| has abstract
| - A semiwadcutter (SWC) or flat-nose is a type of all-purpose bullet commonly used in revolvers. The SWC combines features of the traditional round-nosed bullets and the wadcutter bullets used in target shooting, and is used in both revolver and rifle cartridges for hunting, target shooting and plinking. Full wadcutters frequently have problems feeding from magazines reliably in semi-automatics, so SWCs may be used when a true WC is desired but cannot be used for this reason. The semiwadcutter design consists of a roughly conical shape with the tip truncated flat (called a meplat), sitting on a cylinder (A at right). The base of the cone is slightly smaller in diameter than the cylinder, leaving a sharp shoulder. The flat nose punches a clean hole in the target, rather than stretching/tearing it like a round nose bullet would, and the sharp shoulder enlarges the hole neatly, allowing easy and accurate scoring of the target. The SWC design offers better external ballistics than the wadcutter, as its conical nose produces less drag than the flat cylinder. A typical modification is to alter the conical section to make the sides concave, to reduce the bullet mass, or convex, to increase it. B shows a concave sided SWC, typical of a lightweight .45 ACP bullet used in bullseye shooting. The concave sides reduce the bullet weight, and thus the recoil, while keeping the overall length of the bullet long enough to feed reliably in a semi-automatic pistol such as the M1911 commonly found in bullseye competitions.
*
* Some of the most famous SWC designs were developed by Elmer Keith for use in handgun hunting. These designs (C) use a wider front, and convex sides on the "cone" in front. This puts more weight in the front of the bullet, allowing a heavier bullet with no reduction in case capacity. Since Keith was a prime motivating force in the development of the first magnum handgun cartridge, the .357 Magnum, he was very interested in maximizing the amount of case volume for the slower burning powders needed to push heavy bullets at high velocities. The choice of bullet for the .357 Magnum cartridge varied during its development. During the development at Smith & Wesson, the original Keith bullet was modified slightly, to the form of the Sharpe bullet, which itself was based upon the Keith bullet, but which had 5/6 of the bearing surface of the Keith bullet, Keith bullets typically being made oversized and sized down. Winchester, however, upon experimenting further during the cartridge development, modified the Sharpe bullet shape slightly, while keeping the Sharpe contour of the bullet. The final choice of bullet for the .357 Magnum was thus based on the earlier Keith and Sharpe bullets, while additionally having slight differences from both. The Keith-style SWC has been taken even further, to produce designs that are nearly wadcutters in shape (D), but are intended for large game hunting with handguns. These have nearly cylindrical noses, which are as long as the firearm chamber allows, and just slightly smaller than bore diameter so they will easily chamber. The massive nose provides a large surface area for producing large wound channels, resulting in rapid incapacitation, and the heavy bullet provides excellent penetration. The wide nose is less prone to deformation than a narrow nose, allowing the bullet to keep its shape and continue to penetrate even if it encounters bone. Originally Keith specified a meplat that was 65% of the bullet caliber, but later increased it to a 70% meplat. The other distinguishing characteristics of a "Keith-style" SWC are a double radius ogive, beveled crimp groove, three equal width driving bands, wide square bottomed grease groove, and a plain base with sharp corners. The wide forward driving band helps keep the bullet aligned as it jumps across the cylinder gap. Because of the three wide equal width driving bands, the total bearing surface is greater than half the overall length of the bullet. This large bearing surface helps the Keith-style SWC to be an inherently accurate bullet, and minimizes leading from gas blow-by. The wide square bottom grease groove holds ample lubricant. (en)
- Uma bala semi canto-vivo ("semiwadcutter" ou "SWC" em inglês) é um tipo de bala multiuso comumente usada em revólveres. A bala semi canto-vivo combina recursos da bala canto-vivo e balas de ponta redonda tradicionais e é usado em cartuchos de revólver e pistola para caça, tiro ao alvo e tiro recreativo. As balas canto-vivo freqüentemente têm problemas de confiabilidade na alimentação por carregadores em pistolas automáticas, então as semi canto-vivo podem ser usadas quando se deseja as características de uma canto-vivo, mas ela não pode ser usada por este motivo. (pt)
- Куля з пласким носиком англ. semiwadcutter (SWC) тип куль загального призначення, який широко використовують в револьверах. В таких кулях поєднані переваги традиційних куль з круглим носиком та куль з пласкою головною частиною, які використовують для цільової стрільби, в револьверних і гвинтівкових набоях для полювання, цільової стрільби та плінкінгу. Кулі з пласкою головною частиною складно використовувати в магазинній зброї, а кулі з пласким носиком не мають такої проблеми, тому їх можна використовувати там де потрібні кулі з пласкою головною частиною. Конструкція кулі з пласким носиком має приблизно конусоподібну форму з усіченим пласким носиком (він має назву фр. meplat) на циліндрі (позиція A на рисунку 1). Основа конуса має менший діаметр ніж весь циліндр, таким чином утворюється гостре плече. Плосконоса куля робить чисті отвори у мішені, на відміну від круглоносої кулі яка розтягує/розриває папір, гостре плече акуратно розширює отвір, що допомагає легко підрахувати кількість очок. Конструкція SWC забезпечує кращу зовнішню балістику ніж куля з пласкою головною частиною, оскільки конічний нос кулі створює менший опір ніж плаский циліндр. Типова модифікація полягає в зміні конічного перетину, щоб зробити боки увігнутими, для зменшення маси кулі, або опуклими, для її збільшення. На рисунку 1 в позиції B можна побачити кулю SWC з увігнутими боками, наприклад, кулі .45 ACP які використовують для кульової стрільби. Увігнуті боки зменшують вагу кулі, що впливає на відбій, при цьому загальна довжина кулі є достатньою для використання набоїв у магазинах самозарядних пістолетів, наприклад, M1911, які зазвичай використовують у змаганнях з кульової стрільби.
*
* Деякі відомі конструкції куль SWC були розроблені Елмером Кейтом для використання у ручній зброї призначеній для полювання. Такі конструкції (позиція C на рисунку 1) мали ширшу носову частину та опуклі боки на "конусі" спереду. Це робило кулю важчою без змін об'єму гільзи. Оскільки Кейт був основним мотиватором розробки першого набою магнум, .357 Magnum, він був зацікавлений отримати найбільший об'єм гільзи для повільних порохів, щоб вони були здатні штовхати важку кулю з великою швидкістю. Вибір кулі для набою .357 Magnum змінювався під час його розробки. Під час розробки компанією Smith & Wesson, оригінальна куля Кейта була дещо змінена на форму кулі Шарпа, яка сама базувалася на кулі Кейта, але які мали 5/6 опорної поверхні від кулі Кейта, кулі Кейта, як правило, мали великий розмір, а тому їх зменшували. Вінчестер під час своїх експериментів дещо модифікував форму кулі Шарпа, при цьому залишивши контур кулі Шарпа. Остаточний вибір кулі для набою .357 Magnum базувався на ранніх варіантах куль Кейта та Шарпа, але дещо відрізнявся від обох куль. Подальша розробка куль SWC на базі куль Кейта призвели до появи кулі яка за формою була майже схожа з кулями з пласкою головною частиною (позиція D на рисунку 1), але ці кулі призначалися для полювання на велику дичиною. Вони мали майже циліндричні носові частини, які мали таку довжину, яку дозволяв патронник, і трохи менші в діаметрі за діаметр стволу тому їх легко заряджати. Масивна носова частина має велику площу поверхні, що утворює великі ранові канали, що призводить до швидкої втрати крові, крім того важкі кулі мають чудову пробивну властивість. Широкий ніс менш схильний до деформацій, ніж вузький, що дозволяє кулі зберегти форму і продовжувати проникнення, навіть якщо вона стикається з кісткою. Спочатку плаский носик кулі Кейта становив 65% від калібру кулі, але пізніше він збільшився до 70%. Іншими відмінними характеристиками куль SWC Кейта є подвійний радіус, скошена обтискна канавка, три ведучих пояски з рівною шириною, широка канавка для змащення з квадратної форми та пласка основа з гострими кутами. Передній широкий ведучий поясок спрямовує кулю під час руху крізь отвір барабана. Через три широкі ведучі пояски однакової ширини загальна несуча поверхня перевищує половину загальної довжини кулі. Ці широкі несучі поверхні роблять кулі SWC Кейта дуже точними, а також зменшують до мінімуму прорив газів. Широка квадратна нижня канавка для змащення утримує досить мастила. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
