| rdfs:comment
| - 洪積層（こうせきそう、diluvium）は、中部ヨーロッパにおいて、台地を造って広く分布する砂礫層。氷期に広域を覆った氷河堆積物の旧称であり、かつては、大洪水（旧約聖書のノアの箱舟の物語）の堆積物と誤認されていたため、「洪積」と呼ばれていた。それほど古くない時期に堆積した地層を沖積層として対比している。現在では使われない用語。 (ja)
- Deluwium (łac. deluvium, wymycie), osad deluwialny – luźny lub słabo spojony osad powstający w wyniku akumulacji (osadzania) drobnych cząstek mineralnych z gleb, glin, lessów, itp., wypłukanych i zmytych ze stoków przez wody opadowe. Deluwia powstają przez przenoszenie produktów wietrzenia z wyższych do niższych części stoku. (pl)
- Diluvium (från latinets diluvium: 'översvämning') är en benämning på kvartärs äldre avlagringar, särskilt de med glacialt ursprung såsom moräner och liknande. Namnet kommer av att lämningarna under 1800-talet antogs vara spår av en eller flera översvämmingar, identifierade med syndafloden. Benämningen försvann i Sverige redan i början av 1900-talet, men i Tyskland fortsatte man att bruka benämningen ännu en tid. (sv)
- Diluvium is an archaic term applied during the 1800s to widespread surficial deposits of sediments that could not be explained by the historic action of rivers and seas. Diluvium was initially argued to have been deposited by the action of extraordinary floods of vast extent, specifically the Noachian Flood. (en)
- Diluvium adalah sebuah istilah dalam geologi untuk endapan superfisial yang dibentuk oleh aliran air mirip banjir, dan sangat berbeda dengan endapan aluvium atau aluvial yang terbentuk melalui perantara cair lambat dan stabil. Istilah ini sebelumnya digunakan untuk menyebut endapan yang diduga muncul setelah banjir besar zaman Nabi Nuh. (in)
- Дилю́вий (от лат. diluvium — «потоп, наводнение, паводок») — генетический тип рыхлых (несцементированных) континентальных отложений, возникавших в результате процессов аккумуляции осадков в каналах стока катастрофических паводков из ледниково-подпрудных озёр после прорывов ледниковых плотин в недавнем геологическом прошлом (окончание последней ледниковой эпохи, 11—15 тыс. до н. э.). (ru)
- Дилювій (від лат. лат. diluvium — потоп, повінь, паводок) — генетичний тип пухких континентальних відкладів, що виник в результаті процесів акумуляції осадів в каналах стоку катастрофічних гляціальних суперпаводків, зумовлених проривом льодовикових гребель льодовиково-підпрудних озер в недавньому геологічному минулому (кінець останньої льодовикової епохи, 11-15 тис. рр. до н. е.). Паводкові відклади Алтайського регіону, майже у всіх міжгірських западинах на півдні Сибіру та півночі Монголії в плейстоценові льодовикові періоди є показовим прикладом дилювію. (uk)
|
| has abstract
| - Diluvium is an archaic term applied during the 1800s to widespread surficial deposits of sediments that could not be explained by the historic action of rivers and seas. Diluvium was initially argued to have been deposited by the action of extraordinary floods of vast extent, specifically the Noachian Flood. In 1822 and 1823, William Buckland published the term diluvium in his monograph Reliquiae Diluvianae and in G. A. Mantel’s monograph about the geology and paleontology of the county of Sussex. Buckland divided the surficial deposits overlying regional bedrock into diluvium and alluvium. Diluvium was defined as sediments, including boulder clays, laid down by geological processes that could no longer be observed. Buckland considered the Noachian Flood to be one of these geological processes no longer in existence. "Diluvium" eventually became widely used in Europe, and was retained even into the 20th century for glacial deposits, long after the Noachian Flood explanation was quietly abandoned. Buckland defined alluvium as surficial sediments laid down by processes currently active and observable, such as those associated with existing streams and coastal environments. In Germany, diluvium was also known as the Eiszeit or Glazialzeit and alluvium was known as the Postglazialzeit. Both were grouped together in the Quartär, or Quartäre Eiszeitalter, which is equivalent to the Quaternary Period. In the late 20th century Russian geologist Alexei Rudoy proposed that the term "diluvium" be redefined to solely designate deposits created as a result of catastrophic outbursts of Pleistocene giant glacier-dammed lakes such as the Altai floods in the Altai Mountains. The largest of these lakes, Chuya and Kuray, had volumes of water in the hundreds of cubic kilometers, and their discharge in peak hydrograph flow rate exceeded the maximum rates of the well-known Pleistocene Lake Missoula floods in North America. Deluvium, a slightly different spelling of diluvium, was sometimes used to designate diluvial sediments (diluvium). However, in 1888, Pavlov coined the term deluvium, with an e, to designate products of weathered and altered rocks carried by slopewash and deposited on slopes and plains. Currently, "deluvium" is used in Eastern and Central European countries like Lithuania and Poland to describe slopewash deposits. (en)
- Diluvium adalah sebuah istilah dalam geologi untuk endapan superfisial yang dibentuk oleh aliran air mirip banjir, dan sangat berbeda dengan endapan aluvium atau aluvial yang terbentuk melalui perantara cair lambat dan stabil. Istilah ini sebelumnya digunakan untuk menyebut endapan yang diduga muncul setelah banjir besar zaman Nabi Nuh. Pada akhir abad ke-20, geolog Rusia Alexei Rudoy mencetuskan istilah "diluvium" untuk menjelaskan endapan yang tercipta akibat danau bendungan gletser pada masa Pleistosen di cekungan antarpegunungan Altai. Danau terbesar, Chuya dan Kuray, memiliki volume air dalam jumlah ratusan kilometer kubik, dan pelepasan dalam tingkat aliran hidrografnya melampaui tingkat maksimum banjir pada masa Pleistosen di Amerika Utara. Istilah "diluvium" menurut A. N. Rudoy mulai diterima, dan proses morfolitogenesis diluvial dapat ditemukan di berbagai buku teks modern. (in)
- 洪積層（こうせきそう、diluvium）は、中部ヨーロッパにおいて、台地を造って広く分布する砂礫層。氷期に広域を覆った氷河堆積物の旧称であり、かつては、大洪水（旧約聖書のノアの箱舟の物語）の堆積物と誤認されていたため、「洪積」と呼ばれていた。それほど古くない時期に堆積した地層を沖積層として対比している。現在では使われない用語。 (ja)
- Deluwium (łac. deluvium, wymycie), osad deluwialny – luźny lub słabo spojony osad powstający w wyniku akumulacji (osadzania) drobnych cząstek mineralnych z gleb, glin, lessów, itp., wypłukanych i zmytych ze stoków przez wody opadowe. Deluwia powstają przez przenoszenie produktów wietrzenia z wyższych do niższych części stoku. (pl)
- Diluvium (från latinets diluvium: 'översvämning') är en benämning på kvartärs äldre avlagringar, särskilt de med glacialt ursprung såsom moräner och liknande. Namnet kommer av att lämningarna under 1800-talet antogs vara spår av en eller flera översvämmingar, identifierade med syndafloden. Benämningen försvann i Sverige redan i början av 1900-talet, men i Tyskland fortsatte man att bruka benämningen ännu en tid. (sv)
- Дилю́вий (от лат. diluvium — «потоп, наводнение, паводок») — генетический тип рыхлых (несцементированных) континентальных отложений, возникавших в результате процессов аккумуляции осадков в каналах стока катастрофических паводков из ледниково-подпрудных озёр после прорывов ледниковых плотин в недавнем геологическом прошлом (окончание последней ледниковой эпохи, 11—15 тыс. до н. э.). Дилювиальные процессы, их причины, происхождение, механизмы и геологические результаты изучаются в рамках нескольких наук, в том числе — четвертичной геологии, литологии, геоморфологии, палеогидрологии, гляциологии и палеоклиматологии. Гидроклиматическая составляющая этих изысканий представляет основу четвертичной гляциологидрологии (палеогляциогидрологии). (ru)
- Дилювій (від лат. лат. diluvium — потоп, повінь, паводок) — генетичний тип пухких континентальних відкладів, що виник в результаті процесів акумуляції осадів в каналах стоку катастрофічних гляціальних суперпаводків, зумовлених проривом льодовикових гребель льодовиково-підпрудних озер в недавньому геологічному минулому (кінець останньої льодовикової епохи, 11-15 тис. рр. до н. е.). Історично дилювій був терміном в геології для поверхневих відкладень, утворених внаслідок паводків, на відміну від алювію або алювіальних відкладень, утворених повільними та стійкими водними потоками. Раніше цей термін застосовували до валунних глинистих відкладів, які, як припускали деякі ранні геологи, були спричинені Ноєвим потопом, концепцією, відомою як "геологія повені" або дилювіалізм. Наприкінці 20 століття російський геолог Олексій Рудий запропонував термін "дилювій" (diluvium) для опису родовищ, створених внаслідок катастрофічних суперпаводків плейстоценових гігантських озер, запруджених льодовиками в міжгірських басейнах Алтаю.. Найбільші з цих озер, Чуя та Курай, мали об'єми води в сотні кубічних кілометрів, і їх скид у піковій швидкості перевищував максимальні показники добре відомого плейстоценового озера Міссула в Північній Америці. Термін «дилювій» у значенні О. Рудого став загальновизнаним, і процес дилювіального морфолітогенезу можна знайти в сучасних підручниках. Паводкові відклади Алтайського регіону, майже у всіх міжгірських западинах на півдні Сибіру та півночі Монголії в плейстоценові льодовикові періоди є показовим прикладом дилювію. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
