An Entity of Type: Thing, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Balkan studies or Balkanology is the studies of the Balkans.

Property Value
dbo:abstract
  • Die Balkanologie (auch Südosteuropastudien) ist eine Teilwissenschaft der Europäischen Ethnologie (Volkskunde) und der Sprachwissenschaft, „deren Ziel es ist, die Kulturen auf der Balkanhalbinsel in ihren sprachlichen und außersprachlichen Manifestationen ethnien- und sprachfamilienübergreifend, vergleichend und interdisziplinär-integrativ zu untersuchen“. Sie zählt zu den Regionalwissenschaften. Beim Vergleich der Sprachen auf dem Balkan fallen strukturelle Ähnlichkeiten der genealogisch unterschiedlichen Familien (Slawisch, Romanisch, Griechisch, Albanisch, Romani) angehörenden Sprachen auf. Beispielsweise wird der Infinitiv im Bulgarischen, Rumänischen und Griechischen durch eine Art Nebensatzkonstruktion wiedergegeben, dt. etwa ‚Ich-will, dass ich-gehe‘ für ‚Ich will gehen‘. Die Erforschung solcher gegenseitiger Sprachbeeinflussung (Substrat-, Superstrat- bzw. Adstrat-Wirkung) am Beispiel der Balkansprachen ist auch von großer Bedeutung für die allgemeine Linguistik. An der Friedrich-Schiller-Universität Jena gibt es seit 1997 das Lehrfach Südosteuropastudien mit einem Lehrstuhl für Südslawistik und Balkanologie. Derzeit (Stand Juli 2019) werden die interdisziplinären Bachelor- und Masterstudiengänge Südosteuropastudien angeboten, die vom Lehrstuhl für Osteuropäische Geschichte, Lehrstuhl für Rumänistik und vom Lehrstuhl für Südslawistik gemeinsam koordiniert werden. Es ist möglich, die Sprachen Bosnisch/Kroatisch/Serbisch/Montenegrinisch, Bulgarisch, Rumänisch, Albanisch, Griechisch, Türkisch und Ungarisch zu belegen. Kooperationen mit anderen Seminaren und Instituten finden immer wieder statt, so zum Beispiel das Projekt "Wir wohnen Wort an Wort - Banat, Siebenbürgen, Bukowina: Ein Ethnograffiti Südosteuropas", eine Zusammenarbeit der Rumänistik mit dem Seminar für Volkskunde/Kulturgeschichte. In ähnlicher Form wurde dieses Studienfach 2003 auch an der Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg im Rahmen eines Europastudien-Bachelor-Programmes eingeführt. (de)
  • Balkan studies or Balkanology is the studies of the Balkans. (en)
  • Los estudios balcánicos o balcanología son los estudios relativos a la Península de los Balcanes. (es)
  • Os estudos dos Balcãs são uma disciplina científica para estudar os Balcãs, seus povos, sua história, etnografia, geografia, cultura e arqueologia. A base dos estudos dos Balcãs são os estudos búlgaros, e a base dos estudos búlgaros é o trabalho de Cirilo e Metódio e seus alunos /Sete Santos/, ie. . Em janeiro de 1964, o da Academia de Ciências da Bulgária foi estabelecido e, em 1966, o Primeiro Congresso Internacional de Estudos dos Balcãs foi realizado em Sófia. Com as mudanças na Academia de Ciências da Bulgária em 2010, o Instituto de Estudos dos Balcãs foi formado com o Centro de Tracologia. (pt)
  • Bałkanistyka – dziedzina wiedzy obejmująca badanie kultury i historii państw Półwyspu Bałkańskiego, nawiązująca do istniejących w krajach Europy Zachodniej – Balkan Studies. W Polsce studia bałkanistyczne pojawiły się w latach 90. XX w. Na Uniwersytecie Mikołaja Kopernika w Toruniu, Uniwersytecie Warszawskim, Uniwersytecie Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie, Uniwersytecie im. Adama Mickiewicza w Poznaniu funkcjonują jako studia filologiczne, na Uniwersytecie Jagiellońskim jako licencjackie studia kulturoznawcze, pod nazwą Dzieje i kultura Bałkanów. Jedynym w Polsce czasopismem bałkanistycznym są wydawane przez UAM w Poznaniu – Balcanica Posnaniensia. Acta et studia. (pl)
  • Балканистика (реже балканология) — комплексная междисциплинарная гуманитарная дисциплина, изучающая историю, этнографию, географию, языки и культуру народов, населяющих Балканский полуостров. У истоков дисциплины стояли Павел Ровинский, Константин Иречек и Йован Цвийич. Целью Балканистики является поиск общих черт в культурах различных народов. В 1947 году был основан Институт славяноведения РАН, занимающийся проблемами балканистики. В 1964 году в Болгарии учрежден , в 1966 году в городе София состоялся . (ru)
  • Балкані́стика — сукупність наукових дисциплін гуманітарного циклу, які мають спільний об'єкт дослідження — регіон Балканського півострова. До кола її досліджень належить вивчення мов, літератур, історії, фольклору, явищ суспільно-політичного характеру балканських держав: Албанії, Болгарії, Боснії і Герцеговини, Греції, Македонії, Румунії, Сербії, Чорногорії, Хорватії (сюди інколи зараховують і Словенію), а також народів, народностей, етнічних груп, що проживають на їхній території. В окремих випадках балканістичні дослідження мають комплексний, міждисциплінарний характер, та частіше — спрямовані на розкриття певної проблематики у рамках однієї дисципліни. Праці на матеріалі двох або кількох країн співіснують із присвяченими одній державі чи одному народу. З огляду на об'єкт дослідження балканістика близька до славістики, що пов'язано з вивченням південних слов'ян — основного населення Балканського півострова. Становлення і розвиток двох вищеназваних наук відбувалися в тісному зв'язку. Складовою частиною балканістики є наукові розробки з елліністики, болгаристики, кроатистики тощо. Балканістика як окрема наукова дисципліна з чітко визначеним об'єктом і предметом вивчення зародилася у ХІХ ст. в Німеччині та Австро-Угорщині. Ініціаторами розроблення власне балканістичної проблематики виступили Копітар та Міклошич, зокрема в галузі порівняльного мовознавства. Перший долучив до вивчення слов'янських мов матеріал мов народів, пов'язаних зі слов'янами історичною долею (греків, румунів, албанців), другий зосередився на аналізі слов'янських елементів у мовах сусідніх зі слов'янами народів (угорській, албанській, новогрецькій, циганській тощо). Вагомий вклад у розвиток балканістики внесли П. Шафарик, І. Ягич та ін. Проблеми балканістики розглядалися у працях Й. Цвіїча, який зібрав і узагальнив значний етнографічний матеріал, цікавився географією та геологією Балкан, а також К. Їречека, який приділяв особливу увагу історії південних слов'ян. Упродовж ХІХ ст. балканістика розвивалася головним чином як один із напрямів слов'янознавства, існування й важливість якого пояснюється потребою вивчення країн і народів, долею та історією нерозривно пов'язаних зі слов'янами. На становлення балканістики вплинули німецька філософська думка кінця ХVІІІ — поч. ХІХ ст. та німецька лінгвістична школа. Балканістичні дослідження зосереджуються переважно на кафедрах слов'янської філології, які від 40-х рр. виникають у Відні, Празі, Граці, Будапешті, Кракові, Чернівцях, Львові, Загребі, Ляйпцизі, Берліні та інших містах. Із 2-ї половини ХІХ ст. балканістика разом зі славістикою поширюються за межі німецькомовного світу, охоплюючи також Францію, Данію, Швецію, Норвегію та інші європейські країни. Вирішального поштовху для розвитку балканістики надало вироблення порівняльного методу, який на тривалий час став основою у балканістичних дослідженнях. У південних слов'ян у ділянці балканістики працювали Ю. Данічич, І. Кукулевич-Сакцинський, Ф. Рачки та ін. В Україні та Росії одним із перших почав розробляти балканістичну проблематику Ю. Венелін (Гуца). Новим кроком у розвитку балканістики стало створення 1835 року в університетах Російської імперії кафедр «історії та літератури слов'янських наріч», визначну роль у становленні яких відіграли українці за походженням О. Бодянський, В. Григорович, І. Срезневський. Від 1875 кафедра слов'янської філології діє в Університеті св. Володимира у Києві. З 50-х рр. ХІХ ст. виникає нове покоління учених-славістів і балканістів: О. Гільфердінг, А. Майков, Н. Попов, О. Котляревський, В. Ламанський, П. Лавровський, В. Макушев, О. Пипін, О. Дювернуа та ін. Наприкінці ХІХ ст. балканістику розвивали Ф. Успенський, Т. Флоринський, К. Ґрот, О. Будилович, П. Кулаковський, та ін. Балканістичні дослідження у галузі лінгвістики та історії доповнюються науковими розробками, присвяченими спільним для балканських народів явищам у фольклорі, музичній культурі, літературі, етнології тощо. Друга хвиля піднесення балканістики в останній чверті ХІХ ст. пов'язана з виробленням нових підходів до розуміння т. зв. «східного питання», запропонованих російськими вченими (В. Ламанський). Згідно з ним, інтереси слов'ян і греків стають спільними проти інтересів Заходу ще із VII ст.; це питання визначено як боротьбу романо-германських і греко-слов'янських типів — продовження «старого» «східного питання», суть якого полягала в боротьбі римського та грецького типів. Важливою передумовою розвитку балканістики у цю добу стає усвідомлення наявності специфічних інтересів балканських народів (передовсім південних слов'ян) порівняно з іншими народами Східної та Південно-Східної Європи, зокрема зі слов'янами західними, одним із варіантів вияву якого була еволюція ідеї слов'янської спільності від мрії про культурно-політичне об'єднання всіх слов'ян до планів створення політично й економічно стійких регіональних і субрегіональних союзів зі змішаним, слов'янсько-неслов'янським складом. Найвизначніші вчені-балканісти ХХ ст.: П. Скок (Хорватія), А. Селіщев (Росія), Г. Педерсен (Данія), Н. Йокль (Австрія) та ін. Докорінних змін зазнало організаційне забезпечення балканістичних досліджень, які тим часом остаточно переросли в окрему галузь гуманітарної науки. 1963 року створено Міжнародну асоціацію з вивчення країн Південно-Східної Європи. У 1966 році у Софії проведено 1-й Міжнародний конгрес балканських і південно-східноєвропейських досліджень. Згодом проведення таких конгресів стало регулярним. У Болгарії, Румунії, Греції, Югославії організовано спеціалізовані науково-дослідні центри з балканістики: Інститут балканістики Болгарської АН, Інститут південно-східноєвропейських досліджень у Бухаресті, Інститут балканістичних досліджень у Салоніках, Інститут балканістики Сербської академії наук і мистецтв. 1968 року Інститут слов'янознавства АН СРСР перетворено на Інститут слов'янознавства та балканістики. Упродовж 60–70-х рр. балканістичні центри і центри з проблем країн Південно-Східної Європи з'явилися у багатьох країнах (Німеччина, Австрія, Франція, Велика Британія, Фінляндія, Італія, Швеція, Японія, США, Канада тощо). В Україні балканістичні дослідження було зосереджено в інститутах суспільствознавчого профілю АН, де балканістична проблематика розроблялася у відповідних відділах. Балканістику було об'єднано зі слов'янознавством. Активно працювали кафедри слов'янознавства в Київському, Львівському, Одеському університетах, а також кафедри історії слов'ян. (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 49743314 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 6065 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1041106374 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • Balkan studies or Balkanology is the studies of the Balkans. (en)
  • Los estudios balcánicos o balcanología son los estudios relativos a la Península de los Balcanes. (es)
  • Балканистика (реже балканология) — комплексная междисциплинарная гуманитарная дисциплина, изучающая историю, этнографию, географию, языки и культуру народов, населяющих Балканский полуостров. У истоков дисциплины стояли Павел Ровинский, Константин Иречек и Йован Цвийич. Целью Балканистики является поиск общих черт в культурах различных народов. В 1947 году был основан Институт славяноведения РАН, занимающийся проблемами балканистики. В 1964 году в Болгарии учрежден , в 1966 году в городе София состоялся . (ru)
  • Die Balkanologie (auch Südosteuropastudien) ist eine Teilwissenschaft der Europäischen Ethnologie (Volkskunde) und der Sprachwissenschaft, „deren Ziel es ist, die Kulturen auf der Balkanhalbinsel in ihren sprachlichen und außersprachlichen Manifestationen ethnien- und sprachfamilienübergreifend, vergleichend und interdisziplinär-integrativ zu untersuchen“. Sie zählt zu den Regionalwissenschaften. (de)
  • Bałkanistyka – dziedzina wiedzy obejmująca badanie kultury i historii państw Półwyspu Bałkańskiego, nawiązująca do istniejących w krajach Europy Zachodniej – Balkan Studies. W Polsce studia bałkanistyczne pojawiły się w latach 90. XX w. Na Uniwersytecie Mikołaja Kopernika w Toruniu, Uniwersytecie Warszawskim, Uniwersytecie Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie, Uniwersytecie im. Adama Mickiewicza w Poznaniu funkcjonują jako studia filologiczne, na Uniwersytecie Jagiellońskim jako licencjackie studia kulturoznawcze, pod nazwą Dzieje i kultura Bałkanów. (pl)
  • Os estudos dos Balcãs são uma disciplina científica para estudar os Balcãs, seus povos, sua história, etnografia, geografia, cultura e arqueologia. A base dos estudos dos Balcãs são os estudos búlgaros, e a base dos estudos búlgaros é o trabalho de Cirilo e Metódio e seus alunos /Sete Santos/, ie. . (pt)
  • Балкані́стика — сукупність наукових дисциплін гуманітарного циклу, які мають спільний об'єкт дослідження — регіон Балканського півострова. До кола її досліджень належить вивчення мов, літератур, історії, фольклору, явищ суспільно-політичного характеру балканських держав: Албанії, Болгарії, Боснії і Герцеговини, Греції, Македонії, Румунії, Сербії, Чорногорії, Хорватії (сюди інколи зараховують і Словенію), а також народів, народностей, етнічних груп, що проживають на їхній території. В окремих випадках балканістичні дослідження мають комплексний, міждисциплінарний характер, та частіше — спрямовані на розкриття певної проблематики у рамках однієї дисципліни. Праці на матеріалі двох або кількох країн співіснують із присвяченими одній державі чи одному народу. З огляду на об'єкт дослідження бал (uk)
rdfs:label
  • Balkan studies (en)
  • Balkanologie (de)
  • Estudios balcánicos (es)
  • Bałkanistyka (pl)
  • Estudos dos Balcãs (pt)
  • Балканистика (ru)
  • Балканістика (uk)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License