| rdfs:comment
| - الأقنوم (بالسريانية: ܣܘܪܝܝܐ قنوما باليونانية القديمة: ὑπόστᾰσις هيبوستاسيس)، في اللاهوت المسيحي، هي إحدى طبائع الله في الثالوث. الكلمة مشتقة من اللغة السريانية حيث لا يوجد نظير لها في العربية وقد تحمل عدة معاني منها «شخص» و«طبيعة» و«ذات» و«كيان» و«ماهية». «فالمسيح مثلا هو» أقنوم«هو انسان وإله في الوقت نفسه، ابن لمريم العذراء وابن لله في الوقت نفسه». (ar)
- Η υπόσταση (Ελληνικά: ὑπόστασις) είναι η υποκείμενη κατάσταση ή η υποκείμενη ουσία και είναι η θεμελιώδης πραγματικότητα που υποστηρίζει όλα τα άλλα. Στον Νεοπλατωνισμό την υπόσταση της ψυχής, του νου και του «ενός» εξέτασε ο Πλωτίνος. Στη χριστιανική θεολογία, η Αγία Τριάδα αποτελείται από τρεις υποστάσεις: Υπόσταση του Πατρός, Υπόσταση του Υιού και Υπόσταση του Αγίου Πνεύματος. (el)
- Hispostazo (filozofia) devenas el la greka ὑπόστᾰσις - hypostasis, substanco, kun ὑπό - sube - kaj στᾰσις (staro). En la novplatona filozofio kaj en Plotino, kiu reprenas la vorton el Aristotelo kaj Platono kiuj ĝin uzis kun signifo iom malsama, estas la hierarkia generado de la diversaj dimensioj de la realo apartenantaj al la sama dia substanco, kiu ilin produkas per speciala genro de alimaniere dirita "procesio" (eo)
- Hypostasis (Greek: ὑπόστασις, hypóstasis) is the underlying state or underlying substance and is the fundamental reality that supports all else. In Neoplatonism the hypostasis of the soul, the intellect (nous) and "the one" was addressed by Plotinus. In Christian theology, the Holy Trinity consists of three hypostases: Hypostasis of the Father, Hypostasis of the Son, and Hypostasis of the Holy Spirit. (en)
- Dans le domaine de la métaphysique, appliqué essentiellement à des disciplines telles que la philosophie ou la théologie chrétienne, le terme hypostase désigne une substance fondamentale, un principe premier. (fr)
- Hipostasis (bahasa Yunani: ὑπόστασις, hypostasis) berarti keadaan yang mendasari atau substansi yang mendasari, dan merupakan realitas fundamental yang menunjang segala sesuatu. Dalam Neoplatonisme, hipostasis jiwa, intelek, dan Yang Esa dikemukakan oleh Plotinus. Dalam teologi Kristen, suatu "hipostasis" atau "pribadi" adalah salah satu dari ketiga elemen Trinitas. (in)
- 위격(位格, Hypostasis, 그리스어 : ὑπόστασις )은 근본적인 상태 또는 다른 모든 것이 있게하는 기본이되고 근원되는 실체를 가리킨다. 신 플라톤주의에서, 영혼의 hypostasis, 누스(nous ,지성) 및 모나드는 플로티노스(Plotinus)에 의해 다루어졌다. 종교, 특히 기독교 신학에서 hypostasis(위격,位格)는 삼위 일체의 세 위격 중 하나이상을 언급할 때 다루어진다. (ko)
- 位格（いかく）は、他者に対して区別される主体。また自己が成立つ個物のこと。特に、人に対しては人格という言い方がされる。 (ja)
- Hipostaza – termin wywodzący się od greckiego hypóstasis (ὑπόστᾰσις) – podstawa, czyli to co pod spodem. W filozofii Plotyna jest to byt wyemanowany z Absolutu. Filozofia chrześcijańska przejęła ten termin; oznacza ona tutaj każdą z trzech Osób Trójcy Świętej pojmowaną jako różny od pozostałych podmiotów. (pl)
- Hypostas, av grekiska: ὑπόστᾰσις, hypostasis, ordagrant 'det som står under'. Hypostas förekommer inom kristen trinitarisk teologi som benämning på Treenighetens olika personer, där en hypostas (Fadern, Sonen eller Anden) är en person i gudomen. Termen används också ibland inom forskning kring mytologiska figurer. Till exempel betraktas Loke av somliga som en hypostas av Oden; det vill säga, en aspekt av Oden som med tiden blivit en självständig figur. (sv)
- Hipòstasi en filosofia és el fet d'atribuir a paraules o pensaments la qualitat de substància sinó d'existència física que no necessàriament tenen. Són hipòstasis paradigmàtiques sant, Santíssima Trinitat, inconscient, blau, verd i tots els colors o Satan. (ca)
- Hipóstasis (del griego antiguo ὑπόστασις, hypóstasis, generalmente: «fundamento», filosóficamente: «estado de ser») es un término utilizado en textos filosóficos desde la antigüedad tardía, inicialmente para referirse a la existencia concreta de una cosa. Formalmente, hipóstasis es el estado subyacente o sustancia subyacente y es la realidad fundamental que sostiene todo lo demás. En el neoplatonismo, las hipóstasis del alma, el intelecto (nous) y «el uno» fueron abordadas por Plotino.En teología cristiana, la Santísima Trinidad consiste en tres hipóstasis: La Hipóstasis del Padre, la Hipóstasis del Hijo y la Hipóstasis del Espíritu Santo, desde el punto de vista de su particularidad respectiva, en oposición a su esencia común, su ousia («un solo ser - tres hipóstasis»). (es)
- Hypostase (altgriechisch ὑπόστασις hypóstasis, allgemein: „Grundlage“, philosophisch: „Seinsstufe“) ist ein Begriff, der seit der Spätantike in philosophischen Texten verwendet wird, zunächst für den konkreten Bestand einer Sache. In der christlichen Trinitätslehre wird er benutzt, um die drei göttlichen Personen (Vater, Sohn und Heiliger Geist) unter dem Gesichtspunkt ihrer jeweiligen Besonderheit zu bezeichnen, im Gegensatz zu dem ihnen gemeinsamen Wesen, ihrer ousia („ein Wesen – drei Hypostasen“). (de)
- L'ipostasi (dal greco ὑπόστᾱσις, hypòstasis, composto da hypò, «sotto», e stàsis, «stare», quindi «essere sussistente», «sostanza») è ognuna delle diverse dimensioni della realtà, gerarchicamente generate, appartenenti alla stessa sostanza divina, l'Uno o Monade, che le produce per una sorta di emanazione, altrimenti detta processione. Gradi di realtà o ipostasi raffigurati come cerchi emanati a partire da un nucleo centrale (it)
- Hypostase (Oudgrieks: ὑπόστασις, hypostasis) is een begrip uit de Griekse filosofie en religie. Oorspronkelijk betekende het als zelfstandig naamwoord zoiets als 'onderstaande', van het werkwoord voor 'ergens onderstaan'. Vandaar ontwikkelde het betekenissen als 'oorsprong', 'substantie' en 'werkelijke aard'. (nl)
- Hipóstase (em grego clássico: ὑπόστᾰσις - hypostasis, "substância") é um termo grego que pode se referir à natureza de algo, ou a uma instância em particular daquela natureza. Durante as controvérsias cristológicas e trinitárias nos séculos III e IV, o segundo significado prevaleceu no uso da doutrina. O termo passou a ser um sinônimo da palavra latina persona, o indivíduo de uma natureza racional. A partir do século IV passou a ser contrastado com o termo ousia como significando 'realidade individual' nos contextos cristológicos e trinitários. (pt)
- Іпостась (дав.-гр. ὑπόστᾰσις, основа, сутність) — термін античної філософії, уперше вжитий Посідонієм (I ст. до н. е.) у значенні одиничного реального буття. У християнстві, починаючи з патристики, термін «іпостась» служить для позначення кожної з осіб триєдиного Бога (відповідно до догмату, Трійця складається з трьох Іпостасей). Іпостась — складова частина живого організму (не особа). (uk)
- Ипоста́сь (др.-греч. ὑπό-στᾰσις, ὑπό-στᾰσεως — «основа; существование, реальность, действительность; сущность; личность», от др.-греч. ὑπο- — «приставка со значением: под-» + др.-греч. στάσις, στάσεως — «расстановка, устанавливание; стояние на месте, неподвижность, покой») — термин, используемый в христианском богословии (преимущественно Восточном) для обозначения каждой из трёх сущностей христианского Триединого Бога: Отца и Сына и Святого Духа. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)