| rdfs:comment
| - In philosophy, anamnesis (/ˌænæmˈniːsɪs/; Ancient Greek: ἀνάμνησις) is a concept in Plato's epistemological and psychological theory that he develops in his dialogues Meno and Phaedo and appeals to in his Phaedrus. The central claims are that humans possess innate knowledge, perhaps acquired before birth, and that learning consists of rediscovering that knowledge from within. The theory of recollection has also been called the doctrine of recollection and doctrine of reminiscence. (en)
- Filosofian, anamnesia Platonek garatutako kontzeptua da, bere ideien teoriaren baitan, zeinaren arabera pertsonen ezagutza bizitzaren aurretik arimak gogoratu egiten dituen ideia eta kontzeptuetan oinarritzen den. Horrela, ezagutza ez da soilik esperientzian oinarritzen, ideien munduan arimak baitaratu zituen egian baizik. (eu)
- La réminiscence ou ressouvenir (grec ancien : ἀνάμνησις, anamnésis) est un concept de philosophie métaphysique et de philosophie de la connaissance selon laquelle l'âme possède une capacité de connaissance immortelle telle que celui en laquelle l'âme est n'apprend rien mais se souvient. L'acquisition de la connaissance doit alors débuter par une re-connaissance. Cette théorie sert tout à la fois à démontrer l'immortalité de l'âme et l'existence de réalités intelligibles. Elle a été théorisée par Platon. (fr)
- 哲学におけるアナムネーシス (ギリシア語: ἀνάμνησις )とはプラトンの認識論的・心理学的理論で使われる概念。日本語では想起という訳語が与えられる。この概念はプラトンの対話篇の中でも『メノン』および『パイドン』で発展させられ、『パイドロス』でもそれとなく言及されている。 (ja)
- Anamneza (stgr. ἀνάμνησις, anamnesis „przypominanie”) – wywodząca się od Platona koncepcja poznania, zgodnie z którą jest ono przypominaniem sobie wcześniej znanej rzeczywistości metafizycznej. (pl)
- Anamnese, (em grego clássico: ἀνάμνησις anamnésis) na filosofia de Platão, consiste no esforço progressivo pelo qual a consciência individual remonta, da experiência sensível para o mundo das ideias. (pt)
- Anamnesis är ett begrepp filosofen Platon använder sig av i sin kunskapsteori. Han menar att människan hela tiden bär omkring på all kunskap, men man måste återerinra den. Detta tankesätt grundar sig i hans tro på reinkarnation. Tankarna är mer eller mindre relaterade till Sokrates sätt att lära ut, maieutik. Anamnes eller anamnesis är även en term inom medicinen som då innebär erhållandet av patientens egen beskrivning av sjukdomsförloppet och utgör en central del av den totala informationsinhämtningen som sedan ligger till grund för läkarens diagnos. (sv)
- L'anamnesi és la paraula utilitzada per Plató per a referir-se a la capacitat que té l'ànima de recordar l'essència que aquesta perd en entrar a un nou cos. Aquest fenomen es presenta amb l'ús de la maièutica. Per a Plató és una de les vies de coneixement, diferent de la de l'amor eròtic i la dialèctica. L'ànima reconeix en les formes sensibles (els cossos i éssers terrenals) les formes pures que imiten: les idees que són al mateix temps essència i origen d'aquells cossos. Llavors recorda el coneixement que havia adquirit sobre les idees al món intel·ligible. (ca)
- Anamnesis (auch Anamnese, altgriechisch ἀνάμνησις anámnēsis, deutsch ‚Erinnerung‘) ist ein zentrales Konzept in Platons Erkenntnistheorie und Seelenlehre, dem zufolge alles Wissen in der unsterblichen Seele immer schon vorhanden ist, aber bei der Geburt vergessen wird. Den metaphysischen Hintergrund bildet die Präexistenzlehre, die besagt, dass die Seele schon vor der Entstehung des Körpers existiere und über geistige Fähigkeiten verfüge. Nach dieser Theorie erschafft der menschliche Intellekt kein neues Wissen, sondern erinnert sich nur an Vergessenes. Somit beruht jede Erkenntnis auf Erinnerung. Das Wissen steht der Seele zwar immer potentiell zur Verfügung, sie hat aber für gewöhnlich keinen Zugriff darauf. Ein Zugang entsteht, wenn das vergessene Wissen durch äußere Anstöße wieder in d (de)
- La teoría de la reminiscencia (ἀνάμνησις, anámnēsis) es una teoría del conocimiento según la cual conocer es recordar. Aunque tiene antecedentes, la teoría se asocia principalmente a Platón. Para este, adquirir conocimiento consiste en recordar lo que el alma sabía cuándo habitaba en el mundo inteligible de las ideas antes de caer al mundo sensible y quedar encerrada en el cuerpo. Así, la teoría de la reminiscencia está ligada a la diferencia platónica entre el cuerpo y el alma. El recuerdo se logra principalmente mediante el diálogo filosófico. Probablemente Platón no defendía este punto de vista respecto a la adquisición de conocimientos particulares, sino de los dotados de universalidad y necesidad, tales como las matemáticas, que no pueden explicarse a partir de la experiencia empírica (es)
- L'anamnesi (in greco ἀνάμνησις) nella filosofia platonica è quel processo di reminiscenza che, stimolato dalla percezione degli oggetti sensibili, conduce l'uomo a riscoprire gradualmente nel proprio intelletto (attraverso la conoscenza intellettiva) quelle idee eterne che sono causa e origine del mondo fenomenico. La conoscenza sensibile, distinta dalla conoscenza intellettiva, può dunque offrire a quest'ultima lo spunto per avviare un tale processo. (it)
- Anamnese (Oudgrieks: anamnêsis) is het ‘zich herinneren’ van de vormen of ideeën der ideeënwereld in de filosofische werken van Plato. Door middel van de socratische methode, poogt de filosoof deze 'vergeten' kennis van de ziel als een vroedvrouw terug aan de oppervlakte te brengen. Deze theorie ontwikkelt Plato in het bijzonder in de dialogen Meno en Phaedo, en verwijst ernaar in zijn Phaedrus. (nl)
- Учение о припоминании (теория припоминания; познание как воспоминание, ана́мнезис, др.-греч. ἀνάμνησις) — учение Платона в области эпистемологии (теории познания). Платон считал, что истинное познание — это познание мира идей, которое осуществляется разумной частью души. При этом различается чувственное и интеллектуальное знание (умопостижение, мышление). (ru)
- Анамне́зис (від грец. ανάμνησις — «згадування» або «вче́ння про прига́дування») — учення Платона в галузі епістемології (теорії пізнання). Платон вважав, що дійсне пізнання — це пізнання світу ідей, яке здійснюється розумною частиною душі. При цьому розрізняється плотське і інтелектуальне знання (розумове осягнення, мислення). Платонівське вчення про пригадування (дав.-гр. ἀνάμνησις) вказує як основну мету пізнання пригадування того, що споглядала душа у світі ідей, перш ніж спустилася на землю та утілилася в людське тіло. Предмети щільного світу слугують для збудження спогадів душі. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)