| rdfs:comment
| - An epode is the third part of an ode that follows the strophe and the antistrophe and completes the movement. (en)
- Le mot a deux sens complètement différents en poésie ancienne :
* l'épode est la troisième partie d'une « triade », unité d'un chœur lyrique, après la strophe et l'antistrophe, par exemple dans les Odes triomphales de Pindare et dans les chœurs tragiques (qui sont des successions de ces « triades ») ;
* l'épode est d'autre part un distique formé d'un vers long (de six iambes, c'est-à-dire le trimètre iambique chez les Grecs, le sénaire iambique chez les Latins) suivi d'un vers bref (généralement de quatre iambes). C'est une forme inventée par Archiloque et utilisée chez les Latins par Horace. Son rythme plein de vivacité convient à une veine satirique.
* Portail de la poésie
* Portail du monde antique (fr)
- エポード（Epode）には、2つの意味がある。 1.
* エポードス（エポドス、ギリシャ語：ἐπῳδός, epoidós, epi-（追加の）+oidé（歌）） - 古代ギリシアの頌歌を構成する3つの部分の1つ。ストロペー、アンティストロペーに続く3つめの結びの歌。 2.
* エポード - アルキロコスが発明し、ホラティウスが『エポーディ』（Epodi）で使った詩形。イアンボス詩、古代叙情詩形。 本項では、その両方について詳述する。 (ja)
- Epoda (z gr. epōdós) – termin dotyczący starogreckiej poezji o trzech znaczeniach.
* Rodzaj strofy, dystych jambiczny albo jambiczno-daktyliczny, o drugim wersie krótszym.
* Nazwa utworu złożonego z takich dystychów.
* Ostatnia zwrotka występująca po strofie i antystrofie w starożytnej Grecji. Przykłady epody można znaleźć m.in. w wierszach Horacego. (pl)
- L'epòdo (dal greco ἐπῳδός, epoidós, composto di epi-, «in aggiunta», e un derivato di oidé, «canto»), nella metrica classica, è il secondo verso di una strofa distica più breve del primo (per esempio un dimetro giambico successivo a un trimetro giambico) e, per estensione, la poesia formata da strofe distiche. (it)
- In de antieke versleer is epode [Grieks ἐπῳδός (στίχος)] een technische term die in verschillende betekenissen wordt gebruikt: 1.
* de tweede versregel van een distichon (verspaar), als deze korter is dan de voorafgaande eerste versregel; 2.
* een gedicht dat geheel bestaat uit disticha, en waarvan de even versregels steeds korter zijn dan de oneven; dit verstype is reeds in gebruik sinds Archilochus (7e eeuw v.Chr.) en heeft zijn naam gegeven aan de "Epoden" van de Romeinse dichter Horatius, waarvan er vele de jambische trimeter afwisselen met de jambische dimeter... 3.
* in de strofische koorlyriek (vb. in de koorzangen van de Attische tragedie) het derde couplet van een triade die bestond uit strofe, antistrofe en epode (nl)
- 长短句交替（英文：Epode）是一首奥德诗中的第三部分。该格律形式由品达等一些诗人确立。在古希腊，随着合唱抒情诗的演变，新的诗歌形式应运而生，也就是长短句交替。 (zh)
- Epode (altgriechisch ἐπῳδός epōdós, deutsch ‚Nachgesang‘, ‚Schlussgesang‘) bezeichnete ursprünglich den letzten Teil in altgriechischen dreiteiligen Chorliedern und Hymnen, wobei die beiden ersten Teile, die Strophe und die Antistrophe, metrisch gleichartig sind, während die Epode meist eine abweichende metrische Form hat. Man spricht hier von periodischen Epoden. Beispiele sind etwa Pindars Epinikien. Im Barock wurde die Form von Weckherlin und Gryphius nachgebildet. (de)
- Epodo, na poesia, é a terceira parte de uma ode, que se segue à estrofe e à antístrofe, e completa o movimento. Em um determinado momento o coro, que previamente cantavam à direita do altar ou palco, e depois para a esquerda deles, combinou e cantou em uníssono, ou permitiu ao corifeu de cantar para todos, enquanto permanecia em pé no centro. Com o aparecimento de Estesícoro e a evolução da lírica coral, uma espécie aprendida e artificial de poesia começou a ser cultivada na Grécia, e uma nova forma, o epodo-canção, veio à existência. Ele consistia de um verso de trímetro iâmbico, seguido de um verso de dímetro iâmbico, e relata-se que, embora o epodo foi levado à sua máxima perfeição por Estesícoro, um poeta anterior, Arquíloco, foi realmente o inventor desta forma. (pt)
- Эпо́д (греч. ἐπῳδός — припев) — в античной поэзии заключительная строфа трёхчастной суперстрофы (строфа-антистрофа-эпод), предназначенной для хорового исполнения. По (силлабо-метрической) ритмике эпод не тождествен строфе (и копирующей её ритмику антистрофе). Традиционно считается, что в трагедии строфу и антистрофу хористы исполняли в движении, а эпод — стоя на одном месте. Строфа эпода может достигать больших размеров (больше строфы/антистрофы), а метрическая его трактовка более неоднозначна, чем строфы/антистрофы (поскольку сравнить эпод не с чем). (ru)
- Епо́д (грец. epodos, від epi — безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode — пісня) — приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом — ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. (uk)
|
| has abstract
| - An epode is the third part of an ode that follows the strophe and the antistrophe and completes the movement. (en)
- Epode (altgriechisch ἐπῳδός epōdós, deutsch ‚Nachgesang‘, ‚Schlussgesang‘) bezeichnete ursprünglich den letzten Teil in altgriechischen dreiteiligen Chorliedern und Hymnen, wobei die beiden ersten Teile, die Strophe und die Antistrophe, metrisch gleichartig sind, während die Epode meist eine abweichende metrische Form hat. Man spricht hier von periodischen Epoden. Beispiele sind etwa Pindars Epinikien. Im Barock wurde die Form von Weckherlin und Gryphius nachgebildet. Stichische Epode wird dagegen der zweite, kürzere Vers in einem Distichon genannt (nicht aber im elegischen Distichon) bzw. das Distichon selbst wird als distichische Epode bezeichnet. Häufig sind hier Hexameter oder jambische Trimeter gefolgt von jambischem Dimeter. Schließlich werden auch in diesen wechselnden Versmaßen verfasste Strophen und Gedichte als Epoden bezeichnet. Die Erfindung wird dem Dichter Archilochos zugeschrieben, nach dem die Archilochische Strophe benannt ist. Archilochos und Hipponax verwendeten die Form für Invektiven, weshalb die distichische Epode der zugeordnet wurde und später sowohl der hellenistische Dichter Kallimachos als auch der Römer Horaz ihre Epoden Iambi nannten. Bekannt sind heute vor allem die Epoden des Horaz, der die Form in die lateinische Dichtung einführte. Die Sammlung von 17 Gedichten erschien in den 30er Jahren des 1. Jahrhunderts v. Chr. und verwendet neben rein jambischen Formen (die ersten 10 Gedichte sind jambische Trimeter/Dimeter; Nr. 17 ist reiner Trimeter) auch andere Metren, zum Beispiel daktylischer Hexameter und Tetrameter (Nr. 12), jambische Maße und Hexameter (Nr. 13–16) sowie Jambus und Elegiambus (Nr. 11). In der modernen Lyrik wurde die Form von Rudolf Borchardt in seinem gegen die Nationalsozialisten gerichteten Gedicht Nomina Odiosa (1935) verwendet. (de)
- Le mot a deux sens complètement différents en poésie ancienne :
* l'épode est la troisième partie d'une « triade », unité d'un chœur lyrique, après la strophe et l'antistrophe, par exemple dans les Odes triomphales de Pindare et dans les chœurs tragiques (qui sont des successions de ces « triades ») ;
* l'épode est d'autre part un distique formé d'un vers long (de six iambes, c'est-à-dire le trimètre iambique chez les Grecs, le sénaire iambique chez les Latins) suivi d'un vers bref (généralement de quatre iambes). C'est une forme inventée par Archiloque et utilisée chez les Latins par Horace. Son rythme plein de vivacité convient à une veine satirique.
* Portail de la poésie
* Portail du monde antique (fr)
- エポード（Epode）には、2つの意味がある。 1.
* エポードス（エポドス、ギリシャ語：ἐπῳδός, epoidós, epi-（追加の）+oidé（歌）） - 古代ギリシアの頌歌を構成する3つの部分の1つ。ストロペー、アンティストロペーに続く3つめの結びの歌。 2.
* エポード - アルキロコスが発明し、ホラティウスが『エポーディ』（Epodi）で使った詩形。イアンボス詩、古代叙情詩形。 本項では、その両方について詳述する。 (ja)
- Epoda (z gr. epōdós) – termin dotyczący starogreckiej poezji o trzech znaczeniach.
* Rodzaj strofy, dystych jambiczny albo jambiczno-daktyliczny, o drugim wersie krótszym.
* Nazwa utworu złożonego z takich dystychów.
* Ostatnia zwrotka występująca po strofie i antystrofie w starożytnej Grecji. Przykłady epody można znaleźć m.in. w wierszach Horacego. (pl)
- L'epòdo (dal greco ἐπῳδός, epoidós, composto di epi-, «in aggiunta», e un derivato di oidé, «canto»), nella metrica classica, è il secondo verso di una strofa distica più breve del primo (per esempio un dimetro giambico successivo a un trimetro giambico) e, per estensione, la poesia formata da strofe distiche. (it)
- Epodo, na poesia, é a terceira parte de uma ode, que se segue à estrofe e à antístrofe, e completa o movimento. Em um determinado momento o coro, que previamente cantavam à direita do altar ou palco, e depois para a esquerda deles, combinou e cantou em uníssono, ou permitiu ao corifeu de cantar para todos, enquanto permanecia em pé no centro. Com o aparecimento de Estesícoro e a evolução da lírica coral, uma espécie aprendida e artificial de poesia começou a ser cultivada na Grécia, e uma nova forma, o epodo-canção, veio à existência. Ele consistia de um verso de trímetro iâmbico, seguido de um verso de dímetro iâmbico, e relata-se que, embora o epodo foi levado à sua máxima perfeição por Estesícoro, um poeta anterior, Arquíloco, foi realmente o inventor desta forma. O epodo logo tomou um lugar cativo na poesia coral, que foi perdido quando esse ramo da literatura diminuiu. Mas expandiu-se além da ode, e nos dramaturgos primitivos, encontramos numerosos exemplos de monólogos e diálogos enquadrados no sistema epódico. Na poesia latina do epodo foi cultivado, no arcaísmo consciente, tanto como uma parte do hino e como um ramo independente da poesia. Da classe anterior, os epitalâmios de Catulo, fundados sob uma imitação de Píndaro, apresentam exemplos de estrofe, antístrofe e epodo, e foi observado que o celebrado poema de Horácio, começando "Quem aut virum heroa lyra vel acri", possui este caráter triplo. (pt)
- In de antieke versleer is epode [Grieks ἐπῳδός (στίχος)] een technische term die in verschillende betekenissen wordt gebruikt: 1.
* de tweede versregel van een distichon (verspaar), als deze korter is dan de voorafgaande eerste versregel; 2.
* een gedicht dat geheel bestaat uit disticha, en waarvan de even versregels steeds korter zijn dan de oneven; dit verstype is reeds in gebruik sinds Archilochus (7e eeuw v.Chr.) en heeft zijn naam gegeven aan de "Epoden" van de Romeinse dichter Horatius, waarvan er vele de jambische trimeter afwisselen met de jambische dimeter... 3.
* in de strofische koorlyriek (vb. in de koorzangen van de Attische tragedie) het derde couplet van een triade die bestond uit strofe, antistrofe en epode (nl)
- 长短句交替（英文：Epode）是一首奥德诗中的第三部分。该格律形式由品达等一些诗人确立。在古希腊，随着合唱抒情诗的演变，新的诗歌形式应运而生，也就是长短句交替。 (zh)
- Эпо́д (греч. ἐπῳδός — припев) — в античной поэзии заключительная строфа трёхчастной суперстрофы (строфа-антистрофа-эпод), предназначенной для хорового исполнения. По (силлабо-метрической) ритмике эпод не тождествен строфе (и копирующей её ритмику антистрофе). Традиционно считается, что в трагедии строфу и антистрофу хористы исполняли в движении, а эпод — стоя на одном месте. Строфа эпода может достигать больших размеров (больше строфы/антистрофы), а метрическая его трактовка более неоднозначна, чем строфы/антистрофы (поскольку сравнить эпод не с чем). Изобретателем хоровой суперстрофы историки с древнейших времён полагают Стесихора. Аналогичные структуры наблюдаются у Еврипида, Софокла и многих других поэтов, как писавших для театра, так и вне его (например, почти во всех эпиникиях Пиндара). В подражание античной структуре французский писатель XVIII в. Дени Дидро написал дифирамб «Элевероманы, или Одержимые свободой», в котором периодически чередуются строфа — антистрофа — эпод. В русской поэзии изысканное подражание хоровой суперстрофе встречается у Г. Р. Державина в стихотворениях «Гимн лиро-эпический на прогнание французов из отечества» и «Осень во время осады Очакова», встречается она и у поэта-символиста Сергея Соловьева. Из современных поэтов структуру «строфа-антистрофа-эпод» спорадически использовали Сергей Завьялов и Олег Юрьев. (ru)
- Епо́д (грец. epodos, від epi — безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode — пісня) — приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом — ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Еподом також називалася також частина хорової партії, розташованої за строфою та антистрофою, наділеної власним ритмом, відмінним від ритму попередніх строф. Епод запроваджений в давньогрецьку поезію Стесіхором (кінець 7 — початок 6 ст. до н. е.), поширився в урочистій хоровій ліриці, у доробку Піндара, Вакхіліда, Юліана Єгиптянина та інших. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)