| rdfs:comment
| - Закрепле́ние грунто́в (Стабилизация грунта) (англ. soil stabilization) — группа методов технической мелиорации грунтов, направленных на обеспечение фиксированного положения объёма грунта в условиях его естественного залегания путём искусственного преобразования физико-химическими методами. (ru)
- Soil stabilization a general term for any physical, chemical, mechanical, biological, or combined method of changing a natural soil to meet an engineering purpose. Improvements include increasing the weight bearing capabilities, tensile strength, and overall performance of in-situ subsoils, sands, and waste materials in order to strengthen road pavements. Utilizing new soil stabilization technology, a process of cross-linking within the polymeric formulation can replace traditional road/house construction methods in an environmentally friendly and effective way. (en)
- Закрі́плення (стабілізація) ґрунті́в — штучне збільшення несучої здатності, міцності, водонепроникності, опору розмиву масиву гірських порід в умовах їх природного залягання; група методів, направлених на забезпечення фіксованого положення ґрунту в умовах його природного залягання шляхом штучного перетворення фізико-хімічними методами. Застосовується при проходженні гірн. виробок, будівництві пром. і житл. будівель, для зміцнення укосів доріг і стінок котлованів у водонасичених ґрунтах, як протизсувні заходи, а також при боротьбі з селевими потоками в горах. (uk)
|
| has abstract
| - Soil stabilization a general term for any physical, chemical, mechanical, biological, or combined method of changing a natural soil to meet an engineering purpose. Improvements include increasing the weight bearing capabilities, tensile strength, and overall performance of in-situ subsoils, sands, and waste materials in order to strengthen road pavements. Some of the renewable technologies are: enzymes, surfactants, biopolymers, synthetic polymers, co-polymer based products, cross-linking styrene acrylic polymers, tree resins, ionic stabilizers, fiber reinforcement, calcium chloride, calcite, sodium chloride, magnesium chloride and more. Some of these new stabilizing techniques create hydrophobic surfaces and mass that prevent road failure from water penetration or heavy frosts by inhibiting the ingress of water into the treated layer. However, recent technology has increased the number of traditional additives used for soil stabilization purposes. Such non-traditional stabilizers include: Polymer based products (e.g. cross-linking water-based styrene acrylic polymers that significantly improves the load-bearing capacity and tensile strength of treated soils), Copolymer Based Products, fiber reinforcement, calcium chloride, and Sodium Chloride. Soil can also be stabilized mechanically with stabilization geosynthetics, for example, geogrids or geocells, a 3D mechanical soil stabilization technique. Stabilization is achieved via confinement of particle movement to improve the strength of the entire layer. Confinement in geogrids is by means of interlock between the aggregate and grid (and tensioned membrane), and in geocells, by cell wall confinement (hoop) stress on the aggregate. Traditionally and widely accepted types of soil stabilization techniques use products such as bitumen emulsions which can be used as a binding agents for producing a road base. However, bitumen is not environmentally friendly product and becomes brittle when it dries out. Portland cement has been used as an alternative to soil stabilization. However, this can often be expensive component and is not a very good Environmentally friendly alternative. Cement fly ash, lime fly ash (separately, or with cement or lime), bitumen, tar, cement kiln dust (CKD), tree resin and ionic stabilizers are all commonly used stabilizing agents. Other stabilization techniques include using on-site materials including sub-soils, sands, mining waste, natural stone industry waste and crushed construction waste to provide stable, dust free local roads for complete dust control and soil stabilization. Many of the environmentally friendly alternatives have essentially the same formula as soap powders, merely lubricating and realigning the soil with no effective binding property. Many of the new approaches rely on large amounts of clay with its inherent binding properties. Bitumen, tar emulsions, asphalt, cement, lime can be used as a binding agents for producing a road base. The National Society of Professional Engineers (NSPE) has explored newer types of soil stabilization technology, looking for effective and non-harmful alternatives. One of the alternatives utilizes new soil stabilization technology, a process based on cross-linking styrene acrylic polymer. Another alternative uses long crystals to create a closed cell formation that is impermeable to water and is frost, acid, and salt resistant. Utilizing new soil stabilization technology, a process of cross-linking within the polymeric formulation can replace traditional road/house construction methods in an environmentally friendly and effective way. There is another soil stabilization method called the Deep Mixing method that is non-destructive and effective at improving load bearing capacity of weak or loose soil strata. This method uses a small, penny-sized injection probe and minimizes debris. This method is ideal for re-compaction and consolidation of weak soil strata, increasing and improving load bearing capacity under structures and the remediation of shallow and deep sinkhole problems. This is particular efficient when there is a need to support deficient public and private infrastructure. (en)
- Закрепле́ние грунто́в (Стабилизация грунта) (англ. soil stabilization) — группа методов технической мелиорации грунтов, направленных на обеспечение фиксированного положения объёма грунта в условиях его естественного залегания путём искусственного преобразования физико-химическими методами. (ru)
- Закрі́плення (стабілізація) ґрунті́в — штучне збільшення несучої здатності, міцності, водонепроникності, опору розмиву масиву гірських порід в умовах їх природного залягання; група методів, направлених на забезпечення фіксованого положення ґрунту в умовах його природного залягання шляхом штучного перетворення фізико-хімічними методами. Застосовується при проходженні гірн. виробок, будівництві пром. і житл. будівель, для зміцнення укосів доріг і стінок котлованів у водонасичених ґрунтах, як протизсувні заходи, а також при боротьбі з селевими потоками в горах. Стабілізація ґрунтів широко застосовується у дорожньому будівництві, будівництві будівель, у гідротехнічному, підземному будівництві та у гірській справі. У дорожньому будівництві стабілізація ґрунтів використовується для економічно вигідного та високоефективного влаштування та підсилення основ доріг; укріплення відкосів доріг і стінок котлованів; запобігання деформаціям, при боротьбі з водопритоками; створення протифільтраційних конструкцій в основі гідротехнічних споруд; при захисті бетонних і кам'яних споруд (доріг, фундаментів) від агресивного впливу; збільшення несучої здатності паль, опор великого діаметра; витиснення зв'язаної води з ґрунту; збільшення коефіцієнту ущільнення ґрунту; зниження пучинистості ґрунтів, влаштування несучих і блокуючих (від ґрунтових вод) основ на сміттєзвалищах, тощо. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)