício. No entanto, o direito canónico proibia que se cobrasse qualquer quantia pela administração dos sacramentos (pecado de simonia). Quando se exercia o cargo através de um vigário, este receberia as côngruas e o titular recebia o resto. (pt)
  • Бенефіцій (лат. beneficium — благодіяння, лат. bene — добре, лат. facere — робити). * 1) В ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть) форма умовного земельного користування. Надавалась королем (великим землевласником) з умовою виконання одержувачем певних обов'язків, найчастіше військової служби. Бенефіція була дійсна до смерті одержувача або жалувателя. В розвитку поземельних відносин являла собою проміжну стадію між дофеодальною власністю — алодом і феодальною — леном, зародком якого вона була. Виникнення зумовлене розвитком феодальних відносин у Франкській державі. З метою підкорення феодалів і зміцнення своєї воєнної могутності Карл Мартелл, відмовившись від дарування земель, надавав їх лише на умовах бенефіції. Наслідком було знищення стану вільних людей і розшарування суспільства на великих землевласників, васалів і кріпаків. * 2) У римському та буржуазному цивільному праві — привілеї, що забезпечують певним особам можливість уникнення небажаних юридичних наслідків. * 3) У католицькій церкві — посади й пов'язані з певним саном чи званням прибутки. (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageID
  • 1038380 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 21004 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 982038300 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdfs:comment
  • Un benefici eclesiàstic és un ens jurídic erigit per l'autoritat eclesiàstica a títol vitalici i que comportava un ofici espiritual i que proporcionava a qui l'exercia, durant l'edat mitjana i l'Antic Règim, el dret a gaudir d'una prebenda o renda (provinent de béns immobles, de delmes, censals, drets per l'administració de sagraments, etc.) i altres privilegis de caràcter judicial, fiscal o militar. (ca)
  • Beneficium (lat. dobrodiní, prospěch) může znamenat jednak výsadu či privilegium udělené určité osobě nebo skupině osob, anebo zdroj příjmu, obvykle spojený s povinností zastávat nějaký úřad. (cs)
  • Beneficium estas termino kvazaŭ-jura de la latina lingvo kiu en la indikas teran aŭ konstruaĵan propraĵon. La beneficiarius (beneficulo) estas kiu havas beneficium (beneficon). (eo)
  • A benefice () or living is a reward received in exchange for services rendered and as a retainer for future services. The Roman Empire used the Latin term beneficium as a benefit to an individual from the Empire for services rendered. Its use was adopted by the Western Church in the Carolingian Era as a benefit bestowed by the crown or church officials. A benefice specifically from a church is called a precaria (pl. precariae) such as a stipend and one from a monarch or nobleman is usually called a fief. A benefice is distinct from an allod, in that an allod is property owned outright, not bestowed by a higher authority. (en)
  • Benefice adalah sebuah pemberian yang diberikan dalam pertukaran untuk jasa yang diberikan dan sebagai balas jasa untuk kepentingan masa depan. Kekaisaran Romawi menggunakan istilah Latin beneficium untuk menyebut sebuah pemberian yang diberikan kepada seseorang dari Kekaisaran tersebut untuk jasa-jasa yang diberikan. Penggunaannya diadopsi oleh gereja barat pada sebagai sebuah pemberian yang diberikan oleh pejabat mahkota atau pejabat gereja. Sebuah benefice khusus dari sebuah gereja disebut (pl. precarii) seperti sebuah dan bila diberikan dari penguasa monarki atau bangsawan biasanya disebut fief. (in)
  • Aux XVIe siècle et XVIIe siècle et en France, un bénéfice ecclésiastique est un ensemble de biens destinés à financer un office ecclésiastique. Le bénéfice ecclésiastique doit donc permettre aux titulaires de charges d'Église de vivre et d'agir. (fr)
  • 聖職禄(せいしょくろく、羅: beneficium)は、カトリック教会において、教会職と結びついて教会財産の所領あるいは奉納物から一定の収益を得る権利のこと。およびその権利により得られる収入のこと。 起源は、地方における小教区の報酬にはじまるという説と、私有教会制にはじまるという説がある。ベネフィキウムという言葉はラテン語で「良き(bene)」と「行い(facio)」の合成語で、封建制(フューダリズム)において臣下の奉仕に対する君主からの賦与物のことを指していた。 中世ヨーロッパにおいて、この聖職禄は教会職と分離され、封の1つとして世俗人に聖職禄が付与されていた。 第2バチカン公会議(1962年 - 1965年)では、教会職は職務が第一であり、聖職禄はその付加物でしかないと規定され、廃止ないし改革の方針が打ち出された。そこでは聖職禄の代わりに基金や保険の形態で聖職者の生活費が支給されるべきとされた。ただし現在でも教会法1272条ならびに1274条で聖職禄についての規定が定められており、小教区など一部の地方在住の聖職者には支給されている。 (ja)
  • Un beneficio ecclesiastico è un istituto giuridico risalente ai tempi del feudalesimo, riferito alle proprietà fondiarie ed immobiliari che si concedevano ai chierici in usufrutto per compenso dei loro uffici e, alla morte del fruttuario, ritornavano alla Chiesa cattolica. Tali benefici potevano essere semplici (sine cura) o comportare il peso della cura delle anime. Inoltre potevano essere "secolari", se goduti da chierici secolari, oppure "regolari" se amministrati dai monaci. (it)
  • Een beneficie (van: bene = goed, en ficere = doen) was een als verleend ambt in de Middeleeuwen. De betekenis werd zowel in het wereldlijke als in het kerkelijke recht gebruikt. (nl)
  • Beneficjum (łac. beneficium – dobrodziejstwo) – dożywotnie prawo czerpania dochodów związanych z piastowaniem określonego urzędu istniejące od około X wieku w stosunkach kościelnych. W terminologii świeckiej także nadanie gruntu wasalowi przez seniora, czasowe albo dożywotnie, jako honorowe wynagrodzenie albo w zamian za służbę wasalną, później dziedziczne. Nazwa ta oznacza także sprawowany urząd i dochody z nim związane. (pl)
  • Benefiziat (auch lat. Benefizium) ist ein ehemaliger Amtstitel der römisch-katholischen Kirche für einen Kleriker, der seinen Unterhalt vom Ertrag einer Pfründe erhielt. Dabei handelt es sich bis heute um ein von der zuständigen kirchlichen Autorität vergebenes Rechtsinstitut auf Pfarreiebene, das aus Kirchenamt und nutzungsfähiger Vermögensmasse besteht. Man kann dabei zwischen Stifts-, Schloss-, Schul-, Pfarr- sowie Kuratbenefiziaten unterscheiden. Der Inhaber des Titels hatte in der Regel ein vom Pfarrhof bzw. Pfarrhaus unabhängiges Wohnhaus, das so genannte Benefiziatenhaus. (de)
  • Em religião, é designado benefício eclesiástico o rendimento vinculado a um cargo eclesiástico e que permite ao seu titular (beneficiário) cumprir corretamente uma função na Igreja. Ou seja, é um direito adquirido de quem exerce um ofício eclesiástico, como fundo de rendimento ou côngrua e para seu usufruto, como forma da sua sustentação. (pt)
  • Бенефіцій (лат. beneficium — благодіяння, лат. bene — добре, лат. facere — робити). * 1) В ранньофеодальній Західній Європі (VIII—XII століть) форма умовного земельного користування. Надавалась королем (великим землевласником) з умовою виконання одержувачем певних обов'язків, найчастіше військової служби. Бенефіція була дійсна до смерті одержувача або жалувателя. В розвитку поземельних відносин являла собою проміжну стадію між дофеодальною власністю — алодом і феодальною — леном, зародком якого вона була. Виникнення зумовлене розвитком феодальних відносин у Франкській державі. З метою підкорення феодалів і зміцнення своєї воєнної могутності Карл Мартелл, відмовившись від дарування земель, надавав їх лише на умовах бенефіції. Наслідком було знищення стану вільних людей і розшарування суспі (uk)
rdfs:label
  • Benefici eclesiàstic (ca)
  • Beneficium (cs)
  • Benefiziat (de)
  • Benefice (en)
  • Beneficium (eo)
  • Bénéfice ecclésiastique (fr)
  • Benefice (in)
  • Beneficio ecclesiastico (it)
  • 聖職禄 (ja)
  • Beneficie (nl)
  • Benefício eclesiástico (pt)
  • Beneficjum (pl)
  • Бенефіція (uk)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is owl:differentFrom of
is foaf:primaryTopic of