| rdfs:comment
| - Els noms de temple són habitualment usats per anomenar a la reialesa xinesos, (períodes Goryeo i Joseon), i vietnamites (en tals dinasties com la Trần, la Lý, i la Lê). Aquests no han de confondre's amb els . (ca)
- El nombre de templo (t 廟號, s 庙号, miàohào) es un título póstumo que solía ser otorgado a un emperador o soberano en el este de Asia. El nombre de templo fue utilizado para referirse a la mayoría de los emperadores de los reinos chinos, coreanos (periodos Goryeo y Joseon) y vietnamitas (dinastías como Trần, Lý, y Lê). El nombre de templo no debe confundirse con el nombre de era. En comparación con los nombres póstumos, el uso del nombre de templo es más exclusivo. Ambos títulos eran otorgados luego de la muerte de un emperador o rey, pero a diferencia del nombre póstumo a menudo es más elaborado. (es)
- 廟号（びょうごう）は、中国、朝鮮半島、ベトナムなどの東アジアの漢字文化圏において皇帝や王が死亡した後に、先祖を祭るための廟に載せるための名前のことである。 (ja)
- Храмове ім'я (кит. 庙号, піньїнь miàohào) — в стародавньому Китаї ім'я правителя, яке він отримував після своєї смерті. Під цим іменем його, зазвичай, і пам'ятають в історії. За своєю суттю це було ім'я-титул, воно обов'язково мало у своєму складі компоненти «ді» (для прикладу, «Хуан-ді»), «цзу» або «цзун». Подібна традиція існувала також у Кореї. На відміну від посмертного імені (ши хао), храмове ім'я часто носило стандартний характер. Так, засновник династії зазвичай носив титул Тайцзу 太祖, а другий імператор династії - Гаоцзу 高祖. (uk)
- 廟号，是中国、朝鲜、越南古代帝王去世後，後人在太廟之中奉祀時追尊的名号。 (zh)
- Chrámové jméno (čínsky: znaky tradiční 廟號, zjednodušené 庙号, pinyin miàohào, český přepis miao-chao) bylo čestné jméno udělované po smrti panovníkům v Číně, Koreji a Vietnamu. Ve srovnání s posmrtným jménem je jeho udělování více omezené – posmrtné jméno bylo udělováno i šlechtě a zasloužilým osobnostem. Chrámové jméno také bylo vždy pouze dvouznakové, zatímco délka posmrtného jména postupně vzrostla až na více než dvacet znaků. Chrámové bylo jméno proto, že bylo používáno při ceremoniálech uctívání předků v chrámech. (cs)
- Tempelnamen (chinesisch 廟號 / 庙号, Pinyin miàohào) wurden chinesischen, koreanischen und vietnamesischen Herrschern nach ihrem Tod verliehen und bestehen im Gegensatz zu den postumen Namen nur aus zwei Zeichen und sind exklusiver, im Gegensatz zu den Äranamen dienen sie auch nicht der Jahreszählung. Tempelnamen wurden in China über viele Perioden, in Korea in den Goryeo- und Joseon-Perioden und in vietnamesischen Dynastien wie Trần, Lý und Lê vergeben. Der Tempelname setzt sich zusammen aus: (de)
- Nama kuil umum dipakai saat menamakan sebagian besar royalitas , Korea (periode Goryeo dan Joseon), dan Vietnam (seperti dinasti-dinasti ,Lý, dan Lê). Nama tidak sama dengan nama era. Dibandingkan dengan nama anumerta, pemakaian nama kuil bersifat lebih khusus. Kedua gelar tersebut sama-sama diberikan setelah kematian seorang kaisar atau raja, tetapi tak seperti nama anumerta biasanya, nama kuil hampir selalu terdiri dari hanya dua karakter (in)
- Les noms de temple sont souvent utilisés pour nommer les monarques chinois, coréens (périodes Goryeo et Joseon), et vietnamiens (dynasties Trần, Lý et Lê). Comme le nom posthume, le nom de temple est donné après la mort d'un souverain. Le terme temple dans nom de temple fait référence au « temple grandiose » (太廟), également appelé « grand temple » (大廟) ou « temple des ancêtres » (祖廟), où les princes héritiers et autres membres de la famille royale se réunissent pour prier les ancêtres. Les tablettes des ancêtres dans le temple grandiose enregistrent les noms de temple des dirigeants. (fr)
- Temple names are posthumous titles accorded to monarchs of the Sinosphere for the purpose of ancestor worship. The practice of honoring monarchs with temple names began during the Shang dynasty in China and had since been adopted by other dynastic regimes in the Sinosphere, with the notable exception of Japan. Temple names should not be confused with era names (年號), regnal names (尊號) or posthumous names (謚號). (en)
- 묘호(廟號)는 중국, 한국, 베트남 등 동양의 봉건 왕조 국가에서 황제 또는 국왕과 같은 군주에게만 붙인 칭호로 군주가 승하한 뒤 태묘(太廟, 또는 종묘)에서 군주의 위패를 모시고 제사를 지낼 때 사용되었다. 두 글자로 이루어졌는데 앞자는 시호법에 따라 군주의 치세와 업적을 뜻하는 글자인 시자(諡字)이고 뒷자는 ‘조’(祖) 또는 ‘종’(宗)을 붙이는 종호(宗號)이다. 군주와 신하 모두에게 바쳐질 수 있는 시호와는 달리, 묘호는 오로지 종묘에 그 위패가 합사된 군주만이 받을 수 있었던 미칭이다. 본래 묘호는 개국 군주와 같이 공과 업적이 큰 소수의 군주들에게만 허락된 칭호였다. 그리하여 중국의 고대 왕조인 상대에서 한대까지는 묘호를 가진 군주가 많지 않았으나, 점차 모든 군주들의 위패를 태묘에 모시면서 일반화되어 중국 당대 이후에는 거의 모든 군주에게 붙여졌다. 이로 인해 당나라 이후 중국의 군주는 글자 수가 많고 복잡한 시호 대신 묘호로 주로 알려져 있다. 이후 후대에 이르러 중국과 한국 모두 묘호의 원래 취지를 상실하고 후대 군주들이 선대 임금에게 높은 묘호를 올려 자신의 정통성을 확립하려는 수단으로 자주 사용되었다. (ko)
- I nomi templari si usano comunemente per denominare la maggior parte dei sovrani cinesi, coreani (periodi Goryeo e Joseon) e vietnamiti (dinastie quali Tran, Ly e ). Non si dovrebbero confondere con i nomi delle ere. In confronto ai nomi postumi, l'uso dei nomi templari è più esclusivo. In Cina entrambi i titoli venivano concessi dopo la morte ad un re o imperatore, ma diversamente dal nome postumo, spesso elaborato, un nome templare è composto sempre da due soli caratteri: (it)
- Os Nomes de Templo são de uso geral do chinês, do coreano (períodos de Goryeo e de ), e do vietnamita (em dinastias como Tran, , e ) . Não devem ser confundidos com os nomes de era. Comparado aos nomes póstumo, o uso dos nomes de templo é mais exclusivo. Ambos os títulos foram dados após a morte a um imperador ou a um rei, mas ao contrário do nome póstumo frequentemente elaborado, um nome de templo consiste sempre em somente dois carateres: No Vietnã, sabe-se que a maioria dos dirigentes tem seus nomes de templo, à exceção das dinastias e , que apenas seus nomes de era. (pt)
- Tempelnamn (traditionell kinesiska: 廟號?, förenklad kinesiska: 庙号?, pinyin: miàohào) är ceremoniella namn för ostasiatiska kejsare. Tempelnamn ska inte förväxlas med namn (till exempel japanska nengo eller kinesiska nianhao) , som ofta också används för att referera till kejsare, eller med postumt namn, som tilldelas en kejsare efter dennes död. Tempelnamn består av två kinesiska tecken, där det första är ett beskrivande tecken, och det andra är en omskrivande term för ”kejsare”, oftast 祖 (zǔ) eller 宗 (zōng). (sv)
- Храмовое имя (кит. упр. 庙号, пиньинь miàoháo, палл. мяохао) — имя, которое древнекитайский правитель получал после смерти. Под этим именем он обычно и запечатлевался в истории. По сути, это было имя-титул, оно обязательно включало в себя компоненты «ди» («хуанди»), «цзу» или «цзун». Подобная традиция существовала также во Вьетнаме, Корее, Японии. Слово «храм» — часто слова «» (кит. 太廟, пиньинь tàimiào, палл. таймяо), где кронпринц с родственниками проводил службы по умершим предкам. На табличках в храме были записаны храмовые имена предков. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)