| rdfs:comment
| - الكيلومتر 101هو عبارة عامية للقيود على حرية التنقل في الاتحاد السوفيتي. (ar)
- The 101st kilometre (Russian: 101-й километр, sto pervyy kilometr) is a colloquial phrase for restrictions on freedom of movement in the Soviet Union. (en)
- Η φράση 101ο χιλιόμετρο (101-й километр, sto pervyy kilometr) είναι μια κοινή ονομασία για το νόμο που περιόριζε την ελευθερία κυκλοφορίας στην Σοβιετική Ένωση. Η φράση επινοήθηκε μετά τους Ολυμπιακούς Αγώνες της Μόσχας το 1980, όταν όλα τα "ανεπιθύμητα στοιχεία" (πόρνες, αλκοολικοί, κλπ.) απομακρύνθηκαν βίαια πέρα από το ανατολικό όριο της Περιφέρειας Μόσχας, το οποίο βρίσκεται 101 χλμ. από τη Μόσχα. (el)
- Kilometer ke-101 (bahasa Rusia: 101-й километр, sto pervyy kilometr) adalah sebuah peribahasa untuk pembatasan terhadap kebebasan bergerak di Uni Soviet. (in)
- Le cent unième kilomètre (russe : 101-й километр, sto pervy kilometr) est une expression familière pour désigner les restrictions pesant sur la liberté de circulation en Union soviétique. (fr)
- Сто перший кілометр — жаргонізм, що означав спосіб обмеження прав, який застосовувався в СРСР до окремих категорій громадян. Їм заборонялось селитися в межах 100-кілометрової зони навколо Москви, Ленінграда, столиць союзних республік, інших великих, а також «закритих» міст. Подібному виселенню підлягали переважно непрацюючі громадяни ("тунеядці"), дисиденти, рецидивісти та засуджені за особливо тяжкі злочини. В роки політичних репресій на 101-й кілометр відправляли членів сімей репресованих за ст. 58 КК РРФСР. На території Росії така практика була остаточно припинена в 1995 році. (uk)
- 101. kilometr (rusky 101-й километр) bylo neoficiální označení omezení pohybu skupin občanů v Sovětském svazu. Poprvé byl termín použit po olympiádě v Moskvě, kdy byly všechny pro režim „nežádoucí osoby“ (prostitutky, alkoholici apod) násilně přemístěny za východní hranici moskevské oblasti, která je vzdálena 101 km. (cs)
- Kilómetro 101 (en ruso: 101-й километр, sto pervy kilometr) era el nombre para la ley que restringía la libertad de circulación en la Unión Soviética a los expresos. En la Unión Soviética, los derechos de una persona que salía de prisión o campo de trabajo, en muchas ocasiones, seguían restringiéndose por un largo período. En lugar de los documentos regulares para toda la población, los expresos recibían un sustituto temporal, un "billete de lobo" (traducción directa del ruso волчий билет, volchiy bilet), que los confinaba al exilio interior, sin derecho a vivir a menos de 100 km de los grandes centros urbanos. Esta medida resultó en la creación de muchas comunidades residenciales establecidas en el kilómetro 101 desde los confines de la ciudad. En la Rusia posterior a la URSS las restricc (es)
- 101 km (ros. 101-й километр) – forma ograniczenia prawa do swobodnego wyboru miejsca zamieszkania w Związku Radzieckim, która obowiązywała głównie byłych więźniów łagrów. Osoby, które je opuściły, podlegały wielu ograniczeniom, między innymi zamiast zwykłych dowodów tożsamości otrzymywały jedynie dokumenty tymczasowe, tak zwany wilczy bilet (ros. волчий билет). Ograniczał on prawo do zamieszkania w strefie do 100 kilometrów od większych miast, skazując tym samym na „wewnętrzne wygnanie”. Przepis ten doprowadził do powstania wielu osiedli w odległości właśnie 101 km od granic administracyjnych niektórych miast. Niektóre zmieniły swoje nazwy, ale wciąż istnieją takie, które noszą nazwę Сто пе́рвый киломе́тр (Sto pierwyj kilometr), czyli „Sto pierwszy kilometr”. (pl)
- «Сто первый километр» — неофициальный термин, обозначающий способ ограничения в правах, применявшийся в СССР к отдельным категориям граждан. Им запрещалось селиться в пределах 100-километровой зоны вокруг Москвы, Ленинграда, столиц союзных республик (Киев, Минск, Ташкент, Кишинёв, Рига, Вильнюс, Таллин, Баку, Ереван, Тбилиси, Алма-Ата, Ашхабад, Фрунзе, Душанбе), других крупных (Новосибирск, Свердловск, Харьков и так далее), а также «закрытых» городов (Севастополь, Днепропетровск, Куйбышев). Эта мера социальной защиты была изобретена не большевиками, а досталась от царской России. Так, например, в 1897 году С. П. Середе было отказано в праве проживать в Москве и он вынужден был поселиться в Калуге, где к тому времени отбывали ссылку И. Дубровинский, Н. Доброхотов, П. Быков и другие. (ru)
- Quilômetro 101 (em russo: 101-й километр, sto pervyy kilometr) é o nome coloquial da lei que restringia a Liberdade de circulação na União Soviética.Durante a maior parte da era soviética, os criminosos e outras pessoas consideradas indesejáveis, incluindo os supostamente reabilitados presos políticos que regressavam das Gulags, foram muitas vezes banidos para além de 101 km (63 milhas) de centros urbanos como Moscou. Este afastamento era destinado, em parte, a manter os elementos indesejáveis a distância dos estrangeiros, que geralmente eram restritos a áreas dentro de 25 quilômetros (16 milhas) do centro da cidade. (pt)
|
| has abstract
| - 101. kilometr (rusky 101-й километр) bylo neoficiální označení omezení pohybu skupin občanů v Sovětském svazu. Poprvé byl termín použit po olympiádě v Moskvě, kdy byly všechny pro režim „nežádoucí osoby“ (prostitutky, alkoholici apod) násilně přemístěny za východní hranici moskevské oblasti, která je vzdálena 101 km. Osoby, na které se vztahovalo toto omezení, se nesměly usadit v okruhu sta kilometrů od Moskvy, Leningradu, hlavních měst svazových republik, jiných velkých měst a tzv. zakázaných měst. Šlo zejména o osoby bez zaměstnání, disidenty a recidivisty. V době politických represí se tato omezení vztahovala i na rodinné příslušníky odsouzených osob. V Rusku byla tato omezení zrušena s konečnou platností v roce 1995. (cs)
- الكيلومتر 101هو عبارة عامية للقيود على حرية التنقل في الاتحاد السوفيتي. (ar)
- The 101st kilometre (Russian: 101-й километр, sto pervyy kilometr) is a colloquial phrase for restrictions on freedom of movement in the Soviet Union. (en)
- Η φράση 101ο χιλιόμετρο (101-й километр, sto pervyy kilometr) είναι μια κοινή ονομασία για το νόμο που περιόριζε την ελευθερία κυκλοφορίας στην Σοβιετική Ένωση. Η φράση επινοήθηκε μετά τους Ολυμπιακούς Αγώνες της Μόσχας το 1980, όταν όλα τα "ανεπιθύμητα στοιχεία" (πόρνες, αλκοολικοί, κλπ.) απομακρύνθηκαν βίαια πέρα από το ανατολικό όριο της Περιφέρειας Μόσχας, το οποίο βρίσκεται 101 χλμ. από τη Μόσχα. (el)
- Kilómetro 101 (en ruso: 101-й километр, sto pervy kilometr) era el nombre para la ley que restringía la libertad de circulación en la Unión Soviética a los expresos. En la Unión Soviética, los derechos de una persona que salía de prisión o campo de trabajo, en muchas ocasiones, seguían restringiéndose por un largo período. En lugar de los documentos regulares para toda la población, los expresos recibían un sustituto temporal, un "billete de lobo" (traducción directa del ruso волчий билет, volchiy bilet), que los confinaba al exilio interior, sin derecho a vivir a menos de 100 km de los grandes centros urbanos. Esta medida resultó en la creación de muchas comunidades residenciales establecidas en el kilómetro 101 desde los confines de la ciudad. En la Rusia posterior a la URSS las restricciones se suprimieron, y la expresión se utiliza en la actualidad como sinónimo de un lugar apartado o salvaje. (es)
- Kilometer ke-101 (bahasa Rusia: 101-й километр, sto pervyy kilometr) adalah sebuah peribahasa untuk pembatasan terhadap kebebasan bergerak di Uni Soviet. (in)
- Le cent unième kilomètre (russe : 101-й километр, sto pervy kilometr) est une expression familière pour désigner les restrictions pesant sur la liberté de circulation en Union soviétique. (fr)
- 101 km (ros. 101-й километр) – forma ograniczenia prawa do swobodnego wyboru miejsca zamieszkania w Związku Radzieckim, która obowiązywała głównie byłych więźniów łagrów. Osoby, które je opuściły, podlegały wielu ograniczeniom, między innymi zamiast zwykłych dowodów tożsamości otrzymywały jedynie dokumenty tymczasowe, tak zwany wilczy bilet (ros. волчий билет). Ograniczał on prawo do zamieszkania w strefie do 100 kilometrów od większych miast, skazując tym samym na „wewnętrzne wygnanie”. Przepis ten doprowadził do powstania wielu osiedli w odległości właśnie 101 km od granic administracyjnych niektórych miast. Niektóre zmieniły swoje nazwy, ale wciąż istnieją takie, które noszą nazwę Сто пе́рвый киломе́тр (Sto pierwyj kilometr), czyli „Sto pierwszy kilometr”. Niekiedy miejsca te stanowiły skupiska osób niepożądanych w oczach reżimu, wydalonych z miast. I tak przykładowo w 1980, przed igrzyskami olimpijskimi w Moskwie, tysiące podejrzanych należących do grup uznane za ryzykowne zostały wydalone przez KGB z miasta. Byli wśród nich nie tylko radzieccy dysydenci, ale też bezdomni, przestępcy oraz prostytutki. (pl)
- «Сто первый километр» — неофициальный термин, обозначающий способ ограничения в правах, применявшийся в СССР к отдельным категориям граждан. Им запрещалось селиться в пределах 100-километровой зоны вокруг Москвы, Ленинграда, столиц союзных республик (Киев, Минск, Ташкент, Кишинёв, Рига, Вильнюс, Таллин, Баку, Ереван, Тбилиси, Алма-Ата, Ашхабад, Фрунзе, Душанбе), других крупных (Новосибирск, Свердловск, Харьков и так далее), а также «закрытых» городов (Севастополь, Днепропетровск, Куйбышев). Эта мера социальной защиты была изобретена не большевиками, а досталась от царской России. Так, например, в 1897 году С. П. Середе было отказано в праве проживать в Москве и он вынужден был поселиться в Калуге, где к тому времени отбывали ссылку И. Дубровинский, Н. Доброхотов, П. Быков и другие. В годы политических репрессий на 101-й километр и далее отправляли членов семей репрессированных по ст. 58 УК РСФСР. Позднее подобной высылке подвергались, главным образом, не работавшие граждане (тунеядцы), диссиденты, рецидивисты и осуждённые по особо тяжким статьям УК РСФСР. В 1953 году эту территорию серьёзно пополнили амнистированные. Туда же во время Олимпиады-80 выселяли всех неблагонадёжных. Накануне открытия Олимпиады под «зачистку» в Москве попали около 50 тысяч «антиобщественных элементов» — попрошаек, алкоголиков и дебоширов, в административном порядке временно «выдворенных за 101 километр». На 101-м километре от Москвы расположены Александров и Петушки (Владимирская область), Балабаново и Белоусово (Калужская область), Егорьевск, Коломна, Шатура, Орехово-Зуево, Зарайск, Волоколамск, Можайск, Руза, Дубна, Талдом, Ступино (Московская область). 101 километр трактовался не строго геометрически в виде круга радиусом 100 км с центром на Красной площади, а в виде перечня населённых пунктов, ближе которых селиться было запрещено. При этом, например, до Балабанова от Красной площади всего 86 км (по прямой), в то время как от Петушков — 117. (ru)
- Quilômetro 101 (em russo: 101-й километр, sto pervyy kilometr) é o nome coloquial da lei que restringia a Liberdade de circulação na União Soviética.Durante a maior parte da era soviética, os criminosos e outras pessoas consideradas indesejáveis, incluindo os supostamente reabilitados presos políticos que regressavam das Gulags, foram muitas vezes banidos para além de 101 km (63 milhas) de centros urbanos como Moscou. Este afastamento era destinado, em parte, a manter os elementos indesejáveis a distância dos estrangeiros, que geralmente eram restritos a áreas dentro de 25 quilômetros (16 milhas) do centro da cidade. O direito de se mover livremente no país, após a libertação de uma prisão, era restrito por um longo período. Em vez de documentos regulares, os presos receberiam um substituto temporário, um " bilhete de lobo "(russo: волчий билет, volchij bilet), confinando-os ao exílio interno, sem o direito de se aproximar mais de 100 km (62 milhas) dos grandes centros urbanos, onde lhe era recusada a autorização de residência (" propiska "). Isso resultou em muitas comunidades residenciais a 101 km de distância das cidade terem invulgarmente grandes populações de ex-detentos. Na Rússia moderna, as restrições foram abolidas e a expressão é usada em um contexto semelhante ao de "boondocks", o fosso cultural que ainda existe na Rússia em algum grau. (pt)
- Сто перший кілометр — жаргонізм, що означав спосіб обмеження прав, який застосовувався в СРСР до окремих категорій громадян. Їм заборонялось селитися в межах 100-кілометрової зони навколо Москви, Ленінграда, столиць союзних республік, інших великих, а також «закритих» міст. Подібному виселенню підлягали переважно непрацюючі громадяни ("тунеядці"), дисиденти, рецидивісти та засуджені за особливо тяжкі злочини. В роки політичних репресій на 101-й кілометр відправляли членів сімей репресованих за ст. 58 КК РРФСР. На території Росії така практика була остаточно припинена в 1995 році. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)