| rdfs:comment
| - Desideri d'Ístria, o Desideri de Toscana o Desideri de Llombardia (també esmentat com a Desiderio en italià, i Didier en francès; d'altres variacions són Daufer, Dauferius, Desiderius, en llatí) (Brescia, ? – Lieja després de 774), fou rei dels longobards i rei d'Itàlia del 756 al 774. (ca)
- Desiderius (710–786) byl poslední původní langobardský král v Itálii. Roku 774 byl poražen franským králem Karlem Velikým. (cs)
- ديسيديريوس كان آخر ملك على مملكة اللومبارد في شمال إيطاليا (توفي تقريبًا 786)؛ ارتبط اسمه بشارلمان الذي تزوج ابنته وغزا مملكته. (ar)
- Ο Δεζιδέριος (Desiderio, ... - περ. 786) ήταν ο τελευταίος Λομβαρδός βασιλιάς της Ιταλίας (756 - 774). Είχε στενές σχέσεις με τον Καρλομάγνο, ο οποίος νυμφεύτηκε την κόρη του και τελικά κατέκτησε και το βασίλειό του. Γεννημένος στη Μπρέσια, ο Δεζιδέριος ήταν στην αρχή βασιλικός υπάλληλος, που ο Αϊστούλφος του έδωσε τους τίτλους του δούκα της Ίστρια και της Τοσκάνης και τον όρισε διάδοχό του μετά το τέλος του (756). (el)
- Desiderius († nach 786) war der letzte Langobardenkönig, er regierte von 757 bis 774. (de)
- Desiderius, also known as Daufer or Dauferius (born c. 720 – died c. 786), was king of the Lombards in northern Italy, ruling from 756 to 774. The Frankish king of renown, Charlemagne, married Desiderius's daughter and subsequently conquered his realm. Desiderius is remembered for this connection to Charlemagne and for being the last Lombard ruler to exercise regional kingship. (en)
- Desiderio (¿710? - c. 786) conocido también como Didier de Istria (Didier en francés), fue el último rey del pueblo lombardo desde 756 hasta 774. Su reinado terminó por manos de Carlomagno, quien lo venció en Pavía, haciéndose coronar como rey de los lombardos. (es)
- Didier de Lombardie (en latin, Desiderius), né vers 710, mort vers 786 à l'abbaye de Corbie, est le dernier roi des Lombards d'Italie de 757 à juin 774, vaincu et remplacé en 774 par Charlemagne. (fr)
- Desiderius (juga dikenal sebagai Daufer atau Dauferius; Didier dalam bahasa Prancis dan Desiderio dalam bahasa Italia) merupakan raja terakhir Kerajaan Lombardia utara Italia, yang bertakhta dari tahun 756 sampai 774, (meninggal sekitar tahun 786). Ia terkenal atas hubungannya dengan Charlemagne, yang menikahi putrinya dan menguasai kerajaannya. (in)
- デシデリウス (ラテン語: Desiderius 720年ごろ – 786年ごろ)またはダウフェル (Daufer)、ダウフェリウス (Dauferius)は、北イタリアを支配したランゴバルド族最後のランゴバルド王。フランク王国のカール1世（大帝）に娘を嫁がせたが、後に対立して攻められ王国を滅ぼされた。 (ja)
- Desiderius van de Longobarden (ook bekend als Desiderius van Lombardije, Diederik van Lombardije, Didier in het Frans en Desiderio in het Italiaans; geboortedatum onbekend - 786) was de laatste koning der Longobarden. Hij regeerde van 757 tot 774. Hij was vooral bekend in relatie tot Karel de Grote, die met zijn dochter trouwde en Desiderius uiteindelijk zijn koninkrijk ontnam. (nl)
- Desiderio (dal latino Desiderius, noto anche come Daufer, Dauferius, nelle lingue germaniche; Brescia, ... – Corbie, post 774) è stato re dei Longobardi e re d'Italia dal 757 al 774. (it)
- Дезиде́рий (лат. Desiderius; умер около 786) — последний лангобардский король (конец 756 — 5 июня 774), также герцог Сполето в 758—760 годах. Правил в Северной Италии, объединил бо́льшую часть Италии. Боролся с папами римскими и Карлом Великим. (ru)
- 狄西德里乌斯（Desiderius，720年－786年），古代意大利北部伦巴第王国末任国王，统治时间为756年至774年。法兰克王国国王查理曼曾娶狄西德里乌斯之女为妻，最终征服了狄西德里乌斯统治的伦巴第王国。 (zh)
- Дезидерій (лат. Desiderius) — останній король лангобардів, відомий завдяки тісному зв'язку з Карлом Великим, який був одружений з дочкою Дезидерія. Дезидерій був королівським офіцером, dux Langobardorum et comes stabuli, «коннетаблем і герцогом лангобардів». Король Айстульф надав йому титули герцога Істрійського та Тосканського. Після смерті Айстульфа у 756 Дезидерій став королем, подолавши повстання попередника Айстульфа Рачіса, який утік з монастиря в Монте-Кассіно. Дезидерій користувався підтримкою папи Римського Стефана II. На своїй коронації пообіцяв папі повернути Святому Престолу кілька, втрачених раніше міст. Пізніше між Дезидерієм і папою Стефаном III (IV) виник конфлікт, оскільки папа був проти одруження Карла Великого з дочкою короля лангобардів. (uk)
- Desiderio (mortis iam post 786) estis la lasta reĝo de la longobardoj. Li regis de 757 ĝis 774 en Pavio, kiam lia reĝlando estis konkerita de Karolo la Granda. Origine, li estis duko de Lombardio, Toskanio kaj, poste, ankaŭ de Istrio. Post la morto de li estis kronita reĝo. Pro heredaj disputoj, Desiderio invadis la papajn ŝtatojn. La papo petis helpon al frankoj, kiuj invadis Italion en 773. Post la sieĝo de Pavio, la longobardoj estis venkitaj kaj Desiderio kaj lia edzino forportitaj al la franka regno kaj malliberigitaj en monaĥejo Corbie. (eo)
- 데시데리우스(라틴어: Desiderius: ??-786년)는 랑고바르드 왕국의 마지막 왕이다. 프랑크인의 왕 카롤루스 1세 마그누스와 동시대 인물이었으며, 한때 그의 장인이었고 그에게 왕위를 정복당했다. 오늘날의 브레시아 출신으로, 데시데리우스는 원래 "랑고바르드인의 공작 겸 무관장(라틴어: dux Langobardorum et comes stabuli)"으로, 동시대 프랑크인의 , 궁재와 비슷한 위치였다. 왕이 데시데리우스를 이스트라와 토스카나의 공작으로 임명했고, 756년 아이스툴푸스가 죽자 데시데리우스가 왕이 되었다. 아이스툴푸스의 전임 왕이었던 가 왕위를 되찾으려고 에서 반란했으나 데시데리우스는 교황 스테파노 2세의 지지를 등에 업고 금방 반란을 진압했다. 데시데리우스는 교황이 자신의 왕위를 지지해주는 대가로 교황청이 그간 잃었던 읍락들을 반환하겠다고 대관식에서 약속했다. (ko)
- Desidério, duque da Toscânia, também conhecido como Desidério da Ístria, (710 – 786) foi o último rei lombardo. Reinou desde 756 até o ano de 774 quando o reino foi conquistado por Carlos Magno, rei dos francos. Após a derrota de Ratchis, Desidério, que tratou de conquistar Ravena definitivamente, terminando a presença bizantina na Itália central. (pt)
- Dezyderiusz, łac. Desiderius (zm. po 786) – ostatni król Longobardów, panujący w latach 757-774. Pochodził z Brescii, był księciem Toskanii. Urodzony w Brescii, Dezyderiusz był wysokim urzędnikiem w królestwie Longobardów, dux Langobardorum et comes stabuli (książę i komes Longobardów), który to urząd był podobny do współczesnego mu urzędu w państwie Franków — dux Francorum. Król Aistulf uczynił go księciem Istrii i Toskanii. Po śmierci Aistulfa w 756 r. został królem Longobardów. W tym samym czasie Ratchis, poprzednik Aistulfa na tronie longobardzkim, próbował zdobyć koronę i wzniecił bunt, który został szybko stłumiony z pomocą papieża Stefana II.Próbując jednak, podobnie jak jego poprzednicy, rozszerzyć władanie Longobardów w Italii szybko wszedł w konflikt z południowymi księstwami i p (pl)
- Desiderius, död omkring 786, var langobardernas kung mellan 756 och 774. Han var langobardernas siste kung Desiderius började sin offentliga bana som kunglig officer, dux Langobardorum et comes stabuli, "langobardernas konstapel och hertig". Kung Aistulf utnämnde honom till hertig av Istrien och Toscana. Vid Aistulfs död 756 övertog Desiderius kronan. Aistulfs företrädare lämnade då sin klostertillvaro i Monte cassino och gjorde nya anspråk på kronan. Desiderius slog dock snabbt ned detta uppror med stöd av påven Stefan II och blev 757 erkänd som kung. (sv)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)