| rdfs:comment
| - إن اللغة السلافونية الكنسية القديمة والسلافية الكنسية القديمة وتختصر (OCS) أو словѣ́ньскъ ѩзꙑ́къ، slověnĭskŭ językŭ كانت أول لغة سلافية أدبية، وتطورت بحلول القرن التاسع حين جاء المبشرون الإغريق البيزنطيون مثل كيرلس وميثوديوس اللذين يُنسب إليهما توحيد معايير اللغة واستخدامها لترجمة الكتاب المقدس وغيرها من النصوص الكنسية الإغريقية القديمة باعتبارها جزءًا من تنصير السلاف. وقد لعبت تلك اللغة دورًا هامًا على مدار تاريخ اللغات السلافية ومثلت أساسًا ونموذجًا لتقاليد السلافونية الكنسية، وتستخدم بعض الكنائس الأرثوذكسية الشرقية والكنائس الكاثوليكية الشرقية اللغة السلافونية الكنسية على أنها لغة طقسية حتى يومنا هذا. (ar)
- L'antic eslau, també conegut com a antic eslau eclesiàstic, antic búlgar o eslavònic, va ser la primera llengua eslava literària, basada en el dialecte eslau de la regió de Tessalònica, i emprada al segle ix pels germans romans d'Orient Ciril i Metodi, que el van utilitzar per a la traducció de la Bíblia i altres textos antics eclesiàstics grecs, i per a alguns dels seus propis escrits. Va exercir un gran paper en la història de les llengües eslaves i va servir de base i model per a l'eslau eclesiàstic, llengua litúrgica d'algunes esglésies ortodoxes o d'altres esglésies cristianes de ritu bizantí. El text més extens que es conserva en aquesta llengua es troba en el Codex Suprasliensis. (ca)
- Kirchenslawisch ist eine traditionelle Liturgiesprache, die in den slawischsprachigen Ländern von den orthodoxen Kirchen und den katholischen Ostkirchen verwendet wurde oder, in den slawischen orthodoxen Kirchen, verwendet wird. Sie entstand im Rahmen der Slawenmission durch Kyrill und Method und war bis in die Neuzeit die wichtigste slawische Literatursprache. Die am besten untersuchte Variante des Kirchenslawischen ist das Altkirchenslawische. (de)
- La Malnovslava lingvo, ankaŭ nomata la slavona, la malnova bulgara aŭ la malnova makedona, estis la unua skribita slava lingvo kiu, baziĝinte sur la slava dialekto de Tesaloniko, estis uzita de la grekaj sanktuloj Cirilo kaj Metodo, kiuj tradukis la Biblion, aliajn ekleziajn malnovajn grekajn tekstojn, kaj siajn tekstojn mem en la malnovslava. Ĝi estis tre grava por la historio de la slavaj lingvoj kaj por postaj ekleziaj slavaj tradicioj, inkluzive de Slavono, kiuj baziĝas sur ĝi. (eo)
- Slavono — speco de antikvbulgara lingvo kiu estis prilaborita en skriba formo de fratoj Cirilo kaj Metodo en 863 por diservaj bezonoj. Nune estas uzebla en ortodoksisma diservo en Rusio, Belorusio, Ukrainio, Serbio, Bulgario; malofte oni uzis ĝin en katolikisma diservo en Ĉeĥio kaj Kroatio. En landoj kie oni uzis Slavonon, ofte sub influo de naciaj lingvoj aperis variantoj de la lingvo. Nuntempe pli disvastigata estas tiel nomata "sinoda" varianto, kiun uzadas en diservo Rusa Ortodoksa Eklezio. (eo)
- El antiguo eslavo eclesiástico (ѩзъікъ словѣньскъіи) fue un idioma del grupo de lenguas eslavas meridionales y la primera lengua eslava con carácter literario, desarrollada a partir del dialecto eslavo de Salónica por los misioneros bizantinos del siglo IX, santos Cirilo y Metodio. Lo utilizaron para traducir la Biblia, concretamente la Septuaginta, y otros textos del griego y para algunos escritos propios. Ha desempeñado un papel fundamental en la historia de las lenguas eslavas y evolucionó para convertirse en el eslavo eclesiástico, todavía en uso en la liturgia de algunos cristianos ortodoxos y católicos de rito oriental. (es)
- Le slavon d'église, également appelé slavon liturgique, est la principale langue liturgique de l'Église orthodoxe dans les pays de langue slave (l'autre langue liturgique majeure des Églises orthodoxes non slaves étant le grec). Elle est issue du vieux-slave. (fr)
- Le vieux-slave ou vieux-bulgare est la plus ancienne langue slave qui soit attestée. Contrairement à une idée reçue, c'est l'ancêtre non de toutes les langues slaves (rôle tenu par le proto-slave) mais du bulgare et du macédonien actuels. C'est donc une langue slave méridionale, qui s'écrivait initialement au moyen de l'alphabet glagolitique, imaginé par les missionnaires byzantins Cyrille et Méthode. (fr)
- 고대 교회 슬라브어(古代敎會-語, Old Church Slavonic, ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ, словѣ́ньскъ ѩзꙑ́къ)는 슬라브어의 가장 오래된 문어(文語)로, 현대 슬라브어 문장어의 전신에 해당하는 언어이다. 현재의 슬라브어들과 공통점이 모어인 만큼 매우 많다(문자 제외). 현재는 사멸한지 오래되어 사어로서 슬라브어권 정교회 성당에서 성경을 읽거나 기도를 드릴때만 일부 제한적으로 사용되고 있는 상태이다. (ko)
- 教会スラヴ語（きょうかいスラヴご）は古代教会スラヴ語が東・南スラヴ語世界に広がった後、各地の口語を反映して成立した文章語の総称。地方ごとの変種は「クロアチア教会スラヴ語」「マケドニア教会スラヴ語」「ブルガリア教会スラヴ語」「セルビア教会スラヴ語」などと呼ばれる。 東ヨーロッパ諸国（ブルガリア、ポーランド、チェコ、スロバキア、ロシア、ベラルーシ、セルビア、モンテネグロ、ボスニアヘルツェゴビナ、北マケドニア、ウクライナ、スロベニア、クロアチアなど）の正教会では、現在でも典礼言語として使われている。 (ja)
- 古代教会スラヴ語（こだいきょうかいスラヴご、ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ ポーランド語: Język staro-cerkiewno-słowiański 英語: Old Church Slavonic または Old Church Slavic）、古代スラヴ語（古スラヴ語、ロシア語: старославянский язык, древнеславянский язык）は、スラヴ語による最古の文語である。正教会のスラヴ語地域で用いる聖書は教会スラヴ語で書かれ、奉神礼もこの言語で行なわれているが、古代教会スラヴ語はその元になった言語であり、おおよそ9世紀から11世紀に使われた。 古代教会スラヴ語はスラヴ諸語が分化する前のスラヴ祖語とは異なって南スラヴ語に近いものだが、音声・形態においてスラヴ祖語に近い、きわめて古い形を保っている。このためにわずかな修正でスラヴ祖語の代用として使えるだけでなく、インド・ヨーロッパ語族比較言語学のための重要な資料になっている。ただし語彙については必ずしも古形を保っていない。 (ja)
- 교회 슬라브어(Славе́нскїй ѧ҆зы́къ)는 고대 교회 슬라브어가 점차 지역적 색채를 띠며 형성된 중세 슬라브어로, 고대 동슬라브어의 조상이다. (ko)
- Lo slavo ecclesiastico antico, chiamato anche paleoslavo, staroslavo, o antico bulgaro è una lingua slava meridionale letteraria, sviluppata nel IX secolo da due missionari bizantini, Cirillo e Metodio. Non va confuso con il protoslavo, ricostruzione teorica della precedente lingua comune di tutti gli Slavi, non scritta e di conseguenza senza una letteratura. Va distinto inoltre dalla lingua slava ecclesiastica più recente, versione in parte avvicinata alle lingue slave moderne. (it)
- O antigo eslavo eclesiástico, também conhecido como antigo eslavônico eclesiástico, búlgaro antigo ou macedônio antigo foi a primeira língua eslava literária. Baseada no antigo dialeto eslavo falado na região de Tessalônica, usado pelos missionários bizantinos São Cirilo e São Metódio nas suas traduções da Bíblia e de outros textos eclesiásticos gregos, desempenhou um papel crucial na história dos idiomas eslavos, e serviu como base e modelo para as tradições posteriores do eslavo eclesiástico, que é usado até hoje como língua litúrgica por algumas igrejas ortodoxas e greco-católicas dos povos eslavos. (pt)
- O eslavo eclesiástico (também eslavônico eclesiástico) é a língua litúrgica das igrejas ortodoxas eslavas, como a Igreja Ortodoxa Russa e a Búlgara, como também de grupos derivados desta que não estão em comunhão com a Igreja, como a Igreja Greco-Católica Ucraniana, a Igreja Latina na Croácia e a Igreja Ortodoxa Macedônia. Também foi o idioma litúrgico da Igreja Ortodoxa na Valáquia e na Moldávia até o fim do século XVII, quando conflitos políticos levaram a Igreja a começar a substituí-lo pela língua romena. (pt)
- Староцерковнослов'я́нська мова (староцерковноболгарська, давньоболгарська, староболгарська, старомакедонська, старослов'янська, церковнослов'янська мова) — церковна мова, найстарша літературна мова слов'ян. Заснована на солунсько-македонському діалекті староболгарської мови. Існувала як літературна мова близько 60 років (до смерті учнів солунських просвітників Костянтина і Мефодія). Нині мертва мова. Староцерковнослов'янську не слід плутати із сучасною церковнослов'янською, а також з іншими стародавніми слов'янськими мовами — давньоруською і праслов'янською. (uk)
- 古教會斯拉夫語（ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ ⰧⰈⰟⰊⰍⰟ，словѣ́ньскъ ѩзꙑ́къ，slověnĭskŭ językŭ）也被称为古保加利亞語、古馬其頓語、古斯拉夫語，它是斯拉夫语族最早的的书面语，后来演進成為教會斯拉夫語。古教会斯拉夫语在斯拉夫語言的歷史上扮演了重要的角色，它现在在斯拉夫民族的一些東正教會與東儀天主教會中仍然被使用為禮拜儀式語言。 (zh)
- 教會斯拉夫語（Славе́нскїй ѧ҆зы́къ，保加利亞語：църковнославянски език，馬其頓語：црковнословенски јазик）為保加利亞正教會、北馬其頓正教會、俄羅斯正教會、塞爾維亞正教會與其它的禮拜儀式語言。 (zh)
- السلافونية الكنسية (أو السلافونية الكنسية الحديثة للتمييز بينها وبين السلافونية الكنسية القديمة) هي لغة سلافية محافظة تستخدم في المذهب الأرثوذكسي الشرقي في كنائس عدة بلدان مثل الكنيسة البلغارية والبولندية والروسية والصربية والمقدونية، بالإضافة إلى أنها استخدمت في الماضي في رومانيا، كما أنها تستخدم حالياً في عدة كنائس أخرى غير معترف بها على نطاق واسع مثل بعض الكنائس في مونتينيغرو وروسيا والولايات المتحدة. (ar)
- L'eslau eclesiàstic (en búlgar: църковнославянски език [tsarkovnoslavianski ezik]; en bielorús: царкоўнаславянская мова [tsarkounaslaviànskaia mova]; en rus: церковнославянский язык [tsierkovnoslaviánskii iazík]; en ucraïnès: церковнослов'янська мова [txerkovnoslovianska mova]) és com es coneix l'idioma litúrgic de l'Església Ortodoxa búlgara, russa, sèrbia i altres esglésies ortodoxes eslaves. Històricament, aquesta llengua prové de l'antic eslau, adaptant la seva pronunciació i ortografia i reemplaçant algunes paraules i expressions difícils per llurs corresponents vernacles. (ca)
- Církevní slovanština je liturgický a používaný slovanskými pravoslavnými a řeckokatolickými církvemi; zapisuje se cyrilicí. Není jednotným jazykem, užívá se v několika tzv. redakcích. V současné češtině je „církevní slovanština“ standardní označení pro nejstarší slovanský jazyk dochovaný v textech z 10. a 11. stol., který měl status odpovídající dnes jazyku spisovnému. Do 80. let 19. století neměla čeština pro tento jazyk obecně přijímané pojmenování. Vznik označení „církevní slovanština“ je třeba vidět v širších souvislostech. Na žádost velkomoravského knížete Rostislava (Rastislava) o misii vytvořili ještě před misií bratři Konstantin (pozdějším mnišským jménem Cyril) a Metoděj, rodilí Řekové ze Soluně, staroslověnštinu. Jazyk vytvořili pro svou misijní a vzdělávací činnost na Velké Mor (cs)
- Staroslověnština neboli stará církevní slovanština je nejstarší slovanský spisovný jazyk. Spisovná norma vznikla na základě nářečí používaného v okolí Soluně v 9. století. S určitými změnami se používá pod názvem církevní slovanština dodnes, ne už však jako živý jazyk, nýbrž jako bohoslužebný jazyk církví byzantského obřadu (řeckokatolická, pravoslavná). Staroslověnským jazykem a písemnictvím se zabývá vědní obor nazývaný . (cs)
- Als Altkirchenslawisch oder Altslawisch oder Altbulgarisch (Eigenbezeichnung словѣньскъ ѩзыкъ, transliteriert slověnьskъ językъ ‚slawische Sprache‘) bezeichnet man die älteste slawische Schriftsprache, die seit 860 entwickelt bzw. festgehalten wurde und aus der gegen Ende des 11. Jahrhunderts verschiedene Varietäten des Kirchenslawischen hervorgegangen sind. (de)
- Η Παλαιά Εκκλησιαστική Σλαβονική (словѣ́ньскъ ѩзꙑ́къ, slověnĭskŭ językŭ), γνωστή και ως παλαιά βουλγαρική, ήταν η πρώτη λογοτεχνική σλαβική γλώσσα, που βασίστηκε στην παλαιά σλαβική διάλεκτο της ευρύτερης περιοχής της Θεσσαλονίκης, και χρησιμοποιήθηκε από τον 9ο μ.Χ. αιώνα από τους δύο Έλληνες αδελφούς, Βυζαντινούς ιεραποστόλους, Κύριλλο και Μεθόδιο, για την μετάφραση της Αγίας Γραφής και άλλων αρχαίων ελληνικών εκκλησιαστικών κειμένων, και για κάποια δικά τους κείμενα, για να διδάξουν τον χριστιανισμό στη Μοραβία (σημερινή Τσεχία) όταν τους κάλεσε εκεί ο ηγεμόνας τους ο το έτος 863. Έπαιξε ένα σημαντικό ρόλο στην ιστορία των σλαβικών γλωσσών και αποτέλεσε βάση και πρότυπο για τις μετέπειτα παραδόσεις, όπου η Εκκλησιαστική Σλαβονική χρησιμοποιείται ως λειτουργική γλώσσα μέχρι σήμερα από (el)
- Se conoce como eslavo, eslavón o eslavo eclesiástico (црькъвьнословѣньскъ ѩзыкъ [crĭkŭvĭnoslověnĭskŭ językŭ]; en búlgaro, църковнославянски език [tsărkovnoslavyanski ezik]; en checo, církevní slovanština; en macedonio, старословенски јазик [tsrkovnoslovenski jazik]; en polaco, cerkiewnosłowiańszczyzna; en ruso, церковнославя́нский язы́к [tserkovnoslavyánskiy yazýk]; en serbio, црквенословенски језик [crkvenoslovenski jezik]; en ucraniano, церковнослов'янська мова [tserkovnoslov'iáns'ka mova]) a la lengua litúrgica de la Iglesia ortodoxa búlgara, rusa, serbia, viejos creyentes y otras Iglesias ortodoxas eslavas. Históricamente, proviene del antiguo eslavo eclesiástico, adaptando su pronunciación y ortografía y reemplazando algunas palabras y expresiones difíciles por sus correspondencias ve (es)
- Antzinako eliza-eslaviera (словѣ́ньскъ ѩзꙑ́къ, slověnĭskŭ językŭ), antzinako bulgariera ere deitua, lehenbiziko eslaviar hizkuntz literarioa izan zen. Zirilo eta Metodio, IX. mendeko bizantziar misiolari kristauek estandarizatu zuten, eta hizkuntz honetara itzuli zituzten Biblia eta liturgiako beste testu batzuk. Horretarako Tesalonikatik hurbil mintzatzen zen Mazedonieran oinarritu ziren, eta idazteko alfabeto glagolitikoa asmatu zuten. X. mendetik aurrera, alfabeto zirilikoak glagolitikoa ordeztu zuen. (eu)
- Old Church Slavonic or Old Slavonic (/sləˈvɒnɪk, slæˈ-/) was the first Slavic literary language. Historians credit the 9th-century Byzantine missionaries Saints Cyril and Methodius with standardizing the language and using it in translating the Bible and other Ancient Greek ecclesiastical texts as part of the Christianization of the Slavs. It is thought to have been based primarily on the dialect of the 9th-century Byzantine Slavs living in the Province of Thessalonica (in present-day Greece). (en)
- Bahasa Slavonia Gerejawi Kuno atau bahasa Slavonik Gerejawi Kuno, juga dikenal sebagai bahasa Bulgaria Kuno, atau bahasa Makedonia Kuno (tidak berkaitan dengan bahasa Helenik Makedonia), adalah Slavia pertama. Bahasa ini berdasarkan pada dialek Slavia yang dulu digunakan di daerah Thessalonika. Dialek tersebut dibakukan oleh orang misionaris dari Yunani Bizantium, Santo Cyril dan Methodius, yang menggunakannya demi tujuan penerjemahan Injil dan teks keagamaan Yunani Kuno, serta sejumlah tulisan mereka sendiri. (in)
- Lo slavo ecclesiastico (in slavo ecclesiastico словѣ́нскїй ѧ҆зыкъ, slověnskij ęzykŭ, in bulgaro църковнославянски език, cărkovnoslavjanski ezik, in macedone црковнословенски јазик, crkovnoslovenski jazik, in russo церковнославя́нский язы́к, cerkovnoslavjánskij jazýk, in serbo црквенословенски језик/crkvenoslovenski jezik, in slovacco cirkevnoslovanský jazyk, in rumeno slavonă bisericească, in croato crkvenoslavenski/staroslavenski jezik) è la lingua liturgica della Chiese ortodosse nazionali bulgara, macedone, russa e serba, oltre ad altre Chiese ortodosse dell'area slava. È adottata, come seconda lingua dopo le lingue nazionali, anche dalla Chiesa cattolica di rito bizantino, diffusa in Ucraina e Slovacchia. Inoltre fu adottata anche dalla Chiesa cattolica di rito latino in diverse nazion (it)
- Het Kerkslavisch (славе́нскїй ѧ҆зы́къ, slavenskii ęzykŭ) is de liturgische taal van de Slavische oosters-orthodoxe en oosters-katholieke kerken. Het huidige Kerkslavisch is voortgekomen uit het Oudkerkslavisch, wat gebaseerd was op een oud Zuidslavisch (Macedonisch-Bulgaars) dialect, en kent verschillende lokale varianten (zogenoemde redacties). De taal wordt geschreven met het cyrillische alfabet en wordt enkel als gebruikt. (nl)
- Oudkerkslavisch (словѣньскъ ѩзыкъ, slověnĭskŭ językŭ) (soms ook Oudbulgaars genoemd) is de oudste Slavische schrijftaal. Het Oudkerkslavisch dateert uit de tweede helft van de 9e eeuw en is gebaseerd op het Zuid-Slavische (Bulgaarse of Macedonische) dialect van Thessaloniki. Voor het Oudkerkslavisch werden twee alfabetten gebruikt: het speciaal voor deze taal (door Cyrillus en Methodius) ontworpen glagolitische alfabet en het van het Griekse alfabet afgeleide (oud)cyrillische. (nl)
- Język staro-cerkiewno-słowiański, język scs., język starosłowiański ( ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ ⰧⰈⰟⰊⰍⰟ / словѣ́ньскъ ѩꙁꙑ́къ) – najstarszy literacki język słowiański, formujący się od połowy IX wieku, oparty głównie na słowiańskich gwarach okolic Sołunia (dzisiejsze Saloniki). Język staro-cerkiewno-słowiański i jego następca – język cerkiewnosłowiański wywarły duży wpływ na rozwój kultury Słowian oraz południowo- i wschodniosłowiańskich języków literackich. (pl)
- Język cerkiewnosłowiański (cs. црькъвьнослове́ньскъ ῾ѧзы́къ, ros. церковнославянский язык, ukr. церковнослов'янська мова, serb. црквенословенски језик, mac. старословенски јазик) – język literacki i liturgiczny używany w cerkwi prawosławnej (także przez prawosławnych w Polsce), oraz części Kościołów greckokatolickich. Wywodzi się z języka staro-cerkiewno-słowiańskiego. (pl)
- Kyrkslaviska eller kyrkoslaviska är ett liturgiskt språk som används inom vissa ortodoxa kyrkor i länder där slaviska språk talas, av vilka den rysk-ortodoxa är den största. Språket är ett modernare stadium av fornkyrkoslaviskan, som skapades av missionärerna Kyrillos och Methodios och deras medhjälpare på 800-talet. Detta språk är i sin tur det äldsta slaviska skriftspråk man känner till. Kyrillos och Methodios använde det för att översätta Bibeln, samt en del andra religiösa texter, från koine. Kyrkoslaviskan har även fungerat som fram till cirka 1800. Idag betraktas det som ett i princip dött språk som endast används liturgiskt. I samband med helgonförklaringarna av nya martyrer som gjorts i Ryssland alltsedan sen Sovjettid skrivs dock idag hymntexter på kyrkoslaviska i en omfattning s (sv)
- Fornkyrkoslaviska, fornslaviska, fornmakedonska eller fornbulgariska (ISO 639 alpha-3, chu) är det äldst kända slaviska skriftspråket och skrevs ursprungligen med det glagolitiska alfabetet. Det utvecklades på grundval av den sydslaviska makedonska dialekten i och omkring nuvarande Thessaloniki i Makedonien av missionärerna Kyrillos och Methodios på 800-talet men påverkades även av flera andra slaviska dialekter från de områden där de två missionärerna och deras lärjungar var verksamma. De använde det för att översätta Bibeln och andra texter från koine och för en del originalskrifter. Fornkyrkoslaviskan spelade en stor roll i de slaviska språkens historia och utvecklades till kyrkslaviska, som fortfarande används som liturgiskt språk av vissa slaviska ortodoxa kyrkor. (sv)
- Церковнославя́нский язы́к — традиционный славянский язык богослужения, употребляемый Православной церковью в Болгарии, Сербии, Черногории, Северной Македонии, Польше, Белоруссии, на Украине и в России, а также отчасти в Молдавии, Словакии и Чехии (исторически также в Валахии). В большинстве церквей используется наряду с национальными языками. Церковнославянский является кодифицированным вариантом старославянского языка. Старославянский язык представлял собой древнейший известный письменный славянский язык[страница не указана 471 день]. (ru)
- Старославя́нский язы́к (сло̀вѣньскъ ѩзꙑ́къ) — первый славянский литературный язык, основанный на диалекте славян, живших в IX веке в окрестностях города Солуни (восточная группа южнославянской ветви праславянского языка). Письменность разработана в середине IX века братьями-просветителями Кириллом и Мефодием. В IX—XI веках являлся литературным языком большинства славянских народов и оказал влияние на формирование многих молодых тогда славянских языков. В качестве алфавита для старославянского языка использовались глаголица и кириллица. С самого начала старославянский был языком книжно-литературным и никогда не использовался в качестве средства бытового общения. (ru)
- Церковнослов'я́нська мо́ва або церковнословенська мо́ва чи церковна словенська мо́ва (црькъвьнословѣньскъ ѩꙁꙑкъ) — літургійна мова, південнослов'янська мертва писемно-літературна мова, що виникла на базі староцерковнослов'янської мови під впливом живих (розмовних) слов'янських мов. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський (київський), болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський. Вплив розмовних мов на староцерковнослов'янську мову відбився вже в пам'ятках X-XI століть. (uk)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)