| rdfs:comment
| - Vasilij Lukič Dolgorukov (rusky Василий Лукич Долгоруков, polsky Wasilij Łukicz Dołgorukow, narozen asi 1670 – 19. listopadu 1739 v Veliké Novgorodě) byl ruský šlechtic, diplomat a politik. Působil jako vyslanec carského Ruska v Polsku, Dánsku, Francii a Švédsku. Byl rytířem polského Řádu bílé orlice. (cs)
- Le prince Vassili Loukitch Dolgoroukov (en russe : Василий Лукич Долгоруков), né en 1670, mort le 8 novembre 1739 à Novgorod, est un diplomate et ministre russe. Président du Conseil militaire de 1730 à 1731, il fut l'homme le plus puissant du pays dans les dernières années du règne de Pierre II. (fr)
- Il principe Vasilij Lukič Dolgorukov (in russo: Василий Лукич Долгоруков?; 1672 – Novgorod, 8 novembre 1739) è stato un politico, diplomatico e nobile russo.Fu membro del Consiglio Privato Supremo (dal 1727 al 1730), prese parte alla "cospirazione dei capi" e fu dapprima esilato nel monastero di Solovetsky nel 1730, e successivamente decapitato nel 1739. (it)
- Wasilij Łukicz Dołgorukow (ros. Василий Лукич Долгоруков) (ur. ok. 1670, zm. 19 listopada 1739 w Nowogrodzie Wielkim) – rosyjski dyplomata, rosyjski poseł i minister pełnomocny w I Rzeczypospolitej w latach 1706–1707 i 1724–1726, w Danii w latach 1707–1720, we Francji w latach 1721–1722 i w Szwecji w 1726, członek Najwyższej Tajnej Rady w latach 1727–1730, senator od 1723. W wyniku wykrycia spisku członków Najwyższej Tajnej Rady został w 1730 zesłany na Wyspy Sołowieckie, a w 1739 ścięty. Był kawalerem Orderu Orła Białego. (pl)
- Василь Лукич Долгоруков (Бл. 1670, Москва, Московське царство — 8 (19) листопада 1739, Новгород, Російська імперія) — російський дипломат і політичний діяч, князь, член Верховної таємної ради. Страчений за невдалу спробу обмежити самодержавну владу імператриці Анни Іванівни. (uk)
- Князь Васи́лий Луки́ч Долгору́ков (ок. 1670 — 8 (19) ноября 1739, Новгород) — русский дипломат (посол, посланник, полномочный министр в Польше, Дании, Франции, Швеции), член Верховного тайного совета (1727—1730); Рюрикович в XXV колене, из рода Долгоруковых. За участие в «заговоре верховников» сослан в Соловецкий монастырь (1730), а в дальнейшем обезглавлен (1739). Сын воеводы Луки Фёдоровича Долгорукова. Имел брата, князя Александра Лукича и двух сестёр, княжон: Анну — жена ближнего стольника Ивана Тихоновича Стрешнева и Елену. (ru)
- El príncipe Vasili Lukich Dolgorúkov (en ruso, Васи́лий Луки́ч Долгору́ков; 1672 – 8 de noviembre de 1739) fue un diplomático y ministro ruso, el hombre más poderoso del país en los últimos años del reinado de Pedro II. (es)
- Prince Vasiliy Lukich Dolgorukov (Russian: Князь Василий Лукич Долгоруков; 1672 – 8 November 1739) was a Russian diplomat and minister who was the most powerful man in the country in the later years of Peter II's reign. (en)
- ヴァシーリー・ルキーチ・ドルゴルーコフ公（ロシア語: Князь Васи́лий Луки́ч Долгору́ков, tr. Knyaz Vasily Lukich Dolgorukov、1672年 - 1739年11月8日）は、ロシア帝国の外交官、また大臣としてピョートル2世の治世後半における最高権力者の地位にあった人物。姓はドルゴルーキーとも称する。 リューリク朝の流れをくむ名門ドルゴルーコフ家の公子であった彼は、ピョートル1世の派遣した西欧への最初の留学生団に加えられた。1687年から1700年にかけてパリに滞在していたドルゴルーコフは、主要な西欧の言語数か国語を取得し、ヴェルサイユ宮廷のうわべを重視する洗練を身につけ、またイエズス会の修道士と交流を通じて彼らの道徳観に感化されたという。 帰国した彼は外交官庁に所属し、ポーランド・リトアニア共和国への使節（1706年‐1707年）を経てコペンハーゲン駐在デンマーク公使に着任、フレデリク4世にスウェーデン王カール12世との同盟の継続をやめさせるよう説得することに成功した。1720年ドルゴルーコフはヴェルサイユに戻り、スウェーデンとの休戦交渉をフランスに頼み、またピョートル1世が名乗ろうとしていた「ロシア皇帝」の称号を同国に承認させる外交努力を尽くした。 (ja)
- Vasilij Lukitj Dolgorukov (ryska: Василий Лукич Долгоруков), född 1672, död 8 november 1739, var en rysk diplomat. Dolgorukov var sändebud i Polen 1706-07, i Danmark 1707-20, och i Frankrike, där han underhandlade om fransk medling mellan Ryssland och Sverige 1720-21. Han var därefter åter sändebud i Polen 1724-26 samt i Stockholm 1726-27 med huvuduppdrag att skilja Sverige från Hannoverska alliansen. Under Peter II spelade Dolgorukov en stor roll, var med om att störta Aleksandr Mensjikov och inträdde efter tsarens död i högsta konseljen. Efter ett misslyckat försök att hjälpa Katarina Dolgorukova på tronen stödde han Anna Ivanovnas kandidatur, mot att ho i förväg avstod från personligt envälde till aristokratins förmån. Den nya kejsarinnan bröt dock sina löften, och på Ernst Johann von B (sv)
|
.jpg)
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)