rdfs:comment
| - Die Habersche Regel ist eine in der Toxikologie verwendete mathematische Beziehung zwischen der Konzentration eines Giftstoffes und der Dauer der Verabreichung, beziehungsweise Exposition, dieses Giftes. Die Habersche Regel ist nach dem deutschen Chemiker Fritz Haber benannt, der diese Dosis-Dauer-Beziehung erstmals bei der Einwirkung von Giftgasen, unter anderem Phosgen, aufstellte. (de)
- In toxicology, Haber's rule or Haber's law is a mathematical statement of the relationship between the concentration of a poisonous gas and how long the gas must be breathed to produce death, or other toxic effect. The rule was formulated by German chemist Fritz Haber in the early 1900s. (en)
- La constante de Haber, posée par le chimiste allemand Fritz Haber, est une donnée constatée de manière empirique pour les gaz permettant de déterminer la masse de gaz létale. Pour chaque gaz mortel, elle s’applique selon la formule , où la masse volumique de gaz en milligrammes par mètre cube, est la constante du gaz et le temps d’exposition en minutes. Cette observation se fonde sur le postulat suivant : la dose de gaz nécessaire pour rendre mortel un gaz donné reste constante, qu'il soit inhalé en faibles quantités pendant une longue durée, ou en grandes quantités dans un temps court. (fr)
- Пра́вило Га́бера, також фо́рмула Га́бера — понятті у токсикології, згідно якого добуток концентрації токсичної речовини у повітрі та часу її дії на організм для досягнення однакового ефекту є постійним значенням. Правило будо введене у 1924 році німецьким хіміком Фріцом Габером, провідним науковцем і одним з основоположників сучасної хімічної зброї, на основі робіт токсиколога (1921). W = C · t,де W — коефіцієнт токсичності, мг·хв/м³;C — концентрація токсину у повітрі, мг/м³;t — час дії токсину на організм (експозиція), хв. W = (C - C0) · t, W = Cn · t (uk)
|
has abstract
| - Die Habersche Regel ist eine in der Toxikologie verwendete mathematische Beziehung zwischen der Konzentration eines Giftstoffes und der Dauer der Verabreichung, beziehungsweise Exposition, dieses Giftes. Die Habersche Regel ist nach dem deutschen Chemiker Fritz Haber benannt, der diese Dosis-Dauer-Beziehung erstmals bei der Einwirkung von Giftgasen, unter anderem Phosgen, aufstellte. (de)
- In toxicology, Haber's rule or Haber's law is a mathematical statement of the relationship between the concentration of a poisonous gas and how long the gas must be breathed to produce death, or other toxic effect. The rule was formulated by German chemist Fritz Haber in the early 1900s. (en)
- La constante de Haber, posée par le chimiste allemand Fritz Haber, est une donnée constatée de manière empirique pour les gaz permettant de déterminer la masse de gaz létale. Pour chaque gaz mortel, elle s’applique selon la formule , où la masse volumique de gaz en milligrammes par mètre cube, est la constante du gaz et le temps d’exposition en minutes. Cette observation se fonde sur le postulat suivant : la dose de gaz nécessaire pour rendre mortel un gaz donné reste constante, qu'il soit inhalé en faibles quantités pendant une longue durée, ou en grandes quantités dans un temps court. Haber extrapole cette constante de ses travaux sur les gaz de combat utilisés lors de la Première Guerre mondiale. (fr)
- Пра́вило Га́бера, також фо́рмула Га́бера — понятті у токсикології, згідно якого добуток концентрації токсичної речовини у повітрі та часу її дії на організм для досягнення однакового ефекту є постійним значенням. Правило будо введене у 1924 році німецьким хіміком Фріцом Габером, провідним науковцем і одним з основоположників сучасної хімічної зброї, на основі робіт токсиколога (1921). Спираючись на дослідження з бойовими отруйними речовинами, Габер прийшов до висновку, що для спричинення певної біологічної відповіді (наприклад, отруєння або смерті) у визначеної групи об'єктів (людей, тварин) кожна токсична речовина має свої показники коефіцієнта токсичності W (від нім. Wirkung — ефект, дія): W = C · t,де W — коефіцієнт токсичності, мг·хв/м³;C — концентрація токсину у повітрі, мг/м³;t — час дії токсину на організм (експозиція), хв. В оригінальній роботі Флури мав місце третій множник — реальний об'єм повітря, поглинутий організмом за час експозиції. Однак Габер зробив припущення, що для конкретного виду об'єктів цей об'єм є сталим, і включив його до коефіцієнту токсичності. Також за словами Флурі рівняння найкраще описувало експериментальні дані при значеннях часу експозиції у декілька хвилин і концентрації токсину у кілька міліграмів на метр кубічний. Однак навіть у такому вигляді правило підходило лише для описання ідеальних випадків — коли поглинуті токсини повністю накопичувалися в організмі. Сам Габер з цього приводу відзначав, що, наприклад, синильна кислота не може бути описана його правилом, оскільки вона як поглинається, так і виділяється крізь легені, особливо у незначних кількостях. Тому для деяких речовин (HCN, CO) у формулі використовують поправку C0, що дорівнює пороговій концентрації токсичної речовини, нижче якої токсин виводиться організмом, не завдаючи ушкоджень: W = (C - C0) · t, У 1934 році Флури, проводячи дослідження наркотичної дії деяких розчинників, помітив, що при використанні повітря із низькою концентрацією досліджуваної речовини її сумарна витрачувана кількість є значно більшою, аніж у випадку високих концентрацій. У подальшому цю поправку реалізували, ввівши до формули степінну константу n, яка набуває значень від 1 до 7 по мірі збільшення токсичності використовуваної речовини: W = Cn · t Для знаходження коефіцієнту токсичності експоненціальну модифікацію формули (без порогової концентрації) будують у декартових координатах у логарифмічному вигляді: log W = n · log C + log tlog t = -n · log C + log W,де ординатою (віссю Y) є логарифм часу експозиції, а абсцисою (віссю X) — логарифм концентрації. Лінія, що описує експериментальні значення, перетинатиме вісь Y у точці, що відповідає логарифму коефіцієнта. (uk)
|