| has abstract
| - يصف نموذج بابكوك آلية يمكن أن تفسر الأنماط المغناطيسية والبقع الشمسية الملاحظة على الشمس. (ar)
- The Babcock Model describes a mechanism which can explain magnetic and sunspot patterns observed on the Sun. (en)
- El modelo de Babcock describe un mecanismo que puede explicar los patrones magnéticos y las manchas solares observadas en el Sol. (es)
- Le modèle de Babcock-Leighton, du nom de l'astronome américain Horace W. Babcock et du physicien américain Robert B. Leighton, est un modèle de dynamo solaire. Il décrit un processus physique permettant de générer le champ magnétique du Soleil, d'expliquer l'apparition de taches solaires et l'inversion périodique des pôles magnétiques. (fr)
- O Modelo de Babcock descreve um mecanismo que pode explicar os padrões magnéticos e de manchas observadas no Sol. (pt)
- Модель Бебкока — феноменологічна фізична модель, якісно описує спостережувану картину циклічної еволюції магнітних полів і сонячних плям на поверхні Сонця. Вона була запропонована в 1961 році американським астрономом Горесом Бебкоком і полягає в наступному.
* На початку 22-річного циклу магнітне поле Сонця має вигляд диполя, вісь якого орієнтована уздовж осі обертання Сонця.
* Силові лінії поля нерухомі відносно сонячної плазми з високою провідністю («вморожені» в неї).
* Обертання Сонця : так, швидкість на екваторі на 20 % більше, ніж на полюсах (один синодичний оборот на екваторі відбувається приблизно за 27 днів). Ця особливість обертання Сонця і «вмороженність» ліній поля призводять до того, що в міру обертання лінії поля, спочатку спрямовані уздовж меридіанів, закручуються в широтному напрямку.
* При цьому поле збільшує свою напруженість, і піднімає трубки магнітного поля до сонячної поверхні. При піднятті цих трубок над поверхнею фотосфери в ній формуються біполярні області.
* Через придушення конвекції в області спливлих сильних магнітних полів температура і яскравість цих областей зменшується. Таким чином, формуються сонячні плями, які виглядають темними на більш яскравій поверхні фотосфери.
* Головна (розташована на захід) пляма біполярної області має ту ж полярність, що і загальне дипольне магнітне поле в даній півкулі, хвостове (розташована на схід) пляма — протилежну полярність.
* Головні плями біполярних областей переважно зсуваються до екватора, магнітні поля цих плям в різних півкулях протилежні і анігілюють поблизу екватора.
* Хвостові плями рухаються до полюсів відповідних півкуль. Так як їх полярність протилежна полярності поля поблизу полюса, при цьому загальний дипольний момент Сонця зменшується.
* Процес формування і руху сонячних плям триває до тих пір, поки полярність сонячного диполя не зміниться на протилежну. Цикл цієї зміни триває близько 11 років. Ще через 11 років, наприкінці 22-річного циклу, дипольне поле повертається до свого початкового стану.
* Магнітні поля плям поблизу екватора час від часу слабшають, відбувається приплив корональної плазми, який збільшує внутрішній тиск і формує «магнітний міхур», який може вибухнути і викликати корональні викиди маси з утворенням , лінії магнітного поля в якій відкриті в простір. Такі викиди є джерелом високошвидкісного сонячного вітру.
* Перез'єднання магнітних полів ведуть до перетворення їх енергії в теплову енергію плазми і викликають випромінювання в далекій ультрафіолетовій і рентгенівській областях. Пізніше модель Бебкока розвинув американський астрофізик Роберт Лейтон (Robert B. Leighton) — запропоновану ним модель часто називають «моделлю Бебкока-Лейтона». На відміну від Бебкока, який задовольнився чисто побудовою якісною моделлю, Лейтон створив напівкількісну модель циклу сонячної активності, спираючись на дані фактичних спостережень Сонця, але використовуючи також і рішення рівнянь магнітної гідродинаміки. На відміну від моделі Бебкока, модель Лейтона враховує зв'язок між активними процесами на різних широтах Сонця, магнітне поле в ній ніколи не є чисто полоїдальним (тобто спрямованим в меридіональному напрямку), а зона плямоутворення не тільки зміщається до екватора, але і розширюється з ходом 11-річного циклу. Нарешті, в моделі Лейтона не потрібно вводити поняття магнітних силових трубок. (uk)
- Модель Бэбкока — феноменологическая физическая модель, качественно описывающая наблюдаемую картину циклической эволюции магнитных полей и солнечных пятен на поверхности Солнца. Она была предложена в 1961 году американским астрономом Х. У. Бэбкоком и состоит в следующем.
* В начале 22-летнего цикла магнитное поле Солнца поле имеет вид диполя, ось которого ориентирована вдоль оси вращения Солнца.
* Силовые линии поля неподвижны относительно обладающей высокой проводимостью солнечной плазмы («вморожены» в неё).
* Вращение Солнца дифференциально: так, скорость на экваторе на 20 % больше, чем на полюсах (один синодический оборот на экваторе происходит примерно за 27 дней). Эта особенность вращения Солнца и «вмороженность» линий поля приводят к тому, что по мере вращения линии поля, изначально направленные вдоль меридианов, закручиваются в широтном направлении.
* При этом поле увеличивает свою напряжённость, и поднимает трубки магнитного поля к солнечной поверхности. При поднятии этих трубок над поверхностью фотосферы в ней формируются биполярные области.
* Из-за подавления конвекции в области всплывших сильных магнитных полей температура и яркость этих областей уменьшается. Таким образом, формируются солнечные пятна, которые выглядят тёмными на более яркой поверхности фотосферы.
* Головное (расположенное западнее) пятно биполярной области имеет ту же полярность, что и общее дипольное магнитное поле в данном полушарии, хвостовое (расположенное восточнее) пятно — противоположную полярность.
* Головные пятна биполярных областей преимущественно сдвигаются к экватору, магнитные поля этих пятен в разных полушариях противоположны и аннигилируют вблизи экватора.
* Хвостовые пятна движутся к полюсам соответствующих полушарий. Так как их полярность противоположна полярности поля вблизи полюса, при этом общий дипольный момент Солнца уменьшается.
* Процесс формирования и движения солнечных пятен продолжается до тех пор, пока полярность солнечного диполя не изменится на противоположную. Цикл этого изменения занимает около 11 лет. Ещё через 11 лет, в конце 22-летнего цикла, дипольное поле возвращается к своему исходному состоянию.
* Магнитные поля пятен вблизи экватора время от времени ослабевают, происходит приток корональной плазмы, который увеличивает внутреннее давление и формирует «магнитный пузырь», который может взорваться и вызывать корональные выбросы массы с образованием корональной дыры, линии магнитного поля в которой открыты в пространство. Такие выбросы являются источником высокоскоростного солнечного ветра.
* Пересоединения магнитных полей ведут к преобразованию их энергии в тепловую энергию плазмы и вызывают излучения в дальней ультрафиолетовой и рентгеновской области. Позднее модель Бэбкока развил американский астрофизик (англ. Robert B. Leighton) — предложенную им модель часто называют «моделью Бэбкока-Лейтона». В отличие от Бэбкока, удовлетворившегося построением чисто качественной модели, Лейтон создал полуколичественную модель цикла солнечной активности, опираясь на данные фактических наблюдений Солнца, но используя также и решение уравнений магнитной гидродинамики. В отличие от модели Бэбкока, модель Лейтона учитывает связь между активными процессами на различных широтах Солнца, магнитное поле в ней никогда не является чисто полоидальным (то есть направленным в меридиональном направлении), а зона пятнообразования не только смещается к экватору, но и расширяется с ходом 11-летнего цикла. Наконец, в модели Лейтона не требуется введение магнитных силовых трубок. (ru)
- 巴布科模型（英語：Babcock Model）是用來解釋觀測到的太陽磁場和黑子形成機制的模型。 近代對黑子的瞭解始自喬治·海爾，將磁場和黑子連結在一起。海爾建議黑子的週期是22年，包括了兩次太陽磁偶極的磁極反轉。 霍勒斯·W·巴布科克在1961年為太陽表層的動力學提出了定性的模型：
* 22年的週期活動開始於一個沿著自轉軸排列的源遠流長的磁偶極場分量，磁場線傾向於依附著高度導電的太陽電漿。
* 太陽表面的電漿在不同的緯度有著不同的自轉速率，在赤道的自轉速率比極區快了約20%（27天自轉一圈）。結果，磁場線每27天就重疊包覆20%的太陽
* 經過多次的自轉，磁場線變得高度的扭轉和疊覆，增加了它們的強度和產生浮力向太陽的表面推擠，在磁場線的糾纏下形成出現兩個斑點的磁雙極區域。
* 在太陽表面的黑子肇因於強烈的磁場浮升至表面，將發出光線的電漿體排開而出現變暗的斑點區域。
* 磁雙極的前導斑點有著與太陽半球相同的磁性，尾隨斑點的磁性則相異。雙極區域的前導斑點傾向於向著赤道接近，極性相異的尾隨斑點則傾向於太陽半球的極軸移動，以使太陽偶極距的總數減少。黑點的形成和遷徙過程繼續到太陽偶極場的反轉（大約11年之後）。
* 太陽偶極場，繼續相似的程序，在22年週期結束時再度反轉。
* 黑子的磁場有時在赤道區域會減弱，允許電漿彙集流入日冕使得內部的壓力增加並且形成磁泡，這些磁泡可能破裂並且導致日冕中的物質被拋出，留下一個磁場開放的冕洞。這樣的日冕物質拋射是高速太陽風的來源。
* 波動在被限制的區域內將磁場的能量轉換並加熱電漿，導致放射出強烈的紫外線和X射線等電磁輻射。 (zh)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
