| rdfs:comment
| - Eine Antinomie (altgriechisch ἀντί anti „gegen“ und νόμος nomos „Gesetz“; sinngemäß „Unvereinbarkeit von Gesetzen“) ist eine spezielle Art des logischen Widerspruchs, bei der die zueinander in Widerspruch stehenden Aussagen gleichermaßen gut begründet oder (im Fall formaler Systeme) bewiesen sind. (de)
- Antinomio (greke ἀντί "anti" pri kontraŭ, νόμος "nomos" pri leĝo, do analoga al "malkongruo al leĝoj") estas speciala speco de logika kontraŭdiro, en kiu la reciproke kontraŭdiraj asertoj estas same bone bazitaj aŭ (en la kazo de formalaj sistemoj) same pruvitaj. (eo)
- Une antinomie, qui vient du grec ancien « ἀντινομία » (« antinomía ») signifiant une « contradiction entre les lois », est un type de contradiction logique, dans lequel des déclarations mutuellement contradictoires sont tout aussi bien fondées et prouvées (dans le cas des systèmes formels). Elle ne doit pas être confondue avec l'antonymie (symétrie d'opposition entre deux termes contraires). (fr)
- 이율배반(二律背反)은 논리적으로도 사실적(事實的)으로도 동등한 근거가 성립하면서 양립할 수 없는 모순된 두 명제의 관계를 뜻한다. 1.
* '세계는 시간적으로도 시초가 있으며 공간적으로도 한정된 것이다.' 2.
* '세계는 시간적으로도 공간적으로도 무한이다.' 이것은 칸트가 내세운 유명한 이율배반의 하나이다. 이율배반을 정밀하게 검토하면 양자가 모두 일면에서만 옳은 경우가 많으며, 또한 드물게는 그 한편이나 양편이 모두 그릇된 경우도 있다. (ko)
- 二律背反（にりつはいはん、アンチノミー、独: Antinomie）とは、正命題、反命題のどちらにも証明できる矛盾・パラドックスのことである（しばしば勘違いされるが単なる矛盾・パラドックスではない）。字義通りには、二つの法則が現実的にであれ見かけ上であれ相互に両立しないことを意味し、これは論理学や認識論で使用される術語である。 (ja)
- L'antinomia (dal greco αντι, preposizione che indica una contrapposizione, e νομος, legge) è un particolare tipo di paradosso che indica la compresenza di due affermazioni contraddittorie che possono essere entrambe dimostrate o giustificate. In questa situazione non è possibile applicare il principio di non-contraddizione. Kant è stato il primo ad applicare la parola antinomia nel linguaggio filosofico. (it)
- Антино́мия (др.-греч. ἀντι-νομία «противоречие в законе» или «противоречие закона <самому себе>» от ἀντι- «против» + νόμος «закон») — ситуация, в которой противоречащие друг другу высказывания об одном и том же объекте имеют логически равноправное обоснование и их истинность или ложность нельзя обосновать в рамках принятой парадигмы, то есть противоречие между признаваемыми одинаково верными положениями, или, другими словами, противоречие нескольких законов. Термин «антиномия» был предложен Гоклениусом. (ru)
- Uma antinomia é uma afirmação simultânea de duas proposições (teses, sentenças etc.) contraditórias entre si. A antinomia no campo do Direito recebe o nome de antinomia jurídica. As antinomias também aparecem na matemática, principalmente nas áreas de lógica e teoria dos conjuntos. As antinomias tiveram um papel central nos trabalhos científicos na área de matemática do início do século XX, principalmente nas tentativas de Georg Cantor de definir a teoria dos conjuntos, no projeto de David Hilbert de formalizar a matemática e nos trabalhos de Kurt Gödel e Alan Turing sobre a incompletude dos sistemas formais. (pt)
- En antinomi (av gr. anti, "emot", nomos, "lag") är en motsättning mellan två till synes giltiga teorier. Termen har redan av Platon införts i det filosofiska språkbruket, men har särskilt utpräglats av Kant, som söker uppvisa, att den kosmologiska idén leder till antinomier. (sv)
- 二律背反（英語：Antinomy，希臘語：ἀντί）是一种哲学概念。意指对同一个对象或问题所形成的两种理论或学说虽然各自成立但却相互矛盾的现象，又译作二律背驰，相互冲突或自相矛盾。 二律背反受伊曼努尔·康德在其代表作《纯粹理性批判》中推广。在書中，康德列出四種二律背反，均由正題和反題组成。 康德先设置了理性作为感性与知性的综合。知性所依赖的范畴是先验的，由量、质、关系、样式等十二个范畴组成。当理性试图使用这些范畴去规范先验的无限物时，就会出现范畴失效的情况，也就是二律背反。 四组二律背反被康德分为两类，四项正命题被称为柏拉图线。四项反命题被称为伊壁鸠鲁线。康德认为柏拉图线是实践性的，因为这一线允许宗教、道德从中获益。伊壁鸠鲁线是思辨的，因为他引发探究，促使科技发展。 前兩組康德稱為數學的二律背反，錯誤的發生，在其邏輯上設定了並不獨立有相互關連的概念為相斥；後兩組稱為動力的二律背反，錯誤的發生，在於命題將不相干的概念設定為相斥的概念。康德認為二律背反提供了一個可以好好檢討人類理性邏輯與知性經驗關係的出發點。 (zh)
- التضاد أو الانتينومي بالإنجليزية Antinomy (مشتق من اليونانية اليونانية ἀντί ، antí ، التي تعني بالعربية «ضد، في مقابل»، و νόμος ، nómos والتي تعنب «القانون») فتشير الكلمتين معاً إلى عدم توافق متبادل حقيقي أو ظاهر لقانونين. وهو مصطلح يستخدم في المنطق ونظرية المعرفة، وخاصة في فلسفة كانت. (ar)
- Pojem antinomie (řecky rozpor mezi zákony, protimluv) použil Immanuel Kant v Kritice čistého rozumu k označení neřešitelných rozporů, konfliktů opačných a přitom dobře zdůvodněných stanovisek. Ve starší filosofii se takovým rozporům říkalo aporie. Podle Kanta vznikají tam, kde omezený lidský rozum překračuje svoji kompetenci a chce rozhodovat v otázkách, které mu nepřísluší. V oddíle o „antinomiích čistého rozumu“ uvádí čtyři s důkladnou argumentací pro obě strany každého páru: V teorii množin a v moderní logice se antinomie často ztotožňují s paradoxy. (cs)
- Antinomy (Greek ἀντί, antí, "against, in opposition to", and νόμος, nómos, "law") refers to a real or apparent mutual incompatibility of two laws. It is a term used in logic and epistemology, particularly in the philosophy of Immanuel Kant. (en)
- Antinomia (del griego ἀντί anti-, contra, y νόμος nomos, ley; antinomia, contradicción en la ley) es un término empleado en la lógica y la epistemología que, en sentido laxo, significa paradoja o contradicción irresoluble. En resumen, en cuanto a la validez del razonamiento lógico en su totalidad, las antinomias se aíslan solas; son como discontinuidades dispersas dentro del campo de la lógica, incapaces de poner cosa alguna en duda, salvo a sí mismas. (es)
- Een antinomie is een tegenspraak die geen paradox is, maar die (in de filosofie van Kant) ontstaat door het feit dat de zuivere rede, als deze zijn meest fundamentele principes toepast op de fenomenen van de door ons ervaren wereld, onvermijdelijk op tegenspraken stuit. De vier door Kant genoemde antinomieën zijn: (nl)
- Antynomia (gr. antinomia – sprzeczność praw) – logiczna sprzeczność, paradoks, zdanie logiczne bądź rozumowanie dedukcyjne, które prowadzi do sprzeczności. Termin używany w logice, epistemologii. Przykład: antynomia klas samozwrotnych.
* Niech A oznacza zbiór takich wypowiedzi, które nie mogą orzekać o samych sobie. Czy wypowiedź: P = „Zdanie P należy do zbioru A” należy do zbioru A czy nie?Inaczej: czy zdanie P może mówić o samym sobie?Jeśli tak, to zdanie P orzeka, że należy do zbioru A, czyli orzeka coś o samym sobie, czego nie może czynić, należąc do zbioru A. (pl)
- Антино́мія (грец. αντινομια проти закону/правила) — термін логіки та епістемології, що означає парадокс або нерозв'язну суперечність. Антиномія є суперечністю між двома твердженнями, що взаємно виключаються, але визнаються в однаковій мірі істинними (однаково доказовими логічним шляхом). Поняття антиномії зустрічається в античній філософії і середньовічній схоластиці. Марксистська філософія вважає, що антиномія виражає не безсилля розуму, а відображає в мисленні діалектичну суперечність реального світу. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)