About: Phi phenomenon     Goto   Sponge   NotDistinct   Permalink

An Entity of Type : yago:WikicatIllusions, within Data Space : dbpedia.org associated with source document(s)
QRcode icon
http://dbpedia.org/describe/?url=http%3A%2F%2Fdbpedia.org%2Fresource%2FPhi_phenomenon

The term phi phenomenon is used in a narrow sense for an apparent motion that is observed if two nearby optical stimuli are presented in alternation with a relatively high frequency. In contrast to beta movement, seen at lower frequencies, the stimuli themselves do not appear to move. Instead, a diffuse, amorphous shadowlike something seems to jump in front of the stimuli and occlude them temporarily. This shadow seems to have nearly the color of the background. Max Wertheimer first described this form of apparent movement in his habilitation thesis, published 1912, marking the birth of Gestalt psychology.

AttributesValues
rdf:type
rdfs:label
  • ظاهرة فاي
  • Fenomen phi
  • Phi-Phänomen
  • Fenómeno phi
  • Fenomena phi
  • Effet phi
  • ファイ現象
  • Fenomeno Phi
  • Phi-fenomeen
  • Zjawisko fi
  • Phi phenomenon
  • Movimento phi
  • Фи-феномен
  • Phi-fenomenet
  • 飛現象
  • Фі-феномен
rdfs:comment
  • ظاهرة فاي (بالإنجليزية: phi phenomenon)‏ هي ظاهرة خداع بصري، حيث تظهر مجموعة من الصور الثابتة، والتي تعرض بشكل سريع جدًا علي أنها شكل متحرك. وصف ماكس يرثيمر (Max Wertheimer) هذه الظاهرة عام 1912، وتعد هذه الظاهرة بجانب ظاهرة (Persistence of vision)، جزء من عملية توقع الحركة أو الإدراك الحركي (Motion perception). تتشابة ظاهرة فاي مع حركة بيتا (beta movement) حيث أن كل منهما يسبب إدراك وتوقع الحركة، إلا أنه وعلى الرغم من ذلك فإن ظاهرة فاي تتمثل في الحركة الظاهرة الناجمة عن إشارات بصرية مضيئة ومتسلسلة، في حين أن حركة بيتا هي الحركة الظاهرة الناجمة عن إشارات مضيئة لكنها ثابتة.
  • Fenomeno Phi è il nome dato all'ipotesi di spiegazione della percezione illusoria descritta da Max Wertheimer nel suo Experimentellen Studien über das Sehen von Bewegung (Studi sperimentali sulla percezione del movimento,1912, dove un'incorporea percezione del movimento è prodotta da una successione di immagini statiche.
  • ファイ現象 (ファイげんしょう、Phi Phenomenon) とは、静止画の連続によって引き起こされる仮想の運動を知覚する現象のこと。仮現運動を引き起こす代表的な現象。1912年にマックス・ヴェルトハイマーが発見し、「Experimental Studies on the Seeing Motion」に記述されている。映像やフィルムアニメーションの知覚に関する議論ではよくと混同されがちだが、これは定義としてはまた別の現象であって映像の知覚とは直接関わるものではない。
  • Zjawisko phi [czyt. fi] – iluzja ruchu przy eksponowaniu serii nieruchomych obrazów w odpowiednio krótkim czasie. Powstaje z uwagi na fenomen ikonicznej pamięci wzrokowej oka ludzkiego. Zjawisko phi jest podstawą wszelkiego rodzaju animacji; w szczególności wykorzystane jest w filmie i telewizji, gdzie wrażenie ruchu powstaje przy wyświetlaniu obrazów z częstotliwością 25 nieruchomych klatek na sekundę. Minimalna częstotliwość obrazów, dla jakiej powstaje wrażenie ciągłego ruchu, to 16 klatek na sekundę.
  • 飛現象(英語:Phi phenomenon)是一個由马科斯·韦特墨在1912年的一篇期刊文章《Experimental Studies on the Seeing of Motion》所提出的知覺錯覺現象(錯視)。其中描述一連串靜態圖片卻會造成移動的錯覺。在討論電影和視訊原理時,常會被誤認為貝塔運動。但這兩個其實是不同的現象。 在典型的飛現象實驗中,觀眾被要求看兩個接續出現的圖片。在第一張圖片的左邊會有一條線,而在第二張圖片則是在右邊有一條線。這兩張圖片可能會快速呈現或是讓觀眾有幾秒的時間觀看。在呈現兩張圖片之後,觀眾要描述他們看到了什麼。 觀看者在結合了這兩張圖片的時間和空間訊息之後,即使觀眾看到的是兩個分離的線條,觀眾仍然會報告出在這兩條線之間有東西移動的感覺。觀眾似乎看到了一個和背景顏色相同的空間或是「雲」在移動。飛現象的發現對於格式塔心理學(Gestalt psychology)而言是重要的發現。
  • El fenomen phi és una il·lusió òptica definida per Max Wertheimer, que va descriure per primer cop aquesta forma de moviment aparent en la seva tesi d'habilitació, publicada el 1912, marcant el naixement de la psicologia de la Gestalt. Juntament amb el fenomen de persistència retinal van establir les bases de la teoria del cinema, a les quals l'aplicà Hugo Münsterberg el 1916.
  • El fenómeno phi es una ilusión óptica de nuestro cerebro que hace percibir movimiento continuo aparente en donde hay una sucesión de imágenes estáticas expuestas bajo una frecuencia concreta. Definida por Max Wertheimer en la psicología de la Gestalt en 1912, con sus experimentos profundizó en el estudio del movimiento aparente, erróneamente asociado al mito de la persistencia retiniana. Se suele decir que formó parte de la base de la teoría del cine, aunque el cine ya existía. Esta técnica basada en la persistencia retiniana, aplicada por Hugo Münsterberg en 1916, es tan sólo una limitación del sistema visual humano.
  • Als Phi-Phänomen wird im engeren Sinne eine Scheinbewegung bezeichnet, die bei einer mit recht hoher Frequenz alternierenden Darstellung relativ nahe beieinander liegender optischer Reize wahrgenommen wird. Im Gegensatz zur bei einer niedrigeren Frequenz wahrzunehmenden Beta-Bewegung wird dabei keine Bewegung der dargestellten Objekte selbst wahrgenommen, sondern ein diffuses, gestaltloses schattenartiges Etwas, das zwischen den dargestellten Objekten hin- und herspringt und diese abwechselnd zu verdecken scheint. Dieser Schatten wird meist in etwa in der Farbe des Hintergrunds wahrgenommen. Diese Scheinbewegung wurde erstmals von Max Wertheimer in seinem 1912 veröffentlichten Habilitationsschrift Experimentelle Studien über das Sehen von Bewegung beschrieben.
  • L'effet phi est la sensation visuelle de mouvement provoquée par l'apparition d'images perçues successives, susceptibles d'être raccordées logiquement par un déplacement ou une transformation. Le cerveau comble l'absence de transition avec celle qui lui semble la plus vraisemblable. C'est donc le résultat du traitement effectué par le système visuel. Cet effet est différent de la persistance rétinienne qui est un effet passif au niveau de la rétine.
  • Istilah fenomena phi (bahasa Inggris: phi phenomenon) digunakan dalam arti sempit untuk yang diamati, jika dua optik yang berdekatan disajikan secara bergantian dengan frekuensi relatif tinggi. Berbeda dengan , fenomena phi terlihat pada frekuensi yang lebih rendah, tidak ada gerakan dari objek yang disajikan itu sendiri yang diamati, tetapi sesuatu yang seperti bayangan yang tersebar tampak seperti melompat di depan objek dan menutupinya sementara. Bayangan ini tampak memiliki warna yang hampir sama dengan latar belakang. Bentuk gerakan semu ini pertama kali dijelaskan oleh Max Wertheimer dalam yang diterbitkan tahun 1912.
  • The term phi phenomenon is used in a narrow sense for an apparent motion that is observed if two nearby optical stimuli are presented in alternation with a relatively high frequency. In contrast to beta movement, seen at lower frequencies, the stimuli themselves do not appear to move. Instead, a diffuse, amorphous shadowlike something seems to jump in front of the stimuli and occlude them temporarily. This shadow seems to have nearly the color of the background. Max Wertheimer first described this form of apparent movement in his habilitation thesis, published 1912, marking the birth of Gestalt psychology.
  • Het phi-fenomeen is een psychisch fenomeen van een schijnbare beweging voor het eerst beschreven door Max Wertheimer in de Gestaltpsychologie in 1912. Door een snelle opvolging van beelden lijkt het alsof iets beweegt. Dit komt bijvoorbeeld voor bij neonreclame en televisie.
  • Phi-fenomenet är en perceptiv optisk illusion som först beskrevs av Max Wertheimer i hans Experimental Studies on the Seeing of Motion från 1912, i vilken en perception av rörelse skapas baserad på stillbilder. I diskussioner runt perceptionen av film och video förväxlas begreppet ofta med beta movement, som är ett eget distinkt fenomen som inte är direkt involverat i perceptionen av film.
  • O movimento Phi ou fenómeno Phi é uma ilusão de óptica, descrita por Max Wertheimer num trabalho seu de 1912: Experimental Studies on the Seeing of Motion, trabalho em que afirma que a sensação de movimento seja causada por uma sucessão de imagens paradas (Ver: Persistência da Visão. Em debates sobre a percepção, em filmes e vídeo, o movimento phi é largamente confundido com o movimento beta. O movimento phi é diferente por não estar directamente ligado à percepção do movimento linear de figuras, vistas como um única figura que se move no espaço, conhecida ilusão de óptica.
  • Фи-феномен — ощущение движения, возникающее при последовательном включении стационарных источников света, а также сама форма этого движения. Фи-феномен был открыт Максом Вертгеймером в 1910 году и описан в статье «Экспериментальные исследования восприятия движения» 1912 года. Вместе с ассистентами Вольфгангом Кёлером и Куртом Коффкой он обнаружил, что два источника света, загорающиеся с разным интервалом, воспринимаются человеком по-разному: Считается, что с публикации статьи о фи-феномене началась гештальт-психология.
  • Фі-феномен — відчуття руху, що виникає при послідовному ввімкненні стаціонарних джерел світла, а також самої форми цього руху. Фі-феномен був відкритий Максом Вертгеймером в 1910 році і описаний у статті «Експериментальні дослідження сприйняття руху» 1912 року. Разом з асистентами Вольфгангом Келером і Куртом Коффкою він виявив, що два джерела світла, що загоряються з різним інтервалом, сприймаються людиною по-різному: Характерною особливістю фі-феномена є те, що відчуття руху не залежить ні від кольору, ні від розміру, ні від просторової локалізації джерел світла.
sameAs
foaf:depiction
  • External Image
  • External Image
  • External Image
  • External Image
dct:subject
Wikipage page ID
Wikipage revision ID
Link from a Wikipage to another Wikipage
Faceted Search & Find service v1.17_git93 as of Oct 15 2021


Alternative Linked Data Documents: iSPARQL | ODE     Content Formats:   [cxml] [csv]     RDF   [text] [turtle] [ld+json] [rdf+json] [rdf+xml]     ODATA   [atom+xml] [odata+json]     Microdata   [microdata+json] [html]    About   
This material is Open Knowledge   W3C Semantic Web Technology [RDF Data] Valid XHTML + RDFa
OpenLink Virtuoso version 08.03.3322 as of Oct 25 2021, on Linux (x86_64-generic-linux-glibc25), Single-Server Edition (61 GB total memory, 27 GB memory in use)
Data on this page belongs to its respective rights holders.
Virtuoso Faceted Browser Copyright © 2009-2021 OpenLink Software