| has abstract
| - Oleh Witalijowytsch Koserod (ukrainisch Олег Віталійович Козерод; * 1970, Ukrainische SSR) ist ein ukrainischer Historiker und Politikwissenschaftler. (de)
- Oleh Joshua Kozerod (born 1970) (Ukrainian: Оле́г Віталійович Козеро́д) is a political scientist and history researcher. He came from a Polish aristocratic family Kosyrod de Pyser coat of arms. (en)
- Ołeh Kozerod (ur. 1970) – ukraiński historyk, politolog, doktor habilitowany nauk historycznych. Pochodzi ze szlacheckiego rodu Kazirod, będącego jednym z najstarszych polsko-ukraińskich rodów arystokratycznych, znanych od XII wieku i posługującego się herbem szlacheckim Zadora. Pierwszym wybitnym przedstawicielem rodu herbu Zadora był Zbigniew z Brzezia (1360-1425) – marszałek wielki koronny i starosta krakowski. Był bliskim towarzyszem broni polskiego króla Władysława Jagiełły, w imieniu którego posłował do cesarza Cesarstwa Rzymskiego i króla Węgier Zygmunta Luksemburskiego. Z rodu Zadora pochodzili: Przecław Lanckoroński, który, jak podaje Kronika Grigorija Grabianki, był pierwszym hetmanem kozackim, „który niejednokrotnie szczęśliwie walczył wspólnie z Kozakami o ziemię osmańską”, kasztelan Kijowski (1762-1772) Maciej Lanckoroński, poseł na Sejm Józef Lubelski (Kozirod) i inni wybitni działacze Polski Wschodniej i Ukrainy. Pradziad O. Kozeroda, Wiktor Kozirod, przed rewolucją posiadał duży rodowy majątek obszarniczy w rejonie Masziwskim obwodu Połtawskiego i był żonaty z córką Jakuba Bejdyka, który należał do setki największych właścicieli ziemskich w Imperium Rosyjskim. Po rewolucji wszyscy przedstawiciele rodu zostali rozstrzelani przez bolszewików, ale Wiktorowi Koziorodowi udało się przenieść się do Połtawy i zgubić się w środowisku robotniczym. (pl)
- Оле́г Віталійович Козеро́д (*1970) — історик, політолог, доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф. Кураса НАН України, віце-президент Центру вивчення європейської демократії, політичний радник урядів європейських країн. По чоловічій лінії походить з роду Козирод, який є одним з найстаріших польсько-українських аристократичних родів [Архівовано 11 Червня 2016 у Wayback Machine.], відомий з XIV століття та користується гербом Задора. Першим видатним представником носіїв гербу Задора був Збігнев з Бжезья (1360—1425). Гербом Задора користувалися, зокрема, Предслав Лянцкоронський, який, згідно Літопису Григорія Грабянки, був першим козацьким Гетьманом та «багато разів щасливо воював з козаками землю османську»[1] [Архівовано 16 Травня 2021 у Wayback Machine.], а також каштелян Київський (1762—1772) Мацей Лянцкоронський, сенатор Сейму Йосип Любельський (Kozirod) та інші видатні діячі [Архівовано 30 Травня 2016 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.]. У словнику найстаріших польських прізвищ за редакцією С. Ковалик-Калети, Леонарди Дасевич і Беати Раджевської-Зурек, зокрема, зазначається: «Kozirod — рід, рід людини, який походить від спільного предку, народ, плем'я, походження, народження, вид, сорт» . Німецькі історики вважають, що це — древнє німецьке прізвище, яке бере свій початок у XIII—XIV століттях. Так, у фундаментальній праці доктора Германа Рейхерта Die deutschen Familiennamen nach Breslauer Quellen des 13. und 14. Jahrhunderts це прізвище можна знайти серед інших німецьких прізвищ в розділі «Nicht bestimmbar», що означає «походження якої невідомо». Представники родини Козирод з початку XV століття носили шляхетський титул Kozirod de Pyser . Протягом багатьох століть представники роду Козирод володіли млинами і були великими землевласниками [3] [Архівовано 16 Листопада 2019 у Wayback Machine.]. Прадід О.Козерода Віктор Козирод до революції мав велике родове поміщицьке землеволодіння у Kонстантиноградському повіті Полтавської області та був одружений з донькою Якова Бейдика, який входив до переліку найбільших землевласників Російської імперії [4] [Архівовано 27 Вересня 2013 у Wayback Machine.]. Після революції усі представники заможної родини були розстріляні більшовиками, але Віктору Козироду вдалося переїхати до Полтави та загубитися у робітничому середовищі. Бабуся - Анастасія Петрівна Козерод - відомий український педагог, яка викладала українську мову та літературу та закінчила Полтавський педагогічний інститут до Другої світової війни . Батько О.Козерода, Віталій, є бізнесменом, одним з піонерів кооперативного руху в СРСР. Олег Козерод народився у 1970 році в Україні, отримав освіту у Харківському університеті, який закінчив з відзнакою у 1993 році [5] [Архівовано 20 Квітня 2021 у Wayback Machine.]. Розпочав трудову діяльність викладачем Харківського художньо-промислового інституту, навчався у аспірантурі Харківського політехнічного інституту, працював завідувачем кафедри міжнародних відносин в Університеті «Кайнар», Казахстан. Деякий час працював журналістом, зокрема в якості європейського кореспондента новинних агентств, у тому числі Агентства Єврейських новин (у 2003-2005 рр.)[6] [Архівовано 4 Травня 2020 у Wayback Machine.], у 2002-2010 роках був головним редактором старійшого російськомовного видання [Архівовано 12 Вересня 2016 у Wayback Machine.] Великої Британії — газети «Достижения»[7] [Архівовано 14 Серпня 2020 у Wayback Machine.]. У 1998 - 2000 роках - викладач історії українського війська у Київському Національному університеті ім.Т.Г.Шевченка, з 2000 року — докторант та старший науковий співробітник (Research Fellow) Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України [8] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.]. З 2001 по 2006 р. — вчений-відвідувач (Visiting Fellow) та дослідник (Visiting Scholar) Оксфордського центру гебраїстики і єврейських досліджень [9] [Архівовано 24 Листопада 2020 у Wayback Machine.]. У 2009 -2010 рр.- дослідник (Visiting Scholar) Центра гуманітарних досліджень (European Humanities Research Centre [Архівовано 13 Березня 2022 у Wayback Machine.]), New College, Оксфордського університету. З 2010 року - старший дослідник (Research Fellow) та віце-президент Центра вивчення Європейської демократії (Center for European Democracy Studies [Архівовано 14 Травня 2020 у Wayback Machine.])[10] [Архівовано 14 Травня 2020 у Wayback Machine.]. У грудні 2016 році обраний членом Королівського історичного товариства у Лондоні [11] [Архівовано 6 Червня 2020 у Wayback Machine.] З 2018 року - професор політичної історії [Архівовано 19 Березня 2020 у Wayback Machine.] Zerah Business School [12] [Архівовано 28 Вересня 2020 у Wayback Machine.]. З 2017 року - радник Делегації ЕС-Ізраїль Європейського Парламенту [13] [Архівовано 30 Жовтня 2020 у Wayback Machine.] Олег Козерод — автор сотень наукових статей, а також декількох монографій, у тому числі: «Переломные Годы. Еврейская община Украины в 1919—1929 гг.» (Харьков,1998. — 161 с., ISBN: 5-00-002782-5); «A.I.Denikin's regime and Jewish Population of Ukraine: 1919—1920» (Kharkov, 1997); «Евреи Украины в период новой экономической политики»(Киев, 2002. — 252 с.; ISBN 966-7320-00-6), «150 еврейских организаций Великобритании» (2006.-181 с.; ISBN 978-966-96751-01), «Єврейська громадсько-політична думка ХХ-початку ХХІ сторіччя в Україні» (2011.- 363 с., у співавт.; ISBN 978-966-02-5962-1), «Гендерні аспекти історії українського єврейства (на прикладі періоду 20-х рр. ХХ ст.» (2013.-114 c.; ISBN 978-966-281-015-8), «Історіографичні проблеми єврейської історії і філософії» (2014.-190 с.; ISBN 978-966-281-016-5), Єврейська національна спільнота в контексті інтеграції українського суспільства (2014, 376 с.; у співавт.; ISBN 978-966-02-7291-0), «Розвиток і взаємодія єврейських громад на європейському просторі» (2017.-464 с., у співавт.; ISBN 978-966-02-8321-3), "Сучасні єврейські громади Європи" (Варшава, 2019, 252 с.; ISBN 978-966-281-134-6), "Євреї України: 1921-1929" (Warsaw, 2019, 328 с.; ISBN: 978-83-945093-5-4), Jewish Woman in Ukraine: Writers, Zionists, Leaders in the 1920s" (Warsaw, 2019; ISBN 978-83-945093-6-1), "Погроми в Україні у 1919-1921 рр. та їх наслідки" (Warsaw, 2020; ISBN 978-83-956397-9-1); Cуспільно-політичні та історичні аспекти розвитку сучасної єврейської громади України: європейський контекст (2022.-376 c., у співавт.; ISBN 978-966-02-9967-2), Cучасна єврейська громада Великої Британії (Warsaw, 2022.-139 c.; ISBN 978-83-66813-03-8). Олег Козерод є фахівцем з історії України, етнополітології, європейським експертом у сфері сучасної політики та національної безпеки країн ЄС, у тому числі проблем ксенофобії, тероризму, антисемітизму, міжнаціональних відносин. У 1996 році захистив у Дніпропетровському національному університеті кандидатську дисертацію з проблем історіографії білого руху в Україні [14] [Архівовано 29 Червня 2020 у Wayback Machine.], у 2009 році — докторську дисертацію з проблем історії українського єврейства у Донецькому національному університеті [15] [Архівовано 26 Лютого 2022 у Wayback Machine.]. Докторська робота Олега Козерода отримала високу оцінку фахівців, позитивні відгуки на неї надіслали Голова Верховної Ради Володимир Литвин, міністр освіти та науки України Дмитро Табачник, заступник директора Інституту політичних і етнонаціональних відносин НАН України Май Панчук, представники провідних європейських і американських університетів. Олег Козерод є членом багатьох громадських і професійних міжнародних організацій, у тому числі Європейської Асоціації єврейських досліджень, Товариства випускників Оксфордського університету (Oxford University Alumni Society [Архівовано 7 Жовтня 2011 у Wayback Machine.]) [16] [Архівовано 2 Липня 2020 у Wayback Machine.], Королівського історичного товариства (Royal Historical Society) тощо. (uk)
- Олег Витальевич Козерод (род. в 1970 году, Полтавщина) — доктор исторических наук, историк, политолог, политический деятель. Член-корреспондент Королевского исторического общества, вице-президент Центра исследования проблем европейской демократии в Брюсселе, старший научный сотрудник Института политических и этнонациональных исследований им. И. Ф. Кураса Национальной Академии наук Украины, политический советник Делегации ЕС-Израиль Европейского Парламента. Родился в 1970 году в Полтавской области в аристократической семье, ведущей свою историю с 1395 года. Окончил Харьковский государственный университет с отличием [1]. Работал заведующим кафедрой международных отношений «», Казахстан. Защитил кандидатскую диссертацию в Университете Днепропетровска по истории Белого движения (1996), и докторскую диссертацию в Донецком национальном университете по еврейской истории (2008) [2]. В 2000-х годах работал корреспондентом российского Агентства еврейских новостей в Великобритании и главным редактором старейшего русскоязычного издания Европы — (1927)[3]. Являлся научным сотрудником Оксфордского центра гебраистики и еврейских исследований (OCHJS)[4] и Центра гуманитарных исследований (European Humanities Research Centre), New College, Oxford University. С 2010 года — научный сотрудник и вице-президент в Брюсселе, с 2011 года — старший научный сотрудник Института политических и этнонациональных исследований НАН Украины [5], с 2013 года — профессор политической истории Zerah Business School [6]. В 2017 году был избран членом-корреспондентом Королевского исторического общества Великобритании [7], с 2019 года — политический советник Делегации ЕС-Израиль Европейского Парламента [8]. Автор более 10 монографий по проблемам современной истории ХХ столетия, иудаики и политологии[6], член различных международных и профессиональных ассоциаций [7], в том числе European Association for Jewish Studies, Oxford University Alumni Society. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)