| rdfs:comment
| - Kultura ananińska – kultura epoki brązu i wczesnej epoki żelaza, rozwijająca się od IX do II wieku p.n.e. w dorzeczu środkowej Wołgi, Kamy, Wiatki i Białej. Osiedla tej kultury sytuowane były najczęściej na nadrzecznych cyplach. Gospodarka opierała się na hodowli głównie koni, a w dalszej kolejności bydła i świń uzupełnianą rolnictwem, którego znaczenie wzrastało wraz z biegiem lat. Silnie rozwinięta była metalurgia brązu i żelaza, wytwarzane były głównie elementy uzbrojenia (groty oszczepów, grociki do strzał łuków, sztylety, czekany) zdobione symboliką zoomorficzną. Cmentarzyska charakteryzowały się dużym rozmiarem, często więcej niż 1000 grobów oraz pochówkami szkieletowymi. (pl)
- The Ananyino culture is an archeological culture of the late 8th to 3rd centuries BCE in present-day Tatarstan, Russian Federation. The name comes from the burials first discovered near the village Ananyino (Ананьино) in the vicinity of Elabuga, excavated by P.V.Alabin and I.V.Shishkin in 1858. In the Volga and Lower Kama areas the traces of the Ananyino Culture fade in the 6th century BCE, in other areas in the 3rd to 2nd centuries BCE. (en)
- Die Ananino-Kultur (ca. 800–300 v. Chr.) ist eine archäologische Kultur der Eisenzeit im Bereich der mittleren Wolga (vom Fluss Wetluga bis zur Stadt Uljanowsk) und im Becken des Kama-Flusses. Überreste konnten sogar bei Birsk und noch weiter nördlich bei Petschora entdeckt werden. In der Wolga-Region und dem unteren Kama-Gebiet reichen die Spuren der Ananino-Kultur bis in das 6., in anderen Gebieten bis ins 3.–2. Jahrhundert v. Chr. (de)
- アナニノ文化（アナニノぶんか；ロシア語:Ананьинская культураアナーニイスカヤ・クリトゥーラ）とは紀元前8世紀から紀元前3世紀にかけて現ロシア連邦・ボルガ川中流域およびカマ川流域に存在した考古学的文化である。アナニノ（Ананьиноアナーニイナ）は最初に墓地遺跡が発掘された現タタールスタン共和国の村名である。 ボルガ川流域とカマ川下流域ではアナニノ文化は紀元前6世紀に消えたが、その他では紀元前3-2世紀頃まで続いた。 遺構としては集落、砦、墓地があり、集落には木造家屋の跡が見つかっている。生業は牧畜、農耕、および狩猟、漁労であった。鏃などの・石器、土器、青銅器・鉄器が知られる。 墓地にはユーラシアに広く見られるクルガン（墳丘）はなく、1000基を越える大規模な集団墓地も見られる。特徴的な遺構として、初期には墓の脇に、後には墓の上に石柱が立てられ、武器などの絵が刻まれた。多くは一体ずつ、竪穴に埋葬された後その上に木郭が作られた。副葬品としては土器、武器・工具（男性）、身装品（女性）などのほか、家畜の肉（男性は馬肉、女性は牛肉）が埋められた例がある。 (ja)
- De Ananinocultuur is een ijzertijdcultuur van de late 8e tot 3e eeuw v.Chr. met haar zwaartepunt in het Kamabekken van Rusland. De naam komt van de in 1858 ontdekte graven in de buurt van het dorp Ananino (Ананьино) nabij Jelaboega, Tatarije. De cultuur bevindt zich ten oosten van de Midden-Wolga (van de rivier tot de stad Oeljanovsk) in het stroomgebied van de Kama. In het zuidoosten strekt de cultuur langs de benedenloop van de rivier Belaja, vanaf de monding tot aan de stad Birsk. In het noorden strekt haar invloed zich uit tot de Petsjora en de Subarctische Oeral. (nl)
- Ана́ньинская культу́ра — археологическая культура конца IX—III вв. до н. э., распространена на территории Среднего Поволжья (от реки Ветлуги до Ульяновска) и в бассейне реки Камы. На юго-восточной периферии памятники культуры располагаются по берегам нижнего течения реки Белой, от её устья до города Бирска (городища Новокабановское, Какрыкуль, Петер-Тау, Аначевское, Тра-Тау, Трикольское, Новобиктовское, поселение Бирское, могильник Таш-Елга). В Волго-Камье и более северных районах памятники культуры располагаются вплоть до Печорского Приполярья. (ru)
- Ananjinokulturen var en arkeologisk kultur i mellersta/norra Ryssland, kring floderna Volga och Kama, under tidig järnålder, cirka 800-200 f.Kr. Folket var troligen finsk-ugriskt. Namnet kommer av en by, Ananjino (ryska Ананьино) nära staden Jelabuga i nuvarande Tatarstan där ett gravfält, upptäcktes och utgrävdes av P.V.Alabin och I.V.Shishkin 1858. Kulturen fanns från slutet av 700-talet till andra århundradet f.Kr. i nuvarande Tatarstan, Ryska federationen. (sv)
- Ана́ньїнська культу́ра — археологічна культура залізної доби, поширена в VIII—III століттях до н. е. в басейні річок Кама, В'ятка, , Вим та Печора. Названа на честь села Ананьїно (під містом Єлабуга), біля якого в 1858 році розкопав могильник цієї культури. Ананьїнський час — початок розладу первісних відносин, існування військової демократії. Антропологічний тип ананьїнців — європеоїди з домішками монголоїдної раси. Це древні фіно-пермські племена, предки удмуртів, комі-перм'яків та комі-зирян. (uk)
|
| has abstract
| - Die Ananino-Kultur (ca. 800–300 v. Chr.) ist eine archäologische Kultur der Eisenzeit im Bereich der mittleren Wolga (vom Fluss Wetluga bis zur Stadt Uljanowsk) und im Becken des Kama-Flusses. Überreste konnten sogar bei Birsk und noch weiter nördlich bei Petschora entdeckt werden. In der Wolga-Region und dem unteren Kama-Gebiet reichen die Spuren der Ananino-Kultur bis in das 6., in anderen Gebieten bis ins 3.–2. Jahrhundert v. Chr. Ihren Namen hat diese Kultur von dem kleinen Dorf Ananino in der Nähe von Jelabuga, bei dem die ersten Gräber dieser Kultur 1858 von P. V. Alabin und I. V. Shishkin entdeckt worden sind. (de)
- The Ananyino culture is an archeological culture of the late 8th to 3rd centuries BCE in present-day Tatarstan, Russian Federation. The name comes from the burials first discovered near the village Ananyino (Ананьино) in the vicinity of Elabuga, excavated by P.V.Alabin and I.V.Shishkin in 1858. It is located in the territory of the Middle Volga (from the Vetluga River to the town of Ulyanovsk) and the Kama River basin. In the southeast the culture stretches along the lower course of the Belaya River, from its mouth up to the town of Birsk (fortresses Novokabanov, Kakrykul, Peter-Tau, Anachev, Tra-Tau, Trikol, Novobiktov, Birsk settlement, Tash-Elga burials). In the Volga-Kama area and more northerly the culture extends to the Pechora River and Subarctic Ural. In the Volga and Lower Kama areas the traces of the Ananyino Culture fade in the 6th century BCE, in other areas in the 3rd to 2nd centuries BCE. (en)
- De Ananinocultuur is een ijzertijdcultuur van de late 8e tot 3e eeuw v.Chr. met haar zwaartepunt in het Kamabekken van Rusland. De naam komt van de in 1858 ontdekte graven in de buurt van het dorp Ananino (Ананьино) nabij Jelaboega, Tatarije. De cultuur bevindt zich ten oosten van de Midden-Wolga (van de rivier tot de stad Oeljanovsk) in het stroomgebied van de Kama. In het zuidoosten strekt de cultuur langs de benedenloop van de rivier Belaja, vanaf de monding tot aan de stad Birsk. In het noorden strekt haar invloed zich uit tot de Petsjora en de Subarctische Oeral. In het Wolga-Kama gebied vervagen de sporen van de Ananinocultuur in de 6e eeuw v.Chr., elders in de 3e tot 2e eeuw v.Chr. (nl)
- アナニノ文化（アナニノぶんか；ロシア語:Ананьинская культураアナーニイスカヤ・クリトゥーラ）とは紀元前8世紀から紀元前3世紀にかけて現ロシア連邦・ボルガ川中流域およびカマ川流域に存在した考古学的文化である。アナニノ（Ананьиноアナーニイナ）は最初に墓地遺跡が発掘された現タタールスタン共和国の村名である。 ボルガ川流域とカマ川下流域ではアナニノ文化は紀元前6世紀に消えたが、その他では紀元前3-2世紀頃まで続いた。 遺構としては集落、砦、墓地があり、集落には木造家屋の跡が見つかっている。生業は牧畜、農耕、および狩猟、漁労であった。鏃などの・石器、土器、青銅器・鉄器が知られる。 墓地にはユーラシアに広く見られるクルガン（墳丘）はなく、1000基を越える大規模な集団墓地も見られる。特徴的な遺構として、初期には墓の脇に、後には墓の上に石柱が立てられ、武器などの絵が刻まれた。多くは一体ずつ、竪穴に埋葬された後その上に木郭が作られた。副葬品としては土器、武器・工具（男性）、身装品（女性）などのほか、家畜の肉（男性は馬肉、女性は牛肉）が埋められた例がある。 アナニノ文化はカフカス方面の影響が特に強く、その他スキタイやユーラシア東方の遊牧文化から影響を受けている。この地域はフィン・ウゴル語派の故地ともいわれる地域であり（現在もウドムルト語、マリ語、コミ語などが用いられる）、この言語集団とつながりがあると考えられる。 (ja)
- Kultura ananińska – kultura epoki brązu i wczesnej epoki żelaza, rozwijająca się od IX do II wieku p.n.e. w dorzeczu środkowej Wołgi, Kamy, Wiatki i Białej. Osiedla tej kultury sytuowane były najczęściej na nadrzecznych cyplach. Gospodarka opierała się na hodowli głównie koni, a w dalszej kolejności bydła i świń uzupełnianą rolnictwem, którego znaczenie wzrastało wraz z biegiem lat. Silnie rozwinięta była metalurgia brązu i żelaza, wytwarzane były głównie elementy uzbrojenia (groty oszczepów, grociki do strzał łuków, sztylety, czekany) zdobione symboliką zoomorficzną. Cmentarzyska charakteryzowały się dużym rozmiarem, często więcej niż 1000 grobów oraz pochówkami szkieletowymi. (pl)
- Ananjinokulturen var en arkeologisk kultur i mellersta/norra Ryssland, kring floderna Volga och Kama, under tidig järnålder, cirka 800-200 f.Kr. Folket var troligen finsk-ugriskt. Namnet kommer av en by, Ananjino (ryska Ананьино) nära staden Jelabuga i nuvarande Tatarstan där ett gravfält, upptäcktes och utgrävdes av P.V.Alabin och I.V.Shishkin 1858. Kulturen fanns från slutet av 700-talet till andra århundradet f.Kr. i nuvarande Tatarstan, Ryska federationen. Ananjinokulturen datering är osäker och dateringar som700/600–200 f.Kr. förekommer, men dateringsfrågan är komplicerad och flera forskare har ansett att dateringen flyttas bakåt i tiden. Vissa kulturgrupper i på stäpperna i södra Ryssland har flyttats bakåt i tiden på senare tid. Ananjinokulturens datering hänger samman med importföremål från dessa kulturer. I Volgaområdet och vid nedre Kama området försvinner kulturen tidigt under 600-talet f.Kr. medan den lever kvar till andra århundradet i andra områden. Utbredningsområdet för kulturen är kring mellersta Volga från bifloden Vetluga till staden Uljanovsk och Kamas flodområde. I sydost sträcker sig kulturen längs den nedre delen av floden Kama, från mynningen upp till staden Basjkir. Inom Volga-Kama-området och längre norrut sträcker sig kulturen till Petjora-floden och det subarktiska Uralbergen. (sv)
- Ана́ньинская культу́ра — археологическая культура конца IX—III вв. до н. э., распространена на территории Среднего Поволжья (от реки Ветлуги до Ульяновска) и в бассейне реки Камы. На юго-восточной периферии памятники культуры располагаются по берегам нижнего течения реки Белой, от её устья до города Бирска (городища Новокабановское, Какрыкуль, Петер-Тау, Аначевское, Тра-Тау, Трикольское, Новобиктовское, поселение Бирское, могильник Таш-Елга). В Волго-Камье и более северных районах памятники культуры располагаются вплоть до Печорского Приполярья. Название дано по первому открытому могильнику у села близ Елабуги (Татарстан), раскопанному П. В. Алабиным и И. В. Шишкиным в 1858 году. В Поволжье и Нижнем Прикамье следы ананьинской культуры теряются в VI в. до н. э., в остальных районах — в III—II вв. до н. э. Известны неукреплённые поселения, городища и могильники. На поселениях и городищах найдены остатки наземных бревенчатых жилищ (площадь 10×5 м; 12х4 м). Кроме того, на поселении обнаружены разделённые на секции длинные дома с расположенными по их продольной оси очагами. Материальная культура Болгарского IX селища и синхронного могильника Протасы, находящихся близ деревни Болгары в окрестностях Перми, датируется III—II веками до н. э. и относится к переходному периоду от ананьинской к в Пермском Прикамье. (ru)
- Ана́ньїнська культу́ра — археологічна культура залізної доби, поширена в VIII—III століттях до н. е. в басейні річок Кама, В'ятка, , Вим та Печора. Названа на честь села Ананьїно (під містом Єлабуга), біля якого в 1858 році розкопав могильник цієї культури. На території Прикам'я відомі численні поселення та могильники ананьїнської культури. Досліджені такі могильники: (218 поховань), (4 поховання) та . Всі некрополі безкурганні. Судячи з ананьїнських могильників, над могилами встановлювались кам'яні стели із зображеннями померлих воїнів. Поховання переважно індивідуальні, але відомі і колективні. Померлі вкладені витягнутими на спині, ногами до річки. Поховання чоловіків більш багачі за жіночі. В чоловічих могилах знайдені наконечники списів та стріл, бойові сокири, кельти, паски з мідними накладками та привісками, шийні гривні та браслети. В жіночих могилах були знайдені мідні бляшки, гривні, браслети, персні, іноді намиста, шила, голки. В могили ставили глиняний посуд з їжею на дорогу до загробного світу, жінкам намагались покласти яловичину, чоловікам — конину. На зібрано більше 150 виробів, які зроблені за 3 технологічними традиціями: з чистої міді, сурм'яно-миш'яковистих сплавів та олов'яних бронз. На металообробку культури суттєво впливала технологічні школи Північного Кавказу, Скіфії, а з VI—V століття до н. е. — Казахстану та Середньої Азії. На межі V—IV століть до н. е. у ананьїнців залізо витіснило бронзу із сфери виготовлення знарядь праці та зброї. Серед поселень культури відомі городища, укріплені валами та ровами . Городища виникли в VI столітті до н. е. спочатку в низов'ях річки Кама у зв'язку із загрозою з боку південних кочовиків, а потім поширились по всьому Прикам'ю. Тільки в Каракулінському районі їх 26, в Сарапульському — 15. Характерним поселенням такого типу є городище Зуєво-Ключевське 1, обнесене 2 валами та ровом. Основний вал мав ширину до 10 м та висоту 3,5 м. Перед ним виритий рів шириною 4,2 м та глибиною 2 м, а через 10 м насипаний ще один вал. На гребні вала ставили, як правило, колодний частокіл. Висота перепони з урахуванням рову, вал та стіни становили близько 8 м. Площа 30 км³, на ній в декілька вулиць стояли наземні прямокутні зрубні житла площею 60-72 м², вхід в житло розташовувався з південно-східного або східного боку, зліва від входу та від протилежної стіни — нари, в центрі житла влаштовувався вогонь, іноді на глинобитній основі. Зустрічався і вогонь, обставлений камінням. Населення ананьїнської культури займалось підсічним землеробством та скотарством, розводили коней, велику рогату худобу, свиней, овець та кіз. Ананьїнці навчились робити тканини із шерсті. За допомогою гарпунів, рибальських гачків, сіток ловили стерлядь, осетер, таймень, білорибицю, щуку, ляща, голованя та ін. Добували бобра, ведмедя, лисицю, куницю, зайця, лося, козулю, північного оленя, кабана. Пушнину заготовляли спеціально для обміну на зброю, прикраси, метал. Ананьїнцями були створені шедеври бронзоливарного виробництва, чудові приклади кісткорізної справи (рукоятки із зображеннями вовків, ведмедів, лосів та птахів) та кераміки (зображення жінок — покровительок родини, хлібці — символи сонця). Ананьїнський час — початок розладу первісних відносин, існування військової демократії. Антропологічний тип ананьїнців — європеоїди з домішками монголоїдної раси. Це древні фіно-пермські племена, предки удмуртів, комі-перм'яків та комі-зирян. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
