| rdfs:comment
| - مسرح العبث يتميز بأنه نتاج ظروف سياسية وعالمية كبرى أدت بالفلاسفة المحدثين إلى التفكير في الثوابت. العبثيون هم مجموعة من الأدباء الشباب الذين تأثروا بنتائج الحروب العالمية فرأوا أن جميع النتائج التي نجمت عن تلك الحروب هي سلبية لأنها خلقت نفسية سيطر عليها انعدام الثقة في الآخرين فكان انعزال الإنسان الأوروبي وفرديته، هذا ناهيكم عن الويلات والدمار المادي الذي طال أوروبا كلها. ومن أعلام هذه المدرسة ألبرت كامو وصموئيل بيكيت. (ar)
- Absurdní drama (z lat. absurdus nesmyslný, sluchu nepříjemný) je směr avantgardního divadla, projevující se zejména od 50. let 20. století. (cs)
- Das absurde Theater, auch Theater des Absurden genannt, ist eine Richtung des Theaters des 20. Jahrhunderts, die die Sinnfreiheit der Welt und den darin orientierungslosen Menschen darstellen will. (de)
- Le théâtre de l'absurde est un courant théâtral apparu au XXe siècle à l'époque de la Seconde Guerre mondiale qui se caractérise par une rupture totale avec des genres plus classiques tels que la tragédie, la comédie ou la tragi-comédie. Cette rupture se traduit par exemple par un manque total de continuité dans les actions ou l'absence d'histoire, comme dans La Cantatrice chauve d'Eugène Ionesco. C'est un genre traitant fréquemment de l'absurdité de l'Homme et de la vie. L'origine de ce mouvement est sans conteste essentiellement liée à la chute de l’humanisme et au traumatisme causé par la Seconde Guerre mondiale. Si ce mouvement littéraire s'est inspiré des surréalistes et des dadaïstes, il est radicalement opposé au réalisme. (fr)
- The Theatre of the Absurd (French: théâtre de l'absurde [teɑtʁ(ə) də lapsyʁd]) is a post–World War II designation for particular plays of absurdist fiction written by a number of primarily European playwrights in the late 1950s. It is also a term for the style of theatre the plays represent. The plays focus largely on ideas of existentialism and express what happens when human existence lacks meaning or purpose and communication breaks down. The structure of the plays is typically a round shape, with the finishing point the same as the starting point. Logical construction and argument give way to irrational and illogical speech and to the ultimate conclusion—silence. (en)
- 부조리극(不條理劇, 프랑스어: théâtre de l'absurde 테아트르 드 랍시르드[teɑtʁ(ə) də lapsyʁd][*])은 제2차 세계대전 이후인 1950년대 말, 주로 유럽의 극작가들에 의해 시도된 , 그리고 그것을 상연한 연극들이다. 부조리극은 실존주의에 크게 의존하고 있으며, 인간의 존재가 아무 의미도 목적도 없고 모든 소통이 붕괴할 때 일어나는 모습을 표현한다. (ko)
- 不条理演劇（ふじょうりえんげき）とは、人間、特に現代人の不条理性や性を描こうとする戯曲や演劇の手法もしくはその手法に基づく演劇活動そのものを指す。不条理劇とも言われる。評論家の著書“The Theatre of the Absurd” (1962年 日本語訳名『不条理の演劇』小田島雄志訳 1968年 晶文社)で命名され、定着した。 (ja)
- Teatro dell'assurdo è la denominazione di un particolare tipo di opere scritte da alcuni drammaturghi, soprattutto europei, tra gli anni quaranta e gli anni sessanta, a volte prolungato agli anni settanta per quel che riguarda poi il lavoro di alcuni autori particolari. Con lo stesso termine si identifica anche tutto lo stile teatrale nato dall'evoluzione dei loro lavori. (it)
- Absurd teater är en sammanfattande beteckning för en strömning inom teatern och i viss mån litteraturen, främst efter andra världskriget. Den har rötter i existentialismen och knyter även an till dadaism och surrealism. (sv)
- Теа́тр абсу́рду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. Найбільш повно принципи абсурдизму були втілені в драмах (The Bald Soprano, 1950) французького драматурга Ежена Йонеско і «Чекаючи Годо» (Waiting for Godot, 1953) ірландського письменника Семюеля Беккета, чи п'єса «Святкування у садочку», написана чеським драматургом Вацлавом Гавелем у 1963 році. (uk)
- 荒诞派戏剧是指1940年代至1960年代主要兴起于欧洲的一个戏剧流派。“荒诞派戏剧”一词首先由提出，他把它用作1961年出版的同名文学理论著作的标题。艾斯林认为这些剧作家的作品是加缪在《西绪福斯神话》中提出的哲学观念——“人生本来就是没有任何意义的”的文学表达。这些戏剧的共同特点是：类似杂耍，包含可怖的或悲剧的形象，人物处于无望境地、被迫重复无意义的举动，对白充满陈词滥调、文字游戏和废话，情节重复出现、或荒谬的展开，对现实主义的滑稽模仿或消解。主要代表有塞缪尔·贝克特、欧仁·尤内斯库、哈罗德·品特、让·热内、爱德华·阿尔比、瓦茨拉夫·哈维尔等。 (zh)
- El teatre de l'absurd és un gènere teatral cultivat per escriptors europeus i americans entre els anys 40 i 60 del segle xx. Va ser encunyat pel crític que va utilitzar-lo com a títol d'un llibre seu del 1962. Esslin considera que el treball d'aquests autors consisteix en una articulació artística del concepte filosòfic de l'absurd de l'existència, propi d’Albert Camus. Escriptors del teatre de l'absurd destacables són Samuel Beckett, Jean Genet, Eugène Ionesco, Tom Stoppard, Arthur Adamov, Harold Pinter, Stanislav Stratiev i Alfred Jarry. En llengua catalana, cal destacar Manuel de Pedrolo. (ca)
- Το Θέατρο του Παραλόγου (γαλλικά: Le Théâtre de l'Absurde) είναι φράση που χρησιμοποιείται σε αναφορά σε συγκεκριμένα έργα γραμμένα από έναν αριθμό βασικά Ευρωπαίων θεατρικών συγγραφέων στις δεκαετίες του 1940, 1950 και 1960, καθώς και στο στυλ θεάτρου που εξελίχθηκε από το έργο τους. Ο όρος επινοήθηκε από τον κριτικό Μάρτιν Έσλιν, ο οποίος χρησιμοποίησε τη φράση ως τίτλο σε ένα βιβλίο του του 1962 πάνω στο θέμα αυτό. Ο Έσλιν θεώρησε πως το έργο των συγγραφέων αυτών δίνει καλλιτεχνική άρθρωση στην φιλοσοφία του Αλμπέρ Καμύ πως η ζωή είναι έμφυτα χωρίς νόημα, όπως επεξηγείται στο έργο του . Το Θέατρο του Παραλόγου θεωρείται πως κατάγεται από τον Ντανταϊσμό, α-νόητη ποίηση και αβάν-γκαρντ τέχνη των δεκαετιών του 1920 και 1930. Ωστόσο, το είδος αυτό του θεάτρου κατάφερε να γίνει δημοφιλές αφο (el)
- La Absurda Teatro estas teatra stilo de la 20-a jarcento, kiu estas konsiderata specifa formo de eksperimenta teatro. Ĝi celas montri la sensencecon de la mondo kaj la homon perditan en ĝin. Ĝin karakterizas groteskaj dialogoj, monologoj kaj daŭraj ripetoj. La plej famaj verkistoj de absurda teatro estas:
* Fernando Arrabal
* Samuel Beckett
* Václav Havel
* Eugène Ionesco
* Alfred Jarry
* Sławomir Mrożek
* Harold Pinter
* Tadeusz Różewicz
* Jean Tardieu La literatura nocio de absurdo ne limiĝas al teatro, ekzemple la verkaro de la itala Dino Buzzati, kvankam ne teatra, tute ecas tia. (eo)
- Absurduaren antzerkia 1940, 1950 eta 1960ko hamarkadetan zehar hainbat europar eta estatubatuar antzerkigileek idatzitako antzezlan multzo bat da. Existentzialismo eta surrealismoaren eragina du. Bere ezaugarri nagusiak istorioek itxuraz inongo esanahirik ez izatea, solasaldi errepikagarriak, eta maiz giro onirikoa sortarazten duen drama sekuentzia gabeziak dira. Umorea eta mitifikazioaren baitan artearekiko jarrera zorrotza zeukaten. Inkoherentzia, zentzugabekeria eta logika eza ere antzezlan guzti hauen ezaugarri amankomunak dira. (eu)
- El teatro del absurdo abarca un conjunto de obras escritas por ciertos dramaturgos estadounidenses y europeos durante las décadas de 1940, 1950 y 1960 y, en general, el que surgió a partir de la obra de aquellos. Se caracteriza por tramas que parecen carecer de significado, diálogos repetitivos y falta de secuencia dramática que a menudo crean una atmósfera onírica. El teatro del absurdo tiene fuertes rasgos existencialistas y cuestiona la sociedad y al humano. A través del humor y la mitificación escondían una actitud muy exigente hacia su arte. La incoherencia, el disparate y lo ilógico son también rasgos muy representativos de estas obras en comunes. (es)
- Absurd toneel (ook anti-theater of nouveau théâtre) is een toneelgenre waarin de onlogische en irrationele aspecten van het leven benadrukt worden, vaak om de doelloosheid van het leven aan te tonen. Het absurd toneel werd populair in het eerste decennium na de Tweede Wereldoorlog, gelijktijdig met de absurdistische filosofische stroming. (nl)
- Teatr absurdu – nowatorski nurt w dramacie współczesnym, zapoczątkowany w latach 80. XIX wieku we Francji, mający swój renesans w latach 1950-1965, potem odżywający i przekształcany w kolejnych pokoleniach pisarzy. Charakterystyczną cechą teatru absurdu jest widzenie świata polegające na godzeniu sprzeczności. W teatrze absurdu zostają odwrócone tradycyjne role przypisane tragizmowi i komizmowi – tragizm staje się nośnikiem treści komicznych, a komizm – tragicznych. Równocześnie zostaje zakwestionowane jedno ontologiczne rozstrzygnięcie świata. Głównymi tematami w dramacie absurdu jest niepewność prawdziwości wszystkiego, co otacza współczesnego człowieka; to tragiczny bohater komicznej gry pozorów istnienia. (pl)
- Teatro do absurdo foi a designação criada em 1961 pelo crítico húngaro radicado na Inglaterra, Martin Esslin (1918-2002), tentando sintetizar uma definição que agrupasse as obras de dramaturgos de diversos países, as quais, apesar de serem completamente diferentes em suas formas, tinham como ponto central o tratamento inusitado de aspectos inesperados da vida humana. Essas obras estavam focadas em questões existencialistas e tentavam expressar o que acontece quando a existência humana é tida como sem sentido ou sem propósito, resultando na dissolução das comunicações. (pt)
- Театр абсурда, или драма абсурда, — абсурдистское направление в западноевропейской драматургии и театре, возникшее в начале 1950-х годов, во французском театральном искусстве. Театр абсурда является частью литературы абсурда. В абсурдистских пьесах (драмах), в отличие от логичных пьес обычной драматургии, автор передаёт читателю и зрителю своё ощущение какой-либо проблемы, постоянно нарушая логику, поэтому зритель, привыкший к обычному театру, оказывается сбит с толку и испытывает дискомфорт, что и является целью «нелогичного» театра, нацеленного на то, чтобы зритель избавился от шаблонов в своем восприятии и взглянул на свою жизнь по-новому. Сторонники «логичного» театра говорят, что мир в «театре абсурда» представлен как бессмысленное, лишённое логики нагромождение фактов, поступков, сло (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)