| rdfs:comment
| - الإمبراتور (باللاتينية: Imperator) هي كلمة لاتينية كانت في عهد الجمهورية الرومانية أشبه بمردافٍ لمصطلح قائد، إلا أنَّها أصبحت لاحقاً لقباً لأباطرة روما. اشتقَّت كلمة إمبراطور الحديثة باللغة الإنكليزية من كلمة Empereür الفرنسية، التي جاءت بالأصل من Imperator اللاتينية. كان يحب الأباطرة الرومان إحاطة أنفسهم بالكثير من الألقاب والتشريفات التي يستمدُّون منها نفوذهم، مثل هذا المصطلح. (ar)
- The Latin word imperator derives from the stem of the verb imperare, meaning 'to order, to command'. It was originally employed as a title roughly equivalent to commander under the Roman Republic. Later it became a part of the titulature of the Roman Emperors as part of their cognomen. The English word emperor derives from imperator via Old French: Empereür. The Roman emperors themselves generally based their authority on multiple titles and positions, rather than preferring any single title. Nevertheless, imperator was used relatively consistently as an element of a Roman ruler's title throughout the Principate and the Dominate. (en)
- Imperator (en français commandant) est le titre parfois attribué, durant la République romaine, lors de leur retour de campagne militaire, aux généraux romains victorieux. Il devient ultérieurement une partie de la titulature de l’empereur romain comme praenomen. (fr)
- 임페라토르(Imperator)는 고대 로마 특히 공화정 시대의 로마군 최고 사령관, 장군의 칭호 또는 로마 제국의 황제 또는 황제권(왕권)을 가진 자의 칭호이다. 공화정 시기에는 대외 전쟁에서 승리를 거둔 군사 지도자의 칭호로 쓰였는데, 자의적으로 해석하면 '임페리움(최고위 명령권)을 유지하는 자'라는 의미로 평시의 '최고 명령권자' 또는 전시의 '최고 사령관'이라는 의미가 된다. 흔히 로마 제국의 황제라는 의미로 사용되었는데, 그 이유는 임페라토르가 나중에 갈수록 군사의 통치권을 갖게 되었기 때문이다. 그래서 그 군사력 때문에 후기로 갈수록 임페라토르의 권력이 강해지고, 원로원이 임페라토르의 자문 기관이 된 것이다. (ko)
- インペラトル（ラテン語: imperator、インペラートル）は、インペリウム（命令権）を付与された公職者であることを意味するラテン語。古代ローマにおいて、対外戦争で成功を収めた軍司令官（凱旋将軍）の称号としても用いられた。 (ja)
- La parola latina imperātor, dall'Osco "Embratur" (autorità Sannita), era in origine equivalente a comandante in ambito militare durante il periodo della repubblica romana. In seguito divenne parte del titolo degli imperatori romani; dopo la caduta dell'impero romano, nelle situazioni in cui il latino era ancora usato per motivi formali o giuridici, significava imperatore. La parola inglese emperor deriva dalla parola latina, attraverso il francese empereur. In latino, il femminile di imperator era imperatrix, di solito indicava una donna governante. (it)
- Imperator (latin för "befälhavare" och "diktator") är en titel härstammande från antikens Rom, som också användes som officiell titel (имперáтор) på Rysslands tsarer under åren 1721–1917. (sv)
- 凯旋將軍（拉丁語：Imperator），又譯為大元帥、統帥等，音譯為英白拉多，起源於古羅馬的一種頭銜。在羅馬共和期間約略相當於軍隊的總指揮官，後來變成羅馬皇帝名銜的一部分，而且進入歐洲政治詞語，成為“皇帝”的同義詞。 (zh)
- Imperator, en llatí, era el grau militar equivalent a general. Deriva d'imperare, que significa 'governar', 'manar', i el títol comportava tant el poder civil com el militar. Un pretor, per exemple, quan té imperium, està qualificat per prendre el comandament de l'exèrcit i per presidir un tribunal de justícia. Originàriament s'usava com un títol sota la República Romana. Més tard va passar a formar part dels títols dels emperadors romans. Quan a Roma hi governaven els reis, el sobirà havia de ser investit com a monarca als comicis curiats, que després li conferien l'imperium. (ca)
- Imperátor (latinsky imperator) bylo původně označení nositele vojenské moci (imperium) v římské republice. Později se tento termín začal rostoucí měrou používat jako čestný titul pro vojenského velitele. Jestliže vojáci provolali po vítězné bitvě nad nepřítelem svého vojevůdce imperátorem, směl tento velitel se souhlasem senátu oslavit triumf. V dobách římské říše se slovo imperator stalo součástí titulatury římských císařů. (cs)
- La Latina vorto imperator derivas el la radiko de la verbo imperare, signifa ‘ordoni, estri’. Ĝi estis origine uzita kiel titolo iome ekvivalenta al komandanto dum la Roma Respubliko. Poste ĝi iĝis parto de la titolaro de la Romiaj imperiestroj kiel parto de ilia cognomen (tria nomo). La vorto imperiestro derivas el imperium (imperio) kaj imperator tra malnovfranca vorto Empereür. La Romiaj imperiestroj mem ĝenerale bazigis sian aŭtoritaton sur multaj titoloj kaj postenoj, pli ol preferi ajnan solan titolon. Tamen, imperator estis uzita relative konstante kiel elemento de titolo de Romia reganto tra la tuta princlando (derivita el princeps, el kiu derivas la vorto princo) kaj la regotempo. En Latino, la femenina formo de imperator estas imperatrix, uzatas por reganta virino. (eo)
- Imperator (lateinisch für „Befehlshaber, Gebieter“) bezeichnete in der Römischen Republik ursprünglich den Träger einer militärischen Gewalt (imperium). Ab dem späten 3. Jahrhundert v. Chr. (Scipio Africanus) aber wurde die Bezeichnung zunehmend speziell für einen militärischen Kommandeur verwendet, den seine Soldaten nach einem Sieg zum Imperator ausgerufen hatten (Akklamation). Dieser Ehrentitel erlosch, wenn der Imperator nach Rom zurückkehrte und das Pomerium überschritt. Im Regelfall geschah dies in einem feierlichen Triumphzug, zu dem der Imperatorentitel berechtigte. Viele römische Feldherren bezeichneten sich in ihren Provinzen aber als Imperatoren, ohne dazu ausgerufen worden zu sein. (de)
- La palabra latina imperator designaba en tiempos de la República romana al magistrado portador de imperium, el poder de mando militar durante las campañas militares o en las provincias conquistadas. Posteriormente se convirtió uno de los títulos de los emperadores romanos y al entrar en el vocabulario europeo político se convirtió en lo que se conoce como emperador, esto es, un rey de reyes o un gobernante de varios territorios conquistados.
* Datos: Q725434 (es)
- Imperator was een eretitel die verleend werd door de legionairs die hun aanvoerder, die een imperium bezat, na een overwinning in een veldslag of tijdens diens triomftocht konden uitroepen (salutatio of acclamatio) tot imperator. Daarop werd deze veldheer gedurende de rest van zijn leven aangesproken als imperator (zowel in private als publieke aangelegenheden, cf. Engelse Sir). (nl)
- Imperator (łac. 'rozkazodawca' od imperium od czasownika imperare 'rozkazywać; rządzić' i końcówki -tor oznaczającej sprawcę czynności) – tytuł, który w czasach republiki żołnierze przyznawali w Rzymie zwycięskim wodzom, którzy samodzielnie prowadzili (suis auspiicis) i zwycięsko zakończyli wojnę, w której zabito minimum 5000 wrogów. Przyznanie tytułu oznaczało, że wódz wykazał w boju, iż jest godnym władzy pochodzącej od bogów, jaką powierzył mu lud, oraz że bogowie mu sprzyjają. Senat przyznawał nabożeństwa dziękczynne na cześć wodza (supplicationes). Najwyższym uznaniem ze strony senatu było przyznanie triumfu, którego ważność obowiązywała wtedy, gdy wódz złożył przed senatem sprawozdanie z wojny przed wejściem do miasta. Gdyby przedtem wszedł do miasta, utraciłby prawo do tego zaszczyt (pl)
- Imperator era um título conferido a alguns generais da República Romana. Esta palavra não é sinónimo de imperador, apesar de ser a sua origem latina. Tradicionalmente, eram as tropas que conferiam o título ao seu general, depois de uma batalha ou campanha bem sucedida. Esta aclamação conferia o direito do general pedir a realização de uma parada triunfal ao senado. Uma vez que um triunfo era uma das grandes ambições de qualquer político, a história é rica em exemplos de legiões subornadas para chamar alguém de imperator. (pt)
- Імператор (лат. Imperator — повелитель, господар, полководець) — давньоримський почесний військовий титул, найбільш поширений у часи пізньої Римської республіки. У римській республіканській літературі та епіграфіці імператор був магістратом з імперією (верховною владою). Але також, головним чином у пізнішій Римській республіці та під час пізніх республіканських громадянських війн, імператор був почесним титулом. Після особливо великої перемоги війська на місцях оголошували свого командира-імператора — це була акламація, необхідна для того, щоб командир подав заявку в сенат на тріумф. Після того, як він був визнаним імператором, воєначальник мав право використовувати назву після свого імені до часу відбуття тріумфу, після чого він відмовлявся від титулу, а також від своєї імперії. Ніяких зм (uk)
- Имперáтор (лат. imperator — повелитель, хозяин, полководец) — древнеримский почётный воинский титул, наиболее распространённый в период Поздней республики. Почётный титул появился в период Второй Пунической войны, первым императором стал Публий Корнелий Сципион Африканский. Как правило, солдаты называли своего полководца императором после победы в крупном сражении. Полководец-император получал право на триумф и на использование титула в своём полном имени. Никаких изменений правового статуса он не давал. Тем не менее титул императора и триумф были максимальным возможным достижением для римских военачальников. (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)