Apicophilicity is the phenomenon in which electronegative substituents of trigonal bipyramidal pentacoordinate compounds prefer to occupy apical (axial) positions (Lap). The term "apicophilicity" was first proposed by Earl L. Muetterties in 1963 for the structural analysis of pentacoordinate phosphorus fluorides by 19F NMR. Since the apical bonding of a pentacoordinate typical (group 1, 2, 13-18) element compound consists of a 3-center-4-electron bond, in which the electron density is localized on two apical substituents, an arrangement in which electronegative substituents occupy apical positions is more stable.
| Attributes | Values |
|---|
| rdf:type
| |
| rdfs:label
| - Apicophilicity (en)
- Apicophilicité (fr)
- Апікофільність (uk)
|
| rdfs:comment
| - Apicophilicity is the phenomenon in which electronegative substituents of trigonal bipyramidal pentacoordinate compounds prefer to occupy apical (axial) positions (Lap). The term "apicophilicity" was first proposed by Earl L. Muetterties in 1963 for the structural analysis of pentacoordinate phosphorus fluorides by 19F NMR. Since the apical bonding of a pentacoordinate typical (group 1, 2, 13-18) element compound consists of a 3-center-4-electron bond, in which the electron density is localized on two apical substituents, an arrangement in which electronegative substituents occupy apical positions is more stable. (en)
- L'apicophilicité est un phénomène dans lequel des substituants électronegatifs d'un composé pentacoordoné à géométrie moléculaire bipyramidale trigonale préfèrent occuper les positions apiques (Lap). Le terme « apicophilicité » fut proposé pour la première fois par Earl L. Muetterties en 1963 lors de l'analyse structurelle de fluorures de phosphore pentacoordonnés par RMN du fluor 19. Comme la liaison apique d'une élément pentacoordonné typique (groupes 1, 2, 13-18) consiste en une liaison à trois centres et quatre électrons (3c-4e), dans laquelle la densité électronique est localisée sur les deux substituants apiques, un arrangement ou les deux substituants les moins électronégatifs occupent les positions apiques est plus stable. (fr)
- Апікофільність (рос. апикофильность, англ. apicophilicity) — термін стосується атома чи групи в тригонально-біпірамідальних структурах з п'ятикоординованим центральним атомом, зміна положення яких з екваторіального на аксіальне (апікальне) приводить до стабілізації молекули. Вимірюється різницею енергій таких стереоізомерів.
* PClF4
* PCl2F3
* PCl3F2
* PCl4F (uk)
|
| foaf:depiction
| |
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| sameAs
| |
| thumbnail
| |
| has abstract
| - Apicophilicity is the phenomenon in which electronegative substituents of trigonal bipyramidal pentacoordinate compounds prefer to occupy apical (axial) positions (Lap). The term "apicophilicity" was first proposed by Earl L. Muetterties in 1963 for the structural analysis of pentacoordinate phosphorus fluorides by 19F NMR. Since the apical bonding of a pentacoordinate typical (group 1, 2, 13-18) element compound consists of a 3-center-4-electron bond, in which the electron density is localized on two apical substituents, an arrangement in which electronegative substituents occupy apical positions is more stable. The apicophilicity of a substituent is defined as the difference in energy between two isomeric structures in which the substituent occupies an apical position and an equatorial position (Leq). Experimentally, instead of direct measurement of the energy difference, which is usually difficult to measure, the relative energy barriers for pseudorotation of isomers are used for determination of the apicophilicity scale. Some experimental and theoretical studies have been made to measure relative apicophilicities for various substituents. The apicophilicity of a substituent mainly depends on its electronegativity, but some other factors can also have an effect. A bulky substituent prefers equatorial positions, which are more distant from other substituents. A substituent with π-bonding ability also prefers equatorial positions. The use of multidentate ligands can also control the arrangement of substituents. For example, a bidentate ligand with a five-membered ring structure greatly stabilizes the arrangement in which their two coordination sites occupy equatorial and an apical position.
* PClF4
* PCl2F3
* PCl3F2
* PCl4F (en)
- L'apicophilicité est un phénomène dans lequel des substituants électronegatifs d'un composé pentacoordoné à géométrie moléculaire bipyramidale trigonale préfèrent occuper les positions apiques (Lap). Le terme « apicophilicité » fut proposé pour la première fois par Earl L. Muetterties en 1963 lors de l'analyse structurelle de fluorures de phosphore pentacoordonnés par RMN du fluor 19. Comme la liaison apique d'une élément pentacoordonné typique (groupes 1, 2, 13-18) consiste en une liaison à trois centres et quatre électrons (3c-4e), dans laquelle la densité électronique est localisée sur les deux substituants apiques, un arrangement ou les deux substituants les moins électronégatifs occupent les positions apiques est plus stable. L'apicophilicité d'un substituant est définie par la différence d'énergie entre les deux structure isomères dans lesquelles les substituants occupent les positions apiques et équatoriales (Leq). Expérimentalement, au lieu de mesurer directement la différence d'énergie qui en est en général difficile à mesurer, la barrière énergétique relative de la pseudorotation des isomères est utilisé pour définir une échelle d'apicophilicité. Des études expérimentales et théoriques ont été menées pour mesurer l'apicophilicité relative des divers substituants. L'apicophilicité des substituants dépend principalement de leur électronégativité, mais d'autres facteurs peuvent aussi entrer en compte. Un substituant encombré préférera les positions équatoriales qui sont plus distantes des autres substituants. Un substituant avec une capacité de liaison π préférera également les positions équatoriales. L'utilisation de ligands polydentés permet aussi de contrôler l'arrangement des substituants. Par exemple, un ligand bidenté avec un cycle à cinq stabilise grandement l'arrangement dans lequel les deux sites coordonnés occupent une position apique et une position équatoriale.
* PClF4
* PCl2F3
* PCl3F2
* PCl4F (fr)
- Апікофільність (рос. апикофильность, англ. apicophilicity) — термін стосується атома чи групи в тригонально-біпірамідальних структурах з п'ятикоординованим центральним атомом, зміна положення яких з екваторіального на аксіальне (апікальне) приводить до стабілізації молекули. Вимірюється різницею енергій таких стереоізомерів. Апікофільність замісника головним чином залежить від його електронегативності, але деякі інші фактори також можуть мати вплив. Громіздкий замісник воліє екваторіальної позиції, які віддаленіші від інших замісників. Замісник з π-зв'язуючою здатністю також віддає перевагу екваторіальним положенням. Застосування багатодентатних лігандів також може контролювати розташування замісників. Наприклад, бідентатний ліганд із п’ятичленною кільцевою структурою значно стабілізує розташування, в якому їх два координаційні місця займають екваторіальне та верхівкове положення.
* PClF4
* PCl2F3
* PCl3F2
* PCl4F (uk)
|
| gold:hypernym
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
| is known for
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
