| rdfs:comment
| - 鬼祟謬誤（英語：furtive fallacy）為一種非形式謬誤，是斷定某些事情一定是某些心懷不軌的團體在背後操作導致。 有些鬼祟謬誤會宣稱一歷史事件缺乏詳細的證據，就是它背後有陰謀的證據。 (zh)
- The furtive fallacy is an informal fallacy of emphasis in which historical outcomes are asserted to be the result of hidden (furtive) misconduct or wrongdoing by decision makers. Historian David Hackett Fischer identified it as the belief that significant facts of history are necessarily sinister, and that "history itself is a story of causes mostly insidious and results mostly invidious." Although it may lead to a conspiracy theory, the fallacy itself consists in the assumption that misdeeds lurk behind every page of history. In its extreme form, the fallacy represents general paranoia. (en)
- La falacia furtiva es una falacia informal de énfasis en la que se afirma que las acciones ilícitas de los dirigentes han provocado ciertas consecuencias. El historiador David Hackett Fischer la identificó como la creencia de que los hechos significativos de la historia son necesariamente siniestros y de que «la propia historia es una sucesión de causas en su mayoría insidiosas y resultados en su mayoría injustos». Es más que una teoría de conspiración, puesto que no se limita a considerar la posibilidad de motivos y actividades ocultos, sino que insiste en ellos. En su forma más extrema, la falacia representa una paranoia generalizada. (es)
- Помилка прихованих мотивів — це неформальна помилка акцентування уваги, в якій стверджується, що результати були спричинені прихованою неправомірною поведінкою чи неправомірними діяннями осіб, які приймають рішення. Історик визначив її як переконання, що значущі факти історії неодмінно є зловісними, і що «сама історія є розповіддю про причини, переважно підступні, і результати, в основному огидні». Це більше, ніж теорія змови, оскільки вона не просто розглядає можливість прихованих мотивів і вчинків, а наполягає на них. У своїй крайній формі помилка представляє загальну параною. (uk)
|
| has abstract
| - The furtive fallacy is an informal fallacy of emphasis in which historical outcomes are asserted to be the result of hidden (furtive) misconduct or wrongdoing by decision makers. Historian David Hackett Fischer identified it as the belief that significant facts of history are necessarily sinister, and that "history itself is a story of causes mostly insidious and results mostly invidious." Although it may lead to a conspiracy theory, the fallacy itself consists in the assumption that misdeeds lurk behind every page of history. In its extreme form, the fallacy represents general paranoia. Fischer identified several examples of the fallacy, with particular attention to the works of Charles A. Beard and his critic Forrest McDonald. Beard had argued that Franklin Roosevelt secretly and intentionally maneuvered the country into World War II. Although some critics accused him of falsifying the historical record, Fisher believed that Beard was merely pursuing a long-held misconception about how history occurs. McDonald, meanwhile, offered sensational descriptions of the early United States in which history unfolded through episodes of corruption and drunkenness. Richard Hofstadter discussed the fallacy before Fischer, although not by name. In reviewing histories from the Progressive Era, Hofstadter noted that the progressive historians tended to assume that reality was always hidden and ignored, being determined by bribes, rebates, and secret business deals. A modification of the furtive fallacy holds that when the historical record provides no evidence explaining a particular set of events, this is itself evidence of a furtive cause. The idea of the furtive fallacy was criticized by Jeffrey M. Bale, author of the book The Darkest Sides of Politics, who cited the risk of historians underestimating the influence of political secret societies, vanguard parties, and intelligence agencies. (en)
- La falacia furtiva es una falacia informal de énfasis en la que se afirma que las acciones ilícitas de los dirigentes han provocado ciertas consecuencias. El historiador David Hackett Fischer la identificó como la creencia de que los hechos significativos de la historia son necesariamente siniestros y de que «la propia historia es una sucesión de causas en su mayoría insidiosas y resultados en su mayoría injustos». Es más que una teoría de conspiración, puesto que no se limita a considerar la posibilidad de motivos y actividades ocultos, sino que insiste en ellos. En su forma más extrema, la falacia representa una paranoia generalizada. Fischer identifica varios ejemplos de esta falacia, en particular las obras de Charles Beard. En cada caso, Fischer muestra que los historiadores proporcionaron descripciones detalladas de personajes históricos que habían participado en reuniones no registradas y que actuaban de forma poco moral, pero que estas descripciones estaban basadas en poca o ninguna evidencia. Señala que la falacia furtiva no implica necesariamente una falsificación deliberada de la historia; puede surgir de una creencia sincera (pero errónea) de que nada sucede por accidente o error. Richard Hofstadter analizó la falacia antes que Fischer, aunque no con ese nombre. Al revisar escritos de los historiadores de la Era Progresista, Hofstadter se dio cuenta de que tendían a asumir que la realidad siempre se ocultaba e ignoraba, y que se determinaba por sobornos, descuentos y acuerdos comerciales secretos. Una modificación de la falacia furtiva sostiene que el hecho de que el registro histórico no aporte pruebas para explicar un conjunto de acontecimientos en concreto es en sí mismo prueba de una causa furtiva. Jeffrey M. Bale critica la idea de la falacia furtiva aludiendo al riesgo de que los historiadores subestimen la influencia de sociedades secretas en el mundo de la política, partidos de vanguardia y servicios de inteligencia. (es)
- Помилка прихованих мотивів — це неформальна помилка акцентування уваги, в якій стверджується, що результати були спричинені прихованою неправомірною поведінкою чи неправомірними діяннями осіб, які приймають рішення. Історик визначив її як переконання, що значущі факти історії неодмінно є зловісними, і що «сама історія є розповіддю про причини, переважно підступні, і результати, в основному огидні». Це більше, ніж теорія змови, оскільки вона не просто розглядає можливість прихованих мотивів і вчинків, а наполягає на них. У своїй крайній формі помилка представляє загальну параною. Фішер визначає декілька прикладів помилки, зокрема роботи Чарлза-Остіна Бірда. У кожному випадку Фішер показує, що історики надали детальні зображення історичних постатей, які брали участь у неофіційних зустрічах і демонстрували низьку мораль, на основі малої кількості доказів або їх відсутності. Він зазначає, що помилка прихованих мотивів не обов'язково означає навмисну фальсифікацію історії; це може випливати із щирого (але хибного) переконання, що нічого не відбувається випадково чи помилково. обговорював цю помилку перед Фішером, хоча й не по імені. Розглядаючи історії з , Хофштадтер зауважив, що прогресивні історики схильні вважати, що реальність завжди приховувалась і ігнорувалась, визначаючись хабарами, знижками та таємними діловими угодами. Модифікація помилки прихованих мотивів стверджує, що коли історичні записи не містять доказів, що пояснюють певний набір подій, це саме по собі є доказом прихованої причини. Ідею прихованої помилки критикував Джеффрі М. Бейл, автор книги «Найтемніші сторони політики», який посилався на ризик недооцінки істориками впливу політичних таємних товариств, та спецслужб. (uk)
- 鬼祟謬誤（英語：furtive fallacy）為一種非形式謬誤，是斷定某些事情一定是某些心懷不軌的團體在背後操作導致。 有些鬼祟謬誤會宣稱一歷史事件缺乏詳細的證據，就是它背後有陰謀的證據。 (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)