| rdfs:comment
| - La synchronie et la diachronie sont deux dimensions d’un même objet d’étude. La première est son état à un moment donné du temps, tandis que la seconde intègre les évolutions de son état dans le temps. Cette distinction née en linguistique a aussi été appliquée à d’autres domaines, comme la critique textuelle, la géopolitique, la philosophie, la sociologie ou la psychanalyse. (fr)
- Diachronisch of diachroon is een vergelijkend onderzoek door de tijd. Synchronisch of synchroon is een onderzoek of analyse waarin een fenomeen op een punt in de tijd onderzocht wordt. (nl)
- 共時態（きょうじたい、英語: synchrony）と通時態（つうじたい、英語: diachrony）は、言語分析における2つの異なる補完的な視点である。 共時的アプローチは、その歴史を考慮せずに、ある瞬間の言語を考慮する。は、特定の時点、通常は現在の言語を記述することを目的としている。対照的に、通時的アプローチは、歴史を通して言語の発達と変化を考慮する。通時言語学（歴史言語学）は通常、通時的な研究である。 概念は、1896年から1911年までジュネーブの一般言語学教授である、スイスの言語学者フェルディナンド・ソシュールによって理論化され、彼の死後1916年に出版された一般言語学講義で初出した。 (ja)
- القياس الحالي والقياس التاريخي أو اللسانيَّات التزامنية (بالإنگليزية:Synchrony) واللسانيَّات الدايكرانيَّة أو اللاتزامنية (بالإنگليزية:Diachronic) هُما منهجا نَظَر مختلفان ومُكمِّلان في التحليلات اللسانيَّة: (ar)
- Diachronní a synchronní metoda označuje dvojí možný rozměr zkoumání společenských jevů:
* Synchronní pohled (také synchronie, z řec. synchronos, současný) se zabývá zkoumáním současné, přítomné skutečnosti, její struktury a vztahů. Charakteristickým příkladem jsou srovnávací a strukturalistické směry např. v jazykovědě, v etnologii, v literární vědě nebo v sociologii.
* Diachronní pohled (také diachronie, z řec. dia chronú, v čase) sleduje proměny a vývojové tendence určitého tématu v dějinách, v čase. (cs)
- Synchrony and diachrony are two complementary viewpoints in linguistic analysis. A synchronic approach (from Ancient Greek: συν- "together" and χρόνος "time") considers a language at a moment in time without taking its history into account. Synchronic linguistics aims at describing a language at a specific point of time, often the present. In contrast, a diachronic (from δια- "through" and χρόνος "time") approach, as in historical linguistics, considers the development and evolution of a language through history. (en)
- En la lingüística y otras disciplinas, hay dos puntos de vista diferentes y complementarios, que pueden ser adoptados cuando se analizan hechos de lengua.
* El enfoque diacrónico se interesa en la historia de la lengua, y estudia sus evoluciones (la etimología, la evolución fonética, la semántica, el léxico, la sintaxis, etc.). El término es un préstamo lingüístico construido sobre las raíces griegas δια-, « a través », y χρόνος, « tiempo » ; la lingüística comparada, por ejemplo, tiene una aproximación obviamente diacrónica;
* El enfoque sincrónico se interesa en una lengua en un momento preciso de la historia. Esa palabra también deriva de dos raíces del griego antiguo: συν-, « con », y χρόνος, « tiempo ». La gramática escolar, en lo esencial, es sincrónica, pues indica cuales son las (es)
- Hizkuntzalaritzan sinkronia eta diakronia ikuspegiak erabili izan dira hizkuntzei buruzko analisiak eta ikerketak egiteko Saussureren garaietatik. Analisi sinkroniko batek hizkuntza bat une jakin batean aztertzen du; analisi diakroniko batek, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoa aztertzen du. Edo hizkuntzaren atal baten bilakaera historikoa. Analisi diakronikoak, ordea, hizkuntzaren bilakaera historikoren analisiak egiten ditu. Analisi diakroniko ezagun bat, esate baterako, Mitxelenaren Fonética histórica vasca doktore tesia da. (eu)
- 공시태(共時態, 영어: Synchrony)와 통시태(通時態, Diachrony)는 서로 상대되며 상호 보완하는 언어학의 두 연구 관점이다. 공시태는 어떠한 언어의 특정한 시기의 상태를 이르는 반면, 통시태는 시간의 흐름에 따른 언어의 상태를 뜻한다. 이 두 관점을 연구하는 학문을 각각 공시언어학(共時言語學, 영어: Synchronic Linguistics)과 통시언어학(通時言語學, 영어: Diachronic Linguistics)으로 구분할 수 있다. 19세기의 언어학 연구는 언어의 역사적인 변천을 추적하는 역사언어학과 여러 언어를 비교하는 비교언어학에 치우쳐 있었다. 이 때는 문헌으로 남아 있는 언어 자료와 언중이 사용하는 언어의 현실태를 공히 언어라고 부르며 따로 구별하지 않았는데, 페르디낭 드 소쉬르가 등장하면서 언어의 공시태와 통시태가 엄격히 구별되게 되었다. 역사언어학은 대부분 통시언어학이지만 과거의 특정 시기에 초점을 맞춰 역사적 변천과 무관한 당시의 언어현실만을 연구한다면 그것도 공시언어학이 된다. (ko)
- Діахронія і синхронія — два протилежні один одному аспекти історичної лінгвістики. Вперше ґрунтовно дослідив їх швейцарський мовознавець Фердинанд де Сосюр. Діахронія (від грец. δια — через, крізь і χρονος — час) — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення). (uk)
- Диахрония и синхрония — два противопоставленных аспекта лингвистики. Наиболее подробно их рассмотрел Фердинанд де Соссюр. Диахрони́я (от греч. δια «через, сквозь» и греч. χρονος «время») — рассмотрение исторического развития тех или иных языковых явлений и языковой системы в целом как предмета лингвистического изучения. Основной тезис де Соссюра состоит в том, что «в каждый данный момент речевая деятельность предполагает и установившуюся систему, и эволюцию; в любую минуту язык есть и живая деятельность, и продукт прошлого». (ru)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)