| rdfs:comment
| - Decree No. 493 "On citizens of Tatar nationality, formerly living in the Crimea" (Russian: Указ № 493 «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму») was issued by the Presidium of the Supreme Soviet on 5 September 1967 to placate and confuse the Crimean Tatar civil rights movement. Issued shortly after Crimean Tatar rights activists met with senior government officials to outline their grievances and demands for full rehabilitation, right of return, reparations, and restoration of the Crimean ASSR, the decree conceded to none of those demands but did normalize the government's euphemism "citizen of Tatar nationality formerly living in the Crimea" in lieu of the proper ethnonym of Crimean Tatar as per the policy of not acknowledging Crimean Tatars to be a distinct ethnic group (en)
- Указ № 493 «Про громадян татарської національності, які раніше проживали в Криму» (рос. Указ № 493 «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму») видала Президія Верховної Ради 5 вересня 1967 року, щоб заспокоїти і дезорганізувати рух за громадянські права кримських татар. Виданий невдовзі після того, як правозахисники кримськотатарського народу зустрілися з високопосадовцями уряду, щоб окреслити свої скарги та вимоги щодо повної реабілітації, права на повернення, репарацій та відновлення Кримської АРСР, указ не поступався жодній із цих вимог, але нормалізував урядовий евфемізм «громадянин татарської національності, який раніше проживав у Криму» замість власне етноніму кримський татарин відповідно до політики невизнання кримських татар окремою етнічною групою, а також дав уря (uk)
|
| has abstract
| - Decree No. 493 "On citizens of Tatar nationality, formerly living in the Crimea" (Russian: Указ № 493 «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму») was issued by the Presidium of the Supreme Soviet on 5 September 1967 to placate and confuse the Crimean Tatar civil rights movement. Issued shortly after Crimean Tatar rights activists met with senior government officials to outline their grievances and demands for full rehabilitation, right of return, reparations, and restoration of the Crimean ASSR, the decree conceded to none of those demands but did normalize the government's euphemism "citizen of Tatar nationality formerly living in the Crimea" in lieu of the proper ethnonym of Crimean Tatar as per the policy of not acknowledging Crimean Tatars to be a distinct ethnic group as well as give the government a way of claiming that the issue was "solved". While other deported peoples such as the Chechens, Ingush, Kalmyks, Karachays, and Balkars had long since been permitted to return to their native lands and their republics were restored in addition to other forms of political rehabilitation as recognized peoples, the very same decree that rehabilitated those peoples in 1956 took on a genocidal tone towards internally deported Crimean Tatars, urging "national reunification" in the Tatar ASSR belonging to the distinct but similarly named Volga Tatars in lieu of restoration of the Crimean ASSR for Crimean Tatars who sought a national republic. While the 1956 decree and other internal government documents had long been using euphemisms in lieu of the term "Crimean Tatar", few Crimean Tatars were aware of the practice until seeing the decree proclaiming they were "rehabilitated" yet "firmly rooted" in current places of residence and bound to the then-current passport regime published in newspapers in September 1967. Nevertheless, several thousand Crimean Tatars attempted to return to Crimea upon seeing the decree and getting the mistaken impression that it meant they would be allowed to register in Crimea unhindered, much to their shock upon arrival that the propiska offices in Crimea continued to blatantly discriminate against Crimean Tatars, resulting in their redeportation. Hero of the Soviet Union Abduraim Reshidov was among the first Crimean Tatars who tried to return to Crimea upon seeing the decree published in the central newspapers, but unlike many others he was able to get a residence permit, albeit only after resorting to threatening self-immolation. The decree was widely rebuked by people in the Crimean Tatar civil rights movement as being a "fraud", "Another step towards the elimination of the Crimean Tatar people as a nation", and was ridiculed by the Tashkent Ten defendants as a pseudo-rehabilitation. (en)
- Указ № 493 «Про громадян татарської національності, які раніше проживали в Криму» (рос. Указ № 493 «О гражданах татарской национальности, проживавших в Крыму») видала Президія Верховної Ради 5 вересня 1967 року, щоб заспокоїти і дезорганізувати рух за громадянські права кримських татар. Виданий невдовзі після того, як правозахисники кримськотатарського народу зустрілися з високопосадовцями уряду, щоб окреслити свої скарги та вимоги щодо повної реабілітації, права на повернення, репарацій та відновлення Кримської АРСР, указ не поступався жодній із цих вимог, але нормалізував урядовий евфемізм «громадянин татарської національності, який раніше проживав у Криму» замість власне етноніму кримський татарин відповідно до політики невизнання кримських татар окремою етнічною групою, а також дав уряду можливість стверджувати, що питання «вирішено». Тоді як іншим депортованим народам, таким як чеченці, інгуші, калмики, карачаївці та балкарці, вже давно було дозволено повернутися на рідну землю, а їхні республіки відновлено на додаток до інших форм політичної реабілітації як визнаних народів, той самий указ, який реабілітував ці народи в 1956 році, набув геноцидного відтінку щодо кримських татар, закликаючи до «національного возз'єднання» в Татарській АРСР, що належить іншому народу з подібною назвою — волзьким татарам, замість відновлення Кримської АРСР для кримських татар, які прагнули національної республіки. Хоча в указі 1956 року та інших внутрішніх урядових документах, замість терміна кримський татарин, тривалий час використовувалися принизливі евфемізми, мало хто з кримських татар знали про цю практику, поки не побачили указ, який проголошував їх «реабілітованими», але «міцно вкоріненими» в нинішніх місцях проживання і обмеженими чинним паспортним режимом, опублікованого в газетах у вересні 1967 року. Проте, кілька тисяч кримських татар спробували повернутися до Криму, побачивши цей указ і склавши помилкове враження, що це означає, що їм буде дозволено безперешкодно зареєструватися в Криму. Після прибуття вони були шоковані тим, що з питань прописки в Криму продовжувалася відверта дискримінація кримських татар, внаслідок чого відбулася їх редепортація. Герой Радянського Союзу Абдураїм Решидов був одним із перших кримських татар, які спробували повернутися до Криму, побачивши указ, опублікований у центральних газетах, але, на відміну від багатьох інших, він зміг отримати посвідку на проживання, щоправда, лише пригрозивши самоспаленням. Учасники руху за громадянські права кримських татар засудили указ як «шахрайство», «ще один крок до знищення кримськотатарського народу як нації». Ташкентська десятка висміяла його як псевдореабілітацію. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)