| rdfs:comment
| - 연습(練習/鍊習)은 무언가를 개선하거나 정복할 목적으로 행동을 계속 반복하거나 반복적으로 활동에 참여하는 행위이다. 영어로는 프랙티스(practice)라고 하는데 이는 "행동과 관련된"을 뜻하는 그리스어 단어 프래티케(πρακτική), 또 "성취하다"를 의미하는 동사형 프라소(πράσσω)에서 비롯된 것이다. (ko)
- Üben ist ein methodisch wiederholtes Handeln, das darauf zielt, Können zu bewahren, zu erwerben oder zu steigern. Geübt werden Praktiken, die man nicht unmittelbar durch Wille oder Entschluss ausführen kann, wie elementare und leibliche Lebens- und Weltvollzüge wie Gehen und Sprechen, komplexe Fertigkeiten und Fähigkeiten künstlerischer, sportlicher, handwerklicher und geistiger Art sowie individuelle Haltungen und Einstellungen. Oft ausgeführte Übungen sind der Schlüssel, um eine außergewöhnliche Fertigkeit oder sogar Meisterschaft zu erlangen. (de)
- Practice is the act of rehearsing a behaviour repeatedly, to help learn and eventually master a skill. The word derives from the Greek "πρακτική" (praktike), feminine of "πρακτικός" (praktikos), "fit for or concerned with action, practical", and that from the verb "πράσσω" (prasso), "to achieve, bring about, effect, accomplish". In British English, practice is the noun and practise is the verb, but in American English it is now common for practice to be used both as a noun and a verb (see American and British English spelling differences; this article follows the British distinction). (en)
- Практи́чні заня́ття — форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Готуючи таке заняття вчитель повинен підготувати обладнання, реактиви, посуд для кожного учня. Якщо значна частина учнів допускає типові помилки, учитель припиняє роботу і пояснює учням як їх усунути. Крім того, вчитель спостерігає за роботою учнів, щоб оцінити їх вміння і навички. (uk)
|
| has abstract
| - Üben ist ein methodisch wiederholtes Handeln, das darauf zielt, Können zu bewahren, zu erwerben oder zu steigern. Geübt werden Praktiken, die man nicht unmittelbar durch Wille oder Entschluss ausführen kann, wie elementare und leibliche Lebens- und Weltvollzüge wie Gehen und Sprechen, komplexe Fertigkeiten und Fähigkeiten künstlerischer, sportlicher, handwerklicher und geistiger Art sowie individuelle Haltungen und Einstellungen. Jedes Üben zielt erstens auf eine Sache, ein Thema oder einen Inhalt, die oder der geübt wird und besser gekonnt werden soll (Vokabelüben). Die Übung zielt zweitens auf die Aneignung einer bestimmten Art und Weise, eines Stils und/oder einer Methode, mit der die Sache geübt wird. Sie zielt drittens auf den Übenden selbst, auf sein Selbst, das in der Übung Stil und Form gewinnen soll. Geübt werden deshalb Haltungen und Einstellungen wie Urteilen, Konzentration, Aufmerksamkeit, Ambiguitätstoleranz, Imagination. Kennzeichen der Übung ist die Wiederholung. Sie ist eine auf Stetigkeit und Dauerhaftigkeit angelegte Lernform. Zudem wird nur geübt, wenn man die angestrebte Fähigkeit und Fertigkeit noch nicht „kann“. Enttäuschungen, Irritationen und Scheitern gehören zur Erfahrung des eigenen Nicht-Könnens im Üben. Es ist für Erwachsene immer wieder erstaunlich, Kinder zu beobachten, die mit hoher „Fehler- und Frustrationstoleranz“ etwas üben (das sog. Montessoriphänomen). Darin wird die Intention des Kindes nicht gebremst, wohl aber das Ziel (zunächst) nicht erreicht. Oft ausgeführte Übungen sind der Schlüssel, um eine außergewöhnliche Fertigkeit oder sogar Meisterschaft zu erlangen. Durch Üben werden Gedächtnisinhalte und Körperschemata gefestigt und verändert. Übungen sind daher auf Wissen und auf Können gerichtet. Wesentlich für die Übung ist auch, dass mit ihr bestehendes Wissen und Können, Habitus und Kompetenz umgelernt bzw. umgeübt werden kann. Es gibt die sportlichen Übungen (Training), Instrumentalübungen (Etüden), geistliche Übungen (Exerzitien), philosophischen Übungen (Meditationen) sowie die östlichen geistigen Übungen (Meditation). Im militärischen Bereich wird durch Drill schnelles, unbewusst gesteuertes Handeln einstudiert, im Verkehrssicherheitstraining der Umgang mit Fahrzeug und Verkehrssituation. Jede Übung hat auch bei unterschiedlicher Schwerpunktsetzung eine ästhetisch-sinnliche, eine methodisch-kognitive und eine praktisch-ethische Dimension. In der Neuzeit trat der methodische und kognitive Aspekt immer mehr in den Vordergrund. Die ästhetisch-sinnliche und die praktisch-ethische anderen gingen weitgehend verloren. (de)
- Practice is the act of rehearsing a behaviour repeatedly, to help learn and eventually master a skill. The word derives from the Greek "πρακτική" (praktike), feminine of "πρακτικός" (praktikos), "fit for or concerned with action, practical", and that from the verb "πράσσω" (prasso), "to achieve, bring about, effect, accomplish". In British English, practice is the noun and practise is the verb, but in American English it is now common for practice to be used both as a noun and a verb (see American and British English spelling differences; this article follows the British distinction). Sessions scheduled for the purpose of rehearsing and performance improvement are called practices. They are engaged in by sports teams, bands, individuals, etc., as in, "He went to football practice every day after school". (en)
- 연습(練習/鍊習)은 무언가를 개선하거나 정복할 목적으로 행동을 계속 반복하거나 반복적으로 활동에 참여하는 행위이다. 영어로는 프랙티스(practice)라고 하는데 이는 "행동과 관련된"을 뜻하는 그리스어 단어 프래티케(πρακτική), 또 "성취하다"를 의미하는 동사형 프라소(πράσσω)에서 비롯된 것이다. (ko)
- Практи́чні заня́ття — форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття - це вид навчального заняття, під час якого науково-педагогічний (педагогічний) працівник організовує засвоєння курсантами (слухачами, студентами) теоретичних положень навчальної дисципліни шляхом виконання спеціально сформульованих завдань та сприяє формуванню у них вмінь і навичок практичного застосування цих теоретичних положень. Практичні заняття - це тривалий експеримент, який учні виконують в процесі здобування, закріплення і контролю знань. Вони проводять після вивчення якоїсь підтеми, теми або розділу. Учні виконують досліди на основі уже відомого їм матеріалу. Перед практичними роботами вони повторюють відповідний теоретичний матеріал, вивчають за підручником інструкцію по проведенню дослідів. Готуючи таке заняття вчитель повинен підготувати обладнання, реактиви, посуд для кожного учня. Практичну роботу вчитель починає з актуалізації знань, з техніки експерименту даної роботи. Кілька учнів інформують про хід роботи – обладнання, послідовність виконання операцій, хімізм процесів. Потім вчитель дає настанови щодо послідовності роботи та проводить інструктаж з безпеки праці під час роботи. Ця підготовча робота займає небагато часу. Під час експерименту та складності звіту про виконану роботу учням дозволяється користуватись інструкціями. Якщо значна частина учнів допускає типові помилки, учитель припиняє роботу і пояснює учням як їх усунути. Крім того, вчитель спостерігає за роботою учнів, щоб оцінити їх вміння і навички. Після виконання досліду кожний учень у зошиті для практичних робіт складає звіт. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
